3.4. Спеціалізовані готелі

Серед спеціалізованих готелів особливе місце посідають:

1. Засоби розміщення для автотуристів:

o          мотель – порівняно новий тип готелю, батьківщиною яко- го є США. Спочатку це були досить примітивні споруди (на початку XX ст.), а в 1935 р. з’явився перший мотель,


Види сучасних засобів розміщення

уже як комфортабельний готель для автотуристів зі стоян- кою для автомобіля, автосервісом, заправкою та іншими послугами.

Мотелі, як правило, невеликі – розраховані на 20-30 номе- рів. Вони забезпечують всебічне обслуговування гостей, а також стоянку, профілактику і ремонт автомобілів. Мотелі надають широкий комплекс послуг: від розміщення турис- та до догляду за його дітьми. Типи мотелів різноманітні. Найчастіше це – невеликі одно- чи двоповерхові будівлі: нерідко автомобілі розміщують на нижньому поверсі, а житлові кімнати – на верхньому. Будуються також мотелі, що складаються із груп невеликих будиночків легкої конс- трукції, де турист почувається як вдома.

Відстань між мотелями може бути різною, залежно від мі- сцевості. Так, на рівній спокійній трасі, де автотурист мо- же пересуватися досить швидко, інтервали між мотелями можуть становити до 400 км, що забезпечує своєчасний відпочинок, а в гірській місцевості цей інтервал може бути скорочений до 150-200 км.

Розташування мотелів повинно пов’язуватися з населени- ми пунктами і з перетином доріг, уздовж яких проходять маршрути автотуризму. При цьому мотелі доцільно роз- міщувати в радіусі не більше 1-годинної доступності від міста. Для забезпечення сприятливих умов для відпочинку автотуристів зона відпочинку мотелю повинна бути дещо віддаленою від автотраси (від 50 до 250 метрів). До того ж бажано, щоб ділянка знаходилася справа відносно напря- мку основного потоку автотуристів на шляху до туристич- ного об’єкта;

o          кемпінг – готельне підприємство полегшеного типу для сезонної експлуатації, призначене для відпочинку автоту- ристів і паркування їхніх транспортних засобів. УВсі види обслуговування в кемпінгах спрощені: спальні місця роз- міщують у будівлях літнього типу, часто дерев’яних без опалення чи в наметах; санітарні вузли здебільшого зага- льні. Розвинуті форми самообслуговування. Іноді при ке-


Круль Г.Я. Основи готельної справи

мпінгах є автозаправні станції та майстерні дрібного ре- монту автомобілів. З’являються змішані типи мотель- кемпінгів, де передбачена можливість літнього розширен- ня місткості мотелю за рахунок розташованого на його те- риторії кемпінгу. Кемпінги, як правило, доступні для ши- роких верств населення, оскільки забезпечують гарний і дешевий відпочинок;

o          ротель – різновид кемпінгу, призначений для тих, хто по- дорожує автомашинами з трейлером. Трейлер – портатив- ний фургон з одно- та двомісними відсіками, де розташо- вані спальні крісла. Кожний відсік забезпечений вентиля- цією,  індивідуальним освітленням. Окрім того,  є  відсік для перевдягання, умивальник і туалет. У задній частині вагону знаходиться кухня та холодильник. Трейлер (влас- ний або взятий напрокат) перевозять як причеп до легко- вого автомобіля. Трейлер встановлюють у спеціально від- веденому місці, підключають до санітарно-технічних ко- мунікацій.

Ротелі бувають двох типів: для масового туризму та класу

«люкс». До останніх під’єднуються додаткові вагони, де є бари, ресторани, дискотеки, спортзали. Ротелі розташову- ють поблизу великих міст чи в мальовничих місцях.

2. Готельні комплекси для водного туризму. Різноманітні установи на водних маршрутах за кордоном можуть бути зведені до кількох основних типів. В основу типології покладена комплекс- ність обслуговування, а також поділ видів обслуговування на осно- вні і другорядні. В результаті виявлено 4 види обслуговування:

- технічне обслуговування плавальних засобів (причали, спу-

ско-підйомні пристрої, зберігання і ремонт);

- обслуговування туристів: надання спальних місць у плаву- чому або прибережному готелі, в літніх будиночках або на- метах на березі, забезпечення харчуванням, культурно- масове і побутове обслуговування;

- забезпечення персоналу ночівлею і харчуванням;

- інженерне обладнання будівель.


Види сучасних засобів розміщення

Поділ закладів водного туризму на сезонні і цілорічні за кор- доном умовний. Більшість комплексів у районах зі сприятливими кліматичними умовами використовуються цілорічно. Всі установи водного туризм можна віднести до таких основних типів:

- комплекси водного туризму;

- окремі споруди і заклади для обслуговування плавзасобів і туристів (марини, флотелі, плавучі готелі тощо);

- окремі спуско-підйомні і причальні пристрої для обслугову- вання плавзасобів на березі водойм, біля стоянок і намето- вих містечок відпочинку.

Розміщення закладів водного туризму зумовлене зонуванням туристичної траси на початкову, транзитну і кінцеву зони. Ком-

плекси закладів водного туризму – це складні рекреаційні утво-

рення місткістю до 1750 місць, яким властиве поєднання функцій, що забезпечують умови для ночівлі, відпочинку туристів, а також для стоянки, технічного обслуговування і зберігання плавзасобів:

o          ботелі (від англ. boat – човен, hotel – готель) –  це сезонні або цілорічні заклади, розташовані на березі річки чи іншої водойми в початкових чи кінцевих зонах маршруту через

150-200 км. Характеризуються високим рівнем комфорту і призначені, насамперед, для занять літнім водним туриз- мом, байдарковим або вітрильним спортом, а взимку – бує- рним спортом.  Складаються вони з житлових корпусів го- тельного типу із системою культурно-побутового обслуго- вування, стаціонарних споруд і пристроїв технічного обслу- говування плавзасобів. Ділянка ботелю повинна мати обла- днану гавань;

o          ботокемпінги –  це  заклади  сезонного використання на зразок кемпінгу з невисоким рівнем комфорту, призначені для обслуговування водних туристів у поході. Вони мають стаціонарні заклади і споруди технічного обслуговування плавзасобів і розташовані через 70-100 км у проміжних пунктах лінійних водних маршрутів. На станції є ділянки для наметів, майданчики відпочинку, адміністративні бу- динки, а також пляжі, причали, елінги та ремонтні майсте- рні зі скороченою програмою обслуговування.


Круль Г.Я. Основи готельної справи

Площі земельних ділянок ботелів і ботокемпінгів повинні визначатися з урахуванням функціонування готельного кор- пусу та ділянки техобслуговування плавзасобів, тому розмір ділянки ботелю обчислюється з розрахунку 175 м2/місце, а ботокемпінгів – 100 м2/місце (з дещо скороченим набором споруд і засобів технічного обслуговування плавзасобів);

o          флотель (плавготель, «курорт на  воді», плаваючий мо- тель) – рекреаційний заклад сезонного типу, що функціо- нує повністю на плаву, з розташуванням спальних і гро- мадських приміщень на дебаркадерах чи застарілих теп- лоходах. Місткість – 200-300 місць. Дебаркадери можуть блокуватися, утворюючи гавань для прогулянкових суден. Флотель призначений для пересування за маршрутом із зупинкою на 1-3-денний відпочинок у мальовничих міс- цях. Флотелі можуть швартуватися на березі озера чи во- досховища на період навігації та бути опорним пунктом радіальних водних маршрутів. На відміну від ботелів, у флотелях туристам надається широкий асортимент послуг для відпочинку на воді: водні лижі, спорядження для ри- бальства тощо. Поширені в США, Іспанії, Швейцарії;

o          флотокемпінги – готелі з наплавних споруд, які розмі-

щуються на маршруті через 20-25 км.

Маршрути водного туризму повинні прокладатися в місцях ту-

ристичної привабливості та екзотичних ландшафтів протяжністю

200-300 км. Ботелі доцільно розміщувати у початковій і кінцевій зонах маршрутів із врахуванням найбільших можливостей техніч- ного обслуговування. При виборі території для ботелів, ботокемпі- нгів і флотокемпінгів доцільно обрати місце на березі гавані, що має природні укриття для суден (бухти, гирла річок та ін.). Потріб- но передбачити такі зони: готельного корпусу, рекреації та спорти- вних майданчиків, техобслуговування та ремонту плавзасобів.

Всі зони комплексу повинні містити мінімальний набір примі- щень із найменшими показниками площ. Для флотелів і ботелів норма житлової площі порівняно нижча з нормами у готелях і складає: одномісний номер – 7 м2, двомісний – 9 м2, тримісний – 14 м2. На флото- і ботокемпінгах норма житлової площі приймається


Види сучасних засобів розміщення

3,75-4,5 м2/місце. Центральний елемент генерального плану закла- дів водного туризму – гавань, яка може бути як природною, так і штучною водоймою;

o          особливим типом споруди водного туризму є громадська стоянка «марина» (особливо поширені в США, Канаді, Західній Європі). Місткість «марин» різна і залежить від величини існуючого рекреаційного флоту, від прогнозо- ваного прокату та від перспектив розвитку водного туриз- му і від площі акваторії. Для функціонування «марини» мінімальною вважається площа водної поверхні 100 га.

«Марини» можуть бути міськими і заміськими. Перші – призначені для постійного паркування рекреаційного фло- ту мешканців міста, а також для тимчасових стоянок су- ден та обслуговування транзитних водних туристів. Такі стоянки мають високий рівень комфорту і технічного об- слуговування плавзасобів. Заміські «марини» можуть вхо- дити до складу аквапарків – великих громадських закла- дів, призначених для найрізноманітнішого відпочинку на воді. Так, у Міссіон Бей-Парку (США), крім гавані зі сто- янками та елінгами для зберігання човнів, передбачені кафе, бари, клубні приміщення, ігрові майданчики, автос- тоянки і спальні корпуси. На водних трасах Великих Озер (Канада) основним закладом обслуговування є «марина». У  Великобританії такі  громадські  стоянки  називаються

«човновими дворами». До цього типу закладів можна від-

нести і «бази вихідного дня» в Польщі.

3. Флайтелі – готелі для власників особистих літаків («літаючі готелі» або аероготелі), як правило, розташовані далеко від цивілі- зованих місць, куди можна потрапити тільки повітряним шляхом. При флайтелі розміщують аеродроми, ангари, елінги, майстерні. Зрозуміло, є ресторани, бари, концертні зали, дансинг тощо. У де- яких флайтелях реклама обіцяє відпочинок на повітряних кулях різного калібру (об’єму) і прогулянки на різних дирижаблях. Є при флайтелях і аеростати для повітряних і сонячних ванн тощо.


Круль Г.Я. Основи готельної справи

Перший флайтель виник поблизу міста Таласа в штаті Оклахо- ма (США). Його обладнано майданчиком для посадки гелікоптерів, невеликим аеродромом для літаків, радіостанцією для пілотів і безпосереднім зв’язком із метеостанцією. Пілоти можуть під час польоту розмовляти з керівництвом флайтелю, бронюючи для себе номер і місце для стоянки літака чи гелікоптера. Таких готелів не- багато, тому що це надзвичайно дорогий вид відпочинку.

4. Готелі для молодіжного туризму (хостели) зорієнтовані переважно на експлуатацію однією віковою групою людей – від 16 до 35 років. У зв’язку з тим, що молодіжний контингент туристів вирізняється високою мобільністю, прагненням до активних видів відпочинку і досить низькою потребою в комфорті, планувальна структура цих готелів має свою специфіку. В готелях для молоді переважають три-, чотиримісні номери і, як правило, добре розви- нутий блок приміщень культурно-масового обслуговування.

У країнах Скандинавії та Північній Карелії, де багато лісових озер, поширений відпочинок у невеликих котеджах на одну сім’ю від 2 до 8 осіб. Будинки обладнані всім необхідним устаткуван- ням відповідно до їхньої вартості. Більшість котеджів мають ка- міни і сауни. До послуг туристів човни, рибальське приладдя, лижне спорядження.

У світовій практиці готельної індустрії варто також виділити шале та бунґало. Шалé (від французького слава «шалет») – це сільський будиночок у горах. Шале як тип готелів уперше виник у Швейцарії. Бунґало – сільський будинок у вигляді легкої будівлі з верандами. Найчастіше зустрічається в тропічних країнах.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Назвіть основні класифікаційні ознаки, що впливають на тип го- телю, запропоновані В. Хунцикером і К. Крапфом. Які види готелів виді- ляють залежно від цих ознак?

2. Дайте визначення поняття «місткість готелю». Як поділяються готелі за місткістю в різних країнах світу? Яка місткість вважається оптимальною?


Види сучасних засобів розміщення

3. Назвіть види готелів, що виділяються залежно від рівня цін і спо-

собу надання харчування.

4. Від яких чинників залежить поверховість готельних будівель у рі-

зних країнах світу? Як поділяються готелі за поверховістю?

5. На які дві групи поділяються засоби розміщення відповідно до стандартної класифікації, запропонованої ВТО? Назвіть представників кожної групи.

6. Назвіть і охарактеризуйте готелі, які виділяються залежно від споживача готельних послуг.

7. Розкрийте  особливості  функціонування  нового  виду  готельних послуг – таймшеру.

8. Як поділяються готелі залежно від призначення? Охарактери- зуйте транзитні готелі і готелі для постійного проживання. Чим відрі- зняються пансіони та анонімні пансіони від апарт-готелів?

9. Назвіть вимоги, що ставляться до готелів ділового призначення і готелів для відпочинку. Як поділяються готелі для відпочинку?

10.  Охарактеризуйте  засоби  розміщення  для  автотуристів.  На-

звіть особливості їхнього розміщення і облаштування.

11.  Розкрийте особливості розміщення готельних комплексів для во-

дних туристів. Дайте характеристику основних видів водних закладів.

12.  Охарактеризуйте флайтелі, хостели та інші спеціалізовані за-

соби розміщення, поширені в різних країнах світу.


Круль Г.Я. Основи готельної справи