3.1. Основні підходи до класифікації засобів розміщення

Серед чинників, що впливають на асортимент послуг і органі- зацію їх надання в кожному конкретному готелі, можна назвати: місце розташування, сезонність, зазначений рівень комфорту (класність) і призначення готелю.

Залежно від типу готелю кількість і якість послуг значно відрі- зняється. Це пов’язано насамперед із потребами споживачів даного сегмента ринку, їх платоспроможністю. Наприклад, готелі ділового призначення повинні розташовуватися поблизу адміністративних, громадських, промислових центрів; у них мають бути створені умови для організації праці клієнтів, проведення ними нарад. Голо- вні додаткові послуги у деяких готелях – це послуги служб зв’язку (телефон, факс, тайп), служб фінансового забезпечення (відділення банків, обміну валют), послуги торговельних організацій. У розмі- щенні готелів туристичного типу враховують характер і якість ту- ристичних маршрутів, способів руху, наявність об’єктів туристич- ної привабливості. Отже, головними додатковими послугами у ту- ристичних готелях є послуги підприємств громадського харчуван- ня, довідково-інформаційного і екскурсійно-туристичного характе- ру, організація культурно-розважальних заходів.

У світовій практиці готельний фонд групують за різними ознаками. Засновниками наукового підходу до класифікації готе- лів стали доктор В. Хунцикер (засновник науково-дослідного центру з вивчення туризму в Берні) і доктор К. Крапф (засновник науково-дослідного центру з  туризму в  Сенгалені). Основними

класифікаційними ознаками, що впливають на тип готелю, були

визначені такі:

1) тривалість перебування;

2) мета перебування;

3) місце розташування;


Круль Г.Я. Основи готельної справи

4) вид транспорту, який використовується туристом;

5) кількість обслуговуваних туристів;

6) клас готелю;

7) місткість готелю;

8) режим експлуатації (сезон, рік);

9) форма власності.

Згідно з цими чинниками, автори виділяють такі види готелів:

1.         За тривалістю перебування:

а)         для тривалого перебування клієнтів (сімейні);

б)   для короткотривалого (тимчасового) проживання.

2.         Залежно від мети перебування:

а)         курортні;

б)   курортно-лікувальні;

в)         бальнеологічні;

г)         спортивні:

д)   для ділових людей;

є)  спеціальні представницькі.

3.         Залежно від місця розташування:

а)         міські (розташовані у центрі міста, на околиці тощо);

б)   гірські;

в)         сільські.

4.         Залежно від виду транспорту:

а)         пристанційні; б)   пристановища; в)           мотелі;

г)         ротелі;

д)   флайтелі.

5.         Залежно від кількості обслуговуваних туристів:

а)         для групових туристів;

б)   для індивідуальних туристів.

6.         Залежно від класу готелю:

а)         люкс;

б)   перша категорія; в)         друга категорія; г)     третя категорія.


Види сучасних засобів розміщення

7.         Залежно від місткості готелю:

а)         невеликі (малі);

б)   середні;

в)         великі.

Місткість (ємність) готелю визначається кількістю постійних спальних місць. Класифікація готелів за місткістю у різних краї- нах різна. Наприклад, у Швейцарії та Австрії готелі, що мають менше 100 місць, вважаються малими, 100-200 місць – середніми, понад 200 місць – великими; у Чехії до 120 місць – малими, до

500 – середніми, понад 500 місць – великими; у США до 100 но- мерів – малими, до 500 номерів – середніми, понад 500 – велики- ми. В Україні немає офіційної диференціації готелів за місткістю, але поширена така їхня градація: до 100 місць – готелі малої міст- кості, до 500 – середньої, понад 500 місць – великої.

Світовий готельний номерний фонд переважно розміщений у малих і середніх готелях. Будівництво готелів великої місткості зумовлене насамперед економічними причинами. При збільшенні місткості готелів постає економічна доцільність застосування по- тужнішого і сучаснішого технологічного та інженерного облад- нання. Разом із тим, вітчизняні і зарубіжні спеціалісти в галузі будівництва та експлуатації готелів зазначають, що збільшення місткості готелів доцільне в розумних межах, після яких готелями важко керувати. Цією межею переважно вважають місткість бли- зько 2000 місць.

8.         Залежно від режиму експлуатації:

а)         цілорічні;

б)   двосезонні (які працюють влітку і взимку);

в)         односезонні (літні або зимові).

Готелі цілорічної експлуатації мають вищий рівень комфорту і надають широкий набір послуг, в т.ч. мають розгалужену мережу закладів харчування, розширений склад приміщень для проведення дозвілля (зали ігрових автоматів, бальні зали, дискотеки, кегельба- ни та ін.), майданчики для відпочинку і спорту, солярії, аерарії, пляжі, причали тощо. Все це дозволяє використовувати готелі і в період міжсезоння. Курортні готелі сезонної експлуатації будують із полегшеною зовнішньою огорожею, без опалення чи без конди- ціонування повітря, в них надається обмежений набір послуг.


Круль Г.Я. Основи готельної справи

9.         Залежно від форми власності:

а)         приватні;

б)   акціонерні товариства.

Серед інших класифікаційних ознак можна зазначити ще й такі:

 рівень цін, що встановлюються на основні платні послуги (які надаються в номерному фонді). Залежно від цього критерію, готелі поділяються на:

-           бюджетні ($25-35);

-           економічні ($35-55);

-           середні ($55-95);

-           першокласні ($95-125);

-           апарт-готелі ($65-125);

-           люкс-готелі ($125-525);

 спосіб надання харчування клієнтам, за яким готелі можна умовно поділити на такі, що:

-           забезпечують повний пансіон;

-           надають тільки сніданок;

-     не пропонують харчування (здебільшого через відсутність власного гастрономічного виробництва).

         поверховість. Світова практика свідчить, що готелі буду-

ють від одного-двох до сорока поверхів і більше. Це залежить від економічних, містобудівних умов, нормативних вимог, конструк- цій і будівельних матеріалів, методів будівництва, які застосову- ються в тій чи іншій країні. Поверховість готелів у різних країнах різна: в Чехії – 8-14 поверхів; в Угорщині в невеликих містах – 4-

5 поверхів, у більших містах і на курортах – 6-11 поверхів; в Ні-

меччині – 8-10 поверхів; в Англії – 10-15 поверхів; у Росії – 5-16 поверхів та ін. Будівлі готелів за поверховістю можна поділити на такі групи:

-           малоповерхові (1-2 поверхи);

-           середньої поверховості (3-5 поверхів);

-           підвищеної поверховості (6-9 поверхів);

-           багатоповерхові (1-ї категорії – 10-16 поверхів, 2-ї катего-

рії – 17-25 поверхів, 3-ї категорії – 26-40 поверхів);

-           висотні будівлі (понад 40 поверхів).


Види сучасних засобів розміщення

Малоповерхові готелі (переважно малої місткості – до 50 місць) будують здебільшого в малих містах і сільських населених пунктах. Хоча багатоповерхові будівлі готелів складніші і дорожчі в будівництві, останніми роками у великих містах багатьох країн їх будують дедалі частіше, що пояснюється прогресом будівельної техніки, підвищенням густоти міської забудови і загальним рос- том поверховості міст, високою вартістю земельних ділянок, осо- бливо в центральних частинах міст, іноді рекламними міркуван- нями. Проте будівництво готелів висотою понад 40 поверхів поки що залишається рідкісним явищем.

Визначення оптимальної поверховості для готелів різної міст- кості та виявлення змін будівельної вартості ліжко-місця при змі- ні цієї поверховості потребує детальних наукових обґрунтувань. Але дослідження вчених дозволяють вважати, що для кожної міс- ткості готелів існує оптимальна поверховість будівлі, а отже, й довжина житлового корпусу. Збільшення поверховості понад оп- тимальну супроводжується зростанням вартості будівництва, що варто враховувати при проектуванні.