4.3. Документальне оформлення і порядок нарахування заробітної плати, різних доплат і надбавок та виплат

з розрахунку середньої заробітної плати

При визначенні середньої заробітної плати треба виходити з то- го, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберіга- ється за працівниками, це слід робити відповідно до Порядку обчис- лення  середньої  заробітної  плати,  затвердженого  постановою  КМУ від 08.02.95 р. № 100.

Середню заробітну плату обчислюють у випадках:

  надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпус-

ток у зв’язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки;

  надання працівникам творчої відпустки;

  виконання працівниками державних і громадських обов’язків

у робочий час;

  переведення  працівників  на  іншу,  легшу,  нижчеоплачувану

роботу за станом здоров’я;

  переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до

трьох років, на іншу, легшу, роботу;

  надання жінкам додаткових перерв для годування дитини;

  виплати вихідної допомоги;

  службових відряджень;

  вимушеного прогулу;


  скерування працівників на обстеження до медичних закладів;

  звільнення працівників-донорів від роботи;

  залучення працівників до виконання військових обов’язків;

  тимчасового  переведення  працівника  в разі виробничої  пот-

реби на іншу нижчеоплачувану роботу;

  інших  випадках,  коли,  згідно  з чинним  законодавством,  ви-

плати проводяться виходячи із середньої заробітної плати.

Розрахунковий  період,  що дорівнює  12-ти  місяцям,  застосову-

ється для обчислення середньої заробітної плати для оплати часу:

  щорічної відпустки;

  додаткових відпусток у зв’язку із навчанням;

  творчої відпустки;

  додаткової відпустки працівникам, які мають дітей;

  для виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках середня заробітна плата розраховується виходячи з виплат за два останні календарні місяці.

До розрахунку  середньої  зарплати  включаються  такі  види  ви-

плат:

1) основна заробітна плата;

2) доплати і надбавки:

  за надурочну роботу та роботу в нічний час;

  за суміщення професій і посад;

  за розширення  зон обслуговування  або за виконання  підви-

щених обсягів робіт працівниками-погодинниками;

  за  високі  досягнення  у  праці  (високу  професійну  майстер-

ність);

  за інтенсивність  праці, керівництво  бригадою,  вислугу років

та ін.;

3) виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії (пропорційно до тієї частини, що ві- дповідає кількості місяців у розрахунковому періоді);

4) винагорода за підсумками річної роботи (шляхом додавання до за- робітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, на- рахованої в поточному році за попередній календарний рік) тощо.

При розрахунку середнього заробітку суми всіх виплат включа- ються в тому розмірі, в якому вони нараховані, тобто без зменшення на суми утримань з них (податки, внески, аліменти тощо). Виняток — відрахування із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до


виправних робіт без позбавлення волі. Якщо на момент такого розра- хунку працівник не мав заробітку не зі своєї вини, то такий розраху- нок здійснюється виходячи з установленої йому в трудовому договорі тарифної ставки (посадового окладу тощо) (розділ ІІІ Порядку обчис- лення середньої заробітної плати).

Середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат

Середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат ви- значається, згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним    страхуванням,    затвердженим    постановою    КМУ   від

26.09.2001 р. № 1266, шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу), з якої сплачува- лися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів у ро- зрахунковому періоді.

Середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється ви- ходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включа- ють основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (зокрема в натуральній формі), які визнача- ються згідно з нормативно-правовими  актами, прийнятими відповід- но до Закону про оплату праці, та підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

При обчисленні середньої заробітної плати до фактичного заро- бітку включаються виплати за час, протягом якого працівникові збе- рігається середній заробіток (за час попередньої відпустки, виконання державних і громадських обов’язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Як зазначено в п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим дер- жавним соціальним страхуванням № 1266, розрахунковим  періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для застрахова- них осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (ро- бочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (для страхування на випадок безро- біття — в якому припинено дію трудового договору або особу знято з обліку в державного реєстратора як суб’єкта підприємницької  діяль- ності; для страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров’я у зв’язку з раніше отриманим ушкодженням  здоров’я


внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного за- хворювання — період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням тимчасової непрацездатності).

Розрахунковий  період  також  залежить  від  того,  скільки  часу працює на підприємстві працівник (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Розрахунковий період, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат

Час роботи застрахованої особи та сплати страхових внесків

 

Розрахунковий період, за який обчислюється середня заробітна плата

 

Приклад

 

Більше ніж 6 календарних місяців

 

Останні 6 календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, в якому на- став страховий випа- док

Працівник, якого прийняли на

роботу 4 січня 2005 року, хворів з 14 січня до 22 січня 2008 року. Розрахунковий період, за який обчислюється середня заробітна плата, — з 1 липня 2007 року до

31 грудня 2007 року включно

 

Менше ніж 6 календарних місяців, але не менше кален- дарного місяця

 

Фактично відпрацьо-

вані календарні місяці

Працівник, якого прийняли на

роботу 30 липня 2007 року, хво- рів з 9 січня до 15 січня 2008 року. Розрахунковий період, за який обчислюється середня за- робітна плата, — з 1 серпня

2007 року до 31 грудня 2007 ро-

ку включно

 

Менше кален-

дарного місяця

 

Фактично відпрацьо- ваний перед настан- ням страхового випад- ку час

Працівник, якого прийняли на

роботу 17 грудня 2007 року,

хворів з 10 січня до 15 січня

2008 року. Розрахунковий пері- од, за який обчислюється серед- ня заробітна плата, — з 17 груд- ня 2007 року до 9 січня 2008 року

 

Порядок розрахунку лікарняних

Згідно зі ст. 256 Кодексу законів про працю, допомога з тимча- сової непрацездатності виплачується в разі хвороби, каліцтва, тимча- сового переведення на іншу роботу у зв’язку із захворюванням, дог- ляду за хворим членом сім’ї, карантину, санаторно-курортного лікування і протезування. У випадку хвороби або каліцтва допомогу


виплачують до відновлення працездатності або встановлення інвалід- ності. Тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності, порядок видачі якого передбачено Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездат- ність громадян, затвердженою наказом МОЗ від 13.11.2001 р. № 455.

На підставі ст. 35 Закону України  від 18.01.2001  р. № 2240-III

„Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похо- ванням”, допомога з тимчасової непрацездатності надається застрахо- ваній особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або час- тково компенсує втрату заробітної плати, в разі настання в неї одного з таких видів страхових випадків: звичайна хвороба, не пов’язана з не- щасним випадком на виробництві; догляд за хворою дитиною та за хворим членом сім’ї; санаторно-курортне лікування тощо.

Допомога з тимчасової  непрацездатності  надається  застрахова- ній особі у формі матеріального забезпечення, яка повністю або част- ково компенсує  втрату заробітної  плати (доходу), у разі настання в неї одного з восьми видів страхових випадків:

1) тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або трав- ми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, — за таким лікарняним перші п’ять днів оплачують за рахунок коштів підприєм- ства, установи, організації за основним місцем роботи (згідно зі ст. 2

Закону України від 11.01.2001 р. № 2213-ІІІ „Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхуван- ня”). Починаючи з 6-го дня тимчасової непрацездатності допомогу виплачують за рахунок фонду соціального страхування з тимчасової втрати  працездатності  (далі  — ФСС  з ТВП).  При цьому  звертаємо увагу на застрахованих інвалідів, які працюють на підприємствах і в організаціях товариств УТОГ і УТОС: таким працівникам лікарняний оплачується, починаючи з першого дня непрацездатності.

Нагадуємо: згідно зі ст. 38 Закону № 2240 „Про загально- обов’язкове  державне  соціальне  страхування  у зв’язку  з тимчасо- вою втратою працездатності та витратами, зумовленими похован- ням”, допомога з ТВП не надається за період перебування застрахо- ваної особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці і додатковій відпустці у зв’язку з навчанням. Якщо не- працездатність настала у період перебування застрахованої особи в щорічній відпустці (як основній, так і додатковій), то допомога на- дається на загальних підставах. Відпустка в цьому разі має бути пе-


ренесена на інший період або продовжена (на підставі ст. 11 закону про відпустки);

2) догляд за хворою дитиною віком до 14 років — виплачується

застрахованій особі за рахунок коштів ФСС з ТВП з першого дня, але не більше ніж за 14 календарних днів за період, протягом якого дити- на, за висновком лікаря, потребує догляду. Якщо дитина потребує стаціонарного лікування, то допомога з тимчасової непрацездатності надається застрахованій особі (яка доглядає за дитиною віком до 14 років) з першого дня за весь період її перебування в стаціонарі разом із хворою дитиною. Але, згідно зі ст. 35 Закону № 2240 „Про загаль- нообов’язкове  державне соціальне страхування  у зв’язку з тимчасо- вою  втратою  працездатності  та  витратами,  зумовленими  похован- ням”, допомога не надається, якщо застрахована особа в цей період перебувала у щорічній (основній або додатковій) відпустці, творчій відпустці і додатковій відпустці у зв’язку з навчанням;

3) догляд за хворим членом сім’ї (крім догляду за дитиною ві- ком до 14 років) — надається застрахованій  особі також з першого дня за рахунок коштів ФСС з ТВП, але не більше ніж за 3 календарні дні. А у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби члена сім’ї і побутових обставин, не більше ніж на 7 календарних днів. До- помога не надається, якщо застрахована особа в цей період перебува- ла у щорічній (основній або додатковій) відпустці, творчій відпустці і додатковій відпустці у зв’язку з навчанням;

4) догляд за дитиною віком до 3 років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною, — допомога надається застрахованій особі, яка дог- лядає за дитиною, з першого дня за рахунок коштів ФСС з ТВП, як- що, за висновком лікаря, вона не може доглядати за здоровою дити- ною віком до 3-х років і дитиною-інвалідом  віком до 18-ти років, на весь період захворювання матері. Звертаємо увагу: як і в попередніх трьох випадках,  допомога  не надається,  якщо застрахована  особа в цей період перебувала у щорічній (основній або додатковій) відпуст- ці, творчій відпустці і додатковій відпустці у зв’язку з навчанням;

5) карантин, накладений органами санітарно-епідеміологічної служби, — допомога надається з першого дня за рахунок коштів ФСС з ТВП за весь період відсутності на роботі (з цієї причини);

6) тимчасове переведення застрахованої особи на легшу, нижче-

оплачувану роботу, відповідно до медичного висновку, — надається з першого дня (за час такої роботи), але не більше ніж за два місяці, за рахунок коштів ФСС з ТВП;


7) протезування з госпіталізацією  до стаціонару протезно-орто-

педичного підприємства;

8) санаторно-курортне лікування.

Документально рішення про призначення лікарняних (також і декретних) листків має приймати комісія (уповноважений) із соці- ального страхування, оформлюючи відповідний протокол. До складу комісії входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної проф- спілкової організації (профспілкового представника) або інших ор- ганів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Так, відповідно до ст. 52 Закону „Про загальнообов’язкове  дер- жавне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працез- датності та витратами, зумовленими похованням”, документи для призначення допомоги по вагітності та пологах розглядаються не піз- ніше десяти днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається  заявникові не пізніше п’яти днів після винесення відповідного рішення.

Листок непрацездатності — це багатофункціональний доку- мент, який є підставою для звільнення від роботи у зв’язку з непраце- здатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності.  Лікарняний є бланком суворої звітнос- ті, форма якого затверджена наказом МОЗ, Мінпраці, ФСС з ТВП та ФСС НВВ від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406.

Лицьовий бік лікарняного заповнює лікуючий лікар або молод- ший медичний працівник з медичною освітою. Зворотний бік лікар- няного заповнюється за місцем роботи застрахованої особи.

Листок непрацездатності працівник подає до відділу кадрів (або табельнику, якщо на підприємстві є така штатна одиниця). Саме він

починає заповнювати зворотний бік лікарняного.

У першому розділі проставляються:

  назва підприємства (установи, організації);

  цех (відділ), у якому значиться непрацездатний, його посада і

табельний номер;

  графік роботи такого працівника (постійний, тимчасовий, се-

зонний);

  період, з якого працівник не працював (дати початку і кінця

хвороби), окремо перераховуються дати, що припадають на вихідні  і неробочі  дні  згідно  зі ст.  73 Кодексу  законів  про працю (через кому);


  дата, з якої працівник приступив до роботи;

  дата заповнення лікарняного, підписи начальника відділу і та-

бельника.

У другому розділі підкреслюють, якщо застрахована особа від- несена до осіб: які потерпіли внаслідок аварії на ЧАЕС або догляда- ють хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильсь- кої катастрофи; до ветеранів війни. Після того зазначають страховий стаж на день настання непрацездатності.

Звертаємо увагу, що на сьогодні страховий стаж обчислюється на підставі ст. 7 Закону № 2240 „Про загальнообов’язкове  державне

соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатнос-

ті та витратами, зумовленими похованням”.

Страховий стаж — це період (сума періодів), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому  державному соціальному стра- хуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витрата- ми, зумовленими похованням, і сплачує або за неї сплачуються стра- хові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому законодавством. До страхо- вого стажу зараховують періоди:

  тимчасової втрати працездатності;

  перебування у відпустці по вагітності і пологах і час перебу-

вання застрахованої особи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

  отримання виплат за окремими видами загальнообов’язкового

державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів;

  загальний  трудовий стаж особи до набрання чинності Зако-

ном „Про загальнообов’язкове державне соціальне страху- вання у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та ви- тратами, зумовленими похованням”, у порядку і на умовах, передбачених законодавством раніше. Так, загальний трудо- вий стаж, набутий особою до 01.01.2001 р., визначається від- повідно до Правил обчислення загального трудового стражу для призначення працівникам допомоги з тимчасової непра- цездатності,  затверджених  постановою  КМУ від 19.10.98  р.

№ 1658. Саме в цих Правилах зазначено про періоди навчан-

ня, служби тощо.

Третій розділ заповнює комісія із соціального страхування в установі (або інша особа, на яку покладено призначення допомоги), бо саме вона приймає рішення про призначення допомоги з тимчасо- вої непрацездатності.


При заповненні третього розділу треба враховувати дані попе- редніх двох, адже зазначаються розмір виплати залежно від страхово- го стажу (згідно зі ст. 37 закону) та кількість робочих днів, за які на- дається допомога:

а) 60% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж до п’яти років;

б) 80% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають стаж від п’яти до восьми років;

в) 100% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;

г) 100% середньої заробітної плати (доходу) — на підставі до- кументів, які підтверджують право застрахованих осіб на отримання стовідсоткового розміру допомоги з ТВП:

  особам, віднесеним до І–ІV категорії осіб, які потерпіли вна-

слідок Чорнобильської катастрофи;

  одному з батьків або особі, яка заміняє їх і доглядає за хворою

дитиною віком до 14 років, що потерпіла від Чорнобильської катастрофи;

  ветеранам  війни  і особам,  на яких поширюється  дія Закону

України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Що стосується декретних, то допомога по вагітності та пологах надається  застрахованій  особі  в  розмірі  100%  середньої  заробітної плати (доходу) і не залежить від страхового стажу (ст. 39 Закону).

Якщо  за  рішенням  комісії  у  виплаті  допомоги  застрахованій особі було відмовлено, то в лікарняному зазначають причину відмо- ви. Якщо стався нещасний випадок на виробництві, то заповнюють реквізити акта про нещасний випадок, складеного комісією з розслі- дування таких випадків. Цей розділ завіряється підписом голови ко- місії або особою, на яку покладено призначення допомоги.

У четвертому розділі бухгалтер установи наводить дані про зар- плату і розраховує середньоденну (середньогодинну) заробітну плату і суму допомоги.

Виплати за місцем роботи за сумісництвом у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності провадяться виходячи з розрахункового періо- ду за основним місцем роботи. Заробітна плата за місцем роботи за су- місництвом разом із заробітною платою за основним місцем роботи в розрахунковому періоді не може перевищувати максимальної величини заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески до фондів соціа-


льного  страхування.  Тобто  якщо  в  серпні  2007  року  максимальний фонд  оплати  праці,  з якого  утримувалися  страхові  внески,  становив

8415 грн, то за сумісництвом бухгалтер включає до розрахунку лікар- няних усю суму, оскільки (6900+1200) менше ніж 8415 грн. У вересні для розрахунку за сумісництвом буде включено лише 1915 грн (8415 –

6500). А в січні 2008 року заробітну плату за сумісництвом не буде вра-

ховано, оскільки  за основним  місцем роботи враховано  максимальну суму зарплати. Середня заробітна плата за один відпрацьований день за сумісництвом становитиме 57,63 грн (7435,00 : 129 днів).

Обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги з безробіття

Допомогу  безробітним  виплачує  фонд  зайнятості.  Її  виплата

проводиться на підставі довідок, складених бухгалтером підприємст-

ва. Ці довідки складаються також згідно з Порядком № 1266.

Для визначення суми страхових виплат з безробіття розрахунко- вим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є період роботи за основним місцем роботи перед настанням страхового ви- падку, протягом якого сплачено страхові внески особою або робото- давцем (п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим  державним соціаль- ним страхуванням № 1266).

Якщо застрахованій особі страхові виплати призначаються в ро- бочому органі виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного  соціального  страхування  на  випадок  безробіття  і  така особа перед настанням страхового випадку працювала на кількох пі- дприємствах або на одному підприємстві з перервою страхового ста- жу, середня заробітна плата обчислюється таким робочим органом сумарно за шість календарних місяців (або менш як шість календар- них місяців) у 12-місячному періоді перед настанням страхового ви- падку, не враховуючи часу перерви в роботі, на підставі довідок про середню заробітну плату, виданих роботодавцями, починаючи з останнього місця роботи (п. 17 Порядку обчислення середньої заробі- тної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням № 1266).

Наведемо зразок розрахунку допомоги з безробіття Іваницькому О.Т., який, крім основного місця роботи у ІІ міській клінічній лікарні, працював за сумісництвом у медично-реабілітаційному  центрі „Спів- дружність” (згідно з довідкою, наданою центром „Співдружність”, заробітна плата Іваницького О.Т. за сумісництвом становила 1200 грн


на місяць). Працівник хворів з 30.11.2007 р. до 31.12.2007 р., звільня- ється 01.02.2008 року. Розрахунок середньої заробітної плати наведе- но в табл. 4.2.

Таблиця 4.2

Обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги з безробіття

 

Місяці розрахун- кового періоду

 

Кількість календарних днів

 

Посадовий оклад (тари- фна ставка) за основним місцем робо- ти, грн

Заробітна плата, з якої сплачено страхові внески та яка береться для розрахунку за сумісництвом, грн

 

Сумарна заробітна плата, яка береть- ся для обчислення середньої заробіт- ної плати, грн

Серпень

30

5500

1200

6700

Вересень

30

7000

1200

8200

Жовтень

31

7200

1200

8400

Листопад

29

7800

720

8520

Січень

29

9495

9495

Усього

149

36 995

4320

41 315

 

Порядок надання відпусток та їх оплати

Державні гарантії права на відпустку встановлено Конституцією України, Законом України „Про відпустки”, КЗпП України та іншими нормативно-правовими актами.

Основна щорічна відпустка не може бути меншою за 24 кален-

дарних дні за відпрацьований робочий рік із дня укладення трудового договору. Однак є винятки, коли тривалість такої відпустки більша (табл. 4.3).


 

Тривалість основних щорічних відпусток


Таблиця 4.3


 

Кому надають

(категорія працівників)

Тривалість (календарних днів)

 

На підставі чого надають

Працівникам лісової промисловості і лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомислив- ських господарств, постійних лісо- заготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, ліс- ництв

 

28

 

Ст. 6 закону про відпустки


Продовження табл. 4.3

 

Особам віком до 18 років

 

31

Ст. 6 закону про відпустки

 

Інвалідам І і ІІ груп

 

30

Ст. 6 закону про відпустки

 

Інвалідам ІІІ групи

 

26

Ст. 6 закону про відпустки

Керівним працівникам навчальних закладів і установ освіти, навчаль- них (педагогічних) частин (підроз- ділів) інших установ і закладів, пе- дагогічним, науково-педагогічним  ї науковим працівникам

 

до 56

 

Ст. 6 закону про відпустки

 

Народним депутатам

 

45

П. 8 ст. 20 ЗУ „Про статус народного депу- тата України” від

17.11.92 р. №2790-ХІІ

 

Державним службовцям

 

30

Ст. 35 ЗУ „Про державну службу” від

16.12.93 р. № 3723-ХІІ

 

Членам центральної виборчої комі-

сії

 

45

Ст. 37 ЗУ „Про цент- ральну виборчу комі- сію” від 30.06.04 р.

№ 1932-ІV

 

Посадовим особам органів місце-

вого самоврядування

 

30

Ст. 21 ЗУ „Про службу в органах місцевого самоврядування” від

07.06.01 р. № 2493-ІІІ

Працівникам дипломатичної служ- би (дипломатичні працівники й ад- міністративно-технічні  працівники системи органів дипломатичної служби)

 

30

 

Ст. 36 ЗУ „Про дипло-

матичну службу” від

20.09.01 р. № 2728-ІІІ

 

Суддям

 

30

Ч. 5 ст. 44 ЗУ „Про статус суддів” від 15.12.92 р.

№2862-ХІІ

 

Прокурорам і слідчим прокуратури

 

30

Ст. 49 ЗУ „Про проку-

ратуру” від 05.11.91 р.

№ 1789-ХІІ

Посадовим особам митних органів України, які мають персональні звання

 

Не менше ніж 30

 

Ст. 162 Митного кодексу України


Продовження табл. 4.3

 

Журналістам

 

36

Ст. 13 ЗУ „Про держав-

ну підтримку засобів масової інформації і со- ціальний захист журна- лістів” від 23.09.97 р.

№ 540/97-ВР

Педагогічним працівникам профе-

сійно-технічних навчальних закла- дів і установ професійно-технічної освіти

 

Не менше ніж

42

Ст. 47 ЗУ „Про профе-

сійно-технічну освіту"

від 10.02.98 р.

№ 103/98-ВР

Помічникам вихователів дошкіль-

них навчальних закладів

 

28

П. 4 ст. 30 ЗУ „Про

дошкільну освіту” від

11.07.01 р. № 2628-Ш

Працівникам протитуберкульозних

закладів, які надають медичну до-

помогу хворим на активні форми туберкульозу, працюють із живими збудниками туберкульозу або мате- ріалами, що їх містять

 

Не менше ніж

36

 

Ст. 23 ЗУ „Про боро- тьбу із захворюванням на туберкульоз” від

05.07.01 р. № 2586-ІІІ

 

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватися одночасно зі щорічною основною відпусткою або окремо від неї. Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівни- кові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року. Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірських роботах, — 69 ка- лендарних днів (ст. 10 закону про відпустки).

Тривалість додаткових відпусток певних категорій працівників бюджетних установ подано в табл. 4.4.


 

Тривалість додаткових відпусток


Таблиця 4.4


 

Кому надають

(категорія працівників}

Тривалість (календарних днів)

 

На підставі чого надають

Особам, зайнятим на роботах,

пов’язаних із негативним впли- вом факторів (згідно зі Списком виробництв, цехів, професій і посад, затвердженим Постано- вою КМУ від 17.11.97 р.

№ 1290)

 

До 35

 

Ст. 7 Закону про відпустки


Продовження табл. 4.4

Особам, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантажен- ням або виконується в особливих природних і геологічних умовах підвищеного ризику для здоров’я (згідно зі Списком виробництв, цехів, професій і посад, затвер- дженим Постановою КМУ від

17.11.97 р. № 1290)

 

До 35

 

Ст. 8 Закону про відпустки

Працівникам з ненормованим ро-

бочим днем

 

До 7

Ст. 8 Закону про відпустки

Державним службовцям зі ста-

жем роботи:

— 10 років

 

5

 

Ст. 35 ЗУ „Про дер-

жавну службу” від

16.12.93 р. № 3723-ХІІ

— 11 років

7

— 12 років

9

— 13 років

11

— 14 років

13

— 15 років і більше

15

Посадовим особам органів місце- вого самоврядування, які мають стаж роботи в цих органах:

— 10 років

 

5

 

Ст. 21 ЗУ „Про службу в органах місцевого самоврядування” від

0/06.01 р. № 2493-ІІІ

— 11 років

7

— 12 років

9

— 13 років

11

— 14 років

13

— 15 років і більше

15

Працівникам дипломатичної слу- жби, які мають стаж роботи в державних органах:

— 10 років

 

5

 

Ст. 36 ЗУ „Про дипло-

матичну службу” від

20.09.01 р. № 2728-ІІІ

— 11 років

7

— 1 2 років

9

— 13 років

11

— 14 років

13

— 15 років і більше

15

 

Суддям зі стажем роботи понад

10 років

 

15

Ст. 44 ЗУ „Про статус суддів” від 15.12.92 р.

№ 2862-ХІІ


Продовження табл. 4.4

Атестованим працівникам проку- ратури, які мають стаж роботи понад:

— 10 років

 

5

 

Ст. 49 ЗУ „Про проку-

ратуру” від 05.11.91 р.

№ 1789-ХІІ

— 15 років

10

— 20 років

15

Окремим категоріям працівників дошкільних навчальних закладів (ясел-садків) компенсуючого ти- пу, робота яких пов’язана з під- вищеним нервово-емоційним  на- вантаженням

 

До 35

 

П. 4 ст. 30 ЗУ „Про дошкільну освіту” від

11.07.01 р. № 2628-ІІІ

 

Щорічні основна та додаткові відпустки надають працівникові таким чином, щоб їх було використано до закінчення робочого року. Щорічну відпустку на прохання працівника можна ділити на будь-які частини, але основна безперервна її частина повинна становити не менше 14 календарних днів. Яка буде першою — основна безперерв- на чи інші — вирішує сам працівник. Іншу невикористану частину ві- дпустки  бажано  дати  працівникові  до  кінця  робочого  року,  але  в будь-якому випадку не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який її надають.

Визначаючи тривалість щорічних відпусток, не враховують свя- ткових та неробочих днів. Згідно зі ст. 73 Кодексу законів про працю, встановлено такі святкові дні:

  1 січня — Новий рік;

  7 січня — Різдво Христове;

  8 березня — Міжнародний жіночий день;

  1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;

  9 травня — День Перемоги;

  28 червня — День Конституції України;

  24 серпня — День незалежності України.

Робота також не проводиться в дні релігійних свят:

  7 січня — Різдво Христове;

  один день (неділя) — Великдень;

  один день (неділя) — Трійця.

Працівникам, які успішно навчаються без відриву від вироб- ництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною форма- ми навчання,  надаються  додаткові  оплачувані  відпустки  у зв’язку з


навчанням. Наприклад, на період складання державних іспитів додат- ково надається 30 календарних днів; на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) — 2 місяці (у ВНЗ І і ІІ рівнів акреди- тації) та 4 місяці (у ВНЗ ІІІ і ІV рівнів акредитації); для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників, монографій тощо — від

3 до 6 місяців.

Крім оплачуваної відпустки, за бажанням працівників надається відпустка без збереження заробітної плати. Тривалість такої відпуст- ки  за основним  місцем  роботи  не  може  перевищувати  15  робочих днів упродовж календарного року.

При обчисленні середньої заробітної плати для нарахування ви- плат за час чергової, додаткової (творчої) відпусток або компенсації за  невикористану  відпустку  до  уваги  береться  заробітна  плата  за останні 12 місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати  компенсації  за невикористану  відпустку.  Якщо праців- ник працював на даному підприємстві менше одного року, то серед- ній заробіток обчислюється, виходячи з виплат за фактичний час ро- боти, тобто з першого числа наступного місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або ви- плачується компенсація за невикористану відпустку.

Підставою для нарахування відпускних є заява працівника про відпустку, на підставі якої за згодою керівника  оформляється  наказ про відпустку тієї чи іншої особи.

Розрахунок відпускних проводиться за такою формулою:

СВ = (ЗП / 365 — СН) × КВ,

де  СВ — сума відпускних;

ЗП — заробітна плата за 12 попередніх місяців;

СН — кількість святкових і неробочих днів, які прийняті законо-

давством;

КВ — кількість календарних днів відпустки.