5.2. Поняття регіону. Діагностика регіонального розвитку. Класифікація регіонів за рівнем соціально-економічного розвитку

Регіон — частина території держави, виділена за сукупністю різних ознак в адміністративну  одиницю субнаціонального  рівня, діяльність якої свідомо  спрямовується  державними  органами  управління,  а управлінські


 

функції координуються  ними для досягнення  цілей суспільного  розвитку  і запобігання дії руйнівних внутрішніх і зовнішніх сил.

Регіон має виробничо-економічні,  ресурсні, науково-технічні, фінан- сово-кредитні та соціальні прямі і зворотні зв’язки з господарським ком- плексом країни.

Регіон є не тільки підсистемою соціально-економічного комплексу країни, але й відносно самостійною його частиною із закінченим циклом і особливими формами прояву стадій відтворення та специфічними  особли- востями перебігу соціальних і економічних процесів.

У регіоні здійснюються повні цикли відтворення таких систем:

•  населення і трудових ресурсів;

•  основних і оборотних фондів;

•  частини національного багатства;

•  грошовий обіг;

•  відносини з приводу виробництва;

•  розподіл, обмін та споживання продукції.

В ринкових умовах роль і функції регіонів полягають, перш за все, у формуванні економічних відносин, середовища життєдіяльності населення.

Більш конкретно роль регіонів проявляється у виконанні ними таких основних функцій:

1) інституціональних  — визначають, з одного боку, економічну само- стійність, з іншого — політико-економічну  єдність країни; гарантують конституційні  права населення та вільне проживання,  вільне волевиявлен- ня, забезпечення законності та правопорядку;

2)  економічних  —  спрямовані  на  забезпечення  економічної  безпеки країни і створення умов та можливостей  вільного здійснення економічної діяльності;

3) соціальних — гарантують права і можливості соціального розвитку населення;

4) екологічних — забезпечують повноцінне середовище життєдіяльно- сті населення, природоохоронні та інші заходи по оздоровленню навко- лишнього середовища;

5) етнопсихологічних — сприяють реалізації етнокультурних потреб населення;


 

6) політичних — спрямовані на розробку власної регіональної політики.

Економіка регіонів є підсистемою соціально-економічного комплек- су країни та має багато рис, які притаманні останній. Але при цьому проблеми  регіону  не є дзеркальним  відбитком  національних.  Наявність їх обумовлена певними об’єктивними  та суб’єктивними  причинами, зок- рема це:

•  відмінності природноекономічних  умов;

•  обсяги й якість регіональних природних ресурсів;

•  економіко-географічне  розташування регіону (при периферійному розташуванні  регіону підвищуються  транспортні  витрати, зроста- ють ціни, звужується ринок збуту — все це ускладнює його еко- номічний розвиток);

•  структура виробництва, що склалась;

•  політичні  умови, форми загальної  та регіональної  політики,  сту-

пінь регіональної автономії;

•  фізичні фактори розміщення (наявність або відсутність портів, ае-

ропортів, транспортних систем);

•  соціально-культурні  фактори (ступінь урбанізації,  освіченість на-

селення).

Залежно  від ознак  економічного  і соціального  розвитку  регіони  мо-

жуть бути розділені на ряд типів.

До найважливіших показників типології регіонів слід віднести:

•  наявність природних ресурсів;

•  рівень економічного і соціального розвитку;

•  структура господарства;

•  екологічний стан регіону;

•  ступінь розвитку виробничої і соціальної інфраструктури;

•  демографічна ситуація.

У світовій практиці визначають наступні типи регіонів (табл. 5.1).

Структура господарства регіону характеризується за складом та спів- відношенням основних сфер, галузей та видів господарської діяльності. Це складне багатоаспектне поняття характеризує «загальну конструкцію» гос- подарського комплексу, її позитивні та негативні сторони.


 


 

Класифікація регіонів


Таблиця 5.1


 

Типи регіонів

Характеристика ознак

Депресивні

Демонстрували у минулому відносно високі темпи розвитку економіки та соціальної сфери

Стагнаційні

Відрізняються доволі низькими або «нульо-

вими» темпами розвитку

Піонерні

Регіони нового освоєння

Мікрорегіони або первинні економічні регіони

 

Ознаки яких втрачаються при дробленні

Економічні регіони пер- винного порядку або гене- ральні регіони вищого по- рядку

 

Утворюють схеми регіонального макроподі-

лу держави

Програмні (планові)

На них розповсюджуються  цільові програми розвитку. Їхні контури не співпадають по те- риторії з регіонами єдиної сітки

Унікальні (проблемні та проектні)

Вони пов’язані з реалізацією великих ново- будов (проектні регіони) або характеризу- ються дуже низьким рівнем розвитку (проб- лемні).

 

В Україні на загальнодержавному  рівні введена «Класифікація видів економічної  діяльності»  ДК  009–96  (КВЕД),  відповідно  до  класифікації видів економічної діяльності, прийнятої статистичною комісією Євро- пейського Союзу (КАСЕ).

За цією класифікацією економічна діяльність — це процес поєднання дій, які дають можливість  одержати  відповідний  набір продукції чи по- слуг. Вид економічної  діяльності  встановлюється  таким чином, щоб об’єднати  ресурси  для виробництва  певної  продукції  та надання  послуг. Види  економічної  діяльності  за  своїм  складом  дуже  неоднорідні.  Серед них є прості, які представлені одним видом виробництва (рибне господарс- тво), і, в той же час, є дуже складні, що об’єднують десятки й сотні вироб- ництв (автомобільна промисловість).

Галузі і виробництва поділяються на секції та підсекції, які познача- ються спеціальними  літерами,  а також розділи,  групи, класи та підкласи, які виділяють цифровими кодами. Кожний вид економічної діяльності має


 

міжнародний  код секції, позначений латинськими  літерами. Загальний пе-

релік видів економічної  діяльності та їхніх кодів, що нині діє в країні, на-

ведений в табл. 5.2.


 

Види економічної діяльності та їх коди


Таблиця 5.2


 

Код секції

 

Види економічної діяльності

Добувні галузі

А

Сільське господарство, мисливство, лісове господарство

B

Рибне господарство

C

Добувна промисловість

Переробні галузі

D

Оборонна промисловість

T

Виробництво електроенергії, газу та води

Сфера послуг

F

Будівництво

 

G

Оптова і роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами,

послуги з ремонту

H

Готелі і ресторани

I

Транспорт

J

Фінансова діяльність

 

K

Операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам

L

Державне управління

M

Освіта

N

Охорона здоров’я та соціальна допомога

O

Колективні, громадські та особисті послуги

P

Послуги домашньої прислуги

Q

Екстериторіальна діяльність

 

Розробка програм соціально-економічного розвитку та прийняття  пе- вних управлінських  рішень базується на інтегральній  оцінці стану розви- тку території, яка включає оцінку економіки, фінансів, соціального роз- витку, екології.

Основу  інтегральної   характеристики   регіону  складає  економічний

потенціал,  який  характеризується  величиною  валової  доданої  вартості,

абсолютними розмірами виробництва життєво важливих видів продукції,


 

вартості ресурсів, що витрачаються  на виробництво.  Він визначає зага- льні можливості регіону, його економічну спроможність, від якої залежать усі інші аспекти регіонального життя — соціальні, екологічні, фінансові.

Соціально-економічні можливості визначають рівень, структура, ди- наміка матеріального виробництва. Тому для оцінки економічного потен- ціалу важливе значення має визначення  питомої ваги прогресивних  галу- зей промисловості,  якісних параметрів та структури основних виробничих фондів, здатності адаптації виробничих систем до використання досягнень науково-технічного  прогресу. Соціально-економічний потенціал регіону визначається  не тільки  його ресурсними  можливостями,  а й положенням його у загальноукраїнському  економічному просторі, реальним впливом на стан цього простору, міжгалузеву і територіальну збалансованість, темпи соціально-економічного розвитку, рівень життя населення, стан регіональ- ного  бюджету,  інтенсивність  зовнішньоекономічних   зв’язків,  досягнення нової якості економічного зростання за рахунок розвитку ринкових струк- тур та малого бізнесу.

Основним підсумковим показником використання виробничого потен- ціалу регіону є валова додана вартість. Економічний розвиток регіону ха- рактеризується темпами зростання валової доданої вартості (ВДВ) та її обсягами у розрахунку на душу населення. Цей показник залежить в першу чергу від структури виробництва, що склалася на окремій території, та інде- ксу обсягів виробництва продукції у галузях господарського комплексу.

Структура  промисловості  та  сільського  господарства  виявляється  в

структурі експорту та імпорту регіону.

Економічний розвиток перебуває у тісному зв’язку з темпами та об- сягами інвестування.  Найзагальнішими  показниками,  що характеризують інвестиційну  діяльність на регіональному  рівні, є: обсяги та темпи інвес- тицій у основний капітал, обсяги іноземних інвестицій, темпи та якість їх здійснення, галузева структура інвестицій. Інноваційну складову інвести- ційної діяльності характеризують обсяги та темпи впровадження прогреси- вних технологій у виробництво.

Для  оцінки  економічного  розвитку  регіону  використовується   шість груп показників:  виробничо-економічні,  структурні,  інвестиційні,  інститу-


 

ціональних перетворень і розвитку підприємництва,  зовнішньоекономічні,

науково-інноваційні  (рис. 5.2).

1. Виробничо-економічні  показники відображають місце регіону в національній економіці, результати і тенденції функціонування госпо- дарського комплексу регіону, виявляють потенційні загрози в галузях гос- подарства.

2. Структурні показники характеризують структуру господарського комплексу, що дозволяє оцінити спеціалізацію регіону, раціональність структури  на макрорівні  з позицій  сталості  економіки.  Структурні  показ- ники вказують на негативні відхилення в макропропорціях  господарського комплексу території.

3. Інвестиційні показники дають уявлення про темпи та структуру ін-

вестування економіки регіону за рахунок внутрішніх та зовнішніх джерел.

4. Показники інституціональних  перетворень  відображають  рівень конкурентного середовища, характер зміни форм власності у галузях гос- подарського комплексу, роль малих підприємств в економічному розвитку.

5. Зовнішньоекономічні  — розкривають  експортний  потенціал регіо- ну, його роль у зовнішньоекономічних  зв’язках держави, структуру експо- рту та імпорту, конкурентоспроможність продукції галузей господарського комплексу.

6. Науково-інноваційні  — характеризують тенденції розвитку науко- вого потенціалу, рівень сприйнятливості  сфери виробництва  до інновацій, знос основних фондів.

Соціальний  розвиток  регіону оцінюється  за допомогою  показників,

які характеризують  рівень життя населення, його доходи та видатки (рис.

5.3). Це, в першу чергу, показники прожиткового мінімуму, середньоду- шових доходів та середньої заробітної плати. При значному майновому розшаруванні та регіональних відмінностях необхідно використовувати систему відносних (а не абсолютних) показників, а саме: співвідношення середньодушових доходів та прожиткового мінімуму, співвідношення до- ходів  та видатків.  Дуже  важливими  при цьому  є дані про зміни  частки групи населення з доходами, нижчими за прожитковий мінімум (рівень бі- дності), про концентрацію доходів у різних групах населення та співвід- ношення доходів найбідніших та найбагатших верств населення.


 

-0

 
00        I           IloKa311HKH e..:oHoMi'llloro po3BHTK)' perioHy            I


::r:

I

 
8


 

---l


 

I           I           I           I           I           I

---l       CTpy..:TypHi  IIbmecnnti}rni            IHCTIITYIIiOHa.Jlb rl                      I


BHpo6HJf'lo-

eKOHOMi'flli


 

II

 
HHX nepeTBOpeH


30BIDIIDlbO-            Hay..:ooo-

eKOHOMil.fHi          iHHoRaJriifl.ri


Micu:e perioey 3a o6c51-        lJacrKa  perioHy y 3 ra-          'Iacn<a perioey y         LiacTKa perioHy y

38raJibHO.llep)f(BBJlliX


 

1IaCTK8 38raJibHOfO


- raMH BHp06HHUTB3        - JlhHO.UeplliaBHOM)' H-


1- o6cl!I"3X iHBeCTI!Uii1B l..{acTKa npoJJ.yKuil - 38raJibHOJlep)J(8B-            o6cJiry <!>inancysanHJI


H

 
B)U3 cepe11 inumx pe-          po6HHUTBi B)U3     lliJl llpiiCMCTB          HHX  o6c.Sirax eKe- f-   H3YKOBO-TeXHqi HJ1X

rimris YKpalHH         OCHOBJ-IHH K3IDTaJI      1   - .r: ep)KmmoiopMH nnac DOPlY            po6iryB  B

HOCTi y 3araJJbHIIX Ot'lC.II

'IacTKa rrpoMiJKHO co        !H)leKc ie=li B           rax BHpOOHIIUTBa 'IacTKa excrropry


?:­


Brrpo6HHUTBO BB na         CfiQ)I{I!B8HIDI y BHIT  C-


OCHOBHIDi K3TDTaTI


npOMIICJIOBOi npOJlYKIIi.

yB B


::r:


11yrny naceneHHl!     KY

lJ:aCTK8 cJi ibCbKO


 

06c51r iHBecnn.J;ill B


lJ:aCTKa I1p0)l;YKU:il


l [H)leKc eKcrropry    1-


'IacTKa 3aliHJITHX y

Hayui B 33ranbHii1 Ki-

JibKOCTi 38J.iiDITJIX


-

 
CywtijliHaHooooroP'3)'JibrmyBi)l    OCHOBHHH   KaiiiTaJI       M8JIHX rri11rrprr-


3BWia.J.fi..ul Jtimn,HOCTi;: ;o ofK),llar-


rocrro;J;apcTBa y 3a -a-          1- y  po3paxyHKY Ha           f- €MCTB y 38raJibHHX


- :r<yBa.JiH$1 Tas/rm.a:rrr H.a QllHOfO


nhHHX o6cJirax B.Z: B


IIYIIIY naceneHHl!  o6cJirax srrpo6nn-


_ ExcrropT na llYliiY


Koe<!>iuieHT 3Hocy oc-


5

 
:Jai1Hlrroroy BHp06HrrUTBi            penoey UTB3 I1pOIIYKUil   HaceneHIDI   1-  HOBHHX <!>oH)liB B rrpo-            (


 

liacTKa perioHy y


 

LiacTKa perioHy y


MMCJlOBOCTi

!

 
n


[H)leKC BHp06HJIUTB3


LiaCTKa IIpOMMCJIOB CT!          1- 33raJibH0)1.ep)l(aB-          33raJibH0)1.ep)l(aB-

-           BB perioey      MHOroiHBecryBaH- rropry  1-  HOBHX rrporpeCHBHHX


B B      y 3aranbHHX o6cl!r  x           HOM)' 06C513iiH03e-           - HHX 06C51f3X iM-            IH.D.eKc BrrpoBa.n.)l(eHIDI

!H)leKc srrpo6nnurna             ""         TeXHOJIOri"LIHHX


IIpOMHCJIOBOlrrpo.n,yKI.J;il


1-l


KinhKiCTh MaJIHX  nooueciB

[H)leKC iH03e"'!_HHX         rri.n,rrpHCMCTB Ha             'IacTKa iMrropry y

lHBeCTMUIH            I 0 000 naceneHHl!    B)U3             


06C51f iH03eMHHX             l !H)leKc iMrropry


 

6HJII..{'fB3  HOBHX   BH,ll, B


[H)leKC BHp06HHUTB3

ciJihCbKOrDCfiO pCbKOl               iHBecnruiH y   po3- TIPOliVKUII   1-  paxynKy na IIYIIIY


1-         !H)leKc ocsoeHHl! srrpo-

I1pOJlYKUil


HaceneHIDI   [MrropT Ha llYliiY

HaceneHIDI

ll 'IacrKa cyxyrrnHX in- secmuiii y B B

Puc. 5.2. KrracFI¢iKaU:i5! IIOKa3H  KiB,  Il(O xapaKTepiDyiOTh eKOHOMl'IHrlli po BFITOK penoHy


 

Серед загальновідомих показників у цій групі є такі, які потребують конкретного  визначення.  Це  децильний  коефіцієнт  диференціації  грошо- вих доходів (видатків) населення та рівень бідності.

Децильний коефіцієнт дорівнює відношенню частки доходів (видатків) вищої децильної групи до частки нижньої децильної групи, де нижня децильна група — це 10% найбідніших домогосподарств, вища — 10% найбагатших.

Рівень бідності  — питома  вага сімей (домогосподарств),  в яких рі- вень споживання (доходів) на одну особу нижчий від визначеної межі бід- ності.  Нині межа  бідності  встановлюється  як частка  прожиткового  міні- муму на одну особу в розрахунку на місяць.

До другої групи слід віднести показники, які відображають рівень забезпечення   населення   основними   соціальними   благами  в  житловій сфері, сфері охорони здоров’я, побуту, освіти (забезпеченість населення житлом, лікарями, лікарняними ліжками тощо), а також характеризують рівень злочинності.

Рівень злочинності  (коефіцієнт  злочинності)  розраховується  як кіль-

кість зареєстрованих злочинів на 100 тис. населення.

Крім вищезазначених груп, до системи соціальних показників треба включити групу демографічних показників: природний приріст населення, коефіцієнти народжуваності та смертності, міграційний приріст населення.

Четверта група показників характеризує  стан трудових ресурсів (рі-

вень зайнятості, безробіття, кількість вакансій, демографічне навантаження).

Показники фінансової сфери регіону, зокрема бюджетного процесу (рис. 5.4). Рівень фінансової незалежності регіону характеризує система абсолютних  і відносних показників складу та структури  місцевих бюдже- тів, а також соціальної результативності бюджету. Визначення доходів і видатків в абсолютному і відносному вимірах не дозволяє порівнювати бюджети різних територій через існування відмінностей між ними у фор- муванні доходів та у складі і обсягах видатків, спричинених різноманітніс- тю природнокліматичних  умов, різним екологічним станом територій, осо- бливостями  розташування  адміністративних  центрів,  насиченістю  шляха- ми сполучення, спеціалізацією  регіонів, станом соціальної та побутової ін- фраструктури. Отже, визначаються доходи і видатки місцевих бюджетів відносно кількості населення, яке мешкає на відповідній території


 

Потенційні можливості регіону щодо залучення фінансових ресурсів, характеризують такі показники, як податковий потенціал і податкосп- роможність.

Податковий  потенціал  місцевої  територіальної  одиниці  — це маса

доходів, які може отримати місцевий бюджет від застосування подат- кового законодавства  до діяльності  суб’єктів  господарювання  і фізичних осіб, та відрахування до держбюджету.

Податкове навантаження — це співвідношення між сумою фактич-

них податкових надходжень і податковим потенціалом.

Податкоспроможність — це обсяг доходів, який потенційно  може бути отриманий на території від оподаткування відповідних об’єктів.

Визначаються також індекси цих показників.

Екологічні показники. Дослідити екологічну ситуацію у регіонах можна, аналізуючи показники, які характеризують забруднення водних об’єктів зворотними  водами,  обсяги викидів шкідливих  речовин  в атмос- феру, наявність промислових токсичних відходів, витрати на капітальний ремонт  основних  засобів  природоохоронного  призначення  та поточні  ви- трати на охорону природи.

Різноманітні  аспекти соціально-економічного розвитку регіону аналі- зуються з метою встановлення об’єктивного діагнозу, на основі якого здій- снюється ранжування регіонів за рівнем їх розвитку та розробляється  пев- на стратегія і тактика подальшого регіонального  розвитку. Доцільно виді- ляти  чотири  типи  регіонів:  регіони-лідери,  високорозвинені,  розвинені та проблемні (табл. 5.3).

Характерною особливістю розвитку регіонів України є поглиблення наявних міжрегіональних диспропорцій за показниками соціально- економічного розвитку. Їх усунення можливе за умов забезпечення сталого регіонального розвитку.


Таблиця 5.3

Класифікація регіонів України залежно від значення соціально-економічних показників

 

Типи регіонів

Класифікаційні ознаки

 

І тип — лідери

Достатньо розвинуте матеріальне виробництво та сфера послуг. Значний обсяг припливу інвестицій, у т.ч. іноземних, розвинуті ринкові структури, досить розвинута соціальна сфера. Темпи зростання еко- номічних показників вище загальнодержавних.

 

ІІ  тип  —  високороз-

винені

Індустріальні регіони з розвинутим матеріальним виробництвом, особливо промисловістю. В них створюється значна частка ВВП України. Вони ма- ють високий людський та фінансовий потенціал.

 

ІІІ тип — розвинені

Регіони з розвинутим матеріальним виробництвом як промисловим,  так і сільськогосподарським. Розвиток регіонів характеризується сукупністю показників, значення  яких дорівнює  середньодержавному  рівню або ≥ ± 10 %.

 

ІУ тип — проблемні

За сукупністю показників становище регіонів гірше середньодержавного  рівня на 10% і більше. Матері- альне виробництво не отримало достатнього розви- тку. Дотаційна структура бюджету. Недостатній фі- нансовий потенціал, у т. ч. інвестиційний. Деякі со- ціальні показники  мають загрозливе  значення з то- чки зору безпеки держави. Потенційно депресивні.

 

Авторы: 344 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Книги: 407 А Б В Г Д Е З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я