12.3. Європейський вибір України

Стратегічною метою України є вступ до Європейського Союзу.

Модель Європейського розвитку для нас найближча і зрозуміла. За­лучення до Європейської спільноти відкрило б для України великі можливості щодо прискорення економічного розвитку і підвищення добробуту населення нашої країни.

Наше бажання стати членом ЄС досі не реалізувалося через не­відповідність економічного механізму України нормам і вимогам Єв­ропейського Союзу. Керівництво ЄС неодноразово заявляє, що двері Європи для України не зачинені, проте наша країна має пройти ще тривалий шлях економічних перетворень.

Відносини України з ЄС ґрунтуються на конкретних угодах та програмах партнерства. В 1994 р. було підписано Угоду про парт­нерство та співробітництво між ЄС та Україною (набуло чинності в 1998 р.). Основними цілями Угоди визначено:

розвиток тісних політичних стосунків шляхом постійного діа­логу з політичних питань;

сприяння торгівлі та інвестиціям, гармонійним економічним стосункам;

забезпечення основ для взаємовигідного економічного, со­ціального, фінансового, науково-технічного та культурного співробітництва;

підтримка України в її зусиллях зміцнювати демократію та за­вершенні переходу до ринкової економіки.

У грудні 1999 р. на саміті в Гельсінкі Європейська Рада зазначи­ла, що стратегічне партнерство між ЄС та Україною, яке ґрунтується на спільних цінностях та інтересах, є фактором зміцнення миру, ста­більності та процвітання в Європі. Тоді ж було прийнято «Спільну стратегію Європейського Союзу щодо України». Ця програма міс­тить такі цілі [2, с. 49]:

робити внесок у виникнення стабільної, відкритої, плюраліс­тичної та правової демократії в Україні та укріплення стабіль­но функціонуючої ринкової економіки на користь усьому на­родові України;

співробітничати з Україною в царині збереження стабільності та безпеки в Європі й усьому світі, знаходячи ефективні відпо­віді на спільні проблеми, з якими стикається континент;

розширювати економічне, політичне та культурне співробіт­ництво з Україною, а також співпрацю в галузі юстиції та вну­трішніх справ.

Угода про партнерство й співробітництво (УПС) визначила 28 галузей економічного співробітництва ЄС з Україною. Серед них: за­хист та заохочення інвестицій, сертифікація, освіта, монетарна полі­тика, наука, сільське господарство та ін.

Європейська асоціація бізнесу, що є в структурі ЄС, представляє і захищає інтереси українських економічних і суспільних організацій у питаннях фіскальної політики, ринкової економіки, інформації й зв'язку, регіонального розвитку, культури.

Одним з найефективніших напрямів співробітництва є програма TACIS — Технічна допомога країнам СНД (Technical Assistance to the Commonwealth of Independent States). Це дуже розгалужена програма підтримки реформи в країнах СНД, в тому числі й в Україні. На економічні реформи в Україні виділено гранти для 32 проектів. Серед них: пілотні проекти з реструктуризації сільського господарства, сприяння розвитку фінансових ринків в Україні, підтримка фінансових зв'язків підприємств та ін. [2, с. 53]. З метою підвищення ефективності співробітництва України з ЄС створюється спільний Українсько-Європейський консультативний комітет з питань законодавства на кошти, виділені для реалізації програми TACIS.

TACIS передає ноу-хау, яким володіють державні й приватні організації найширшого спектра, що дозволяє поєднувати досвід з професійними знаннями і навичками на місцях. Ноу-хау надається у формі Консультативного сприяння в питаннях управління, прямування груп експертів. Пріоритетними напрямами програми TACIS є: реорганізація приватного сектора, створення ефективної системи виробництва, переробки і розподілу продукції, розвиток ядерної безпеки, охорона довкілля, забезпечення реформи системи державного управління, соціального захисту й освіти. Технічна допомога TACIS забезпечується тільки тим проектам, які вписуються в програму реконструкції і реструктуризації, що підтримується урядом країни та Європейською комісією. Кожна країна сама визначає пріоритетні сектори, які відіграють найзначнішу роль у процесі реформ.

У структурі TACIS є спеціалізовані підпрограми, що охоплюють переважно гуманітарний сектор. Серед них:

програми консультування з питань політики;

програми побудови громадянського суспільства;

програми в галузі освіти й професійної підготовки;

програми підтримки підприємств;

програми, пов'язані з міжнародними стандартами й обо­в'язками.

Україна бере участь практично в усіх спеціалізованих підпрогра­мах ТАСІБ.

Європейський Союз надав Україні додаткову позику в 150 млн євро на підтримку платіжного балансу.

Надаючи допомогу Україні в проведенні економічних і соціаль­них реформ, ЄС водночас вимагає застосування українським урядом рішучіших заходів для їх здійснення. Серед таких заходів, зокрема, ЄС пропонує: визначення та забезпечення майнових прав; подальшу приватизацію; лібералізацію цін; збільшення квартирної плати й та­рифів на комунальні послуги; реструктуризацію бізнесу та підтримку малих та середніх підприємств. Отже, умови досить нелегкі; їх вико­нання може загострити соціальну ситуацію в країні. Та якщо ми хоче­мо вступити до ЄС, то мусимо прийняти його вимоги, але реалізову­вати ці заходи обережно, з урахуванням усіх можливих економічних і соціальних наслідків.

Зі свого боку, Україна розробила національну програму інтеграції в ЄС. У 1998 р. вийшов Указ Президента про затвердження «Страте­гії інтеграції України до Європейського Союзу». Програма передба­чає 17 напрямів, які необхідно реалізувати в три етапи: перший при­падає на 2000 рік, другий — на 2001—2001, третій — на 2004—2007 роки. Отже, до 2007 р. Україна планувала виконати умови вступу до ЄС. Проте ЄС не визначає конкретного терміну прийняття України до своїх лав і не говорить про можливість асоційованого членства [9, с. 140]. Процес інтегрування України до ЄС - непростий і тривалий. Але логіка розвитку міжнародного поділу праці, соціально-політичні зрушення в Європі неминуче приведуть до інтегрованого економіч­ного утворення в межах усієї Європи.

У грудні 1999 р. Європейська Рада схвалила Спільну стратегію ЄС щодо України. Спільна стратегія ЄС передбачає підтримку проце­су демократичних та економічних перетворень в Україні, вирішення спільних проблем щодо підтримання стабільності та безпеки на Єв­ропейському континенті. У вересні 2000 р. відбувся Паризький саміт «Україна — ЄС», який засвідчив європейську перспективу України, стратегічний курс на інтеграцію України до ЄС. У 2001 р. було при­йнято «План дій ЄС у галузі юстиції та внутрішніх справ в Україні». В 2002 р. у Копенгагені відбувся черговий саміт «Україна — ЄС», на якому було визнано прогрес України у виконанні вимог та стандартів ОБСЄ і Ради Європи, у запровадженні економічних реформ, позитив­ні зрушення в українській економіці. Було підкреслено необхідність розвивати й надалі стратегічне партнерство між Україною та ЄС.

У зв'язку з розширенням у 2004 р. складу ЄС Україна стала без­посередньо контактувати з ним кордонами, що надало нового аспекту у взаємозв'язках нашої країни з Європейським Союзом. Врахування цієї ситуації знайшло вираження в документі «Європейська політи­ка сусідства», який прийнято в рамках Угоди «План дій Україна — Європейський Союз». Цей план був розрахований на три роки. Він передбачає інтенсифікацію політичних, безпекових, економічних та культурних відносин між сторонами. Згідно з Планом, інтеграція України в Європейський Союз в оглядовому періоді буде здійснена у формі Зони вільної торгівлі ЄС — Україна після вступу України до СОТ. Відзначається, що Європейський Союз визнає європейські прагнення України та вітає її європейський вибір.

Європейська політика сусідства відкриває нові перспективи для партнерства, економічної інтеграції та співробітництва:

підвищується рівень інтеграції, включаючи участь України у внутрішньому ринку ЄС;

розширюється політичне співробітництво;

збільшується фінансова підтримка України з боку ЄС; через Європейський інвестиційний банк надаватиметься підтримка проектам, що потребують інвестиції в інфраструктуру;

будуть розширені можливості для участі України в певних програмах ЄС, що сприятиме розвитку культурних, освітніх, технічних, наукових зв'язків, а також співробітництву у сфері охорони довкілля;

буде надано підтримку в адаптації законодавства України до норм і стандартів ЄС;

поглибляться торговельні та економічні відносини, особливо після вступу України до СОТ.

План дій Україна — Європейський Союз визначає пріоритети ді­яльності. Серед них виокремлюються такі [57]:

зміцнення демократичних основ в Україні, забезпечення сво­боди засобів масової інформації та свободи слова;

посилення співробітництва з питань спільної сусідської та ре­гіональної безпеки;

поліпшення інвестиційного клімату в Україні шляхом запро­вадження недискримінаційних, прозорих і передбачуваних умов ведення бізнесу, спрощення адміністративних процедур та боротьби з корупцією;

зміцнення податкової реформи в Україні;

спрощення візового режиму між Україною та ЄС;

поступове наближення законодавства, норм та стандартів України до законодавства, норм та стандартів Європейського Союзу;

усунення дискримінаційного ставлення до працівників-мігрантів.

План дій конкретизує заходи щодо співробітництва між Украї­ною та ЄС за окремими напрямами та галузями. Особливе значення приділяється взаємозв'язкам в економічній сфері.

Умовою інтеграції України до ЄС визначається насамперед по­дальший прогрес у створенні повністю функціонуючої ринкової еко­номіки, включаючи ціноутворення, контроль за державною допомо­гою, законодавче середовище, яке забезпечує чесну конкуренцію між суб'єктами господарювання.

У галузі макроекономічної політики відзначається необхідність посилити незалежність Національного банку України, а також зміц­нити стабільність фіскальної системи, в тому числі шляхом прове­дення податкової реформи та реалізації заходів у пенсійній системі. Наголошується на необхідності зменшення участі держави в ціноут­воренні з метою запобігання погіршення умов торгівлі та функціону­вання економіки.

Вважається за необхідне поліпшити умови для іноземних інвес­торів; зокрема, рекомендується скасувати існуючі обмеження, за­кріплені Земельним кодексом України, на володіння земельними ділянками несільськогосподарського призначення українськими юридичними особами із часткою іноземного капіталу, включаючи ті, в яких іноземний капітал становить 100%.

У соціальній сфері наголос робиться на зменшенні бідності та збільшенні зайнятості. Необхідно посилити соціальну інтеграцію, включаючи стабільну систему освіти, охорони здоров'я, інших соці­альних послуг.

Значна увага в Плані дій надається торгівлі й реформі ринкових відносин. Згідно з Планом, поступово будуть скасовані усі експортні та імпортні обмеження. Буде здійснено поступове скасування екс­портного мита на брухт чорних металів відповідно до двосторонньої угоди між Україною та ЄС. Необхідно здійснити митну реформу з метою спрощення проходження товарів через митницю й усунення бюрократичних перепон. Поступово будуть усунуті кількісні обме­ження імпорту, його ліцензування.

План дій передбачає створення сприятливих умов для руху ка­піталу. При заснуванні компаній необхідно забезпечити повне до­тримання режиму найбільшого сприяння та національного режиму. Дискримінаційні заходи, що впливають на діяльність компаній ЄС та України, мають бути скасовані. Дочірні компанії або філії ЄС, а також України мають діяти в умовах, не менш сприятливих, ніж ті, в яких діють національні компанії. Поступово скасовуються обмежен­ня щодо заснування компаній.

План дій декларує необхідність забезпечення вільного руху капі­талу, пов'язаного з прямими та іншими інвестиціями, гарантування захисту іноземних інвестицій, а також ліквідації або репатріації ка­піталовкладень або прибутку з них.

У сфері транспорту вважається за необхідне розробка й впрова­дження національної транспортної стратегії, яка включала б розвиток національної транспортної інфраструктури. Передбачається продо­вження участі у спільному розвитку транс'європейських коридорів, а також у програмі ТРАСЕКА. Буде розвиватися співробітництво у сфері супутникової навігації. Учасники Плану дій візьмуть активну участь у сприянні розвитку Дунаю з метою повного використання його потенціалу як однієї з головних складових європейського вну­трішнього водного транспорту.

У галузі енергетики передбачається затвердження спільної енер­гетичної політики України та ЄС. Розглядається можливість участі України в Європейській енергетичній програмі. Вважається за до­цільне диверсифікувати постачання нафти й газу в Україну; в цьому відношенні надається увага нафтопроводу Одеса—Броди—Польща. Важливе значення має впровадження реструктуризації українських вугільних шахт, безпеці їхньої експлуатації.

План дій передбачає також заходи щодо охорони навколишньо­го середовища. Зокрема, йдеться про впровадження положення Кі-отського протоколу та Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату, а також про активізацію участі України в робочій групі Дунай — Чор­не море.

Особливого значення надається співробітництву у сфері науки, технологій та освіти. Передусім вважається за необхідне зміцнити людський, матеріальний та інституціональний потенціал України з метою поліпшення можливостей фізичних та юридичних осіб, заді-яних у науково-технічній та інноваційних сферах. Передбачається обмін науковим персоналом у рамках спільних проектів та сприян­ня участі українських науковців у міжнародних конференціях та форумах.

Реформування освіти в Україні здійснюватиметься в напрямі на­ближення до європейських стандартів у рамках Болонського проце­су. Будуть розширені молодіжні обміни та співробітництво у сфері неформальної освіти молоді, посилиться міжкультурний діалог через програму «Молодь» (YOUTH).

У Плані дій звертається увага на розширення контактів та співробітництва на транскордонному та регіональному рівнях із сусідніми новими державами—членами ЄС. Вважається за необхідне забезпечити підтримку регіонів у підготовці та впровадженні «Програми сусідства» за участю України. В 2008 р. дія Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами завершилися. Вона надала певного імпульсу в розвитку економічних відносин між Україною та ЄС. Проте нові реалії у світової економіці, поглиблення регіональних інтеграційних процесів потребують розширення й удосконалення взаємовідносин між нашою країною та Європейським Союзом. Ця обставина робить актуальним прийняття нових документів, що сприяли б наближенню України до вступу до ЄС. Передбачалося, що такі документи будуть прийняті на саміті Україна — ЄС в 2009 р.; очікувалося, зокрема, що буде підписано угоду про надання Україні статусу асоційованого члена ЄС та утворення зони вільної торгівлі між ЄС та Україною. Але вплив світової економічної кризи, а також певні внутрішні економічні й політичні проблеми в нашій країні відклали підписання такої угоди на пізніше.

Ефективною формою прискорення інтеграційних процесів є міжрегіональне співробітництво, тобто співпраця країн на рівні суміжних адміністративних регіонів. Така форма має успішне поширення в Європі, де міжрегіональні інтеграційні об'єднання одержали назву «Єврорегіонів». Перший єврорегіон був заснований у 1959 р. на базі суміжних територій ФРН і Нідерландів. Нині в Європі діє більше 50 єврорегіонів.

У межах єврорегіонівздійснюється транскордонне співробітництво між сусідніми країнами. Основними напрямами співробітництва є торгівля, спільне підприємництво, екологія і культура. Успіху розвитку зв'язків у єврорегіонах сприяє те, що прикордонні території, з якими межують країни, часто мають багато спільного в природних умовах, історії, культурі і навіть в етнічному відношенні.

Україна бере участь у чотирьох єврорегіонах: «Буг» (Волинська область і прикордонні регіони Польщі); «Карпатський єврорегіон» (Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька області та суміжні території Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії); «Нижній Дунай» (Одеська область і суміжні території Молдови й Румунії); «Верхній Прут» (Чернівецька область та суміжні території Молдови й Румунії).

Розгляньмо особливості функціонування єврорегіонів на прикладі єврорегіону «Нижній Дунай».

«Нижній Дунай» було засновано в 1998 р. До нього увійшла Одеська область, три райони Молдови (Вулканешти, Кагул, Кантемір) і три повіти Румунії (Галац, Бреїла, Тульча). В 2000 р. розглядається можливість приєднання до «Нижнього Дунаю» відповідних регіонів Болгарії. Нормативно-правовою базою для створення єврорегіону «Нижній Дунай» стали: Європейська рамкова Конвенція по прикордонному співробітництву (1980 р.), Договір про добросусідство і співробітництво між Україною й Румунією, Угода між урядами України і Республіки Молдова про співробітництво наших прикордонних адміністративно-територіальних одиниць.

Організаційна структура Єврорегіону «Нижній Дунай» складається з таких органів:

Рада Єврорегіону — вищий орган;

Голова Єврорегіону;

Віце—голови Єврорегіону;

Комісії по сферах діяльності;

Координаційний центр — адміністративний орган.

У рамках «Нижнього Дунаю» сформовано 9 комісій: з регіональ­ного розвитку; з економіки, торгівлі й туризму; з гармонізації нор­мативних документів, що належать до місцевої компетенції; з тран­спорту й комунікацій; з демографії; з навколишнього середовища; з освіти, науки, дослідженням, культурі, охороні здоров'я; спорту; з фінансового аудиту; з ліквідації наслідків стихійних лих і боротьби з організованою злочинністю.

Комісіями розробляються відповідні проекти співробітництва, деякі з них уже реалізуються. Назвемо найцікавіші проекти:

Розглядається створення спільного транскордонного заповід­ника в дельті Дунаю.

Вивчається можливість відкриття в прикордонних регіонах Румунії центрів торгівлі та послуг Одеської області.

У рамках «Нижнього Дунаю» проведено фестивалі культур національних меншин прикордонних регіонів.

Проводяться виставки товарів, вироблених у прикордонних регіонах.

У рамках єврорегіону реалізується програма TACIS по віднов­ленню екологічної рівноваги придунайських озер Одеської об­ласті.

За програмою TACIS «Малі проекти з прикордонного співробіт­ництва» передбачається також створення регіонального Центру по координації діяльності єврорегіону «Нижній Дунай».

Розробляється концепція створення міжнародної вільної еконо­мічної зони на просторі «Нижнього Дунаю». Спочатку будуть ство­рені локальні вільні економічні зони, які згодом зіллються в єдиний простір.

Підводячи підсумок, можна зазначити, що Україна прагне до ак­тивної участі як у глобальних, так і в регіональних організаціях. Ре­альний внесок, який надає своєю діяльністю Україна в міжнародні організації, підвищує її авторитет у світової спільноти. Але не заради одних тільки політичних дивідендів вступає наша країна до міжна­родних об'єднань. Важливо використати міжнародне співробітни­цтво з максимальною користю для економіки України, тому участь у міжнародних інститутах сприяє вирішенню цього завдання.

Семінар № 12. Інтеграційні напрями України

 

Мета й завдання заняття: розглянути співробітництво України з МВФ, СБ, СОТ. Участь України в регіональних інтеграційних угру­пованнях. Проаналізувати європейський вибір України.

 

План

Україна в організаціях глобального типу.

Україна і міжнародні регіональні організації.

 

Ключові поняття

Організації глобального типу; співробітництво України з МВФ, Всесвітнім банком і ЄБРР; відносини України із СОТ; регіональ­ні організації;діяльність України в СНД, ОЧЕС і ГУАМ;тран-спортні коридори; «Угода про партнерство та співробітництво між ЄС та Україною»; «Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України»;Технічна допомога країнам СНД (ТАСІ8);«Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу»; «План дій Україна — Європейський Союз»; єврорегіони.

 

Проблемно-пошукові запитання

У яких важливих економічних організаціях глобального типу Україна бере участь?

Яке значення для України має співробітництво з Міжнарод­ним валютним фондом?

На які проекти, що реалізуються в Україні, ідуть кредити Всес­вітнього банку?

Яку роль відіграє ЄБРР серед міжнародних кредиторів Укра­їни?

Які позитивні наслідки очікує Україна від вступу до Світової організації торгівлі?

У яких регіональних інтеграційних угрупованнях Україна бере участь?

Яку позицію займає Україна щодо розвитку інтеграційних процесів у межах СНД?

Які цілі вважає Україна для себе пріоритетними в межах

ОЧЕС?

Які міжнародні транспортні коридори проходять через тери­торією України?

Яку роль відіграє Україна в організації ГУАМ?

Які етапи реформування пройшла Україна в напрямі руху до

ЄС?

 

Теми доповідей і рефератів

Наслідки та перспективи вступу Україна до СОТ.

Участь України в СНД.

Нові форми інтеграції України.

Проблеми європейського вибору України.

 

Література: 2; 9;10; 17; 19; 30; 32; 35; 41; 45; 47; 49.

Контрольні запитання і завдання до модуля ІІІ

У чому суть економічної інтеграції?

Розкрийте суть механізму інтеграції на рівні зони преференційної торгівлі.

Розкрийте суть механізму інтеграції на рівні вільного торговельного простору.

Розкрийте суть механізму інтеграції на рівні митного союзу.

Розкрийте суть механізму інтеграції на рівні спільного ринку.

Розкрийте суть механізму інтеграції на рівні економічного союзу.

Які позиції посідають найвідоміші міжнародні інтеграційні угрупо­вання у світовій економіці?

Які об'єктивні умови економічної інтеграції країн Західної Європи склалися після Другої світової війни? Які завдання постали на почат­ковій стадії інтеграції?

Які напрями економічної інтеграції західноєвропейських країн роз­глядалися напередодні утворення інтеграційних організацій?

Які цілі передбачало утворення Європейського об'єднання вугілля й сталі (ЄОВС)?

Назвіть основні положення Римського договору 1957 р. У чому по­лягає його значення?

У чому полягав механізм інтеграції Європейських співтовариств?

Як формувалася організаційна структура Європейських співтова­риств?

У чому полягали основні цілі Маастрихтського договору?

Які функції Європейського Союзу надавалися згідно з Маастрихт­ським договором?

Які етапи поглиблення економічної інтеграції пройшов Європей­ський Союз?

У чому полягає проблема співвідношення національного сувереніте­ту й наднаціонального управління в ЄС?

У чому виявляється економічний ефект від інтеграції країн ЄС?

Як виявляється нерівномірність економічних потенціалів країн-членів ЄС у процесі інтеграції?

Охарактеризуйте організаційну структуру ЄС.

Проаналізуйте економічну політику ЄС.

Визначте роль і місце кожного інституту в системі валютних відносин ЄС.

Визначте цілі соціальної політики ЄС.

Визначте напрями спільної зовнішньої політики й політики безпеки ЄС.

Як впливає ЄС на європейські інтеграційні процеси?

У чому полягають недоліки Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ)?

27.       Які цілі передбачало утворення Ради економічної взаємодопомоги
(РЕВ)?

У чому полягав механізм функціонування РЕВ?

Як можна оцінити ефективність процесу інтеграції в межах РЕВ?

У яких політичних і економічних умовах було проголошено утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД)? Які цілі перед нею ставилися?

Визначте організаційну структуру СНД.

Які проблеми перешкоджають поглибленню інтеграції в рамках

СНД?

Якому рівневі інтеграції відповідає СНД? Які локальні об'єднання утворюються на терені СНД?

Які цілі передбачає утворення Організації Чорноморського економіч­ного співтовариства? У чому її значення?

Які інтеграційні об'єднання утворилися в Центральній та Східній Єв­ропі?

Оцініть умови і перспективи економічної інтеграції в Північній Аме­риці.

У чому полягає специфіка економічної ролі кожного члена організа­ції НАФТА?

Визначте механізм інтеграційного процесу в межах НАФТА.

Які типи інтеграційних об'єднань існують в Латинській Америці? На­ведіть приклади.

Які цілі проголошено організацію КАРИКОМ?

Визначте проблеми й перспективи інтеграції країн-учасниць МЕР-

КОСУР.

Оцініть ефективність інтеграції в межах ЛААІ.

Оцініть перспективи економічної інтеграції на просторі Північної й Південної Америки.

У чому полягають цілі АСЕАН?

У чому особливості інтеграційної моделі АСЕАН?

Як реалізуються цілі АСЕАН?

У чому специфіка інтеграційних процесів в АТЕС?

Визначте функціональну особливість організації «план Коломбо»?

Визначте головну мету Ради арабської економічної єдності.

Визначте цілі та перспективи розвитку ШОС.

Які передумови для економічної інтеграції країн Африки?

У чому полягають проблеми економічної інтеграції країн Африки?

Визначте цілі й функціональну структуру ЕКОВАС.

Які інтеграційні угруповання існують в Африці? Які є рівні їхньої ін­теграції?

Проаналізуйте діяльність України в організаціях глобального типу.

Охарактеризуйте діяльність України в організаціях регіонального типу.

Які чинники перешкоджають ефективній участі України в міжнарод­них інтеграційних процесах?

 

Підсумкові тестові завдання до модуля ІІІ

Ідею «Сполучених Штатів Європи» висунув після закінчення Дру­гої світової війни:

а)         У. Черчілль;

б)         Р. Шуман;

в)         Ш. де Голль.

Організація європейського економічного співробітництва згодом перетворилася на:

а)         ЄОВС;

б)         ЄАВТ;

в)         ОЕСР;

г)         ЄС.

Європейське об'єднання вугілля та сталі заснували (вкажіть на ціл­ком достовірний склад):

а)         Франція, Велика Британія, ФРН, Бельгія, Нідерланди, Люксембург;

б)         Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург;

в)         Франція, ФРН, Іспанія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург;

г)         Франція, Іспанія, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург.

Європейський Союз складається з таких блоків:

а)         ЄОВС, ЄЕС, Євратом;

б)         ЄОВС, ЄАВТ, ЄЕП;

в)         ЄЕС, Євратом, ЕКОСОК.

Європейський Союз засновано за угодою:

а)         Шенгенською;

б)         Маастрихтською;

в)         Амстердамською.

Серед наведених головних органів Європейського Союзу знайдіть один, який є не головним, а спеціалізованим:

а)         Європейська рада;

б)         Європейський парламент;

в)         Рахункова палата;

г)         Рада Європейського Союзу;
ґ) Європейська комісія;

д)         Європейський суд.

Для підтримки аграрного сектора країн ЄС утворено фонд:

а)         ФЕОГА;

б)         МІНЕКС;

в)         СТАБЕКС.

Сучасна валютна система ЄС ґрунтується на:

а)         ЄВІ;

б)         ЄВС;

в)         ЄСЦБ;

г)         ЄІБ.

Європейський фонд розвитку (ЄФР) утворено для надання допо­моги:

а)         країнам—членам ЄС;

б)         країнам, що розвиваються;

в)         країнам з перехідною економікою.

До Європейської асоціації вільної торгівлі входять:

а)         Швеція, Данія, Швейцарія, Фінляндія;

б)         Швеція, Швейцарія, Норвегія, Фінляндія;

в)         Швейцарія, Норвегія, Ісландія, Ліхтенштейн;

г)         Норвегія, Ірландія, Швеція, Люксембург.

СНД складається з:

а)         9-ти держав;

б)         11-ти держав;

в)         12-ти держав;

г)         16-ти держав.

Вищим органом СНД є:

а)         Рада голів держав;

б)         Рада голів урядів;

в)         Координаційно-консультативний комітет;

г)         Міжпарламентська асамблея.

Членами ЄврАзЕС є:

а)         Росія, Україна, Білорусь, Казахстан, Киргизстан;

б)         Росія, Україна, Білорусь, Казахстан, Таджикистан;

в)         Росія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан;

г)         Росія, Білорусь, Казахстан, Азербайджан, Киргизстан.

Позиція України полягає в тому, щоб надати СНД статусу:

а)         зони вільної торгівлі;

б)         митного союзу;

в)         спільного ринку;

г)         економічного союзу.

До ОЧЕС входять країни, які також є членами:

а)         СНД, ГУАМ, ЄврАзЕС;

б)         СНД, ГУАМ, ЄС;

в)         СНД, ЄАВТ, ЄС.

Україна стала членом ООН у:

а)         1945 р.;

б)         1960 р.;

в)         1991 р.;

г)         1994 р.

Квота України в МВФ становить:

а)         0,2%;

б)         0,5%;

в)         0,7%;

г)         1,2%.

Кредити МВФ призначені для:

а)         інвестиції у виробництво;

б)         регулювання платіжного балансу країни.

Україна стала членом Всесвітнього банку в:

а)         1945 р.;

б)         1991 р.;

в)         1992 р.;

г)         1994 р.

Кредити Всесвітнього банку призначені переважно для:

а)         інвестиції у виробництво;

б)         регулювання платіжного балансу країни.

Україна подала заявку про вступ до СОТ у:

а) 1991 р.;

б)         1993 р.;

в)         1994 р.;

г)         2001 р.

Україна стала членом СНД в:

а)         1991 р.;

б)         1994 р.;

в)         2001 р.;

г)         2003 р.

Договір про утворення Єдиного економічного простору підписали країни:

а)         Росія, Казахстан, Узбекистан, Киргизстан;

б)         Росія, Білорусь, Казахстан, Узбекистан;

в)         Росія, Білорусь, Україна, Казахстан;

г)         Росія, Україна, Білорусь, Молдова.

Членами ГУАМ є:

а)         Грузія, Узбекистан, Азербайджан, Молдова;

б)         Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова;

в)         Греція, Україна, Албанія, Македонія.

Організація Чорноморського економічного співробітництва скла­дається з:

а)         4-х держав;

б)         8-ми держав;

в)         11-ти держав;

г)         12-ти держав.

Квота України в ЧБТР становить:

а)         2,0%;

б)         13,5%;

в)         16,5%.

Документ, на підставі якого почалося співробітництво України та ЄС, має назву:

а)         Угода про партнерство та співробітництво між ЄС та Україною;

б)         Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України;

в)         Стратегія інтеграції України в ЄС;

г)         План дій Україна — ЄС.