9.3. Група Всесвітнього банку (The World Bank Group)

Ця група складається з чотирьох основних інститутів — Міжна­родного банку реконструкції й розвитку (МБРР), Міжнародної фі­нансової корпорації (МФК), Міжнародної асоціації розвитку (МАР), Багатосторонньої агенції з гарантій інвестицій (БАГІ). До цієї ж гру­пи належить також Міжнародний центр з урегулювання інвестицій­них спорів (МЦУІС), який має специфічні функції, але організацій­но пов'язаний із Всесвітнім банком.

Однією з цілей Всесвітнього банку є заохочення до інвестування з країн-членів в інші країни, особливо в такі, що розвиваються. Про­те соціально-політична нестабільність у деяких регіонах робить ін­вестування там ризикованим. Щоб забезпечити своїх учасників від фінансових втрат, Всесвітній банк формує в 1988 р. організацію, яка гарантувала б відшкодування можливих втрат від некомерційних ри­зиків, — Багатосторонню агенцію з гарантій інвестицій. З проблема­ми інвестування пов'язано утворення в 1966 р. Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів. Таким чином, сформувалася група Всесвітнього банку із п'яти організацій.

Незважаючи на певну різницю у функціях всі організації Всесвіт­нього банку тісно пов'язані, насамперед єдністю цілей: сприяння ста­більному економічному зростанню країн-членів, допомога в рекон­струкції господарства країн, що розвиваються, заохочення розвитку приватного сектора, заохочення іноземного інвестування. Група єди­на й організаційно: практично всі структури підпорядковані єдиному керівникові — Президенту Всесвітнього банку, мають спільну адмі­ністративну систему. Президент Всесвітнього банку головує на нара­дах Ради директорів і відповідає за загальне керівництво діяльністю Групи Всесвітнього банку. За традицією, Президентом Всесвітнього банку стає громадянин США — країни, що є найбільшим акціонером Банку. Президент обирається Радою керуючих на п'ятирічний строк і може бути переобраний. П'ять віце-президентів, у т.ч. три старших і два виконавчих віце-президенти, відповідають за конкретні регіо­ни, сектори, напрями діяльності й виконують інші конкретні функції. Водночас за функціями інститути Всесвітнього банку мають специ­фічні розбіжності. Розглянемо їх.

9.3.1. Міжнародний банк реконструкції й розвитку — МБРР (International Bank for Reconstruction and Development — IBRD)

Заснований у 1945 р. Місцеперебування — Вашингтон. До учасни­ків банку входить 186 країн, зокрема й Україна (увійшла в 1992 р.). Основні цілі:

сприяння країнам-членам у розвитку економіки шляхом на­дання їм довгострокових позик і кредитів;

заохочення іноземного інвестування через надання гарантій або участі в позиках та інших інвестиціях приватних кредито­рів;

стимулювання тривалого збалансованого зростання міжна­родної торгівлі, підтримка збалансованості платіжних балан­сів країн-членів.

Формування ресурсів. Джерелами їхнього формування є статут­ний капітал, що накопичується передплатою країн-членів; позикові кошти; платежі в рахунок погашення боргу.

Він формується нетрадиційно. Уряди країн-членів купують акції, але сплачують лише невелику частину їхньої вартості (6%). Решта капіталу є «недоторканою» і може бути затребувана банком лише в разі відсутності в нього ресурсів для термінового погашення своїх зобов'язань. Поки що таких випадків не траплялося. Цей гарантійний капітал не можна використовувати для надання кредитів.

Передплата країн-членів на акції банку здійснюється згідно з їх­ньою економічною потужністю. Кожна країна має свою квоту в устав­ному капіталі. Квота України становить 0,8% капіталу банку, США

17, Японії — 6, 24. Росії, Канади, Саудівської Аравії, Індії та Італії

по 2,99% [6, с. 309].

Зовнішні джерела фінансування. МБРР є значним позичальни­ком на світовому фінансовому ринку. Він випускає облігації під 7% щорічних, що дуже вигідно приватним інвесторам. Їхній інтерес піді­грівається ще й тим, що банк дає гарантії під ці облігації. Крім того, приватні банки й інші кредитні інститути вкладають також свої ка­пітали в облігації МБРР. За рахунок емісії облігацій МБРР формує 94% своїх ресурсів.

Кредитна політика МБРР. Основне призначення кредитів - сти­мулювання розвитку приватного сектора в країнах-членах. До при­йняття рішення про надання кредиту в країну прямує місія МБРР, яка вивчає економічну ситуацію, оцінює доцільність здійснення проектів, під які плануються кредити. Місія складає свій висновок і рекоменда­ції, які країна мусить прийняти, інакше може й не одержати кредиту.

Кредити надаються тільки урядам, відповідно до їхніх централь­них банків для фінансування великих проектів під гарантії урядів.

Кредити надаються на строк 15—20 років. Ставка кредиту в се­редньому перевищує на 0,5% ставку за позиковими коштами банку. Оскільки МБРР залучає позики з розрахунку 7% щорічних, то кре­дитна ставка становить в середньому 7,5%.

Для країн, що розвиваються, ставка дещо нижча. Найбіднішим країнам МБРР може надати безвідсотковий кредит.

Однією з особливостей діяльності МБРР є відмова від реструк­туризації заборгованості клієнтів: випадків неповернення кредитів ще не було. Хоч прибуток не є головною метою МБРР, він працює прибутково. В середині 90-х років пересічно за рік прибуток становив понад 1 млрд доларів; він використовується для поповнення ресурсів МБРР. Дивідендів своїм членам банк не сплачує.

МБРР спочатку кредитував конкретні об'єкти, переважно інфра­структури, ретельно їх відбираючи. Це обмежувало позичальникам можливість маневру, що спричинювало їхнє невдоволення. З 80-х ро­ків кредити стали менше прив'язуватись до конкретних об'єктів. Крім підприємств приватного сектора, банк став кредитувати й державні під­приємства, але під гарантії уряду. Банк кредитує й галузі, куди приват­ний капітал йде неохоче через їхню високу капіталоємність або низьку рентабельність (енергетика, транспорт, сільське господарство).

Банк покриває своїми кредитами лише 30% вартості об'єкта, при­чому найбільша частина кредитів спрямовується в галузі інфраструк­тури: енергетику, транспорт, зв'язок. Із середини 80-х років МБРР збільшив частку кредитів, спрямованих у сільське господарство (до 20%), в охорону здоров'я й освіту. У промисловість прямується мен­ше 15% кредитів Банку.

Останніми роками МБРР займається проблемою урегулювання зовнішнього боргу країн, що розвиваються: 1/3 кредитів він надає у формі спільного фінансування. Банк надає структурні кредити для ре­гулювання структури економіки, оздоровлення платіжного балансу.

За цільовим призначенням кредити МБРР поділяються на дві групи — інвестиційні й системні. Перші надаються під конкретні про­екти та програми підприємствам, установам, на навчання та новації. Другі призначені на подолання труднощів макроекономічного харак­теру. Якщо раніше перевага надавалася інвестиційним проектам, то згодом МБРР змінив стратегію на користь системних проектів. Нова стратегія полягає в переході від фінансування окремих проектів до співпраці з державними і громадськими організаціями, а також при­ватним сектором.

Системні кредити поділяються на такі види:

структурного регулювання — на фінансову підтримку транс­формації економічної політики і здійснення інституційних ре­форм у країнах, що отримують кредити;

структурної перебудови сектора — на підтримку змін у політи­ці й інституційних реформ у найважливіших секторах;

кредити на відбудову — на підтримку урядової політики ре­форм, спрямованих на розвиток приватного сектора;

кредити на скорочення заборгованості — на допомогу країнам з високим рівнем заборгованості [49, с. 113—115].

Надання кредитів Всесвітнім банком має демонстраційний ефект: його авторитет стимулює приватних інвесторів та інші банки спрямовувати капітали в країни, що одержали кредити від МБРР. Та­ким чином, Всесвітній банк спричиняє дуже сильний вплив на весь валютно-кредитний ринок.

9.3.2. Міжнародна фінансова корпорація — МФК (International Finance Corporation — IFC)

Заснована в 1956 р. Штаб-квартира — у Вашингтоні. Нараховує 179 членів, серед них — Україна (з 1993 р.).

Головна мета МФК — сприяння економічному зростанню кра­їн, що розвиваються, через заохочення приватного підприємництва у виробничому секторі.

Джерела фінансування: внески країн—членів у статутний капі­тал; кредити від МБРР; відрахування від прибутків; кошти від повер­нення кредитів; кошти, залучені на зовнішніх ринках.

Кредитна діяльність. МФК, як правило, кредитує тільки висо­корентабельні підприємства в нових індустріальних країнах. Менш розвинутим країнам важче одержати кредит через високу кредитну ставку, яка вище пересічних ставок на основних ринках позичкових капіталів. Привабливою ж стороною цих кредитів є те, що вони спря­мовані на реалізацію таких проектів, які не одержали б коштів з ін­ших джерел. Звичайно МФК фінансує не більше як 2S % загальної вартості проекту, решта коштів відшукується за рахунок приватних компаній і комерційних банків.

На відміну від МБРР, для інвестування коштів МФК не вимагає урядових гарантій. Це позбавляє приватні компанії від державного контролю. Іншою відміною є те, що МФК не тільки надає кредити, а й здійснює інвестиції в акціонерний капітал підприємств, що ство­рюються, з наступним перепродажем акцій приватним інвесторам. З моменту утворення й до середини 1998 р. МФК здійснила інвестицій на суму 24 млрд доларів [2S, с. 470].

Крім своєї головної функції — заохочення приватних інвестицій — МФК надає країнам-членам також і технічну допомогу. В 1986 р. вона заснувала Консультативну службу з іноземних інвестицій для надання допомоги урядам країн, що розвиваються, щодо ефективно­го використання інвестицій. Сфера консультування — капітали, тех­нологія, менеджмент. Видається регулярний довідник «База даних» за новими ринками.

9.3.3. Міжнародна асоціація розвитку — МАР (International Development Association — IDA)

Утворена в 1960 р. Місце знаходження — Вашингтон. Нарахо­вує більше ніж 160 країн-учасниць, які поділяються на дві групи. До першої групи входить 22 високорозвинуті країни, а також Кувейт і Об'єднані Арабські Емірати. Друга група — це країни, що розвива­ються, і країни з перехідною економікою.

Основні цілі МАР:

сприяння економічному розвиткові країн-членів;

підвищення продуктивності праці;

зростання рівня життя в державах-членах, насамперед таких, що розвиваються.

Діяльність МАР спрямована, головним чином, на допомогу країнам, що розвиваються, через заохочення розвитку приватного сектора, мобілізації внутрішніх і зовнішніх джерел капіталу.

Джерела фінансування: прибутки МБРР, внески країн-членів першої і частково другої груп; повернення кредитів, що були надані раніше. В основному ресурси МАР формуються за рахунок «донорів» — країн першої групи. Частка «Великої сімки» становить 80% загальної суми внесків.

Розподіл ресурсів. МАР надає безвідсоткові позики найбіднішим країнам. Критерієм «бідності» є рівень ВНП на душу населення, що не перевищує 925 доларів. Позики МАР мають 10-річний пільговий період і погашаються протягом 35—40 років. Решті країн кредит надається за ставкою 5% щорічних.

Кредити надаються в основному на розвиток інфраструктури і в сільське господарство. Так, у 1998 р. на кредитування сільського господарства пішло 18% виділених коштів МАР, на освіту — 16, на охорону здоров'я — 14, на транспорт — 13, на енергетику — 12% [25, с. 69]. Іноді МАР і МБРР спільно кредитують один і той самий об'єкт, якщо на нього необхідні великі кошти. Кредити МАР надаються тіль­ки урядам під їхні гарантії. МАР сформувала Фонд для скорочення боргів у 100 млн доларів; його призначено для найбідніших країн. Кредити надаються в національній валюті держав.

9.3.4. Багатостороння агенція з гарантії інвестицій — БАГІ (Multilateral Investment Guarantee Agency — MIGA)

Заснована в 1988 р. Місцезнаходження — Вашингтон. Нараховує 172 члени. Україна стала членом БАГІ з 1995 р. Основні цілі:

сприяння збільшенню припливу інвестицій у країни, що роз­виваються, через надання гарантій, включаючи страхування, за некомерційними ризиками;

здійснення досліджень, збирання й поширення інформації для сприяння інвестуванню;

• надання технічної допомоги країнам, проведення консульта­цій з інвестиційних питань.

Основні напрями діяльності БАГІ. Вона була утворена з тим, щоб залучити потенційних інвесторів до країн, що розвиваються, убезпе­чити їх від некомерційних ризиків і таким чином стимулювати туди потоки інвестицій. До некомерційних ризиків належать: війни, соці­альні вибухи, експропріація вкладеного капіталу, неможливість пере­ведення прибутку за кордон і т. ін.

Гарантії надаються тільки інвесторам із кран—членів БАГІ. Строк гарантій — 15-20 років за прямими інвестиціями, за позиками — по­над три роки. Основна вимога надання гарантій: інвестор повинен бути резидентом країни—члена БАГІ; інвестиція ж може призначати­ся для будь-якої країни, навіть такої, що не входить до БАГІ.

Гарантії БАГІ, по суті, є страховкою, за одержання якої треба сплатити 0,25—1,25% за кожні 100 доларів вартості гарантії.

БАГІ надає консультативні й рекламні послуги через спеціальний Департамент політичних і консультативних послуг.

9.3.5. Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів — МЦУІС (International Center for Settlement of Investment Disputes — ICSID)

Заснований у 1966 р., місцезнаходження — Вашингтон. Нараховує 143 члени.

Головна мета — сприяти притоку іноземних капіталів шляхом створення умов для примирення й урегулювання спорів між урядами й іноземними інвесторами. МЦУІС не є кредитною організацією в прямому розумінні слова; через це його не завжди включають до Групи Всесвітнього банку, хоча за цілями й організаційно він з нею пов'язаний.

Діяльність МЦУІС. Центр виступає в ролі арбітра між інвесто­ром та урядом країни в разі виникнення конфлікту. Процес урегулю­вання інвестиційних спорів має дві форми: примирення й арбітраж. Примирення досягається в тому випадку, якщо вдається переконати обидві сторони в можливості вирішення конфлікту узгоджено, через взаємні поступки. Якщо ж примирення неможливе, то МЦУІС ви­носить аргументоване рішення на користь однієї зі сторін; така про­цедура має назву арбітражу.