8.2. Конференція Організації Об'єднаних Націй з торгівлі й розвитку — ЮНКТАД (United Nations Conference on Trade and Development — UNCTAD)

ЮНКТАД — орган Генеральної Асамблеї ООН, заснована в 1964 р. Її утворення ґрунтувалося на тій підставі, що ГАТТ була на­півзакритою організацією, своєрідним «клубом обраних», вхід до якого був закритим для багатьох країн. Тому за ініціативою соціаліс­тичних і низки країн, що розвиваються, було вирішено створити ор­ган у системі ООН, який би регулював міжнародну торгівлю за прин­ципами, як передбачалося, справедливішими. Головна ідея полягає в перенесенні наголосу в механізмі регулювання на користь країн, що розвиваються, особливо найменш розвинутих. Ці принципи особли­во відбиті в «Хартії економічних прав і обов'язків держав», яку було розроблено ЮНКТАД і прийнято Генеральною Асамблеєю в 1976 р.

До складу ЮНКТАД входять 193 держави, серед них і Україна. Штаб-квартира організації міститься в Женеві.

Головна мета ЮНКТАД — сприяння розвиткові міжнародної торгівлі для прискорення міжнародного розвитку, особливо країн, що розвиваються.

Цілі:

активізація міжурядового співробітництва розвинутих країн, що розвиваються;

зміцнення співробітництва країн, що розвиваються, між со­бою;

координація дій багатосторонніх інститутів в галузі міжнарод­ної торгівлі й розвитку;

мобілізація людських і матеріальних ресурсів через спільні дії урядів і суспільства;

активізація співробітництва між державним і приватним сек­торами.

Цілі ЮНКТАД визначили її функції [7, с. 155—159]:

Регулювання торговельних й економічних відносин між дер­жавами.

Розроблення заходів з регулювання міжнародної торгівлі си­ровиною.

Розроблення принципів торговельної політики.

Аналіз тенденції світового розвитку й міжнародної торгівлі.

Обговорення актуальних проблем міжнародних економічних відносин.

Координація діяльності органів і закладів ООН з питань між­народної торгівлі й розвитку.

Співробітництво з міжнародними організаціями в сфері між­народної торгівлі (насамперед із СОТ).

Діяльність ЮНКТАД виходить з таких принципів: рівноправ­ність держав у міжнародних торговельних відносинах; недопусти­мість дискримінації й економічного тиску; поширення режиму най­більшого сприяння в міжнародній торгівлі; надання пільг країнам, що розвиваються, на основі «невзаємності»; скасування преференцій, якими користуються розвинуті країни на ринках найслабкіших кра­їн; сприяння розширенню експорту з країн, що розвиваються. Ці й де­які інші принципи задекларовані в документі під назвою «Принципи міжнародних торговельних відносин і торговельної політики».

ЮНКТАД брала активну участь у розробленні принципів «Но­вого міжнародного економічного порядку», який був ініційований політиками країн, що розвиваються. У цьому напрямі, зокрема, Кон­ференція наполягає на обмеженні практики антидемпінгових захо­дів, які широко застосовуються розвинутими країнами проти менш розвинутих (Україна також від цього потерпає); на відмові від торго­вельних блокад та ембарго. ЮНКТАД визначає, що різні групи країн мають неоднакові можливості, тому в міжнародній торгівлі необхід­но врахувати проблеми менш розвинутих країн. Напередодні сесії ЮНКТАД (1996) була проведена зустріч міністрів «Групи — 77», яка складається з країн, що розвиваються; вони обговорювали проблеми стимулювання розвитку економіки в умовах лібералізації торгівлі й глобалізації світової економіки.

Оскільки сировина залишається поки що основним експортним товаром для найменш розвинутих країн, ЮНКТАД надає торгівлі сировиною особливої уваги. Утворено спеціальні дослідні групи з си­ровинних товарів, укладено відповідні міжнародні угоди, підписано конвенції щодо умов торгівлі сировиною. За ініціативою ЮНКТАД була розроблена й прийнята Інтегрована програма для сировинних товарів (ІПСТ) у 1976 р.; метою програми є стабілізація цін на сиро­вину й сприяння найменш розвинутим країнам щодо її промислового оброблення.

У розробленні міжнародного механізму торговельної політики важливе місце посідають заходи по визначенню преференцій для країн, що розвиваються, по усуненню тарифних перепон, щодо по­ліпшення структури їхнього експорту. Особлива увага приділяється найменш розвинутим країнам, що не мають виходів до моря (таких багато в Африці), й острівним країнам.

Крім суто торговельних, ЮНКТАД відає й іншими питаннями міжнародного економічного співробітництва. Це валюта і фінанси; морські перевезення; страхування передачі технологій; міжнародні інвестиції.

Аналітична діяльність ЮНКТАД охоплює такі сфери [28, с. 442]: тенденції світової економіки та їхній вплив на процес розвитку; ма-кроекономічна політика; конкретні проблеми розвитку, використання успішного досвіду розвитку країнами, що розвиваються, й країнами з перехідною економікою; питання, пов'язані з фінансовими потоками й заборгованостями. За результатами досліджень складається банк інформації, яка надається країнам-членам.

Організаційна структура ЮНКТАД:

Конференція.

Рада з торгівлі та розвитку.

Секретаріат.

У спільному із СОТ відомстві ЮНКТАД керує Міжнародним торговельним центром.

Фінансування ЮНКТАД здійснюється з таких джерел: кошти ПРООН, Європейської комісії, Всесвітнього банку, окремих країн-донорів. Серед останніх — переважно західноєвропейські країни та Японія.

ЮНКТАД має непрості відносини із СОТ; по суті, вони є конку­рентами в сфері регулювання світової торгівлі. Серед членів ЮНК­ТАД чисельно переважають країни, що розвиваються; їхнім пред­ставникам вдається втілювати принципи й рішення, які часто не в інтересах розвинутих країн (хоча б, наприклад, поширення принципу «невзаємності»). Ось чому держави, які мають беззаперечний автори­тет у СОТ, намагаються надати більшу вагомість у міжнародних тор­говельних відносинах саме цій організації. І дійсно, авторитет СОТ вищий, ніж у ЮНКТАД. Не останню роль у цьому відіграє принцип прийняття рішень: рекомендаційний їхній характер у ЮНКТАД дає змогу подекуди їх ігнорувати, а це послаблює її авторитет. Вислов­лювалися навіть думки: а чи потрібна взагалі ЮНКТАД? Але згодом вдалося розмежувати функції двох організацій: ЮНКТАД розробляє загальні торговельно-політичні принципи в контексті розвитку, а СОТ відає суто торговельними питаннями.