6.3. Організації з регулювання в галузі транспорту й зв'язку

До цієї групи належать Міжнародна морська організація (ІМО), міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), Світовий пошто­вий союз (СПС), Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ), а також регіональні галузеві організації — Європейська конференція міні­стрів транспорту (ЄКМТ), Європейська конференція цивільної авіа­ції (ЄКАК), Європейська організація з безпеки повітряної навігації (ЄВРОКОНТРОЛ). Утворення цих організацій зумовлено необхід­ністю тісного співробітництва, координації дій, щоб забезпечити чіт­ке й бездоганне функціонування систем транспорту й зв'язку, які вже давно набули глобального характеру.

6.3.1. Міжнародна морська організація — ІМО (International Maritime Organization — IMO)

Заснована в 1958 р. Є спеціалізованим органом ООН. До її складу входять 169 держав, у тому числі Україна.

Головна мета ІМО — сприяння міжнародному співробітництву в галузі морських перевезень і морської торгівлі, а також установлення режиму безпеки на морі. В розвиток головної мети Організація накрес­лила такі цілі: співробітництво й обмін інформацією між урядами з тех­нічних питань щодо міжнародного торговельного судноплавства; спри­яння розробці й прийняттю стандартів і норм щодо безпеки на морі й морської навігації; запобігання забрудненню морів і океанів; скасуван­ня дискримінаційних дій та обмежень у міжнародному судноплавстві.

Функції ІМО:

розробка й прийняття конвенції з питань навігаційної безпеки й запобігання забруднення Світового океану;

розробка й прийняття рекомендацій з різноманітних питань міжнародного судноплавства (вантажні перевезення; техно­логія; навколишнє середовище; пошуки й рятування на морі; радіозв'язок; підготовка кадрів);

розробка програм технічного співробітництва між країнами-членами;

обговорення актуальних проблем міжнародного судноплав­ства й поширення інформації про новітні досягнення в техніці й управлінні навігацією.

У 1978 р. IMO заснувала Всесвітній день моря, щоб привернути увагу до проблеми безпеки на морі й збереження морських біоресурсів.

Інші заходи в рамках ІМО стосувалися безпеки контейнерів, на­сипних вантажів, танкерів, призначених для перевезення зріджено­го газу, а також інших типів суден. Спеціальна увага була приділена стандартам навчання членів екіпажу, включаючи прийняття спеці­альної Міжнародної конвенції про підготовку й отримання моряками дипломів і несенні вахти.

Штаб-квартира ІМО міститься в Лондоні.

6.3.2. Міжнародна організація цивільної авіації — ІКАО (International Civil Aviation Organization — ICAO)

Утворена в 1947 р., є спеціалізованим закладом системи ООН. До неї входять 190 держав-членів, а також і Україна. Штаб-квартира міс­титься в Монреалі (Канада).

Головна мета ІКАО створення умов безпеки на міжнародних авіалініях, координація дій держав-членів для бездоганного функціо­нування глобальної системи авіатранспорту.

Цілі ІКАО: сприяння будівництву цивільних літаків та їхня екс­плуатація; забезпечення потреб населення в безпечних, регулярних та ефективних перевезеннях авіатранспортом; підвищення ефектив­ності користування авіатранспортом за рахунок спрощення проце­дурних формальностей (митні, імміграційні, санітарні вимоги при перетині кордонів); сприяння безпеці польотів.

Функції ІКАО:

розробка міжнародних стандартів, рекомендацій і практичних заходів щодо безпеки, регулярності й ефективності повітря­них перевезень;

розробка правил польотів, складання аеронавігаційних карт;

керівництво системами авіаційного електрозв'язку (радіочас­тоти);

сприяння країнам, що розвиваються, у створенні й експлуата­ції власної авіатранспортної системи;

забезпечення системи контролю за польотами, утворення ме­режі метеорологічних станцій і радіомаяків, пошукових й ря­тувальних організацій та засобів.

ІКАО має регіональні бюро в містах Бангкок, Дакар, Ліма, Ме­хіко, Найробі й Париж. Вони сприяють розвитку цивільної авіації в регіонах, консультують уряди країн-членів з технічних, правових і комерційних питань авіатранспорту, співробітничають із національ­ними організаціями цивільної авіації

6.3.3. Європейська конференція міністрів транспорту — ЄКМТ (European Conference of Ministers of Transport — ECMT)

Утворена в 1953 р. Конференція має тісні функціональні зв'язки з ОЕСР; вона базується в штаб-квартирі ОЕСР у Парижі, її Секре­таріат входить до складу Секретаріату ОЕСР. Таке підпорядкування визначилося ще тоді, коли ОЕСР була європейською регіональною організацією. Утворення спеціальної організації з регулювання тран­спорту саме в Європі пояснюється надзвичайною густотою тран­спортної мережі в регіоні й великою інтенсивністю руху всіх видів транспорту.

Головна мета ЄКМТ — ефективне використання й розвиток за­гальноєвропейської транспортної мережі міжнародного значення.

Членами ЄКМТ є 31 європейська держава; Україна поки ще не увійшла до цієї організації.

Основні напрямки діяльності ЄКМТ формуються навколо таких проблем:

транспортна політика й інвестиції в транспортний сектор;

розвиток інфраструктури;

проблеми залізничного, автомобільного й річкового транспор­ту;

міські перевезення;

шляхова безпека й дорожні правила;

транспорт і охорона довкілля;

застосування нових технологій на транспорті.

З 90-х років ЄКМТ виявляє активну зацікавленість у залучен­ні країн Центральної та Східної Європи до загальноєвропейської транспортної мережі, до європейського «транспортного ринку». В 1994 р. на острові Крит відбулася Загальноєвропейська транспортна конференція, яка прийняла декларацію про сприяння такій інтегра­ції. Йшлося про інвестиції в транспортну систему країн Центральної та Східної Європи, створення механізму фінансування розвитку їх транспортних мереж, розробку загальноєвропейської транспортної політики. На цій конференції було прийнято важливу резолюцію про утворення транс'європейських транспортних коридорів, які набули назви «критських коридорів». Таких коридорів дев'ять; чотири з них проходять через Україну.

Однією з проблем загальноєвропейської транспортної інтеграції є пристосування транспортних нормативів і правил, що діють у Схід­ній Європі, до західноєвропейських. Ця проблема перебуває в центрі уваги Ради міністрів.

6.3.4. Європейська конференція цивільної авіації — ЄКАК (European Civil Aviation Conference — ECAC)

Утворена в 1954 р. для координації функціонування повітряно­го транспорту в Європі. Підтримує тісні зв'язки з ІКАО і ЄВРО-КОНТРОЛ. Налічує в своєму складі 33 країни-члени, поки що без України.

Головна мета ЄКАК координація, ефективне використання й безпека авіації в Європі. Існування організації зумовлено виключно щільністю мережі авіатранспорту в регіоні. Повітряний транспорт у Європі досягає граничної насиченості, що утворює проблеми як на повітряних трасах, так і в аеропортах, особливо в години пік. Тому контроль і координація при авіаперевезеннях стають дедалі актуаль­нішими.

Функції ЄКАК здебільшого консультативні. Організація вивчає ситуацію з повітряним транспортом, визначає проблеми й надає ре­комендації країнам-членам по їх розв'язанню.

У розвиток головної мети ЄКАК розробляє заходи щодо ство­рення єдиної загальноєвропейської системи авіанавігації. Це означає, зокрема, прийняття єдиних стандартів, уніфікацію правил експлуа­тування авіаліній, єдині технічні норми, а також утворення єдиного органа управління повітряним рухом в Європі. В 1990 р. була при­йнята Програма гармонізації й інтеграції аеронавігаційного контр­олю — ЕПГІАП; її реалізація передбачається вже на початку ХХІ ст. Керувати Програмою буде ЄВРОКОНТРОЛ.

6.3.5. Європейська організація з безпеки повітряної навігації — ЄВРОКОНТРОЛ (European Organization for the Safety of Air Navigation — EUROCONTROL)

Утворена в 1963 р. До її складу входить 20 європейських держав; Україна поки що не є членом цієї організації. Штаб-квартира містить­ся в Брюсселі (Бельгія). Підтримує координаційні зв'язки з ЄКАК.

Головна мета ЄВРОКОНТРОЛ — сприяння співробітництву країн-членів в досягненні безпеки в повітряному просторі. На відмі­ну від ЄКАК, ЄВРОКОНТРОЛ не тільки координує діяльність наці­ональних цивільних авіакомпаній, а й узгоджує її з функціонуванням військової авіації. В поняття головної мети організації входить поєд­нання свободи повітряного пересування з потребами оборони.

Цілі ЄВРОКОНТРОЛ:

реалізація заходів щодо поліпшення координації систем аеро­навігаційного контролю по всій Європі;

реалізація Європейської програми гармонізації й інтеграції ае­ронавігаційного контролю (ЕПГІАП);

утворення єдиного Центру управління повітряним рухом;

здійснення досліджень і розробок щодо удосконалення аеро­навігаційного контролю в Європі.

Програма ЕПГІАП передбачає сприяння державам-членам в освоєнні нового обладнання й прикладів, підготовці тендерних оці­нок, підготовці проектів розвитку національного повітряного флоту.

ЕВРОКОНТРОЛ розробив комп'ютерні системи, що забезпечу­ють бездоганні аеронавігаційні дані, дають змогу розмежовувати за часом польоти цивільних і військових літаків.

Діяльність ЕВРОКОНТРОЛ фінансується за рахунок внесків держав-членів і сплати аеронавігаційних послуг. Організація підпи­сала угоду з країнами-членами про сплату спеціальних податків за такі послуги. Двосторонню угоду про аеронавігаційні податки підпи­сала з ЕВРОКОНТРОЛ і Україна, яка користується європейським повітряним простором. За затримку сплати податків влітку 2000 р. український літак із спортсменами на борту було затримано в Лон­донському аеропорту на вимогу ЕВРОКОНТРОЛ (згодом літак було звільнено).

6.3.6. Світовий поштовий союз — СПС (Universal Postal Union — UPU)

Це одна з найстаріших міжнародних організацій; заснований у 1874 р. Глобалізація міжнародних відносин супроводжується стрім­ким розвитком світової інформаційної системи, в тому числі й по­штової мережі. Без єдиних стандартів, норм, правил її функціону­вання було б неможливе. Завдання координації світових поштових відправлень і взяв на себе СПС.

Головна мета — забезпечення високої ефективності функціону­вання світової поштової мережі через поглиблення міжнародного співробітництва в галузі зв'язку. Досягнення мети здійснюється шля­хом підвищення якості роботи поштових служб, надання технічної допомоги державам-членам в галузі поштового обслуговування.

Завдання:

встановлення однакових міжнародних поштових зв'язків і по­легшення обміну міжнародної пошти за допомогою Всесвіт­ньої поштової конвенції й додаткових угод;

сприяння поштовому співробітництву держав-членів союзу;

встановлення тарифів для міжнародного поштового зв'язку (включаючи транзитні витрати);

•   врегулювання спірних питань між членами союзу.

У своїй діяльності СПС спирається на систему угод: статут, за­гальний регламент, Світову поштову Конвенцію, угоди СПС про різні види послуг. Ці угоди обов'язкові для виконання державами-членами. Члени СПС формують єдину поштову територію під назвою «Світо­вий поштовий союз». Ця територія характеризується трьома прин­ципами: просторова єдність; свобода транзиту; уніфікований тариф. СПС розробляє правила міжнародних відправлень на основі Світової поштової конвенції й багатосторонніх угод.

Членами СПС є 191 держав, серед них і Україна. Штаб-квартира міститься в Берні (Швейцарія).

Крім власне поштових відправлень, СПС надає фінансові по­слуги (поштові перекази, оплата грошових чеків, послуги ощадкас). Союз певною мірою контролює випуск поштових марок; він прийняв своєрідний «Філателістичний кодекс честі» щодо зображень на мар­ках (вони не повинні бути образливими для інших країн, мають ґрун­туватися на загальнолюдських моральних принципах тощо).

СПС є спеціалізованим органом ООН. Офіційна мова — фран­цузька.

6.3.7. Міжнародний союз електрозв'язку — МСЕ (International Telecommunication Union — ITU)

МСЕ було засновано в 1865 р. (під назвою Міжнародний теле­графний союз), коли розвиток телеграфного сполучення поставив нагальне завдання щодо уніфікації технічних засобів і методів функ­ціонування телеграфу в глобальному вимірі. Згодом до телеграфу до­далося радіо, а потім і інші засоби електрозв'язку. Свою теперішню назву МСЕ отримав у 1934 р.

До МСЕ входять 191 держава, серед них і Україна. Штаб-квартира організації міститься в Женеві.

Головна мета МСЕ — забезпечення ефективного функціону­вання світової мережі телекомунікації. Цілями союзу є: розширен­ня міжнародного співробітництва для раціонального використання електрозв'язку; надання технічної допомоги країнам, що розвивають­ся; співробітництво з іншими організаціями в сфері інформатики й зв'язку.

МСЕ публікує інформацію про систему електрозв'язку, в тому числі через CD-ROM.

В основному МСЕ займається розподілом радіочастот, органі­зацією міжнародного телефонного й радіозв'язку, стандартизацією телекомунікаційного обладнання. Метою Союзу є забезпечення й розширення міжнародного співробітництва в регіональному вико­ристанні всіх видів зв'язку, удосконалення технічних засобів, їхня ефективна експлуатація.

 

Семінар № 6. Міжнародні організації з регулювання відносин у виробничій сфері

 

Мета й завдання зайняття: розглянути міждержавні організації з регулювання в різноманітних сферах. Визначити цілі, функції та зна­чення цих організації у міжнародних відносинах.

 

План

Організації з регулювання в галузі промисловості й енергети­ки.

Організації з регулювання в галузі сільського господарства й продовольства.

Організації з регулювання в галузі транспорту й зв'язку.

 

Ключові поняття

Сутність організацій галузевого напряму; Організація з промис­лового розвитку (ЮНІДО); Міжнародна агенція з атомної енергії (МАГАТЕ); Агенція з ядерної енергії (АЯЕ);Міжнародна енерге­тична агенція (МЕА); Європейська організація ядерних досліджень (ЦЕРН); Продовольча й сільськогосподарська організація (ФАО); Світова продовольча програма (СПП); Міжнародний фонд сільсько­господарського розвитку (МФСР); Міжнародна морська організація (ІМО); Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО); Європей­ська конференція міністрів транспорту (ЄКМТ); Європейська кон­ференція цивільної авіації (ЄКАК); Європейська організація з без­пеки повітряної навігації (Євроконтрол); Світовий поштовий союз (СПС); Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ).

Проблемно-пошукові запитання

Які групи організацій відносяться до галузевого регулю­вання?

Які цілі ставить перед собою ЮНІДО?

У чому полягають пріоритети в діяльності ЮНІДО?

Які організації регулюють розвиток енергетичної сфери?

У чому полягає головна мета МАГАТЕ?

У чому полягає різниця між МЕА і АЯЕ?

Які організації сприяють вирішенню глобальної продовольчої проблеми?

Які важливі функції виконує ФАО?

До якої групи країн спрямована Світова продовольча програма?

На які категорії розподіляються члени Міжнародного фонду сільськогосподарського розвитку?

Які чинники зумовили утворення міжнародних організацій у сфері транспорту й зв'язку?

Що таке «критські коридори»?

 

Теми доповідей і рефератів

Організація з промислового розвитку: мета, принципи, функції.

Діяльність Міжнародної агенції з атомної енергії на сучасному етапі.

Діяльність міжнародної організації ПРООН.

Продовольча й сільськогосподарська організація: історія та цілі функціонування.

Сучасні проекти організації ООН у сфері транспорту і зв'язку.

Питання безпеки мореплавства та запобігання забрудненню моря в діяльності Міжнародної морської організації.

Спеціальні програми Продовольчої й сільськогосподарської організації.

 

Література: 7; 12; 26; 36; 49; 51.