Тема 5. Міжнародні неурядові економічні організації (МНЕО) 1.1. Особливості функціонування міжнародних неурядових організацій

Міжнародні неурядові організації — це об'єднання національних організацій, союзів, груп і окремих осіб, що грунтуються на неуря­дових угодах. Отже, держава не несе відповідальності за діяльність своїх громадян або суспільних груп у таких організаціях. Проте деякі неурядові організації мають значний вплив на розвиток світових по­дій і, зокрема, на міжнародні економічні відносини.

Міжнародні неурядові організації — це організації сприяння роз­витку й співробітництва в широкому діапазоні міжнародних відносин: політиці, економіці, культурі, науково-технічній діяльності. Зараз у світі нараховується понад 20 тис. міжнародних неурядових організа­цій, близько 1600 з них працюють у сфері економічного й соціального розвитку й мають консультативний статус в ЕКОСОР [24, с, 243— 244]. Міжнародні неурядові організації не ставлять собі за мету одер­жання прибутку й функціонують за рахунок внесків своїх членів.

Переважна більшість рішень неурядових організацій має характер необов'язкових рекомендацій з питань, які входять до сфери компе­тенції організації. Незалежно від ступеня їх юридичної обов'язковості

 

 

для членів акти неурядових організацій не мають міжнародно-правового значення. На відміну від міждержавних організацій, які можуть мати досить широку сферу компетенції, у неурядових органі­зацій завжди певна спеціалізація або компетенція [49, с. 53].

Міжнародні неурядові організації підтримують тісні зв'язки з ООН та міждержавними організаціями. Залежно від авторитету не­урядової організації їй надається та або інша категорія консультатив­ного статусу при ЕКОСОР. Категорія І надається організаціям, які в своїй діяльності мають найбільше спільних інтересів з компетен­цією ЕКОСОР. До категорії ІІ належать організації, діяльність яких лише частково, в окремих питаннях, торкається сфери компетенції Ради. При ЕКОСОР існує Комітет з неурядових організацій. Згідно з резолюціями ООН, міжнародні неурядові організації можуть брати участь у підготовці її конференцій, розробці резолюцій. Неурядові організації мають консультативний статус і при деяких міжнародних регіональних організаціях. Так, при Раді Європи такий статус мають 350 неурядових організацій [24, с. 245].

Співробітництво неурядових організацій з міждержавними здій­снюється за такими основними напрямами:

надання інформації про свою діяльність і розповсюдження ін­формації, одержаної від міждержавних організацій;

надання консультацій з питань, що входять до їхньої компе­тенції, іншим організаціям, суспільним групам та окремим особам;

участь у правотворчому процесі, розроблення проектів міжна­родних угод;

спостереження за дотриманням норм міжнародного права, особливо в сфері прав людини і в справі охорони довкілля;

утворення слідчих комісій для розслідування міжнародних злочинів.

Найдавніші міжнародні неурядові організації утворилися ще в Х1Х ст. Так, одна з найвідоміших і найвпливовіших організацій Між­народний Червоний Хрест була заснована швейцарцем Анрі Дюна-ном у 1863 р. Її метою було надання гуманітарної допомоги військо­вополоненим, хворим і пораненим військовим під час війни. Пізніше допомога поширилася на тих, хто постраждав від стихійного лиха в мирні часи. Спочатку Червоний Хрест складався, за задумкою його організатора, лише із швейцарців як представників традиційно ней­тральної держави. Але вже дуже скоро осередки Червоного Хреста з'явилися в багатьох інших країнах. У регіонах з пануванням ісламу вони одержали назву Червоного Півмісяця, в Ірані — Червоного Лева і Сонця. Організація Червоного Хреста врятувала чимало людей від хвороб або голодної смерті.

У 1899 р. з'явився Міжпарламентський Союз, який складався з національних груп членів парламенту, які поділяли його цілі. Він був утворений парламентарями-пацифістами. Вищим органом Союзу визначена Конференція; Виконавчий комітет розташований у Жене­ві. Головною метою Міжпарламентського Союзу є сприяння миру й співробітництву між державами, запобігання світовій війні. До Со­юзу входять парламентські групи з близько 90 країн. Як показав час, робота цієї організації виявилася не дуже ефективною.

Після Другої світової війни розпочався бурхливий процес утворен­ня міжнародних неурядових організацій. Багато з них виникли як па­цифістська реакція на жахливі прояви війни, наприклад, Міжнародна демократична федерація жінок (1945), Міжнародна організація журна­лістів (1946 р.), Міжнародна асоціація юристів-демократів (1946 р.).

Найцікавішими для нас є міжнародні неурядові економічні орга­нізації (МНЕО). У 1895 р. було утворено Міжнародний кооператив­ний альянс, який поєднує національні й регіональні союзи коопера­тивів. Його цілі: розвиток кооперативного руху, співробітництво між кооперативними організаціями різних країн. Має консультативний статус при ЕКОСОР. У 1920 р. засновано Світову конфедерацію праці; спочатку вона була відома як Міжнародна конфедерація хрис­тиянських профспілок, сучасну назву одержала в 1968 р. Нараховує понад 15 млн членів. Головною метою організація вважає підвищення заробітної плати і покрашення умов праці трудящих. Світова феде­рація профспілок заснована в 1945 р.; загальна чисельність її членів сягає 200 млн осіб.

Важливу роль у міжнародних економічних відносинах мають тор­говельні і торговельно-промислові палати, які об'єднують ділові кола й окремі фірми багатьох країн. В 1920 р. в Парижі була заснована Міжнародна торговельна палата, в 1966 р. утворена Конфедерація Азіатсько-Тихоокеанських торговельно-промислових палат. Ці ор­ганізації сполучають національні осередки торговельно-промислових палат.

Особливим різновидом МНЕО є «міжнародні клуби». Найві-домішими з них є Лондонський клуб, який об'єднує представників найбільших приватних банків кредиторів, і Римський клуб (1968 р.), який має широкий спектр інтересів, у тому числі й у соціально-економічній сфері.