Тема 3. Організація Об'єднаних Націй та міжнародне економічне співробітництво 3.1. Цілі та принципи діяльності ООН

Організація Об'єднаних націй — ООН (United Nations — UN, United Nations Organization — UNO) була утворена в 1945 р. Дата ратифікації її Статуту — 24 жовтня — відзначається як День ООН. Засновниками була 51 держава, серед яких і Україна. Зараз у складі ООН налічується 192 країн-учасниць з 234 країн світу. Решта країн не є членами ООН переважно через те, що вони не повністю незалеж­ні (наприклад, Фарерські Острови, Норфолк, Мідуей та ін.). Деякі держави не приєдналися до ООН з принципових міркувань, оскіль­ки, на думку їхніх урядів, це може порушувати їх конституційний ста­тут неприєднання. До них належать Ватикан і Швейцарія; але й вони мають в ООН своїх спостерігачів. Крім них, статусу спостерігачів надано деяким організаціям (Європейський Союз, Організація афри­канської єдності, Організація Ісламська конференція, Міжнародний комітет Червоного хреста та ін).

Членами ООН можуть стати миролюбні держави, які беруть на себе зобов'язання згідно із Статутом ООН. Нові члени приймаються рішенням Генеральної Асамблеї за рекомендацією Ради Безпеки.

Офіційними мовами в ООН прийняті: англійська, російська, іс­панська, французька, китайська, арабська; робочими мовами, що вживаються в повсякденній роботі, є англійська і французька.

За типологічною класифікацією ООН — глобальна, універсальна, багатофункціональна, міждержавна організація.

Як уже згадувалося в попередніх розділах, головною метою під час утворення ООН передбачалося збереження миру в усьому світі, запобігання військових конфліктів. Але поступово поле діяльності Організації розширювалось, охоплюючи інші напрями міжнародно­го політичного співробітництва, економічні й соціальні відносини, культуру, науку, екологію тощо. Можна з певністю твердити, що зараз немає такої сфери в міжнародних відносинах, яка була б поза увагою ООН. При цьому найдинамічнішим виявилось розширення компетенції ООН саме в соціально-економічній сфері.

Переважна більшість програм, комісій, спеціалізованих закладів, фондів Організації спрямована на регулювання економічного спів­робітництва між її членами. Серед спеціалізованих закладів є могут­ні організації, які беззаперечно керують сьогодні найважливішими сферами міжнародної економіки, — МВФ, Всесвітній Банк, Світова організація торгівлі. У структурі ООН є органи, що регулюють між­народні економічні відносини на галузевому рівні (ЮНІДО, ФАО, ІКАО, та ін.), й такі, що координують співробітництво між країнами на регіональному рівні (регіональні комісії ЕКОСОР).

Чим глибше розвивається міжнародний поділ праці, тим тісніши­ми й різноманітнішими стають міжнародні економічні стосунки, тим складнішою й розгалуженішою стає структура ООН. З'являються нові напрями діяльності, нові органи, програми, фонди. ООН своє­часно реагує на політичні й економічні зрушення, що відбуваються в світі. Так, з розпадом колоніальної системи виникла велика група держав, що розвиваються. Цим країнам конче необхідна економіч­на допомога, й ООН взяла на себе основне завдання по вирішенню проблеми. В 1960 р. було утворено Міжнародну асоціацію розвитку (МАР), яка головною метою має кредитування саме цієї групи країн. В 60-х роках засновано Програму розвитку Організації Об'єднаних Націй (ПРООН), що також спрямована насамперед на допомогу кра­їнам, що розвиваються, Конференцію з торгівлі й розвитку (ЮНК-ТАД), Організацію з промислового розвитку (ЮНІДО), з аналогіч­ними пріоритетами.

 

 

Діяльність ООН супроводжується значними витратами коштів, тому для підтримки функціонування Організація утворює відповідні фонди й щороку затверджує бюджет. Внесок кожної країни відпові­дає її економічній могутності. За розміром внеску в регулярний бю­джет ООН 2009 року лідирували 10 держав-членів (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

 

Країна

%

млн дол. США

США

22,00

598,2

Японія

16,62

452,0

Німеччина

8,57

233,2

Велика Британія

6,64

180,6

Франція

6,30

171,3

Італія

5,07

138,1

Канада

2,97

80,9

Іспанія

2,96

80,7

КНР

2,66

72,5

Мексика

2,25

61,3

Росія в 2009 р. внесла 1,2% від загального бюджету ООН (32,6 млн дол. США). Частка України становить 0,045%.

Оскільки ООН є універсальною, глобальною організацією, то й цілі її діяльності широкомасштабні, узагальнюючі. Уже йшлося, що започаткованою метою ставилося збереження миру в усьому світі, але поступово коло цілей розширилося. Втім, і тепер цілі організації охоплюють найважливіші сфери й проблеми міжнародних відносин:

підтримка міжнародного миру й безпеки шляхом прийнят­тя ефективних колективних заходів і мирного урегулювання спорів;

розвиток дружніх відносин між націями на основі поважання принципів рівноправності та самовизначення народів;

забезпечення міжнародного співробітництва по вирішенню міжнародних економічних, соціальних, культурних і гумані­тарних проблем, заохочення поважання прав людини для всіх людей без будь-яких винятків;

перетворення ООН на центр узгоджених зусиль для досягнен­ня цих цілей.

Ми бачимо, що всі цілі пов'язані між собою й логічно випливають одна з одної. Сфера економічних відносин відбивається в третьому блоці цілей. Соціально-економічні цілі тут сформульовані дуже стис­ло, але вони розгалужуються й конкретизуються в структурі цілей окремих органів і організацій системи ООН.

Принципи діяльності ООН логічно пов'язані з її цілями. Вони є взірцем, еталоном міжнародних відносин для будь-якої країни і відповідають поняттям справедливості й гуманності, які прийняті в людському спілкуванні. Головні принципи такі:

суверенна рівність усіх членів;

сумлінне виконання взятих на себе за Статутом обов'язків;

вирішення міжнародних суперечок мирними засобами і таким чином, щоб не завдати погрози міжнародному миру, безпеці й справедливості;

утримання в міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування проти іншої держави;

надання Організації всілякої допомоги в усіх її діях, які вона застосовує відповідно до цих принципів.