Глава 20. Основні  принципи функціонування платіжних систем

Засобами переміщення коштів між банками за товари та надані послуги є міжна- родні платіжні системи, які мають велике значення  для ефективного функціонуван- ня світового фінансового середовища.

Під платіжною системою розуміють платіжну організацію, членів платіжної сис- теми та сукупність  відносин, що виникають  між ними при проведенні  переказу  гро- шей. Проведення переказу грошей є обов’язковою функцією, що має виконувати пла- тіжна система1. Це здійснюється через телеграф,  телеграфні  та комп’ютерні мережі, електронні  комунікації.

Міжнародна платіжна  система  — це платіжна  система,  в якій  платіжна  органі- зація  може бути як резидентом,  так і нерезидентом  і яка здійснює  свою діяльність на території  двох і більше країн та забезпечує  проведення  переказу  грошей з однієї країни в іншу.

Платіжні  системи можуть стикатися  з такими ризиками:

— кредитним  — ризик  того, що учасник  платіжної  системи не зможе сповна ви- конати своїх фінансових  зобов’язань на поточний момент або в майбутньому;

— ризиком ліквідності  — небезпека того, що в учасника платіжної системи не ви- стачить коштів виконати своїх фінансових зобов’язань, як і коли це очікується, хоча він зможе їх виконати  в певний момент у майбутньому;

— правовим  — ризик  того, що недостатня  або мінлива  правова  база спричинить чи загострить  кредитний ризик або ризик ліквідності;

— операційним — пов’язаний  з операційними факторами:  технічні збої та опера- ційні помилки можуть спровокувати чи загострити кредитний ризик або ризик ліквідності;

— системним  — виникає  через неспроможність одного з учасників  платіжної системи виконати  свої зобов’язання  або внаслідок руйнування в самій системі решти  її учасників  чи кредитних  установ  інших  сегментів  фінансової  систе- ми також не зможуть виконати  своїх зобов’язань. Відтак можливе поширення проблем із ліквідністю та загроза стабільності системи чи фінансових  ринків.

Отже, запорукою  збереження  фінансової  стабільності  є надійні  платіжні  систе- ми. Протягом  останніх років досягнуто широкого міжнародного консенсусу з питань їхнього розвитку,  впроваджено  міжнародні  стандарти  створення та функціонування платіжних  систем. На збереження  економічної  стабільності  шляхом  зміцнення фі- нансової інфраструктури спрямовано низку міжнародних  ініціатив. Вагомий внесок

1 Платіжна організація — це юридична особа, яка є власником або одержала право на вико- ристання   товарного  та  інших  знаків,  що  ідентифікують належність   платіжних  інструментів   до платіжної  системи і яка визначає  правила  роботи платіжної  системи, а також виконує  інші функції щодо забезпечення діяльності платіжної системи.

Член платіжної системи –це  юридична  особа, яка на підставі  оформленого права (отриманої ліцензії  платіжної   системи,  укладеного   з  платіжною   організацією   платіжної   системи  договору тощо) надає послуги  учасниками платіжної  системи щодо проведення  переказу  за допомогою цієї платіжної системи.


 

у цю справу зробив Комітет із платіжних та розрахункових систем (CPSS) централь- них банків  країн  «Групи десяти».  У травні  1998 року він поставив  перед робочою групою спеціалістів  завдання  визначити основоположні принципи  структури  та функціонування платіжних  систем. У грудні 1999 року було опубліковано «Основні принципи  для системно важливих платіжних систем», які визначали умови ефектив- ного функціонування платіжних  систем.

До цих принципів належать такі:

1. Система повинна спиратися на добре обґрунтовану правову базу в усіх відпо- відних юрисдикціях.

Правила та процедури мають бути такими, щоб їх можна було виконати, а наслід- ки передбачити. Без належної правової бази та чіткого тлумачення правових питань система наражатиме на небезпеку своїх учасників.

Зазначене правове оточення  містить загальні правові інфраструктури в усіх від- повідних  юрисдикціях:   закони  стосовно  банківської   справи,  договорів,  платежів, цінних паперів, дебіторсько-кредиторських взаємовідносин та банкрутства,  а також специфічні  законодавчі акти, прецедентне  право, угоди тощо.

2. Системні правила та процедури  повинні давати чітке уявлення про вплив сис- теми на кожний із фінансових  ризиків, які загрожують її учасникам.

Учасники,  системний  оператор  та інші залучені  сторони,  а в деяких  випадках  і клієнти,  повинні  усвідомлювати існування  фінансових  ризиків  платіжної  системи та знати, де вони виникають.  Важливим фактором  при визначенні  джерела ризиків є правила  та процедури  самої системи. Вони мають чітко обумовлювати права та обов’язки всіх залучених  сторін, які необхідно своєчасно  забезпечити відповідними матеріалами.  Особливо  важливо  роз’яснити  взаємовплив правил платіжної  системи та інших складових правового оточення. Крім того, ключові правила платіжної систе- ми, які стосуються фінансових  ризиків, мають бути оприлюднені.

3. Система повинна мати чітко визначні  процедури  управління кредитним  ризи- ком ліквідності,  які б встановлювали відповідні  обов’язки системного  оператора  та учасників  і забезпечували адекватні  стимули  для управління цими  ризиками та їх обмеження.

Правила   та  процедури   платіжної   системи  не  тільки  допомагають  визначити джерела  фінансових  ризиків,  вони  також  повинні  передбачати  відповідальність за управління ризиками та за їх обмеження.  Представникам приватного  сектора  осо- бливо бракує стимулів дя таких дій. Отже, правила та процедури системи повинні гарантувати,  що всі сторони матимуть  як стимули,  так і можливості  для управління та обмеження  кожного з породжених ними ризиків. Обмеження кредитного ризику є надзвичайно важливим  для систем, які застосовують  механізми взаємозаліку.

Існують аналітичні  та операційні  методи управління ризиками та їх обмеження. До аналітичних належать поточний моніторинг та аналіз кредитного ризику й ризи- ку ліквідності,  привнесених учасниками системи.  До операційних — встановлення учасникам  лімітів овердрафту  або введення  вимог завчасного  покриття чи внесення заставного забезпечення,  а також управління чергою трансакцій  тощо.

4. Система повинна забезпечувати остаточний  розрахунок  на день валютування, найкраще — протягом дня або, як мінімум, наприкінці дня.

Цей принцип  стосується  щоденного  розрахунку  за звичайних обставин.  У про- міжок часу між прийняттям системою платежів та остаточним розрахунком учасники


 

наражаються на кредитний ризик  та ризик  ліквідності.  Ризики збільшуються, якщо зазначений період розтягується до початку  наступного  робочого дня. Кардинально поліпшує ситуацію негайний остаточний  розрахунок. Мінімальним стандартом є ви- конання  остаточного розрахунку  наприкінці дня валютування.

Слід сказати,  що цей принцип  спонукає  до прискорення розрахунку  у визначе- ний день валютування й не суперечить прийманню  системою платежу заздалегідь, до настання  цього дня.

5. Система,  де має місце мультивалютний взаємозалік, повинна,  як мінімум, за- безпечувати  своєчасне завершення щоденних розрахунків у тому разі, якщо учасник із найбільшими зобов’язаннями не зможе виконати  розрахунок.

Система  багатостороннього взаємозаліку  з  відкладеним розрахунком наража- ється на ризик неспроможності одного з учасників виконати  свої розрахункові зобо- в’язання.  Це збільшує  вірогідність  того, що й інші учасники  несподівано  відчують тиск браку ліквідності. Тому четвертий зі «стандартів Ламфалуссі» визначає, що сис- тема взаємозаліку повинна, як мінімум, витримувати неплатоспроможність учасника з найбільшою  чистою дебіторською позицією. Проте системи, що відповідають тіль- ки цьому мінімальному  стандарту, все ж наражаються на фінансовий ризик неплато- спроможності  кількох установ протягом одного робочого дня. Міжнародна практика функціонування таких систем свідчить, що слід бути готовим витримати крах кіль- кох учасників із великими  чистими дебетовими позиціями.

Доповненням до цього є альтернативні схеми, такі як системи розрахунків у ре- жимі реального  часу — RTGS  або гібридні системи, які все більше поширюються у світі, зменшуючи чи й узагалі унеможливлюючи виникнення фінансових  ризиків.

Цей основний принцип практично повторює формулювання четвертого стандар- ту Ламфалуссі, залишаючись  універсальним мінімальним стандартом, який необхід- но прагнути перевищити. Він стосується тільки систем багатостороннього заліку і не є суттєвим для систем валових розрахунків у режимі реального часу.

6. Найкраще, коли для розрахунків використовуються активи, які є вимогами  до центрального  банку. Якщо використовуються інші активи, вони повинні  становити незначний кредитний ризик або взагалі ніякого.

У більшості платіжних  систем зобов’язання  учасників  врегульовуються шляхом переказу  активів  між ними. Найпоширеніший та найкращий вид цих активів  — за- лишок на рахунку центрального  банку, що становить  вимогу до центрального  банку. Проте  існують  форми  розрахункових активів,  які є вимогами  до інших  кредитних установ. Оскільки всі учасники платіжної системи мають приймати активи, її безпека залежить  почасти й від того, чи надійшли  вони від установи  з кредитним  ризиком. Якщо існує хоча б незначна  загроза неплатоспроможності емітента активів, система наражається на кризу довіри, що, в свою чергу, породжує системний  ризик. Рахунки в центральному банку є, як правило,  найбільш  придатними активами  для розрахун- ків саме завдяки відсутності кредитного ризику. Якщо розрахунок  закінчується з ви- користанням інших активів,  наприклад,  активів  комерційного  банку, вони повинні становити малий кредитний ризик.

Деякі  платіжні  системи  мінімально   використовують трансферабельні активи. Їхні учасники розраховуються, скажімо, шляхом урегулювання однієї вимоги іншою.

7. Система повинна гарантувати високий рівень безпеки й операційної надійності та мати механізми оброблення  нестандартних ситуацій для своєчасного  завершення щоденної обробки платежів.


 

Учасники ринку довіряють платіжній системі врегульовувати свої фінансові опе- рації. Щоб гарантувати точність та цілісність цих операцій, вона повинна відповідати визнаним  стандартам  безпеки, адекватним  вартості задіяних  операцій. Ці стандарти з розвитком технології підвищуються. Щоб гарантувати надійне завершення щоден- ного оброблення,  слід підтримувати високий  рівень операційної  стійкості  системи. Цього досягають не тільки завдяки  надійній техніці та відповідним  системам резер- вування технічних засобів, програмного й мережевого забезпечення. Велику роль відіграє й кваліфікований, компетентний персонал,  який  може ефективно експлуа- тувати систему та бездоганно виконувати всі необхідні заходи. Маючи до всього ще й оптимальну технологію, можна правильно та швидко виконувати платежі, суворо дотримуючись процедур управління ризиками.

8. Система повинна забезпечувати зручний  для користувачів та ефективний для економіки спосіб виконання платежів.

Оператори,  користувачі платіжної системи (тобто учасники, такі як банки та їхні клієнти), а також ті, хто за нею наглядає,  — всі зацікавлені в ефективності системи. Водночас вони прагнуть уникнути  марнування ресурсів. Це типова суперечність  між бажанням  знизити  вартість ресурсів та прагненням досягти інших цілей, наприклад, максимальної безпеки.  Вартість  наданого платіжного  сервісу залежить  від якості  й особливостей  послуг, потрібних користувачам, та необхідності підтримувати основні принципи  обмеження  ризику в системі. Завдання розробників та операторів платіж- ної системи — вирішити,  яким чином забезпечити задану якість  послуг з урахуван- ням функціональності, безпеки, ефективності при мінімальній вартості ресурсів.

Наявність ліквідності  у системі  — чи не найважливіша умова її безперервного функціонування. Одержувачі надають перевагу щоденним розрахункам,  жадаючи отримати кошти, які можна використати негайно. Проте відправники прагнуть уник- нути витрат, пов’язаних зі збільшенням обсягу ліквідності, необхідної на початку ро- бочого дня. Якщо система має неадекватний механізм  обслуговування внутрішньо- денної ліквідності, вона наражається на ризик повільного обороту або навіть зупинки, коли кожен з учасників  очікує, що інший заплатить  першим. Для ефективності сис- теми необхідно стимулювати її учасників  до негайної оплати. Особливо  важливою  є підтримка  внутрішньоденної ліквідності  для систем розрахунків у режимі реального часу. При цьому слід зважати  на стан міжбанківського грошового ринку та можли- вість використовувати заставні  забезпечення.  Центральний банк має вирішити,  чи варто йому забезпечувати внутрішньоденну ліквідність  для підтримки  безперервно- го щоденного функціонування системи і як це зробити.

Технологічні  та функціональні процедури,  що забезпечують  платіжний сервіс, повинні відповідати всім видам послуг, потрібних користувачам, віддзеркалюючи рі- вень економічного розвитку відповідного ринку. Отже, будова платіжної системи має відповідати  географії країни, розподілу  населення та її інфраструктурі (телекомуні- каційній, транспортній та банківській).

Систему  слід розробляти так, щоб її можна було адаптувати  відповідно  до роз- витку внутрішнього  та міжнародного платіжного  сервісу. Її технічний, комерційний та управлінський устрій має бути достатньо гнучким, щоб задовольняти мінливі ви- моги, пристосовуючись до нових технологій та функцій.

9. Система повинна мати об’єктивні та привселюдні  критерії членства, які забез- печують справедливий та відкритий  доступ до неї.


 

Критерії доступу, підтримуючи суперництво серед учасників, сприяють ефектив- ному та дешевому платіжному сервісу. Проте  не слід забувати  про необхідність  за- хисту системи від учасників,  які б наражали  її на надмірний  правовий,  фінансовий та операційний ризики. Тому будь-які обмеження доступу насамперед мають ґрунту- ватися на відповідних критеріях  ризику. Всі критерії доступу мають бути ясно сфор- мульовані  та доступні зацікавленим сторонам. Крім того, необхідно чітко визначити процедуру  поступового  виходу учасника  із системи за його власною вимогою або за рішенням системного оператора.

10. Механізми  управління системою повинні бути ефективними, підзвітними та прозорими.

Оскільки системно важлива платіжна система потенційно  може впливати  на ши- року фінансову  та економічну  спільноту,  вона особливо потребує ефективного,  під- звітного та прозорого  управління, незалежно  від того, належить  вона центральному банку чи приватному сектору.

Керівництво системи має так стимулювати управління, щоб задовольняти інте- реси учасників та суспільства в цілому. У його компетенції — подбати про відповідні засоби  та можливості  для досягнення  системних  цілей. Механізми  управління по- винні забезпечувати підзвітність системи її власнику  та широкому  фінансовому за- галу. Крім того, механізми управління мають бути прозорими, щоб усім зацікавленим сторонам було гарантовано доступ до інформації щодо суттєвих для функціонування систем рішень. Поєднання ефективності, підзвітності  та прозорості управління — це те підґрунтя, яке забезпечить цілковиту  відповідність  платіжної системи «Основним принципам».

Участь країн у міжнародних  платіжних  системах  характеризується такими  осо- бливостями:

— отримання доступу до передових та гнучких технологій, які дають можливість надавати клієнтам найрізноманітніші послуги;

— значний вступний  внесок;

— необхідність  тримати  великий  обсяг страхових  депозитів  у закордонних бан- ках;

— обмежений ринок клієнтів та точок обслуговування, що роблять подібні проек- ти досить складними,  капіталомісткими та такими, що потребують детального опрацювання.