19.9. Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародні кредитові перекази

Розділ 1. Загальні положення

Стаття 1. Сфера застосування

1. Цей закон застосовується до кредитових  переказів, коли будь-який банк- відправник і його банк-одержувач розміщені в різних державах.

2. Цей закон застосовується до інших підприємств, до сфери звичайної діяльності яких входить виконання платіжних доручень, у такий же спосіб, як він застосовуєть- ся до банків.

3. Щоб визначити сферу застосування цього закону, відділення й окремі контори одного банку в різних державах є окремими банками.

Стаття 2. Визначення

Для цілей цього закону:

а) «Кредитовий переказ» означає ряд операцій, починаючи з платіжного доручен- ня переказодавача, які здійснюються  з метою передачі коштів у розпорядження бене- фіціара. Цей термін поширюється на будь-які платіжні доручення, які видані банком переказодавача або будь-яким банком-посередником з метою виконання платіжного доручення переказодавача. Платіжне  доручення, яке видане з метою здійснення пла- тежу за таким дорученням,  вважається частиною іншого кредитового переказу;

b) «Платіжне доручення» означає безумовний наказ у будь-якій формі відправни- ка банку-одержувачеві передати в розпорядження бенефіціара встановлену або таку, що підлягає  встановленню, суму грошей, якщо: відшкодування банку-одержувачеві повинне  надаватися шляхом  дебетування рахунка  відправника або одержання  від нього платежу іншим способом і наказ не передбачає, що платіж повинен бути зроб- лений  на прохання  бенефіціара.  Ніщо  в цьому пункті  не забороняє  вважати  який- небудь наказ платіжним дорученням лише тому, що в ньому є вказівка банку бенефі- ціара тримати,  поки бенефіціар  не запросить  платежу, кошти для бенефіціара,  який не має рахунка в цьому банку;

c) «Переказодавач» означає  особу, що видає  перше  платіжне  доручення  в ході кредитового переказу;

d) «Бенефіціар» означає особу, яка зазначена  в платіжному дорученні переказо- давача як одержувач коштів внаслідок кредитового переказу;

e) «Відправник» означає особу, що видає платіжне  доручення,  включаючи  пере- казодавача й будь-який банк-відправник;

f) «Банк-одержувач» означає банк, що одержує платіжне доручення;

g) «Банк-посередник» означає будь-який банк-одержувач, що не є банком пере- казодавача й банком бенефіціара;

h) «Кошти» або «гроші» включають кредитовий залишок  на рахунку, що ведеть- ся банком, і включають  кредитовий залишок,  виражений у валютно-розрахунковій одиниці, установленій міжурядовою  установою або угодою двох або більше держав, за умови, що цей закон застосовується без шкоди для правил такої міжурядової уста- нови або положень такої угоди;

i) «Посвідчення дійсності»  означає  певну за згодою процедуру  для встановлен- ня того, чи дійсно платіжне доручення, змінене платіжне доручення або відкликання платіжного  доручення  видано особою, зазначеною як відправник;


 

j) «Робочий  день банку» означає ту частину дня, протягом якої банк виконує цей вид операцій;

k) «Строк  виконання» означає  строк в один-два  дні, що починається з першого дня, коли платіжне  доручення  може бути виконане  відповідно  до статті 11(1),  і сті- каючий в останній день, у який воно може бути виконане відповідно до цієї статті;

l) «Виконання» тією мірою, якою цей термін застосовується до банку-одержувача, що не є банком бенефіціара, означає видачу платіжного доручення, призначеного для виконання платіжного  доручення, отриманого цим банком-одержувачем;

m) «Відсотки»  означають  приріст відповідних  коштів або грошей за певний час, що, якщо не досягнута згода при іншому, обчислюється за ставками і на основі, прий- нятим у банківській  практиці відносно відповідних коштів або грошей.

Стаття 3. Обумовлені накази

1) Якщо наказ не являє  собою платіжного  доручення,  оскільки  він допускає  ви- конання  певних умов, але наказ, що одержав банк, виконує  його, видавши  безумов- не платіжне  доручення,  надалі відправник обумовленого  наказу  має ті самі права й обов’язки за цим законом, що й відправник платіжного доручення, а зазначений в обу- мовленому наказі бенефіціар  розглядається як бенефіціар  за платіжним дорученням.

2) Справжній закон не регулює строків виконання обумовленого  наказу, отрима- ного банком, а також не впливає на будь-які права або обов’язки відправника обумов- леного наказу, які залежать від виконання умови, що містяться  в ньому.

Стаття 4. Зміни за домовленістю

Якщо в цьому законі не передбачене інше, права та обов’язки сторін кредитового переказу можуть бути змінені за їхньою домовленістю.

Розділ ІІ. Обов’язки сторін

Стаття 5. Обов’язок відправника

1. Відправник  має обов’язки у зв’язку з платіжним дорученням, зміненим платіж- ним дорученням або відкликанням платіжного  доручення,  якщо  вони  були  видані відправником або іншою особою, що мала повноваження зобов’язати відправника.

2. Коли дійсність платіжного  доручення, зміненого платіжного  доручення  або відкликання платіжного  доручення  повинна бути засвідчена яким-небудь іншим способом,  крім  простого  зіставлення підписів,  передбачуваний відправник, що не несе обов’язків відповідно до пункту 1, несе такі обов’язки, якщо:

— посвідчення дійсності  являє  собою в цих обставинах  комерційно  обґрунтова- ний метод захисту проти несанкціонованих платіжних  доручень і

— банк-одержувач зробив посвідчення дійсності.

3. Сторонам  не дозволяється домовлятися про покладання обов’язків на перед- бачуваного відправника відповідно до пункту 2, якщо посвідчення дійсності не є ко- мерційно обґрунтованим у даних обставинах.

4. Передбачуваний відправник не несе відповідальності відповідно  до пункту 2, якщо  він доведе, що платіжне  доручення,  отримане  банком-одержувачем, було ре- зультатом дій якої-небудь особи, іншої, ніж:

— нинішній або колишній  службовець передбачуваного  відправника або

— особа, відносини якої з передбачуваним відправником дали такій особі можли- вість одержати доступ до процедури  посвідчення дійсності. Попередня пропо- зиція не застосовується, якщо банк-одержувач доведе, що платіжне доручення


 

стало результатом дій особи, яка одержала  доступ до процедури  посвідчення дійсності з вини передбачуваного  відправника.

5. Відправник, що несе обов’язки  за платіжним дорученням,  має обов’язки  від- повідно до умов доручення,  отриманого  банком-одержувачем. Однак  відправник не несе відповідальності за помилкові  дублікати  платіжного  доручення,  помилки  або невідповідності в платіжному дорученні, якщо

— відправник і банк-одержувач домовилися про процедуру виявлення помилко- вих дублікатів, помилок або невідповідностей у платіжному дорученні й

— використання цієї процедури банком-одержувачем дозволило або могло б доз- волити виявити помилковий дублікат, помилку або невідповідність.

Якщо помилка  або невідповідність,  яку виявив  би банк, полягає  в тому, що від- правник дав указівку про платіж у сумі більшій, ніж це входило в його наміри, то відправник несе відповідальність тільки  в обсязі  суми, що передбачалася. Пункт  5 застосовується відносно помилки  або невідповідності в зміненому  дорученні  чи до- рученні про відкликання так само, як він застосовується відносно помилки або невід- повідності в платіжному дорученні.

6. У відправника виникає обов’язок здійснити  платіж банку-одержувачеві за пла- тіжним дорученням,  коли банк-одержувач акцептує  його, але строк платежу  настає лише з настання  строку виконання.

Стаття 6. Платіж  банку-одержувачеві

Для  цілей  цього закону  платіж  відповідно  до обов’язку  відправника здійснити платіж банку-одержувачеві відповідно до статті 5(6) має місце:

а) якщо банк-одержувач дебетує рахунок відправника в банку-одержувачі, коли проводиться дебетування;  або

b) якщо відправник є банком і підпункт (а) не застосовується:

— коли  кошти,  кредитовані відправником на рахунок  банку-одержувача у від- правника,  використовуються або, якщо вони не використовуються, на наступ- ний робочий день банку після дня, на який кредитовані кошти надаються для використання й банку-одержувачеві стає відомо про цей факт; або

— коли кошти, кредитовані відправником на рахунок банку-одержувача в іншо- му банку, використовуються або, якщо вони не використовуються, на наступ- ний робочий день банку після дня, на який кредитовані кошти надаються для використання й банку-одержувачеві стає відомо про цей факт; або

— коли  проводиться остаточний  розрахунок  відносно  банку-одержувача в цен- тральному  банку, в якому банк-одержувач має рахунок, або

— коли  проводиться остаточний  розрахунок  відносно  банку-одержувача відпо- відно до:

— правил  системи перекладу  коштів, що передбачає  розрахунок  за зобов’я- заннями  між учасниками на двосторонній  або односторонній основі, або — двосторонньої угоди про взаємні заліки з відправником; або

— якщо не застосовуються ні підпункт (а), ні підпункт (b) — відповідно до ін- ших правових норм.

Стаття  7. Акцепт або відхилення платіжного доручення банком-одержувачем, що не є банком  бенефіціара

1. Положення цієї статті застосовуються до банку-одержувачеві, що не є банком бенефіціара.


 

2. Банк-одержувач акцептує  платіжне  доручення  відправника в найближчий з нижче вказаних  час:

— коли банк одержує  платіжне  доручення  за умови, якщо відправник і банк до- мовилися, що банк виконуватиме платіжні доручення  відправника по їхньому одержанні;

— коли банк направляє відправникові повідомлення про акцепт;

— коли банк видає платіжне доручення, призначене для виконання отриманого платіжного  доручення;

— коли банк дебетує рахунок відправника в цьому банку як платіж за платіжним дорученню; або

— коли  минув  строк  направлення повідомлення про відхилення відповідно  до пункту 3, а повідомлення не направлено.

3. Банк-одержувач, що не акцептує  платіжного  доручення,  зобов’язаний  напра- вити повідомлення про відхилення не пізніше наступного  робочого дня банку після закінчення строку виконання, крім випадків, коли:

— при здійсненні  платежу  шляхом  дебетування рахунка  відправника в банку- одержувачі  на рахунку  немає достатніх коштів для платежу  за платіжним до- рученням;

— при здійсненні  платежу іншим способом платіж не був отриманий; або

— наявної інформації  недостатньо для ідентифікації відправника.

4. Платіжне  доручення  втрачає чинність, якщо воно не було акцептовано або не було відхилено відповідно до цієї статті до кінця роботи в п’ятий робочий день банку після закінчення строку виконання.

Стаття 8. Обов’язки банку-одержувача, який не є банком  бенефіціара

1. Положення цієї статті застосовуються до банку-одержувача, який не є банком бенефіціара.

2. Банк-одержувач, що акцептує платіжне доручення, зобов’язаний  відповідно до цього платіжного  доручення в строки, установлені в статті 11, видати або банку бене- фіціара, або банку-посередникові платіжне  доручення,  що відповідає змісту платіж- ного доручення,  отриманого  банком-одержувачем, і яке містить  вказівки,  необхідні для здійснення кредитового переказу належним чином.

3. Банк-одержувач, який установив, що вказівка відправника, яку обмовляє банк- посередник або систему переказу коштів, які повинні бути використані при здійснен- ні кредитового переказу, нездійсненна або що виконання цієї вказівки  буде поєднано з надмірними витратами або затримкою  в завершенні  кредитового  переказу, вважа- ється  виконаним положення пункту  2, якщо  до закінчення терміну  виконання він запитує відправника відносно подальших дій, які йому необхідно розпочати.

4. Коли отримана вказівка, яка є платіжним дорученням, але не містить достатньої інформації,  щоб вважатися платіжним дорученням,  або, будучи платіжним доручен- ням, не може бути виконане через недостатню інформацію, але при цьому відправник може бути ідентифікований, банк-одержувач повідомляє відправникові про таку не- повну інформацію в строки, установлені в статті 11.

5. Коли  банк-одержувач виявляє розбіжність в інформації,  що стосується  під- лягаючому  переказу  суми грошей, він у строки,  установлені в статті 11, направляє відправникові повідомлення про цю розбіжність,  якщо відправник може бути іден- тифікований. Будь-які відсотки, що підлягають виплаті відповідно до статті 17(4)  за


 

ненаправлення повідомлення, необхідного  по цьому  пункту,  віднімаються  з будь- яких відсотків, що підлягають виплаті відповідно до статті 17(1)  за невиконання по- ложень пункту 2 цієї статті.

6. Для цілей цієї статті відділення й окремі контори банку, навіть якщо вони пере- бувають в одній державі, є окремими банками.

Стаття 9. Акцепт або відхилення платіжного доручення банком

1. Банк  бенефіціара акцептує  платіжне  доручення  в найближчий з нижче вказа- них час:

— коли банк одержує  платіжне  доручення  за умови, якщо відправник і банк до- мовилися, що банк виконуватиме платіжні доручення  відправника по їхньому одержанні;

— коли банк направляє відправникові повідомлення про акцепт;

— коли банк дебетує рахунок відправника в цьому банку як платіж за платіжним дорученням;

— коли банк кредитує рахунок бенефіціара або яким-небудь іншим способом пе- редає кошти в розпорядження бенефіціара;

— коли банк направляє бенефіціару повідомлення про те, що той має право зняти коштів або використовувати кредитовані кошти;

— коли банк використовує кредитовані кошти яким-небудь іншим способом від- повідно до інструкції, яка міститься в платіжному дорученні;

— коли банк використовує кредитовані кошти для погашення  боргу бенефіціара перед банком або використовує їх відповідно до постанови суду чи іншого ком- петентного органа; або

— коли  минув  строк  направлення повідомлення про відхилення відповідно  до пункту 2, а повідомлення не направлено.

2. Банк бенефіціара,  що не акцептує  платіжного  доручення,  зобов’язаний  напра- вити повідомлення про відхилення не пізніше від наступного робочого дня банку піс- ля закінчення строку виконання, крім випадків, коли:

— при здійсненні  платежу шляхом дебетування рахунка відправника в банку бе- нефіціара, якщо на рахунку немає достатніх коштів для платежу за платіжним дорученням;

— при здійсненні  платежу іншим способом, платіж не був отриманий;

— наявної інформації  недостатньо для ідентифікації відправника.

3. Платіжне  доручення  втрачає чинність, якщо воно не було акцептовано або не було відхилено відповідно до цієї статті до кінця роботи в п’ятий робочий день банку після закінчення строку виконання.

Стаття 10. Обов’язки банку бенефіціара

1. Банк  бенефіціара зобов’язаний  після акцепту платіжного  доручення  передати кошти в розпорядження бенефіціара або іншим способом використовувати кредито- вані кошти відповідно  до платіжного  доручення  й права, що регулює відносини  між банком і бенефіціаром.

2. Коли  отримана  вказівка  як платіжне  доручення,  але не містить  достатньої  ін- формації, щоб вважатися платіжним дорученням, або, будучи платіжним дорученням, не може бути виконана через недостатню інформацію, але при цьому відправник може бути ідентифікований, банк бенефіціара повідомляє відправникові про таку неповну інформацію в строки, установлені в статті 11.


 

3. Коли  банк бенефіціара виявляє розбіжність в інформації,  що стосується  під- лягаючому  переказу  суми грошей, він у строки,  установлені в статті 11, направляє відправникові повідомлення про цю розбіжність,  якщо відправник може бути іден- тифікований.

4. Коли банк бенефіціара виявляє розбіжність в інформації, покликаній ідентифі- кувати  бенефіціара,  він у строки, установлені в статті 11, повідомляє відправникові про цю розбіжність, якщо відправник може бути ідентифікований.

5. Якщо в платіжному дорученні не зазначено іншого, банк бенефіціара в строки, необхідні для виконання відповідно  до статті 11, направляє бенефіціару,  що не має рахунку в цьому банку, повідомлення про те, що він тримає на користь бенефіціара кошти, які надійшли,  якщо банк має достатню інформацію  для направлення такого повідомлення.

Стаття  11. Строк  виконання банком-одержувачем платіжного доручення й на- правлення повідомлень

1. Як правило, банк-одержувач, що зобов’язаний  виконати  платіжне доручення, зобов’язаний зробити це в робочий день банку, коли воно отримано. Якщо він не робить цього, він виконує доручення в робочий день банку після його одержання. Однак якщо:

— у платіжному дорученні  зазначена  більш пізня  дата, платіжне  доручення  ви- конується  в цю дату;

— у дорученні  вказується дата, коли  кошти  повинні  бути передані  в розпоряд- ження  бенефіціара,  і з цієї дати видно, що виконання доцільно  перенести  на пізніший строк, для того щоб банк бенефіціара акцептував платіжне доручення й виконав його в цю дату, платіжне доручення  виконується в цю дату.

2. Якщо банк-одержувач виконує платіжне доручення в робочий день банку після його отримання,  крім випадків, коли це відбувається відповідно до підпункту (а) або (б) пункту 1, банк-одержувач повинен виконати доручення, використовуючи як день валютування день його одержання.

3. Банк-одержувач, на який покладається обов’язок виконати  платіжне доручен- ня в чинність акцепту платіжного  доручення відповідно до статті 7(2)(е), повинен виконати  доручення,  використовуючи як дату валютування найбільш  пізню з двох дат: дату одержання  платіжного  доручення  або дату, коли:

— при здійсненні  платежу шляхом дебетування рахунка відправника в банку бе- нефіціара, на рахунку є достатні кошти для платежу за платіжним дорученням;

— при здійсненні  платежу іншим способом платіж отриманий.

4. Повідомлення, що потрібно  направляти відповідно  до статті 8(4)  або (5)  або статті 10(2), (3) або (4), направляється в наступний  робочий день банку після закін- чення строку виконання або до цього дня.

5. Банк-одержувач, що одержує  платіжне  доручення  після  встановленого цим банком-одержувачем граничного  строку для платіжних  доручень  певного виду, має право вважати це доручення отриманим наступного дня, коли банк виконує платіжні доручення  такого виду.

6. Якщо банк-одержувач зобов’язаний  вжити будь-яких  заходів у той день, коли він не вживає  таких заходів, він повинен  вжити  необхідних заходів наступного  дня, коли він вживає таких заходів.

7. Для  цілей цієї статті відділення  або окремі контори  банку, навіть якщо  вони перебувають в одній державі, є окремими банками.


 

Стаття 12. Відкликання

1. Платіжне  доручення  може  бути  відкликано відправником лише  в тому  ви- падку, якщо  банк-одержувач, що не є банком  бенефіціара,  одержує  доручення  про відкликання досить завчасно й таким чином, щоб у банку-одержувача була розумна можливість  розпочати  необхідні дії до фактичного  моменту виконання або настання дня, коли платіжне доручення  повинне було бути виконане  відповідно до підпункту (а) або (б) статті 11(1), залежно від того, який момент настає пізніше.

2. Платіжне доручення може бути відкликано відправником лише в тому випадку, якщо банк бенефіціара одержує доручення про відкликання досить завчасно й таким чином, щоб у банку була розумна можливість  розпочати  необхідні дії до моменту за- вершення кредитового переказу або настання дня, коли кошти повинні бути передані в розпорядження бенефіціара,  залежно від того, який момент настає пізніше.

3. Незважаючи на положення пунктів 1 і 2, відправник і банк-одержувач можуть домовитися, що платіжні доручення, видані відправником банку-одержувачеві, є без- відкличними або що доручення  про відкликання має чинність лише в тому випадку, якщо воно отримано раніше, ніж у строки, зазначені в пунктах 1 або 2.

4. Дійсність доручення  про відкликання повинна бути засвідчена.

5. Не є банком бенефіціара банк-одержувач, що виконує платіжне доручення, або банк бенефіциіра, що акцептує платіжне доручення, у відношенні якого отримано або отримане згодом дійсне доручення  про відкликання не має права на одержання  пла- тежу по цьому платіжному дорученню. Якщо кредитовий переказ завершений,  банк відшкодовує  будь-який отриманий ним платіж.

6. Якщо одержувач  відшкодування не є переказодавачем кредитового  переказу, він передає отримані кошти його відправникові.

7. Банк,  що зобов’язаний  надати відшкодування своєму відправникові, звільня- ється від цього обов’язку настільки,  наскільки  він виплачує  відшкодування безпосе- редньо попередньому відправникові. Будь-який банк, наступний  стосовно цього по- переднього відправника, звільняється від зобов’язання  тією самою мірою. Цей пункт не застосовується до банку, якщо це торкається прав і обов’язків цього банку відпо- відно до будь-якої угоди або будь-якого  правилу системи переказу коштів.

8. Переказодавач, що має право на відшкодування відповідно до цієї статті, може одержати відшкодування від будь-якого  банку, зобов’язаного  надати відшкодування відповідно до цієї статті в тією мірою, в якій цей банк не виплатив  раніше відшкоду- вання. Банк, що зобов’язаний надати відшкодування, звільняється від цього обов’язку тією  мірою,  в  якій  він  виплачує   відшкодування безпосередньо  переказодавачеві. Будь-який інший банк, що несе обов’язок, звільняється від нього тією самою мірою.

9. Пункти  7 і 8 не застосовуються до банку, якщо це торкається прав і обов’язків цього банку відповідно до будь-якої угоди або будь-якого  правила системи переказу коштів.

10. Якщо кредитовий переказ завершений,  але який-небудь банк-одержувач ви- конує платіжне доручення, у відношенні якого отримане або отримане згодом дійсне доручення про відкликання, банк-одержувач має такі права на одержання від бенефі- ціара відшкодування суми кредитового переказу, які можуть бути передбачені інши- ми правовими  нормами.

11. Смерть,  неплатоспроможність, банкрутство або недієздатність відправника або переказодавача самі по собі не призводять до відкликання платіжного  доручення або припинення повноважень відправника.


 

12. Принципи, передбачені в цій статті, застосовуються до зміненого платіжного доручення.

13. Для цілей цієї статті відділення  або окремі контори банку, навіть якщо вони перебувають в одній державі, є окремими банками.

Розділ ІІІ. Наслідки невиконання, помилкового виконання або затримки виконання кредитового переказу

Стаття 13. Допомога

Поки  кредитовий переказ  не завершений,  кожному  банку-одержувачеві пропо- нується  надавати  допомогу переказодавачеві й кожному  наступному  банку-відправ- никові й домагатися допомоги від наступного банку-одержувача в завершенні банків- ських процедур кредитового переказу.

Стаття 14. Відшкодування

1. Якщо  кредитовий переказ  не завершений,  банк переказодавача зобов’язаний відшкодувати  переказодавачеві будь-який отриманий від нього платіж  з відсотка- ми за період, що починається від дня платежу  й закінчується в день відшкодування коштів. Банк  переказодавача і кожен  банк-одержувач має право на відшкодування будь-яких  коштів, які він виплатив  своєму банку-одержувачеві, з відсотками  за пе- ріод, що починається від дня платежу й закінчується в день відшкодування коштів.

2. Положення пункту 1 не можуть бути змінені на підставі угоди, за винятком ви- падків, що коли діючий з обережністю банк переказодавача не акцептував  би іншим способом платіжне  доручення  через істотний  ризик, який  пов’язаний  із цим креди- товим переказом.

3. Банк-одержувач не зобов’язаний надавати відшкодування відповідно до пункту

1, якщо він не може одержати відшкодування, оскільки банк-посередник, через який він, відповідно до отриманої  вказівки,  здійснив кредитовий переказ, призупинив платежі або якщо цьому банку-посередникові заборонено  законом надавати відшко- дування. Банк-одержувач не вважається таким, що отримав вказівку  щодо викорис- тання банку-посередника, якщо тільки  банк-одержувач не доведе, що в аналогічних випадках він не запитує на систематичній основі таких вказівок. Відправник, що пер- шим обмовив використання цього банку-посередника, має право на одержання  від- шкодування від банку-посередника.

4. Банк,  що зобов’язаний  надати відшкодування своєму відправникові, звільня- ється від цього обов’язку настільки, наскільки він виплачує відшкодування безпо- середньо  попередньому відправникові. Будь-який банк, наступний  щодо цього по- переднього відправника, звільняється тією самою мірою.

5. Переказодавач, що має право на відшкодування відповідно до цієї статті, може одержати  відшкодування від будь-якого  банку, зобов’язаного  надати  відшкодуван- ня відповідно до цієї статті, тією мірою, в якій цей банк не виплатив раніше від- шкодування. Банк,  що зобов’язаний  надати  відшкодування, звільняється від цього обов’язку настільки, наскільки  він виплачує відшкодування безпосередньо переказо- давачеві. Будь-який інший банк, що несе цей обов’язок, звільняється від нього тією самою мірою.

6. Пункти  4 і 5 не застосовуються до банку, якщо це торкається прав і обов’язків цього банку відповідно до будь-якої угоди або будь-якого  правила системи переказу коштів.


 

Стаття 15. Відшкодування недовиплачених коштів

Якщо  сума платіжного  доручення,  виконаного  банком-одержувачем, менша від суми акцептованого ним платіжного  доручення,  якщо тільки це не викликано втри- манням  ним банківських зборів, цей банк зобов’язаний  видати платіжне  доручення на суму різниці.

Стаття 16. Відшкодування зайво  виплачених коштів

Якщо кредитовий переказ завершений,  однак сума платіжного  доручення,  ви- конаного  банком-одержувачем, більша від суми акцептованого ним платіжного  до- ручення,  цей банк має такі права на відшкодування суми різниці  бенефіціаром,  які можуть бути передбачені іншими правовими  нормами.

Стаття 17. Зобов’язання за сплатою  відсотків

1. У банку-одержувача, що не виконує  своїх обов’язків відповідно до статті 8(2), виникає  зобов’язання  перед бенефіціаром,  якщо  кредитовий переказ  завершується. Банк-одержувач зобов’язаний сплатити відсотки із суми платіжного доручення за пе- ріод затримки,  спричиненої невиконанням з боку банку-одержувача. Якщо затрим- ка стосується  лише частини  суми платіжного  доручення,  то зобов’язання  полягає  в сплаті відсотків із суми, виплата якої була затримана.

2. Зобов’язання банку-одержувача відповідно  до пункту  1 може бути виконане шляхом  його платежу  банку-одержувачеві або шляхом  прямого  платежу  бенефіціа- ру. Якщо  банк-одержувач, що одержує  платіж,  не є бенефіціаром,  банк-одержувач передає право на одержання  відсотків наступному банку-одержувачеві або, якщо він є банком бенефіціара,  бенефіціару.

3. Переказодавач може зажадати  відсотків,  які бенефіціар  мав право  одержати, але не одержав, відповідно до пунктів 1 і 2, у сумі, рівній сумі відсотків, виплачених переказодавачем бенефіціару у зв’язку  із затримкою  в завершенні  кредитового  пе- реказу. Банк  переказодавача й кожний  наступний  банк-одержувач, що не є банком, зобов’язаним  сплатити  відсотки  відповідно  до пункту 1, можуть зажадати  відсотки, виплачені  ними відправникові, зі свого банку-одержувача або з банку, зобов’язаного їх виплатити відповідно до пункту 1.

4. Банк-одержувач, який не направляє повідомлення, що потрібно відповідно  до статті 8(4) або (5), сплачує відправникові відсотки із суми будь-якого платежу, отри- маного ним від відправника відповідно  до статті 5(6),  за період, протягом  якого він утримує платіж.

5. Банк  бенефіціара,  який  не направляє  повідомлення, що потрібно  відповід- но до статті 10(2), (3) або (4), сплачує відправникові відсотки із суми будь-якого платежу, отриманого ним від відправника відповідно до статті 5(6), за період, що починається від дня платежу  й закінчується в день, коли він направляє необхідне повідомлення.

6. Банк бенефіціара несе відповідальність перед бенефіціаром  настільки, наскіль- ки це передбачено правом, що регулює відносини між бенефіціаром і банком, за неви- конання  одного з обов’язків відповідно до статті 10(1) або (5).

7. Положення цієї статті можуть бути змінені за домовленістю тією мірою, в якій це збільшує  або зменшує  зобов’язання  одного банку перед іншим банком. Така до- мовленість  про зменшення  зобов’язань  може міститися  в стандартних  умовах  опе- рацій банку. Банк  може погодитися  збільшити своїх зобов’язань  перед переказода- вачем або бенефціаром,  що не є банками,  але не може зменшити  своїх зобов’язань


 

перед таким переказодавачем або бенефіціаром.  Зокрема, він не може зменшити свої зобов’язання  на підставі домовленості  про встановлення відсоткової ставки.

Стаття 18. Винятковий характер засобів правового захисту

Засоби  правового  захисту, передбачені  в статті 17, носять винятковий характер, і ніякий  інший  засіб правового  захисту,  що випливає з інших принципів права, не застосовується до невиконання положень статей 8 або 10, за винятком будь-якого за- собу правового захисту, що може існувати для випадків, коли банк виконує платіжне доручення  неналежним чином або не виконує  його: а) з дійсним  наміром заподіяти збитки або б) внаслідок недбалості й зі знанням  імовірності заподіяння збитків.

Розділ ІV. Завершення кредитового переказу

Стаття 19. Завершення кредитового переказу

1. Кредитовий переказ завершується акцептом платіжного  доручення  банком бе- нефіціара в інтересах бенефіціара. По завершенні  кредитового переказу банк бенефі- ціара стає боржником  бенефіціара в розмірі акцептованого ним платіжного  доручен- ня. Завершення кредитового переказу не робить ніякого іншого впливу на відносини між бенефіціаром  і банком бенефіціара.

2. Кредитовий переказ вважається завершеним незалежно  від тієї обставини, що сума платіжного  доручення, акцептованого банком бенефіціара,  менша, ніж сума платіжного  доручення  переказодавача внаслідок  стягнення  зборів одним або декіль- кома банками-одержувачами. Завершення кредитового  переказу не наносить збитку яким-небудь правам бенефіціара на підставі застосовного права, що регулює основне зобов’язання  щодо відшкодування переказодавачем суми цих зборів.


 

РОЗДІЛ 6. МІЖНАРОДНІ ПЛАТІЖНІ СИСТЕМИ