19.7. Конвенція ООН про міжнародні переказні векселі і міжнародні прості векселі

Наводяться витяги з Конвенції.

ГЛАВА I. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ КОНВЕНЦІЇ ТА ФОРМА ВЕКСЕЛЯ Стаття 2

1. Міжнародний переказний вексель є переказний вексель, у якому названі, при- наймні, два з таких місць і вказано, що будь-які два таких місця знаходяться в різних державах:

a) місце виставляння переказного векселя;

b) місце, вказане поряд з підписом векселедавця;

c) місце, вказане поряд з найменуванням платника;

d) місце, вказане поряд з найменуванням одержувача;

e) місце платежу за тієї умови, що місце виставляння векселя, або місце платежу названо у векселі і що таке місце знаходиться в Договірній  державі.

2. Міжнародний простий вексель є простий вексель, у якому названі, принаймні, два з таких місць і вказано, що будь-які два таких місця знаходяться в різних держа- вах:

a) місце виставляння векселя;

b) місце, вказане поряд з підписом векселедавця;

c) місце, вказане поряд з найменуванням одержувача;

d) місце платежу за тієї умови, що місце платежу назване у векселі і що таке місце знаходиться в Договірній  державі.

Стаття 3

1. Переказний вексель — це письмовий  документ, який:

a) містить  безумовний наказ векселедавця платникові сплатити  певну грошову суму одержувачеві  або його наказу;

b) підлягає оплаті після пред’явлення  або в певний термін;

c) датований;

d) підписаний  векселедавцем.

2. Простий вексель — це письмовий  документ, який:

a) містить  безумовне  зобов’язання  векселедавця сплатити  певну  грошову  суму одержувачеві  або його наказу;

b) підлягає оплаті після пред’явлення  або в певний термін;

c) датований;

d) підписаний  векселедавцем.


 


 

Стаття 5

У цій Конвенції:


ГЛАВА II. ТЛУМАЧЕННЯ Розділ 1. Загальні положення


a) «переказний вексель» означає міжнародний переказний вексель, регульований цією Конвенцією;

b) «простий  вексель» означає міжнародний простий вексель, регульований цією

Конвенцією;

c) «вексель» означає переказний або простий вексель;

d) «платник» означає особу, на яку виставлений переказний вексель і яка не ак- цептувала його;

e) «одержувач»  означає особу, на користь якої векселедавець переказного  вексе- ля дає розпорядження провести  платіж  або якому  векселедавець простого  векселя зобов’язується сплатити;

f) «держатель»  означає особу, яка володіє векселем відповідно до статті 15;

g) «захищений держатель» означає держателя, який задовольняє вимогам статті 29; h) «гарант» означає будь-яку  особу, яка бере на себе гарантійне  зобов’язання  за статею 46, чи то у формі передбаченою  в пункті 4 «b» («гарантований»), чи в пункті

4 «c» («аваль») статті 47;

i) «сторона»  означає особу, що підписала  вексель як векселедавець переказного векселя, векселедавця простого векселя, акцептанта, індосанта або гаранта;

j) «термін платежу» означає термін платежу, вказаний у пунктах 4, 5, 6 і 7 статті 9; k) «підпис» означає власноручний підпис або її факсиміле або інше еквівалентне посвідчення автентичності  за допомогою інших засобів; «підроблений підпис» вклю-

чає підпис зроблену шляхом неправомірного використання вказаних  засобів;

l) «гроші», або «валюта»,  включає  валютний-розрахункову одиницю,  яка  вста- новлюється  міжурядовою  установою  або угодою між двома або більше  державами за тієї умови, що застосування цієї Конвенції не повинно завдавати збитку правилам такої міжурядової установи або положенням такої угоди.

Стаття 6

Для цілей цієї Конвенції  вважається,  що особі відомий  який-небудь факт, якщо цей факт їй дійсно відомий або вона не могла не знати про його існування.


 

Стаття 7


Розділ 2. Тлумачення реквізитів


Сума векселя вважається визначеною, навіть якщо у векселі вказано, що вона під- лягає виплаті:

a) з відсотками;

b) частинами  в послідовні дати;

c) частинами в послідовні дати з вказівкою у векселі, що в разі несплати будь-якої частини неоплачений залишок підлягає негайній сплаті;

d) відповідно  до курсу, який  вказаний у векселі  або який  підлягає  визначенню згідно з вказівками,  що містяться  у векселі; або

e) у валюті інший, ніж валюта, в якій виражена сума векселя.

Стаття 8

1. При розбіжності  між сумою, позначеною  прописом, і сумою, позначеною  циф- рами, сумою, належній  виплаті за векселем, є сума, позначена прописом.


 

2. Якщо сума кілька  разів позначена  прописом  і між цими позначеннями є роз- біжність, сумою векселя є менша сума. То ж правило застосовується і в тому випадку, якщо сума векселя кілька разів позначена тільки цифрами і між цими позначеннями є розбіжність.

3. Якщо сума виражена  у валюті, яка має ту саму назву щонайменше  ще в одній державі, крім держави, в якій, за вказаним  у векселі, повинен бути проведений пла- тіж, і ця валюта не позначена як валюта певної держави, валютою векселя вважається валюта держави, в якій повинен бути проведений платіж.

4. Якщо у векселі вказано, що сума підлягає виплаті з відсотками, але не зазначе- но дати, з якої починається нарахування відсотків, відсотки нараховуються від дати векселя.

5. Умова про те, що сума підлягає виплаті з відсотками, вважається не написаною на векселі, якщо в ньому не передбачено ставки, за якою повинні виплачуватися від- сотки.

6. Ставка, за якою повинні виплачуватися відсотки, може бути виражена у вигля- ді фіксованої  або змінної ставки. Для того щоб змінна ставка могла бути застосовна, вона повинна мінятися по відношенню до однієї або декількох базисних відсоткових ставок відповідно  до положень,  обумовлених  у векселі, і кожна така базисна  ставка повинна бути опублікована або іншим чином загальнодоступна і не повинна підляга- ти, прямо або побічно, односторонньому визначенню  жодною з осіб, указаних  у век- селі в момент його виставляння, за винятком випадку, коли ця особа вказана тільки в положеннях, що стосуються базисної ставки.

7. Якщо ставка, за якою повинні виплачуватися відсотки, виражена  у вигляді змінної ставки, у векселі може прямо передбачатися, що така ставка не повинна бути нижчою або вище від якої-небудь обумовленої  відсоткової ставки або що коливання обмежуються  яким-небудь іншим чином.

8. Якщо змінна ставка не відповідає умовам пункту 6 цієї статті або якщо з якої- небудь  причини  можливо  визначити цифрове  значення  змінної  ставки  на  який- небудь період, відсотки виплачуються за відповідний період за ставкою, що обчислю- ється відповідно до пункту 2 статті 70.

Стаття 9

1. Вексель вважається таким, що підлягає оплаті після пред’явлення:

a) якщо в ньому вказано, що він оплачується після пред’явлення,  або після зажа- дання, або після уявлення, або якщо в ньому містяться слова рівнозначного сенсу; або

b) якщо в ньому термін платежу не вказаний.

2. Належний оплаті в певний термін вексель, який акцептується, індосується  або гарантується після  терміну  платежу,  є векселем,  що підлягає  оплаті  після  пред’яв- лення по відношенню до акцептанта, індосанта або гаранта.

3. Вексель вважається таким, що підлягає  оплаті в певний термін, якщо в ньому вказано, що він оплачується:

a) у вказану дату або у встановлений час від названої дати, або у встановлений час від дати векселя;

b) у встановлений час від пред’явлення;

c) частинами  в послідовні дати; або

d) частинами  в послідовні  дати з вказівкою  на векселі, що в разі несплати  будь- якої частини неоплачений залишок підлягає негайній виплаті.


 

4. Термін  платежу  за векселем,  який  підлягає  оплаті  у встановлений час «від дати», визначається датою векселя.

5. Термін платежу  по переказному векселю, що підлягає  оплаті у встановлений час від пред’явлення,  визначається датою акцепту, а в разі відмови в акцепті — датою протесту або, якщо протесту не вимагається, датою відмови в акцепті.

6. Терміном  платежу  за векселем, який підлягає  оплаті за пред’явленням, є дата пред’явлення  векселя до платежу.

7. Термін платежу  за простим  векселем, що підлягає  оплаті у встановлений час від пред’явлення,  визначається датою візи, поставленої  векселедавцем на простому векселі, або, у випадку відмови поставити візу, датою пред’явлення.

8. У випадках, коли вексель виставлений платежем через один або більше місяців від указаної дати або від дати векселя, або від пред’явлення,  вексель підлягає  оплаті у відповідну дату місяця, в якому повинен бути здійснений платіж. Якщо відповідної дати немає, вексель підлягає оплаті в останній день цього місяця.

Стаття 10

1. Переказний вексель може бути виставлений:

a) двома або більш векселедавцями;

b) платежем двом або більше одержувачам.

2. Простий вексель може бути виставлений:

a) двома або більше векселедавцями;

b) платежем двом або більш одержувачам.

3. Якщо вексель підлягає оплаті альтернативно двом або більше одержувачам, він оплачується будь-якому  з них, і будь-який з цих одержувачів, хто володіє векселем, може здійснювати  права держателя.  У всякому  іншому випадку  вексель оплачуєть- ся всім одержувачам  спільно, і права держателя можуть здійснюватися тільки ними всіма.

Стаття 11

Переказний вексель може бути виставлений векселедавцем:

a) на себе;

b) платежем своєму наказу.


 

Стаття 12


Розділ 3. Заповнення неповного векселя


1. Неповний вексель, який задовольняє вимогам, передбаченим у пункті 1 статті

1, і підписаний  векселедавцем переказного  векселя або акцептується платником,  або який задовольняє вимогам, передбаченим у пункті 2 статті 1 і пункті 2 «d» статті 3, але в якому немає інших елементів, що відносяться до одному або декількох реквізи- тів, передбачених  у статтях 2 і 3, може бути заповнений, і заповнений таким чином вексель має силу переказного або простого векселя.

2. Якщо такий вексель заповнений без повноважень або не у відповідності з пред- ставленими  повноваженнями, то:

a) сторона, що поставила підпис на векселі до його заповнення, може посилатися на таку відсутність повноважень як заперечення проти держателя, якому було відомо про таку відсутність повноважень,  коли він став держателем;

b) сторона, що поставила  підпис на векселі після його заповнення, несе відпові- дальність відповідно до умов заповненого таким чином векселя.


 


 

Стаття 13

Вексель передається:


ГЛАВА III. ПЕРЕДАВАННЯ


a) за допомогою індосамента і вручення  векселя індосанто індосату; або b) простим врученням  векселя, якщо останній індосамент є бланковим. Стаття 14

1. Індосамент  повинен бути написаний на векселі або на прикріпленому до нього листі (алонж). Він повинен бути підписаний.

2. Індосамент  може бути:

a) бланковим,  коли він складається з одного тільки підпису або підпису, що суп- роводжується вказівкою  про те, що вексель підлягає  оплаті будь-якій  особі, яка во- лодіє векселем;

b) іменним, коли підпис супроводжується вказівкою особи, якій вексель підлягає оплаті.

3. Один тільки підпис, поставлений на зворотній стороні векселя особою, іншою, ніж платник, є індосаментом.

Стаття 15

1. Особа є держателем, якщо вона є:

a) одержувачем, що володіє векселем; або

b) власником  векселя, який індосований на його ім’я або на якому останній індо- самент є бланковим  і на якому є безперервний ряд індосаментів,  навіть якщо будь- який з індосаментів був підробленим або був здійснений представником, який не мав на це повноважень.

2. Якщо за бланковим індосаментом слідує інший індосамент, то особа, що зроби- ла цей останній індосамент, вважається індосатом по бланковому індосаменту.

3. Особа  є держателем,  навіть  якщо  вексель  був отриманий нею або будь-яким попереднім  держателем  за таких  обставин,  включаючи  відсутність  правоздатності або обман, примушення або помилку будь-якого  роду, які викликали б домагання  на вексель або заперечення проти відповідальності за векселем.

Стаття 16

Держатель  векселя, на якому останній індосамент є бланковим,  може:

a) індосувати,  у свою чергу, вексель  за допомогою як бланкового  так і іменного індосамента;

b) перетворити бланковий індосамент на іменний індосамент, вказавши  в індоса- менті, що вексель оплачується йому самому або якій-небудь іншій певній особі; або

c) передати вексель відповідно до підпункту «b» статті 13.

Стаття 17

1. Якщо векселедавець переказного або простого векселя включив у себе такі сло- ва, як «не підлягає переуступці», «не підлягає передачі», «не наказу», «платите тільки (x)»  або слова рівнозначного сенсу, вексель  не може бути переданий,  окрім як для цілей інкасування, і будь-який індосамент, навіть якщо він не містить слів, що упов- новажують індосат інкасувати  вексель, вважається індосаментом на інкасо.

2. Якщо індосамент  містить слова «не підлягає  переуступці»,  «не підлягає  пере- дачі», «не наказу»,  «платите  тільки  (x)»  або слова рівнозначного сенсу, вексель  не може бути переданий  далі, окрім як для цілей інкасування, і будь-який подальший індосамент, навіть якщо він не містить слів, що уповноважують індосата інкасувати вексель, вважається індосаментом на інкасо.


 

Стаття 18

1. Індосамент  повинен бути безумовним.

2. При умовному  індосаменті  вексель передається незалежно  від того, виконана відповідна умова чи ні. Умова є недійсною стосовно тих сторін і набуваючим вексель осіб, які слідують за індосатом.

Стаття 19

Індосамент на частину суми, що належить за векселем, є недійсним як індосамент.

Стаття 20

За наявності двох або більше індосаментів передбачається, якщо не доведене зво- ротне, що кожен індосамент  був зроблений у тому порядку, в якому він розміщений у векселі.

Стаття 21

1. Якщо індосамент  містить слова «на інкасо», «в депозит» «валюта до отриман- ня», «як довіреному», «платите будь-якому банку» або слова рівнозначного сенсу, що надають індосату право інкасувати  вексель, то індосат є держателем, який:

a) може здійснювати  всі права, що випливають з векселя;

b) може індосувати вексель тільки для цілей інкасування;

c) піддається  дії тільки тих домагань і заперечень, які можуть бути висунуті про- ти індосанта.

2. Індосант  на інкасо не несе відповідальності за векселем  перед будь-яким по- дальшим держателем.

Стаття 22

1. Якщо індосамент  містить  слова «валюта в забезпечення», «валюта в заставу» або будь-які інші слова, які вказують на заставне забезпечення,  то індосат є держате- лем, який:

а) може здійснювати  всі права, що випливають з векселя;

b) може індосувати вексель тільки з метою інкасування;

c) піддається  дії тільки тих домагань і заперечень які вказані в статті 28 або 30.

2. Якщо такий індосат здійснює індосамент на інкасо, він не несе відповідальності за векселем перед будь-яким подальшим  держателем.

Стаття 23

Держатель  векселя  може передати  його попередній  стороні або платникові від- повідно до статті 13; проте якщо такий набувальник раніше був держателем векселя, то ніякого індосамента  не вимагається, і будь-який індосамент, що не дозволяє йому вважатися держателем, може бути закреслений.

Стаття 24

Вексель може бути переданий відповідно до статті 13 після терміну платежу будь- якою особою, за винятком платника, акцептанта  або векселедавця простого векселя.

Стаття 25

1. Якщо індосамент підроблений, то особа, чий індосамент підроблений, або будь- яка сторона, що підписала  вексель до здійснення фальсифікації, має право вимагати відшкодування будь-яких збитків від:

a) особи, що зробила фальсифікацію;

b) особи, якій вексель був переданий  безпосередньо особою, що зробила фальси- фікацію;

c) сторони або платника, які сплатили  вексель особі, що зробила фальсифікацію, безпосередньо або через одного чи декількох індосатів на інкасо.


 

2. Проте індосат на інкасо не несе відповідальності на підставі пункту 1 цієї статті, якщо він не знає про фальсифікацію:

a) на той момент, коли він проводить платіж тому, що представляється або спові- щає його про отримання платежу; або

b) в той момент, коли він отримує платіж, якщо це відбувається пізніше, за умови, що його незнання  не було спричинено тим, що він не діяв сумлінно  або не проявив розумної дбайливості.

3. Рівним  чином, сторона  або платник,  які оплачують  вексель,  не несуть відпо- відальності  на підставі пункту 1 цієї статті, якщо на момент оплати векселя  вони не знають  про фальсифікацію, за умови, що їх незнання  не було спричинено тим, що вони не діяли сумлінно або не проявили розумної дбайливості.

4. За винятком випадків  пред’явлення  вимоги  про відшкодування до особи, що зробила фальсифікацію, збитки, що підлягають відшкодуванню відповідно до пункту

1 цієї статті, не можуть перевищувати суми, вказаної в статті 70 або статті 71.

Стаття 26

1. Якщо індосамент  здійснений  представником, що не має повноважень або до- ручення  в цьому питанні, то будь-яка  сторона, що підписала  вексель  до здійснення такого індосамента, має право вимагати відшкодування будь-яких збитків, які ця сто- рона могла понести в результаті здійснення такого індосамента, від:

a) представника;

b) особи, якій вексель був переданий  безпосередньо представником;

c) сторони або платника, які сплатили вексель безпосередньо представникові або через одного чи декількох індосатів на інкасо.

2. Проте індосат на інкасо не несе відповідальності на підставі пункту 1 цієї статті, якщо він не знає про те, що індосамент не зобов’язує того, що представляється:

а) на той момент, коли він проводить платіж тому, що представляється або спові- щає його про отримання платежу; або

b) в той момент, коли він отримує платіж, якщо це відбувається пізніше за умови, що його незнання  не було спричинено тим, що він не діяв сумлінно  або не проявив розумної дбайливості.

3. Рівним  чином, сторона  або платник,  які оплачують  вексель,  не несуть відпові- дальності на підставі пункту 1 цієї статті, якщо у момент оплати векселя вони не знають, що індосамент не зобов’язує того, хто представляється, за умови, що їх незнання не було спричинено тим, що вони не діяли сумлінно або не проявили розумній дбайливості.

4. За винятком випадків пред’явлення  вимог про відшкодування представникові, збитки, що підлягають  відшкодуванню відповідно до пункту 1 цієї статті, не можуть перевищувати суми, вказаної в статті 70 або статті 71.


 

Стаття 27


ГЛАВА IV. ПРАВА І ЗОБОВ’ЯЗАННЯ Розділ 1. Права держателя і захищеного держателя


1. Держатель  векселя  має всі права, надані йому цією Конвенцією,  проти сторін за векселем.

2. Держатель  може передавати вексель відповідно до статті 13.

Стаття 28

1. Сторона може висувати проти держателя,  що не є захищеним  держателем:


 

a) будь-яке заперечення, яке може бути висунуте проти захищеного держателя відповідно до пункту 1 статті 30;

b) будь-яке заперечення, що ґрунтується на основній операції між цією стороною і векселедавцем перекакзного векселя або між цією стороною і подальшою стороною, але лише за тієї умови, що держатель  прийняв  вексель, знаючи про таке заперечен- ня, або що він отримав  вексель шляхом обману або крадіжки,  або коли-небудь брав участь в обмані чи крадіжці щодо цього векселя;

c) будь-яке  заперечення,  що виникає  з обставин,  в результаті  яких  ця сторона стала стороною, але лише за умови, що держатель прийняв  вексель, знаючи про таке заперечення,  або що він отримав  вексель  шляхом  обману  або крадіжки,  або коли- небудь брав участь в обмані чи крадіжці щодо цього векселя;

d) будь-яке заперечення,  яке у відносинах між цією стороною і держателем може бути висунуто проти будь-якого  позову з договору;

e) будь-яке інше заперечення,  можливе на підставі цієї Конвенції.

2. Права  на вексель держателя,  який не є захищеним  держателем,  схильні до дії будь-якого  обґрунтованого домагання  на вексель з боку будь-якої особи, але лише за тієї умови, що він прийняв  вексель, знаючи про таке домагання,  або що він отримав вексель  шляхом  обману чи крадіжки,  або коли-небудь брав участь в обмані чи кра- діжці щодо цього векселя.

3. По відношенню  до держателя,  що приймає  вексель  після  закінчення терміну пред’явлення  до платежу,  можуть бути заявлені  будь-які  домагання  на вексель  або заперечення проти відповідальності за векселем, які можуть бути заявлені  по відно- шенню до особи, яка передала йому вексель.

4. Сторона  не може висувати  як заперечення проти держателя,  що не є захище- ним держателем, той факт, що третя особа має домагання на вексель, за винятком випадків коли:

a) ця третя особа заявила  обґрунтоване  домагання  на вексель; або

b) цей держатель придбав вексель шляхом крадіжки або підроблював підпис одержувача або індосата, або брав участь у крадіжці чи підробці цього векселя.

Стаття 29

«Захищений держатель»  означає  держателя векселя,  який  у момент його отри- мання  був повним  або був неповним  за сенсом пункту 1 статті 12 і був заповнений відповідно  до наданими  повноваженнями за умови, що в той момент, коли він став держателем:

a) він не знав про заперечення проти відповідальності за векселем, згадані у пунк- тах 1 «a», «b», «c» і «e» статті 28;

b) він не знав про обґрунтоване  домагання  на вексель якої-небудь особи;

c) він не знав про той факт, що в акцепті або оплаті векселя було відмовлено;

d) термін для пред’явлення  векселя  до платежу, передбачений  у статті 55, не за- кінчився;

e) він отримав вексель не шляхом обману чи крадіжки або не брав участі в обмані чи крадіжці щодо цього векселя.

Стаття 30

1. Сторона не може висувати проти захищеного держателя які-небудь  заперечен- ня, за винятком:


 

a) заперечень, передбачених у пункті 1 статті 33 статті 34, пункті 1 статті 35, пунк- ті 3 статті 36, пункті 1 статті 53, пункті 1 статті 57, пункті 1 статті 63 і статті 84 цієї Конвенції;

b) заперечень,  що ґрунтуються на основній  операції між цією стороною і таким держателем  або що виникають  з яких-небудь обманних дій з боку такого держателя, спрямованих на отримання підпису на вексель цієї сторони;

c) заперечень, заснованих на нездатності цієї сторони зобов’язуватися по векселю або на тому факті, що ця сторона поставила  свій підпис, не знаючи, що робить її сто- роною по векселю за умови, що її незнання  не було спричинено недбалістю і що вона поставила свій підпис під впливом обманних дій.

2. Права  на вексель  захищеного  держателя не схильні  до дії домагання  на век- сель з боку якої-небудь особи, за винятком обґрунтованого домагання, яке виходить з основної операції між таким держателем і особою, що заявляє таке домагання.

Стаття 31

1. Передача векселя захищеним  держателем  наділяє  будь-якого  подальшого  дер- жателя всіма правами на вексель і по векселю, які мав захищений  держатель.

2. Подальший держатель не наділяється такими правами, якщо:

а) він брав участь в операції, яка є підставою для домагання на вексель або запере- чення проти відповідальності по векселю;

b) він раніше був держателем, але не захищеним  держателем.

Стаття 32

Передбачається, що кожен держатель є захищеним, якщо не доведене протилежне.


 

Стаття 33


Розділ 2. Зобов’язання сторін

A. Загальні положення


1. З урахуванням положень статей 34 і 36 ніяка особа не несе відповідальності за векселем, якщо вона не підписала його.

2. Особа, що підписалася на векселі  не своїм ім’ям, несе таку саму відповідаль- ність, неначебто вона підписалася своїм власним ім’ям.

Стаття 34

Підроблений підпис на векселі не покладає  ніякої відповідальності по ньому на ту особу, чий  підпис  був підроблений.  Проте  якщо  така  особа погоджується бути зв’язаною по підробленому  підпису або дає підставу  вважати,  що це був її власний підпис, вона несе таку ж саму відповідальність, неначебто  вона сама підписала  цей вексель.

Стаття 35

1. Якщо до векселя було внесено істотні зміни, то:

a) сторона, що підписала вексель після внесення до нього істотних змін, несе від- повідальність  відповідно до змісту зміненого тексту;

b) сторона, що підписала  вексель до внесення до нього істотних змін, несе відпо-

відальність  відповідно  до змісту первинного  тексту. Проте сторона, яка сама внесла істотну зміну, уповноважила внести його або погодилася з ним, несе відповідальність відповідно до змісту зміненого тексту.

2. Передбачається, що підпис поставлено  на векселі після внесення  істотної змі- ни, якщо не доведене протилежне.


 

3. Будь-яка зміна є істотною, якщо вона в якому-небудь відношенні змінює пись- мове зобов’язання  будь-якої сторони, що міститься у векселі.

Стаття 36

1. Вексель може бути підписаний  представником.

2. Підпис представника, поставлений ним на векселі з дозволу того, хто представ- ляється і з вказівкою на векселі, що він підписується як представник замість того, хто представляється, або підпис того, хто представляється, поставлена  на векселі  пред- ставником, що має повноваження, покладає відповідальність на того, що представля- ється, а не на представника.

3. Підпис, поставлений на векселі особою як представником, але яка не має пов- новажень на підписання або перевищує свої повноваження, або представником, який має повноваження на підписання, але не вказує  у векселі,  що він підписується як представник за вказану особу, або указує у векселі, що він підписується як представ- ник, але не називає  того, хто представляється, покладає  відповідальність на особу, яка поставила підпис, а не на особу, яку він нібито представляє.

4. Чи був підпис на векселі, поставлений особою як представником, може визна- чатися лише виходячи з того, що вказано на векселі.

5. Особа, яка несе відповідальність відповідно до пунктом 3 цієї статті і яка опла- тила вексель, має ті самі права, які мав би той, хто був указаний як той, хто представ- ляється,  якби він сам сплатив вексель.

Стаття 37

Наказ про платіж, що міститься в переказному векселі, сам по собі не означає пе- репоступку одержувачеві  того покриття,  яке для цілей платежу векселедавець надав платникові.


 

Стаття 38


B. Векселедавець переказного векселя


1. Векселедавець переказного  векселя  зобов’язується у випадку, якщо в акцепті або оплаті векселя  буде відмовлено  і буде здійснений  необхідний  протест, сплатити вексель держателеві,  або будь-якому  індосантові, або будь-якому  гарантові індосан- та, який оплачує вексель.

2. Векселедавець переказного  векселя  може виключити або обмежити  свою від- повідальність  за акцепт або платіж шляхом прямого застереження у векселі. Таке за- стереження  дійсне лише відносно векселедавця. Застереження, що виключає або об- межує відповідальність за платіж, дійсне тільки в тому випадку, якщо ще яка-небудь сторона є або стає відповідальною за векселем.


 

Стаття 39


C. Векселедавець простого векселя


1. Векселедавець простого  векселя  зобов’язується оплатити  вексель  відповідно до його умов держателеві або будь-якій  іншій стороні, яка оплачує вексель.

2. Векселедавець простого векселя не може виключити або обмежити свою відпо- відальність  шляхом застереженням у векселі. Будь-яке таке застереження недійсне.


 

Стаття 40


D. Платник  і акцептант


1. Платник  не несе відповідальності по переказному векселю,  поки він його не акцептує.


 

2. Акцептант  зобов’язується сплатити  переказний вексель  відповідно  до його умов держателеві або будь-якій  стороні, яка оплачує вексель.

Стаття 41

1. Акцепт повинен бути відмічений  на переказному векселі і може бути вираже- ний:

a) у вигляді  підпису платника,  що супроводжується словом «акцептується», або словами рівнозначного сенсу;

b) у вигляді одного тільки підпису платника.

2. Акцепт може бути відмічений  на лицьовій  або зворотній  стороні переказного векселя.

Стаття 42

1. Неповний переказний вексель, який задовольняє вимогам, передбаченим у пункті 1 статті 1, може акцептуватися платником до того, як він був підписаний  век- селедавцем, або в той час, коли він був неповним в інших відносинах.

2. Переказний вексель може акцептуватися до або після настання  терміну плате- жу або після відмови в акцепті чи платежі.

3. Якщо переказний вексель, що підлягає  оплаті у встановлений час від пред’яв- лення, або переказний вексель, який повинен бути пред’явлений до акцепту до вказа- ної дати, акцептується, акцептант  повинен вказати дату свого акцепту; у відсутність такої вказівки  дата акцепту може бути проставлена векселедавцем або держателем.

4. Якщо в акцепті переказного векселя, що підлягає оплаті у встановлений час від пред’явлення,  відмовлено, проте згодом платник  акцептує його, держатель має право на те, щоб акцепт був датований в день відмови в акцепті.

Стаття 43

1. Акцепт повинен бути безумовним.  Акцепт вважається обумовленим,  якщо він супроводжується умовою або змінює зміст переказного векселя.

2. Якщо платник указує в переказному векселі, що його акцепт залежить від якої- небудь умови, то:

a) він несе відповідальність згідно зі змістом свого обумовленого  акцепту;

b) має місце відмова в акцепті.

3. Акцепт тільки на частину належної виплати суми є обумовленим.  Якщо держа- тель приймає  такий акцепт, переказний вексель є таким, що не акцептується тільки відносно решти частини суми.

4. Акцепт, вказуючий  на те, що платіж  буде проведений за певною адресою або певним представником, не є обумовленим  акцептом, якщо:

a) місце, в якому повинен бути проведений платіж, не змінено;

b) вексель не виставлений з оплатою іншим представником.


 

Стаття 44


E. Індосант


1. Індосант зобов’язується у випадку, якщо в акцепті або платежі за векселем буде відмовлено  і буде здійснений  необхідний  протест, сплатити  вексель держателеві  або будь-якому  подальшому  індосантові або будь-якому  гарантові індосанта, який опла- чує вексель.

2. Індосант  може виключити або обмежити  свою відповідальність шляхом  пря- мого застереження у векселі. Таке застереження дійсне лише щодо цього індосанта.


 

F. Особа, що передає вексель за індосаментом або шляхом  простого вручення

Стаття 45

1. У відсутність  домовленості  про інше особа, що передає вексель за допомогою індосамента  і вручення  або простим врученням,  запевняє  держателя,  якому вона пе- редає вексель, у тому, що:

a) жоден підпис на векселі не був підроблений або здійснений  без повноважень;

b) вексель не був істотно змінений;

c) на момент передачі вона не знала про який-небудь факт, що завдає збитку пра- ву набувальника на оплату векселя проти акцептанта  переказного  векселя або якщо вексель не акцептується, векселедавця переказного  векселя, або проти векселедавця простого векселя.

2. Випливаюча з пункту 1 цієї статті відповідальність особи, яка передає вексель, виникає лише в тому випадку, якщо набувальник отримав вексель, не знаючи про об- ставини, що породжують  таку відповідальність.

3. Якщо особа, що передає вексель, несе відповідальність на підставі пункту 1 цієї статті, набувальник може навіть до настання  терміну платежу  за векселем стягнути суму, виплачену  ним цій особі, з відсотками,  обчисленими відповідно  до статті 70, проти повернення  векселя.


 

Стаття 46


G. Гарант


1. Платіж  за векселем  незалежно  від того, чи був він акцептований, може бути гарантований на всю суму або її частину за будь-яку сторону або платника. Гарантію може дати будь-яка особа незалежно  від того, чи є воно стороною.

2. Гарантія повинна бути відмічена на векселі або на прикладеному до нього листі

(«алонжі»).

3. Гарантія висловлюється: «гарантований», «аваль», «вважати за аваль» або сло- вами рівнозначного сенсу, супроводжуваними підписом гаранта. Для цілей цієї Кон- венції слова «попередні  індосаменти  гарантовані»  або слова рівнозначного сенсу не означають надання гарантії.

4. Гарантія  може  бути  виражена  у вигляді  одного  тільки  підпису  на лицьовій стороні векселя.  Один лише підпис на лицьовій  стороні векселя,  крім підпису век- селедавця,  простого векселя  векселедавця,  переказного  векселя  або платника,  є га- рантією.

5. Гарант може вказати  особу, за яку він став гарантом.  Якщо  немає  такої вка- зівки, особою, за яку він став гарантом  є, в разі переказного  векселя,  акцептант  або платник, а в разі простого векселя — векселедавець.

6. Гарант не може висувати  як заперечення відносно  своєї відповідальності той факт, що він підписав вексель до того, як він був підписаний  особою, за яку він став гарантом, або ж в той час, коли вексель був неповним.

Стаття 47

1. Відповідальність гаранта за векселем  аналогічна  відповідальності сторони, за яку він став гарантом.

2. Якщо особою, за яку він став гарантом, є платник, гарант зобов’язується:

a) сплатити  переказний вексель  при настанні  терміну  платежу  держателеві  або будь-якій  стороні, яка оплачує вексель;


 

b) якщо переказний вексель підлягає оплаті у визначений термін, то після відмо- ви в акцепті і після здійснення будь-якого  необхідного протесту сплатити  його дер- жателеві або будь-якій  стороні, яка оплачує вексель.

3. Як числа свої власні заперечення гарант може висувати:

a) проти держателя,  що не є захищеним  держателем, лише ті заперечення,  які він може висувати на підставі пунктів 1, 3 і 4 статті 28;

b) проти захищеного держателя — лише ті заперечення,  які він може висувати на підставі пункту 1 статті 30.

4. З числа заперечень, які можуть бути заявлені  особою, за яку він став гарантом:

a) гарант може висувати проти держателя,  що не є захищеним  держателем, лише ті заперечення,  які особа, за яку він став гарантом, може висувати  проти такого дер- жателя на підставі пунктів 1, 3 і 4 статті 28;

b) гарант, що виражає свою гарантію словами «гарантований» платіж гарантова- ний» або «інкасо гарантоване» чи словами рівнозначного сенсу, може висувати проти захищеного держателя лише ті заперечення, які особа, за яку він став гарантом, може висувати проти захищеного держателя на підставі пункту 1 статті 30;

c) гарант, що виражає  свою гарантію  словами  «аваль»  або «вважати  за аваль», може висувати проти захищеного держателя лише:

I) те заперечення,  за пунктом  1 «b» статті 30, що захищений  держатель  отримав підпис на векселі особи, за яку він став гарантом, в результаті обманної дії;

II) те заперечення,  за статею 53 або статею 57, що вексель не був пред’явлений  до акцепту або платежу;

III)  те заперечення,  за статею 63, що вексель не був належним чином опротесто- ваний в неакцепті або неплатежі;

IV) те заперечення,  за статею 84, що право на позов уже не може бути здійснено проти особи, за яку він став гарантом;

d)  гарант, який  не є банком  або іншою фінансовою  установою  і який  виражає свою гарантію у вигляді одного тільки підпису, може висувати проти захищеного держателя лише заперечення,  вказані в підпункті «b» цього пункту;

e) гарант, який є банком або іншою фінансовою  установою і який виражає  свою гарантію у вигляді одного тільки підпису, може висувати проти захищеного держате- ля лише заперечення,  вказані в підпункті «c» цього пункту.

Стаття 48

1. Оплата  векселя  гарантом  відповідно  до статті 72 звільняє сторону, за яку він став гарантом, від її відповідальності за векселем у межах виплаченої  суми.

2. Гарант, що оплачує вексель, може стягнути зі сторони, за яку він став гарантом, і зі сторін, що несуть відповідальність за векселем  перед цією стороною, виплачену суму і будь-які відсотки.

ГЛАВА V. ПРЕД’ЯВЛЕННЯ, ВІДМОВА В АКЦЕПТІ АБО ПЛАТЕЖІ І РЕГРЕС Розділ 1. Пред’явлення до акцепту і неакцепт

Стаття 49

1. Переказний вексель може бути пред’явлений  до акцепту.

2. Переказний вексель повинен бути пред’явлений  до акцепту:

a) якщо векселедавець зазначив у векселі, що вексель повинен бути пред’явлений до акцепту;


 

b) якщо вексель підлягає оплаті у встановлений час від пред’явлення; або

c) якщо вексель підлягає оплаті не в місці постійного проживання або знаходжен- ня комерційного підприємства платника, за винятком того випадку, коли він повинен оплачуватися за пред’явленням.

Стаття 50

1. Векселедавець може звести наклеп у переказному векселі, що вексель не пови- нен пред’являтися до акцепту до вказаної дати або до настання певної події. За винят- ком випадків, коли переказний вексель повинен бути пред’явлений  до акцепту згідно з пунктом  2 «b» або «c» статті 49, векселедавець може звести наклеп, що вексель не повинен пред’являтися до акцепту.

2. Якщо переказний вексель пред’являється до акцепту, незважаючи  на застере- ження, що допускається за пунктом  1 цієї статті, і в акцепті відмовлено, це не є під- ставою для якого-небудь  регресу з неакцепта векселя.

3. Якщо платник акцептує переказний вексель, не дивлячись на застереження про те, що він не повинен пред’являтися до акцепту, акцепт є дійсним.

Стаття 51

Переказний вексель вважається пред’явленим до акцепту належним чином, якщо він пред’являється відповідно до таких правил:

a) держатель повинен пред’явити переказний вексель платникові в робочий день і в розумний  час;

b) переказний вексель може бути пред’явлений  до акцепту  особі або органу, що не є платником,  якщо ця особа або орган, згідно із застосовним законом, має право акцептувати вексель;

c)  якщо  переказний вексель  підлягає  оплаті  у вказану  дату, він повинен  бути пред’явлений  до акцепту не пізніше за цю дату;

d) переказний вексель, що підлягає оплаті після пред’явлення або у встановлений час від пред’явлення,  повинен  бути пред’явлений  до акцепту  протягом  одного року від його дати;

e) переказний вексель, у якому векселедавець вказав дату або термін для пред’яв- лення до акцепту, повинен бути пред’явлений  у цю дату або в межах цього терміну.

Стаття 52

1. Обов’язкове або факультативне пред’явлене до акцепту не потрібне, якщо:

a) платник  помер або більше не може вільно розпоряджатися своїм майном внаслідок  своєї неспроможності,  або є фіктивною  особою чи особою, яка не здатна зобов’язуватися по векселю як акцептант; або

b) платником є корпорація,  товариство,  асоціація  або інша юридична  особа, яка припинила своє існування.

2. Обов’язкове пред’явлення  до акцепту не потрібне, якщо:

a) переказний вексель підлягає  оплаті у вказану  дату і пред’явлення  до акцепту не може бути здійснене до цієї дати або в цю дату через обставини, які не залежать від держателя і яких він не міг ні уникнути, ні подолати;

b) переказний вексель підлягає  оплаті у встановлений час після пред’явлення  і пред’явлення до акцепту не може бути здійснено протягом одного року від його дати че- рез обставини, які не залежать від держателя і яких він не міг ні уникнути, ні подолати.

3. За умови дотримання положень пунктів 1 і 2 цієї статті затримка в обов’язковому пред’явленні до акцепту вважається виправданою,  але необхідність пред’явлення  до


 

акцепту  не відпадає,  якщо  переказний вексель  виставлений із застереженням, що він повинен  бути пред’явлений  до акцепту  в межах зазначеного  терміну,  і затрим- ка в пред’явленні  до акцепту  спричинена обставинами,  які не залежать  від держа- теля і яких він не міг ні уникнути,  ні подолати.  Після  усунення  причини  затримки пред’явлення  до акцепту повинно бути здійснено з розумною дбайливістю.

Стаття 53

1. Якщо переказний вексель, який повинен бути пред’явлений  до акцепту, не пред’являється до акцепту, векселедавець, індосанти та їхні гаранти не несуть відпо- відальності за векселем.

2. Непред’явлення переказного  векселя  до акцепту  не звільняє від відповідаль- ності за векселем гаранта платника.

Стаття 54

1. Вважається, що в акцепті переказного векселя відмовлено:

a) якщо  після  належного  пред’явлення  платник  прямо  відмовляється акцепту- вати вексель  або якщо, не дивлячись на розумну  дбайливість,  акцепт не може бути отриманий,  або якщо держатель  не може отримати  такого акцепту, на який  він має право за цією Конвенцією;

b) якщо пред’явлення до акцепту не потрібно відповідно до статті 52, за умови, що вексель фактично  не акцептується.

2. a) якщо в акцепті переказного  векселя  відмовлено  відповідно  до пункту 1 «a» цієї статті, держатель може негайно здійснити  право регресу проти векселедавця,  ін- досантів і їх гарантів за умови дотримання положень статті 59;

b) якщо в акцепті переказного векселя відмовлено відповідно до пункту 1 «b» цієї статті, держатель  може негайно  здійснити  право регресу проти векселедавця,  індо- сантів і їх гарантів.

c) якщо  в акцепті  переказного  векселя  відмовлено  відповідно  до пункту  1 цієї статті, держатель може зажадати оплати від гаранта платника після здійснення будь- якого необхідного протесту.

3. Якщо  переказний вексель,  що підлягає  оплаті  після  пред’явлення,  пред’яв- ляється до акцепту, але в акцепті відмовлено, це не є підставою для якого-небудь  ре- гресу з неакцепта.


 

Стаття 55


Розділ 2. Пред’явлення до платежу і відмова в платежі


Вексель вважається пред’явленим до платежу належним чином, якщо він пред’яв- ляється відповідно до таких правил:

a) держатель повинен пред’явити вексель до платежу платникові,  акцептанту  або векселедавцеві простого векселя в робочий день і в розумний  час;

б) простий вексель, підписаний  двома або більше векселедавцями, може бути пред’явлений  будь-якому  з них, якщо тільки в ньому прямо не вказане інше;

b) якщо платник, акцептант або векселедавець простого векселя померли, пред’яв- лення  повинне  бути здійснене  особам, які, згідно із застосовним законом,  є їхніми спадкоємцями або уповноважені розпоряджатися їхнім майном;

c) пред’явлення  до платежу може бути здійснене особі або органу, що не є плат- ником, акцептантом або векселедавцем простого векселя,  якщо  ця особа або орган, згідно із застосовним законом, має право сплатити  вексель;


 

d) вексель, який не підлягає оплаті після пред’явлення, повинен бути пред’явлений до платежу в строк платежу або в один з двох наступних  робочих днів;

e) вексель, що підлягає оплаті після пред’явлення,  повинен бути пред’явлений  до платежу протягом одного року від його дати;

f) вексель повинен бути пред’явлений  до платежу:

— у місці платежу, вказаному на векселі;

— якщо немає такої вказівки  — за адресою платника,  акцептанта  або векселедав- ця простого векселя, вказаною у векселі; або

— якщо не вказано  ні місця платежу, ні адреси платника,  акцептанта  або вексе- ледавця простого векселя, — у місці знаходження основного комерційного  під- приємства  або звичайного  мешкання платника,  акцептанта  або векселедавця простого векселя;

g) вексель, який пред’явлений  у розрахунковій палаті, вважається пред’явленим до платежу належним чином, якщо це передбачено законом місця знаходження роз- рахункової палати або правилами або звичаями розрахункової палати.

Стаття 56

1. Затримка в пред’явленні  до платежу  вважається виправданою,  якщо вона зу- мовлена обставинами,  які не залежать від держателя і яких він не міг ні уникнути, ні подолати. Після усунення причини затримки пред’явлення  повинне бути здійснене з розумною дбайливістю.

2. Пред’явлення до платежу не вимагається:

a) якщо векселедавець переказного  векселя, індосант або гарант прямо відмови- лися від пред’явлення; така відмова:

— якщо він здійснений  на векселі векселедавцем, — зв’язує кожну подальшу сто- рону і діє відносно будь-якого  держателя;

— якщо  він здійснений  на векселі  не векселедавцем, а будь-який іншою сторо- ною, — зв’язує тільки цю сторону, але діє відносно будь-якого  держателя;

— якщо він здійснений  поза векселем, — зв’язує тільки ту сторону, яка його зро- била, і діє у відношенні тільки того держателя,  на чию користь він був здійсне- ний;

b) якщо вексель не підлягає оплаті після пред’явлення  і причина затримки пред’явлення,  про яку говориться  в пункті 1 цієї статті, продовжує  діяти після закін- чення тридцяти днів від терміну платежу;

c) якщо вексель підлягає  оплаті після пред’явлення  і причина  затримки  пред’яв- лення,  про яку говориться  в пункті 1 цієї статті, продовжує  діяти  після  закінчення тридцяти днів від терміну пред’явлення  до платежу;

d) якщо платник,  векселедавець простого векселя  або акцептант  не мають біль- ше права вільно розпоряджатися своїм майном внаслідок  своєї неспроможності або є фіктивною особою або особою, не здатною здійснювати платежі, або якщо платник, векселедавець простого векселя або акцептант є корпорацією,  компанією, асоціацією або іншою юридичною особою, яка припинила своє існування;

e) якщо місця, в якому відповідно до підпункту «g» статті 55 повинен бути пред’яв- лений вексель, не існує.

3. Пред’явлення до платежу також не вимагається відносно переказного  векселя, який опротестовано в неакцепті.


 

Стаття 57

1. Якщо вексель не пред’явлений  до платежу належним чином, векселедавець пе- реказного векселя, індосанти та їхні гаранти не несуть по ньому відповідальності.

2. Непред’явлення векселя до платежу не звільняє акцептанта, векселедавця про- стого векселя і їх гарантів або гаранта платника  від відповідальності за векселем.

Стаття 58

1. Вважається, що в оплаті векселя відмовлено:

a) якщо в платежі відмовлено після належного пред’явлення  або якщо держатель не може отримати такого платежу, на який він має право за цією Конвенцією;

b) якщо пред’явлення до платежу не вимагається відповідно до пункту 2 статті 56 і вексель не сплачений  в строк платежу.

2. Якщо в оплаті переказного  векселя  відмовлено, держатель  може, за умови до- тримання  положень  статті 59, здійснити  право регресу проти векселедавця,  індосан- тів та їхніх гарантів.

3. Якщо відмовлено  в оплаті простого векселя, держатель може, за умови дотри- мання положень статті 59, здійснити право регресу проти індосантів та їхніх гарантів.


 

Стаття 59


Розділ 3. Регрес


У разі відмови в акцепті або оплаті векселя держатель може здійснити  право рег- ресу тільки  після  належного  опротестовування векселя  в неакцепті  або неплатежі відповідно до положень статей 60–62.


 

Стаття 60


A. Протест


1. Протест — це заява про те, що в акцепті або оплаті векселя було відмовлено, яка пред’явлена в тому місці, де вексель не акцептувався або не сплачений, підписана і дато- вана особою, уповноваженою на те законом цього місця. У цій заяві повинні бути вказані:

a) особа, на прохання  якої опротестовується вексель;

b) місце здійснення протесту;

c) пред’явлена вимога і отримана відповідь, якщо така є, або той факт, що платни- ка, акцептанта  або векселедавця простого векселя було неможливо  знайти.

2. Протест може бути здійснений:

a) на векселі або доданому до нього листі (алонж); або

b) у вигляді  окремого документа, і в цьому випадку в ньому повинен  бути чітко позначений  вексель, в акцепті або оплаті якого було відмовлено.

3. Якщо вексель не передбачає  обов’язкового  протесту, протест може бути замі- нений письмовою заявою на векселі, яка підписується і датується  платником або ак- цептантом, або векселедавцем простого векселя, або, якщо вексель доміцилірований для цілей платежу у особи, вказаної у векселі, — то цією особою; у заяві повинно указуватися, що в акцепті або платежі було відмовлено.

4. Для цілей цієї Конвенції  заява, зроблена  відповідно  до пункту 3 цієї статті, є протестом.

Стаття 61

Протест  в неакцепті  або неплатежі  по векселю повинен  бути здійснений  в день, коли в акцепті або оплаті векселя було відмовлено  або в один з чотирьох наступних за ним робочих днів.


 

Стаття 62

1. Затримка в здійсненні  протесту  в неакцепті  або неплатежі  за векселем  є ви- правданою, якщо вона зумовлена  обставинами,  які не залежать від держателя і яких він не міг ні уникнути, ні подолати. Після усунення причини затримки протест винен бути здійснений  з розумною дбайливістю.

2. Протест в неакцепті або неплатежі не вимагається:

a) якщо векселедавець переказного  векселя, індосант або гарант прямо відмови- лися від протесту; така відмова:

— якщо  він здійснений  на векселі  векселедавцем, — зв’язує будь-яку  подальшу сторону і діє відносно будь-якого  держателя;

— якщо  він здійснений  на векселі  не векселедавцем, а будь-якою  іншою сторо- ною, — зв’язує тільки цю сторону, але діє щодо будь-якого  держателя;

— якщо він здійснений  поза векселем, — зв’язує тільки ту сторону, яка його зро- била, і діє тільки щодо того держателя,  на чию користь він був здійснений;

b) якщо причина  затримки  в здійсненні  протесту, про яку йдеться в пункті 1 цієї статті, продовжує  діяти по закінченні  тридцяти днів від дати відмови в акцепті  або оплаті векселя;

c) відносно векселедавця переказного  векселя, якщо він і платник  або акцептант є однією і тією ж особою;

d) якщо пред’явлення до акцепту або платежу не вимагається відповідно до статті

52 або пункту 2 статті 56.

Стаття 63

1. Якщо вексель, який повинен  бути опротестований в неакцепті  або неплатежі, не опротестований належним чином, векселедавець переказного векселя, індосанти і їх гаранти не несуть по ньому відповідальності.

2. Нездійснення протесту по векселю не звільняє акцептанта  векселедавця простого векселя та їхніх гарантів або гаранта платника від відповідальності по ньому.


 

Стаття 64


Б. Повідомлення про відмову в акцепті або платежі


1. Якщо в акцепті або оплаті векселя було відмовлено, держатель повинен повідо- мити про це:

a) векселедавцеві переказного векселя і останньому індосанту;

b) усім іншим індосантам  і гарантам, чиї адреси держатель  може встановити  на основі інформації, що міститься у векселі.

2. Після отримання повідомлення індосант або гарант повинні повідомити  остан- ній передню ним сторону, що несе відповідальність за векселем.

3. Повідомлення про відмову в акцепті або платежі діє на користь будь-якої  сто- рони, що має право регресу за векселем проти повідомленої  сторони.

Стаття 65

1. Повідомлення про відмову в акцепті або платежі  може бути зроблено  в будь- якій  формі  і будь-якому  формулюванні, які ідентифікують вексель  і містять  заяву про те, що в акцепті або оплаті векселя  було відмовлено.  Повернення векселя  є до- статнім повідомленням, якщо він супроводжується заявою, в якій указується, що в акцепті або оплаті векселя було відмовлено.


 

2. Повідомлення про відмову в акцепті або платежі є належним,  якщо воно було передане або надіслане стороні, якій необхідно повідомити  згідно з обставинами спо- собом, незалежно  від того, чи отримано його цією стороною.

3. Тягар  доведення  того, що повідомлення було зроблене  належним чином, ле- жить на особі, яка зобов’язана зробити таке повідомлення.

Стаття 66

Повідомлення про відмову в акцепті або платежі повинне  бути зроблено  протя- гом двох робочих днів, наступних  за:

a) днем здійснення протесту або, якщо здійснення протесту не потрібне, днем від- мови; або

b) днем отримання повідомлення про відмову в акцепті або платежі.

Стаття 67

1. Затримка в направленні повідомлення про відмову в акцепті або платежі є ви- правданою, якщо вона зумовлена обставинами, які не залежать від особи, зобов’язаної зробити таке повідомлення і яких ця особа не могла ні уникнути,  ні подолати. Після усунення  причин  затримки  повідомлення повинно  бути зроблене  з розумною  дбай- ливістю.

2. Повідомлення про відмову в акцепті або платежі не потрібне:

a)  якщо,  не дивлячись на прояв  розумної  дбайливості,  повідомлення не може бути зроблене;

b) якщо векселедавець переказного  векселя, індосант або гарант прямо відмови- лися від такого повідомлення; така відмова:

— якщо  він здійснений  на векселі  векселедавцем, — зв’язує будь-яку  подальшу сторону і діє відносно будь-якого  держателя;

— якщо  він здійснений  на векселі  не векселедавцем, а будь-який іншою сторо- ною, — зв’язує тільки цю сторону, але діє відносно будь-якого  держателя;

— якщо він здійснений  поза векселем, — зв’язує тільки ту сторону, яка його зро- била, і діє відносно тільки того держателя,  на чию користь він був здійснений;

c) відносно векселедавця переказного  векселя, якщо він і платник  або акцептант є однією і тією ж особою.

Стаття 68

Якщо особа, яка зобов’язана робити повідомлення про відмову в акцепті або пла- тежі, не повідомляє стороні, що має право на його отримання,  вона несе відповідаль- ність за будь-які збитки, які ця сторона може понести в результаті цього, за умови, що такі збитки не перевищують  суми, передбаченої в статті 70 або статті 71.


 

Стаття 69


Розділ 4. Сума,  що підлягає  виплаті


1. Держатель  може здійснити  свої права за векселем  проти будь-якої  однієї, де- кількох або всіх сторін, що несуть за нього відповідальність, і не зобов’язаний  дотри- мувати послідовності,  в якій ці сторони  стали зобов’язаними за векселем. Будь-яка сторона, яка оплачує вексель, може здійснити свої права так само проти сторін, що несуть відповідальність перед нею.

2. Позов  проти якої-небудь сторони  не виключає  позову  проти будь-якої  іншої сторони, незалежно від того, передує вона чи ні стороні, проти якої позов поданий спочатку.


 

Стаття 70

1. Держатель  може стягнути з будь-якої зобов’язаної сторони:

a) після настання терміну платежу по векселю — суму векселя з відсотками, якщо вони були передбачені;

b) після терміну платежу:

— суму векселя  з відсотками,  якщо  вони були передбачені, до терміну  платежу по векселю;

— якщо було передбачено  нарахування відсотків  після настання  терміну плате- жу, відсотки за обумовленою ставкою або, якщо така не обумовлена, — за став- кою, вказаною в пункті 2 цієї статті, обчисленої з дня пред’явлення  векселя до платежу на суму, вказану в підпункті «b» i цього пункту;

— витрати по протесту і повідомленню, зробленому ним;

c) до терміну платежу:

— суму векселя з відсотками,  якщо вони були передбачені, до дати платежу; або, якщо  вони не були передбачені,  з утриманням облікового  відсотка, обчисле- ного відповідно до пункту 4 цієї статті за період від дати такого платежу до терміну платежу;

— витрати по протесту і повідомленню, зробленому ним.

2. Відсотковою  ставкою  є така ставка, по якій  відсотки  стягалися б у разі здій- снення судочинства  в місці платежу за векселем.

3. Ніщо  в пункті  2 цієї статті  не перешкоджає  суду присудити  відшкодування збитків  або виплату  компенсації  за додатковий  збиток, заподіяний держателеві  зат- римкою платежу.

4. Обліковий відсоток  обчислюється за офіційною  ставкою  (обліковою  став- кою) або за іншою подібною належною  ставкою, що діє на день пред’явлення  рег- ресної вимоги  в місці знаходження основного  комерційного  підприємства держа- теля або, якщо в нього немає комерційного  підприємства,  в місці його звичайного мешкання або, якщо такої ставки  не існує, — за ставкою, що є розумною  за даних обставин.

Стаття 71

Сторона,  яка оплачує  вексель  і тим самим звільняється повністю  або частково від відповідальності за векселем, може стягнути  зі сторін, що несуть перед нею від- повідальність:

a) повну суму, яку вона виплатила;

b) відсотки на цю суму за ставкою, вказаною в пункті 2 статті 70, з дня здійснення нею платежу;

c) витрати по повідомленню, зробленому нею.

ГЛАВА VI. ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ Розділ 1. Звільнення від відповідальності шляхом  платежу

Стаття 72

1. Сторона  звільняється від відповідальності за векселем,  якщо  вона виплачує держателеві  або будь-які  подальшій  стороні,  яка  сплатила  вексель  і володіє  ним, суму, що належить  за статею 70 або статею 71:

a) після настання  або після терміну платежу; або

b) до терміну платежу, якщо в акцепті векселя було відмовлено.


 

2. Платіж до терміну платежу, за винятком платежу, передбаченого в пункті 1 «б» цієї статті, не звільняє сторону, що здійснює платіж, від відповідальності по векселю, окрім як перед особою, що отримала платіж.

3. Сторона  не звільняється від відповідальності, якщо  вона проводить  виплату держателеві,  який  не є захищеним  держателем,  або стороні,  яка  сплатила  вексель, і  якщо  в момент  платежу  вона  знає,  що держатель  або вказана  сторона  придбали вексель шляхом крадіжки або підробили підпис одержувача чи індосата, або брали участь у такій крадіжці чи підробці.

4. a) У відсутність  домовленості  про інше особа, одержуючи платіж за векселем, повинна вручити:

— платникові,  що здійснює такий платіж, — вексель;

— будь-якій  іншій особі, що здійснює такий платіж, — вексель, підписаний  раху- нок і протест.

b) У випадку, якщо вексель підлягає оплаті частинами в послідовні дати, платник або сторона, що здійснює платіж, за винятком платежу  останньої  частини, може за- жадати, щоб на векселі або доданому до нього листі (алонжі) була зроблена відмітка про такий платіж і йому була видана розписка.

c) Якщо в акцепті або оплаті якої-небудь частини векселя, який підлягає  оплаті частинами  в послідовні дати, відмовлено і яка-небудь  сторона після такої відмови оплачує  цю частину, держатель,  який  приймає  такий  платіж, повинен  передати  цій стороні  завірену  копію векселя  і будь-який необхідний  засвідчений протест, з тим щоб ця сторона могла здійснити  свої права за векселем.

d) Особа, від якої витребується платіж, може утриматися від платежу, якщо осо- ба, що вимагає  здійснення платежу,  не вручає  їй векселя.  Нездійснення платежу  в таких обставинах не розглядається як відмова від платежу за статею 58.

e) Якщо платіж проведений,  але особа, що оплачує, яка не є платником,  не може отримати вексель, така особа звільняється від відповідальності, але це звільнення від відповідальності не може висуватися як заперечення проти захищеного  держателя, якому згодом буде переданий  вексель.

Стаття 73

1. Держатель  не зобов’язаний  приймати  часткового платежу.

2. Якщо держатель, якому запропонований частковий платіж, не приймає його, то має місце відмова в платежі по векселю.

3. Якщо  держатель  приймає  частковий  платіж  від платника,  гаранта  платника, акцептанта  або векселедавця простого векселі:

a) гарант платника,  акцептант  або векселедавець простого векселя  звільняється від відповідальності за векселем у розмірі виплаченої  суми;

b) вважається,  що має місце відмова в платежі відносно неоплаченої суми.

4. Якщо держатель  приймає  частковий  платіж  за векселем  від сторони,  що не є акцептантом,  векселедавцем простого векселя або гарантом платника:

a) сторона, що здійснює платіж, звільняється від відповідальності за векселем у межах виплаченої  суми;

b) держатель повинен передати такій стороні завірену копію векселя і будь-який необхідний засвідчений протест, з тим щоб ця сторона могла здійснити  свої права за векселем.


 

5. Платник  або сторона, проводячи  частковий  платіж, можуть зажадати чинення на векселі відмітки про такий платіж і видачі їм в цьому розписки.

6. Якщо виплачується залишок,  особа, яка отримує  його і володіє  векселем, по- винна вручити особі, що здійснює платіж, вексель з розпискою і будь-який засвідче- ний протест.

Стаття 74

1. Держатель  може відмовитися прийняти платіж у місці, яке не є тим місцем, де вексель пред’явлений  до платежу відповідності  до статті 55.

2. У цьому випадку, якщо платіж не буде здійснений  у місці пред’явлення  вексе- ля до платежу відповідно до статті 55, вважається,  що має місце відмова в платежі за векселем.

Стаття 75

1. Вексель  повинен  бути  сплачений  у тій валюті,  в якій  виражена  сплачувана сума.

2. Якщо  сплачувана   сума  виражена  у  валютно-розрахунковій одиниці  в  сен- сі підпункту  1 статті  5 і ця розрахункова одиниця  є перевідною  у відносинах  між особою, що проводить  платіж,  і особою, яка  одержує  його, то, якщо  у векселі  не вказана валюта платежу, платіж повинен виконуватися шляхом перерахування валютно-розрахункових одиниць. Якщо така розрахункова одиниця не є перевідною у відносинах між цими особами, платіж винен виконуватися у валюті, вказаній у век- селі, або, за відсутності такої вказівки,  у валюті місця платежу.

3. Векселедавець переказного  або простого векселя  може вказати  у векселі,  що він повинен бути сплачений  у визначеній  валюті, яка не є валютою, в якій виражена сума, що підлягає сплаті. В цьому випадку:

a) вексель оплачується у вказаній валюті;

b) сума, що підлягає  виплаті, обчислюється за курсом, указаним  у векселі. Якщо немає такої вказівки, то сума, що підлягає виплаті, обчислюється за курсом для тратт платежем після пред’явлення (або, якщо такого курсу немає, — по відповідному вста- новленому  курсу) на день настання  терміну платежу:

— що діє в місці, де вексель повинен бути пред’явлений  до платежу відповідно до підпункту «g» статті 55, якщо вказана валюта є валютою цього місця (місцевою валютою); або

— якщо  вказана  валюта  не є валютою  цього місця, то згідно звичаям  місця, де вексель  повинен  бути пред’явлений  до платежу  відповідно  до підпункту  «g» статті 55;

c) якщо в акцепті такого векселя  було відмовлено,  то сума,що підлягає  виплаті, обчислюється:

— якщо у векселі вказаний курс, — за цим курсом;

— якщо у векселі не вказаний курс, — за курсом, що діє на день відмови або на день фактичного  платежу на вибір держателя;

d) якщо в оплаті такого векселя  було відмовлено, то сума, яка підлягає  виплаті, обчислюється:

— якщо у векселі вказано курс, — за цим курсом;

— якщо у векселі не вказано курсу, — за курсом, що діє на день терміну платежу або на день фактичного  платежу, за вибором держателя.


 

4. Ніщо в цій статті не перешкоджає  суду присудити  компенсацію  за ушкоджен- ня, заподіяного держателеві  внаслідок  коливань  курсу, якщо такий  збиток  причин- ний відмовою в акцепті або оплаті векселя.

5. Курсом, що діє на певний день, є, за вибором держателя,  курс, що діє в місці, де вексель повинен бути пред’явлений до платежу відповідно до підпункту «g» статті 55, або в місці фактичного  платежу.

Стаття 76

1. Ніщо в цій Конвенції  не перешкоджає  Договірній  державі застосовувати пра- вила валютного  контролю,  що діють на її території,  і положення,  що стосуються  за- хисту власної валюти, включаючи правила, яких вона зобов’язана дотримуватися че- рез міжнародні угоди, учасником  яких вона є.

2. a) Якщо через застосування пункту 1 цієї статті вексель, виставлений у валюті, яка не є валютою місця платежу,  повинен  бути сплачений  у місцевій  валюті, сума, що підлягає виплаті, обчислюється за курсом для тратт платежем після пред’явлення (або,  якщо  такий  курс відсутній,  — за відповідним  встановленим курсом)  на день пред’явлення,  що діє в місці, де вексель повинен бути пред’явлений  до платежу від- повідно до підпункту «g» статті 55.

b) I) Якщо в акцепті такого векселя було відмовлено, то сума, що підлягає випла- ті, обчислюється за курсом, що діє на день відмови або на день фактичного  платежу, за вибором держателя.

II)  Якщо  в оплаті  такого векселя  відмовлено,  то сума обчислюється за курсом, що діє на день пред’явлення  або на день фактичного  платежу, за вибором держателя.

III)  Пункти 4 і 5 статті 75 застосовуються у відповідних випадках.


 

Стаття 77


Розділ 2. Звільнення від відповідальності інших сторін


1. Якщо сторона повністю або частково звільняється від відповідальності за век- селем, то будь-яка сторона, що має проти неї право за векселем, так само звільняється від відповідальності.

2. Повна або часткова оплата платником суми переказного  векселя  держателеві або якій-небудь стороні, що оплачує  вексель, так само звільняє від відповідальнос- ті всі сторони, за винятком випадку, коли платник  проводить  виплату  держателеві, який не є захищеним  держателем, або стороні, яка сплатила  переказний вексель і не знає на момент платежу, що держатель  або вказана  сторона придбали  вексель шля- хом крадіжки  або підроблювали підпис одержувача  чи індосата, або брали участь у такій крадіжці чи підробці.


 

Стаття 78


ГЛАВА VII. ВТРАЧЕНІ ВЕКСЕЛІ


1. Якщо вексель втрачений в результаті знищення, крадіжки  або з якої-небудь ін- шої причини, то, за умови дотримання положень пункту 2 цієї статті, особа, що втра- тила вексель, має таке саме право на платіж, яке вона мала б, володіючи цим векселем. Сторона, від якої потребується платіж, не може висунути як заперечення проти відпо- відальності за векселем той факт, що особа, що вимагає платіж, не володіє векселем.

2. a) Особа, що вимагає  платежу  за втраченим  векселем, повинна  письмово  по- відомити стороні, від якої вона вимагає платежу:


 

— дані втраченого  векселя,  що належать  до реквізитів,  передбачених  у пункті 1 або пункті 2 статей 1, 2 і 3; для цього особа, що вимагає оплати втраченого век- селя, може представити цій стороні копію векселя;

— факти, що показують, що якби ця особа володіла векселем, то вона мала б пра- во на отримання платежу від сторони, від якої вимагається платіж;

— обставини, що перешкоджають представленню векселя.

b) Сторона, від якої вимагається платіж по втраченому  векселю, може зажадати від особи, що вимагає платежу, представити забезпечення для відшкодування будь- якого збитку, який вона може понести в результаті подальшої оплати втраченого век- селя.

c) Характер і умови забезпечення встановлюються за угодою між особою, що ви- магає оплати, і стороною, від якої потребується платіж. У відсутність такої угоди суд може визначити,  чи необхідно  представити забезпечення,  і якщо  так, то характер  і умови забезпечення.

d) Якщо забезпечення не може бути представлене,  суд може розпорядитися, щоб сторона, від якої вимагається платіж, передала в депозит суду або іншого компетент- ного органу чи установи суму втраченого векселя, а також будь-які відсотки і витра- ти, які можуть зажадатися за статею 70 або статею 71, і може визначити термін такого депозиту. Такий депозит розглядатиметься як платіж особі, що вимагає оплати.

Стаття 79

1. Сторона,  яка сплатила  втрачений  вексель  і якій  згодом цей вексель  пред’яв- ляється до платежу іншою особою повинна повідомити  про таке пред’явлення  особі, якій вона сплатила  втрачений вексель.

2. Таке повідомлення повинне бути зроблене в день пред’явлення  векселя до пла- тежу або протягом  одного чи двох подальших  робочих днів і в ньому повинна  бути названа особа, що пред’явила вексель до платежу, дата і місце цього пред’явлення.

3. Якщо повідомлення не зроблено, на сторону, що сплатила  втрачений  вексель, покладається відповідальність за будь-який збиток, який може через це понести осо- ба, якій вона сплатила  втрачений  вексель, за умови, що збиток  не перевищує  суми, передбаченої статею 70 або статею 71.

4. Затримка в направленні повідомлення є виправданою,  якщо  вона зумовлена обставинами,  які не залежать від особи, що сплатила  втрачений  вексель, і яких вона не могла ні уникнути,  ні подолати. Після усунення причини  затримки  повідомлення повинне бути зроблене з розумною дбайливістю.

5. Повідомлення не вимагається, якщо причина затримки в направленні повідом- лення продовжує діяти після закінчення тридцяти днів від останнього дня, коли його слід було б зробити.

Стаття 80

1. Сторона, що сплатила  втрачений  вексель відповідно до положень  статті 78, до якої згодом пред’являється вимога про оплату векселя і яка його оплачує або яка че- рез втрату векселя  потім втрачає  право на отримання відшкодування від будь-якої відповідальної перед нею сторони, має право:

a) у випадку,  якщо  було представлено  забезпечення,  — реалізувати це забезпе- чення; або

b) у випадку, якщо сума векселя була передана в депозит суду або іншого компе- тентного органу чи установи, — зажадати повернення  цієї суми.


 

2. Особа,  яка  представила забезпечення відповідно  до положень  пункту  2 «б» статті 78, має право вимагати  звільнення забезпечення в разі, якщо сторона, на чию користь було дано забезпечення,  не ризикує більше зазнати збитків унаслідок втрати векселя.

Стаття 81

Для  цілей опротестовування втраченого  векселя  в неплатежі  особа, що вимагає платежу  за таким  векселем,  може використовувати письмову  заяву,  що відповідає вимогам пункту 2 «a» статті 78.

Стаття 82

Особа, яка одержує платіж за втраченим векселем відповідно до статті 78, повин- на вручити  особі, що здійснює  платіж, письмову  заяву,  передбачену  в пункті  2 «a» статті 78, зі своєю розпискою, будь-який протест і рахунок з розпискою.

Стаття 83

1. Сторона, що оплачує втрачений вексель відповідно до статті 78, володіє такими самими правами, які вона мала б, володіючи цим векселем.

2. Така сторона  може здійснити  свої права тільки  тоді, коли  вона має в своєму розпорядженні підписану письмову заяву з розпискою, вказану в статті 82.


 

Стаття 84


ГЛАВА VIII.  ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ


1. Право на позов за векселем не може бути здійснене після закінчення чотирьох років:

a) проти векселедавця простого векселя або його гаранта, якщо вексель підлягає оплаті після пред’явлення,  — з дати векселя;

b) проти акцептанта, векселедавця простого векселя або їхніх гарантів, якщо век- сель підлягає оплаті в певний термін, — з моменту настання  терміну платежу;

c) проти гаранта  платника  переказного  векселя,  який  підлягає  оплаті  в певний термін, — з моменту настання терміну платежу або, якщо в акцепті векселя відмовле- но, — з дати протесту в неакцепті, або, якщо протест не потрібний,  — з дати відмови в акцепті;

d) проти акцептанта переказного векселя або його гаранта, якщо вексель підлягає оплаті після  пред’явлення,  — з дати акцепту  або, в відсутності  такої дати, — з дати векселя;

e) проти гаранта платника переказного векселя, який підлягає оплаті після пред’явлення,  — з дати, коли він підписав вексель, або якщо така дата не вказана, — з дати векселя;

f) проти векселедавця переказного  векселя, індосанта або їхніх гарантів — з дати протесту в неакцепті або неплатежі, або, якщо протест не потрібний, — з дати відмови в акцепті або платежі.

2. Сторона, яка оплачує вексель відповідно  до статті 70 або статті 71, може здій- снити право на позов проти відповідальної перед нею сторони протягом одного року з дня оплати нею векселя.