19.5. Конвенція ООН про поступку дебіторської заборгованості в міжнародній торгівлі

Наводяться витяги з Конвенції.

ГЛАВА I. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ Стаття 1. Сфера застосування

1. Ця Конвенція застосовується:

a) до поступок міжнародної дебіторської заборгованості й міжнародних поступок дебіторської заборгованості,  як вони визначені в цій главі, якщо в момент укладання договору поступки цедент перебуває в Договірній  державі;

b) до наступних  поступок дебіторської заборгованості за умови, що будь-яка по- передня поступка регулюється цією Конвенцією.

2. Ця Конвенція застосовується до наступних  поступок, які задовольняють кри- теріям, викладеним у пункті 1(a) цієї статті, навіть якщо вона не застосовувалася до якої-небудь попередньої поступки тієї самої дебіторської заборгованості.

3. Ця Конвенція не торкається прав і зобов’язань боржника,  за винятком випад- ків, коли в момент висновку первісного договору боржник перебуває в Договірній державі або коли правом, що регулює первісний договір, є право Договірної держави.

4. Положення розділу  V застосовуються до поступок  міжнародної  дебіторської заборгованості й до міжнародних  поступок дебіторської заборгованості,  як вони ви- значені в дійсній главі, незалежно  від пунктів 1–3 цієї статті. Однак ці положення не застосовуються, якщо держава робить заяву відповідно до статті 39.

Стаття 2. Поступка дебіторської заборгованості

Для цілей цієї Конвенції:

a)  «поступка»  означає  передачу  за домовленістю  однією  особою («цедентом») іншій особі («цесіонарію») договірного  права, повністю або частково, або неподіль- ного інтересу  в договірному  праві цедента  на платіж  грошової суми («дебіторської заборгованості»), що належить  із третьої особи («боржника»). Створення прав у де- біторській заборгованості як забезпечення боргу або іншого зобов’язання вважається передачею;

b) у випадку  поступки  первісним  або будь-яким іншим цесіонаріем  («наступна поступка») особа, що робить цю поступку, є цедентом, а особа, на користь якого від- бувається  ця поступка, є цесіонарієм.

Стаття 3. Міжнародний характер

Дебіторська заборгованість є міжнародною, якщо на момент укладання первісно- го договору цедент і боржник перебувають у різних державах. Поступка  є міжнарод- ною, якщо на момент укладання договору поступки цедент і цесіонарій перебувають у різних державах.

Стаття 4. Винятки  й інші обмеження

1. Ця Конвенція не застосовується до поступок, чиненим:

a) фізичній  особі для його особистих, сімейних або домашніх цілей;

b) у рамках продажу або зміни власника  або правового положення комерційного підприємства,  з яким пов’язана дебіторська заборгованість, що уступається.

2. Ця Конвенція не застосовується до поступок  дебіторської  заборгованості,  що виникає  з:


 

a) угод на регульованому фондовому  ринку;

b) фінансових  договорів, регульованих угодами про взаємозалік, за винятком де- біторської заборгованості, що належить  при припиненні всіх незавершених угод;

c) угод з іноземною валютою;

d) міжбанківських платіжних  систем, міжбанківських платіжних  угод або розра- хунково-клірингових систем  для цінних  паперів, або інших фінансових  активів  чи інструментів;

e) передачі забезпечувальних прав у цінних паперах або інших фінансових  акти- вах або інструментах,  що зберігаються  в посередника,  або їхні продажі чи позички, або володіння  ними, або з угоди про їхню зворотну покупку;

f) банківських депозитів;

g) акредитива  або незалежної  гарантії.

3. Ніщо в цій Конвенції  не зачіпає прав і зобов’язань будь-якої  особи відповідно до права, що регулює оборотні інструменти.

4. Ніщо в цій Конвенції  не зачіпає прав і зобов’язань цедента й боржника  відпо- відно до спеціальних законів, що регулюють захист сторін угод, чинених для особис- тих, сімейних або домашніх цілей.

ГЛАВА II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 5. Визначення й правила тлумачення

Для цілей цієї Конвенції:

a) «первісний  договір» означає договір між цедентом і боржником,  з якого вини- кає відступлена дебіторська заборгованість;

b) «існуюча дебіторська  заборгованість» означає дебіторську  заборгованість,  що виникає  в момент укладання договору поступки або до його укладання;  і «майбутня дебіторська  заборгованість» означає  дебіторську  заборгованість,  що виникає  після укладання договору поступки;

c) «письмова форма» означає будь-яку форму, у якій інформація є доступною для її наступного використання. У випадках, коли ця Конвенція потребує, щоб письмова форма була підписана, ця вимога вважається виконаною, якщо в цій письмовій формі за допомогою загальновизнаних засобів або процедури,  на які особа, підпис якої по- трібно, дала свою згоду, ідентифікується ця особа й вказується на згоду цієї особи з інформацією,  яка міститься в письмовій формі;

d) «повідомлення про поступку» означає повідомлення в письмовій формі, у яко- му розумно ідентифікуються уступлена дебіторська заборгованість і цесіонарій;

e) «керуючий у справі про неспроможність» означає особу або установу, включаю- чи особу або установу, призначену  на тимчасовій  основі, яке уповноважено в рамках виробництва в справі про неспроможність управляти реорганізацією або ліквідацією активів або ділових операцій цедента;

f) «виробництво в справі  про неспроможність» означає  колективне судове або адміністративне виробництво,  включаючи  тимчасове  виробництво,  у рамках  якого активи  й ділові операції  цедента підлягають  контролю  або нагляду  з боку суду або іншого компетентного органу з метою реорганізації  або ліквідації;

g) «пріоритет» означає переважне право якої-небудь особи стосовно права іншої особи й тією мірою, якою це доречно для такої мети, включає  визначення того, це право особистим чи майновим правом, чи є воно правом, що забезпечує борг або інше


 

зобов’язання, і чи були виконані будь-який вимоги, необхідні для надання цьому пра- ву чинності відносно конкуруючого заявника вимоги;

h) особа перебуває в державі, у якій розташоване  його комерційне  підприємство. Якщо цедент або цесіонарій  має комерційні  підприємства в більш ніж одній держа- ві, місцем знаходження комерційного  підприємства є те місце, в якому цедентом або цесіонарием здійснюється центральне керування. Якщо боржник має комерційні під- приємства в більш ніж одній державі, комерційним підприємством є те підприємство, що має найтісніший зв’язок з первісним договором. Якщо особа не має комерційного підприємства,  до береться до уваги звичайне  місце проживання цієї особи;

i) «право» означає право, що діє в якій-небудь державі, інше, ніж його норми при- ватного міжнародного права;

j) «надходження» означає  все отримане  за уступленою  дебіторською  заборгова- ністю у формі  повного  або часткового  платежу  або іншого погашення  дебіторської заборгованості.  Цей термін охоплює все отримане  відносно надходжень. Цей термін не охоплює повернуті товари;

k) «фінансовий договір» означає будь-яку угоду-спот, угоду на строк, ф’ючерсну угоду, опціонну угоду або угоду-своп щодо відсоткових ставок, товарів, грошових ін- струментів,  акцій, облігацій, індексів або будь-яких  інших фінансових  інструментів, будь-яку угоду по зворотній покупці або кредитуванню цінними паперами і будь-яку іншу угоду, аналогічну  будь-якій  вищезгаданій  угоді, укладену  на фінансових  рин- ках, і будь-яке поєднання згаданих вище угод;

l) «угода про взаємозалік» означає  угоду між двома або більше  сторонами,  що передбачає одну або більше з таких дій:

i) чистий  розрахунок  за платежами,  що належить  в одній і тій же валюті на ту саму дату, чи шляхом новації або яким-небудь іншим способом;

II)  у випадку неспроможності або іншого невиконання своїх зобов’язань однією зі сторін — припинення всіх незавершених угод з розрахунком по відбудовній  вар- тості або ціні вільного ринку, перерахування таких грошових  сум у єдину валюту й виплата після взаємозаліку єдиною сумою однією стороною іншій стороні; або

III)  залік сум, розрахованих у порядку,  передбаченому  в підпунктах  (l) (II) цієї статті, по двох або більше угодах про взаємозалік;

m) «конкуруючий заявник  вимоги» означає:

I) іншого цесіонарія тієї самої дебіторської заборгованості, отриманої від того са- мого цедента, включаючи  особу, що у чинність  закону заявляє право щодо уступле- ної дебіторської заборгованості внаслідок  його права в іншому майні цедента, навіть якщо ця дебіторська  заборгованість не є міжнародною  дебіторською  заборгованістю й поступка такому цесіонарію не є міжнародною  поступкою;

II) кредитора цедента; або

III)  керуючого в справі про неспроможність.

ГЛАВА III. НАСЛІДКИ ПОСТУПКИ Стаття 8. Чинність  поступок

1. Поступка  не є такою,що не має чинності у відносинах  між цедентом і цесіона- рієм або відносно  боржника,  або відносно  конкуруючого заявника вимоги,  і право цесіонарія не може бути відмовлене в пріоритеті на тій підставі, що вона є поступкою більше ніж однієї статті дебіторської заборгованості,  майбутньої  дебіторської забор-


 

гованості або частин, або неподільних інтересів у дебіторській заборгованості за умо- ви, що дебіторська заборгованість визначена:

a) індивідуально як дебіторська заборгованість, з якою пов’язана поступка; або

b) будь-яким іншим способом, за умови, що вона може бути ідентифікована як дебіторська  заборгованість,  з якою пов’язана поступка, на момент поступки  або — у випадку майбутньої  дебіторської  заборгованості — на момент укладання первісного договору.

2. Під час відсутності  домовленості  про інше поступка  однієї або більше статей майбутньої дебіторської заборгованості має чинність без необхідності здійснення до- даткового акта передавання для поступки кожної дебіторської заборгованості.

Стаття 9. Договірні  обмеження на поступку

1. Поступка дебіторської заборгованості має чинність незалежно від будь-якої до- мовленості між первісним або будь-яким наступним цедентом і боржником  або будь- яким наступним  цесіонарієм,  що обмежує будь-яким чином право цедента уступати свою дебіторську заборгованість.

2. Ніщо в цій статті не зачіпає будь-яких  зобов’язань або відповідальності цеден- та за порушення  такої домовленості,  однак інша сторона цієї домовленості  не може розірвати первісного договору або договір поступки тільки на підставі цього пору- шення. Особа, що не є стороною такої домовленості, не може нести відповідальності тільки на тій підставі, що вона знала про її існування.

3. Ця стаття застосовується тільки до поступок дебіторської заборгованості:

а) виникаючої з первісного  договору, що є договором  про поставку  або оренду товарів або про послуги, крім фінансових  послуг, договором про будівництво або до- говір про продаж або оренду нерухомості;

b) виникаючої з первісного договору про продаж, оренду або передачу по ліцензії промислової або іншої інтелектуальної власності  чи інформації,  захищеної  правами власності;

с) що являє собою зобов’язання здійснити платіж за операцію по кредитній карті;


або


 

d) належної цеденту після чистого розрахунку  за платежами, що належить  відпо-


відно до угоди про взаємозалік, у якому бере участь більше двох сторін.

Стаття 10. Передача забезпечувальних прав

1. Особисте  або майнове  право, що забезпечує  платіж  відступленої  дебіторської заборгованості,  передається цесіонарію  без  додаткового  акта  передачі.  Якщо  таке право, відповідно до регулюючого його закону, може передаватися тільки з додатко- вим актом передачі, цедент зобов’язаний  передати це право й будь-які надходження цесіонарію.

2. Право, що забезпечує  платіж  уступленої  дебіторської  заборгованості,  переда- ється відповідно до пункту 1 цієї статті незалежно від будь-якої домовленості  між цедентом і боржником  або іншою особою, що надає це право, яке обмежує будь-яким чином право цедента уступати  дебіторську  заборгованість або право, що забезпечує платіж уступленої дебіторської заборгованості.

3. Ніщо в цій статті не зачіпає будь-яких зобов’язань або відповідальності цедента за порушення  якої-небудь домовленості,  про яку говориться  в пункті  2 цієї статті, однак інша сторона цієї домовленості  не може розірвати  первісного договору або до- говору поступки  тільки на підставі цього порушення.  Особа, що не є стороною такої


 

домовленості,  не може нести відповідальності тільки  на тій підставі, що вона знала про її існування.

4. Пункти  2 і 3 цієї статті застосовуються тільки до поступок дебіторської забор- гованості:

а) виникаючої з первісного  договору, що є договором  про поставку  або оренду товарів або про послуги, крім фінансових  послуг, договором про будівництво або до- говором про продаж або оренду нерухомості;

b) виникаючої з первісного  договору про продаж, оренду або передачу за ліцен- зією промислової чи іншої інтелектуальної власності або інформації, захищеної пра- вами власності;

с) що являє  собою зобов’язання  здійснити  платіж за операцію за кредитною кар- тою; або

d) належної цеденту після чистого розрахунку  за платежами, що належить  відпо- відно до угоди про взаємозалік, у якому бере участь більше двох сторін.

5. Передача якого-небудь  посессорного  майнового  права відповідно  до пункту 1 цієї статті не зачіпає будь-яких зобов’язань цедента перед боржником  або особою, що надає майнове  право щодо переданого майна, які можуть існувати  відповідно  до за- кону, що регулює це майнове право,

6. Пункт  1 цієї статті не зачіпає будь-яких  вимог на підставі інших норм права, ніж положення цієї Конвенції,  що стосується  форми  або реєстрації  передачі  будь- яких прав, що забезпечують  платіж уступленої дебіторської заборгованості.

ГЛАВА IV. ПРАВА, ОБОВ’ЯЗКИ Й ЗАПЕРЕЧЕННЯ РОЗДІЛ I. ЦЕДЕНТ І ЦЕСІОНАРІЙ

Стаття 11. Права й обов’язки цедента й цесіонарія

1. Взаємні права й обов’язки цедента й цесіонария, що випливають із домовленос- ті між ними, визначаються умовами цієї домовленості, включаючи будь-які згадані в ній правила або загальні умови.

2. Цедент і цесіонарій пов’язані будь-яким звичаєм, щодо якого вони домовилися, і, за відсутності домовленості  про інше, будь-якою практикою, що вони встановили у своїх відносинах.

3. У випадку міжнародної  поступки вважається,  що цедент і цесіонарій, за відсут- ності домовленості  про інше, мали на увазі застосування до поступки  звичаю, що в міжнародній торгівлі  широко  відомий  і постійно  дотримується сторонами  відповід- них видів поступок або поступок відповідних категорій дебіторської заборгованості.

Стаття 12. Запевнення з боку цедента

1. Якщо цедент і цесіонарій не домовилися про інше, на момент укладання дого- вору поступки цедент запевняє,  що:

а) цедент має право поступатися дебіторською заборгованістю;

b) цедент не поступався дебіторською заборгованістю раніше іншому цесіонарію; і с) боржник не має й не матиме ніяких заперечень або прав на залік.

2. Якщо цедент і цесіонарій не домовилися про інше, цедент не запевняє,  що боржник володіє або матиме можливості  здійснити  платіж.

Стаття 13. Право  на повідомлення боржника

1. Якщо цедент і цесіонарій не домовилися про інше, цедент або цесіонарій, або й той, і другий можуть направити боржникові  повідомлення про поступку  й платіжну


 

інструкцію, однак після направлення повідомлення таку інструкцію може направля- ти тільки цесіонарій.

2. Повідомлення про поступку або платіжна інструкція,  спрямовані  на порушен- ня будь-якої домовленості, про яку говориться  в пункті 1 цієї статті, не є такими, що не мають чинності для цілей статті 17 на підставі такого порушення. Однак ніщо в цій статті не зачіпає будь-яких  зобов’язань або відповідальності сторони, яка порушила таку домовленість, за будь-які збитки, що виникли  внаслідок порушення.

Стаття 14. Право  на платіж

1. У відносинах між цедентом і цесіонарієм, якщо вони не домовилися про інше й незалежно  від того, чи було спрямоване  повідомлення про поступку:

а) якщо платіж по уступленій  дебіторській заборгованості зроблений цесіонарію, цесіонарій  має право удержувати надходження й повернуті  товари за поступленою дебіторською заборгованістю;

b) якщо платіж за поступленою дебіторською заборгованістю зроблений цеденту, цесіонарій має право на виплату надходжень, а також на товари, повернуті цеденту за поступленою  дебіторською заборгованістю;

с) якщо  платіж  за поступленою  дебіторською  заборгованістю  зроблений іншій особі, стосовно якої цесіонарій має пріоритет, цесіонарій має право на виплату  над- ходжень, а також на товари, повернуті такій особі за поступленою  дебіторською  за- боргованістю.

2. Цесіонарій  не може втримувати більше того, що йому належить  із дебіторської заборгованості.

РОЗДІЛ II. БОРЖНИК Стаття 15. Принцип захисту боржника

1. Якщо в цій Конвенції не передбачене інше, поступка, зроблена без згоди борж- ника, не зачіпає прав і зобов’язань боржника, включаючи умови платежу, що містять- ся в первісному договорі.

2. У платіжній інструкції можуть бути змінені особа, адреса або рахунок, відносно якого боржник повинен здійснити  платіж, однак не можуть бути змінені:

а) валюта платежу, зазначена в первісному договорі; або

b) зазначена в первісному договорі держава, в якій повинен бути зроблений пла- тіж, на іншу державу, ніж та, в якій перебуває боржник.

Стаття 16. Повідомлення боржника

1. Повідомлення про  поступку  або платіжна  інструкція мають  чинність,  коли вони отримані боржником, якщо вони складені мовою, що розумно дозволяє боржни- кові ознайомитися з їхнім утримуванням. Вважається достатнім, якщо повідомлення про поступку або платіжна інструкція складені мовою первісного договору.

2. Повідомлення про поступку або платіжна інструкція можуть стосуватися дебі- торської заборгованості, що виникає  після повідомлення.

3. Повідомлення про наступну  поступку  являє  собою повідомлення про всі по- передні поступки.

Стаття 17. Звільнення боржника від відповідальності внаслідок платежу

1. До одержання  боржником  повідомлення про поступку  боржник  має право на звільнення від відповідальності за допомогою платежу відповідно  до первісного  до- говору.


 

2. Після одержання боржником повідомлення про поступку, з урахуванням пунк- тів 38 цієї  статті,  боржник  звільняється від відповідальності тільки  за допомогою платежу цесіонарію або — якщо в повідомленні  про поступку містяться  інші інструк- ції або якщо згодом боржник одержав від цесіонарія в письмовій формі інші інструк- ції — відповідно до таких платіжних  інструкцій.

3. Якщо боржник  одержує  більше ніж одну платіжну  інструкцію, що стосується однієї поступки  однієї й тієї самої дебіторської заборгованості,  зробленої  тим самим цедентом,  боржник  звільняється від відповідальності за допомогою платежу  відпо- відно до останньої платіжної інструкції, отриманої від цесіонарія  до платежу.

4. Якщо боржник  одержує  повідомлення про більше ніж одну поступку  однієї й тієї самої дебіторської заборгованості, зробленої тим самим цедентом, боржник звіль- няється від відповідальності за допомогою платежу відповідно до першого отримано- го повідомлення.

5. Якщо боржник одержує повідомлення про одну або декілька наступних  посту- пок, боржник звільняється від відповідальності за допомогою платежу відповідно до повідомлення про останню з наступних  поступок.

6. Якщо боржник одержує повідомлення про поступку частини однієї або декіль- кох статей дебіторської заборгованості або неподільного  інтересу в них, боржник звільняється від відповідальності за допомогою платежу відповідно до повідомлення або відповідно  до цієї статті, як неначе повідомлення не було отримано  боржником. Якщо боржник здійснює платіж відповідно до повідомлення, він звільняється від від- повідальності  тільки  в обсязі тієї частини  або того неподільного  інтересу, відносно яких було зроблено платіж.

7. Якщо  боржник  одержує  повідомлення про поступку  від цесіонарія,  боржник має право зажадати від цесіонарія  представити йому протягом  розумного строку належний  доказ того, що поступка  від первісного  цедента  первісному  цесіонарію  й будь-які проміжні поступки були зроблені, і, якщо цесіонарій цього не робить, борж- ник звільняється від відповідальності за допомогою платежу відповідно до цієї статті, як неначе повідомлення від цесіонарія  не було отримано.  Належні  докази поступки включають  будь-який вихідний  від цедента  документ  у письмовій  формі  із вказів- кою, що поступка була зроблена, але не обмежуються  цим.

8. Ця стаття не зачіпає будь-яких інших підстав, за якими платіж боржника особі, що має право на платіж, компетентному судовому або іншому органу чи в публічний депозитний  фонд звільняє боржника від відповідальності.

Стаття 18. Заперечення й права на залік з боку боржника

1. Якщо цесіонарій пред’являє  боржникові  вимогу здійснити  платіж по уступле- ній дебіторській  заборгованості,  боржник  може посилатися відносно  цесіонарія  на всі витікаючі з первісного  договору або будь-якого  іншого договору, що є частиною тієї самої угоди, заперечення або права на залік, які боржник міг би використовувати, якби поступка не була зроблена й така вимога була заявлена  цедентом.

2. Боржник може посилатися відносно цесіонарія  на будь-яке  інше право на за- лік, за умови, що воно було в боржника  в момент одержання  ним повідомлення про поступку.

3. Незалежно від положень пунктів 1 і 2 цієї статті, заперечення й права на залік, на які, відповідно  до статті 9 або 10, може посилатися боржник  відносно  цедента у зв’язку з порушенням домовленості, що обмежує будь-яким чином право цедента на поступку, не можуть бути використані боржником  щодо цесіонарія.


 

Стаття 19. Домовленість не посилатися на заперечення або право на залік

1. Боржник може в підписаній  письмовій формі домовитися із цедентом не поси- латися відносно цесіонарія на заперечення й права на залік, на які він міг би послати- ся відповідно до статті 18. Така домовленість  позбавляє боржника  права посилатися відносно цесіонарія  на такі заперечення й права на залік.

2. Боржник не може відмовитися від заперечень:

а) які випливають сторони із шахрайських дій з боку цесіонарія; або b) заснованих  на недієздатності боржника.

3. Така домовленість  може бути змінена тільки  шляхом  угоди в письмовій  фор- мі, підписаної  боржником.  Наслідки такої зміни  відносно  цесіонарія  визначаються пунктом 2 статті 20.

Стаття 20. Зміна  первісного договору

1. Домовленість, що укладена  між цедентом  і боржником  до повідомлення про поступку і яка зачіпає права цесіонарія, має чинність у відношенні цесіонарія, і цесіо- нарій здобуває відповідні права.

2. Домовленість, що укладена між цедентом і боржником  після повідомлення про поступку і яка зачіпає права цесіонарія, не має чинності щодо цесіонарія, за винятком випадків, коли:

а) цесіонарій дає на цю свою згоду; або

b) дебіторська  заборгованість не повністю  підкріплена виконанням і або зміна передбачена в первісному договорі, або в контексті первісного договору розумний цесіонарій погодився б на таку зміну.

3. Пункти  1 і 2 цієї статті не зачіпають яких-небудь прав цедента або цесіонарія, що виникають  із порушення  домовленості  між ними.

Стаття 21. Повернення сплачених сум

Невиконання первісного договору цедентом не дає боржникові  права жадати від цесіонарія  повернення  яких-небудь сум, сплачених боржником  цеденту або цесіона- рію.

ГЛАВА V. АВТОНОМНІ КОЛІЗІЙНІ НОРМИ Стаття 27. Форма договору поступки

1. Договір поступки, укладений між особами, що перебувають у тій самій державі, є дійсним  з погляду  форми  у відносинах  між ними, якщо  він задовольняє вимогам права, що регулює цей договір, або права держави, в якій він укладений.

2. Договір поступки, укладений між особами, що перебувають у різних державах, є дійсним  з погляду  форми  у відносинах  між ними, якщо  він задовольняє вимогам права, що регулює цей договір, або права однієї із цих держав.

Стаття  28. Право, застосовне до взаємних прав і зобов’язань цедента й цесіо- нарія

1. Взаємні  права й зобов’язання  цедента й цесіонарія,  що виникають  із домовле- ності між ними, регулюються  вибраним ними правом.

2. Під час відсутності  вибору  права цедентом і цесіонарієм  їхні взаємні  права й зобов’язання,  що виникають  із домовленості  між ними, регулюються  правом держа- ви, з яким найбільш тісно пов’язаний договір поступки.