19.2. Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів

A. Загальні положення та визначення

Стаття 1. Застосування

Уніфіковані правила  та  звичаї  для  документарних акредитивів редакції  1993 року, публікація МТП  № 500, застосовуються до всіх документарних акредитивів (включаючи резервні акредитиви тією мірою, якою вони можуть бути до них засто- совані), коли вони включаються до тексту акредитива. Вони є обов’язковими для всіх сторін, якщо інше не передбачене в акредитиві.

Стаття 2. Поняття про акредитив

Для цілей даних правил терміни «документарний акредитив»  і «резервний акре- дитив» (далі іменовані як акредитиви) означають будь-яку угоду, як би вона не була названа або позначена, згідно з якою банк (банк-емітент), діючи на прохання і на під- ставі інструкцій  клієнта (заявника) або від свого імені:

I) повинен провести платіж третій особі (бенефіціару) або його наказу, або акцеп- тувати і сплатити  переказні векселі (тратти), виставлені  бенефіціаром,  або

II)  уповноважує інший банк провести  такий платіж  або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), або

III)  уповноважує інший  банк негоціювати  проти  передбачених  документів  при дотриманні  строків  та умов акредитива. Для  цілей цих правил  філії банку в різних країнах уважаються за різні банки.

Стаття 3. Акредитиви і контракти

a) Акредитив  за своєю природою  являє  собою угоду, відокремлену від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може ґрунтуватися, і банки жод- ною мірою не пов’язані й не зобов’язані займатися такими контрактами, навіть якщо в акредитиві  є яке-небудь  посилання на такий  контракт.  Отже, установа  банку, що оплачує, акцептує й оплатила  тратти або негоціює та/або повністю виконує будь-які інші зобов’язання  за акредитивом,  не є предметом позовних  вимог заявника,  засно- ваних на його угоді з банком-емітентом або бенефіціаром.

b) На бенефіціара ні в якому разі не поширюються договірні відносини  між бан- ками або між заявником і банком-емітентом.

Стаття 4. Документи і товари (послуги) виконання зобов’язань

Щодо операцій  з акредитивами, то всі зацікавлені сторони  мають справу тільки з документами,  але не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобо- в’язань, до яких можуть мати стосунок документи.

Стаття 5. Інструкції щодо виставлення (зміни) акредитивів

a) Інструкції щодо виставлення акредитива,  сам акредитив,  інструкції  щодо вне- сення до нього будь-яких  змін та самі зміни повинні бути повними  і точними. Щоб уникнути  плутанини та непорозумінь, банки повинні рекомендувати:

I) не включати зайвих подробиць до акредитива  або у зміни до нього;

II)  не давати інструкцій  щодо виставлення, авізування або підтвердження акре- дитива з посиланням на попередній  (раніше  виставлений) акредитив  (т. зв. «подіб- ний  акредитив»), якщо  такий  попередній  акредитив  зазнав  змін, які  були  (або  не були) прийняті.


 

b) Усі інструкції  щодо виставлення акредитива  і сам акредитив  та його додатки, всі інструкції  щодо внесення яких-небудь змін і самі зміни повинні точно вказувати документи, проти яких здійснюється платіж, акцепт або негоціація.

B. Види акредитивів та повідомлення про них

Стаття 6. Відкличні та безвідкличні акредитиви

a) Акредитив може бути:

I) відкличний або (II) безвідкличний.

b) Тому акредитив повинен ясно вказувати,  є він відкличним чи безвідкличним. c) За відсутності такої вказівки  акредитив вважатиметься безвідкличним. Стаття 7. Зобов’язання авізуючого банку

a)  Акредитив  може бути  авізований бенефіціару через інший  банк  (авізуючий банк) без зобов’язань з боку авізуючого банку, але, вирішивши авізувати  акредитив, банк  повинен  з розумною  ретельністю  перевірити  за зовнішніми  ознаками  справ- жність акредитива,  який  він авізує. Якщо банк вирішує  не авізувати  акредитив,  він повинен, не гаючись, повідомити  про це банк-емітент.

b) Якщо авізуючий  банк не може визначити таку зовнішню справжність акре- дитива,  він повинен,  не гаючись, інформувати банк, від якого  виходили  одержа- ні інструкції,  про таку неможливість установити  справжність акредитива  за зов- нішніми  ознаками.  Якщо  ж  авізуючий  банк  вирішить  авізувати  акредитив,  він повинен повідомити  бенефіціара про те, що він не зміг установити  справжність акредитива.

Стаття 8. Відкликання акредитива

a) Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який момент без попереднього повідомлення бенефіціарові.

b) Однак банк-емітент  зобов’язаний:

I) надати відшкодування іншому банку, уповноваженому ним на здійснення пла- тежу за пред’явленням, акцепту  або негоціації за відкличним акредитивом,  за будь- який платіж, акцепт або негоціацію, проведені цим банком до одержання ним по- відомлення про зміну або ануляцію, проти документів, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам акредитива;

II) надати відшкодування іншому банку, уповноваженому ним на здійснення платежу  із розстроченням за відкличним акредитивом,  якщо  цей банк до одержан- ня ним повідомлення про зміну або ануляцію прийняв  документи, які за зовнішніми ознаками  відповідають умовам акредитива.

Стаття 9. Зобов’язання банку-емітента й підтверджувального банку

a)  Безвідкличний акредитив,  якщо  подані  передбачені  документи  до вказано- го банку або банку-емітента та дотримані його строки й умови, становить  тверде зобов’язання  банку-емітента:

I)  якщо  акредитив  передбачає  платіж  за пред’явленням — платити  за пред’яв- ленням;

II)  якщо акредитив  передбачає  платіж  із розстроченням — платити  в строк, ви- значений  відповідно до вказівок акредитива;

III)  якщо акредитив передбачає акцепт:

a) (банкам-емітентам) — акцептувати тратти, виставлені  бенефіціаром  на банк- емітент, та оплатити  їх з настанням строку; або


 

b) (іншим банкам)  — акцептувати та оплатити  в строк платежу тратти, представ- лені бенефіціаром  на банк-емітент  у тому випадку, якщо банк-трасат, указаний в акредитиві, не акцептує тратти, виставлені на нього, або оплатити тратти, акцептова- ні, але не оплачені таким банком-трасатом у строк, передбачений  траттою;

IV) якщо акредитив  передбачає негоціацію — оплатити, без обороту на трасантів та/або сумлінних  держателів,  тратти, представлені  бенефіціаром  та/або документи, представлені  за акредитивом.  Акредитив не повинен передбачати  виставлення тратт на заявника.  Якщо  акредитив  усе-таки  передбачає  виставлення тратт  на заявника, банки розглядатимуть такі тратти як додаткові документи.

b)  Підтвердження безвідкличного акредитива  іншим  банком  (підтверджуваль- ним банком) щодо уповноваження або на прохання  банку-емітента становить тверде зобов’язання  підтверджувального банку, на додаток до зобов’язання  банку-емітента, за умови, що передбачені документи  представлені  підтверджувальному банку або ін- шому вказаному банку та дотримані строки й умови акредитива:

I)  якщо  акредитив  передбачає  платіж  за пред’явленням — платити  за пред’яв- ленням;

II)  якщо акредитив  передбачає  платіж  із розстроченням — платити  у строк, ви- значений  відповідно до вказівок акредитива;

III)  якщо акредитив передбачає акцепт:

a) (підтверджувальним банком)  — акцептувати тратти, виставлені  бенефіціаром на підтверджувальний банк, у разі якщо  передбачений  в акредитиві  банк-трасат не акцептує  тратти, виставлені  на нього, або оплатити  акцептовані,  але не оплачені та- ким банком-трасатом тратти у належний  строк за ними;

IV)  якщо  акредитив  передбачає  негоціацію  — негоціювати,  без обороту на тра- сатів та/або сумлінних  держателів,  тратти, представлені  бенефіціаром  та/або доку- менти, передбачені за акредитивом.  Акредитив не повинен передбачати  виставлення тратт на заявника.  Якщо акредитив усе ж передбачає виставлення тратт на заявника, банки розглядатимуть такі тратти як додаткові документи.

c) (I)  Якщо банк, який уповноважений банком-емітентом, або до якого банк- емітент звернувся  з проханням  додати своє підтвердження за акредитивом,  не гото- вий це зробити, то він повинен без затримки  повідомити  про це банку-емітенту.

II)  Якщо тільки  банк-емітент  не вкаже іншого в своєму  повноваженні або про- ханні про підтвердження, авізуючий  банк буде авізувати  акредитив  бенефіціару без додавання свого підтвердження.

d) (I)  За винятком передбаченого  ст. 48, безвідкличний акредитив  не може бути ані змінений,  ані анульований без згоди банку-емітента, підтверджувального банку (якщо він є) і бенефіціара.

II)  Будь-яка зміна,  проведена  банком-емітентом, безумовно,  його зобов’язує  з часу її проведення.  Підтверджувальний банк може підтвердити такі зміни і буде без- відклично  зобов’язаний  по таких змінах з часу їх авізування.  Але й підтверджуваль- ний банк може авізувати  зміни бенефіціару без свого підтвердження, і в такому разі він повинен інформувати про це банк-емітент  і бенефіціара без відстрочки.

III)  Умови  акредитива  (або  акредитива,  що включає  прийняті зміни)  залиша- тимуться  чинними  для бенефіціара,  поки бенефіціар  не повідомить  своє прийняття змін банку, що авізував ці зміни. Бенефіціар повинен у письмовій  формі акцептува- ти або відмовитися від змін. Якщо він не зможе дати таке письмове підтвердження,


 

пред’являє  документи  вказаному  банку  або банку-емітенту, які відповідають  акре- дитиву, а не зміні, то таке пред’явлення  документів  вважатиметься як акцепт таких змін. З цього моменту зміни будуть включені в акредитив.

IV) Часткове  прийняття змін, що містяться  в такому авізуванні змін, не допуска- ється й, отже, не може бути прийнятим і не має сили.

Стаття 10. Види акредитивів

a) Усі акредитиви повинні ясно вказувати,  чи виконуються вони шляхом плате- жу по пред’явленню, платежу з розстрочкою, акцепту або негоціації.

b) (I)  якщо тільки в акредитиві  не передбачається банк-емітент  як єдиний  вико- навець акредитива,  то всі акредитиви повинні містити в собі вказівку  на банк («ви- конуючий банк»), уповноважений провести платіж, платіж із розстроченням, акцепт тратт або негоціацію. Якщо акредитив  передбачає  вільну  негоціацію  (негоціацію  за пред’явленням), то будь-який банк є виконуючим.  Представлення документів  по- винно проводитися банку-емітенту або підтверджувальному банку (якщо  він є), або будь-якому  виконуючому  банку.

II) під негоціацією розуміють дисконт (або оплату) векселя та/або документів уповноваженим до негоціації банком. Проста перевірка документів без дисконту (або оплати)  не є негоціацією.

c) Якщо тільки  виконуючий банк не є підтверджувальним банком, то його при- значення  в цій якості  банком-емітентом не створює  для виконуючого  банку якого- небудь зобов’язання  провести  платіж, платіж  із розстроченням, акцептувати тратти або негоціювати.  Виняток  — якщо виконуючий банк, спеціально  зробивши  застере- ження, і так повідомив бенефіціара,  що прийняття та/або перевірка, та/або передача документів не створює для банку зобов’язань платити, платити із розстроченням, ак- цептувати тратти або негоціювати.

d)  Указавши  для виконання інший  банк або дозволивши здійснювати  негоціа- цію будь-яким банком, або уповноваживши чи запросивши який-небудь банк про до- дання  його підтвердження, банк-емітент  уповноважує такий  банк провести  платіж, акцептувати тратти  або негоціювати,  залежно  від випадку, проти документів,  які за зовнішніми  ознаками відповідають умовам акредитива, і зобов’язується подати тако- му банку відшкодування відповідно до положень цих Правил.

Стаття 11. Повідомлення електронною поштою й передавізування акредитива

a) (I)  Якщо банк-емітент  інструктує  авізуючий  банк за допомогою достовірного трансмісійного повідомлення про авізування акредитива  або про зміни до акредити- ва, таке телетрансмісійне повідомлення вважатиметься робочим акредитивним доку- ментом або зміною і поштове підтвердження не повинно посилатися. Якщо ж пошто- ве підтвердження, буде надіслане, то воно не матиме сили, й авізуючий  банк не буде зобов’язаний  перевіряти таке поштове підтвердження проти робочих акредитивних документів або змін, переданих телетрансмісійним зв’язком.

II)  Якщо  до телетрансмісійного повідомлення включено  слова  «подробиці  бу- дуть» (або слова подібного значення) або в ньому вказано, що поштове підтверджен- ня буде робочим акредитивним документом  чи зміною, то таке телетрансмісійне повідомлення не вважатиметься робочим  акредитивним документом  або зміною. У цьому разі банк-емітент  повинен  без затримки  передати авізуючому  банку робочий акредитивний документ або зміну.


 

b) Якщо банк користується послугами  авізуючого банку для авізування акреди- тиву бенефіціару, то він повинен користуватися послугами того самого банку для аві- зування  яких-небудь змін.

c) Попередня зміна про виставлення акредитива  або внесення  змін (передавізу- вання) може передаватися банком-емітентом тільки  тоді, коли  він готовий  повідо- мляти  робочі акредитивні документи  та зміни. Якщо інше не обумовлено  в такому попередньому повідомленні  банку-емітента, він зобов’язаний  без відстрочки  відкри- ти акредитив або внести зміни в строки, вказані в передавізуванні.

Стаття 12. Неповні або незрозумілі інструкції

Якщо одержані  інструкції  про авізування,  підтвердження або змінювання акре- дитива є неповними  або незрозумілими, банк, якому адресуються ці інструкції, може надсилати  бенефіціару попереднє  повідомлення лише  для  інформації  й без відпо- відальності  зі свого боку. Це попереднє  повідомлення повинно  чітко зазначати,  що воно  передбачає  власне  інформування без  відповідальності авізуючого  банку.  У будь-якому  разі авізуючий  банк повинен  повідомити  банку-емітенту про проведені дії й вимагати від нього надати необхідну інформацію.  Банк-емітент повинен надати необхідну інформацію  без затримки.  Акредитив буде авізований,  підтверджений або змінений  тільки після того, як будуть одержані повні й чіткі інструкції  та авізуючий банк буде готовий виконати  ці інструкції.

C. Зобов’язання і відповідальність

Стаття 13. Вимоги до перевірки документів

a) Банки  повинні  перевіряти всі, передбачені  акредитивом,  документи  з розум- ною старанністю  з тим, щоб упевнитися, що за зовнішніми  ознаками  вони відпові- дають строкам та умовам акредитива. Відповідність  передбачених  документів  за зо- внішніми  ознаками  строкам  та умовам акредитива  визначатиметься встановленими міжнародними банківськими звичаями відповідно до Уніфікованих правил та звича- їв для документарних акредитивів (цих Правил). Документи,  не передбачені в акре- дитиві, не перевірятимуться банками.  Одержавши такі документи,  вони повертати- муть їх особі, що представила такі документи,  або передаватимуть їх, не беручи на себе відповідальності.

b) Банк-емітент, підтверджувальний банк (якщо він є) або виконуючий банк, що діє від їхнього імені, матимуть  розумний  строк, що не перевищує  7 банківських днів з наступного дня після прийняття документів, для перевірки документів і ухвалення рішення  про їх прийняття чи повернення, а також  для  повідомлення відповідного рішення особі, що надала документи.

c) Якщо акредитив  передбачає  умови без зазначення документів,  що подаються відповідно до них, банки вважатимуть ці умови і не розглядатимуть їх.

Стаття 14. Розходження в документах та повідомлення про це

a) Якщо банк-емітент уповноважує інший банк провести платіж, сплатити із роз- строченням,  акцептувати тратти або негоціювати  проти документів, які за зовнішні- ми ознаками відповідають строкам та умовам акредитива, банк-емітент і підтверджу- вальний банк (якщо він є) зобов’язаний:

I) провести відшкодування виконуючому банку, який оплатив, платив із розстро- ченням, акцептував  тратти або негоціював;

II) прийняти документи.


 

b) Одержавши документи,  банк-емітент  та/або підтверджувальний банк (якщо він є), або виконуючий банк, що діє від їхнього імені, повинен вирішити, виключно на підставі самих документів, чи відповідають вони за зовнішніми  ознаками  строкам та умовам акредитива. Якщо документи  за зовнішніми  ознаками  не відповідають стро- кам та умовам акредитива, такі банки можуть відмовити у прийнятті цих документів. c)  Якщо  банк-емітент  визначить,  що документи  не відповідають  за зовнішнім виглядом  строкам  та умовам  акредитива,  він, керуючись  здоровим  глуздом,  може звернутися до заявника для відмовлення від протиріч. Але це не означає продовжен-

ня строку, вказаного в п. b ст.13.

d) (I)  Якщо  банк-емітент  та/або підтверджувальний банк (якщо  він є), або ви- конуючий банк, що діє від їхнього імені, вирішив відмовити  у прийнятті документів, він повинен  негайно  сповістити  про це за допомогою  телетрансмісійного повідом- лення,  або, якщо  це неможливо,  іншим  прискореним шляхом,  не пізніше  як за сім банківських днів з дня, наступного  після прийняття документів. Таке повідомлення надсилається банку, від якого одержані документи, або бенефіціару, якщо документи одержані безпосередньо від нього.

II) У такому повідомленні мають бути вказані всі розходження, через які банк відмовляє в прийнятті документів, і повинно також вказуватися, тримає він докумен- ти в розпорядженні особи, що представила їх, чи повертає їх їй.

III)  Банк-емітент та/або підтверджуючий банк (якщо  він є) матимуть  право ви- магати від банку-емітента повернення  відшкодування з відсотками,  якщо  таке від- шкодування було проведене цьому банку.

e) Якщо банк-емітент  та/або підтверджувальний банк (якщо  він є) не діє відпо- відно до положень  цієї статті (ст.14)  та/або не залишить  документи  в розпоряджен- ні особи, що надала їх, або не поверне їх їй, банк-емітент  та/або підтверджувальний банк (якщо він є) не вправі заявити  претензію про те, що документи  не відповідають строкам та умовам акредитива.

f) Якщо банк-ремітент звертає  увагу банку-емітента та/або підтверджувального банку (якщо він є) на які-небудь розходження в документах або сповіщає такий банк, що він провів платіж, взяв на себе зобов’язання провести платіж із розстроченням, акцептував  тратти  або негоціював  із застереженням або проти гарантії  щодо таких гарантій, то банк-емітент  та/або підтверджувальний банк не звільняється тим самим від яких-небудь своїх зобов’язань,  що випливають з цієї статті. Таке застереження або гарантія  стосуються  тільки  відносин  між банком-ремітентом та особою, по від- ношенню до якої зроблено застереження або від імені якої одержано гарантію.

Стаття 15. Рамки відповідальності банків у відносинах з документами

Банки  не несуть  жодної  відповідальності за форму,  повноту,  точність,  справж- ність, підробку  або юридичне  значення  будь-яких  документів,  так само як загальні та/або часткові умови, наявні  в документах  або додатково  включені в них. Вони та- кож не несуть ніякої відповідальності за опис, кількість,  масу, якість, кондиційність, упаковку,  достатку,  цінність  або за фактичну  наявність  зазначених  у документах товарів, а так само за добросовісність,  дії та/або бездіяльність,  платоспроможність, виконання зобов’язань, комерційну  репутацію вантажовідправника, перевізників або страхувачів товару чи будь-якої іншої особи.

Стаття 16. Рамки відповідальності банків щодо передачі повідомлень

Банки  не несуть жодної відповідальності ані за наслідки затримки  та/або втрати в дорозі яких-небудь повідомлень,  листів  або документів,  ані за затримку,  а також


 

викривлення або інші помилки, що виникають  при передачі телекомунікаційних по- відомлень. Банки  не несуть жодної відповідальності за помилки  в перекладі або тлу- маченні технічних термінів і залишають  за собою право передавати  терміни акреди- тива без їхнього перекладу.

Стаття 17. Обставини форс-мажору

Банки не несуть жодної відповідальності за наслідки, зумовлені припиненням їх- ньої діяльності  внаслідок  стихійних  лих, бунтів, суспільних  заворушень,  повстань, війн або яких-небудь інших, не залежних від них обставин, або внаслідок яких-небудь страйків  чи локаутів.  Без  спеціального  на те повноваження банки  при поновленні своєї діяльності  не братимуть  зобов’язань  про платіж  із розстроченням, проводити платіж, акцепт тратт або негоціацію за акредитивами, за якими в період припинення діяльності банків строк для пред’явлення  документів уже закінчився.

Стаття 18. Рамки відповідальності сторін щодо одержаних інструкцій

a) Банки,  що користуються послугами  іншого банку або інших банків для вико- нання інструкцій  заявника акредитива, роблять це за рахунок і ризик останнього.

b) Банки  не несуть жодної  відповідальності, якщо  передані  ними  інструкції  не будуть виконані,  навіть у тому разі, коли вони самі взяли на себе ініціативу  у виборі іншого банку(ів).

c) (I)  Сторона, що інструктує  іншу сторону, зобов’язана сплатити  за послуги  та інші витрати, пов’язані з інструкціями, включаючи відсотки за винагороду.

II) Якщо акредитив передбачає, що сплата за послуги та інші витрати буде прове- дено стороною іншою, ніж інструктуюча  сторона, то вона завжди залишається зобо- в’язаною сплатити.

d) Заявник акредитива  пов’язаний  всіма зобов’язаннями і відповідальністю, що випливають з іноземних законів і звичаїв, і зобов’язаний надати банкам відшкодуван- ня, якщо такі зобов’язання  і відповідальність будуть на них покладені.

Стаття 19. Рамбурсні вимоги між банками

a) Якщо банк-емітент  має намір установити, що відшкодування, на яке має право банк-платник, акцептуючий  або негоціюючий банк, повинно бути одержано шляхом виставлення цими банками вимог на інший банк (рамбурсуючий банк), то він пови- нен своєчасно  дати такому  рамбурсуючому  банку  належні  інструкції  або повнова- ження для виконання рамбурсних вимог.

b) Банк-емітент не повинен вимагати від банку, який виконав  свої зобов’язання, сертифіката, який  засвідчує,  що він діяв відповідно  до строків  та умов акредитива, щоб одержати відшкодування від рамбурсуючого  банку.

c) Банк-емітент не може бути звільнений від яких-небудь своїх зобов’язань нада- ти відшкодування, якщо таке відшкодування не буде проведене рамбурсуючим бан- ком.

d) Банк-емітент нестиме відповідальність перед банком, який виконав свої зобо- в’язання, за будь-яку втрату відсотків, якщо відшкодування не проведено рамбурсу- ючим банком на першу вимогу або іншим чином, як це обумовлено  в акредитиві  чи взаємно погоджено залежно від випадку.

e) Банк-емітент повинен  сплатити  послуги  рамбурсуючого  банку. Однак  якщо за послуги  рамбурсуючого  банку платить  інша сторона, банк-емітент  повинен  вка- зати про це в оригіналі акредитива  та в документі, що уповноважує на рамбурсуван- ня. (Виконуючий банк платитиме за послуги  рамбурсуючого  банку, якщо  вони  не


 

сплачуються банком-емітентом, у строк виконання акредитива. Інакше  на банк-емі- тент покладено виключне зобов’язання сплатити за послуги рамбурсуючого банку).

D. Документи

Стаття 20. Двозначність емітентів документів

a) Такі терміни, як «першокласний»,»добре відомий»,  «кваліфікований», «неза- лежний», «офіційний», «компетентний», «місцевий»  і подібні, не повинні вживатися для характеристики організацій  або осіб, що видають будь-які документи,  які мають бути представлені  за акредитивом.  Якщо такі терміни включено в умови акредитива, банки прийматимуть відповідні  документи  в тому вигляді, як вони представлені,  за умови, що вони за зовнішніми  ознаками  відповідають строкам та умовам акредитива та не оформлені  бенефіціаром.

b) Якщо тільки в акредитиві  не передбачено інше, банки прийматимуть також як оригінали документи, які виготовлені за допомогою:

I) репрографічних, автоматизованих або комп’ютерних систем;

II)  копіювального паперу, якщо на них є позначка, що вони є оригіналами,  та за потреби наявний підпис. Документ може бути підписаний шляхом безпосереднього підпису, факсимільного підпису, штампа, символу або іншим механічним чи електрон- ним способом посвідчення.

c) (I) Якщо тільки в акредитиві  не обмовлено інше, банки прийматимуть як копії документи з позначкою «копія» або без позначки «оригінал». На копіях не потрібний підпис.

II) Якщо акредитив  потребує однотипних документів, наприклад,  «дублікат», «у двох примірниках», «подвійні»  і т.п., досить подати один оригінал  та інші як копії, крім тих випадків, коли в самому документі вказано інші вимоги.

d) Якщо в акредитиві  не передбачено  інше, умова акредитива,  яка потребує, що документ  повинен  бути посвідчений,  затверджений, легалізований, завізований, за- свідчений, або положення,  що вимагає подібного, буде засвідчуватися підписом, мар- кою, знаком або етикеткою на такому документі, який за зовнішніми  ознаками відпо- відає положенням акредитива.

Стаття  21. Документи, які не показують, ким вони оформлені, або без точного змісту

Якщо вимагається представлення документів інших, ніж транспортні документи, страхові  документи  і комерційні  рахунки,  в акредитиві  повинно  бути вказано,  ким такі документи  видані  й які  формулювання або дані вони  повинні  в собі містити. Якщо в акредитиві  це не вказано, банки прийматимуть документи  такими,  як вони представлені,  за умови, що їхній зміст і дані не суперечать іншим представленим пе- редбаченим документам.

Стаття 22. Дата видачі документів та акредитивна дата

Якщо  тільки  в акредитиві  не обумовлено  інше, банки  прийматимуть документ з датою видачі, що передує  даті виставлення акредитива,  якщо  цей документ  буде представлений протягом строків, установлених в акредитиві  та цих Правилах.

Стаття 23. Морський/океанський коносамент

a) Якщо в акредитиві  вимагається коносамент про перевезення з порту до порту, банки прийматимуть, якщо інше не передбачено  в акредитиві,  документ  незалежно від його назви, який:


 

I) за зовнішніми  ознаками  вказує  назву перевізника і підписаний  або як-небудь посвідчений:

— перевізником або його агентом з повноваженнями;

— власником  або його означеним  агентом з повноваженнями.

Підписи  або посвідчення перевізника або власника  повинні бути ідентифіковані як такі. Агент, що підписує або посвідчує за власника  чи перевізника, також повинен вказати своє найменування та від імені кого він діє, та

II)  вказує,  що товари  були навантажені на борт або відвантажені на означених суднах. Навантаження на борт або відвантаження на судні може бути вказане  напи- сом на коносаменті, що товари навантажені на борт означеного судна або відвантаже- ні на означеному  судні, в такому разі дата видачі коносамента  вважатиметься датою навантаження на борт і датою відвантаження. У всіх інших випадках  навантаження на борт означеного  судна має засвідчуватися відміткою  на коносаменті,  яка вказує дату навантаження товарів  на борт. У такому  разі дата бортової  відмітки  вважати- меться датою навантаження. Якщо коносамент містить вказівку «передбачуване суд- но» або подібний вираз щодо судна, навантаження на борт (означеного судна) повин- но бути засвідчене  на борту  відміткою  на коносаменті.  Ця  відмітка  має вказувати дату навантаження товарів на борт і назву судна, на яке товари навантажені, — навіть якщо воно для навантаження позначене як «передбачуване судно». Якщо коносамент вказує  місце прийняття товарів  або прийняття товарів  до навантаження інше, ніж порт навантаження, то бортова відмітка повинна також включати назву порту наван- таження, передбаченого акредитивом, і назву судна, на яке були відвантажені товари, навіть якщо товари відвантажені на судно, вже вказані в коносаменті. Це положення обов’язкове в тих випадках, коли навантаження на борт вказується відміткою на ко- носаменті, та

III)  вказує  порт навантаження і порт розвантаження, передбачені  в акредитиві, незважаючи на те, що документ:

a) вказує місце прийняття до навантаження інше, ніж порт навантаження, та/або b) містить  вказівку  «передбачуваний» або подібний  вираз  щодо порту наванта-

ження та/або до порту розвантаження так, як передбачено в акредитиві  та

IV)  містить  у єдиному  примірнику оригінал  коносамента  або, якщо  виданий більш ніж один оригінал, повний комплект, як він виданий, та

V) як здається, містить усі строки та умови перевезення або деякі такі строки та умови, що стосуються  до документа  іншого, ніж коносамент  (коротка  форма/бланк зворотного коносамента); (банки не перевірятимуть змісту таких строків та умов), та VI)  не містить  вказівки,  що він виставлений на умовах чартер-партії та/або  не

вказує, що судно, яке здійснює перевезення, приводиться в рух тільки вітрилами,  та

VII) у всіх інших аспектах відповідає передбаченому акредитивом.

b) Для цілей цієї статті перевантаження означає розвантаження і перевантаження з одного транспортного судна на інше протягом  морського  перевезення з порту на- вантаження до порту розвантаження, передбаченого в акредитиві.

c) Якщо тільки  перевантаження не заборонене  умовами акредитива,  банки при- йматимуть  коносамент із зазначенням, що товари будуть перевантажуватися за умо- ви, що все перевезення покрито однією і тією самою накладною.

d) Навіть  якщо акредитив  забороняє  перевантаження, банки прийматимуть ко- носамент, який:


 

I) указує, що перевантаження буде здійснюватися, якщо відповідний вантаж міс- титься  в контейнерах,  на трайлерах  та/або ліхтерах  типу «ЛЕШ» — як зазначено  в коносаменті, за умови, що все перевезення покрито одним і тим самим коносаментом, та/або

II) містить пункти, що перевізник залишає за собою право перевантаження.

Стаття 24. Морська транспортна накладна

a) Якщо акредитив вимагає морської транспортної накладної (без негоціації), що покриває перевезення від порту до порту, банки, якщо інше не передбачено в акреди- тиві, прийматимуть документи, незалежно  від їхньої назви, які:

I) за їхніми зовнішніми  ознаками  містять  у собі назву перевізника та підписані або засвідчені іншим чином:

— перевізником або його зазначеним  агентом, або

— власником  або його зазначеним  агентом.

Підпис  або посвідчення перевізника чи власника  повинні  бути ідентифіковані. Агент, що підписує або посвідчує за власника чи перевізника, повинен також вказати своє найменування та від імені кого він діє та

II)  вказує, що товари були навантажені на борт або відвантажені на означеному судні. Навантаження на борт або відвантаження на судні може бути вказано  напи- сом на морській транспортній накладній,  що товари навантажені на борт означеного судна або відвантажені на означеному  судні; в цьому випадку  дата видачі морської транспортної накладної  вважатиметься датою навантаження на борт і датою від- вантаження. У всіх інших випадках  навантаження на борт вказаного  судна повинно засвідчуватися відміткою  на морській  транспортній накладній,  яка вказує  дату на- вантаження товарів на борт. У цьому випадку дата бортової відмітки вважатиметься датою відвантаження. Якщо морська транспортна накладна містить вказівку «перед- бачуване судно» або подібний вираз щодо судна, навантаження на борт (означеного судна)  повинно  бути засвідчено  на борту відміткою  на морській  транспортній нак- ладній. Ця відмітка повинна вказувати дату навантаження товару на борт і назву суд- на — навіть якщо воно позначене для навантаження як «передбачуване судно». Якщо морська транспортна накладна  вказує місце прийняття товарів або місце прийняття товарів до навантаження інше, ніж порт навантаження, бортова відмітка повинна та- кож включати назву порту навантаження, передбаченого  в акредитиві, і назву судна, на яке навантажені товари, навіть якщо товари відвантажені на судно, вказане в мор- ській транспортній накладній.  Це положення застосовується у тих випадках,  коли навантаження на борт вказане підписом на морській транспортній накладній,  та

III)  вказує  порт навантаження і порт розвантаження, передбачені  в акредитиві, незважаючи на те, що документ:

a) вказує місце прийняття до навантаження інше, ніж порт навантаження, та/або кінцевий  пункт призначення інший, ніж порт розвантаження, та/або

b) містить  вказівку  «передбачуваний» або подібний  вираз  щодо порту наванта- ження та/або порту розвантаження так, як передбачено в акредитиві, та

IV)  містить  оригінал  морської  транспортної накладної  в єдиному  примірнику, або, якщо виданий більш ніж один оригінал, повний комплект, як він виданий, та

V) здається  містить у собі всі строки та умови перевезення, або деякі такі стро- ки та умови, що стосуються  документа  іншого, ніж транспортна накладна  (коротка форма/зворотна сторона якої не заповнена);  (банки  не перевірятимуть зміст у таких строків та умов), та


 

VI)  не містить  вказівок,  що він виставлений на умовах  чартер-партії та/або не вказує, що судно, яке здійснює перевезення, приводиться в рух тільки вітрилами,  та

VII) в усіх інших аспектах відповідає передбаченому акредитивом.

b) Для цілей цієї статті перевантаження означає розвантаження і перевантаження з одного судна на інше судно під час морського перевезення з порту навантаження до порту розвантаження, передбаченого акредитивом.

c) Якщо тільки перевантаження не заборонене умовами акредитива, банки прий- матимуть  морські транспортні накладні  із зазначенням, що товари можуть переван- тажуватися за умови, що все перевезення покрито  однією і тією ж самою морською транспортною накладною.

d) Навіть якщо акредитив  забороняє  перевантаження, банки приймають  морські транспортні накладні, які:

I) вказують,  що перевантаження буде здійснюватися, якщо  відповідний вантаж знаходиться в контейнерах,  на трайлерах та/або ліхтерах типу «ЛЕШ» — як зазначе- но в морській транспортній накладній,  за умови, що все перевезення покрито однією і тією самою морською транспортною накладною, та/або

II) містить пункти, що перевізник залишає за собою право перевантаження.

Стаття 25. Коносамент чартерного перевезення

a)  Якщо  акредитив  вимагає  або дозволяє коносамент  чартерного  перевезення, банки, якщо інше не передбачене  в акредитиві,  прийматимуть документ, незалежно від назви, який:

I) містить вказівку, що він підпорядковується умовам чартерного перевезення; та

II) за зовнішніми  ознаками  видається  підписаним  або засвідченим іншим чином:

— власником  або його зазначеним  агентом, або

— керуючим або його зазначеним  агентом.

Будь-який підпис або посвідчення керуючого або власника  повинен бути іденти- фікований на документі. Агент, що підписує чи засвідчує за керуючого або власника, повинен також вказати своє найменування і від імені кого він діє, та

III)  вказує або не вказує назву перевізника та

IV)  вказує,  що товар навантажений на борт або відвантажений на зазначеному судні. Навантаження на борт або відвантаження на названому судні може бути вказа- ним у коносаменті написом, що товар навантажений на зазначене судно або відванта- жений на названому судні. При цьому дата видачі коносамента вважатиметься датою навантаження на борт і датою відвантаження. У всіх інших випадках  навантаження на борт названого судна повинно бути засвідчене відміткою в коносаменті, на основі якої встановлюється дата навантаження на борт, тоді дата бортової відмітки вважати- меться датою відвантаження, та

V) вказує порт навантаження і порт розвантаження, зазначені в акредитиві, та

VI) є єдиним  оригіналом  коносамента  або, якщо виданий  більш ніж один оригі- нал, становить повний комплект оригіналів, та

VII) не вказує, що судно, яке здійснює перевезення, приводиться в рух тільки віт- рилами, та

VIII) в усіх інших аспектах відповідає вимогам акредитива.

b) Навіть якщо в акредитиві  вимагається пред’явлення  контракту чартерного пе- ревезення  з коносаментом чартерного  перевезення, банки не перевірятимуть такого контракту чартерного перевезення, але будуть передавати його без зобов’язань зі сво- го боку.


 

Стаття 26. Документ по змішаному перевезенню

Якщо акредитив передбачає представлення транспортного документа, що покри- ває хоча б два типи транспорту  (змішаний транспорт),  банки прийматимуть, якщо інше не обумовлено в акредитиві, документ, незалежно  від його назви, який:

I) за зовнішніми  ознаками  вказує назву перевізника або оператора змішаного транспорту  та підписаний  або посвідчений іншим чином:

— перевізником або оператором  змішаного  транспорту  або їх зазначеним  аген- том, або керуючим  чи його зазначеним  агентом. Підпис  або інше посвідчен- ня перевізника, оператора змішаного транспорту  або керуючого повинен бути ідентифікований як підпис таких осіб. Агент, що підписує чи засвідчує за пере- візника, оператора змішаного транспорту або керуючого, повинен вказати своє найменування та від імені кого він діє, та

II)  вказує,  що товар  відправлений, прийнятий і навантажений або навантаже- ний на борт. Відправлення, прийняття до навантаження або навантаження на борт може бути вказано  в документі  змішаного  транспорту  написом.  Дата видачі такого документа  вважатиметься датою відправлення, прийняття до навантаження або на- вантаження на борт та датою відвантаження. Але якщо документ  вказує  штампом/ печаткою або іншим шляхом дату відправлення, прийняття до навантаження або на- вантаження на борт, така дата вважатиметься датою відвантаження, та

III)  (a) вказує місце прийняття до навантаження, передбачене акредитивом,  яке може відрізнятися від порту, аеропорту  або місця навантаження, та кінцевий  пункт призначення, передбачений в акредитиві, який може відрізнятися від порту, аеропор- ту або місця розвантаження, та/або

b) містить вказівку «передбачуваний» або подібний вираз щодо судна та/або пор- ту навантаження, та/або порту розвантаження, та

IV) є оригіналом у єдиному примірнику змішаного транспортного документа або, якщо видано більше ніж один оригінал  повним комплектом оригіналів,  як він вида- ний, та

V) здається,  містить усі строки та умови перевезення, або деякі строки та умови з посиланням на джерело чи документ інший, ніж змішаний транспортний документ (коротка   форма  з  незаповненою зворотною  стороною);  банки  не  перевірятимуть зміст цих положень та умов, та

VI) не містить вказівки,  що він підпорядковується чартерному  контракту та/або не містить  вказівки,  що судно, яке здійснює  перевезення, приводиться в рух тільки вітрилами,  та

VII) в усіх інших аспектах відповідає передбаченому в акредитиві.

b) Навіть  якщо  акредитив  забороняє  перевантаження, банки прийматимуть до- кумент, який вказує, що перевантаження буде або може бути проведене за умови, що всі перевезення покрито одним єдиним документом, яким є змішаний транспортний документ.

Стаття 27. Документ повітряного транспорту (перевезення)

Якщо  акредитив  передбачає  (представлення) повітряного транспортного доку- мента, банки, якщо інше не передбачено в акредитиві, прийматимуть документ, неза- лежно від його назви, який:

I) за зовнішніми  ознаками  вказує назву перевізника та підписаний  або засвідче- ний іншим чином:


 

— перевізником або

— зазначеним  агентом перевізника.

Підпис  або посвідчення перевізника повинен  бути  ідентифікований як  підпис такої особи. Агент, що підписує  чи засвідчує  за перевізника, повинен  вказати  своє найменування та від імені кого він діє, та

II) вказує, що товар прийнятий до перевезення, та

III)  у тому разі, коли  акредитив  вимагає  фактичної дати відправлення, вказує спеціальною  поміткою таку дату. Дата відправлення, вказана  таким чином на повіт- ряному  транспортному документі,  вважатиметься датою відвантаження. Для  цілей цієї статті інформаційне вираження на повітряному транспортному документі  (по- значка «тільки для перевізника» або подібний вираз)  щодо номера рейсу та дата ви- льоту не розглядатиметься як спеціальна  помітка  дати відправлення. У всіх інших випадках дата видачі повітряного транспортного документа вважатиметься датою відвантаження, та

IV) вказує аеропорт відправлення і аеропорт прибуття, передбачені в акредитиві, та

V) видається  оригіналом  для відправника, або, як передбачає акредитив,  повним комплектом оригіналів, та

VI) здається,  містить у собі всі строки та умови перевезення або деякі з них, що стосуються  джерела або документа іншого, ніж повітряний транспортний документ. (Банки не перевірятимуть зміст таких строків і умов) та

VII) в усіх інших аспектах відповідає передбаченому акредитивом.

b) Для цілей цієї статті перевантаження означає розвантаження і перевантаження з одного літака в інший під час перевезення з аеропорту навантаження до аеропорту призначення, вказаного в акредитиві.

c) Навіть якщо акредитив забороняє  перевантаження, банки прийматимуть тран- спортні документи із застереженням, що перевантаження буде чи може бути здійсне- не за умови, що все перевезення покрите одним і тим самим повітряним транспорт- ним документом.

Стаття 28. Автомобільні, залізничні або внутрішньоводні транспортні документи

a) Якщо акредитив  передбачає  автомобільний, залізничний або внутрішньовод- ний транспортний документ, банки будуть, якщо інше не обумовлено  акредитивом, незалежно  від їхньої назви, приймати  документи, які:

I) за зовнішніми  ознаками  вказують  назву перевізника і підписані або посвідче- ні іншим способом перевізником або його вказаним  агентом та/або мають штамп чи іншу позначку,  яка свідчить, що вантаж був прийнятий перевізником або його вка- заним агентом. Будь-який підпис, посвідчення,  штамп прийняття вантажу  або інша позначка прийняття вантажу перевізником повинні бути ідентифіковані (вказані) на лицьовій  стороні документа як перевізника (або в його ролі). Агент, підписуючи  або посвідчуючи за перевізника, повинен також вказати своє найменування і за доручен- ням кого він діє, та

II) вказати, що товар прийнятий до відвантаження, відправлення або перевезен- ня або подібними  виразами.  Дата видачі документа  буде вважатися датою відванта- ження; якщо на транспортному документі є штамп прийняття вантажу, то датою від- вантаження вважається дата штампа прийняття вантажу, та

III)  вказати  місце відвантаження і пункт  кінцевого  призначення, передбачені  в акредитиві, та


 

VI) вказати, що в усіх інших аспектах документ відповідає  передбаченому  акре- дитивом.

b) Якщо  на транспортному документі  відсутня  кількість  виданих  примірників, банки прийматимуть транспортний документ(и), представлений як повний комп- лект. Банки  прийматимуть як оригінал транспортні документи незалежно від вказів- ки про це.

c) Для цілей цієї статті перевантаження означає розвантаження та відвантаження з одного транспортного засобу на інший, у різних видах транспорту  і під час (протя- гом) перевезення з місця відвантаження в пункт кінцевого призначення, передбаче- ний в акредитиві.

d) Якщо навіть акредитив  забороняє  перевантаження, банки прийматимуть ав- томобільні,  залізничні або внутрішньоводні транспортні документи,  які  вказують, що перевантаження буде чи може бути здійснене за умови, що все перевезення пок- рите одним і тим самим транспортним документом і здійснюється одним видом транспорту.

Стаття 29. Документ про відправлення товарів  поштою

a)  Якщо  акредитив  вимагає  представлення поштової  квитанції  або сертифікат про відправку  поштою, банки будуть, якщо інше не передбачене акредитивом,  прий- мати документ про відправлення товарів поштою, який

I) за зовнішніми  ознаками  проштампований чи іншим способом посвідчений  та датований  у місці, з якого, за умовами  акредитива,  товари  мали бути відвантажені або відправлені. Така дата вважатиметься датою навантаження або відправлення та

II) в усіх інших аспектах відповідає передбаченому акредитивом.

b) Якщо акредитив потребує документа, виданого поштою або агентством по прискореній доставці  пошти, що свідчить  про одержання  або прийняття товару  до відправлення, банки будуть, якщо інше не передбачено  акредитивом,  незалежно  від назви, приймати  документ, який:

I)  за зовнішніми  ознаками  вказує  назву  пошти  (агентства) і проштампований, підписаний або посвідчений іншим чином цією поштою/агентством, якщо акредитив не потребує специфічного  документа, виданого означеною поштою/агентством, бан- ки будуть приймати  документ, виданий будь-якою поштою/агентством

II)  вказує  дату прийняття вантажу  до транспортування або напис, що свідчить про це, — така дата вважатиметься датою навантаження або відправлення та

III)  в усіх інших аспектах відповідає передбаченому акредитивом.

Стаття 30. Транспортні документи, видані фрахтовими компаніями

Якщо інше не обумовлено акредитивом,  банки тільки прийматимуть транспортні документи, видані фрахтовими компаніями, якщо вони за зовнішніми  ознаками  вка- зують:

I) назву фрахтової  компанії як перевізника або оператора змішаного транспорту і підписані чи посвідчені іншим чином фрахтовою компанією в ролі перевізника або оператора змішаного транспорту; або

II) назву перевізника або оператора змішаного транспорту  і підписані або засвід- чені іншим чином фрахтовою компанією як зазначеним  агентом за або від імені пере- візника або оператора змішаного транспорту.

Стаття 31. Документи типу «На палубі», «Навантаження і підрахунок вантажо- відправника», назва  вантажовідправника


 

Якщо інше не передбачено в акредитиві, банки прийматимуть транспортні до- кументи, які:

I)  не вказують  — у випадку  морського  перевезення або перевезення більш ніж одним типом транспорту,  включаючи  морське перевезення, — що товар був або буде навантажений на палубу. Разом  з тим банки прийматимуть транспортні документи, які містять положення,  що товари можуть бути перевезені на палубі, але спеціально не вказують, що товари навантажені чи будуть навантажені на палубу; та/або

II) мають на лицьовій  стороні застереження, таке як «навантаження і підрахунок вантажовідправника», або «вміст за заявленням вантажовідправника», або словами подібного значення, та/або

III)  вказують  як вантажовідправника товару сторону іншу, ніж бенефіціар  по акредитиву.

Стаття 32. Чисті транспортні документи

a) Чистий транспортний документ — це документ, який не має застережень чи по- міток, що безпосередньо констатують  дефектний стан товару та/або упаковки.

b) Банки  не прийматимуть транспортних документів, що мають такі застережен- ня або помітки, якщо тільки акредитив  спеціально не передбачає  застереження і по- мітки, які можуть бути прийняті.

c) Банки  вважатимуть виконаними вимоги  акредитива  представити транспорт- ний  документ  з поміткою  (застереженням) «чистий  бортовий»,  якщо  такий  тран- спортний  документ відповідає  вимогам цієї статті та статей 23, 24, 25, 26, 27, 28 або

30.

Стаття 33. Оплачений чи неоплачений фрахт щодо транспортних документів

a) Якщо інше не передбачено в акредитиві  або якщо це не суперечить якимось  із представлених за акредитивом документам, банки прийматимуть транспортні доку- менти, які свідчать, що фрахт або транспортні документи, які свідчать, що фрахт або транспортні витрати  (у подальшому  іменуватимуться як «фрахт») повинні ще бути оплачені.

b)  Якщо  акредитив  передбачає,  що транспортні документи  повинні  вказувати, що фрахт оплачувався або попередньо оплачувався, банки прийматимуть транспорт- ні документи,  на яких написом чітко вказано  платіж або попередній  платіж фрахту, засвідчений штампом  чи іншим  чином або на якому  платіж  або попередній  платіж фрахту вказаний іншим способом. Якщо акредитив  передбачає, що поштові витрати повинні бути оплачені або попередньо оплачені, банки також будуть приймати  тран- спортні документи,  які видані поштою або агентством  швидкої  доставки  і засвідчу- ють, що поштові витрати оплачено іншою стороною, аніж покупець.

c) Слова  «фрахт  оплачується», або «фрахт  повинен  бути оплачений»,  або слова подібного значення, якщо вони мають місце на транспортному документі, не повинні вважатися доказом оплати фрахту.

d) Банки  прийматимуть транспортні документи, що засвідчують штампом чи ін- шим чином додаткові до фрахту витрати, такі як витрати або збитки, що виникають у зв’язку з навантаженням, розвантаженням або іншими подібними операціями, якщо тільки умови акредитива  спеціально не забороняють таке засвідчення.

Стаття 34. Страхові документи

a) Страхові документи  повинні бути, за зовнішніми  ознаками,  видані і підписані страховою компанією або поручником (андеррайтером) чи їхніми агентами.


 

b) Якщо страхові документи  вказують, що вони були видані більше ніж в одному оригіналі,  всі оригінали  повинні бути представлені,  якщо інше не вказано  в акреди- тиві.

c) Каверноти (документ покриття страховки), видані брокерами,  не будуть при- йматися, якщо інше спеціально не обумовлено акредитивом.

d)  Якщо  інше не передбачено  в акредитиві,  банки  прийматимуть страхові  сер- тифікати або декларації  з відкритими покриттями, попередньо  підписаними страхо- вими компаніями або поручителями чи їхніми агентами. Якщо акредитив  спеціаль- но вимагає  для страхових  сертифікатів або декларацій  відкритого  покриття,  банки прийматимуть страхові поліси.

e) Якщо інше не передбачено в акредитиві  або якщо із зовнішніх ознак не випли- ває, що страхування набуває сили не пізніше дати навантаження на борт чи відправ- лення або дати прийняття до перевезення товару, банки не прийматимуть страхового документа, датованого пізніше, ніж дата навантаження на борт чи відправки або дата прийняття товарів до перевезення, як це вказано в транспортному документі.

f) (I) Якщо інше не передбачено в акредитиві, страховий  документ повинен бути виражений у тій самій валюті, що й акредитив.

II) Якщо інше не передбачено в акредитиві, мінімальною  сумою, на яку повинно бути здійснено  страхування відповідно  до страхового  документа,  є ціна товару CIF (ціна, страхування і фрахт до «вказаного порту призначення») або CIP (фрахт і стра- хування,  оплачені  до «вказаного  місця призначення»), вартість  товару, залежно  від випадку, плюс 10%, але тільки тоді, якщо за зовнішніми  ознаками  документів можна визначити CIF  чи CIP  вартість.  В інших  випадках  банки  прийматимуть, як такий мінімум, суму в 110% від суми платежу, акцепта  або негоціації за акредитивом,  або

110% від усієї суми комерційного  рахунка, залежно від того, яка з них більша.

Стаття 35. Види страхування (страхових покриттів)

a) Акредитиви повинні  вказувати  потрібні види страхування, і, якщо необхідно покрити, — додаткові ризики. Неточні терміни, такі як «звичайні  ризики»  чи «ризи- ки покупця»,  не повинні  вживатися;  якщо вони будуть вжиті, банки прийматимуть страхові документи  представленому вигляді,  але без відповідальності за ризики,  не покриті страхуванням.

b) За  відсутності  спеціальних вказівок  в акредитиві  банки прийматимуть стра- хові документи у представленому вигляді, без відповідальності за ризики, не покриті страхуванням.

c) Якщо інше не передбачено  в акредитиві,  банки прийматимуть страхові доку- менти із застереженням, що страхування передбачає  франшизу або що страхове по- криття здійснюється незалежно  від відсотка.

Стаття 36. Страхування, що покриває всі види ризиків

Якщо акредитив  передбачає «страхування проти всіх видів ризиків», банки при- йматимуть  страхові документи, що мають помітку «всі ризики»  або таку засторогу — без відповідальності за будь-які ризики, не покриті страхуванням, незалежно від того, є до цієї помітки чи застороги «усі ризики» чи немає, навіть якщо в ній вказується, що певні ризики  виключаються.

Стаття 37. Комерційні рахунки

a) Якщо інше не передбачено в акредитиві, комерційні  рахунки:

I) повинні, за зовнішніми  ознаками, бути видані бенефіціаром,  означеним в акре- дитиві (за винятком передбаченого статтею 48) та


 

II) повинні бути виписані на ім’я заявника (за винятком передбаченого в п. статті

48) та

III)  не повинні бути підписані.

b) Якщо інше не передбачено в акредитиві,  банки можуть повертати  комерційні рахунки,  виписані  на суму, що перевищує  суму, обумовлену  в акредитиві.  Разом  з тим якщо банк, уповноважений платити, видати зобов’язання  про платіж із розстро- ченням, акцептувати тратти або негоціювати за акредитивом, приймає такі комерцій- ні рахунки,  то це його рішення  буде обов’язковим  для всіх сторін за умови, що цей банк не здійснив платежу, не взяв зобов’язання  платити розстроченням, не акцепту- вав тратти або не негоціював на суму, що перевищує  суму акредитива.

c) Опис товарів у комерційних рахунках повинен  відповідати  описові в акреди- тиві. В усіх інших документах  товар може бути описаний  у загальній  формі, яка не суперечить описові товару в акредитиві.

Стаття 38. Інші документи

Якщо акредитив  потребує  засвідчення або посвідчування маси при перевезенні іншим  транспортом,  ніж морський,  банки  прийматимуть транспортні документи  зі штемпелем  чи заявою про масу на транспортному документі, зробленому,  судячи за зовнішніми  ознаками,  перевізником чи його агентом, якщо в акредитиві  немає спе- ціального застереження, що маса повинна бути засвідчена або засвідчувана  окремим документом.

E. Інші положення

Стаття 39. Відхилення щодо суми, кількості і ціни за одиницю товару від перед- бачуваних акредитивом

a) Слова «приблизно», «близько», «майже» чи подібні вирази, вживані щодо суми акредитива або кількості, або ціни за одиницю товару, вказаних в акредитиві, повинні тлумачитися як такі, що допускають різницю в межах 10% більше або 10% менше, ніж сума або кількість, або ціна за одиницю товару, яких вони стосуються.

b) Якщо акредитив  спеціально  не вказує, що кількість  товару не повинна  збіль- шуватися  або зменшуватися, допускається відхилення на 5% більше або на 5% мен- ше, завжди за умови, що сума вимог не буде перевищувати суми акредитива. Таке від- хилення  не допускається, якщо в акредитиві  кількість  указується в певній кількості пакувальних одиниць або в штуках.

c) Якщо тільки  акредитив,  що забороняє  відвантаження частинами,  не передба- чає іншого або якщо, відповідно до п.b. статті 39, допускається відхилення на 5% мен- ше від потрібної суми, але за умови, що якщо акредитив передбачає кількість товару, така кількість  товару повинна бути відвантажена повністю, і якщо акредитив  перед- бачає ціну за одиницю товару, така ціна не змінилась. Це положення не застосовуєть- ся, якщо вирази, передбачені п.а. статті 39, використовуються в акредитиві.

Стаття 40. Часткове використання акредитива/часткові відвантаження

a) Часткове  використання акредитива  та/або часткове  відвантаження дозволя- ються, якщо в акредитиві  не передбачено інше.

b) Транспортні документи,  які за зовнішніми  ознаками  вказують,  що відванта- ження здійснене на один вид транспорту  і для одного перевезення, за умови, що вони вказують кінцевий пункт призначення, не будуть вважатися як документи, що відно- сяться до часткового навантаження, — навіть якщо транспортні документи  вказують


 

різні дати відвантаження та/або різні порти вантаження, місця прийняття до наван- таження чи відправлення.

c) Відвантаження, зроблені поштою або листоношею,  не будуть вважатися част- ковими, якщо поштові квитанції  або сертифікати про відвантаження поштою або квитанції  (записки) про відправлення за зовнішніми  ознаками  проштамповані, під- писані чи іншим чином посвідчені в місці звідки акредитив передбачає відправлення товару, і датовані одним числом.

Стаття 41. Часткове використання/відвантаження

Якщо  акредитивом передбачається використання та/або відвантаження части- нами у встановлені строки  і якась  частина  не використана та/або не відвантажена протягом  строку, встановленого для цієї частини, то акредитив  не може бути вико- ристаний  ні для цієї частини, ані для наступних,  якщо інше не обумовлено  в акре- дитиві.

Стаття 42. Дата закінчення строків  і місце представлення документів

a) Усі акредитиви повинні передбачати  дату закінчення строків і місце представ- лення  документів  для платежу,  акцепта  або, за винятком вільної  негоціації акреди- тива, місця представлення документів для негоціації. Передбачена  дата для платежу, акцепта  або негоціації буде вважатися датою закінчення строку  для представлення документів.

b) Крім випадків, передбачених в п.a. статті 44, документи повинні бути представ- лені в або перед датою закінчення строку акредитива.

c) Якщо  банк-емітент  вказує,  що акредитив  підлягає  використанню «протягом одного місяця», «протягом шести місяців» або подібне, але не вказує дату, від якої обчислюється цей строк, то дата виставлення акредитива банком-емітентом буде вва- жатися датою, починаючи з якої цей строк буде обчислюватися. Банки  повинні реко- мендувати не вказувати  дати закінчення строку таким чином.

Стаття 43. Обмеження дати закінчення строку  представлення документів

a) Крім передбаченої дати закінчення строку для представлення документів, кожний акредитив, по якому необхідне представлення транспортних документів, повинен також передбачати певний відрізок часу після дати навантаження товару, протягом  якого документи  повинні  бути представлені  відповідно  до строків  і умов акредитива. Якщо такий період не передбачений,  банки не прийматимуть представ- лені документи пізніше, як через 21 день після дати навантаження. У будь-якому  разі документи  повинні  бути представлені  не пізніше  від дати закінчення строку  пред- ставлення  документів за акредитивом.

b) У тих випадках,  якщо можна застосувати п. b статті 40, датою відвантаження товару буде вважатися найостанніша  дата відвантаження на одному з представлених документів.

Стаття 44. Продовження дати закінчення строку  документів

a) Якщо дата закінчення строку акредитива  та/або останній  день строку для пред’явлення  документів, передбачених акредитивом чи застосовуваного у зв’язку із статею 43, припадає  на день, у який банк, куди повинні бути представлені  докумен- ти, закритий з причин інших, ніж вказані в статті 17, передбачувана дата закінчення строку та/або останній  день строку представлення документів  після відвантаження товару, залежно від випадку, будуть продовжені до першого наступного дня, коли цей банк буде відкритий.


 

b)  Останній  день  відвантаження не продовжується у зв’язку  з продовженням дати закінчення строку та/або строку для подання  документів  після відвантаження відповідно до п. а) статті 44. Якщо в акредитиві або змінах до нього така остання дата відвантаження не передбачена, банки не прийматимуть транспортних документів, що візують дату відвантаження більш пізню, ніж дата закінчення строку, передбачена в акредитиві  чи у змінах до нього.

c) Банк, якому зроблено подання на наступний робочий день, повинен підтверди- ти, що документи  були представлені  в час продовження дати закінчення строку від- повідно до п. а) статті 44, Уніфікованих правил і звичаїв для документальних акреди- тивів, редакція 1993 року, публікація МТП № 500.

Стаття 45. Час представлення документів

Банки  не зобов’язані приймати  представлених документів у неробочий час.

Стаття 46. Загальні вирази, що стосуються дат відвантаження

a) Якщо інше не передбачено акредитивом, вираз «відвантаження», використову- ваний для визначення першої та/або останньої  дати відвантаження, треба розуміти як такий, що містить у собі такі вирази, як «навантаження на борт», «відправлення»,

«прийняття до перевезення», «дата поштової квитанції»,  «дата збору» та подібні, і у випадку, коли акредитив  вимагає змішаний  транспортний документ — вираз «прий- няття до навантаження».

b) Такі вирази як «терміново», «негайно», «якомога швидше» і подібні не повинні застосовуватись. Якщо  вони  будуть застосовані,  банки  не будуть керуватися ними (звертати на них увагу).

c) Якщо вживається вираз «на.(дата) чи близько»  або подібний вираз, банки бу- дуть тлумачити  їх як обумовлення того, що відвантаження повинно  бути здійснено протягом 5 днів до або 5 днів після вказаної дати, включаючи обидва останні дні.

Стаття 47. Означення дати для строку  відвантаження товару

a) Слова «до», «від» і подібні, що вживаються в акредитиві  для означення якоїсь дати чи строку навантаження, будуть розумітися як такі, що включають вказану дату.

b) Слово «після» буде розумітися як таке, що виключає вказану дату.

c) Терміни:  «перша половина»,  «друга половина»  місяця  повинні  будуть відпо- відно означати з 1-го по 15-те і з 16-го по останній день місяця всі дати включно.

d) Терміни: «початок», «середина» або «кінець» місяця повинні будуть відповід- но означати  — з 1-го по 10-те, з 11-го по 20-те, з 21-го по останній день місяця — всі дати включно.

Трансферабельний (переказний) акредитив

Стаття 48. Трансферабельний (переказний) акредитив

a) Трансферабельним (переказним) акредитивом є акредитив,  по якому  бене- фіціар (перший  бенефіціар) може просити банк, уповноважений платити, видати зобов’язання про платіж із розстроченням, акцептувати або негоціювати (транс- ферабельний банк),  або в разі вільної  негоціації акредитива,  банк спеціально  упо- вноважений в акредитиві як трансферабельний банк, — щоб акредитивом могли користуватися повністю або частково  один чи кілька  інших бенефіціарів (інші бе- нефіціари).

b)  Акредитив  може  бути  переказаний тільки  якщо  він  прямо  означений  бан- ком-емітентом як «Трансферабельний (переказаний)». Такі терміни,  як «ділений»,


 

«роздрібний», «передаваний», «переуступний», не  означають  трансферабельності акредитива. Якщо такі терміни вживаються, на них не слід зважати.

c) Трансферабельний банк не зобов’язаний  виконувати такий переказ інакше як у межах і порядком, на які він прямо дав свою згоду.

d) Доручаючи банку переказати акредитив на користь другого(их) бенефіціара(ів), перший  бенефіціар  повинен  обов’язково  сповіщати  трансферабельному банку,  до- зволено йому чи ні повідомляти про зміни другого бенефіціара.

e) Якщо акредитив  переказано  більш ніж одному другому бенефіціару,  відмова в акцепті  змін одним чи кількома  іншими  бенефіціарами не означає,  що акцепт(и) іншого другого(их) бенефіціара(ів) недійсний,  акредитив  буде відповідно  змінений. Акредитив залишається не зміненим щодо другого бенефіціара,  що відмовився  в ак- цепті змін.

f) Вартість послуги трансферабельного банку по переказу акредитива,  яка вклю- чає комісійні,  гонорари,  ціни або видатки,  оплачується першим бенефіціаром,  якщо інше не обумовлено. Якщо трансферабельний банк погоджується перевести акреди- тив, то це не повинно  його зобов’язувати  здійснювати  переведення до оплати таких послуг.

g) Якщо інше не вказано  в акредитиві,  трансферабельний акредитив  може бути переказаний лише один раз. Отже, акредитив не може бути переказаний на прохання другого бенефіціара на якогось третього бенефіціара. Для цілей цієї статті не заборо- нений  зворотний переказ  першому  бенефіціару.  Частини  трансферабельного акре- дитива (що не перевищують  в загальній  вартості суму акредитива) можуть перека- зуватися  окремо за умови, що часткові відвантаження/використання акредитива  не заборонені, і сукупність таких переказів буде розглядатись як складова тільки одного переказу акредитива.

h) Акредитив може бути переказаний тільки в строки і відповідно до умов, указа- них в оригіналі акредитива, за винятком:

— суми акредитива;

— певної ціни за одиницю товару, вказаної в ньому;

— дати закінчення строку дії;

— останньої дати для представлення документів відповідно до статті 43;

— строку відвантаження, будь-яке  чи всі положення можуть бути зменшені  або анульовані.

Відсоток  для страхового покриття може бути збільшений  таким чином, щоб за- безпечити  суму покриття,  обумовлену  в оригіналі  акредитива  або цими Правилами. Крім того, найменування першого бенефіціара може заміняти  найменування заявни- ка акредитива,  але якщо в оригіналі  акредитива  є спеціальна  вимога, щоб наймену- вання заявника акредитива було вказано в усіх документах,крім комерційного рахун- ка, така вимога має бути виконана.

I) Перший  бенефіціар  має право замінити  своїми комерційними рахунками  (і траттами) рахунки  і тратти  другого(их) бенефіціару(ів) на суми, що не перевищу- ють обумовлену в оригіналі акредитива  і за (первісними) цінами за одиницю товару, передбаченими акредитивом,  і після такої зміни рахунків/тратт перший  бенефіціар може одержати  різницю  за акредитивом між його рахунками  і рахунками  другого бенефіціара.  Коли акредитив  переказаний і перший  бенефіціар  повинен  представи- ти свої рахунки (і тратти)  в обмін на рахунки (і тратти)  другого бенефіціара,  але не


 

зробив  цього на першу вимогу, трансферабельний банк має право передати  банку- емітенту документи,  одержані по трансферабельному акредитиву,  що включають комерційні  рахунки  (і тратти)  другого бенефіціара без подальшої  відповідальності перед першим бенефіціаром.

j) Перший  бенефіціар  може просити, щоб платіж або негоціація  на користь дру- гого бенефіціара здійснювались у тому місці, куди акредитив  був переказаний, до і включаючи  дати закінчення строку акредитива,  якщо оригінал акредитива  безпо- середньо  вказує,  що платіж  або негоціація  по ньому повинні  здійснюватись тільки в місці, передбаченому  акредитивом.  Проте це не означає ущемлення  прав першого бенефіціара згодом замінити  рахунок (і тратти)  другого бенефіціара своїм рахунком (і траттами) і зажадати належної йому різниці.

Переуступка виручки

Стаття 49. Переуступка виручки

Той факт, що акредитив не обумовлює можливості  переведення, не повинен ущемлювати  право  бенефіціара на переуступку  виручки,  на яку  він має або може мати право згідно з положеннями застосовуваного права. Ця стаття стосується тільки переуступки виручки, а не переуступки права бути стороною по акредитиву.