Глава 19. Джерела правового регулювання міжнародних розрахунків 19.1. Уніфіковані правила по інкасо

А. Загальні положення та визначення

Стаття 1. Застосування УПІ (Уніфікованих правил по інкасо) № 522.

а) Уніфіковані правила  по інкасо, редакція  1995 р., МТП, публікація № 522, бу- дуть застосовуватися до всіх інкасо, як це визначено  в статті 2, коли посилання на ці Правила включено в текст «інкасових інструкцій», про які йдеться в статті 4, і будуть обов’язковими для всіх згаданих там сторін, якщо інше не обговорено спеціально або якщо інше не міститься в положеннях національного, державного чи місцевого зако- нодавства та регулювання,  від яких не можна відступити.

b) Банки  не зобов’язані виконувати ні інкасові доручення, ні інкасові інструкції, ні будь-які інші дії, що випливають з цих інструкцій.

c) Якщо банк з яких-небудь причин вирішить не виконувати інкасові доручення або пов’язані з ним інструкції, він повинен сповістити про це стороні, від якої отрима- ні інкасо або інструкції, без затримки за допомогою телекомунікаційного зв’язку або, якщо це неможливо, іншим прискореним способом.

Стаття 2. Визначення інкасо

Для цілей цих статей:

a) «Інкасо» означає операції, здійснювані банками на підставі отриманих інструк- цій з документами,  визначеними в пункті (B). статті 2, з метою:

I. Oдержання платежу або акцепту,


або або


II. Передачі документів проти платежу та проти акцепту, III. Передачі документів на інших умовах.

в) «Документи» означають фінансові документи  та/або комерційні  документи:

I. «фінансові документи» — переказні векселі, прості векселі, чеки або інші подіб-


ні документи, які використовуються для одержання  платежу грошима;

II. «комерційні документи» — рахунки, транспортні документи, товаророзпоряд- чі документи або інші подібні документи, або будь-які інші документи, які не є фінан- совими документами.

c) «Чисте  інкасо» — інкасо фінансових  документів,  що не супроводжується ко- мерційними документами.

d) «Документарне інкасо» означає інкасо:

I. фінансових  документів, яке супроводжується комерційними документами;

II. комерційних документів, що не супроводжується фінансовими документами.

Стаття 3. Сторони  в інкасо

a) Для цих статей «сторонами в інкасо» є:

I. «Принципал» — сторона, яка доручає банку операцію з інкасування;

II. «банк-ремітент» — банк, якому Принципал доручає операцію з інкасування; III. «інкасуючий банк»; будь-який банк, крім банку-ремітента, який бере участь в

операції з інкасування;

IV. «представляючий банк» — інкасуючий банк, який здійснює надання платнику.


 

b) «Платник» — особа, що має зробити надання згідно з інкасовим дорученням.

В. Форма і структура інкасових доручень

Стаття 4. Інструкції інкасового доручення

a) І. Усі документи,  що направляються для інкасації, повинні супроводжуватися інкасовим  дорученням,  в якому вказується, що дане інкасо підпорядковується Уні- фікованим правилам  по інкасо, публікація № 522, і містять  точні та повні інструк- ції. Банкам  дозволено  діяти тільки  відповідно  з такими інкасовими  інструкціями та цими Правилами.

II. Банки  не повинні  досліджувати документи  для того, щоб знайти  в них необ- хідні інструкції.

III. Якщо в інкасових  інструкціях не міститься  інших вказівок,  банки не брати- муть до уваги інструкції,  отримані  від будь-якого  боку/банку, іншого, ніж сторона/ банк, від якого вони отримали  інкасові доручення.

b) Інкасове доручення  обов’язково має містити такі дані.

І. Дані про банк, від якого отримано  інкасове доручення,  включаючи  його повне найменування та адресу (поштову  та СВІФТ), номер телекс, телефону, факсу та но- мер для посилань (refеrеnсе).

II. Відомості  за Принципалом, включаючи  повне його найменування, поштову адресу, а також, якщо необхідно, номера телекс, телефону та факсу.

III. Відомості про платника, включаючи його повне найменування, поштову адре- су або місце, в якому повинно бути зроблено надання, а також, якщо необхідно, номе- ра телекс, телефону та факсу.

IV. Відомості  про представляючий банк, якщо  такі існують, включаючи  повне його найменування, поштову  адресу і, якщо  необхідно,  номера  телекс,телефону та факсу.

V. Сума (и) і валюта (и),підлягають інкасації.

VI. Перелік  доданих  документів  із зазначенням кількості  аркушів  кожного  до- кумента.

VII. a) Терміни та умови одержання  платежу та/або акцепту. b) Умови передачі документів проти:

1) платежу та/або акцепту;

2) інші умови.

Сторона, що готує інкасові інструкції, зобов’язана забезпечити,  щоб умови пере- дачі документів були сформульовані ясно і недвозначно,  в іншому випадку банки не несуть відповідальності за можливі наслідки.

VIII.  По відношенню  до витрат, що підлягають  стягненню, вказується, допуска- ється відмова від їх оплати чи ні.

Щодо відсотків, що підлягають  інкасації, якщо такі мають місце, вказується, до- пускається відмова від їх оплати чи ні, включаючи:

a) розмір відсотків;

b) процентний період;

с) підстава для розрахунку  (наприклад, 360 або 365 днів в році); Х. Метод платежу і форма платіжного  повідомлення.

ХI. Інструкції на випадок  неплатежу,  неакцепта  та/або незгоди  з іншими  умо- вами.


 

c) І. Інкасові інструкції повинні містити повну адресу платника  та ціль, тобто за- значення  місця, в якому повинно  бути зроблено  подання. Якщо адреса неповна або неправильна, інкасуючий банк може без будь-якої відповідальності з його боку спро- бувати встановити  належну адресу.

II. Інкасуючй  банк не несе відповідальності за затримку  через зазначення в інка- сових інструкціях неповного/неточного адреса платника.


 

Стаття 5. Подавання


С. Форма подання


a) Для цілей цих статей подавання  — це процедура, коли банк, що здійснює по- давання, передає платнику  документи  відповідно до отриманих  інструкцій.

b) У інкасових  інструкціях повинен бути точно зазначений період часу для здій- снення платником будь-якої дії.

Такі вирази, як «перший», «строковий»,  «негайний»  та їм подібні, не повинні ви- користовуватися у зв’язку з поданням  або вказівкою  на період часу, протягом  якого документи  підлягають прийняттю,  або для будь-яких інших дій платника.

Якщо такі терміни використані, банки не будуть брати їх до уваги.

c) Документи  повинні бути представлені  платнику  в тому вигляді, як вони були отримані, за винятком того, що банки уповноважені наклеїти  необхідні марки за ра- хунок сторони,  від якої отримані  документи  на інкасо, якщо  в інкасо не міститься інших інструкцій, і проставити  необхідні індосаменти  (передаточні написи) або про- ставити гумові штампи або інші ідентифікувальні позначки або знаки, зазвичай вжи- вані або спеціально потрібні для інкасової операції.

d) Для  виконання інструкцій  принципала банк-ремітент буде використовувати банк, зазначений Принципалом, як інкасуючим.  За відсутності  такої вказівки  банк- ремітент може звернутися до будь-якого банку на свій вибір або вибір іншого банку в країні платежу або акцепту або в країні, де повинні бути виконані  інші умови.

e) Документи та інкасові доручення можуть бути надіслані банком-ремітентом безпосередньо інкасуючим банку або через інший банк.

f) Якщо  банк-ремітент не вказує  якого-небудь  конкретного банку  як представ- ника банку, то інкасуючий  банк може використовувати для цього будь-який банк за своїм вибором.

Стаття 6. Представлення / акцепт

У випадку, якщо документи  підлягають  оплаті за пред’явленням, банк, що пред- ставляє, повинен зробити подання до платежу без затримки.

У випадку, якщо документи підлягають оплаті в строк інший, ніж за пред’явленням, банк, що представляє, повинен, коли запитано  акцепт, зробити  представлення їх до акцепту без затримки, а якщо потрібен платіж, то зробити представлення до платежу не пізніше, ніж у день настання  відповідного строку платежу.

Стаття 7. Передача комерційних документів

Документи  проти акцепту (Д / А) і Документи  проти платежу (Д / П).

a) У інкасо не повинні  міститися  одночасно вексель  з відстроченою  датою пла- тежу та інструкції,  згідно з якими  комерційні  документи  підлягають  передачі проти платежу.

b) Якщо інкасо містить вексель з відстроченою датою платежу, в інкасових ін- струкціях  повинно бути вказано, чи підлягають  комерційні  документи  видачі проти акцепту (Д / А) або проти платежу (Д / П).


 

За відсутності таких вказівок  комерційні  документи  будуть передані тільки про- ти платежу, і інкасуючий  банк не нестиме відповідальності за будь-які наслідки, що випливають через затримку  в передаванні документів.

c) Якщо інкасо містить вексель з відстроченої датою платежу, а інкасові інструк- ції передбачають  видачу комерційних документів  проти платежу, документи  будуть видані тільки  проти такого платежу, і інкасуючий  банк не нестиме відповідальності за наслідки, що випливають через затримку  в передаванні документів.

Стаття 8. Створення нових документів

Якщо банк-ремітент дає інструкції  інкасуючому  банку або платникові створити документи (прості або переказні векселі, довірчі розписки, гарантії або інші докумен- ти), які не включені  в інкасо, банк-ремітент повинен  передати  форму  і текст тако- го документа, інакше інкасуючий  банк не нестиме відповідальності за форму і текст будь-якого  такого документа, представленого інкасуючим банком та/або платником.

D. Зобов’язання і відповідальність

Стаття 9. Сумлінність і розумна обачність

Банки  будуть діяти добросовісно й виявляти розумну обачність.

Стаття 10. Документи і товар / послуги / виконання

a) Товар не повинен направлятися безпосередньо на адресу банку або в його роз- порядження або його наказу без попередньої на те згоди з боку цього банку.

У тому випадку, якщо товар усе-таки відправлений безпосередньо на адресу бан- ку або в його розпорядження, або його наказу для передавання платнику  проти пла- тежу або акцепту чи на інших умовах без попередньої згоди з боку цього банку, такий банк не матиме ніяких  зобов’язань по передаванню  цього товару, який залишається на ризик і відповідальність сторони, яка відправила  товар.

b) Банки  не зобов’язані робити яких-небудь дій щодо товару за документарними інкасо, включаючи його складування та страхування, навіть якщо на те надано спеці- альні інструкції. Банки  здійснюватимуть такі дії лише тоді і в тих межах, на які вони дали згоду в кожному окремому випадку. Незалежно від положень статті 1 (с) це пра- вило застосовується і тоді, коли інкасуючий  банк не направляє про це спеціального сповіщення.

c) Тим не менше, якщо банки роблять дії для захисту товару, незалежно  від того, є відповідні  інструкції  чи їх немає, вони не несуть жодних зобов’язань  або відпові- дальності за долю й стан товару та дії або упущення з боку третіх осіб, яким доручено зберігання та/або захист товару. Однак інкасуючий банк повинен сповістити без зат- римки банку, від якого отримано інкасові доручення, про вчинення  таких дій.

d) Будь-які комісії або витрати,  понесені банками  у зв’язку зі зробленими захо- дами щодо захисту товару, повинні бути віднесені за рахунок сторони, від якої отри- мано інкасо.

e) І. Незалежно від положення статті 10 (а), якщо товар відправлений у розпоряд- ження  або за наказом  інкасуючого  банку, платник  зробив  по інкасо платіж, акцепт або виконав інші, що містяться  в інкасо, умови, й інкасуючий банк готовий передати товар, то вважається,  що банк-ремітент уповноважив інкасуючий банк вчинити так.

II. Якщо  інкасуючий  банк відповідно  до інструкцій  банку-ремітента або поло- жень  статті  10 (е)  передасть  товар,  банк-ремітент відшкодує  такому  інкасуючому банку всі понесені ним збитки та витрати.


 

Стаття 11. Звільнення від відповідальності за дії сторони, яка інструктується

a) Банки,  що користуються послугами  іншого банку або інших банків для вико- нання інструкцій  принципала, роблять це за рахунок і ризик такого принципала.

b) Банки  не несуть ніякої  відповідальності, якщо інструкції,  які вони передали, не були виконані, навіть якщо вони самі проявили ініціативу  у виборі такого іншого банку (банків).

c) Сторона, яка інструктує  іншу сторону виконати  відповідні дії, зобов’язана на- дати останній відшкодування за всіма зобов’язаннями, які покладаються іноземними законами  та звичаями.

Стаття 12. Звільнення від відповідальності за отриманими документами

а) Банки повинні визначити, що отримані документи відповідають тому переліку, який дано в інкасових дорученнях, і сповістити за допомогою телекомунікаційних за- собів або, якщо це неможливо,  іншим прискореним способом, без затримки  стороні, від якої отримано  інкасові  доручення,  про відсутність  яких-небудь документів  або про їхню невідповідність переліченим  у інкасових дорученнях.

Банки  не мають ніяких інших зобов’язань у цьому відношенні.

в) Якщо документи  не відповідають перерахованим, банк-ремітент повинен бути звільнений від спорів щодо типу і кількості документів, отриманих  інкасуючим  бан- ком.

с) За умови дотримання положень статті 5 (с) і статті 12 (а) та (B), банки будуть представляти документи  так, як вони отримані, без подальшої перевірки.

Стаття 13. Звільнення від відповідальності за дійсність документів

Банки  не несуть відповідальності за форму,  достатність,  точність,  справжність, підробку або правову силу будь-якого документа (ів), або за загальні та/або приватні умови, що містяться в самому (их) документі (ах) чи при внесенні в нього (них); вони також не несуть відповідальності за опис, кількість,  масу, якість, умови упакування, постачання,  цінність  або наявність  товару, представленого будь-яким (и)  докумен- том (ами),  або за сумлінність або дії та/або упущення, платоспроможність, виконан- ня або репутацію  відправників, перевізників, експедиторів,  одержувачів  або страхо- виків товару, або іншої будь-якої особи.

Стаття 14. Звільнення від відповідальності за затримку, втрату в дорозі  і перек- лад з однієї мови на іншу

а)  Банки  не несуть  відповідальності за наслідки,  викликані затримкою  та/або втрати  в дорозі повідомлень,  листів  або документів,  або за затримку,  перекручення або іншу (і) помилку (і) при передачі телекомунікаційних повідомлень або за помил- ку (і) у перекладі та/або тлумаченні  технічних термінів.

b) Банки  не несуть відповідальності за затримку,  спричинену необхідністю  до- битися пояснення одержаних інструкцій.

Стаття 15. Форс-мажор (обставини непереборної сили)

Банки  не несуть жодних зобов’язань або відповідальності за наслідки, що випли- вають з призупинення їхньої діяльності  внаслідок  стихійних  лих, бунтів, громадян- ських заворушень, війн або інших причин, які знаходяться поза їхнім контролем, або страйків і локаутів.


 

Стаття 16. Платіж  без затримки


Е. Платіж


 

а) Інкасовані суми (за мінусом  витрат  та/або додаткових  витрат)  повинні  бути без затримки передані стороні, від якої було отримано інкасові доручення, згідно з умовами цього інкасового доручення.

b) Незалежно від положень статті 1 (с), якщо не узгоджено інше, інкасуючий банк здійснить платіж інкасованої суми тільки на користь банку-ремітента.

Стаття 17. Платіж  у місцевій валюті

У тому випадку, коли документи підлягають оплаті у валюті країни платежу (міс- цевій валюті), представляючий банк повинен, якщо інше не обумовлено  в інкасових дорученнях,  передати документи  платнику  проти платежу у місцевій валюті, тільки якщо такою валютою можна негайно розпорядитися способом, зазначеним  у інкасо- вих дорученнях.

Стаття 18. Платіж  в іноземній  валюті

У тому випадку,  коли документи  підлягають  оплаті у валюті іншій, ніж валюта країни платежу (іноземній валюті), представляючий банк повинен, якщо інше не обумовлено  в інкасових  дорученнях,  передати документи  платнику  проти платежу у передбаченій іноземній валюті, тільки якщо така іноземна валюта може бути негайно переведена відповідно до інструкцій, зазначених  в інкасових дорученнях.

Стаття 19. Часткові платежі

а) Відносно «чистих» інкасо часткові платежі можуть бути прийняті тоді, в тако- му розмірі і на таких умовах, які дозволені  законодавством, що діють у місці плате- жу. Фінансовий (е) документ (и) буде переданий платникові тільки після одержання повного платежу по ньому.

b) Відносно документарних інкасо часткові платежі можуть бути прийняті,  тіль- ки якщо  в інкасових  дорученнях  містяться  спеціальні  повноваження на це. Однак якщо не вказано інше, представляючий банк буде передавати документи  платникові тільки  після одержання  повного платежу  і не несе відповідальності за наслідки,  що випливають через таку затримку  в передаванні документів.

с) В усіх випадках  часткові  платежі  будуть прийматися тільки  за умови дотри- мання положень статті 17 або статті 18 залежно від випадку.

Часткові  платежі, якщо вони приймаються,  повинні бути виконані  відповідно до положень статті 16.


 

Стаття 20. Відсотки


F. Відсотки, комісії і витрати


а) Якщо в інкасовому дорученні зазначено, що повинні бути інкасовані  відсотки, а платник  відмовляється їх платити, представляючий банк може передати документ (и) проти платежу або акцепту або на інших умовах, залежно від випадку, без інкаса- ції таких відсотків, за винятком випадків, передбачених у статті 20 (с).

b) Якщо такі відсотки повинні бути інкасовані, в інкасових дорученнях вказують- ся розмір відсотків, відсотковий період і підстава для розрахунку.

с) Якщо  в інкасової  дорученні  прямо  вказано,  що відмова  в оплаті відсотків  не допускається, а платник  відмовляється платити такі відсотки, представляючий банк не видає документи  та не несе відповідальності за наслідки,  спричинені  затримкою в передаванні  документа  (ів).  Якщо в оплаті відсотків  відмовлено,  представляючий банк повинен  інформувати про це без затримки  за допомогою телекомунікаційного повідомлення або, якщо це можливо,  іншим прискореним способом банк, від якого отримано інкасові доручення.


 

Стаття 21. Комісія і витрати

а) Якщо в інкасовому дорученні зазначено, що комісія за інкасування та/або вит- рати повинні бути за рахунок платника, а платник відмовляється їх оплачувати, пред- ставляючий банк може передати документ (и) проти платежу або акцепту або на ін- ших умовах залежно від випадку, без інкасування комісії та/або витрат, за винятком випадків,передбачених статею 21 (B).

У всіх випадках, якщо в оплаті комісії та/або видатків по інкасо відмовлено, вони повинні бути віднесені за рахунок  сторони, від якої отримано  інкасо, і можуть бути удержані з виручки.

b) Якщо  в інкасових  дорученнях  прямо  вказується, що в оплаті  комісії  та/або витрат  не може бути відмовлено,  а платник  відмовляється оплачувати  такі комісію та/або витрати,  представляючий банк не передаватиме  документів  і не нестиме від- повідальності  за будь-які наслідки, що випливають через затримку  в передаванні документа  (ів).  Якщо в оплаті комісії за інкасацію  та/або витрат  відмовлено,  пред- ставляючий банк повинен  без затримки  за допомогою телекомунікаційного зв’язку або, якщо це неможливо, іншим прискореним способом інформувати про це банк, від якого отримано інкасові доручення.

с) У всіх випадках, коли в спеціальних інструкціях інкасового доручення або відповідно  до положень  цих Правил  комісія та/або будь-які  інші витрати  з інкасу- вання повинні бути зроблені за рахунок принципала, інкасуючий  банк (и)  повинен мати право на швидке  отримання покриття відносно таких комісії, витрат  і витрат від банку, від якого отримано інкасові доручення, а банк-ремітент, у свою чергу, по- винен мати право на швидке  відшкодування принципалом будь-якої  суми, випла- ченої цим банком,  разом  з його власними  витратами та витратами незалежно  від частки інкасо.

d) Банки  зберігають за собою право вимагати сплати комісії та/або витрат аван- сом від сторони, від якої отримано  інкасові доручення,  для покриття витрат, що ви- никли у процесі виконання інструкцій, і до отримання такого платежу також зберіга- ють право не виконувати такі інструкції.


 

Стаття 22. Акцепт


G. Інші положення


Представляючий банк несе відповідальність за те, щоб акцепт переказного вексе- ля за формою був повним і правильним, але не несе відповідальності за достовірність якого-небудь  підпису або за наявність  у будь-якої  особи, яка підписала  акцепт, пов- новаження на таке підписання.

Стаття 23. Прості векселі та інші документи

Представляючий банк не несе відповідальності за достовірність  якого-небудь підпису або за наявність  у будь-якої  особи, що підписала  простий вексель, розписку або інший документ, повноваження на таке підписання.

Стаття 24. Протест

Інкасове  доручення  повинно  містити  спеціальні  інструкції  щодо вчинення  про- тесту (або іншої юридичної дії замість нього) у випадку неплатежу  або неакцепта.

За відсутності таких спеціальних інструкцій банки, що беруть участь у інкасуван- ні, не зобов’язані представляти документи для протесту (або вчинення іншої юридич- ної дії замість нього) в неплатежів  або неакцепту.


 

Будь-яка комісія  та витрати,  понесені  банками  у зв’язку з таким  протестом  або іншою юридичною  дією, будуть віднесені за рахунок  сторони, від якої отримано  ін- касові доручення.

Стаття 25. Представник на випадок  потреби

Якщо Принципала (довіритель) призначає представника діяти як представника на випадок потреби при неплатежів і/або неакцепті, інкасові доручення повинні ясно й повно вказувати повноваження такого представника на випадок потреби. За відсут- ності такої вказівки  банки не прийматимуть інструкцій  від представника на випадок потреби.

Стаття 26. Повідомлення

Інкасуючі банки повинні повідомляти про стан справ відповідно до таких правил. a) Форма  повідомлення

Усі повідомлення або інформація від інкасуючого банку, від якого було отримано інкасові  доручення,  повинні  містити  відповідні  деталі, включаючи  в усіх випадках номер для посилань банку-ремітента такий, який вказаний у інкасових дорученнях.

b) Спосіб сповіщення

На  відповідальності  банку-ремітента  лежить   інструктувати  інкасуючий   банк щодо способу, яким повинні бути дані повідомлення, зазначені в пунктах (с) I, (с) II і (с) III.

За  відсутності  таких інструкцій  інкасуючий  банк направлятиме відповідні  спо- віщення способом за своїм вибором за рахунок банку, від якого отримано інкасові доручення.

c) І. Повідомлення про платіж.

Інкасуючий банк  повинен  без зволікання направити повідомлення про платіж банку,  від якого  отримано  інкасові  доручення,  із зазначенням окремо  інкасованої суми або сум, утримання комісії /або  витрат, якщо такі мали місце, і способу розпо- рядження коштами.

II. Повідомлення про акцепт.

Інкасуючий банк  повинен  без зволікання направити повідомлення про акцепт банку, від якого отримано інкасові доручення.

III. Повідомлення про неплатежі або неакцепт.

Представляючий банк повинен  спробувати  з’ясувати причини  неплатежу  та не- акцепта і відповідно інформувати про це без зволікання банк, від якого отримано ін- касові доручення.

Представляючий банк повинен  без зволікання направити повідомлення про не- платежі та/або неакцепт банку, від якого отримано інкасові доручення.

При отриманні такого повідомлення банк-ремітент повинен дати відповідні інструкції щодо подальших дій з документами.  Якщо такі інструкції не отримані представляючим банком протягом  60 днів після його повідомлення про неплатежі та/або неакцепт, документи  можуть бути повернуті банку, від якого отримано інка- сові доручення,  без будь-якої  подальшої  відповідальності з боку представляючого банку.