18.5. Розрахунки з використанням векселів

У системі міжнародних  розрахунків одним з головних інструментів  є вексель. Вексель, як і чек, належить  до кредитних  засобів платежу, що обумовлено поши-

ренням у зовнішній торгівлі комерційного  кредиту.

Вексель — це цінний папір, який оформлюється в строгій відповідальності з ви- могами закону та засвідчує безумовне й беззаперечне  боргове зобов’язання.

При розрахунках із зовнішньоторговельних операцій використовуються два основні види векселів: прості та переказні (тратти).

Простий вексель — це складений за суворо визначеною формою документ, за яким боржник (векселедавець) бере на себе просте, нічим не обумовлене зобов’язання у за- значений  строк, в обумовленому місці здійснити  платіж кредиторові (векселедержа- телеві) або тому, кому він накаже. При простому векселі платником є сам векселеда- вець. Таким чином, простий вексель — це боргове зобов’язання  імпортера здійснити платіж.

Переказний вексель (тратта) — це складений  за суворо визначеною  формою документ,  у якому  міститься  проста  і нічим  не обумовлена  пропозиція кредитора


 

(трасанта), адресована  боржнику  (трасату) в зазначений термін, у зазначеному міс- ці сплатити  третій особі (ремітенту) певну грошову суму. Таким чином, у складанні переказного  векселя беруть участь три особи: трасант (особа, яка видала вексель або наказ платити), трасат (платник за векселем)  та ремітент (особа, на користь якої ви- дано вексель).  Слід  зазначити,  що при виконанні зобов’язання  за траттою  трасант одночасно є кредитором відносно трасата і боржником  щодо ремітента.

При розрахунках на умовах комерційного  кредиту частіше використовується пе- реказний  вексель.

У складанні  простого векселя  беруть участь дві особи: векселедавець (платник) та векселедержатель (отримувач коштів за векселем).  Схема розрахунку  за допомо- гою простого векселя наведена на рис. 18.3.


 

Експортер

(продавець)


1

2          Імпортер

(покупець)

3


 

7          4

8


 

Банк експортера

(продавця)


5

Банк імпортера

6          (покупця)


 

Рис. 18.3. Механізм розрахунків за поставлені  в кредит товари за допомогою простого векселя

Схема містить такі кроки:

1-й крок — укладення угоди;

2-й крок — передача товару з платежем у кредит;

3-й крок — виставлення векселя з позначенням строку платежу;

4-й крок — після завершення строку платежу передача векселя на інкасо;

5-й крок — вексель передається для оплати;

6-й крок — гроші поступають на рахунок продавця;

7-й крок — повідомлення про надходження грошей;

8-й крок — повідомлення про платіж за векселем.

У складанні переказного векселя беруть участь три особи:

— трасант — особа, яка видала вексель чи наказ платити;

— трасат-платник за векселем;

— ремітент — особа, на користь якої видано вексель.

Схема розрахунку  за допомогою переказного векселя наведена на рис. 18.4. Схема містить такі кроки:

1-й крок — трасант одержує товар від ремітента;

2-й крок — трасант відвантажує цей товар трасату;


 


±Ï¿Ð¿ÌÑ          2

(ÁÄÉÐÄÊÄÿÁÄÕÛ)


±Ï¿Ð¿Ñ (ÎÊ¿ÑÌÇÉ)


 

1          3          4          5

¯ÄË’ÑÄÌÑ (ÁÄÉÐÄÊÄÃÄÏÅ¿ÑÄÊÛ)

Рис. 18.4. Механізм розрахунків за поставлені  в кредит товари за допомогою переказного векселя

3-й крок — трасант передає емітенту переказний вексель, де вказано, що платни- ком його боргу перед ремітентом буде трасат;

4-й крок — ремітент  пред’являє  трасату  переказний вексель,  за яким  він споді- вається отримати акцепт;

5-й крок — трасат робить на векселі напис, який означає його згоду оплатити  пе- реказний  вексель;

6-й крок — ремітент після акцепту пред’являє  переказний вексель до сплати;

7-й крок — ремітент отримує кошти у вказаний строк.

Вексель  складається за чітко встановленою формою. Його  форма  та вигляд  ре- гламентуються певною системою міжнародного та національного вексельного права. У багатьох країнах для уніфікації  здійснення операцій  з векселями розроблено  век- сельні формуляри.

До обов’язкових реквізитів простого векселя належать:

— назва «вексель»;

— проста та нічим не обумовлена обіцянка сплатити  певну суму коштів;

— строк платежу;

— місце платежу;

— найменування отримувача  коштів;

— місце і дата складання векселя;

— підпис векселедавця.

До обов’язкових реквізитів переказного векселя належать:

— назва «вексель»;

— безумовний наказ сплатити  певну суму коштів;

— назва платника  (трасата);

— строк платежу;

— місце платежу;

— назва отримувача  коштів (ремітента);

— місце та дата складання векселя;

— підпис векселедавця (трасанта).


 

Якщо у векселі відсутній хоча б один з перелічених реквізитів, то цей документ не матиме сили тратти чи простого векселя, за винятком таких випадків:

— якщо  немає  вказівки  на місце платежу,  місце позначене  біля  найменування платника  і є місцем платежу векселя;

— якщо  немає вказівки  на місце видачі векселя,  місцем видачі є місце, вказане поряд з іменем векселедавця;

— вексель, у якому не вказано  строку платежу, є векселем, який підлягає  оплаті за пред’явленням.

У  міжнародних  розрахунках найчастіше  використовуються акцептові  векселі.

Акцепт векселя — це підтвердження трасатом своєї згоди здійснити  платіж за вексе- лем. Акцепт векселя здійснюється у вигляді напису на лицьовому  боці документа та підписується акцептантом.  Необхідність акцепту  спричинена тим, що зобов’язання трасата за переказним  векселем виникають  лише після його акцепту.

Гарантією  за простими  та переказними векселями є їхнє  авалювання  банком. Аваль — це гарантія  платежу  за простим  та переказним  векселями з боку аваліста, якщо боржник не виконав своїх зобов’язань за векселем. Він здійснюється на лицьо- вому боці векселя або на додатковому  аркуші (алонжі) та підписується авалістом.

У міжнародному платіжному обігу вексель є оборотним фінансовим документом. Це означає,  що з передачею векселя  іншій особі до нього переходять  усі права, ви- моги та ризик за цим документом. Передавання векселя здійснюється шляхом пере- давального  напису — індосаменту,  який  здійснюється на зворотному  боці векселя  і підписується індосаментом.

Вексель може бути виписаний у будь-якій  валюті, проте здебільшого він випису- ється у валюті країни платежу.

Векселі, які виписані в одній країні, а підлягають оплаті в іншій, називаються іно- земними (зовнішніми).

В основі розрахунків при операціях  з іноземними векселями важливе  значення має вексельний курс.

Вексельний курс — це ціна іноземного векселя у національній валюті. При коти- руванні  короткострокових вексельних  курсів за основу береться  курс «спот», а при котируванні довгострокових вексельних  курсів орієнтуються на курс «форвард».

Для визначення вартості іноземного векселя необхідно знати:

— суму векселя;

— строк векселя;

— день продажу векселя;

— курс векселя;

— облікову ставку за місцем платежу.

Поряд  з комерційними векселями використовуються і банківські  векселі.  Бан- ківський  вексель — це тратта, яку виставляють банки на своїх іноземних  кореспон- дентів. Імпортери,  купуючи  ці векселі  в національних банків  і пересилаючи  їх для експортерів, погашають у такий спосіб свої боргові зобов’язання.

Використання  векселів   може   бути   передбачено,   а  іноді   і  визначатись як обов’язкова  умова при застосуванні  акредитивної та інкасової  форми  розрахунків. При таких формах розрахунків використання тратти повинно бути передбачено уго- дою між партнерами.  В інкасовому  дорученні та дорученні на відкриття акредитива вказується, що товарні документи  передаються  імпортеру  лише за умови оплати  чи акцепту виставленої тратти.