2.1. Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів

Комісією ООН з права міжнародної  торгівлі (ЮНСІТРАЛ) розроблена  Конвен- ція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, щоб уніфікувати умови міжнародних  торговельних  угод, які укладаються,  і усунути істотні розбіжності в на- ціональних  законодавствах. Ця Конвенція прийнята в 1980 р. на Конференції ООН з договорів міжнародної купівлі-продажу товарів, що проходила у Відні і тому названа Віденською.  У Конференції брало участь 48 країн. З 1 січня  1988 р. Конвенція на- брала чинності.

Конвенція надає учасникам  широкі  можливості  для формулювання умов угоди відповідно до їхніх інтересів і з урахуванням особливостей  її змісту. У ній містяться уніфіковані правила,  що регулюють міжнародну  купівлю-продаж товарів, що стосу- ються більшості країн з різними  економічними і правовими  системами і спрямовані на усунення правових бар’єрів у міжнародній торгівлі.

Конвенція має нормативний характер,  однак сторони  можуть у договорі відсту- пити від будь-якого  її положення чи змінити дію.

Особливостями Віденської конвенції є те, що вона:

— містить  уніфіковані правила  укладання і виконання договорів  міжнародної купівлі-продажу товарів;

— допомагає прискорити, полегшити  й здешевити  ведення переговорів, тому що відпадає необхідність у вивченні законодавства країни контрагента;

— створює передумови для однозначного  трактування прав і обов’язків сторін;

— сприяє  ліквідації  нерівноправних дискримінаційних відносин  у міжнародній торгівлі;

— визначає зобов’язання  продавця  і покупця за договором;

— регулює відносини між контрагентами щодо об’єктів договору при виникненні спорів між сторонами, що належать до країн, які не є учасниками Конвенції;

— встановлює  перелік об’єктів договору купівлі-продажу, на які не поширюється її дія;

— визначає  ознаки  договору купівлі-продажу, до яких  Конвенція не застосову- ється.


 

КОНВЕНЦІЯ ООН  ПРО ДОГОВОРИ МIЖНАРОДНОЇ КУПIВЛI-ПРОДАЖУ ТОВАРІВ

(Витяги)


 

Стаття 1


Частина I. Сфера застосування та загальнi положення

Глава I. Сфера застосування


1. Ця Конвенцiя застосовується до договорiв купiвлi-продажу товарiв мiж сторо- нами, комерцiйнi  пiдприємства яких перебувають у рiзних державах:

a) коли цi держави є Договiрними державами; або

b)  коли  згiдно  з нормами  міжнародного приватного   права  застосовано  право

Договiрної держави.

2. Та обставина, що комерцiйнi пiдприємства сторiн розмiщенi в рiзних державах, не береться  до уваги, якщо  це не випливає нi з договору, нi з дiлових  вiдносин  або обмiну iнформацiєю мiж сторонами, що мали мiсце до чи в момент його укладення.

3. Нi нацiональна належнiсть  сторiн, нi їхній цивiльний чи торговельний статус, нi цивiльний чи торговельний характер договору не беруться до уваги при визначеннi застосовностi  цiєї Конвенцiї.

Стаття 2

Ця Конвенцiя не застосовується до продажу:

a) товарiв,  придбаних  для особистого, сiмейного  чи домашнього  використання, крім випадків, коли продавець у будь-який час до чи в момент укладення договору не знав i не мiг знати, що товари придбанi для такого використання;

b) з аукцiону;

c) у порядку виконавчого  провадження чи іншим чином згiдно iз законом;

d) фондових  паперiв, акцiй, забезпечувальних паперiв, оборотних  документiв  та грошей;

e) суден водного й повітряного транспорту, а також суден на повiтрянiй подушцi;

f) електроенергії.

Стаття 3

1. Договори  на поставку  товарiв,  якi потребують  подальшого  виготовлення або виробництва, вважаються договорами  купiвлi-продажу, якщо сторона, що замовляє товар, не бере на себе зобов’язання поставити iстотну частину матерiалiв, необхiдних для виготовлення або виробництва таких товарiв.

2. Ця  Конвенцiя не застосовується до договорiв,  у яких  зафiксовано, що зобо- в’язання  сторони,  яка поставляє  товари,  полягають  переважно  у виконаннi роботи або в наданнi iнших послуг.

Стаття 4

1. Ця Конвенцiя регулює тiльки укладання договорiв купiвлi-продажу та тi пра- ва й зобов’язання  продавця  i покупця,  якi випливають з такого договору. Зокрема, оскiльки iнше безпосередньо не передбачено Конвенцiєю,  вона не стосується:

a) дiйсностi самого договору, чи яких-небудь його положень, чи будь-якого звичаю; b) наслiдкiв, якi може мати договiр щодо права власностi на проданий товар. Стаття 5

Ця Конвенцiя не застосовується щодо вiдповiдальностi продавця за завдану това- ром шкоду здоров’ю особи або заподiяну  смерть.


 

Стаття 6

Сторони можуть виключати застосування цiєї Конвенцiї або, за умови додержан- ня статтi 12, вiдступати вiд будь-якого  з її положень чи змiнювати  його.


 

Стаття 7


Глава II. Загальнi положення


1. При  тлумаченнi  цiєї Конвенцiї  належить  враховувати її мiжнародний харак- тер та необхiднiсть  сприяти  досягненню  однакового  її застосування й додержання сумлiнностi в мiжнароднiй торгiвлi.

2. Питання, що стосуються предмета регулювання цiєї Конвенцiї, якi безпосеред- ньо в нiй не вирiшенi,  пiдлягають  вирiшенню  згiдно iз загальними принципами, на яких вона ґрунтується, за умови вiдсутностi  таких принципiв — згiдно з правом, за- стосованим вiдповiдно до норм мiжнародного приватного  права.

Стаття 8

1. Для мети цiєї Конвенцiї заяви чи iнша поведiнка сторони тлумачаться згiдно з її намiром, якщо iнша сторона знала або не могла не знати, який був цей намiр.

2. Якщо  попереднiй  пункт  незастосовний, то заява  чи iнша поведiнка  сторони тлумачаться згiдно з тим розумiнням, яке мала б розумна особа, котра виступає в тiй самiй якостi, що й iнша сторона за аналогiчних обставин.

3.  При  визначеннi   намiру  сторони  чи  розумiння,   яке  мала  б  розумна  особа, необхiдно враховувати всi вiдповiднi обставини, включаючи  переговори, будь-яку практику,  яку  сторони  встановили у своїх вiдносинах,  звичаї  i будь-яку  наступну поведiнку сторiн.

Стаття 9

1. Сторони пов’язанi будь-яким звичаєм, щодо якого вони домовилися, та практи- кою, яку вони встановили у своїх вiдносинах.

2. За вiдсутностi  iнших домовленостей вважається,  що сторони мали на увазi за- стосування  до їхнього договору чи до його укладення звичаю, про який  вони знали чи мали знати i який у мiжнароднiй торгiвлi широко вiдомий i постiйно додержується сторонами в договорах такого роду й вiдповiднiй галузi торгiвлi.

Стаття 10

Для цiлей цiєї Конвенцiї:

a) якщо сторона має бiльше нiж одне комерцiйне  пiдприємство, її комерцiйним пiдприємством вважається те, яке, з урахуванням обставин,  вiдомих  сторонам  або передбачуваних ними в будь-який час до чи в момент укладення договору, має най- тiснiший зв’язок з договором та його виконанням;

b) якщо сторона не має комерцiйного  пiдприємства,  береться до уваги її постiйне мiсце проживання.

Стаття 11

Не  вимагається, щоб договiр  купiвлi-продажу укладався  чи пiдтверджувався в письмовiй формi або пiдпорядковувався iншiй вимозi щодо форми. Вiн може доводи- тися будь-якими засобами, включаючи свiдчення.

Стаття 12

Будь-яке положення статтi 11, статтi 29 частини II цiєї Конвенцiї,  яке допускає, щоб договiр купiвлi-продажу, його змiна та припинення за згодою сторiн або офер- та, акцепт  чи будь-яке  iнше вираження намiру  здiйснювалися не в письмовiй,  а в


 

будь-якiй  iншiй формi, незастосовне, якщо хоча б одна зi сторiн має своє комерцiйне пiдприємство в договiрнiй державi, яка зробила  заяву на пiдставi статтi 96 цiєї Конвенцiї. Сторони не можуть вiдступати вiд цiєї статтi чи змiнювати  її дiю.

Стаття 13

Для  цiлей  цiєї  Конвенцiї  пiд  «письмовою  формою»  розумiються також  повi- домлення телеграфом  i телетайпом.


 

Стаття 14


Частина II. Укладання договору


1. Пропозицiя про укладання договору, адресована однiй чи кiльком конкретним особам, є офертою,  якщо  вона досить виразна  й висловлює  намiр оферента  вважа- ти себе зв’язаним  у разi акцепту.  Пропозицiя є достатньо  виразною,  якщо  в нiй за- значено товар та безпосередньо  чи опосередковано встановлюються його кiлькiсть  i вартiсть або передбачено порядок їх визначення.

2. Пропозицiя, адресована  невизначеному колу осiб, розглядається лише як за- прошення  робити  оферти,  якщо iнше прямо  не зазначене  особою, яка зробила  таку пропозицiю.

Стаття 15

1. Оферта  набуває чинностi, коли вона одержана адресатом оферти.

2. Оферта,  навiть  коли  вона  є невiдкличною, може бути  скасована  оферентом, якщо  повiдомлення про скасування одержано  адресатом  оферти  ранiше,  нiж сама оферта, чи одночасно з нею.

Стаття 16

1. Поки договiр не укладено, оферта може бути вiдкликана оферентом,  якщо повiдомлення про  вiдкликання буде одержано  адресатом  оферти  до вiдправлення ним акцепту.

2. Однак оферта не може бути вiдкликана:

a)  якщо  в офертi  зазначено  шляхом  встановлення певного  строку  акцепту  чи iншим чином, що вона є невiдкличною; або

b) якщо для адресата оферти було розумним розглядати оферту як невiдкличну й адресат оферти дiяв вiдповiдно.

Стаття 17

Оферта,  навiть якщо вона є невiдкличною, втрачає чиннiсть пiсля одержання оферентом  повiдомлення про вiдхилення оферти.

Стаття 18

1. Заява чи iнша поведiнка  адресата  оферти,  що висловлює  згоду з офертою,  є акцептом. Мовчання чи бездiяльнiсть самi по собi не є акцептом.

2. Акцепт оферти набуває чинностi в момент, коли зазначена згода одержана офе- рентом. Акцепт не має чинностi, якщо оферент не одержує зазначеної згоди в установ- лений ним строк, а якщо строк не встановлено,  то в розумний  строк, беручи до уваги обставини  угоди, у тому числi швидкiсть  використаних оферентом  засобiв зв’язку. Усна оферта повинна бути акцептована негайно, якщо з обставин не випливає iнше.

3. Однак, якщо через оферту або в результатi  практики,  встановленої сторонами у своїх взаємних  вiдносинах, чи звичаю адресат оферти може, не повiдомляючи офе- рента, висловити згоду шляхом вчинення  якої-небудь дiї, зокрема дiї, що стосується вiдправлення товару чи оплати вартостi, акцепт набуває чинностi в момент вчинення


 

такої дiї за умови, що вона вчинена  в межах строку, передбаченого  у попередньому пунктi.

Стаття 19

1. Вiдповiдь  на оферту, яка має на метi бути акцептом,  але мiстить  доповнення, обмеження  чи iншi змiни, є вiдхиленням оферти i являє  собою зустрiчну оферту.

2. Однак вiдповiдь на оферту, яка має на метi бути акцептом, але мiстить додатковi чи вiдмiтнi умови, якi iстотно не змiнюють умов оферти, є акцептом,  якщо оферент без невиправданої затримки не заперечить усно проти цих розходжень або не надiшле повiдомлення про це. Якщо вiн цього не робить, то умовами договору будуть умови оферти зi змiнами, що мiстяться  в акцептi.

3. Додатковi  чи вiдмiтнi умови щодо, поряд з iншим, вартостi, платежу, якостi й кiлькостi  товару, мiсця  й строку  поставки,  обсягу  вiдповiдальностi однiєї зi сторiн перед iншою або вирiшення спорiв вважаються такими, що iстотно змiнюють умови оферти.

Стаття 20

1. Перебiг  строку  для  акцепту,  встановленого оферентом  у телеграмi  чи листi, розпочинається з моменту  подання  телеграми  для вiдправлення, або з дати, зазна- ченої в листi, або, якщо така дата не зазначена, з дати, зазначеної на конвертi. Перебiг строку для акцепту, встановленого оферентом  за допомогою телефону, телетайпу  чи iнших засобiв моментального зв’язку, розпочинається з моменту одержання  оферти її адресатом.

2. Державнi свята чи неробочi днi, що мають мiсце протягом строку для акцепту, не виключаються при пiдрахуваннi  цього строку. Однак, якщо повiдомлення про ак- цепт не може бути доставлене на адресу оферента в останнiй день зазначеного строку внаслiдок того, що цей день у мiсцi перебування комерцiйного  пiдприємства оферен- та припадає  на державне  свято чи неробочий  день, строк подовжується до першого наступного робочого дня.

Стаття 21

1. Запiзнiлий акцепт,  однак, зберiгає  свою чиннiсть  акцепту,  якщо  оферент  без затримки повiдомить про це адресата оферти усно чи надiшле йому вiдповiдне повiдомлення.

2. Коли  з листа чи iншого письмового  повiдомлення, що мiстить  запiзнiлий ак- цепт, видно, що якби пересилання було нормальним,  цей акцепт був би одержаний завчасно, запiзнiлий акцепт  зберiгає  чиннiсть  акцепту,  якщо  оферент  без затримки не повiдомить адресата оферти усно, що вiн вважає свою оферту такою, що втратила чиннiсть, або не надiшле повiдомлення про це.

Стаття 22

Акцепт може бути скасовано, якщо повiдомлення про скасування одержане офе- рентом ранiше від того моменту чи в той момент, коли акцепт мав би набути чинностi.

Стаття 23

Договiр вважається укладеним, коли акцепт оферти набуває чинностi вiдповiдно до положень цiєї Конвенцiї.

Стаття 24

Для цiлей частини  II цiєї Конвенцiї  оферта, заява про акцепт або будь-яке  iнше висловлення намiру  вважаються «одержаними» адресатом,  якщо  вони повiдомленi йому  усно  чи  доставленi   будь-яким засобом  йому  особисто,  в  його  комерцiйне


 

пiдприємство чи на його поштову  адресу, або, якщо  вiн не має комерцiйного  пiд- приємства  чи поштової адреси, на його постiйне мiсце проживання.


 

Стаття 25


Частина III. Купiвля-продаж товарiв

Глава I. Загальнi положення


Порушення договору, допущене однiєю iз сторiн, є iстотним, якщо воно тягне за собою таку шкоду для iншої сторони, що остання значною мiрою позбавляється того, на що вона мала право розраховувати на пiдставi договору, крiм випадкiв, коли сто- рона, що порушила договiр, не передбачала такого результату, i розумна особа, що дiє в тiй самiй якостi за аналогiчних обставин, не передбачала б його.

Стаття 26

Заява про розiрвання договору має чиннiсть лише в тому разi, якщо вона зробле- на iншiй сторонi шляхом повiдомлення.

Стаття 27

Оскiльки iнше прямо  не передбачене  частиною  III  цiєї Конвенцiї,  у разi, коли сповiщення,  запит чи iнше повiдомлення дано або зроблено  стороною вiдповiдно  до частини  III  та засобами,  належними за даних  обставин,  затримка  чи помилка  при передачi  повiдомлення або його недоставлення за призначенням не позбавляє цю сторону права посилатися на своє повiдомлення.

Стаття 28

Якщо вiдповiдно  до положень  цiєї Конвенцiї  одна iз сторiн має право вимагати виконання якогось  зобов’язання  iншої  сторони,  суд не буде зобов’язаний  виноси- ти рiшення  про виконання, крiм випадкiв,  коли  вiн зробив  би це на пiдставi  свого власного закону щодо аналогiчних  договорiв купiвлi-продажу, не регульованих цiєю Конвенцiєю.

Стаття 29

1. Договiр може бути змiнений  або припинений шляхом простої згоди сторiн.

2. Письмовий договiр, у якому мiститься положення,  яке потребує, щоб будь-яка змiна  договору  або його припинення за згодою сторiн  здiйснювалися в письмовiй формi, не може iншим чином бути змiнений або припинений за згодою сторiн. Однак поведiнка сторони може виключити для неї можливiсть  посилатися на зазначене по- ложення тiєю мiрою, якою iнша сторона розраховувала на таку поведiнку.


 

Стаття 30


Глава II. Зобов’язання продавця


Продавець   зобов’язаний   поставити   товар,  передати  документи,  що  стосують- ся його, та передати  право власностi  на товар вiдповiдно  до вимог договору та цiєї Конвенцiї.


 

Стаття 31


Роздiл 1. Поставка товару  й передача документiв


Якщо продавець не зобов’язаний поставити товар в якомусь iншому визначеному мiсцi, його зобов’язання  стосовно поставки полягають:

a) якщо договiр купiвлi-продажу передбачає перевезення товару, — у здачi товару першому перевiзниковi для передачi покупцевi;


 

b) якщо у випадках, що не пiдпадають пiд дiю попереднього пiдпункту, договiр сто- сується  товару, визначеного  iндивiдуальними ознаками,  або неiндивiдуалiзованого товару, який має бути взятий  з визначених  запасiв або виготовлений чи зроблений, i сторони в момент укладення договору знали про те, що товар знаходиться або має бути виготовлений чи вироблений у певному мiсцi, — в наданнi товару в розпоряд- ження покупця в цьому мiсцi;

c) в iнших випадках  — у наданнi товару в розпорядження покупця  в мiсцi, де на момент укладення договору розміщувалось комерцiйне  пiдприємство продавця.

Стаття 32

1. Якщо продавець вiдповiдно до договору або цiєї Конвенцiї передає товар пере- вiзниковi  i якщо товар чiтко не iдентифiкований для мети договору шляхом марку- вання, шляхом вiдвантажувальних документiв або iншим чином, продавець повинен надiслати покупцевi повiдомлення про вiдправлення iз зазначенням товару.

2. Якщо  продавець  зобов’язаний  забезпечити перевезення товару,  вiн повинен укласти такi договори, якi необхiднi для перевезення товару в мiсце призначення на- лежними  за даних обставин засобами транспортування та на умовах, звичайних для такого транспортування.

3. Якщо  продавець  не зобов’язаний  страхувати  товар при його перевезеннi,  вiн повинен  на прохання  покупця  подати йому всю наявну  iнформацiю,  необхiдну для здiйснення такого страхування покупцем.

Стаття 33

Продавець  повинен поставити товар:

a) якщо договiр установлює чи дає можливiсть  визначити дату поставки — на цю дату;

b) якщо договiр визначає  чи дає можливiсть  визначити перiод часу для постав- ки — в будь-який момент у межах цього перiоду, оскiльки з обставин не випливає,  що дата поставки призначається покупцем; або

c) в будь-якому  iншому разi — в розумний  строк пiсля укладення договору.

Стаття 34

Якщо продавець зобов’язаний передати документи, що стосуються товару, вiн пови- нен зробити це в строк, у мiсцi й у формi, що передбаченi за договором. Якщо продавець передав документи  ранiше від зазначеного  строку, вiн може до закiнчення цього стро- ку усунути будь-яку невiдповiднiсть у документах  за умови, що здiйснення ним цього права не завдає покупцеві нерозумних незручностей  чи нерозумних витрат. Покупець, однак, зберiгає право вимагати вiдшкодування збиткiв вiдповiдно до цiєї Конвенцiї.


 

Стаття 35


Роздiл 2. Вiдповiднiсть товару  i права третiх осiб


1. Продавець  повинен  поставити  товар, який  за кiлькiстю,  якiстю  й описанням вiдповiдає вимогам договору i який затарований чи упакований так, як це вимагаєть- ся за договором.

2. Крiм випадкiв, коли сторони домовилися про iнше, товар не вiдповiдає догово- ру, якщо вiн:

a) не придатний для тих цiлей, для яких такий товар звичайно використовується; b) не придатний для будь-якої конкретної  мети, про яку продавця  прямо чи опо- середковано було повiдомлено  пiд час укладення договору, крiм тих випадкiв, коли з


 

обставин випливає,  що покупець не розраховував або що для нього було нерозумним розраховувати на компетентнiсть i мiркування продавця;

c) не має якостей  товару, представленого продавцем  покупцевi  як зразок чи мо- дель;

d) не затарований чи не упакований звичайним для таких товарiв способом, а за вiдсутностi  такого — способом, який  є належним для збереження  й захисту  даного товару.

3. Продавець  не несе вiдповiдальностi на пiдставi  пiдпунктiв  a–d  попереднього пункту  за будь-яку  невiдповiднiсть товару, якщо  пiд час укладення договору поку- пець знав чи не мiг не знати про таку невiдповiднiсть.

Стаття 36

1. Продавець несе вiдповiдальнiсть за договором i за цiєю Конвенцiєю за будь-яку невiдповiднiсть товару, яка iснує в момент переходу ризику на покупця, якщо навiть ця невiдповiднiсть стає очевидною тiльки пiзнiше.

2. Продавець також несе вiдповiдальнiсть за будь-яку невiдповiднiсть товару, яка виникає пiсля моменту, зазначеного в попередньому пунктi, i є наслiдком порушення ним будь-якого  свого зобов’язання,  включаючи  порушення  будь-якої  гарантiї  того, що протягом  того чи iншого строку товар буде залишатися придатним  для звичай- них цiлей  чи якої-небудь конкретної  цiлi, або буде зберiгати  обумовленi  якостi  чи властивостi.

Стаття 37

У разi дострокової  поставки  продавець  зберiгає  право  до настання  передбаче- ної для поставки  дати поставити  частину  чи кiлькiсть  товару, якої не вистачає, або новий товар замiсть поставленого  товару, який не вiдповiдає договору, або усунути будь-яку  невiдповiднiсть у поставленому  товарi за умови, що здiйснення ним цьо- го права не спричиняє покупцевi  нерозумних незручностей  чи нерозумних витрат. Покупець,  однак, зберiгає право вимагати вiдшкодування збиткiв вiдповiдно до цiєї Конвенцiї.

Стаття 38

1. Покупець  повинен  оглянути  товар або забезпечити його огляд у такий корот- кий строк, який практично  можливий за даних обставин.

2. Якщо договором передбачається перевезення товару, огляд може бути вiдкла- дений до прибуття  товару в мiсце його призначення.

3. Якщо мiсце призначення товару змiнене пiд час його перебування в дорозi або товар перевiдправлений покупцем i при цьому покупець не мав розумної можливостi оглянути  його, а продавець  пiд час укладення договору знав чи повинен  був знати про можливiсть  такої змiни чи такого перевiдправлення, огляд товару може бути вiдкладено до його прибуття  в нове мiсце призначення.

Стаття 39

1. Покупець  втрачає  право  посилатися на невiдповiднiсть товару,  якщо  вiн не повiдомляє продавцеві про характер невiдповiдностi, в розумний  строк пiсля того, як вона була чи повинна була бути виявленою покупцем.

2. У будь-якому  разi покупець  втрачає  право посилатися на невiдповiднiсть то- вару, якщо вiн повiдомляє продавцеві  про нього не пiзнiше, нiж у межах дворiчного строку, рахуючи з дати фактичної передачi товару покупцевi,  оскiльки  цей строк не суперечить строку гарантiї.


 

Стаття 40

Продавець  не має права  посилатися на положення статей  38 i 39, якщо  невiд- повiднiсть товару пов’язана з фактами,  про якi вiн знав чи не мiг не знати та про якi вiн не повiдомив покупцеві.

Стаття 41

Продавець зобов’язаний поставити товар вiльним вiд будь-яких прав чи домагань третiх осiб, крiм тих випадкiв, коли покупець погодився  прийняти товар, обтяжений таким правом чи домаганням.  Однак  якщо такi права чи домагання  ґрунтуються на промисловiй власностi  або iнтелектуальнiй власностi,  то зобов’язання  продавця  ре- гулюються статею 42.

Стаття 42

1. Продавець  зобов’язаний  поставити  товар вiльним вiд будь-яких  прав чи дома- гань третiх осiб, що ґрунтуються на промисловiй власностi або iншiй iнтелектуальнiй власностi,  про якi на момент  укладення договору  продавець  знав чи не мiг не зна- ти, за умови, що такi права чи домагання  ґрунтуються на промисловiй власностi  або iнтелектуальнiй власностi:

a) за законами  держави,  де товар буде перепродаватися або використовуватися iншим  чином,  якщо  в момент  укладення договору  сторони  припускали, що товар буде перепродаватися iншим чином у цiй державi; або

b) в будь-якому  iншому випадку  — за законом  держави,  в якiй знаходиться ко- мерцiйне пiдприємство покупця.

2. Зобов’язання продавця,  передбачене  в попередньому пунктi, не поширюється на випадки, якщо:

a) в момент укладення договору покупець  знав чи не мiг не знати про такi права й домагання; або

b) такi права чи домагання  є наслiдком  додержання продавцем  технiчних  крес- лень, проектiв, формул чи iнших вихiдних даних, поданих покупцем.

Стаття 43

1. Покупець втрачає право посилатися на положення статтi 41 або 42, якщо вiн не повiдомляє продавцеві про характер прав чи домагань третьої особи, в розумний строк пiсля того, як вiн дiзнався чи повинен був дiзнатися  про таке право чи домагання.

2. Продавець  не має права посилатися на положення попереднього пункту, якщо вiн знав про право чи домагання  третьої особи та про характер  такого права чи до- магання.

Стаття 44

Незважаючи на положення пункту  1 статтi 39 та пункту  1 статтi 43, покупець може знизити  цiну вiдповiдно  до статтi 50 або вимагати  вiдшкодування збиткiв,  за винятком упущеної  вигоди, якщо  в нього є розумне  виправдання того, чому вiн не надав повiдомлення, що вимагається.

Роздiл 3. Засоби правового захисту в разi порушення договору продавцем

Стаття 45

1. Якщо продавець не виконує яке-небудь iз своїх зобов’язань за договором або за цiєю Конвенцiєю,  покупець може:

a) здiйснити  права, передбаченi у статтях 46–52;

b) вимагати вiдшкодування збиткiв, як це передбачено у статтях 74–77.


 

2. Здiйснення покупцем свого права на iншi засоби правового захисту не позбав- ляє його права вимагати вiдшкодування збиткiв.

3. Жодне  вiдстрочення не може  бути  надане  продавцеві  судом чи арбiтражем, якщо покупець вдається до якого-небудь  засобу правового захисту вiд порушення договору.

Стаття 46

1. Покупець може вимагати виконання продавцем своїх зобов’язань, якщо тiльки покупець не вдався до засобу правового захисту, не сумiсного з такою вимогою.

2. Якщо  товар  не вiдповiдає  договору,  покупець  може  вимагати  замiни  товару тiльки в тому разi, коли така невiдповiднiсть є iстотним порушенням договору й ви- могу про замiну товару заявлено  або одночасно з повiдомленням, даним вiдповiдно до статтi 39, або в розумний  строк пiсля нього.

3. Якщо товар не вiдповiдає договору, покупець може вимагати вiд продавця усунення  цiєї невiдповiдностi шляхом  виправлення, крiм випадкiв,  коли це є неро- зумним  з урахуванням усiх обставин.  Вимога про усунення  невiдповiдностi товару договоровi  має бути заявлена  або одночасно з повiдомленням, даним вiдповiдно  до статтi 39, або в розумний  строк пiсля нього.

Стаття 47

1. Покупець  може встановити  додатковий  строк розумної  тривалостi  для вико- нання продавцем своїх зобов’язань.

2. Крiм випадкiв, коли покупець  одержав повiдомлення вiд продавця  про те, що вiн не здiйснить  виконання протягом  установленого таким чином строку, покупець не може протягом  цього строку  вдаватися  до яких-небудь засобiв правового  захис- ту вiд порушення  договору. Покупець,  однак, не позбавляється цим права вимагати вiдшкодування збиткiв за прострочення у виконаннi.

Стаття 48

1. За  умови  додержання статтi  49 продавець  може, навiть  пiсля  встановлення дати поставки, усунути за свiй власний  рахунок будь-який недолiк у виконаннi ним своїх зобов’язань, якщо вiн може зробити  це без нерозумної  затримки  й не створю- ючи для покупця  нерозумних незручностей  чи невизначеностi щодо компенсацiї продавцем витрат, зроблених покупцем. Покупець, однак, зберiгає право вимагати вiдшкодування збиткiв вiдповiдно до цiєї Конвенцiї.

2. Якщо продавець просить покупця повiдомити, чи прийме вiн виконання, i поку- пець не виконує це прохання  протягом розумного строку, продавець може здiйснити виконання в межах строку, зазначеного  в його запитi. Покупець  не може протягом цього строку вдаватися  до якого-небудь  засобу правового захисту, не сумiсного з ви- конанням  зобов’язання  продавцем.

3. Якщо  продавець  повiдомляє покупця  про те, що вiн здiйснить  виконання в межах певного строку, вважається,  що таке повiдомлення включає  також прохання до покупця повiдомити  про своє рiшення вiдповiдно до попереднього пункту.

4. Запит  або повiдомлення з боку продавця  вiдповiдно до пунктiв 2 i 3 цiєї статтi не мають чинностi, якщо вони не одержанi покупцем.

Стаття 49

1. Покупець може заявити  про розiрвання договору:

a) якщо невиконання продавцем  будь-якого  з його зобов’язань за договором або за цiєю Конвенцiєю є iстотним порушенням договору; або


 

b) у разi непоставки,  якщо продавець  не поставляє  товар протягом  додаткового строку, встановленого покупцем вiдповiдно до пункту 1 статтi 47, або заявляє, що вiн не здiйснить поставки протягом установленого таким чином строку.

2. Однак у разi, коли продавець поставив товар, покупець  втрачає право заявити про розiрвання договору, якщо вiн не зробить цього:

a) щодо прострочення у поставцi — протягом розумного строку пiсля того, як вiн довiдався про те, що поставка здiйснена;

b) щодо будь-якого iншого порушення договору, крiм прострочення в поставцi, —

протягом розумного строку:

1) пiсля того як вiн довiдався чи повинен був довiдатися  про таке порушення;

2)  пiсля  закiнчення додаткового  строку,  встановленого покупцем  вiдповiдно до пункту 1 статтi 47, чи пiсля того як продавець заявив, що вiн не виконає своїх зобов’язань протягом такого додаткового строку; або

3) пiсля  закiнчення будь-якого  додаткового  строку, зазначеного  продавцем  вiд- повiдно до пункту  2 статтi 48, чи пiсля  того як покупець  заявив,  що вiн не прийме виконання.

Стаття 50

Якщо товар не вiдповiдає договору й незалежно вiд того, чи була вартiсть уже оплачена, покупець може знизити цiну в тiй пропорцiї, в якiй вартiсть, котру фактич- но поставлений товар мав на момент поставки, спiввiдноситься з вартiстю, яку на той момент мав би товар, вiдповiдний договору. Однак якщо продавець усуває недолiки на виконання своїх зобов’язань вiдповiдно  до статтi 37 чи статтi 48, або якщо поку- пець вiдмовляється прийняти виконання з боку продавця  згiдно з цими  статтями, покупець не може знизити  цiни.

Стаття 51

1. Якщо  продавець  поставляє  лише частину  товару  або якщо  лише частина  по- ставленого  товару  вiдповiдає  договору,  положення статей  46–50  застосовуються щодо частини, якої не вистачає, або частини, що не вiдповiдає договору.

2. Покупець може заявити про розiрвання договору цiлком лише в тому разi, якщо часткове невиконання або часткова невiдповiднiсть товару договоровi є iстотним по- рушенням договору.

Стаття 52

1. Якщо продавець поставляє товар до встановленої дати, покупець може прийня- ти поставку або вiдмовитися вiд її прийняття.

2. Якщо продавець  поставляє  бiльшу кiлькiсть  товару, нiж передбачено  догово- ром, покупець  може прийняти поставку  або вiдмовитися вiд прийняття надмiрної кiлькостi поставки. Якщо покупець приймає поставку всiєї або частини надмiрної кiлькостi, вiн повинен сплатити  за неї вiдповiдно до договiрної ставки.


 

Стаття 53


Глава III. Зобов’язання покупця


Покупець  зобов’язаний  сплатити  вартiсть  товару  i прийняти поставку  товару згiдно з вимогами договору та цiєї Конвенцiї.


 

Стаття 54


Роздiл 1. Виплата вартостi


 

Зобов’язання покупця  сплатити  вартiсть  включає  вжиття  таких заходiв i додер- жання таких формальностей, якi можуть вимагатися згiдно з договором або згiдно з законами  i правилами для того, щоб зробити можливим здiйснення платежу.

Стаття 55

У тих випадках,  коли договiр був юридично  правильно укладений,  але в ньому прямо чи опосередковано не встановлено вартiсть або не передбачено порядок її виз- начення,  вважається,  що сторони,  в разi вiдсутностi  якої-небудь вказiвки  про iнше, мали на увазi посилання на вартiсть, яка в момент укладення договору звичайно стя- гувалася за такi товари, що продавалися за таких самих обставин у вiдповiднiй галузi торгiвлi.

Стаття 56

Якщо вартiсть установлена залежно вiд маси товару, то в разi сумнiву вона визна- чається за масою нетто.

Стаття 57

1. Якщо покупець  не зобов’язаний  сплатити  вартiсть  у будь-якому  визначеному мiсцi, то вiн повинен сплатити  її продавцевi:

a) в мiсцi розмiщення комерцiйного  пiдприємства продавця; або

b) якщо платiж має бути зроблений при передачi товару чи документiв, — в мiсцi їх передачi.

2. Збiльшення витрат на здiйснення платежу, спричинене змiнами пiсля укладен- ня договору мiсцезнаходження комерцiйного  пiдприємства продавця, вiдноситься на рахунок продавця.

Стаття 58

1. Якщо  покупець  не зобов’язаний  сплатити  вартiсть  у будь-який iнший  конк- ретний  строк, вiн повинен  сплатити  її, коли  продавець,  згiдно з договором  та цiєю Конвенцiєю, передає або сам товар, або товаророзпорядчi документи в розпоряджен- ня покупця. Продавець може обумовити передачу товару або документiв здiйсненням такого платежу.

2. Якщо договiр передбачає перевезення товару, продавець може вiдправити  його на умовах, за якими  товар або товаророзпорядчi документи  не будуть переданi  по- купцеві iнакше як проти виплати вартостi.

3. Покупець не зобов’язаний  сплачувати  вартості доти, доки в нього не з’явилася можливiсть  оглянути  товар, крiм випадкiв, коли погоджений сторонами порядок по- ставки або платежу несумiсний  з очiкуванням появи такої можливостi.

Стаття 59

Покупець зобов’язаний сплатити вартiсть у день, який встановлено чи може бути визначено  згiдно з договором  та цiєю Конвенцiєю,  без необхiдностi  якогось  запиту або виконання яких-небудь формальностей з боку продавця.


 

Стаття 60


Роздiл 2. Прийняття поставки


Зобов’язання покупця прийняти поставку полягає:

a) у здiйсненнi  ним усiх дiй, яких можна було б розумно очiкувати  вiд нього для того, щоб дозволити продавцю здiйснити  поставку; i

b) у прийняттi товару.


 

Роздiл 3. Засоби правового захисту в разi порушення договору покупцем

Стаття 61

1. Якщо покупець не виконує  якого-небудь  iз своїх зобов’язань за договором або за цiєю Конвенцiєю,  продавець може:

a) здiйснити  права, передбаченi статтями  62–65;

b) вимагати вiдшкодування збиткiв, як це передбачено у статтях 74–77.

2. Здiйснення продавцем його права на iншi засоби правового захисту не позбав- ляє його права вимагати вiдшкодування збиткiв.

3. Жодне  вiдстрочення не може  бути  надано  покупцевi  судом або арбiтражем, якщо  продавець  вдається  до якого-небудь  засобу правового  захисту  вiд порушення договору.

Стаття 62

Продавець  може вимагати  вiд покупця  сплати цiни, прийняття поставки  або ви- конання  ним iнших зобов’язань, якщо тiльки  продавець  не вдався  до засобу право- вого захисту, не сумiсного з такою вимогою.

Стаття 63

1. Продавець може встановлювати додатковий  строк розумної тривалостi для ви- конання  покупцем своїх зобов’язань.

2. Крiм випадкiв, коли продавець  одержав повiдомлення вiд покупця  про те, що вiн не здiйснить виконання зобов’язань протягом установленого таким чином строку, продавець не може протягом цього строку вдаватися  до будь-яких  заходiв правового захисту  вiд порушень  договору. Продавець,  однак, не позбавляється цим права ви- магати вiдшкодування збиткiв за прострочення у виконаннi.

Стаття 64

1. Продавець  може заявити  про розiрвання договору:

a) якщо невиконання покупцем будь-якого з його зобов’язань за договором або за цiєю Конвенцiєю є iстотним порушенням договору; або

b) якщо покупець  не виконує  протягом  додаткового  строку, встановленого про- давцем вiдповiдно  до пункту  1 статтi 63, свого зобов’язання  сплатити  цiну чи при- йняти поставку товару або заявляє про те, що вiн не зробить цього протягом встанов- леного таким чином строку.

2. Однак у випадках, коли покупець сплатив цiну, продавець втрачає право заяви- ти про розiрвання договору, якщо вiн не зробить цього:

a) щодо прострочення виконання з боку покупця — до того, як продавець дiзнався про здiйснення виконання;  або

b) щодо будь-якого  iншого порушення  договору, крiм прострочення у виконан- нi, — протягом розумного строку:

1) пiсля того як вiн дiзнався про таке порушення; або

2) пiсля закiнчення додаткового строку, встановленого продавцем  вiдповiдно  до пункту 1 статтi 63, або пiсля того, як покупець заявив, що не виконає своїх зобов’язань протягом такого додаткового строку.

Стаття 65

1. Якщо  на пiдставi  договору  продавець  повинен  визначити форму,  розмiри  чи iншi данi, що характеризують товар, i якщо  вiн не складе  такої специфiкацiї або в погоджений  строк,  або  в  розумний   строк  пiсля  одержання   запиту  вiд  продавця, останнiй  може без шкоди для будь-яких  iнших прав, якi вiн може мати, сам скласти


 

цю специфiкацiю згiдно з такими  вимогами  покупця,  якi можуть  бути вiдомi про- давцю.

2. Якщо продавець сам складає специфiкацiю, вiн повинен детально iнформувати покупця  про її змiст та встановити  розумний  строк, протягом  якого покупець  може скласти  iншу специфiкацiю. Якщо пiсля одержання  повiдомлення вiд продавця  по- купець не зробить цього у встановлений таким чином строк, специфiкацiя, складена продавцем, буде обов’язковою.


 

Стаття 66


Глава IV. Перехiд ризику


Втрата  чи пошкодження товару  пiсля  того як  ризик  перейшов  на покупця,  не звiльняє його вiд зобов’язання  сплатити  цiну, якщо тiльки  втрата чи пошкодження не були викликанi дiями або недоглядом продавця.

Стаття 67

1. Якщо договiр купiвлi-продажу передбачає  перевезення товару i продавець  не зобов’язаний  передати  його в якомусь  визначеному мiсцi, ризик  переходить  на по- купця, коли товар здано першому перевiзниковi для передачi покупцевi  згiдно з до- говором купiвлi-продажу. Якщо  продавець  зобов’язаний  здати товар перевiзниковi в якомусь  визначеному мiсцi, ризик  не переходить  на покупця,  поки товар не зда- ний перевiзниковi в цьому мiсцi. Та обставина,  що продавець  має право затримати товаророзпорядчi документи, не впливає  на перехiд ризику.

2. Але ризик  не переходить  на покупця,  поки товар чiтко не iдентифiковано для цiлей даного договору шляхом маркiрування, через вивантажувальнi документи, надiсланим  покупцевi повiдомленням чи iншим чином.

Стаття 68

Покупець  переймає  на себе ризик  щодо товару, проданого пiд час його перебуван- ня в дорозi з моменту укладання договору. Однак за певних обставин покупець  перей- має на себе ризик з моменту здачi товару перевiзниковi, який видав документи, що пiдтверджують договiр перевезення. Але якщо  в момент  укладення договору  купiвлi- продажу продавець знав або повинен був знати, що товар втрачено чи пошкоджено  й не повiдомив про це покупцеві, така втрата чи пошкодження припадають на ризик продавця.

Стаття 69

1. У випадках, що не пiдпадають пiд дiю статей 67 i 68, ризик переходить на покуп- ця, коли товар приймається ним або, якщо вiн не робить цього в належний  строк, — з моменту, коли товар наданий  у його розпорядження й вiн допускає  порушення  до- говору, не приймаючи  поставки.

2. Однак, якщо покупець зобов’язаний прийняти товар не в тому мiсцi, де перебу- ває комерцiйне  пiдприємство продавця, а в якомусь iншому мiсцi, ризик переходить, коли настав строк поставки й покупець ознайомлений з тим, що товар надано в його розпорядження в цьому мiсцi.

3. Якщо договiр стосується  ще неiдентифiкованого товару, вважається,  що товар не наданий  в розпорядження покупця,  поки його чiтко не iдентифiковано для мети даного договору.

Стаття 70

Якщо продавець допустив iстотне порушення  договору, положення статей 67, 68 i 69 не впливають на наявнi в покупця засоби правового захисту у зв’язку з таким по- рушенням.


 

Глава V. Положення, спiльнi для продавця та покупця

Роздiл 1. Передбачуване порушення договору та договори на поставку товарiв  окремими партiями

Стаття 71

1. Сторона  може зупинити виконання своїх зобов’язань,  якщо  пiсля  укладення договору стає видно, що iнша сторона не виконає  значної частини своїх зобов’язань у результатi:

a) серйозного  недолiку в її спроможностi  здiйснити  виконання чи її кредито- спроможностi; або

b) її поведiнки пiд час пiдготовки виконання чи здiйснення виконання договору.

2. Якщо продавець уже вiдправив товар до того як з’ясувалися пiдстави, зазначенi в попередньому пунктi,  вiн  може  перешкодити передачi  товару  покупцевi,  навiть якщо покупець  має документ, що дає йому право одержати товар. Цей пункт стосу- ється лише прав на товар у вiдносинах мiж покупцем i продавцем.

3. Сторона, що зупинила виконання, незалежно  вiд того, робиться це до чи пiсля вiдправки  товару, повинна негайно повiдомити  про це iншій стороні й повинна про- довжувати  здiйснювати  виконання, якщо iнша сторона надає достатнi гарантiї вико- нання своїх зобов’язань.

Стаття 72

1. Якщо  до встановленої для виконання договору  дати стає очевидно,  що одна iз сторiн вчинить  iстотне порушення  договору, iнша сторона може заявити  про його розiрвання.

2. Якщо дозволяє час, сторона, яка має намiр заявити  про розiрвання договору, повинна  надiслати  розумне  повiдомлення iншiй сторонi, щоб надати їй можливiсть представити достатнi гарантiї виконання нею своїх зобов’язань.

3. Вимоги  попереднього  пункту  не застосовнi,  якщо  iнша сторона  заявила,  що вона не буде виконувати своїх зобов’язань.

Стаття 73

1. Якщо договiр передбачає  поставку  товару  окремими  партiями  i невиконання однiєю iз сторiн яких-небудь з її зобов’язань вiдносно будь-якої партiї є iстотним по- рушенням  договору щодо цiєї партiї, iнша сторона може заявити  про розiрвання до- говору щодо цiєї партiї.

2. Якщо невиконання однiєю стороною якого-небудь  з її зобов’язань щодо будь- якої партiї дає iншiй сторонi виправданi  пiдстави вважати, що iстотне порушення  до- говору матиме мiсце щодо майбутнiх  партiй, вона може заявити  про розiрвання до- говору на майбутнє за умови, що зробить це в розумний  строк.

3. Покупець, який заявляє про розiрвання договору щодо якої-небудь партiї това- ру, може одночасно заявити  про його розiрвання щодо вже поставлених чи таких, що мають бути поставленi, партiй товару, якщо через їхній взаємозв’язок вони не можуть бути використанi для мети, визначеної  сторонами в момент укладання договору.


 

Стаття 74


Роздiл 2. Збитки


Збитки за порушення договору однiєю iз сторiн становлять суму, що дорiвнює тiй шкодi, включаючи  упущену вигоду, якої зазнала iнша сторона внаслiдок  порушення договору. Такi збитки  не можуть  перевищувати шкоди, яку сторона, що порушила


 

договiр, передбачала  чи повинна була передбачати  в момент укладення договору як можливий наслiдок  його порушення,  враховуючи  обставини,  про якi вона в той час знала чи повинна була знати.

Стаття 75

Якщо договiр розiрвано  i якщо розумним  чином i в розумний  строк пiсля розiр- вання  покупець  купив товар на замiну чи продавець  перепродав  товар, сторона, що вимагає  вiдшкодування збиткiв,  може  стягнути  рiзницю  мiж  договiрною  цiною  й цiною, встановленою поза  угодою, а також  будь-якi  додатковi  збитки,  якi  можуть бути стягнутi на пiдставi статтi 74.

Стаття 76

1. Якщо договiр розiрвано i якщо є поточна цiна на даний товар, сторона, що вима- гає вiдшкодування збиткiв, може, якщо вона не здiйснила  закупку чи перепродаж  на пiдставi статтi 75, вимагати рiзницю мiж цiною, встановленою в договорi, i поточною цiною на момент розiрвання договору, а також вiдшкодування будь-яких додаткових збиткiв, якi можуть бути стягнутi на пiдставi статтi 74. Однак, якщо сторона, що ви- магає вiдшкодування збиткiв, розiрвала  договiр пiсля прийняття товару, замiсть по- точної цiни на момент розiрвання договору застосовується поточна цiна на момент такого прийняття.

2. Для  цiлей  попереднього  пункту  поточною  цiною  є цiна,  що  є переважною в мiсцi, де мала  бути  здiйснена  поставка,  або, якщо  в цьому  мiсцi  немає  поточної цiни, — цiною в такому iншому мiсцi, яке є розумною замiною, з урахуванням рiзницi у витратах на транспортування товару.

Стаття 77

Сторона, що посилається на порушення  договору, повинна вжити таких заходiв, якi є розумними  за даних обставин для зменшення  шкоди, включаючи  упущену ви- году, що виникає внаслiдок порушення договору. Якщо вона не вживає таких заходiв, то сторона, що порушила  договiр, може вимагати зменшення  вiдшкодування збиткiв на суму, на яку вони могли бути зменшенi.


 

Стаття 78


Роздiл 3. Вiдсотки


Якщо сторона допустила прострочення у виплатi цiни чи iншої суми, iнша сторо- на має право на вiдсотки  з простроченої  суми, без шкоди для будь-якої  вимоги про вiдшкодування збиткiв, якi можуть бути стягнутi на пiдставi статтi 74.


 

Стаття 79


Роздiл 4. Звiльнення вiд вiдповiдальностi


1. Сторона не несе вiдповiдальностi за невиконання будь-якого iз своїх зобов’язань, якщо доведе, що воно було викликане перешкодою поза її контролем  i що вiд неї не- розумно було очiкувати  прийняття до уваги цiєї перешкоди  пiд час укладення дого- вору або уникнення чи подолання цiєї перешкоди чи її наслiдкiв.

2. Якщо невиконання стороною свого зобов’язання викликане невиконанням тре- тьою особою, залученою нею для виконання всього чи частини договору, ця сторона звiльняється вiд вiдповiдальностi тiльки в тому разi, якщо:

a) вона звiльняється вiд вiдповiдальностi на пiдставi попереднього пункту; i

b) залучена нею особа також була б звiльнена вiд вiдповiдальностi, якби положен- ня зазначеного пункту були застосованi до цiєї особи.


 

3. Звiльнення вiд вiдповiдальностi, передбачене  цiєю статею, залишається лише на той перiод, протягом якого iснує дана перешкода.

4. Сторона,  яка не виконує  свого зобов’язання,  повинна  повiдомити  iншій  сто- роні про перешкоду  i про її вплив на її здатнiсть здiйснити  виконання. Якщо це повiдомлення не отримане  iншою стороною протягом  розумного  строку пiсля того, як про цю перешкоду стало чи повинно було стати вiдомо невиконуючiй свого зобов’язання  сторонi, ця остання  сторона  несе вiдповiдальнiсть за збитки,  якi є ре- зультатом того, що таке повiдомлення не було отримане.

5. Нiщо в цiй статтi не перешкоджає  жоднiй iз сторiн здiйснювати  будь-якi  iншi права, крiм вимоги вiдшкодувати  збитки на пiдставi цiєї Конвенцiї.

Стаття 80

Сторона не може посилатися на невиконання зобов’язання  iншою стороною тiєю мiрою, якою це невиконання спричинене дiями чи недолiками  першої сторони.


 

Стаття 81


Роздiл 5. Наслiдки розiрвання договору


1. Розiрвання договору звiльняє обидвi сторони  вiд їх зобов’язань  за договором у разi збереження  права на стягнення  збиткiв, що можуть пiдлягати  вiдшкодуванню. Розiрвання договору не торкається яких-небудь положень  договору, що стосуються порядку врегулювання спорiв чи прав i зобов’язань сторiн у разi його розiрвання.

2. Сторона, що виконала договiр повнiстю або частково, може вимагати вiд другої сторони повернення всього того, що було поставлене чи сплачене за договором. Якщо обидвi сторони зобов’язанi здiйснити  повернення  отриманого, вони повиннi це зро- бити одночасно.

Стаття 82

1. Покупець  втрачає право заявити  про розiрвання договору або вимагати  вiд продавця замiни товару, якщо для покупця неможливо  повернути товар у тому само- му станi, в якому вiн його одержав.

2. Попереднiй  пункт не застосовується:

a) якщо неможливiсть повернути товар чи повернути товар у тому самому станi, в якому вiн був одержаний  покупцем, не спричинена його дiєю чи недолiком;

b) якщо товар або частина товару стали непридатними чи зiпсувалися внаслiдок огляду, передбаченого у статтi 38; або

c)  якщо  товар  чи його  частина  були  проданi  в порядку  нормального  ведення торгiвлi або були спожитi чи переробленi покупцем у порядку нормального  ви- користання до того, як вiн виявив  чи повинен  був виявити невiдповiднiсть товару договоровi.

Стаття 83

Покупець, який втратив право заявити  про розiрвання договору або вимагати вiд продавця замiни товару вiдповiдно до статтi 82, зберiгає право на всi iншi засоби пра- вового захисту, передбаченi договором i цiєю Конвенцiєю.

Стаття 84

1. Якщо продавець зобов’язаний  повернути вартiсть, вiн повинен також сплатити вiдсотки з неї, рахуючи з дати оплати вартостi.

2. Покупець  повинен передати продавцю весь прибуток, який покупець  одержав вiд товару або його частини:


 

a) якщо вiн зобов’язаний  повернути  товар повнiстю чи частково; або

b) якщо для нього неможливо  повернути  товар повнiстю чи частково або повер- нути товар повнiстю чи частково в тому самому станi, в якому вiн отримав його, але вiн, однак, заявив про розiрвання договору чи зажадав вiд продавця  замiни товару.


 

Стаття 85


Роздiл 6. Збереження товару


Якщо покупець допускає прострочення у прийняттi поставки або в тих випадках, коли виплата цiни й поставка товару повиннi бути проведенi одночасно, якщо поку- пець не сплачує цiни, а продавець  або ще володiє товаром, або iншим чином у змозi контролювати розпорядження ним, продавець повинен вжити таких заходiв, якi є ро- зумними за даних обставин для збереження  товару. Вiн має право утримувати  товар, поки його розумнi витрати не будуть компенсованi  покупцем.

Стаття 86

1. Якщо покупець отримав товар i має намiр здiйснити право вiдмовитися вiд ньо- го на пiдставi договору або цiєї Конвенцiї, вiн повинен вжити таких заходiв, якi є ро- зумними за даних обставин для збереження  товару. Вiн має право утримувати  товар, поки його розумнi витрати не будуть компенсованi  продавцем.

2. Якщо товар, вiдправлений покупцевi, було надано в його розпорядження в мiсцi призначення, й вiн здiйснює право на вiдмову вiд нього, покупець повинен вступити у володiння  товаром  за рахунок  продавця  за умови, що це може бути зроблене  без сплати цiни й без нерозумних незручностей або нерозумних витрат. Це положення не застосовується в тому разi, якщо продавець чи особа, уповноважена на прийняття то- вару за його рахунок, перебуває в мiсцi призначення товару. Якщо покупець вступає у володiння  товаром на пiдставi цього пункту, його права та обов’язки регулюються положеннями попереднього пункту.

Стаття 87

Сторона,  яка  зобов’язана  вжити  заходiв  щодо  збереження  товару,  може  здати його на склад третьої особи за рахунок  iншої сторони,  якщо тiльки  пов’язанi з цим витрати не є нерозумними.

Стаття 88

1. Сторона, яка зобов’язана  вжити  заходiв для збереження  товару вiдповiдно  до статтi 85 чи 86, може продати  його будь-яким належним чином, якщо iнша сторона допустила  нерозумну  затримку  iз вступом  у володiння  товаром,  або з прийняттям його назад, або з виплатою цiни чи витрат на збереження, за умови, що iншiй сторонi було надiслано розумне повiдомлення про намiри продати товар.

2. Якщо товар здатний  швидко псуватися  або його збереження  спричинює  неро- зумнi витрати, сторона, яка зобов’язана зберiгати товар вiдповiдно до статтi 85 чи 86, повинна вжити розумних заходiв для його продажу. В межах можливого вона має повiдомити  iншу сторону про свiй намiр здiйснити  продаж.

3. Сторона,  що продає  товар, має право  утримати  з одержаної  вiд продажу  ви- ручки суму, що дорiвнює  витратам  на збереження  та продаж товару. Залишок вона повинна передати iншiй сторонi.