18.2. Авансові платежі

Авансовий платіж — це недокументарна форма розрахунків. Його найчастіше від- носять до способу платежу, що залежить від механізму оплати товару по відношенню до моменту його фактичної доставки.

Авансовий  платіж — це грошова сума або майнова цінність, яка передається по- купцем-імпортером продавцю-експортеру до відвантаження товару в рахунок вико- нання зобов’язань за контрактом.

Авансовий платіж виконує дві функції:

— функцію кредитування імпортером експортера;

— функцію забезпечення зобов’язань, які прийняті імпортером за контрактом. Аванс може виступати у двох формах:

— товарній, яка передбачає  передання  імпортером  експортеру  сировинних мате- ріалів  або комплектуючих, необхідних  для виготовлення замовленого  облад- нання;

— грошовій, яка передбачає сплату покупцем узгодженої за контрактом  суми в рахунок  належних  за договором  платежів  до відвантаження товару  (надання послуги), а іноді, навіть, до початку виконання контракту.

Авансові платежі використовують у таких випадках:


 

— експортер не впевнений  у платоспроможності імпортера;

— нестабільна в країні покупця економічна та політична ситуація;

— при поставці дорого обладнання, яке виготовлено за індивідуальним замовлен- ням;

— при поставках  рідкісних  дефіцитних  товарів, а також товарів  стратегічного призначення;

— при тривалих  строках дії контракту.

Розмір  авансу залежить  від мети авансу, характеру  та новизни  товару, його вар- тості, строку виготовлення тощо. Аванс може надаватися як у розмірі повної вартості контракту,  так і у вигляді частки, відповідного відсотка від неї.

Для експортера  найвигіднішим є авансовий  платіж  на загальну  суму контракту або попередня  оплата. Переваги попередньої оплати:

— експортер захищений від ризику того, що іноземний покупець відмовиться або буде неспроможний заплатити  за товар, який йому вже відвантажили;

— експортер отримує у своє розпорядження вільні кошти, які він може викорис- тати на закупівлю сировини, виплату заробітної плати, технічне оснащення підприємства тощо;

— експортер  звільняється від необхідності  звертатися до банку  за кредитом  зі сплатою відсотків та інших витрат за користування ними;

— у разі  відмови  прийняти замовлений товар  експортер  має право  отриманий аванс використати на відшкодування збитків.

Недоліки цієї форми розрахунків стосуються більше імпортерів:

— ризик того, що експортер не доставить товар чи доставить несвоєчасно  та зов- сім іншої якості чи специфікації;

— недотримання асортименту товару, що поставляється, а також умов пакування, що може призвести до визначення товару некондиційним;

— ризик втратити  аванс;

— імпортер кредитує поставку на відповідний період до того, як він фізично отри- мує товар у своє розпорядження.

У міжнародній практиці  розрахунки  у формі авансу на загальну  вартість контр- акту використовуються рідко. Найбільш поширені  в міжнародній торгівлі  авансові платежі, що покривають частину суми контракту. При цьому основну частину плате- жу експортер отримує після відвантаження товару, використовуючи інші форми роз- рахунків, платіжні  та фінансові  інструменти.  Наприклад, 5–10% вартості контракту сплачуються у формі авансу, а решта — у формі відкритого рахунка або акредитива.

Авансові платежі, як правило, становлять 10–30% суми контракту і здійснюють- ся після підписання контракту.  При цьому частина контракту,  що авансується, зале- жить від призначення авансу:

— завдаток  у рахунок  суми, що вказана  в договорі, дорівнює  зазвичай  10–15%

суми контракту;

— аванс на виконання спеціального замовлення або поповнення обігового капіта- лу експортера складає 30–50% суми контракту;

— аванс за довгостроковими контрактами або на основі міждержавних угод може досягати 100% суми контракту;

— іноді оплата  авансу  може здійснюватись методом  поетапних  платежів,  тобто кількома внесками: наприклад,  10–20% вартості замовлення — при підписанні контракту та 15% — після подання технічної документації.


 

Аванс сплачується протягом  відповідного  строку  з дати підписання контракту (наприклад, 30–90  днів).  У контракті  також  обумовлюється, через який  час після сплати  авансу буде здійснено  поставку  товару. Як правило,  аванс реалізується че- рез банківський переказ  (можуть  використовуватись інші інструменти,  наприклад чеки).

Аванс погашається шляхом заліку при поставці товару, що фіксується у контрак- ті. Для імпортера вигідний такий спосіб погашення авансу, який зводить до мінімуму реальний  строк авансування ним експортера,  а для експортера  — при якому  аванс погашається при розрахунках за останнє відвантаження товару, бо цей спосіб забез- печує більш тривале користування авансом і повністю страхує від можливих втрат у разі відмови імпортера від наступних  партій товару.

За отримання авансу можуть нараховуватися відсотки на користь імпортера для переказування авансу до дати фактичної поставки товару.

При використанні авансового платежу імпортер, як правило, вимагає виставлен- ня на себе гарантії банку експортера: гарантії повернення авансу або гарантії необ- хідного виконання контракту.  Замість  гарантії, до контракту може вноситися засте- реження, що у випадку невиконання експортером  умов договору аванс повертається імпортеру в повній сумі.