Глава 18. Недокументарні форми  міжнародних розрахунків 18.1. Банківський переказ

Банківський переказ належить  до недокументарних форм розрахунків.  Він є складовим  елементом  інших  форм  міжнародних  розрахунків (акредитиви,  інкасо, чеки, векселі).

Банківський переказ — це розрахункова банківська операція, яка являє собою до- ручення комерційного  банку своєму банку-кореспонденту сплатити  відповідну суму грошей на прохання  та за рахунок переказника іноземному отримувачеві  (бенефіціа- ру) із зазначенням способу відшкодування банку-платнику сплаченої ним суми.

Банківський переказ полягає  в пересиланні платіжного  доручення  одного банку іншому.

Платіжне  доручення  — це розрахунковий документ, який містить доручення платника  банку, що його обслуговує,  здійснити  переказ  указаної  в ньому суми гро- шових коштів зі свого рахунка на рахунок одержувача.

Схема розрахунку  платіжними дорученнями відображена  на рис. 18.1.


Рис. 18.1. Банківський переказ

Схема містить такі кроки:

1-й крок — укладання контракту купівлі-продажу. В розділі  «Умови  платежу» вказується, що розрахунки  за поставлений товар робитимуться у формі банківського переказу.

2-й крок — експортер відвантажує товар.

3-й крок — експортер отримує товарні документи  від перевізника.

4-й крок — експортер відправляє повідомлення про відвантаження та інші комер- ційні документи  імпортеру (отримання товару).


 

5-й крок — заява на переказ.

6-й крок — платіжне доручення від імені банку імпортера на переказ іноземної валюти.

7-й крок — перевірка  банком експортера  правильності платіжного  доручення, списання грошей з рахунка банку імпортера, зарахування отриманої суми на рахунок експортера, витяг з розрахункового рахунка про зарахування суми.

8-й крок — витяг з розрахункового рахунка про списання  суми.

Переказування коштів за кордон здійснюється на основі заяви на переказ, у якій вказується:

— сума переказу в іноземній валюті (цифрою та прописом);

— спосіб виконання переказу (поштою, телеграфом, каналами  СВІФТ);

— назва сторони, що отримує переказ, її адреса та номер рахунка в банку;

— назва банку, клієнтом  якого є той, хто отримує переказ;

— мета та призначення переказу;

— номер і дата зовнішньоторговельного контракту;

— назва товару;

— номер рахунка клієнта, з якого має бути списана сума переказу, а також можли- ві витрати та комісія за виконання переказу.

Банки  не несуть ніякої  відповідальності за платіж  (поставка  товару, передання документів, а також сам платіж не входить у функції банку до моменту подання пла- тіжного доручення). Тому вони несуть мінімальну  відповідальність і стягнуть  міні- мальну комісійну  винагороду. Комісію, як правило,  бере банк імпортера з переказо- давця (розмір комісії визначається банком і виражається у відсотках).

Банківський переказ надає більше переваг імпортеру ніж експортеру, бо імпортер отримує товар і документи, як правило, до моменту оплати.