Глава 17. Документарні форми  міжнародних розрахунків 17.1. Інкасова форма міжнародних розрахунків

Розрахунки за інкасовим  дорученням (інкасо) — це банківська  операція,  за до- помогою якої банк за дорученням свого клієнта  (експортера) отримує на основі роз- рахункових  документів  суму коштів, що йому належить,  від платника  (імпортера) за відвантажені йому товари  чи надані  послуги  та зараховує  ці кошти  на рахунок клієнта-експортера у себе в банку.

Інкасо являє  собою тільки інкасування паперів, і банк не гарантує оплату коштів експортеру за відвантажений товар чи надані послуги.

Експортер,  щоб зменшити  ризик  несплати  при цій формі повинен  вимагати  на- дання імпортером гарантії платежу, яку видає банк, тобто банківської  гарантії.

Розрізняють два види інкасо:

— чисте  інкасо,  тобто стягнення  платежу  за фінансовими документами,  які  не супроводжуються комерційними документами.  До фінансових  документів на- лежать: тратта (переказний вексель),  простий вексель, чек;

— документарне  інкасо, тобто стягнення  платежу  за фінансовими документами, які супроводжуються комерційними документами,  або тільки  за комерційни- ми документами.  До складу документів  можуть входити: термінова тратта або тратта на пред’явника;  коносамент  або інший транспортний документ; комер- ційні рахунки-фактури; свідоцтво про походження;  страхові поліси або серти- фікати.

У практиці  міжнародних  розрахунків частіше використовують документарне  ін- касо.

Таким  чином,  інкасова  операція   полягає   в  отримуванні та  зарахуванні  бан- ком платежу для клієнта. Вона протилежна акредитиву,  оскільки  платник  не має обов’язку заздалегідь перераховувати грошові кошти, їх ще тільки треба буде у нього затребувати.  Банки  при документарному інкасо не беруть на себе зобов’язання  здій- снити платіж. Їх відповідальність зводиться  до переказування та вручення  докумен- тів проти сплати  чи акцепту, але без власного зобов’язання  здійснити  платіж, якщо покупець не виконає або не зможе виконати  своїх зобов’язань за інкасо.

Інкасо дає менше гарантій платежу продавцю, але набагато вигідніше платнику, який не заморожує  своїх оборотних коштів. При використанні документарного інка- со продавець  до моменту відвантаження товару ще не може бути впевнений  у тому, що покупець  зробить платіж, тому ця банківська  операція підходить для здійснення платежів у таких випадках:

— продавець  довіряє  покупцеві,  що він оплатить  відвантажені товари чи надані послуги;

— стабільні політичні, економічні та правові умови в країні покупця;

— країна-отримувач не  має  імпортних  обмежень  (наприклад, валютний  конт- роль), або вона надала всі необхідні дозволи.

Учасниками інкасової операції є:

— експортер  (продавець,  довіритель) — сторона, що виставляє документи  на ін- касо;

— банк-ремітент — банк, якому довіритель  доручає здійснення операцій інкасо;


 

— інкасуючий  банк — банк (окрім банку-ремітента), який бере участь в операції щодо виконання інкасового доручення;

— імпортер  (покупець,  платник) — сторона,  що здійснює  платіж  або акцепт  за отриманий товар.

Здійснення документарного інкасо умовно поділяють  на три фази.

Фаза 1. Домовленість про умови інкасо.

Експортер  визначає  у своїй пропозиції  умови платежу  або узгоджує  їх з покуп- цем у контракті на купівлю-продаж.

Фаза 2. Видача інкасового доручення  та надання документів.

Після отримання замовлення або після укладення договору про купівлю-продаж продавець відвантажує замовлений товар або безпосередньо  на адресу покупця  або на адресу посередника. Одночасно він складає всі необхідні документи (рахунок- фактуру,  коносамент,  страховий  сертифікат,  свідоцтво  про походження товару  та ін.) і відправляє їх разом з інкасовим дорученням своєму банкові (банку-ремітенту). Банк-ремітент передає  документи  з необхідними  інструкціями інкасуючому  бан- кові.

Фаза 3. Подання  документів платнику.

Інкасуючий банк інформує  покупця  про надходження документів,  а також  про умови їх одержання.  Він приймає від покупця платіж або акцептований вексель і пе- редає покупцеві  документи. Сплачена  сума по інкасо переводиться банку-ремітенту, який потім зараховує її на рахунок експортера.

Розрахунки у формі інкасо здійснюються  за схемою, яка наведена на рис. 17.1.


Імпортер

(платник)


1          Експортер

(дов іритель)


 

2          3          4          9

6          7


Пункт призначення

2


Пун кт

відван таження

2


 

Перевізник


 

Банк імпор тер а

( інкасуючий банк або банк, який подає  доку менти)


5

Банк

8          експортера


 

Рис. 17.1. Розрахунки за документарним інкасо


 

Схема містить такі кроки:

1-й крок — укладання контракту,  в якому сторони обумовлюють через які банки проводитимуть розрахунки;

2-й крок — експортер здійснює відвантаження товару;

3-й крок — експортер отримує від перевізника транспортні документи;

4-й крок — експортер готує необхідні документи  (розрахунки, коносаменти,  сер- тифікати якості, фінансові  документи-тратти, чеки тощо) і разом з інкасовим  дору- ченням передає своєму банку.

5-й крок — банк-ремітент після  перевірки  наданих  документів  на відповідність вимогам, наведеним  в інкасовому  дорученні, відправляє їх разом з дорученням бан- ку-кореспонденту країни імпортера. В інкасовому  дорученні банк експортера дає інструкції  щодо переказування коштів, отриманих  від імпортера, або щодо векселів, акцептованих імпортером (якщо такі направляються при інкасовому дорученні).

6-й крок — банк країни  імпортера  після отримання інкасового  доручення  та ін- ших документів  передає  їх покупцеві  (імпортеру) для перевірки  з метою отриман- ня від нього платежу  (або  акцепту  тратт).  Інкасуючий банк може здійснювати  по- дання  платнику  безпосередньо  або через банк-представник. Банк  країни  імпортера надсилає  повідомлення платнику  про одержання  інкасового  доручення  та прохання здійснити платіж. Документи видаються платнику тільки проти платежу (акцепту тратти).

7-й крок — банк імпортера одержує платіж від імпортера.

8-й крок — інкасуючий  банк переводить  відповідну  суму (виручку) банку-ремі- тенту поштою, телеграфом, каналами  СВІФТ (залежно від інструкцій).

9-й крок — банк-ремітент після одержання  переводу зараховує  суму виручки  на рахунок експортера.

У тому випадку,  якщо, відповідно  до інструкцій,  наведених  у інкасовому  дору- ченні, передбачена передача документів  платнику  проти акцепту, банк зобов’язаний передати платнику  документи після одержання  від нього акцептованого переказного векселя (тратти). Акцептуючи вексель, платник  бере на себе зобов’язання  здійснити платіж в обумовлені терміни.

Якщо відстрочка платежу, тобто надання експортером імпортеру короткостро- кового комерційного  кредиту,  не оформляється, банк на підставі інструкції  довіри- теля може видати документи  платнику  без оплати. При цьому експортер,  звичайно, вимагає  від імпортера  банківську  гарантію під забезпечення платежу  за укладеною угодою. У цьому випадку документи видаються в обмін на письмове зобов’язання платника  здійснити  платіж в обумовлені терміни.

Витрати по здійсненню інкасових операцій включають:

1) комісійні за:

— вручення  документів напроти акцепту або платежу;

— оплату акцепту;

— звільнення відвантаженого товару, який був адресований банку чи транспорт- ному агенту, до розпорядження банку;

2) накладні витрати за:

— пролонгацію  векселів;

— додаткову роботу з документами  (повернення документів, протест та ін.);

— поштові збори;


 

— інші фактичні  витрати.

Інкасова форма розрахунків має як переваги, так і недоліки (табл. 17.1).

Таблиця 17.1

Переваги та недоліки інкасової форми  розрахунків

 

Переваги

Недоліки

Для експортера

1. Зменшення ризику  довгострокової переда- чі товару. Банк  захищає  право експортера  на товар до моменту оплати чи акцепту докумен- тів. Імпортер може розпоряджатися товаром тільки після інкасування документів. Отри- мання платежу гарантовано, як тільки імпор- тер прийме документи.

2. Збільшення конкурентоспроможності. Ін- касо — менш  тривалий та обтяжливий засіб досягнення домовленості, ніж акредитив. У експортера є можливість  продати товар за нижчою ціною, збільшуючи свою конкурен- тоспроможність.

3. Зручність. Банк може запропонувати ефек- тивний  засіб обробки документів, здійснення розрахунків і зв’язків.

4. Експортер має можливість одержати кошти від банку під акцепт або за урядовою програ- мою підтримки  експортера

1.  Тривалість  проходження  документів   че- рез банки і, відповідно, періоду їхньої оплати (акцепту), який  може забирати  від декількох тижнів до місяця та більше.

2. Витрати по інкасо несе експортер. Додатко- ві витрати, які спричинені  неплатежем чи від- мовою від акцепту з боку імпортера. Імпортер має право відмовитись від оплати поданих до- кументів або не мати дозволу на переказуван- ня валюти за кордон. У цих випадках банк не несе відповідальності. Експортер  понесе ви- трати, пов’язані зі зберіганням вантажу, його страхуванням,  продажем   його  третій   особі або транспортуванням назад у свою країну.

3. Експортер  зобов’язаний  здійснювати  ви- робництво  та транспортування товару аван- сом

Для імпортера

1. Імпортер оплачує фактично  відвантажений товар,  оскільки  платіж  здійснюється тільки проти товаросупроводжуючих документів. Тобто форма інкасо є сприятливою для ім- портера щодо вибору часу для платежу.

2. Зменшення витрат. Витрати  на здійснення інкасо у вигляді  банківської  комісії незначні. У деяких випадках, відповідно до міжуря- дових або міжбанківських угод про взаємну торгівлю  та розрахунки, комісія  може взага- лі не стягуватися. Крім  того, імпортер  може одержати  вигоду з низької  ціни купівлі  (див. переваги для експортера)

1. Імпортер  здійснює платіж або акцепт, не маючи можливості раніше перевірити якість товару.

2. Нанесення шкоди  репутації  у випадку  не- платежу або відмови від акцепту. Експортер може видати спеціальні інструкції щодо за- мовлення «протесту» від його імені, що до- зволяє в подальшому  подати офіційну  скаргу