14.3. Керівництво для складання міжнародних договорів між сторонами, що об’єднуються для здійснення конкретного проекту

Це Керівництво розроблено  ЄЕК ООН (№ 131).

1. Внаслідок  розвитку  стосунків у галузі як промисловості, так і експлуатації природних  ресурсів виник ряд нових видів міжнародних  договірних стосунків, серед яких важливу  роль відіграють об’єднання підприємств з метою здійснення конкрет- них проектів, і цей вигляд стосунків буде, ймовірно, розвиватися й надалі. Створення подібних  об’єднань уявляється необхідним,  оскільки  йдеться  про проекти,  що по- требують або технології, яка передбачає різну спеціалізацію, або великих капітало- вкладень,  або того й іншого. Навіть  дуже велика  багатонаціональна компанія  може опинитися в становищі,  при якому вона вимушена  вдатися  до додаткової  технічної і  фінансової  допомоги.  Розміри капіталовкладень, що залучаються до здійснення великих  міжнародних  проектів, такі, що це спонукало  зацікавлені підприємства або групи підприємств об’єднувати свої ресурси і ділити  ризики.  Складність і різнома- нітність проблем, пов’язаних з внутрішньою  організацією  об’єднань, які відповідали б переліченим  вище потребам, не дають змоги передбачити  щодо їх діяльності  роз- робки одноманітних  типових угод. Крім того, було визнано доцільним для полегшен- ня підготовки  міжнародних  угод, що укладаються між сторонами,  які об’єднуються для здійснення конкретних договорів, передбачити таку форму керівництва, яка була б свого роду пам’яткою, що містить перелік різних договірних  прийомів,  які можна було б використовувати, і вказувала  б на питання,  які можуть виникнути у зв’язку з цими прийомами, і на ті наслідки, до яких може привести  їхнє вживання. Саме цей метод використовувався при розробці  Керівництва зі складання договорів  на спо- рудження  великих  промислових об’єктів, а також  Керівництва, присвяченого між- народним  договорам  про промислове співробітництво. Міркування, які спонукали авторів цих двох керівництв прийняти таку форму, справедливі також і для угод про об’єднання з метою здійснення конкретних  проектів — об’єднаннях, важливість яких як для будівництва підприємств за кордоном, так і для міжнародних  договорів про промислову співпрацю була підкреслена в двох згаданих вище Керівництвах.

2. У цілому ряді випадків членами об’єднання є підприємства, що володіють особ- ливим  технічним  досвідом і (або)  великими  фінансовими коштами.  До них можуть приєднуватися інші підприємства на основі субпідрядних договорів,  укладених  са- мим об’єднанням  або одним з його членів за дорученням об’єднання. Ці два спосо- би об’єднання  різних  технічних  і фінансових  ресурсів, а саме: створення об’єднань і укладання субпідрядних, договорів  — трапляються в сучасній  практиці  і, як пра- вило, доповнюють один одного залежно від технічних, географічних, економічних і фінансових умов, що існують у кожному конкретному випадку. Технічна складність і


 

розміри проекту є одними з найважливіших чинників, які визначають вибір способу, а також підприємств,  що беруть участь як члени об’єднань або на основі субпідряд- ного договору. Міжнародні проекти, пов’язані з використанням великих фінансових коштів, здійснюються  тепер підприємствами з відповідними фінансовими і техніч- ними ресурсами. Це не означає, що дрібні і середні підприємства не можуть з корис- тю брати участь у будь-якому  проекті  як члени об’єднання. Яким  би не був розмір підприємства,  украй важливо,  аби воно не бралося  за завдання,  що перевищує  його фінансові і технічні можливості.

3. Участь дрібних і середніх підприємств у таких міжнародних проектах може бути забезпечена  за ініціативою  підприємств,  що усвідомлюють  необхідність  об’єднання своїх зусиль, щоб з користю для справи брати участь у здійсненні великих промисло- вих проектів. Проектні  організації  або навіть державні чи напівдержавні органи, які виступали б як ініціатори створення об’єднань, що включають ряд дрібних і середніх підприємств, могли б досить ефективно сприяти розширенню участі цих підприємств у міжнародних  об’єднаннях. Ряд прикладів  подібної еволюції можна знайти в деяких європейських країнах, і не виключено,  що ця еволюція може ще більше вплинути  на розвиток  міжнародних  промислових зв’язків.

4. При заснуванні  об’єднань для здійснення конкретного проекту, можливо, буде необхідно враховувати так званий  елемент «місцевої  інтеграції»,  тобто необхідність або включення в об’єднання, або використання як субпідрядник підприємства країни, де проводиться даний проект. Можливо  також, що деякі роботи в рамках загального проекту  виконуватимуться самим замовником,  і це положення вплине  як на угоду, яка укладена з метою створення об’єднання, так і на договори між об’єднаннями і за- мовником. Якщо одна або декілька ситуацій, які були тільки що описані, виникнуть у ході здійснення конкретного проекту, необхідно, щоб умови, за яких елементи місце- вої інтеграції використовуються учасниками договору, були чітко визначені як у дого- ворі між об’єднанням і замовником, так і в угоді або в угодах між членами об’єднання.

5. За  загальним  правилом,  у цьому  Керівництві враховуватиметься той вплив, який договірні стосунки  об’єднання із замовником впливають  на характер  внутріш- ніх стосунків між організаціями і підприємствами, що беруть участь в об’єднанні.

6. Керівництво стосується  насамперед  об’єднань, заснованих  підприємствами з різних  країн. Воно одноковою  мірою застосовне  до об’єднань підприємств однієї й тієї ж країни з метою здійснення конкретних  проектів за кордоном.

7. Об’єднання,  про які йдеться,  можуть  мати найрізноманітніші юридичні  фор- ми. Зокрема, необхідно проводити  відмінності  між трьома видами об’єднань, а саме: між об’єднаннями, що створюються на чисто договірній основі; об’єднаннями, що створюються  у формі товариств,  що не є юридичними особами; і об’єднаннями,  що створюються  у формі  компаній,  що є юридичними особами. Причому  останній  ви- гляд об’єднань буде розглянутий у Керівництві лише настільки, наскільки виникнуть питання,  що виходять  за межі класичних проблем загального  права компаній.  Крім того, потрібно  проводити  відмінність  між ситуаціями, в яких  договори  із замовни- ком є результатом відповіді  на оферту, і ситуаціями, коли ці договори  поміщені  за взаємною угодою після переговорів. Тому в різних частинах Керівництва необхідно враховувати (коли потрібно) можливість  відмінності по тому або іншому пункту між цими категоріями об’єднань. Крім того, в разі товариств  (компаній) можливо  також укладання окремих угод, що регулюють відносини між членами об’єднання.


 

2. Попередні угоди

8. На практиці  заснуванню  об’єднання  найчастіше  передує  укладення поперед- нього договору або угод між зацікавленими підприємствами. Ці попередні угоди мо- жуть бути укладені  виключно  для підготовки  оферт, але трапляється, що попередні угоди вже містять  практично  все або більшість  статей, які будуть потім включені  в остаточну  угоду про об’єднання в разі, якщо оферта акцептуватиметься. Інколи  по- передня угода полягає просто у формі «протоколу  про наміри» (див. п. 15). Залежно від наявності або відсутності попередніх угод, а також від вибраного учасниками спо- собу об’єднання, положення,  що підлягають  включенню  в засновницький документ або документи  об’єднання, мають бути складені різним чином.

9. Якщо  підприємства вважають  за краще  укладати  попередні  угоди (яка  б не була їхня форма),  то необхідно приділяти особливу увагу їхньому складанню, щоб у момент остаточного створення об’єднання максимально полегшити  перетворення попередніх угод в остаточні. Коли йдеться про торги, оголошених можливим замов- ником, то зацікавлене  підприємство або підприємства,  які вважають, що вони не можуть самі відповісти на цю пропозицію і які бажають створити об’єднання з цією метою, повинні вибирати собі партнерів для такого об’єднання. Цей вибір визна- чатиметься  декількома  чинниками.  Стосунки, що вже існують між деякими підпри- ємствами, поза сумнівом, відіграватимуть роль у цьому виборі. Також братиметься до уваги спеціалізація підприємств.  Коли підприємства,  що передбачають створити об’єднання з метою прийняти пропозицію  і здійснити  потім цю операцію, належать до різних  країн, потрібно також брати до уваги податкові  і правові  режими  різних країн, де знаходяться підприємства.  Податковий аспект взаємин між можливими членами  об’єднання  може бути врахований  вже в момент укладання попереднього договору з метою виявлення правової форми, яку згодом прийме об’єднання. Це питання  має бути розглянуте,  якщо укладання договору обумовлене прийняттям оферти.  Необхідно  також  визначити спосіб  представництва об’єднання  при  вру- ченні оферти.  Роль  ведучого переговори  може виконувати одне з підприємств,  що брало  участь  у підготовці  оферти,  яке буде вибрано  головним.  У попередній  уго- ді повинно  бути ясно вказано, що вибране головне підприємство не повинне брати жодних зобов’язань щодо замовника,  які були б несприятливими для інших під- приємств,  що мають намір брати участь в об’єднанні в разі прийняття оферти. Згід- но іншій формулі, може передбачатися, що представника головного підприємства супроводжують представники інших підприємств,  що беруть участь у попередній угоді. Переговори можуть бути організовані й інакше, наприклад шляхом створення паритетної комісії, в якій представлено  кожне підприємство, що бажає увійти до об’єднання.

10. Підготовка  оферти  повинна  досить детально регламентуватися в попередній угоді. Зокрема, потрібно уточнити: функції, які виконуватиме кожен з учасників роз- робки оферти в рамках виконання договору в разі, якщо оферта буде прийнята замов- ником; винагорода  кожного з учасників,  а за необхідності  — способи перегляду  цін, які учасники розробки оферти висунуть як умови їх прийняття; участь у фінансуван- ні досліджень з розробки оферти; відповідальність, яку кожен з учасників згоден не- сти за роботи, що доручаються  йому, а також участь у відповідальності за види робіт, які не будуть йому доручені,  наприклад,  загальні  роботи  або роботи, покладені  на інших можливих учасників.  Потім необхідно, щоб учасники  попередньої  угоди виз-


 Posai1l4. K01tmpmanu npo Mi:JICHapoaHe npoMuCJtoee cniepo6imHuupwo   

HaqHJIH TepMiH, IIpOT5lTOM .HKOfO BOHH MaiOTb HaMip IIi,ZI;'rpnrvryBaTH o¢epry, io6roBOpHTH, Ill;O CJii,n; 3po6HTH, .HKIII;O 3aiipOIIOHOBaHiTepMiHH Bi,n;pi3H.HTHMYTbC51 O,II;HH Bi,n; O,II;HOfO.

11. lHIIIe IIHTaHH.H, Ill;O BHHHKa€ rrepe,n; rri,n;rrpH€MCTBaMH, .HKi CKJia,n;aiOTb IIOIIepe,n;HIO

yro.n:y rrpo  CTBOpeHH.H  o6'€,n;HaHH51,  CTOCY€TbC51 rapaHTiil, .HKiMOJKYTb 3aJK3,ZI;aTHC51 3aMOB­ HHKOM y MOMeHT rrpe,n;cTaBJieHH.H o¢epTH B pa3irri,n;p5I,ZI;y. KoJIH  IIpOII03HIJ;fi  rrpo  o¢epTH H3,ZI;XO,II;51Tb Bi,n; ,n;epJKaBHHX  opraHi3au;iil, BOHH qacTO rrepe,n;6aqaiOTb BCTaHOBJieHH.H rapaH­ Till 3 6oey 6aHKy,  cTpaxoBolKOMIIaHil a6o iHinolopraHi3au;il, ru;o 3allMa€ThC.H rro.n;i6Horo po.n;y orrepau;i.HMH 3 MeToiO rapaHryBaTII 3o6oB'.H3aHH.H 36eperTH o¢epry B cnJiirrpoT.HroM

rreBHoro TepMiHy  iHa,n;aTH o6iu;.HHirrocJiyrn B pa3irrpnilH.HTT.H  o¢epTH.  B .IJ:e.HKHX Bnrra.n;­

Kax IIO'rpi6Ha 6e3yMOBHa rapaHTi.H, KOJIH rapaHT IIOBHHeH BHIIJiaTHTH Ha rrepruy BHMory oco6i, ru;o 3po6nJia rrporro3HIJ;iiO  rrpo  o¢epry. IIpo6JieMa rapaHTill Bi.n;irpa€ B u;ill raJiy3i

.n:yJKe  BeJIHKY poJib  y Bi,n;HocnHax MiJK cTopoHaMH BJKe  Ha eTarri rrorrepe.n;Hix yro.n;. ToMy BaJKJIHBO, ru;o6 yqacHHKH u;i€1 yro,n;H BH3HaqHJIH HaCJii,II;KH BCTaHOBJIIOBaHHX rapaHTiil,II;JI.H lxHix B3a€MHH, a TaKoJK rrop.H,n;oK po3rro.n;iJiy i3 cyM rapaHTill. HallrrpocTirne pirneHH.H cTo­ cyEThC.H p03IIO,II;iJiy MiJK yqacHHKaMH IIOIIepe,n;HhO'i yro,n;H ¢iHaHCOBHX BHTpaT Ha BCTaHOB­ JieHH.H rapaHTiil, a TaKOJK cyM, IIOB'513aHHX 3 MOJKJIHBHMH po3paxyHKaMH 3a rapaHTi€IO (.HK YMOBHOIO, TaK i 6e3yMOBHOIO), rrporropu;iilHO BapTOCTiIIOCJiyr KOJKHOfO 3 HHX. 0¢epeHT,

.HKHil Ha,n;a€ o¢epry, MOJKe  3arrporroHyBaTH p5I,ZI; 3acTepeJKeHb .n;o crreu;n¢iKau;il, CKJia,n;eHol

oco6oiO, ru;o 3po6nJia rrporro3HIJ;iiO rrpo  o¢epry, He oTpnMaBIIIH .HCHO BHpaJKeHol3ro.n;n Bi.n; ocTaHHboL U:e MOJKe  crrpnqnHHTH p.H.n; Tpy.n;Horu;iB, ocKiJihKH Bi.n;cyTH.H BrreBHeHicTb y Torvry, Ill;O TaKi3aCTepeJKeHH51 BBaJKaTHMYTbC.H.IJ:iilCHHMH.

12. 5IKru;o o¢epTa o6'E,n;HaHH.H He rrpnllMa€ThC.H  a6o  rreperoBopn MiJK o6'E,n;HaHIDIM i

MOJKJIHBHM 3aMOBHHKOM He H3BO,II;51Tb  ,II;O II03HTHBHHX pe3yJibTaTiB, TO o6'€,n;HaHIDI  po3rryc­ Ka€TbC51. lipHHIJ;HIIH,.HKiperyJIIOIOTh u;eilp03IIYCK,IIOBHHHiBCTaHOBJIIOBaTHC.H B IIOIIepe,n;HiX yro.n;ax. Y IJ;bOMY Bnrra.n;ey B yqacHHKiB € rnnpoKnllBn6ip pirneHb. MoJKHa rrepe.n;6aqnTH, ru;o

3a KOJKHHM 3 yqaCHHKiB, Ill;O rrepeilH.HJIH Ha ce6e  pH3HKH, IIOB'5133Hi 3 yqacTIO B po3po6u;i

o¢epTH, 3aJIHIII3IOTbC51 TiBHTpaTH, .HKiBiH ¢3KTHqHQ  3a3H3B y 3B'513Icy 3 ,II;OCJii,n;JKeHH.HMH.

)le.HKHM Y.IJ:OCKOHaJieHH.HM IJ;bOfO  pirneHH.H € p03IIO,II;iJI M:bK yciMa yqaCHHKaMH 3araJibHHX BHTpaT, .HKiMorJIH  6 6yTn rroHeceHiB xo.n;irreperoBopiB, rrporropu;illHo  qacTI.J;iyqacTiKOJK­ Horo 3 HHX. 3aJieJKHO  Bi,n; o6cTaBHH MOJKYTb icHyBaTH  il iHIIIiCIIOC06H po3rrycKy  THMl!aCO­ BOfO o6'€,n;HaHIDI, Ill;O rrepe,n;6aqaiOTb, HanpHKJI3,ZI;, .HKIII;O u;e BHIIpaB,II;aHO qepe3 eKOHOMiqHii

¢iH3HCOBi o6cTaBHHH, IIOB'5133Hi 3 orrepau;iEIO, Ill;O rrpoeKryBaJiaC.H, Bi,n;HeCeHH.H 3HaqHiiiiO'i qacTIIHH BHTpaT Ha paxyHOK rri,n;rrpH€MCTBa, Ill;O CTaJIO iHiu;iaTOpOM CTBOpeHH.H o6'€,n;HaHIDI. HapernTi, MOJKe  cTaTHC.H, ru;o .n;e.HKi3 yqacHHKiB po3po6Kn o¢epTH,.HKa He .n;aJia II03HTIIBHHX pe3yJibTaTiB,  3aJIHIIIaiOTbC51 KOMIIaHbilOHaMH, MaiOqH Ha yBa3i 3.IJ:iilcHeHIDI IIO,n;i6Ho'i OIIe­ pau;fi ru;o.n;o iHrnoro 3aMOBHHKa, ru;o MOJKe  MaTH HacJii,n;KoM Y3.HTT.H IJ;HMH rri.n;rrpnEMCTBaMH

IIOIIepe,n;HiX BHTpaT Ha ce6e  3 MeTOIO rrpoBe,n;eHH.H iHIIIHX  orrepau;iil. Y BciX BHIIa,n;KaX IIOB­

HO'i JiiKBi,n;au;fi o6'€,n;HaHIDI IIOBHHHO 6yTH .HCHO BKa3aHO, Ill;O rri,n;rrpH€MCTBa 3aJIHIIIaiOTbC51

BiJihHHMH ,II;JI.H yqacTiB iHIIIHX IIpOII03HIJ;i.HX a6o o¢epTaX TOfO CaMOfO THrry, B 6y,n;h-51KOMY o6' €.IJ:HaHHi i B 6y.n;h-.HKill ¢opMi.  Yci Bnru;errepeJiiqeHi crroco6n € JIHIIIe rrpHKJia,n;aMH, i B KOJKHOM)T  KOHKpeTIIOMY BHIIMKY CJii,n; BpaxoByBaTH xapaKTep  i 3MicT IIOIIepe,n;HiX yro,n;, 3

o.n;Horo 6oey, iTexHiqHe Ta ¢iHaHCOBe CTaHOBnru;e rri.n;rrpnEMCTB, ru;o yKJiaJIH lx,- 3 iHrnoro.

13. 5IKru;o o¢epTa THMqacoBoro o6'E,n;HaHIDI rrpnilH.HTa irrpHBO.IJ:HTh .n;o yKJia,n;aHH.H,n;o­ roBopy MiJK o6'€,n;HaHH51M i3aMOBHHKOM, IIOIIepe,n;Hiyro,n;H MOJKYTb 6yTH  rrepeTBOpeHiHa OCTaToqHi. 5IKIII;O MaJIO Micu;e YKJI3,ZI;aHH51 IIOIIepe,n;HhOfO  ,II;OfOBOpy (.HK u;e 6yBa€  Ha rrpaK­ THIJ;i) rrpH  YKJia,n;aHHi,II;OfOBOpy,  TO IJ;.H IIOIIepe,n;H.H yro,n;a aBTOMaTHqHQ CTa€ OCTaToqHQIO,


 

як тільки договір набирає чинності. Це не виключає внесення до остаточної угоди додаткових  положень,  які не могли бути передбачені  до підписання договору із за- мовником.  Може, крім того, виявитися, що умови  специфікацій до пропозиції  про оферту змінилися в ході переговорів, які передували укладанню договору із замовни- ком, причому таке положення може виникнути, коли замість оферти проведено між сторонами  переговори  про договір. У цьому  випадку  деякі  положення попередніх угод — навіть ті з них, в яких міститься умова, яка передбачає, що в разі укладання до- говору із замовником вони автоматично  стають остаточними  угодами, — мають бути змінені  у разі потреби  їх узгодження  з остаточним  текстом  договору. Більше  того, було б важко зобов’язати того або іншого члена попереднього об’єднанні продовжити свою участь в остаточному  об’єднанні, якщо в первинні  специфікації замовника ма- ють бути внесені зміни, які даний конкретний член об’єднання не міг би прийняти. У подібному випадку  виникає  питання  про те, чи може учасник  попередньої  угоди відмовитися від участі в остаточному об’єднанні, посилаючись, зокрема, на зміну пер- винних  договірних  умов, передбачених  спочатку; якщо допустити  таку можливість, то слід уточнити  фінансові  наслідки, що стосуються  витрат, понесених  даним учас- ником при підготовці оферти.

14. Рішення,  яке потрібно  застосовувати щодо цієї проблеми,  а також проблем, що випливають з факту вибуття члена об’єднання, повинне варіюватися залежно від зобов’язань, узятих відповідно до попередніх угод. Як приклад, можна привести такі рішення, які трапляються на практиці:

а) В угоді передбачається можливість  відмови від участі в об’єднанні за деяких обставин  (наприклад, у разі зміни  умов у пропозиції  про оферти  замовника) і ре- гулюються фінансові наслідки відмови від участі, що стосуються, зокрема, витрат, понесених  вибуваючим  членом, що розглядається в підпункті  «в», і відшкодування збитку, якого зазнали інші члени. Одним з можливих рішень могло б стати відшкоду- вання збитку вибуваючим членом лише в тому випадку, якщо його відмова від участі не була мотивована  вищезгаданими обставинами.  Будь-яке відшкодування могло б бути гарантоване  коштами,  що депонують  члени один у одного. (Розмір цього від- шкодування може знижуватися в тих випадках,  коли  підготовчі  роботи, проведені вибуваючим членом, приносять користь об’єднанню в його подальшій роботі і в здій- сненні проекту).

б) Угода передбачає  можливість  відмови того або іншого члена від участі, якщо замовник  заперечує  проти його участі в об’єднанні і регулює фінансові  наслідки ви- ходу.

в) В угоді передбачається вживання принципу  «прийнятих ризиків»,  відповідно до якого у разі, коли за колективною або індивідуальною офертою не виникає  жод- них дій, учасники, що зробили оферту, несуть кожен в своїй галузі витрати, які вони понесли при підготовці оферти. Таке рішення могло б застосовуватися тоді, коли за- мовник  погоджується укласти  договір з об’єднанням  лише на тій умові, що той або інший член попереднього об’єднання не входить в склад остаточною об’єднання.

15. Можна передбачити, що попередня  угода набуде форми протоколу  про намі- ри — документа, що окреслює основну лінію, якою учасники мають намір слідувати в переговорах про укладання договорів з можливими замовниками або про укладання угод один з одним (але з урахуванням того, що це поняття  різне в окремих системах національного права,  і, як  це часто трапляється, тлумачиться неоднаково  різними


 

сторонами договору). У такій ситуації невизначеність, що існує відносно поняття до- кументів,  які іменуються  «протоколами про наміри», повинна  спонукати  учасників проявляти ще більшу обережність і чітко вказувати  рамки своїх зобов’язань.

16. У разі  прийняття оферти  попереднього  об’єднання  необхідно  передбачати, яким чином остаточно розподілятимуться витрати, понесені кожним з учасників при підготовці оферти, за умови, що всі вони беруть участь згодом в остаточній угоді про об’єднання. У цьому випадку  можна передбачити  декілька  рішень. Витрати  можуть бути залишені  в кожного з членів об’єднання як елемент собівартості. Вони можуть також бути включені до загальних витрат об’єднання, створеного для здійснення проекту. В обох випадках  необхідно обумовлювати ті витрати, які через вищевикла- дене підлягають відшкодуванню учасникам  попередньої  угоди, що не беруть участі в остаточній угоді.

17. Крім того, потрібно, щоб на етапі попередніх угод сторони передбачали  поло- ження, що стосуються зобов’язань учасників підготовки оферти не конкурувати один з одним щодо її представлення, що фактично  означає зобов’язання  не представляти пропозицій  самостійно  або в рамках іншого об’єднання відносно того самого проек- ту. Хоча це рішення  може розглядатися як відповідне  загальному  принципу  права, корисно для виключення всякої двозначності  ясно формулювати його в попередній угоді, завжди враховуючи при цьому антитрестове  законодавство.

18. У цьому сенсі було б корисно згадати в попередній  угоді зобов’язання  членів об’єднання  про непередавання третім особам промислових і комерційних секретів, що містяться в пропозиціях, представлених іншими членами об’єднання, а також про невикористовування цих секретів за межами об’єднання.

19. З інших питань, які було б корисно  регламентувати в попередніх  угодах на випадок прийняття оферти об’єднання, можна згадати ті, що стосуються  точного розподілу  функцій  між партнерами,  фінансування, страхування і розподілу  відпові- дальності всередині об’єднання, причому  всі вони можуть стати об’єктом змін через конкретні умови договору, укладеного із замовником. У попередніх угодах може бути також розглянута і проблема врегулювання суперечок, проте залежно від обставин не виключається, що вона може регулюватися по-різному в попередніх і остаточних уго- дах про об’єднання (див. далі розділ 15). Більше того, в попередній угоді мають бути відбиті (причому  дуже чітко) правові і фінансові  наслідки  та різна відповідальність членів об’єднання в разі неукладення договору.

3. Форма і структура об’єднання

20. Уже наголошувалося, що форми об’єднання для здійснення конкретного проекту  за кордоном  можуть  бути  виключно  всілякими, наприклад угода, яка  ре- гулює різні елементи  стосунків  між членами  об’єднання  і питання  представництва об’єднання  зовні. Якщо замовник  вважає  (як  це часто трапляється) за краще вести справи з якою-небудь  однією особою або одним товариством,  то досить передбачити договірне рішення,  згідно з яким інші члени об’єднання надають підприємству, виб- раному як головне право представляти все об’єднання зовні. Необхідно,  проте, вжи- вати запобіжних  засобів для того, щоб це рішення  не давало приводу компетентним властям у різних зацікавлених країнах вважати, що об’єднання, хоча і не набуває фор- ми товариства, все ж є товариством де-факто з ризиком  бути оголошеним  недійсним або товариством,  відомим  у ряді систем права як «мовчазне».  Хоча ці товариства  і


 

не є юридичними особами, до них в певних випадках  може пред’являтися ряд юри- дичних  вимог. З цим пов’язано  виникнення проблеми  вибору  центру  з управління об’єднанням, бо фактично  саме цей центр підлягатиме застосуванню  права. Можна також порекомендувати підприємствам, що бажають створити об’єднання для здійс- нення  операцій  за кордоном, ретельно  проконсультуватися з компетентними юрис- тами в різних  країнах, у яких  може бути розміщений такий  центр, з питань  про те, якою мірою угода, в основі якої лежить  об’єднання, може розглядатися у відповід- них країнах як угода, що створює тип товариства або асоціації, що передбачається законом, і що його діяльність може спричинити несприятливі фінансові (включаючи податкові) наслідки.

21. Замовник може не обмежитися призначенням головного  підприємства об’єднання і зажадає, щоб це об’єднання набуло форми товариства. Залежно від краї- ни, в якій буде прийнято рішення про створення товариства, можливі ті або інші фор- ми товариства, що існують у різних системах права.

22. Як би не було остаточно  прийняте рішення  щодо структури  об’єднання, не- обхідно чітко вказувати  в засновницьких угодах його точну мету, порядок  функціо- нування,  зобов’язання  різних  учасників,  характер  послуг, що виконуються кожним компаньйоном, способи фінансування, відповідальність об’єднання  по відношенню до замовника,  розподіл  цієї відповідальності всередині  об’єднання,  а також  умови його ліквідації.

4. Мета об’єднання і розподіл функцій між його членами

23. Мета об’єднання і розподіл функцій між його членами будуть встановлені від- повідно до договору, узгодженого із замовником. Як уже було сказано щодо поперед- ніх угод, може виявитися бажаним,  щоб проблеми  такого роду в попередніх  угодах були врегульовані за можливістю  точніше (див. п. 19). Проте укладання договору із замовником може привести  до змін — і часом істотних  — у розподілі  функцій  між членами, передбаченими в попередніх угодах, і навіть у визначенні  самої мети угоди. У цій ситуації очевидно, що при складанні остаточної угоди до відповідних положень попередніх  угод мають бути включені зміни з метою обліку договору, укладеного  із замовником. У такому разі необхідно зробити новий розподіл обов’язків в остаточній угоді про об’єднання, приділивши особливу увагу обов’язкам, що стосуються техніч- ної допомоги  і підготовки  фахівців,  що має бути або покладено  на одного з членів об’єднання,  який  спеціалізується на питаннях  передачі  технології  в плані  кадрів, або розділено  між компаньйонами з урахуванням вкладів  кожного. Крім того, мож- ливе укладання субдоговору  із спеціалізованим підприємством, що не бере участі в об’єднанні як члена. Але може виявитися, що члени остаточного об’єднання не пого- дяться з новим розподілом обов’язків між ними. У цьому випадку виникає  ситуація, подібна тій, яка розглядалася в п. 13–15.

24. Аналогічна ситуація виникає,  якщо в умовах, вказаних  в п. 13–15, один з учасників попередньої угоди виходить з об’єднання або виводиться з нього у момент укладання остаточного договору. Функції,  які, згідно з попередньою угодою, повин- ні були покладатися на членів, що не стали учасниками остаточної  угоди, перероз- поділятимуться між рештою учасників  або покладатимуться на підприємства,  що не входили  до того в об’єднання, — або в рамках  субдоговору, або шляхом  прийняття його в члени остаточного об’єднання. Додаткові витрати, які можуть бути пов’язані з


 

таким новим перерозподілом функцій  між членами остаточного об’єднання, повинні регулюватися відповідно  до рішень, які (як указувалося в розділі 2) учасники  попе- редньої угоди хотіли б включити до цієї угоди і які стосуються можливого виходу або виключення одного з членів попереднього об’єднання.

25. Якщо  йдеться  про об’єднання,  що створюється на чисто  договірній  осно- ві, необхідно визначити в рамках  розподілу  обов’язків між його членами  питання про координацію  робіт. Підприємство, призначене  як головне, може відігравати  в цьому відношенні  дуже важливу  роль. Ця роль може поширюватися на прийняття обов’язків  по відношенню  до замовника,  які виникають  для об’єднання  через до- говір. Крім того, якщо це рішення  зберігається в угоді про об’єднання, то воно по- винне також передбачати,  що відповідальність по відношенню до замовника,  який переймається на себе головним  підприємством, розподіляється потім між іншими членами.

26. Первинна  відповідальність головного  підприємства може супроводжуватися (щодо  будь-яких  договірних  форм,  які  може прийняти об’єднання,  що створюєть- ся з метою здійснення конкретного проекту)  солідарним  зобов’язанням усіх членів об’єднання  по відношенню  до замовника.  У цьому  останньому  випадку  замовник може на власний  вибір звертатися з приводу  представлення своїх претензій  або до головного підприємства,  або до будь-якого з членів об’єднання, або до якогось із чле- нів об’єднання в межах частки від загального  обсягу робіт, що припадає  на нього, за умови, що якщо ці претензії спричинять виплату відшкодування, головне підприєм- ство або інший член об’єднання, що виплатив  замовникові це відшкодування, може звернутися до решти членів об’єднання на предмет здобуття відшкодування згідно з принципом розподілу відповідальності всередині об’єднання між його членами, який буде розглянутий далі (див. розділ 9).

27. Якщо члени об’єднання зупиняються на рішенні, що передбачає призначення головного підприємства,  то важливість функцій,  які може перейняти на себе це під- приємство, виправдовує в ряді випадків здобуття ним, крім винагороди, що належить йому відповідно  до внесеного  вкладу, також і особливої  винагороди  у зв’язку з до- датковими обов’язками з координації робіт і представництва об’єднання зовні. Проте навіть якщо особливі функції  головного підприємства є дуже важливими, можливо, що його винагорода  вже включена  до його частки від виручки  об’єднання, зокрема, коли його частка в загальному  об’ємі робіт є сама по собі значною. Якщо все ж голов- не підприємство має отримати  особливу винагороду,  то така винагорода  може бути отримана  або у вигляді  певного відсотка від загальної  суми операцій,  або у вигляді заздалегідь обумовленої  суми.

28. Головне  підприємство як  координатор,  так і представник об’єднання  зовні діє лише за дорученням об’єднання. Тому необхідно  чітко визначати умови повно- важень,  що надаються  цьому підприємству. Проте  воно повинне  володіти  відомою свободою дій, оскільки,  наприклад,  переговори  із замовником можуть  привести  до ухвалення (в рамках  його повноважень) певних  рішень, за якими  (особливо якщо йдеться  про переговори,  які проходять  на значній відстані від центру ухвалення рі- шень об’єднання)  постійні консультації з іншими членами інколи скрутні. Рішення, яке може враховувати ці різні аспекти  проблеми,  полягає  в тому, щоб передбачити участь у найважливіших переговорах разом з головним підприємством також і пред- ставників  усіх останніх членів об’єднання або деяких з їх.


 

29. Необхідно  відзначити,  що рішення, яке полягає в передаванні  функцій  коор- динації і представництва одному підприємству, що намічається як головне, не є єди- но можливим і що ці проблеми можуть бути дозволені шляхом створення комітету з координації,  що утворюється представниками різних членів об’єднання. Це останнє рішення може розглядатися як завжди вживане в об’єднаннях, що створюються всьо- го декількома  членами;  при цьому не виклюється можливість  використання цього рішення в разі об’єднання ширшого складу. З іншого боку, навіть у разі об’єднання з невеликою кількістю учасників ніщо не перешкоджає  призначенню одного з підпри- ємств головним.  Слід додати, що для координації робіт об’єднання (як це часто має місце) призначається особа, яка виступаєа в ролі директора проекту.

30. Може  статися,  що в ході виконання договору  один з членів  виявиться не в змозі виконувати належним чином і своєчасно обов’язки і послуги, які покладені  на нього за угодою про об’єднання  або за статутом  асоціації  чи товариства,  у вигляді яких  утворено  це об’єднання.  Угода може передбачати  в цьому випадку  вживання щодо вибуваючого  члена санкцій  (штраф  за прострочення або фіксовану суму від- шкодування, як, наприклад,  погоджені і остаточні збитки).  За деякими національни- ми законами  сам факт наявності  санкцій в угоді не виключає відшкодування збитку. Член об’єднання, що не виконав своїх зобов’язань, може в певних випадках виявити- ся не в змозі забезпечувати свою участь у виконуваних роботах. Це може спонукати об’єднання до виключення члена, який не виконує своїх зобов’язань, що випливають з угоди про створення об’єднання або із статуту асоціації чи товариства  (компанії), у формі яких створено  об’єднання. Якщо в цьому випадку  сам член побажає  вийти з об’єднання або об’єднання вирішить  питання  про його виключення, необхідно ви- рішити, яким чином зачитуватиметься той задовільний вклад, який він вніс до цього моменту, і як розподіляться збитки, заподіяні  ним об’єднанню. Це пов’язано, зокре- ма, з необхідністю замінити члена об’єднання, який не виконав своїх обов’язків. Тоді було б корисно, як це вже пропонувалося відносно попередніх  угод, щоб в угоді про створення об’єднання вирішувалося питання  про те, чи має право будь-який з членів об’єднання, що не виконує  своїх обов’язків або що бажає вийти з об’єднання з іншої причини, зробити це і за яких обставин він може бути виключений, а також питання про фінансові наслідки виходу з об’єднання одного з членів — як що стосуються запо- діяних цим виходом збитків, так і відшкодування за вже внесений вклад. Це рішення, що стосується  визначення фінансових  наслідків,  абсолютно природно  вписується в угоду про створення об’єднання, що утворюється на чисто договірній  основі. Воно може також застосовуватися і до об’єднання, утвореного у формі товариства, за умо- ви укладення спеціального  договору на додаток до угоди про товариство, що уклада- ється між його учасниками.

5. Субпідряд

31. Усе вищезгадане  стосується  об’єднання, що створюється підприємствами, які беруть участь у ньому як члени. Можна передбачити, що для деяких робіт об’єднання звернеться за допомогою до підприємства,  яке не входитиме  в об’єднання  як член, але братиме участь у проведенні деяких робіт на основі договору субпідряду. Питан- ня про вибір між включенням підприємств в об’єднання як члена і укладання з ним договору субпідряду повинно вирішуватися залежно від обставин кожного конкрет- ного випадку.


 

32. Договір субпідряду  може укладатися або об’єднанням, або одним з його чле- нів від імені об’єднання, або одним з його членів від власного імені. Якщо субдоговір укладається від імені об’єднання, то необхідно, щоб це рішення приймалося відповід- но до правил,  прийнятих в угоді про створення об’єднання  щодо врегулювання пи- тань подібного роду. Проте якщо договір субпідряду  укладається із субпідрядчиком одним з членів об’єднання від власного імені, то зазвичай  саме цей член об’єднання володіє  свободою вибору  субпідрядчика і, як наслідок,  несе відповідальність за ви- конання  робіт вибраним ним субпідрядчиком.

33. Можливо, крім того, що вже в ході здійснення договору об’єднання як таке або один з його членів  побажають  укласти  договір субпідряду  відносно  частини  робіт. Якщо угода про створення об’єднання не передбачає  нічого по такому конкретному випадку, то положення,  що стосуються  договорів субпідряду,  що укладаються в мо- мент створення об’єднання, можуть також застосовуватися і тоді, коли в ході вико- нання договору укладаються договори субпідряду.  Може статися  і так, що відносно договорів субпідряду,  що укладаються в ході виконання договору, члени об’єднання побажають вибрати інше рішення, ніж передбачене в засновницьких угодах щодо первинних  субпідрядів.

Подібна  ситуація  повинна  знаходити  своє віддзеркалення в тексті  самих  угод. Може статися, що субпідрядник пропонується об’єднанню замовником.  У цьому ви- падку об’єднання повинне уточнити  в договорі із замовником міру відповідальності об’єднання  або його членів за дії субпідрядників, запропонованих замовником.  Пи- тання  про процедуру  встановлення зв’язку між субпідрядником і об’єднанням  (або одним чи декількома  його членами) може регулюватися в кожному конкретному ви- падку з можливим урахуванням загальних  принципів,  установлених у засновниць- ких угодах щодо субпідряду.

6. Організація і функціонування об’єднання

34. Перераховані вище проблеми  показують,  що члени об’єднання, яке створю- ється  для здійснення конкретного проекту,  можуть  приймати  рішення,  важливі  як для об’єднання в цілому, так і для кожного з них. Тому необхідно з можливо більшою точністю передбачати  в угодах про створення об’єднань порядок  внутрішньої орга- нізації об’єднання для забезпечення його гнучкого і ефективного функціонування.

35. Як у разі, коли остаточне об’єднання  набуває  форми  товариства,  так і коли воно створюється на чисто договірній  основі, необхідно, щоб у засновницьких уго- дах були, по можливості, детальніше врегульовані проблеми організації функціо- нування  об’єднання, наприклад,  щодо скликання і повноважень загальних зборів, вибору  президента,  способу голосування,  повноважень виконавських органів, кво- руму, необхідного  для ухвалення рішень, і тому подібне Можна  погодитися  з тим, що коли об’єднання, що створюється у формі товариства, деякі з цих питань (а мож- ливо, навіть і більшість із них) вже регулюються  нормами застосовного  права в ста- тутах або базових  угодах про товариство.  Проте при об’єднаннях, що створюються на договірній основі або у формі товариств за умови, що ці питання  не розглядалися в статутах, необхідно  включити  вказівки  із цього приводу  до угоди про створення об’єднання.

36. Як уявляється, питання  щодо скликання загальних  зборів  навряд  чи може породити  особливі  проблеми.  Проте  слід відзначити,  що в принципі  угоди повинні


            fJacmwta I. Mi:.HcHapoaHi KoMepuji1Hi yzoau

MicTHTH BKa3iBKH, 3 O,II;HOfO  6oKy, Ill;O,II;O rrepiO,II;WIHOCTi 36opiB ycix qJieHiB o6'€,n;HaHH51 i,

3 iHIIIOfO 6oKy, Ill;O,II;O CIIOco6y CKJIHKaHH.H Ha,Il;3BHqallHHX 36opiB. 3 OCTaHHbOfO IIHTaHH.H MOJKJIHBipi3HipiiiieHH.H. lHiu;iaTHBa TaKOfO CKJIHKaHH.H MOJKe  6yTH Ha,zJ;aHa rrpe3H,II;eHTOBi

o6'€,n;HaHH51. TaKOJK MOJKe  rrepe,n;6aqaTHC51, Ill;O  rrpe3H,II;eHT IIOBHHeH CKJIHKaTH Ha,Il;3BHqall­ Hi 36opn Ha BHMory o.n;Horo 3 qJieHiB o6'E,n;HaHH.H a6o rreBHolKiJihKOCTilloro qJieHiB. P5I,ZI; piiiieHb MOJKJIHBHll iBi,II;HOCHO BH6opy rrpe3H,II;eHTa, rrpnqoMy u;i¢YHKIJ;il MOJKYTb 6yTH IIO­ KJia,zJ;eHiHa rrpe,n;cTaBHHKa fOJIOBHOfO rri,n;rrpH€MCTBa (B pa3irrpH3HaqeHH51 TaKOfO rri,n;rrpH­

€MCTBa) a6o  Ha rrpe,n;cTaBHHKa iHIIIOfO qJieHa o6'€,n;HaHH51 He3aJieJKHO Bi,n;  TOfO, BHKOHY€

u;ell qJieH o6'€,n;HaHH51 poJib fOJIOBHOfO rri,n;rrpH€MCTBa qn Hi.

37. 5IK  yJKe HafOJIOIIIyBaJIOC.H Ill;O,II;O  fOJIOBHOfO rri,n;rrpH€MCTBa  (.IJ:HB. II. 28),  IIOBHO­ BaJKeHH.H, .HKHMH Ha,zJ;iJI.HIOTbC.H BHKOHaBqi opraHH o6'€,n;HaHH51, i Mipa CB06o,n;H ,n;ill, Ill;O Ha,zJ;a€TbC51 'iM, IIOBHHHi qiTKO  BH3HaqaTHC51 B  OCTaToqHill yro,n;i.  B Hill, 30KpeMa, rrepepa­

XOBYIOTbC.H IIHTaHH.H: 3a .HKHMH BHKOHaBqi opraHH (rrpe3H,II;eHT, KOMiTeT KepiBHHKiB, fO­ JIOBHe rri,n;rrpH€MCTBO, ,n;npeKTOp rrpoeKry a6o ¢iHaHCOBa ,n;npeKIJ;i.H) BOJIO,II;iiOTb CB06o,n;OIO yxBaJieHH.H piiiieHb i CB06o,n;OIO iHiu;iaTHBH; .HKi IIOBHHHi rrpe,n;cTaBJI.HTHC.H Ha CXBaJieHH.H o6'€,n;HaHH51 B  XO,II;i  3.IJ:illcHeHH51 MOJKJIHBHX  piiiieHb  3a HHMH; .HKi IIOBHHHi 3a3,n;aJieri,n;h rrpe,n;cTaBJI.HTHC.H Ha  3aTBep,n;JKeHH51 qJieHiB  o6'€,n;HaHH51.

38. 0KpiM orrepaTHBHOfO i¢iHaHCOBOfO KOHTpOJIIO,.HKHll o6'€,n;HaHH51 MOJKe  6yTH IIO­

KJIHKaHe  3.IJ:illCHIOBaTH Ha,n; ,n;i.HJihHiCTIO CBO'iX  BHKOHaBqnx opraHiB, qJieHaM o6'€,n;HaHH51

IIOTpi6Ho 6y,n;e rrpHllMaTH 6y,n;h-51Ki iHIIIi piiiieHH.H, Ill;O   CTOCYIOTbC.H .HK BHKOHaHH.H ,II;O­

fOBOpy  i3  3aMOBHHKOM, TaK    i BHYTPiiiiHhoro ¢YHKu;ioHyBaHH.H  CTBopiOBaHoro  HHMH o6'€,n;HaHH51. Y IJ;bOMY BHIIa,n;Ky  6y,n;e Heo6xi,n;Ha HallBHIII;a Mipa  TOqHOCTi Ill;O,II;O  BH3Ha­ qeHH51 TaKnx rrnTaHb: 3a .HKHMH piiiieHH.H o6'E,n;HaHH.H MOJKYTh rrpnllMaTHC.H lloro qJieHa­

MH JIHIIIe O,II;HOfOJIOCHO, 3a .HKHMH o6'€,n;HaHH51 MOJKe  rrpHllMaTH piiiieHH.H KBaJii¢iKOBa­ HOIO  6iJibiiiicTIO fOJIOciB i 3a .HKHMH piiiieHH.H MOJKYTb rrpHllMaTHC.H IIpOCTOIO 6iJihiiiiCTIO fOJIOciB.

CaMe 3aJieJKHO Bi.n;  u;horo po3rro.n;iJiy rrnTaHb 3a BH,n;aMH roJiocyBaHH.H, .HKi po3rJI5I,ZI;a­

THMJTThC.H .HK Heo6xi,n;Hi acrreKTH ,II;JI.H rrpHlliDITT.H o6'€,n;HaHH51M piiiieHH.H 3a HHMH, MaiOTb

6yTn po3po6JieHillrrpaBHJia rrpou;e.n;ypn 3aci.n;aHb lloro qJieHiB, rrpnqoMy .HK 3a xapaKTepoM

roJiocyBaHH.H, TaK  i3  rrpo6JieMH KBopyrvry, ru;o  Heo6xi.n;Ho ,n;JI.H Toro, ru;o6 qeproBe a6o Ha,n;-

3BnqallHe 3aci.n;aHH.H 6yJio  rrpoBe,n;eHe Ha 3aKOHHill rri.n;cTaBi. OcKiJihKH 3HaqHa KiJihKicTb piiiieHb, OC06JIHBO THX, .HKi IJ;iKaBJI.HTb ycix qJieHiB o6'€,n;HaHH51, B  rrpHHIJ;HIIi MOJKe   6yTH rrpHllH.HTO JIHIIIe O,II;HOfOJIOCHO, CJii,n; rrepe,n;6aqHTH ,II;JI.H peryJI.HpHOfO rrpoBe,n;eHH.H 3aci,n;aHb

o6'E,n;HaHH.H KBopyM 100%. IIpoTe B  TOMY Bnrra,n;Ky,  .HKru;o   rrop.H,n;oK .n;eHHHll  3aci.n;aHH.H

MicTHTb  IIHTaHH.H, 3 .HKHX TOll a6o iHIIIHll qJieH  o6'€,n;HaHH51 He BBaJKa€ 3a Heo6xi,n;He BH­ KJia,zJ;aTII  CBOIO  TOqKy 3opy iCBO€qacHO IIOBi,II;OMJI.H€ rrpo u;e  fOJIOBio6'€,n;HaHH51,  3aci,n;aHH51

MOJKe  6yTn rrpoBe,n;eHe Ha 3aKOHHill rri.n;cTaBi i 3a Bi.n;cyTHocTi BKa3aHoro qJieHa. IIoTpi6- HO  TaKOJK  BperyJIIOBaTII rrpo6Jiervry rrpe,n;cTaBHHIJ;TBa 51KOfO-He6y,n;h qJieHa 3a ,n;opyqeHH.HM, BKJIIOqaiQqH IIHTaHH.H rrpo  Te, qn MOJKe  O,II;HH qJieH 3.IJ:illCHIOBaTH rrpaBO  fOJIOCY Ha OCHOBi

,n;eKiJihKOX ,n;opyqeHb, i .HKIII;O TaK, TO .HKa MOJKe  6yTH MaKCHMaJibHa KiJibKicTb ,n;opyqeHb, Ill;O

MOJKYTh 6yTn rrepe.n;aHi o.n;Horvry qJieHoBi. IIoTpi6Ho 6y.n;e TaKoJK rrpnllH.HTH piiiieHIDI rrpo

Te, qn 6y,n;e fOJIOBa MaTH BHpiiiiaJibHHll fOJIOC y pa3ip03,II;iJieHH51 fOJIOciB. U:e BCbOfO JIHIIIe

,n;eKiJibKa rrpHKJia,zJ;iB THX IIHTaHb, .HKiMaiOTb 6yTH p03fJI.HHyTi, i THX piiiieHb, .HKiMOJKYTb

6yTH rrpHllH.HTi. foJIOBHe IIOJI.Hfa€ B TOM)T, ru;o6 yToqHeHH.H, Ill;O  CTOCYIOTbC.H BHKJia,zJ;eHHX

rrpo6JieM, MicTHJIHC.H B ,II;OKyMeHTaX rrpo CTBOpeHH.H o6'€,n;HaHH51.


 

7. Набуття чинності і термін дії остаточних угод

39. Незалежно від форми і структури остаточного об’єднання, його цілей і розпо- ділу послуг між його членами, а також організації його внутрішньої роботи, положен- ня, що належать до них, і всі інші положення остаточних угод, про які говоритиметься далі, стають такими, що діють лише після набуття чинності остаточної угоди або угод. Коли остаточній угоді передує попередня угода, то перша набирає чинності у момент укладання договору із замовником. У тих випадках, коли попередня угода не містить застереження про автоматичне  набуття  чинності  остаточної  угоди в разі укладення договору, набуття  чинності остаточної  угоди обумовлюється одночасно укладенням договору із замовником і перетворенням попередньої угоди в остаточну (см. п. 13).

Набуття чинності  остаточної  угоди повинне,  де це необхідно, ясно зв’язуватися зі схваленням  договору із замовником компетентними органами зацікавлених країн, а також організаціями, що фінансують договір. У всіх випадках  до набуття  чинності остаточної угоди внутрішні  і зовнішні стосунки  об’єднання продовжують  регулюва- тися попередньою угодою.

40. Остаточна угода зазвичай діє до того, як будуть виконані всі зобов’язання об’єднання, тобто до закінчення періоду, під час якого об’єднання може бути зв’язане якими-небудь гарантійними зобов’язаннями щодо замовника або зобов’язаннями щодо третіх сторін, а також протягом відрізку часу, коли замовник  ще може бути зв’язаний  якими-небудь зобов’язаннями, зокрема  зобов’язаннями платежу  щодо об’єднання, з одного боку, і протягом відрізку часу, коли ще не повністю врегульовані взаємні зобов’язання  між членами об’єднання, з другого боку.

41. Припинення дії угоди про об’єднання спричинює  за собою врегулювання фі- нансових питань між його членами. Проте перед тим, як починати обговорення цього особливого питання, слід передбачити  загальний  характер можливого  врегулювання фінансових  проблем в угоді про створення об’єднання.

8. Проблеми фінансування

42. У тому випадку,  якщо  об’єднання  створюється на чисто  договірній  основі, одне з можливих вирішень  проблем фінансування полягає в наділенні  кожного чле- на обов’язком  самостійно  фінансувати вартість  послуг, надання  яких  покладене  на нього через угоду. Іншим  рішенням,  яке могло б застосовуватися, а також виходя- чи з припущення про створення об’єднання  на договірній  основі, а також у вигля- ді товариства,  є створення фонду для фінансування загальних  витрат  об’єднання, у тому числі  на переговори  із замовником,  на будівництво  і т.д. Цей  спільний  фонд міг би створюватися за допомогою внесків членів, пропорційних вартості їх участі в загальному  об’ємі робіт, що могло бути рішенням  питання  всіх видів фінансування, здійснюваного об’єднанням. Для цього можна передбачити  і інші рішення. Зокрема, можна створити  загальний  фонд, що утворюється,  як сказано вище, який, проте, не покриватиме ряд витрат, властивих одному або декільком членам: вони вноситимуть їх відповідно  до порядку  розподілу  обов’язків,  визначеному згодом. У будь-якому разі необхідно, щоб в угодах про створення остаточного об’єднання були точно вказа- ні як спосіб створення фонду, так і характер його фінансування.

43. Якщо загальний  фонд створюється в рамках  товариства,  управління ним не створюватиме особливих  проблем.  У разі  об’єднання,  що створюється на договір- ній основі, в угоду про об’єднання мають бути внесені спеціальні  уточнення  із цього


 

приводу. Буде потрібно, зокрема, визначити питання  про те, кому буде доручено управління загальним  фондом. У тому випадку, якщо об’єднання, створене на дого- вірній основі, призначає головне підприємство, управління цим фондом  може бути доручене підприємству, що виконує  цю функцію, або фінансовій дирекції, яка ство- рюється для цього. Тоді в угоді уточнюються  положення,  якими повинні керуватися головне підприємство або фінансова  дирекція  щодо управління фондом. Остаточна угода або засновницькі документи  товариства  повинні  кінець кінцем  включати  по- ложення,  що стосуються  методів підрахунку  і розподілу  різних спільних  рахунків, а також їх контролю і затвердження.

44. У разі об’єднання, що має форму  юридичної  особи, представлення рахунків замовникові зазвичай  здійснюється в загальному  вигляді  від імені і за рахунок  то- вариства.  Коли йдеться  про об’єднання, створене на договірній  основі, можливі  два різні рішення,  одне з яких полягає  в представленні рахунків  замовникові головним підприємством, а інше — в представленні їх замовникові кожним  членом  у відно- шенні покладеній  на нього частині роботи. Це останнє рішення  може бути особливо необхідним,  коли об’єднання  складається з невеликої  кількості  підприємств.  Якщо в разі об’єднання, створеного  на договірній  основі, приймається рішення  про вибір формули  спільного  рахунка,  кожен  з членів  направляє свої індивідуальні рахунки, виставлені  залежно від розподілу  загальної вартості робіт між членами, керівникові, який  їх перевіряє,  підсумовує,  додає в них частину,  властиву  загальним  витратам, і представляє замовникові єдиний  рахунок  від імені і за рахунок  об’єднання. Після того як  рахунок  сплачений  готівкою  або за допомогою  тратти,  головне  підприєм- ство розподіляє отримані  суми між зацікавленими членами  на підставі попередньо затверджених ним індивідуальних рахунків,  одночасно  утримуючи,  якщо  це вияв- ляється необхідним,  ту частину, яка відноситься до загальних  витрат  і податків.  У цьому відношенні не слід забувати про фінансові наслідки методів складання фактур (включаючи податкові наслідки).

45. Загальна проблема, що набуває істотного значення  в окремих видах промис- лової співпраці,  яка, крім того, може виходити  з припущення про те, що об’єднання утворене на договірній основі, стосується випадку, коли частина оплати послуг об’єднання замовником включатиме оплату натурою у вигляді, наприклад,  переусту- пання товарів, що отримуються на промисловій установці, поставленій об’єднанням. Тоді може вийти так, що лише окремі члени об’єднання будуть зацікавлені у вказаних товарах. Якщо такий випадок матиме місце, то для врегулювання загальної  вартості за договором, розподіли вартості або розподіли прибутків між членами об’єднання потрібно  буде виразити вартість  товарів,  що поставляються у вигляді  компенсації, у валюті договору або в погодженій  валюті і відняти цю вартість із тієї частини ціни або прибутку,  який  належить  зацікавленим членам за їхні послуги  або їхню долю в об’єднанні. Вартість товарів, поставлених у вигляді компенсації, може перевищувати суму, що належить  членові об’єднання, який одержує товари. Це потребує від цього члена повернути  надлишок  об’єднанню, яке в цьому випадку  поділить  його між ін- шими своїми членами залежно від частки, що належить  їм. Нарешті, можна намітити продаж спільно  або через посередництво спеціалізованого підприємства відповідно до порядку, який слід передбачити  в угоді, всіх або частини товарів, поставлених за- мовником як компенсації. Виручка від цього, послугує для виплати відповідних сум, що належать членам об’єднання.


 

46. Іншою  важливою  проблемою,  яка  має бути розглянута як у договорі  із за- мовником,  так і в угоді, є проблема  валюти договору. Якщо рахунок  представлений замовникові в загальній  формі і оплачується останнім  у валюті договору, може ви- никнути випадок, коли окремі члени об’єднання, які здійснюють свої витрати в іншій валюті, ніж валюта договору, побажають, щоб їхня частка була виплачена в цій іншій валюті або в будь-якій іншій валюті, яку вони побажають отримати. Ця проблема від- мінності між валютою договору, що визначена  в договорі із замовником,  і валютою платежу  членам об’єднання, може також виникнути і в інших випадках,  наприклад, коли кожному  з членів надаються окремі рахунки за покладені  на них роботи. Тому необхідно, щоб в угоді про створення об’єднання  передбачалася процедура  перера- хунку валюти договору, що діє в цілому у відносинах між об’єднанням і замовником, у валюту, в якій зацікавлений член об’єднання бажає отримати платежі. Обмінні кур- си, що враховуються  під час перерахунку,  можуть визначатися або безпосередньо  в угоді, або за допомогою посилання на курс, що діє в даний день у тому або іншому фінансовому центрі, який вказаний в угоді про об’єднання.

47. Коли  об’єднання  виступає  за представлення замовникові спільного  рахунка і розподіл  отриманої  суми між членами,  доцільно  звернути  увагу зацікавлених під- приємств  на ризики,  що виникають  у тому випадку, коли вибирається валюта дого- вору із замовником,  відмінна від валют, у яких здійснюватимуться виплати  членам об’єднання. Ці ризики виникають  як для об’єднання, так і для його членів, у зв’язку з коливаннями курсів валют, які повинні враховуватися.

48. Нарешті,  слід уточнити  в угоді, що станеться  в плані  фінансового врегулю- вання  на момент закінчення дії угоди. Для  цього необхідно встановити  остаточний рахунок  кожного з членів об’єднання і здійснити  між ними сплату сальдо. Порядок виставляння остаточних  рахунків  і оплати сальдо має бути заздалегідь  уточнений  у документах про створення об’єднання.

49. Спосіб, за допомогою якого  буде забезпечено  фінансування операцій  об’єд- нання, фінансові стосунки між об’єднанням і замовником,  а також розподіл між чле- нами об’єднання платежів і компенсуючих сум, що виплачуються замовником, також створюють ряд проблем, які можуть викликати труднощі, якщо їх рішення  заздале- гідь досить точно не передбачено  в документах  про створення об’єднання. До цього слід додати, що незалежно  від частки компенсації  натурою в операціях,  які могли б здійснюватися об’єднаннями,  може статися,  що частина  фінансування повинна  ви- роблятися за допомогою кредитів, що носять більш чи менш довгостроковий харак- тер. Для вирішення цієї проблеми необхідно заручитися співпрацею банків та інших фінансових  установ, а також національних установ страхування і кредитування екс- порту там, де подібні установи існують, щоб останні займалися або виключно страху- ванням експорту, або одночасно фінансуванням і страхуванням.

50. Для того щоб об’єднання могли добитися  співпраці  установ, про які йдеться мова, і забезпечити фінансову  рівновагу своїх операцій у найкращих  можливих умо- вах, підприємствам, що бажають брати участь у міжнародному об’єднанні, створюва- ному з метою здійснення певного проекту, рекомендується приділяти найпильнішу увагу редакції фінансових  статей угоди про створення подібних об’єднань. Крім того, ці статті мають містити положення,  прийняті членами об’єднання щодо платежів, ви- роблених замовником,  а також витрат, понесених членами об’єднання в неконверто- ваній  валюті. В цьому відношенні  необхідно  відзначити,  що за такими  операціями має бути забезпечений відповідний контроль.


 

51. Ця рекомендація належить  і до суміжного  питання,  яке вже розглядалося у зв’язку з попередньою угодою: про договірні гарантії, які об’єднання повинне нада- ти замовникові (див. п. 11 і 12). Проте  в попередніх  угодах тендерне  зобов’язання слугує  гарантією  збереження   пропозиції  протягом  певного  періоду  і положення про  обіцяні  послуги,  якщо  пропозиція  буде  прийнята.   Що  стосується   виконан- ня договору, то договірна  гарантія,  яку замовник  може зажадати  від підприємства або об’єднання, відповідального за виконання конкретного проекту, називається зобов’язанням про якісне виконання. Тут йдеться  про гарантію, що надається  бан- ком, страховою компанією або іншою установою, що практикує подібного роду опе- рації, яку замовник  може використовувати за деяких  умов, якщо  виконання робіт постачальником не відповідає договірним специфікаціям. У тій мірі, в якій пред- ставництво  об’єднання в загальному  плані покладено на головне підприємство, при- значене об’єднанням і схвалене замовником,  саме це головне підприємство повинно надати це зобов’язання.

9. Розподіл відповідальності в рамках об’єднання

53. Необхідність розподілу відповідальності в рамках об’єднання впливає з відпо- відальності, яку останнє візьме на себе щодо замовника. Проте ця проблема розподілу відповідальності в рамках об’єднання може також виникнути внаслідок  прострочен- ня або дефекту, допущеного одним із членів, що створить труднощі для інших членів об’єднання  ще перед тим, як воно візьме на себе відповідальність щодо замовника. Як уже наголошувалося (див. п. 19), проблема  розподілу  відповідальності в рамках об’єднання  повинна  точно, наскільки  це можливо,  регулюватися в попередніх  уго- дах, тоді як остаточна угода про об’єднання додає в це врегулювання уточнення,  що стосуються  питань, які ще не були погоджені до укладання остаточного  договору із замовником.  Як загальний  принцип  може бути запропоновано, щоб загальна  відпо- відальність,  яку об’єднання приймає  щодо замовника,  не перевищувала суми відпо- відальності,  яку готові визнати члени об’єднання, — кожен у своїй галузі. Вживання цього принципу  на практиці може спричинити певні труднощі. Фактично ця пробле- ма зводиться  насамперед  до проблеми  загальних  ризиків,  які належить  обчислити, а також до проблеми  визначення того, якою мірою різні члени об’єднання в змозі або бажають прийняти свою частку цих ризиків. У тому випадку, якщо один або декілька членів об’єднання не в змозі або не бажають узяти на себе яку-небудь  частину ризи- ків, наприклад пропорційну їх частці в сукупності робіт об’єднання, може виникнути питання  про те, чи входять вони в об’єднання як члени з розподілом відповідальнос- ті, відмінним  від розподілу  робіт, чи вони залишаються поза рамками  об’єднання, з яким вони укладають договір субпідряду.

54. Об’єднання, створені у вигляді товариства,  що є юридичною особою, можуть обмежити  капітал  з  урахуванням положень  про  легальний мінімум,  потрібний  у країні, законодавство якої регулює  статус створюваного  товариства.  І тут розподіл постачань  і послуг між учасниками здійснюється за допомогою  окремих  договорів субпідряду  товариства  з учасниками.  І тут може вийти,  що замовник,  маючи спра- ву з об’єднанням,  що набуло форми  товариства  з обмеженою  відповідальністю, за- жадає, щоб кожен з його членів, крім зобов’язання  товариства,  безпосередньо  надав йому особисте зобов’язання щодо своїх робіт або всі члени надали йому солідарні зобов’язання.


 

55. Щоб забезпечити рівновагу між відповідальністю об’єднання і розподілом цієї відповідальності між його членами,  на практиці  часто застосовується рішення,  яке полягає  в тому, що кожен із членів несе відповідальність за наслідки  своїх власних дій або упущень, що завдають збитку, тією мірою, який збиток, за який через договір із замовником відповідальність несе об’єднання, може бути поставлений у провину одному або декільком членам об’єднання. Якщо неможливо  точно визначити, який із членів або які з членів є винуватцями порушення,  як правило,  допускається, що ко- жен член бере на себе частину відповідальності об’єднання, виходячи  з відсоткового співвідношення його винагороди  щодо загальної вартості.

56. Проте вживання цього принципу на практиці може натрапити на певні трудно- щі, зокрема, коли винагорода члена об’єднання, дії якого призвели до дефекту, є лише незначною часткою від загальної вартості об’єкта. Найбільш типовим прикладом  по- дібного положення є випадок  підприємства,  що має доручення  здійснити  технічне проектування будівництва і виробництва промислового комплексу,  який  належить побудувати. Наслідки його помилок, зокрема щодо проектування, можуть вплинути на загальну відповідальність об’єднання, тоді як винагорода  за його послуги аж ніяк не може порівнятися з тим, що може являти собою ця відповідальність у фінансово- му відношенні.  Аналогічна  ситуація  може виникнути також у тих випадках,  коли в об’єднання входять невеликі або середні підприємства,  вибрані з урахуванням їхньої високої технічної спеціалізації в окремих галузях. Очевидно,  що рішення, викладене в попередньому пункті, у такому вигляді не можна застосовувати до тільки що пере- рахованих ситуацій.

57.  Для того щоб полегшити  положення членів об’єднання, які не можуть, не не- сучи великих  фінансових  ризиків,  погодитися  прийняти загальну  відповідальність об’єднання, що є наслідком виняткових помилок його членів, може бути передбачено (і це часто допускається на практиці), що члени об’єднання, наприклад,  товариства з технічного проектування, винагорода  яких становить  лише незначне відсоткове співвідношення від загальної  вартості, навіть за помилки,  осудні їм у провину,  від- повідають лише в межах будь-якого  відсоткового  відношення від їхньої винагороди, а решта оплачується іншими членами об’єднання пропорційно їхній участі у вартос- ті комплексу.  Однак  може статися,  що члени товариства  з незначною  винагородою порівняно з вартістю комплексу  можуть погодитися  прийняти відповідальність, яка перевищує  їхню частку винагороди.

58. Проте  можна  компенсувати переваги,  які отримає  об’єднання, тому членові об’єднання,  чия  винагорода  становить  лише  невелику  частку  загальної  вартості,  а саме: збільшити частку його участі у відповідальності об’єднання, якщо неможливо визначити причини  дефекту комплексу,  понад його частки в загальній  вартості, але завжди в межах загальної суми його винагороди.

59. Залишається врегулювати  проблему  сукупності  помилок,  допущених  рядом членів об’єднання. Спочатку, виходячи  з цього припущення, можна враховувати відповідальність членів, помилки  яких призвели до виникнення відповідальності об’єднання щодо замовника.  Проте потім необхідно здійснити  розподіл відповідаль- ності між членами, в провину яким ставляться ці помилки. Цей розподіл може здій- снюватися  на підставі  обчислення  порівняної відсоткової  участі кожного  з винних членів у сукупності робіт. При цих розрахунках можна взяти до уваги серйозність по- милок, допущених кожним з винних членів, установлюючи її залежно від визначення


 

«грубої недбалості» у п. 9.17 Загальних умов постачань машинного устаткування для експорту, розроблених ЄЕК ООН.  Якщо буде прийнято це останнє рішення, доціль- но відтворити  визначення того, що саме в угоді про створення об’єднання розгляда- ється як «груба недбалість».

60. Важливе значення проблеми розподіли відповідальності і труднощів, які вона спричинює,  можуть спонукати  членів об’єднання ретельно розглянути всі її аспекти і уточнити  їх у різних  документах  про створення об’єднання,  щоб полегшити  вре- гулювання  суперечок, які можуть виникнути в ході виконання договору, на момент приймання об’єкта і протягом гарантійного  періоду.

61. Наступне  завдання  — визначити відсоткову  частку участі членів  у створен- ні договірних  гарантій,  які мають бути запропоновані замовникові щоб забезпечи- ти якісне виконання договору (див. п. 11, 12 і 51). Спосіб вирішення цієї проблеми буде різним залежно від того, передбачає договір об’єднання із замовником солідарну відповідальність усіх членів щодо замовника чи ні (см. п.26). Коли відповідальність об’єднання покладена  на головне підприємство, яке само повинно буде сплатити  за- мовникові відшкодування, що належить  з об’єднання в разі невиконання або погано- го виконання договору, саме головне підприємство повинно надати замовникові всю сукупність  забезпечення якісного виконання договору, погодженого між ними. І тут може бути корисно передбачити  в угоді про об’єднання, що його члени нададуть ке- рівникові  об’єднання забезпечення,  яке покриє їхню частку відповідальності. Проте якщо на прохання  замовника або в результаті  рішення об’єднання всі його члени на- дають замовникові солідарну гарантію, вони можуть об’єднатися для того, щоб дати замовникові загальне забезпечення за допомогою банку або об’єднання банків.

62. Члени  об’єднання можуть створити  резервний фонд для покриття всіх ризи- ків, включаючи ризики, що є наслідком відповідальності об’єднання щодо замовника, які можуть виникнути в ході операцій. Створення і дія подібного фонду були б ана- логічні загальному  фонду, про який йдеться в п. 42 і 43. Резервний фонд може бути створений одночасно з установою загального фонду.

63. Члени  об’єднання  могли б, нарешті, укласти  договір страхування професій- ної відповідальності, покриваючи наслідки  помилок  і недбалості, допущених  поста- чальниками і підприємствами, що надають певні послуги при виконання робіт. У тій мірі, в якій кожен із членів об’єднання  або деякі з них мають загальне  страхування професійної відповідальності, об’єднанню немає необхідності  укладати  додатковий договір страхування, за винятком випадків, коли його члени в цілому не уклали  до- говору страхування професійних ризиків для всіх своїх операцій. Іншою формою га- рантії є формула «зобов’язання про якісного виконання», яка полягає у врегулюванні фінансових  наслідків  невиконання або невідповідного  виконання робіт. Останньою формою гарантії для клієнта  може бути страхування відповідальності за продукцію з урахуванням того діючого в країні клієнта  законодавства про таке страхування. Правда, всі ці можливості  використання різних видів страхування у вигляді гарантії зовнішньої  і внутрішньої відповідальності об’єднання  або все ще важко  знайти  на ринку, або вони порівняно дорогі.

64. Що стосується інших видів страхування, які мало б застосовувати об’єднання, наприклад, страхування щодо третіх осіб, транспортне страхування, страхування всіх ризиків на будівельному  майданчику і так далі, то можливі дві форми: загальне стра- хування  від імені об’єднання, при якому  премії виплачуються із загального  фонду,


 

або індивідуальне страхування, що укладається кожним  із членів відносно його час- тини робіт і відповідальності. Зрозуміло, загальне  страхування від імені об’єднання буде дешевше, оскільки  завдяки  йому можна уникнути  підсумовування премій і до- мовленості між страхувальниками. Не слід забувати, що багато підприємств уклада- ють з окремих  видів своєї діяльності  загальні  поліси, які включають  усі їх операції, що стосуються  тих видів діяльності,  про які йдеться  мова. Досить  згадати, як при- клад, «плаваючі»  поліси в галузі перевезень.  У цьому випадку  може відпасти необ- хідність додавання до цих індивідуальних полісів загального полісу об’єднання, які з цього виду діяльності не уклали загального полісу в індивідуальному порядку.

10. Зміна  складу  об’єднання

65. Як наголошувалося вище, склад об’єднання може змінюватися внаслідок  ви- ходу або виключення члена  на умовах,  передбачених  в угоді про об’єднання  (див. п. 30). У цих випадках об’єднання може або продовжувати діяти в зменшеному  скла- ді, або прийняти нових членів, або достроково  припинити своє існування  за умови спеціальної  домовленості,  досягнутої  з цього приводу  із замовником.  В останньому випадку потрібно буде здійснити ліквідацію об’єднання, тому з врахуванням п. 48 пи- тання фінансового врегулювання, які слід передбачити  в угоді, повинні враховувати відповідальність того члена, який спричинив необхідність розпуску об’єднання.

66. Слід також передбачити  варіант, коли один із членів хотів би передати  свої права і обов’язки, виходячи  з угоди, іншому підприємству. Як загальне правило, вважається,  що така поступка прав не може бути здійснена без згоди інших членів об’єднання  і, якщо  необхідно, замовника.  У будь-якому  разі було б корисно  перед- бачити цю проблему в угоді про створення об’єднання і вказати  рішення,  яке члени об’єднання мають намір прийняти в цьому відношенні.

11. Припинення дії угоди про об’єднання в результаті дій замовника

67. Якщо договір між замовником і об’єднанням припинений об’єднанням, напри- клад, внаслідок  невиконання замовником своїх основних зобов’язань або у зв’язку з розірванням, передбаченим у договорі, об’єднання може або продовжувати існувати в цілях спільного виконання аналогічної роботи з іншими замовниками, або прийняти заходи до свого дострокового  розпуску. В останньому випадку об’єднання може бути розпущено  відповідно  до вже описаних  принципів (див. п. 48 і 65). Проте якщо від замовника може бути витребувана компенсація і фактично  отримана,  то необхідно вжити заходів щодо пропорційного розділу між членами об’єднання цієї компенсації, і було б доцільно заздалегідь передбачити в угоді про створення об’єднання рішення, яке застосовувалося б у даному випадку.

12. Інформація, права промислової власності і секрети

68. Послуги  і завдання,  розподілені  між різними  членами  об’єднання  для здій- снення  конкретного проекту,  взаємопов’язані, і для  успіху  всієї  операції  важливо, щоб різні члени об’єднання були точно інформовані про те, як інші члени мають на- мір виконати  свою частину  робіт, а також про хід уже здійснюваних  робіт. Цей об- мін інформацією має бути організований, забезпечений і знаходитися під спостере- женням  у рамках  завдання  з координації,  яке буде покладене  або на підприємство, призначене  головним, або на координаційний комітет, або на директора проекту, або


 

на будь-яку  іншу  установу,  якій  буде доручена  функція координатора робіт  (див. п. 25 і 27). Обмін інформацією має бути настільки  широким, наскільки  це необхідно. Звідси  випливає,  що на всіх етапах розроблення угод і здійснення робіт успіх зале- жить від того, як члени повідомляють один одному і (або) замовникові всі відомості, включаючи  секрети  виробництва і права  промислової власності,  які вони  мають у своєму розпорядженні і які необхідні для задовільного  виконання сукупності  робіт. Надання в розпорядження об’єднання прав промислової власності, виробничого  до- свіду або інших форм технології  може зажадати  сплати  роялті  на користь  того, хто надає технічні відомості. Проте якщо відомості призначені  виключно для здійснення членами  об’єднання своєї частини  робіт, це роялті  може бути зменшене. В окремих випадках  надання  в розпорядження об’єднання  прав промислової власності,  секре- тів виробництва і аналогічних  відомостей  фактично  виявляється включеним  у вар- тість, установлену кожним із членів об’єднання за свою частку робіт таким чином, що проблема  сплати  роялті  виявляється вирішеною  за допомогою індивідуальних цін, які є підставою при встановленні загальної ціни для сукупності робіт, здійснюваних об’єднанням.

69. Так само, як і в разі попередніх угод (див. п. 17), члени об’єднання зобов’язані не розкривати третім сторонам промислових і комерційних секретів, які відомі їм у зв’язку з участю в роботі об’єднання, і не використовувати їх за межами  останньо- го. Ці секрети повинні зберігатися  протягом усього терміну дії угоди. Щоб уникнути всякої можливої  суперечки з цього питання,  було б корисно, якби члени об’єднання зафіксували в угоді тривалість  збереження  таємниці  після закінчення дії угоди. На- віть якщо  це рішення  розглядати як невід’ємне  за загальними принципами права, було б доцільно включити його в одне з положень угоди про створення об’єднання.

70. Технічна  інформація і навіть  права  промислової власності,  надані  одним  із членів у розпорядження об’єднання, можуть дати привід для позову про порушення прав з боку третіх осіб, який може бути направлений проти об’єднання, проти члена, що є власником  оспорюваних  прав, або проти замовника.  Зважаючи на це, а також незалежно від особи, проти якої направлений позов, буде корисно передбачити в уго- ді про об’єднання положення про те, як його члени діятимуть  відносно такого позо- ву. Зокрема, доречно уточнити,  чи повинен  захищатися від позову  про порушення прав лише член, що є власником  прав промислової власності  або що надав технічну інформацію,  яка дала привід для позову, або цей захист буде організований спільно всіма членами  об’єднання  чи головним  підприємством, що діє від імені об’єднання. Рішення,  яке передбачається з цього питання,  застосовувалося б одночасно і до ви- падку, якщо  позов про порушення  прав направлений проти  об’єднання  або одного з його членів, а також якщо замовник  під впливом припущень  виступив  би проти об’єднання.

71. Що стосується порядку відшкодування збитків і судових витрат, що належать позивачеві,  то в разі засудження  об’єднання або члена, якому належить  технічна ін- формація,  що послужила підставою для позову, в угодах про створення об’єднання слід передбачити,  відшкодовувати збитки  і судові витрати  повинен  лише  власник технічної  інформації  чи відшкодування має бути розподілене  між усіма членами,  а в цьому  останньому  випадку  має бути визначена  частка  кожного  у відшкодуванні збитків.


 Posai1l4. K01tmpmanu npo Mi:JICHapoaHe npoMuCJtoee cniepo6imHuupwo                                                    

13. Bnmm aMiHH o6cTaBHH Ha Mi:m:Hapof);Hi yrof);H npo  o6'ef);HaHHH

72. BIIJIHB 3MiHH o6cTaBHH, KOJIH .HBnru;a IIo.n;i6Horo  po.n;y 3aqiiiaiOTh o.n;Horo 3 qJieHiB

o6'e.n;HaHH.H, Ha cTocyHKH MiJK u;nM qJieHoM i Horo  IIapTHepaMH IIOBHHeH po3rJI.H,ZI;aTHC.H OKpeMO, 3aJieJKHO Bi,ZI; TOfO, CTBOpeHO o6'e.n;HaHH51 y ¢opMiTOBapHCTBa qn Ha IIi,ZI;CTaBiIIpO­

CTO'i  yro.n;n. KoJIH H.n;eThc.H IIpo TOBapncTBa a6o acou;iau;il, HaBiTh .HKru;o   BOHH He  e IDpn­

.n;nqHHMH oco6aMH, IIpo6JieMa 3MiHH  o6cTaBHH  BHHHKa€ HaCaMIIepe.n; y Bi,ZI;HOCHHaX MiJK

o6'e.n;HaHH51M .HK TaKHM i3aMOBHHKOM.  Y paMKaX o6'e.n;HaHH51 ¢aKT CTBOpeHIDI 3araJibHOfO

¢oH.n:y, IIpH3HaqeHoro  ,ZI;JI.H  3a6e3IIeqeHH.H ¢iHaHcyBaHH.H BChoro IIpoeKry, IIOJieriiiHB 6n IIpO,ZI;OBJKeHH.H BHKOHaHH.H IIpOeKry; IIOJIOJKeHH.H qJieHa, 3aqeiiJieHOfO 3HaqHQIO 3MiHOIO o6- CTaBHH, IIOBHHHe  6y.n;e   peryJIIOBaTHC.H Bi,ZI;IIOBi,ZI;HO ,Zl;O  Hau;ioHaJibHOfO 3aKOHO,ZI;aBCTBa, Ha

IIi,ZI;CTaBi.HKOfO CTBOpeHO TOBapHCTBO, B .HKe BXO,Zl;HTb o6'e.n;HaHH51.

73. 3 iHIIIOfO 6oKy, KOJIH o6'e.n;HaHH51 CTBOpeHe Ha OCHOBiIIpOCTO'i yro.n;H, iloro qJieHaM HaJieJKHTb peryJIIOBaTH B CBO'iX  yro.n;ax HaCJii,ZI;KH 3MiHH o6cTaBHH, Ill;O  CTOCYIOTbC.H O,Zl;HOfO

a6o ,ZI;eKiJihKOX 3 HHX CIIOC060M, .HKHil BOHH BH3HaiOTb Hail6iJihiii Bi,ZI;IIOBi,ZI;HHM. )lJI.H IJ;bOfO BOHH MOJKYTb KepyBaTHC.H IIOJIOJKeHH.HMH 3 IJ;bOfO IIHTaHH.H, Ill;O  MicT.HTbC.H B II. 50-53 Ke­

piBHHIJ;TBa ,ZI;JI.H CKJia,ZI;aHH.H MiJKHapO,ZI;HHX ,Zl;OfOBOpiB IIpO IIpOMHCJIOBY CIIiBIIpau;IO. Il.Lo CTO­

CY€TbC51 MiJKHapO,ZI;HHX yro.n; IIpO o6'e.n;HaHH51, TO CIIHCOK o6cTaBHH, .HKiMOJKYTb, Ha .ZI:YMKY cTopiH, BIIJIHHYTH Ha yro.n;n B TOMY BHrJI.H.n;i, B .HKOMY  BiH HaBe.n;eHnll y II. 51 KepiBHHIJ;TBa, Ma6yTh, Ma€ 6yTH p03IIIHpeHHil. 3oKpeMa, 6aJKaHO BKJIIQqHTH B HbOfO yToqHeHH.H CIIOco6y

IIeperJI.H.ZI:Y IJ;iH, BCTaHOBJieHHX  qJieHaMH o6'e.n;HaHH51, ru;o6 BpaxyBaTH  eJieMeHTH, 3  .HKHX CKJia,n;aeTbC.H'iXH.H co6iBapTicTb i.HKiMOJKYTh 3HaqHo KOJIHBaTHC.H, oco6JinBo KOJIH H.n;eTbC.H IIpO o6'e.n;HaHH51, Ill;O   CTBOpiOIOTbC.H 3  IIi,ZI;IIpH€MCTB, u;eHTp ,ZI;i.HJibHOCTi.HKHX MicTHThC.H B pi3HHX Kpa'iHaX. Torvry MOJKHa IIOCTapaTHC.H, .HKIII;O MOJKJIHBO, ,Zl;OMOBHTHC.H i3 3aMOBHHKOM IIpO ¢opMyJiy IIeperJI.H.ZI:Y IJ;iH, Ill;O  BKJIIOqae MaKCHMaJibHY KiJibKicTb IIOKa3HHKiB, .HKiMO­

JKYTb 3aiJ;iKaBHTH B IJ;bOMY Bi,ZI;HOIIIeHHiqJieHiB o6'e.n;HaHH51.

74. )li.H yro,ZI;H MOJKe  6yTH TaKOJK  IIpHIIHHeHa y 3B'513KY 3 IIeBHOIO IIO,ZI;i€IO, Ill;O  HOCHTb

THMqacOBHil xapaKTep.  Y IJ;bOMY Bi,ZI;HOIIIeHHiKOpHCHO  IIepe.n;6aqHTH 3aCTepeJKeHH51 4IIpO IIpHIIHHeHH.H,ZI;il yro,ZI;H», Ill;O  yToqHIQ€ ,Zl;OfOBipHi306oB'513aHH51, ,ZI;i.H.HKHX 6y.n;e IIpHIIHHeHa

(3o6oB'513aHH.H36epeJKeHH51 Ta€MHHIJ;ia6o 306oB'513aHH51 He KOHKypeHu;il € xapaKTepHHMH

3acTepeJKeHH.HMH, .HKi cJii.n;  36eperTH). EaJKaHo  3ra,n;aTH B  yro.n;i IIYHKT IIpo  Te,  qn MaiOTh iHIIIiqJieHH MOJKJIHBicTb 3aMiHHTH TpeTbOIO oco6oiO THMqacOBO BH6yJIOfO qJieHa (ru;o IIpO­

.HCHHTb IIHTaHH.H IIpO Te, qn 3aJIHIIIaiOTbC51 B CHJiiMOJKJIHBi 3aCTepeJKeHH51 IIpO He KOHKy­

peHIJ;iiO B  pa3i IIpHIIHHeHH.H .n;il yro.n;n). OcTaHHiM IIHTaHH.HM, .HKe  Heo6xi.n;Ho BnpiiiiHTH,

€  IIHTaHH.H IIpO Bi,ZI;HOBJieHH.H .n;il  yro,ZI;H i BperyJIIOBaHH.H cyiiepeqoK y pa3i IIpHIIHHeHH.H IIo.n;il, ru;o  3YMOBJIIO€ IIpHIIHHeHH.H .n;il yro.n;n. EyJio  6 TaKoJK KopncHo BCTaHOBHTH IIeBHHil IIepio.n; IIpHIIHHeHH.H,ZI;il yro.n;H, IIicJI.H.HKO'i qJieHH MaiOTb IIpaBO p03fJI.H,ZI;aTH yro.n;y OCTaToq­

HO  TaKOIO, Ill;O  BTpaTHJia CHJIY.

14. 06cmBHHI1 <J>opc-Ma:>Kopy

75. 3ayBaJKeHH51, Ill;O  HaBe,ZI;eHiB II. 73, 3aCTOCOBYIOTbC51 TaKOJK ,Zl;O IIHTaHH.H IIpO BIIJIHB o6cTaBHH ¢opC-MaJKOpy Ha MiJKHapo.n;Hiyro,ZI;H IIpO  o6'e.n;HaHH51, 3a BHH.HTKOM OC06JIHBHX BHIIa,n;KiB (.n;nB. II. 56 KepiBHHIJ;TBa ,ZI;JI.H  CKJia,n;aHH.H MiJKHapo.n;Hnx yro.n; IIpo IIpoMHCJIOBe CIIiBpo6i THIIIjTBO).

76. 5IK  IIpHKJia,ZI; o6cTaBHH ¢opC-MaJKOpy, BJiaCTHBOfO yro.n;aM IIpO  o6'e.n;HaHH51, CJii,ZI;

6yJio 6 IIepe.n;6aqHTH BHIIa,ZI;OK, KOJIH yHiKaJibHHil BH,Zl; CIIeu;iaJii3au;il iloro qJieHa, Ill;O  TOpK­ HYBC.H   o6cTaBHH ¢opc-MaJKopy,  po6nTh HeMOJKJIHBOIO Horo 3aMiHy i, BHacJii.n;oK u;horo,


 

продовження здійснення договору із замовником.  Тоді стає неминучим  дострокове припинення дії договору або угоди.

77. Якщо не враховувати це останнє положення,  то в угодах про об’єднання слід було б передбачити  спосіб, за допомогою якого забезпечується спадкоємність прав члена, якому обставини, визначені в угодах про об’єднання як форс-мажорні, не дали змоги продовжити виконання своїх зобов’язань. Це стосується рішень як за поперед- німи, так і остаточними угодами про об’єднання для випадків виходу або виключення члена об’єднання (див. п. 13–15, 30 і 65).

78. Може виникнути питання  про те, чи повинен  член об’єднання, якому обста- вини форс-мажору перешкодили продовжувати брати участь у роботі об’єднання, покрити певну частину додаткових витрат, створених цим положенням. Правда, саме поняття  обставин форс-мажору несумісне з вирішенням подібного роду. Не ясно, чи повинна абсолютно виключатися хоч би навіть часткова участь члена, що торкнувся з обставинами форс-мажору, в покритті витрат в описаному положенні. Мабуть, воно може бути допущене в угодах про створення об’єднань як можливе.

79. Окрім створення об’єднань у формі товариства  або асоціації і випадків, коли вони створюються  на основі простої конвенції,  слід було б враховувати іншу мож- ливість, коли навіть при створенні об’єднання у формі товариства  між його членами існують спеціальні  угоди. Тоді корисно  зафіксувати в цих угодах наслідки  ситуації, в яких одного з членів зачіпають обставини  форс-мажору. У цьому відношенні особ- ливим  випадком  було б об’єднання  у формі  товариства,  члени якого  шляхом  інди- відуальних  зобов’язань переймають на себе солідарні зобов’язання  щодо замовника.

80. Що стосується  виплат членові, що потрапив в обставини форс-мажору, за по- слуги, надані  в ході здійснення проекту  до настання  обставин  форс-мажору, то не слід забувати, що в законодавстві деяких країн передбачається, що член об’єднання, який потрапив в обставини форс-мажору, зобов’язаний повернути частину винагоро- ди, що належить  йому. Положення про це можна включити  в угоду про об’єднання відповідно до законодавства, яке не забороняє  такого рішення.

15. Застосовний закон

81. З цієї точки зору слід також проводити відмінність між об’єднаннями, створе- ними у формі товариства або асоціації, і об’єднаннями, які створені на підставі угоди. Коли йдеться про товариства  або асоціації, стосунки  між членами зазвичай  регулю- ються законом країни, в якій вони створені. Це може призвести до певних труднощів, коли закон, вибраний  для договору між об’єднанням і замовником,  відрізняється від закону,  що регламентує суспільство.  Члени  об’єднання,  що має форму  товариства, повинні  в цьому випадку  передбачити  спосіб вирішення протиріч  у рамках законо- давства, застосовного  до товариства,  з одного боку, а також у рамках законодавства, застосовного  до договорів із замовником,  — з іншого.

82. Якщо об’єднання створене на підставі домовленості,  члени об’єднання у сво- їх взаєминах можуть  керуватися (проте  завжди  в рамках  імперативних законів  за- цікавлених  країн)  тим самим законом,  який  застосовуватиметься у відносинах  між об’єднанням і замовником.  Вони можуть керуватися з цією метою міркуваннями, викладеними у зв’язку із застосовним законом в розділі 10 Керівництва для складан- ня договорів на спорудження промислових об’єктів і в п. 59 Керівництва для складан- ня міжнародних  договорів про промислову співпрацю.


 

83. Щоб уникнути  труднощів, які можуть виникнути при створенні об’єднання у зв’язку з тим, що в проміжку  між укладанням договору із замовником і остаточним створенням  об’єднання  можуть статися  зміни в національних законах,  застосовних до угоди про створення товариства  або об’єднання, які належить  укласти між різни- ми членами, може бути передбачено, що тією мірою, якою договір із замовником під- коряється закону, застосовному  і до угоди про об’єднання, враховується цей остан- ній закон у тому його вигляді, в якому він діятиме на момент остаточного створення об’єднання.

16. Врегулювання суперечок

84. Так само як для договорів про промислову співпрацю, зв’язок операцій, здій- снюваних, з одного боку, між об’єднанням  і замовником,  а з іншого — між членами об’єднання в рамках виконання проекту, для якого створено об’єднання, бажано ви- користовувати для врегулювання суперечок, що виникають між об’єднанням і замов- ником, з одного боку, і між членами  об’єднання — з іншого, однакові або погоджені процедури арбітражу (див. п. 60 і Керівництво для складання міжнародних договорів про промислове співробітництво). Проте  не слід забувати,  що використання одна- кових або погоджених  процедур арбітражу  часто буває пов’язано з небезпекою про- тиріччя  імперативним нормам законів, яким підкоряються або об’єднання, створені у формі товариства,  або члени об’єднання, створеного на основі домовленості.  У ба- гатьох національних системах  права може бути заборонено  виносити  на вирішення міжнародного арбітражу  спори між сторонами угоди про товариство  у зв’язку з чин- ним законодавством і навіть між членами об’єднання, створеного на підставі простої угоди. У таких випадках  члени об’єднання будуть вимушені передбачити  для врегу- лювання  розбіжностей  між собою процедуру, яка допускається застосовним до них національним законом або національними законами,  але не обов’язково збігається  з процедурою, вибраною для стосунків об’єднання із замовником.

85. Коли сама сутність якої-небудь суперечки  між членами  об’єднання є наслід- ком суперечки між об’єднанням і його замовником, що стосуватиметься питання тех- нічного порядку,  члени об’єднання  можуть передбачити  використання нейтральної технічної експертизи відповідно до положень Керівництва для складання міжнарод- них договорів про промислове співробітництво (у п. 64–65), причому ця експертиза застосовуватиметься до будь-якої  судової або арбітражної  процедури  врегулювання суперечок, що стосуються  одночасно взаємин  між об’єднанням і його замовником,  а також між членами об’єднання. Введення  такої попередньої  технічної експертизи до процедури  врегулювання суперечок дасть можливість  уникнути  в багатьох випадках подальшого  використання юридичної  процедури,  і якщо  юридична  процедура  ви- явиться  необхідною,  одноманітне  встановлення фактів  у виниклій суперечці  знач- но зменшить  небезпеку можливого  протиріччя між двома різними  процедурами,  які матимуть  місце відносно  тих самих фактів  як у зовнішньому  плані, так і в рамках об’єднання.