14.2. Керівництво для складання міжнародних угод про промислове співробітництво

Це Керівництво розроблено ЄЕК ООН (№124). Нижче наводяться витяги з нього.

Вступ

Мета цього Керівництва полягає в тому, щоб здійснити  допомогу в практиці визначення цих проблем  і пошуку  можливих рішень з урахуванням наслідків,  що можуть виникнути в разі того чи іншого рішення. При здійсненні такого пошуку необхідно постійно пам’ятати про існування  національних законодавств окремих країн,  що мають  обов’язкову  силу,  та міжурядових угод, які  повинні  обов’язково

1  Цей  перелік  не містить  більш  інтегрованих  форм  промислового співробітництва, таких  як змішані підприємства.


 

враховуватися при укладанні  договорів  підприємствами і організаціями, що нале- жать до цих країн.

3. Щоб виявити сферу застосування Керівництва щодо складання міжнародних угод про промислове співробітництво, необхідно  спочатку  дати визначення самого поняття цього співробітництва. Однак відносна новизна явища промислового співро- бітництва, великі можливості  його розвитку,  а також різноманіття форм, яких може набувати  це співробітництво, ускладнюють  розробку  юридичного  визначення про- мислового  співробітництва, яке могло б застосовуватися в цілому до всіх випадків, коли виникає необхідність у такому співробітництві. Тому в різних публікаціях Сек- ретаріату Європейської Економічної Комісії Організації Об’єднаних Націй, присвя- чених аналізу угод про промислове співробітництво, було зроблено спробу не стільки дати єдине визначення, скільки  перерахувати  конкретні  приклади  угод про співро- бітництво, які стали б основою для подальшого його розвитку.

6. Це Керівництво розроблене  таким чином, що його можна застосовувати до міжнародних  договорів про промислове співробітництво в цілому. У необхідних ви- падках у ньому враховуються  конкретні  аспекти промислового співробітництва між сторонами, які належать до країн з різними економічними системами.

7. Треба  підкреслити, що дія договорів  про міжнародне  промислове співробіт- ництво в цілому чи декількох їхніх положень може поширюватися виключно на кра- їни, до яких  належать  зацікавлені підприємства і організації,  або на треті сторони. (У зв’язку з останнім  виникають  нові проблеми  зі складання угод про промислове співробітництво, і вони розглядаються в спеціальному  розділі цього Керівництва).

Питання, що підлягають обговоренню до укладання міжнародних угод про промислове співробітництво

11. Перед тим як укласти міжнародний договір про промислове співробітництво, зацікавлені підприємства і організації, як правило,  проводять  ряд первісних  дослід- жень, які стосуються можливостей і рентабельності передбачуваної операції. Звичай- но ці дослідження стосуються таких питань:

— національне законодавство та економічне  становище  країн можливих парт- нерів, включаючи  пільгові умови, які надаються  цими країнами  для угод про промислове співробітництво, а також вплив податкового  законодавства на ре- алізацію цих договорів;

— міжурядові угоди, які можуть впливати на договори про промислове співробіт- ництво, що підлягають укладанню;

— зміна стану ринку і можливостей збуту продукції,  яка може бути отримана  в результаті промислового співробітництва;

— можливі сфери промислового співробітництва.

12. Окрім загального дослідження,  необхідно обрати найбільш сприятливого партнера, враховуючи по відношенню до кожного можливого  партнера:

— технічний рівень і спеціалізацію;

— можливості  використання за сприятливих умов технології  та технічної  допо- моги;

— економічне і фінансове становище партнера;

— становище, яке займає на ринку, готовність дозволити партнеру скористатися цим становищем;


 

— собівартість  продукції, яка може бути отримана  внаслідок  промислового спів- робітництва,  порівняно з продукцією конкурентів;

— умови збуту продукції, яка може бути отримана внаслідок  промислового спів- робітництва.

13. Зробивши вибір можливого  партнера, обидві сторони починають переговори з метою укладання угоди в необхідній формі. Однак перш ніж прийняти остаточний текст угоди про промислове співробітництво, сторони іноді укладають первісну уго- ду чи договір, у якому застерігають:

— період передбаченого співробітництва;

— основні напрями  цього співробітництва;

— положення,  які стосуються  технічних  і торговельних  секретів,  що розкрива- ються в процесі первісних переговорів;

— первісні  заходи,  необхідні  для  здійснення співробітництва, і договірні  поло- ження, які підлягають прийняттю у зв’язку з цим;

— умови набуття дійсності остаточним договором;

— можливості  подальшого поглиблення співробітництва.

2. Різні  елементи угод про промислове співробітництво

Співробітництво в галузі технології

14. В окремих угодах про передачу технологій можна знайти деякі елементи про- мислового співробітництва, такі як здійснення технічної допомоги і постачання  дея- ких видів обладнання. У цих угодах, які об’єднують ряд елементів  співробітництва, плата за технологію, яка передається однією зі сторін іншій, може засновуватись іно- ді не на обсязі продукції, а на виграші чи економії, які можна отримати від її промис- лового використання. У таких випадках сторонам, які домовляються, необхідно роз- робити єдині методи економічного  оцінювання і прогнозів, а також бухгалтерського обліку, які потрібно застосовувати. Зокрема, необхідно було б уточнити виграш, який повинен бути основою для оплати за технологію, що надається. Плата за передачу технології  може здійснюватися також у формі постачання  кінцевої  продукції чи де- кількох  з її складових  частин  постачальникові цієї технології,  що створює  елемент спільності інтересів між сторонами, які домовляються. У деяких випадках промисло- вого співробітництва плата за технологію може набувати  форми  участі ліцензіара  в діяльності підприємства ліцензіата.

15. В результаті  створення єдності інтересів між учасниками промислового спів- робітництва в галузі  технології  просте  повідомлення технічних  даних  могло  б до- повнюватися рядом  інших  спільних  заходів.  Таким  чином, спочатку  ця спільність інтересів  може  набути  форми  технічної  допомоги,  яка  полягає  або у спрямуванні певної кількості інженерів  і техніків ліцензіара  на підприємство ліцензіата, або в професійній підготовці  інженерів  та техніків ліцензіата  у ліцензіара,  або в обох цих операціях.  Потім в інтересах сторін необхідно постійно  обмінюватися  інформацією стосовно використання технології, що застосовується на підприємстві ліцензіата. Від простого обміну інформацією за певним питанням  вони могли б перейти до процеду- ри консультацій, форму і умови яких необхідно застерегти в угоді.

16. На наступному  етапі співробітництва одностороння передача технологічних даних  (ліцензіаром ліцензіату) могла  б бути  замінена  системою  взаємного  обміну технологічними даними між ліцензіаром та ліцензіатом. Початок цієї еволюції закла-


 

дено в ліцензійних угодах, як пов’язаних, так і не пов’язаних з угодами про промисло- ве співробітництво. Згідно з положенням, яке фігурує в сучасних угодах про ліцензії на право  виробництва, ліцензіар  і ліцензіат  взаємно  зобов’язуються  відповідно  ін- формувати іншу сторону за договором у порядку, який підлягає уточненню, про всю модернізацію, яку можна внести як тим, так і іншим у базисну технологію.

17. Окрім  цього простого обміну технологічними даними, можна передбачити  в рамках угод про промислове співробітництво в галузі досліджень  і розробок. Таким чином можна забезпечити більш тісне співробітництво між проектними бюро ліцен- зіара та ліцензіата шляхом відповідного розподілу завдань між проектними бюро, причому  результати дослідницької роботи в галузі, визначеній  угодою про промис- лове співробітництво, можуть бути загальною власністю усіх учасників.

18. Однак  у зв’язку з цим виникає  серйозна  проблема  права власності  відносно результатів досліджень, здійснених у рамках такого співробітництва. Коли вважаєть- ся, що результати спільних досліджень  можуть бути запатентовані, необхідно знати, на чиє ім’я та де можна  отримати  патент. Рішення,  яке іноді трапляється в угодах, які передбачають співробітництво між проектними бюро організацій чи підприємств, пов’язаних угодою про промислове співробітництво, полягає  в тому, що організація чи підприємство, проектне бюро яких зробило патентоспроможний винахід, отримує патент на своє ім’я, а іншій стороні чи іншим сторонам надається  право безкоштовно використовувати ліцензію. Можна також передбачити  отримання спільного патенту на ім’я всіх підприємств,  пов’язаних угодою про промислове співробітництво. У де- яких випадках  організація  чи підприємство, проектне  бюро якого зробило  патенто- спроможний винахід, залишає  за собою право отримати  патент на своє ім’я, а іншим сторонам надається  можливість  здійснити  заяву про отримання патенту на винахід, якщо  зазначена  організація  чи підприємство не вважає  необхідним  користуватися своїм правом на патент.

19. Яким би не було рішення, яке сторони приймають  у цьому відношенні (необ- хідно зазначити  про істотно важливий момент: в угоді слід чітко визначити принцип, прийнятий за цим питанням), а також стосовно всіх результатів  спільних робіт про- ектних бюро, які жодна зі сторін не вважає необхідними  запатентувати, представля- ється  доцільним  передбачити  в договорі, що всі результати,  отримані  проектними бюро сторін у договорі про промислове співробітництво з питань,  які є предметом цих договорів, будуть повністю повідомлені іншим сторонам, причому останні мають право їх використовувати на своїх підприємствах на умовах, які також уточнюються в договорі. Насамкінець, необхідно узгодити в договорі положення про залік чи роз- поділ видатків з отримання і охорони патентів у різних зацікавлених країнах.

20. Залишається вирішити  проблему можливої  передачі третім особам результа- тів досліджень,  які належать  до передбаченої  в даному випадку  категорії. Оскільки технічний  винахід було повністю здійснено в рамках співробітництва між проектни- ми бюро, можна допустити  можливість  його передачі третім особам лише на основі взаємної  угоди між усіма сторонами  в договорі про промислове співробітництво і в їхніх інтересах, причому частки прибутків сторін повинні бути встановлені в догово- рі. Коли  винахід чи технічна  модернізація — результат  досліджень,  проведених  од- ним із проектних бюро, може бути передбачено, що та частина технічних даних, яка є виключно результатом роботи одного з проектних бюро, буде повністю надана в його використання, причому  в такому випадку  принцип  спільного  рішення  і можливого


 

розподілу винагороди  застосовується, як правило, лише до модернізації, здійсненої в рамках співробітництва в галузі технології. У всякому випадку, всі ці питання повин- ні бути детально визначені  в тій частині угоди про промислове співробітництво, яка стосується  співробітництва в галузі технології.

21. Досить складна проблема може виникнути в іншому напрямі: стосовно вико- ристання  в рамках співробітництва між проектними бюро технічних даних, отрима- них одним із учасників  цього співробітництва від третіх осіб. Можна запропонувати кожному з учасників обумовити в ліцензійних угодах, які укладаються з третіми осо- бами і в яких він є ліцензіатом  третьої особи — ліцензіара,  зобов’язання,  які випли- вають для нього з угод про промислове співробітництво в галузі. Ця проблема  стає складнішою,  якщо  йдеться  про співробітництво в галузі,  в якій  одна зі сторін вже ліцензіат  за ліцензійною угодою, що стосується  процесу, який є предметом промис- лового співробітництва. Сторона, що потрапляє в таке становище, повинна отримати стосовно належних їй ліцензій, які представляють інтерес для угоди про промислове співробітництво в галузі  технології,  яку вона має намір укласти,  дозвіл  ліцензіара, який є сторонньою особою в договорі (можливо, шляхом додаткової винагороди, ви- датки з якої несла б одна чи інша зі сторін в угоді про співробітництво чи обидві сто- рони згідно з умовами, які необхідно вказати  в договорі)  використовувати в інтере- сах співробітництва із залученням проектних  бюро інших сторін, що домовляються, технічні дані, раніше отримані нею від ліцензіара.

22. Можна також порадити сторонам у договорі про промислове співробітництво, що передбачає  співробітництво в галузі технології,  вести точний  облік угод про лі- цензії на виключне  право виробництва, які вони уклали раніше з третіми сторонами стосовно сторін, які цікаві з точки зору їхніх угод про співробітництво. Дійсно, наяв- ність таких угод може бути перепоною для подальшого укладання з третіми сторона- ми угод про промислове співробітництво з використанням тієї самої технології. Щоб запобігти виникненню такого становища,  зацікавлена сторона вимушена обумовити з ліцензіатом, який має виключне право на ліцензію, вилучення на користь угоди про промислове співробітництво із третіми сторонами.

Співробітництво в галузі виробництва

23. У галузі виробництва промислове співробітництво може також набувати най- різноманітніших форм: від порівняно простих операцій  до високого ступеня  спеціа- лізації виробничих процесів. Насамперед необхідно згадати про договори, за якими залежно  від конкретних  випадків  і на основі або технічних  даних, або спеціалізації, або сировинних матеріалів, які постачаються  однією зі сторін іншій, частина продук- ції регулярно передається отримувачем  постачальнику технології  чи інших елемен- тів. Можна  сказати,  що ці угоди вже є початком  спеціалізації виробництва. Однак найчастіше  йдеться  про елементарну  спеціалізацію,  в якій  отримувач  технології  чи інших елементів забезпечує  виробництво залежно від потреб постачальника і відпо- відно до інструкцій останнього. У цьому випадку промислове співробітництво об- межується фактично  визначеною  сферою.  Правда,  необхідно  виділити  ситуації,  в яких  така операція  ґрунтується на вузькій  спеціалізації отримувача  часткового  за- мовлення  у виробництві деяких  видів продукції  із застосуванням його власної  тех- нології. Така ситуація  зумовлена  інтересом,  який  викликає така вузька  технологія. За  межами  цієї першої  стадії промислове співробітництво може включати  спільне


 

визначення різних компонентів кінцевої продукції, складання технічних специфіка- цій компонентів,  розподіл їх виробництва між різними сторонами, причому кожна зі сторін виявляє відповідно до довгострокових планів (може періодично  уточнювати- ся) обсяг своїх потреб у компонентах, які повинні вироблятися іншою чи іншими сто- ронами договору, щоб включити  їх до кінцевої продукції, яка виробляється кожною зі сторін  окремо.  Якщо  специфікації компонентів розробляються спільно  різними проектними бюро, можна сказати, що промислове співробітництво партнерів  дійсно набуло форми співробітництва в обох напрямах.

24. Паралельно зі специфікацією виробництва компонентів єдиного кінцевого продукту може бути передбаченим розподіл між сторонами виготовлення різних ти- пів цього продукту  (з урахуванням розмірів, креслень  і моделей, використовуваних сировинних матеріалів, вартості транспорту  та аналогічних  факторів), щоб збільши- ти серійне  виробництво,  полегшити  постачання  сировинних матеріалів,  доступних для тієї чи іншої сторони, отримати вищу кваліфікацію у виробництві того продукту, який зарезервовано для кожної з них.

25. Однак зрозуміло, що угоди про високий  ступінь спеціалізації виробничих процесів не так легко здійснити. Якщо угоди, близькі до субпідрядів, можуть роз- глядатися як угоди подвійного  продажу  — продажу  технічних  знань  або (залежно від конкретних  випадків) продажу промислового об’єкта в одному напрямі і передачі компонентів кінцевого продукту чи самого кінцевого продукту в іншому напрямі, то пайовий  розподіл виробництва компонентів і головним  чином процесів виготовлен- ня різних типів продуктів вимагає від сторін абсолютної договірної чіткості по відно- шенню до розподілу  завдань для кожної сторони. Крім того, необхідно, щоб сторони визначили у своїх угодах умови встановлення цін на компоненти,  що передаються, і продукти, технічні норми виробництва і умови їхньої подальшої розробки, періодич- ність постачання  і порядок забезпечення постачання  сировинних матеріалів, а також передбачили  процедури  контролю  якості  компонентів і кінцевих  продуктів,  які ви- готовляються кожною з них, методи врегулювання конфліктів у тому випадку, якщо між зацікавленими сторонами виникли  б розбіжності  в думках щодо цієї якості. На- прикінець, необхідно забезпечити найповнішу координацію  роботи різних учасників діяльності, і якраз у цій галузі можуть використовуватися процедури консультацій та інформації, про які згадується вище у зв’язку зі співробітництвом у галузі технологій (див. п. 15).

Передача продукції, яка випускається в результаті промислового співробітництва між сторонами, і збут цієї продукції третім сторонам

26. У деяких  випадках  промислове співробітництво супроводжується угодами про передачу продукції,  яка випускається внаслідок  такого співробітництва, однією зі сторін іншій, чи угодами про продаж цієї продукції третім сторонам. Тут необхідно розрізняти саму продукцію (кінцеву) та її складові.

27. Якщо йдеться  про компоненти,  то передача може здійснюватися лише в од- ному напрямі,  наприклад,  отримувачем  технології  постачальнику цієї технології.  У випадку спеціалізації виробництва сторони можуть передбачити поступку одній сто- роні компонентів,  вироблених іншою стороною, причому кожна зі сторін використо- вує компоненти,  поставлені  іншою стороною, для включення у свою продукцію, яка збувається кожною зі сторін окремо під загальним товарним знаком чи під різними.


 

28. Якщо  йдеться  про спеціалізацію  виробництва з різних  видів  кінцевої  про- дукції, необхідно передбачити  взаємне постачання  різних її видів, що випускаються кожною зі сторін, у тому числі і для продажу третім особам через свою торговельну мережу, спільний  збут різних компонентів чи кінцевих продуктів, які випускаються кожною зі сторін, з розподілом  результатів  збуту між сторонами  за шкалою розпо- ділу, яку необхідно передбачити в угодах (цей розподіл за необхідності можна ви- користовувати як засіб фінансування деяких послуг і товарів, які надаються  однією зі сторін іншій). Необхідно  також зазначити,  що зв’язки, які встановлюються сторо- нами в договорі  про промислове співробітництво, можуть  сприяти  укладанню  між ними угод про збут інших продуктів,  які не обов’язково  випускаються в результаті виконання угоди про промислове співробітництво як такої.

29. У зв’язку із можливістю різних рішень сторони повинні визначити в своїх уго- дах з необхідною точністю встановлюваний ними порядок  реалізації  продукції.  За- лежно від потреб необхідно узгодити  порядок  встановлення і перегляду  цін, обсяги та строк поставок, валюту угоди і наслідки її коливання, ринки, на яких буде продава- тися ця продукція,  вплив, який можуть здійснити  на збалансованість угоди зміни за- гальної економічної  кон’юнктури, та інші умови, що стосуються  передачі компонен- тів чи кінцевої продукції як у своїх стосунках, так і в стосунках із третіми сторонами. Ці питанні повинні розглядатися у зв’язку з операціями, які передбачають  спільний збут продукції,  і з договорами  про передачу прав, які укладаються сторонами.  Вони фігурують іноді в угодах, які передбачають збут продукції, що виробляється в резуль- таті співробітництва, через самостійну мережу кожної із сторін за договором. Однак у деяких випадках сторони зберігають свободу дій в одній чи декількох вказаних вище галузях. Яким би не був варіант, обраний  сторонами  з цього питання,  вони повинні брати до уваги становище в галузі контролю за угодами, які діють або в окремих кра- їнах, або в країнах, зацікавлених у випуску даних компонентів чи кінцевої продукції, або в країнах,  де здійснюється збут продукції.  Як правило,  угоди про передачу  чи збут продукції, яка виробляється в результаті промислового співробітництва, повин- ні враховувати правила регулювання торгівлі, які діють у відповідних країнах.

30. Укладання в рамках промислового співробітництва угод про передачу і збут продукції  може привести  сторони  до необхідності  створення системи  контролю  за якістю продукції з урахуванням можливої  наявності  угод про виключну  ліцензію на продаж, які та чи інша сторона  можуть  укласти  з третіми  сторонами  в будь-якому районі, де сторони мають намір здійснювати самостійний чи спільний збут. Наведені в п.22 зауваження про виключні  ліцензії на виробництво,  які видаються  третім сто- ронам, стосуються  також виняткових ліцензій  на продаж, які надаються  чи підляга- ють наданню третім сторонам. У кінцевому  рахунку  сторонам угод про промислове співробітництво, які передбачають  збут, необхідно визначити у своїх договірних  до- кументах порядок  проведення  технічного обслуговування і обов’язки кожної по від- ношенню до цієї проблеми.

Координація всіх видів діяльності, передбачених у міжнародних угодах про промислове співробітництво

31. Вище вже торкалося  питання  про необхідність  передбачити  узгоджені  дії з метою координації різних видів співробітництва в галузі технології  та виробництва (див.  пп. 15 і 25). При  розгляданні угоди про промислове співробітництво в ціло-


 

му важливість такого узгодження  стає ще більш нагальною через взаємозв’язок усіх розділів  угоди і значення,  якого набуває  для сторін можливість  бути в курсі змін і функціонування угод про передачу прав і збут продукції. Тому корисно вказувати  в угодах уповноважені органи та особи, які повинні ефективно виконувати різні види діяльності, передбачені угодою про співробітництво, при цьому необхідно забезпечи- ти знання  цими особами мов з метою вільного спілкування з представниками, при- значеними  іншими сторонами договору.

3. Поширення промислового співробітництва на підприємствах третіх країн

32. Вище було зазначено  (див.  п. 7), що поширення промислового співробітни- цтва на треті країни  може спричинити додаткові  проблеми,  крім питань  здійснен- ня співробітництва, яке не розповсюджується на треті країни.  Правда, розширення збуту продукції,  отриманої  в результаті  промислового співробітництва між підпри- ємствами двох чи декількох країн, за рахунок ринків третіх країн може полегшити розвиток  такого співробітництва. З іншого боку, співробітництво в галузі  передачі технологій  і виробництва вносить  у цю галузь новий елемент складності.  Це торка- ється насамперед  стосунків  двох чи декількох  підприємств різних  країн, які беруть участь у співробітництві, яке повинне  здійснюватися в третій  країні  з її підприєм- ствами. Однак  ці проблеми  подібні до тих, які є між установами  та підприємствами двох різних країн, пов’язаних угодами про промислове співробітництво, тобто з про- блемами,  які розглядалися в попередніх  розділах.  Але у відносинах  між підприєм- ствами, які беруть участь у промисловому співробітництві, що здійснюється в третій країні, виникають  нові і досить складні проблеми, тому сторони вимушені посилити координацію  заходів, що проводяться ними, і піти далі за просте узгодження  дій, пе- редбачене в положеннях Керівництва про узгодження всіх видів діяльності, на які по- ширюються договори про промислове співробітництво (див. п.31). Дійсно, при цьому новому варіанті необхідно:

— уточнити в договорі розподіл завдань між підприємствами, що беруть участь у промисловому співробітництві, що здійснюється в третій країні;

— розмежувати між цими підприємствами ризик і відповідальність;

— визначити їх відповідну частку у винагороді за постачання  і послуги, незалеж- но від форми винагороди;

— забезпечити необхідну кваліфікацію персоналу, що направляється.

Зважаючи на складність  цих трьохсторонніх операцій  підприємства,  що беруть участь у промисловому співробітництві, що здійснюється в третіх країнах, вимушені іноді вдаватися  до тіснішої координації своєї діяльності,  максимально зберігаючи в таємниці  відносини  сторін, що співробітничають. Ця координація може відбувати- ся у формі  спільних  нарад  між компетентними органами  зазначених  підприємств, заснування паритетних  комітетів  або навіть груп, статус яких  передбачається юри- дичними  нормами  однієї із зацікавлених країн або навіть третьої країни. Такі групи можуть бути оформлені лише як асоціації, що не є самостійними юридичними особа- ми, або здобути статус товариства, що має в своєму розпорядженні фінансові кошти, необхідні для здійснення співробітництва з підприємством третьої країни.

33. Вибір організаційної форми  залежить  від різних фактичних обставин, таких як масштаб операції, вимоги партнера  третьої країни, який, можливо,  вважатиме  за


 

краще мати справу з одним підприємством, а не укладати цілу серію договорів, умови фінансування операцій і т.п. Отже, в багатосторонній угоді необхідно враховувати всі ці елементи.

4. Угоди про промислове співробітництво, пов’язані зі спорудженням великих промислових об’єктів

34. Вищевикладені зауваження стосуються  всіх угод про промислове співробіт- ництво, незалежно від того, пов’язані вони чи ні з попереднім спорудженням великих промислових об’єктів однією із сторін договору в країні іншої сторони. Якщо угода про співробітництво пов’язана з попереднім  спорудженням великого  промислового об’єкту, виникає ряд нових проблем, які сторони повинні враховувати при укладанні договорів, що включають обидва типи операцій.

35. У Керівництві щодо укладання угод на спорудження великих  промислових об’єктів вказується, що вони можуть укладатися як між двома контрагентами (основ- ним контрагентом  і замовником), так і між декількома  постачальниками або сторо- нами, що надають послуги, з одного боку, і замовником — з іншого. Коли йдеться про комплексні  договори  чи про договори  «під ключ», за якими  контрагент  замовника, що зветься  «основним  контрагентом», несе відповідальність за весь комплекс  робіт, суміжні угоди про промислове співробітництво повинні, звичайно, укладатися цими двома сторонами.

36. Навпаки, коли  йдеться  про окремі  договори  на спорудження великих  про- мислових об’єктів, за якими замовник має справу з декількома постачальниками устаткування або послуг (з постачальником чи постачальниками обладнання, з по- стачальником технології, а також, можливо, з монтажним  підприємством), участь різних контрагентів у спорудженні великого промислового об’єкта, яке здійснюється за угодою про співробітництво, може набувати  найрізноманітніших форм. Коли, на- приклад,  постачальник технології, що служить  основою функціонування промисло- вого об’єкта, не є постачальником устаткування, угоди про промислове співробітни- цтво у багатьох випадках укладаються між постачальником технології і замовником. Проте  можливо,  що сторона, яка будує великий  промисловий об’єкт, бере участь в експлуатації цього об’єкта, наприклад,  завдяки  своїм технічним  знанням  про те, як потрібно його експлуатувати. Подібна ситуація може виникнути, зокрема, в хімічній промисловості, де замовник  буде одночасно використовувати компетентні  знання постачальника технології і будівельника механічної частини установки.  У таких ви- падках угоди про промислове співробітництво укладаються між декількома  договір- ними сторонами, завдання  яких повинні уточнюватися в положеннях договору.

37. Можна  відзначити,  що переростання відносин  між  сторонами  в договорах на спорудження великих  промислових об’єктів у відносини  на базі промислового співробітництва, яке виникає  услід за спорудженням промислових об’єктів, вносить серйозні  зміни  в характер  відносин  між різними  зацікавленими сторонами.  Хоча в угодах, пов’язаних  зі спорудженням великих  промислових об’єктів, інтереси  конт- рагентів різні, за винятком спільного бажання  побудувати  такий об’єкт, однак уста- новлення довготривалих відносин між ними у зв’язку з експлуатацією промислового об’єкта в рамках угоди про промислове співробітництво сприяє  створенню  для всіх учасників  певної спільності інтересів, що ґрунтується на прагненні зробити промис- ловий  об’єкт максимально ефективним. Ця спільність  інтересів  стає ще більш оче-


 Posai1l4. K01tmpmanu npo Mi:JICHapoaHe npoMuCJtoee cniepo6imHuupwo   

BH,II;HOIO  rrpH p03fJI.H,II;i IIHTaHH.H  rrpo Te,  .HK  CTaBJI.HTbC.H  B  MeJKaX yro,n;H, Ill;O   IIO€.IJ:HYIOTb crropy,IOKeHIDI BeJIHKHX IIpOMHCJIOBHX o6'€KTiB 3 IIpOMHCJIOBHM CIIiBpo6iTHHIJ;TBOM, ,II;e.HKi HailBaJKJIHBiiiiirrpo6JieMH, .HKiBHHHKaiOTb y 3B'513KY 3 O,II;HHM TiJihKH crropy,n;JKeHH.HM rrpo­ MHCJIOBHX o6'€KTiB 3a KOp,II;OHOM (HaiipHKJia,ZI;, Bi,II;IIOBi,n;aJibHicTb IIOCTaqaJibHHKa iYMOBH

cpiHaHcyBaHH5!).

38. Y KepiBHHIJ;TBi ru;o.n;o  yKJia,n;aHH.H yro.n;  Ha  crropy.IOKeHH.H BeJIHKHX rrpoMHCJIOBHX o6'€KTiB 3a3Haqa€TbC51 CKJia,ZI;HicTb rrpo6JieM Bi,II;IIOBi,n;aJibHOCTiIIOCTaqaJibHHKa qn IIOCTa­ qaJibHHKiB rrpoMHCJIOBoro o6'€KTa irapaHTill, .HKi 3  HeiO rroB'.H3aHi. YKJia,n;aHH.H  .n;o.n;aTKO­

BO  BHCHOBKY ,II;O yro,n;  Ha  crropy,n;JKeHH.H BeJIHKHX IIpOMHCJIOBHX o6'€KTiB ,II;OfOBOpiB rrpo IIpOMHCJIOBe CIIiBpo6iTHHIJ;TBO IOpH,n;HqHQ He 3MiHIO€ rrpHHIJ;HIIiB Bi,II;IIOBi,n;aJibHOCTiIIOCTa­ qaJibHHKa. O.n;HaK crriJihHicTb  iHTepeciB  MiJK rrapTHepaMH, .HKa  CTBopiO€ThC.H B pe3yJihTaTi YKJia,n;aHH.H yro.n; rrpo rrpoMHCJIOBe crriBpo6iTHHIJ;TBO, MOJKe  crrpH.HTH Jierrnorvry BHpirneHHIO rrpo6JieM Bi,II;IIOBi,n;aJibHOCTi i rapaHTiil, Ill;O   Ha,ZI;aiOTbC.H  IIOCTaqaJibHHKOM IIpOMHCJIOBOfO o6'€KTa, OCKiJihKH IIOCTaqaJibHHK iiloro 3aMOBHHK y KiHIJ;eBOMJ paxyHKY CTaiOTb  O,II;HaKO­ BOIO  MipoiO 3aiJ;iKaBJieHHMH B  HaJieJKHOMJ ¢YHKIJ;iOHyBaHHiycTaHOBKH, .HKa  € O,II;HOqacHO rrpe.n;MeToM yro.n; Ha crropy.IOKeHH.H i yro.n; rrpo  rrpoMHCJIOBe crriBpo6iTHHIJ;TBO, .HKirrepe.n;-

6aqaiOTh, Ill;O  3aMOBHHK IIOCTaqaTHMe rrpo,n;yKIJ;iiO a6o  'fi KOMIIOHeHTH, Ill;O  O'fpHM)TIOTbC.H B

pe3yJihTaTirrpoMHCJIOBoro crriBpo6iTHHIJ;TBa, rrocTaqaJibHHKOBiycTaHOBKH. TaKHM qnHoM, IIOCTaqaJibHHK i3aMOBHHK  BHM)TIIIeHirnyKaTH HailKparu;iMeTO,II;H rrpHBe,n;eHIDI IIpOMHCJIO­ BOfO o6' €KTa Bi,II;IIOBi,II;HO ,II;O TeXHiqHHX BHMOf, Heo6xi,n;HHX ,II;JI.H iloro HaJieJKHOfO ¢YHKIJ;iO­ HyBaHH51.

39. YKJia,n;aHH.H .n;o.n;aTKOBO  .n;o yro.n; Ha crropy.IOKeHH.H BeJIHKHX rrpoMHCJIOBHX o6'€KTiB

,II;OfOBOpiB rrpo  IIpOMHCJIOBe CIIiBpo6iTHHIJ;TBO MOJKe   IIOJiefiiiHTH yxBaJieHH.H  IIOJIOJKeHb, CIIp.HMOBaHHX Ha  CKOpoqeHIDI  ¢iHaHCOBHX  BHTpaT  3aMOBHHKa. Il.LorrpaB,n;a, ,n;e.HKi 3  IJ;HX IIOJIOJKeHb, TaKi  .HK  rrepe,n;aBaHIDI 3aMOBHHKOM KOMIIOHeHTiB a6o   KiHIJ;eBOfO rrpo,n;yKry IIOCTaqaJibHHKOBi, MOJKYTh 3aCTOCOByBaTHC51 i B  paMKaX yro,n; Ha crropy,IOKeHIDI BeJIHKHX IIpOMHCJIOBHX o6'€KTiB, He  IIOB'513aHHX 3  yro,n;aMH rrpo  CIIiBpo6iTHHIJ;TBO. llpoTe B  KOMII­ JieKCHHX ,II;OfOBOpax, Ill;O  IIO€.IJ:HYIOTb crropy,n;JKeHH.H BeJIHKHX IIpOMHCJIOBHX o6'€KTiB 3 ,II;O­ fOBOpaMH rrpo CIIiBpo6iTHHIJ;TBO, IIOCTaqaJibHHK IIpOMHCJIOBO'i ycTaHOBKH MOJKe  Jierrue IIO­ fO,II;HTHC.H  Ha IIOBHY qn qacTKOBY CIIJiary BapTOCTiycTaHOBKH 3a ,II;OIIOMOfOIO rrepe,n;aBaHH.H KOMIIOHeHTiB a6o KiHIJ;eBHX rrpo,n;yKTiB 3aMOBHHKy, OCKiJihKH BiH TicHO IIOB'513aHHil 3  eKC­ IIJiyaTaiJ;i€IO ycTaHOBKH i MOJKe  OTpHMaTH 6iJihiii 3HaqHi rapaHTil Ill;O,II;O .HKOCTi, peryJI.Hp­ HOCTiIIOCTaqaHb ipiBH.H IJ;iH. U:e MipeyBaHH.H Ha6yBa€ ru;e 6iJihiiiOfO 3HaqeHH51, KOJIH yro,n;H rrpo  CIIiBpo6iTHHIJ;TBO, IIOB'513aHi3i crropy,IOKeHH.HM BeJIHKOfO IIpOMHCJIOBOfO o6'€KTa, rre­ pe,n;6aqaiOTb crriJihHHil 36yT rrpo.n;yKu;iL

40. IIorarneHH.H BapTocTi crropy.IOKeHIDI rrpoMHCJIOBolycTaHOBKH MOJKe  6yTn rroJier­

rneHe ,II;JI513aMOBHHKa B TOMY BHIIa,n;Ky, .HKIII;O CTOpOHH yxBaJIIOIOTh  y CBO€MY ,II;OfOBOpi,n;e­

.HKipirneHH.H, aHaJioriqHi3a3HaqeHHM BHIII;e y 3B'513KY 3iCIIJiaTOIO rrepe,n;aHO'i TeXHOJIOfil Ha

OCHOBiBHfO,II;, Ill;O  OTpHMYIOTbC.H B pe3yJibTaTiBHKOpHCTaHH.H rrepe,n;aHO'i TeXHOJIOfil (.IJ:HB. rr. 14). AHaJioriqHe pirneHH.H MOJKe 6yTn rrepe.n;6aqeHe ru;o.n;o BapTocTiKpe.n;nTiB,.HKY 3aMoB­ HHK 3a3Bnqall 6epe Ha ce6e. MoJKHa rrepe.n;6aqnTH, ru;o  rrocTaqaJibHHK rrpoMHCJIOBolycTa­

HOBKH 6epe Ha ce6e BapTicTb ¢iHaHcyBaHH51, ru;o6 MaTH IIeBHHil,II;O,II;aTKOBHil Bi,II;COTOK  rrpH po3rro.n;iJiiBnro.n;, .HKioTpHMJIOThC.H B pe3yJihTaTi eKcrrJiyaTau;il ycTaHOBKH.   5IK 3a3HaqeHo BHIII;e, B IJ;HX pi3HHX BHIIa,ZI;KaX CTOpOHH IIOBHHHi,II;OC.HfTH 3fO,II;H Ill;O,II;O IIOH.HTT.H BHfO,II;H, Ill;O

OTpHMY€TbC51 B pe3yJibTaTi eKCIIJiyaTau;il, a TaKOJK  MeTO,II;iB o6JiiKy, .HKiIIOCJiyryiOTb  OCHO­ BOIO  rrpH BH3HaqeHHiBHfO,II;.


 

41. Укладання додатково до угод на спорудження великих промислових об’єктів договорів про промислове співробітництво може ускладнити валютні відносини  між сторонами.  До різних проблем, які виникають  у зв’язку з валютними  застереження- ми, що відносяться до сплати постачань і послуг при спорудженні  великого промис- лового об’єкта, можливо, додадуться в межах викладених  тут припущень  валютні проблеми, пов’язані з угодами як щодо збуту продукції між самими сторонами,  так і насамперед щодо збуту продукції на ринках третіх країн.

42. Проблеми,  що виникають  внаслідок  взаємозв’язку угод про промислове спів- робітництво з угодами про спорудження великого промислового об’єкта в країні од- нієї зі сторін або в третій країні, значною мірою збігаються  з проблемами,  що вини- кають під час операцій  з розробки  природних  ресурсів  у країні однієї зі сторін або в третій країні. Дійсно, в обох випадках  йдеться  про постачання  технології  і устат- кування  однією з договірних  сторін іншим, співробітництво в експлуатації спільно створених установок, угоди про збут продукції, що отримується внаслідок співробіт- ництва. Проте розробка природних  ресурсів має деякі особливості, що заслуговують на детальніший розгляд.

5. Співробітництво в розробці природних ресурсів

43. Однією  з основних  особливостей  співробітництва в розробці  природних  ре- сурсів є те, що воно допускає розповсюдження угод, які відносяться до нього, на по- передню стадію розвідки.  Це питання  має велике значення  для подальших  відносин між зацікавленими сторонами,  оскільки  стадія розвідки  не тільки важлива  в техніч- ному плані, а й часто буває пов’язана з великими  витратами,  а в багатьох випадках  і з капіталовкладеннями, які не дають гарантованих  позитивних результатів. Таким чином, угоди про співробітництво в розробці природних  ресурсів, що передбачають співпрацю на стадії розвідки, повинні, крім інших питань, що підлягають врегулю- ванню в угоді про промислове співробітництво, відображати розподіл витрат між до- говірними сторонами, амортизацію цих витрат і розподіл ризику в разі невдачі. Коли розвідка приводить  до позитивних результатів  і до практичної  розробки  природних ресурсів, у договорах повинен визначатися порядок  участі обох зацікавлених сторін в організації  і здійсненні  розробки.  Однак  при  отриманні  негативних  результатів витрати  лягають на іноземне підприємство, якому доручена розвідка або розподіля- ються між сторонами згідно зі схемою, яку слід передбачати  в попередньому догово- рі. Якщо  отримані  позитивні  результати і розробка  ресурсів  здійснюватимуться на основі співпраці  сторін, що взяли  участь у розвідці,  в попередніх  угодах слід уточ- нювати питання  про те, хто несе витрати  по розвідці, а також питання  про розподіл відповідальності і винагороди  між сторонами у стадії освоєння.

44. У більшості випадків винагорода іноземного учасника в угоді про розробку природних  ресурсів здійснюється на основі постачання  продукції, що видобувається, або в її первинній формі, або після переробки  в країні освоєння  даних ресурсів. Що- правда, аналогічне  рішення  застосовується також  у разі спорудження великих  про- мислових  об’єктів за кордоном, здійснюваного в рамках угод про промислове співро- бітництво. Проте такий варіант набагато частіше зустрічається в операціях по розробці природних  ресурсів, і це не може не здійснювати  певного впливу на поведінку сторін, зацікавлених в угодах про промислове співробітництво. Так, у договорах про співпра- цю, пов’язаних зі спорудженням великого  промислового об’єкта, постачальник може


 

бути зацікавлений у продажу технології та устаткування, спеціалізації виробництва і використанні більш дешевої робочої сили, а покупець  — у придбанні  вдосконаленої технології  або в передаванні  продукції,  що випускається внаслідок  співробітництва, для загального або часткового погашення кредитів, наданих постачальником. З іншого боку, в разі розробки  природних  ресурсів винагорода  іноземного  учасника  на основі постачань продукції, отриманої  внаслідок  розробки ресурсів, спрямована  насамперед на забезпечення цьому учасникові  можливості  отримання необхідних товарів, міжна- родний ринок яких вузький  і піддається  значним коливанням як відносно наявності товару, так і цін. Регулярність постачань  і більша стійкість  цін є достатніми  причи- нами, щоб спонукати  іноземного  учасника, що бере участь у розробці природних  ре- сурсів, більш охоче піти на витрати і ризик, які можуть бути пов’язані з його участю в розвідці і розробці природних  ресурсів у країні іншого учасника або в третій країні, і це міркування може розглядатися як вирішальне в більшості операцій подібного роду.

45. Таким чином, постачальник устаткування і технології, призначених для роз- робки  природних  ресурсів  в іншій  країні,  насамперед  зацікавлений у таких  довго- строкових  угодах. Він може навіть прагнути  укладати  угоди на постачання  товарів, які отримуються в результаті співробітництва, на термін, що перевищує  період, уста- новлений  для співробітництва в освоєнні  даних ресурсів. На практиці  трапляються угоди про співробітництво в розробці  природних  ресурсів,  відповідно  до яких  піс- ля закінчення їхнього терміну  сторона, що надала  технологію, технічну  допомогу  і устаткування для розробки ресурсів, може вибирати між продовженням договорів на постачання  товарів або припиненням постачання  товарів одночасно з припиненням дії угод про співробітництво в розробці ресурсів. Яке не було б рішення  з цього пи- тання, в договорах на постачання  іноземному учаснику продукції, яка отримується в результаті  розробки  ресурсів, повинні бути вказані  обсяги постачання  товарів, а та- кож методи визначення і зміни цін на них. Ціни можуть встановлюватися на підставі ринкових  цін з більш-менш  значною знижкою, яка могла б становити  частину вина- городи за внесок, зроблений іноземним  учасником  у стадії розвідки  і розробки. Крім того, в таких договорах могло б передбачатися застереження про перегляд  цін. При цьому ціни можуть змінюватися залежно  від того, чи йдеться  про постачання  това- рів, що отримуються в результаті розробки ресурсів до закінчення терміну угоди про співробітництво, або про постачання товарів після закінчення терміну дії даної угоди.

46. Нарешті, слід нагадати, що в подальшому  розробка природних  ресурсів може привести  до створення нових промислових підприємств на місці, що можуть вико- ристовувати значну  частину  продукції,  яка отримується в результаті  співпраці.  Ця тенденція  до використання промислового співробітництва з метою індустріалізації країни, в якій проводиться ця співпраця,  спостерігається і в угодах про промислове співробітництво, пов’язаних зі спорудою великих  промислових об’єктів у певній га- лузі промисловості, і навіть в угодах про промислове співробітництво як таке. Проте вона має обширнішу  сферу дії, коли йдеться про створення нових промислових під- приємств, що використовують ресурси, які видобуваються на місці.

47. Розглянуті вище проблеми мають місце за двох можливих ситуацій: розробка природних ресурсів, що знаходяться в країні однієї з договірних сторін, і розробка ре- сурсів, що знаходяться в третій країні. Однак в останньому випадку слід враховувати зауваження, що стосуються  промислового співробітництва на підприємствах третіх країн.


 

6. Загальні питання,  що містяться в усіх міжнародних угодах у галузі промисловості

Проблеми фінансування

48. Тлумачення відносин між сторонами в угодах про промислове співробітницт- во, наприклад,  у тих, що передбачають  розвиненіші форми  співпраці,  дозволяє ви- користовувати разом із звичайними формами фінансування міжнародних  операцій в галузі промисловості (платежі готівкою, кредит продавця, кредит покупця) спеціаль- ні форми, пов’язані із самим характером угод у галузі промислового співробітництва. Серед спеціальних форм фінансування, які вже були описані, можна згадати:

— обмін між партнерами  готовою продукцією  і складовими частинами  цієї про- дукції;

— повне  або часткове  погашення  кредитів,  наданих  одним  партнером  іншому, за допомогою готової продукції чи її компонентів,  що отримуються внаслідок співробітництва;

— розподіл видатків на дослідження і виробництво;  спільний  збут;

— участь у прибутках, що отримуються внаслідок співробітництва;

— сплата додаткових  витрат, яких зазнав один з партнерів,  засобами в грошово- му вираженні  чи продукцією  або частково засобами в грошовому вираженні  і частково продукцією;

— реінвестування прибутків, що отримуються від промислового співробітництва, в країні, де здійснюється промислове співробітництво як таке.

49. Складність цих форм фінансування, що трапляються в угодах, які передбача- ють розвиненіші форми промислового співробітництва, потребуватиме від партнерів граничної точності при узгодженні  в тексті договорів положень  про розрахунки, які будуть підставою для визначення і розподілу результатів  співпраці як джерело отри- мання коштів для фінансування угод. Корисно також домовитися про валюту догово- ру і обмінні курси і, якщо необхідно, про коливання курсів, які будуть враховуватися під час фінансових  розрахунків між партнерами.

Вплив зміни обставин на угоди про промислове співробітництво

50. Нестійкість у розвитку  міжнародних  економічних  відносин,  характерна  для теперішнього часу, примушує партнерів за міжнародними торговельними угодами, укладеними на значний термін, передбачати можливість приводити їх у відповідність до обставин, що змінюються. У договорах про промислове співробітництво, звичай- ний термін яких становить декілька років, було б корисним передбачити відому гнуч- кість, що припускає (залежно від обставин)  або їхню зміну, або в крайніх  випадках їхнє розірвання. Однак така гнучкість не повинна викликати у партнерів дуже велику невпевненість. Тому слід визначити із самого початку ті зміни обставин, які можуть, на думку сторін, вплинути  на угоди. Мова може йти, наприклад,  про таке: значні змі- ни на ринках, на які надходять  товари, що отримуються внаслідок  співробітництва; коливання світових цін на ці товари; зміни можливостей їх збуту; зміну планів, про- грам і можливостей виробництва в країнах партнерів, докорінні зміни національного законодавства, технології,  собівартості;  наявність  сировинних матеріалів;  про труд- нощі, пов’язані із здійсненням співробітництва. Навіть  такий перелік показує,  що в даному разі йдеться  про обставини,  які не можуть бути прирівняні до обставин  не- здоланної  сили, за винятком випадків,  коли такі обставини  дійсно перешкоджають


 

виконанню  угоди. Проте  буває достатньо  і того, щоб такі або аналогічні  обставини значною мірою змінили стійке співвідношення положень договору, щоб сторони виз- нали за необхідне передбачити  відповідні заходи.

51. Можна було б відобразити в тексті самої угоди наслідки настання якої-небудь з обставин, які за домовленістю сторін повинні здійснити  певний вплив на хід вико- нання угод про промислове співробітництво. Прикладом такого рішення  може бути застереження про перегляд  цін. Однак  не виключено,  що сторони передбачать у до- говорі інші обставини, що породжують  наслідки, також визначені договором.

52. Якщо сторонам не вдасться наперед вказати в угодах наслідки всіх змін обста- вин, які, на їхню думку, можуть позначитися на ході виконання договору, то в такому разі доцільно передбачити процедуру консультацій, що проводяться на прохання  од- нієї із сторін, для розгляду питання про те, чи є зміна обставин, що наступила, достат- ньо виправданою  для зміни або розірвання договору, оскільки  рішення  про це може бути ухвалено лише за взаємної домовленості.

53. Сторони,  враховуючи  можливість  відсутності  домовленості  між ними, мо- гли б установити  в договорі ступінь серйозності впливу на хід його виконання змін обставин і визначити,  зокрема, ті обставини, які можуть привести до розірвання до- говору з усіма випливаючими звідси наслідками, викладеними в наступному розді- лі. Відповідні положення про зміну і можливе розірвання угоди повинні, звичайно, застосовуватися лише в певних межах, розмір яких належить  установити  в догово- рі. У тому разі, якщо партнери не зможуть досягнути  домовленості  щодо наслідків, спричинених зміною обставин,  які можуть  позначитися на ході виконання угоди, вони можуть передбачити  в договорі, що питання  про відповідну  зміну тексту до- говору або про його розірвання буде передане на розгляд арбітражу, оскільки  парт- нерами був узгоджений  саме такий порядок  вирішення суперечок. Якщо сторони в питанні  про внесення  змін до тексту договору покладаються на арбітраж,  то вони повинні  з’ясувати, чи має в їхніх країнах третя особа, навіть якщо вона діє за пов- новаженням сторін, юридичні  підстави для внесення  змін до тексту договору. Що стосується  положення про розірвання договору, узгодженого  сторонами,  то, неза- лежно  від того, яким  чином  він розривається (за  взаємною  домовленістю  сторін чи на підставі арбітражного рішення), необхідно врегулювати відносини між сто- ронами  (оскільки це питання  носить  загальний  характер,  воно буде розглянуте в наступному  розділі).

Припинення дії угоди

54. У своєму договорі сторони  повинні  визначити порядок  припинення його дії за звичайних обставин (закінчення терміну, виконання мети, можливі умови віднов- лення, денонсація  або розірвання).

55. Дія  угод  про  промислове співробітництво може  припинятися  достроково, якщо  це передбачається в договорі, у випадках  визнання сторонами  можливості  їх розірвання або (згідно із загальним  правовим  принципом) невиконання тією або ін- шою стороною передбачених у них положень.

56. Причиною  припинення дії угоди про промислове співробітництво може та- кож бути настання  і особливо  тривалість  дії форс-мажорної обставини.  Зважаючи на той факт, що термін дії угод про промислове співробітництво — одна з найважли- віших його умов, можна було б запропонувати сторонам  проявляти гнучкий  підхід


 

до формулювання статті про форс-мажорні обставини. Заслуговує на увагу питання про те, чи повинен  термін, зазвичай  прийнятий в угодах на постачання  машинного устаткування (для  зазначення того, що триваючі форс-мажорні обставини  виклика- ють припинення дії договору), бути продовжений сторонами в їхніх угодах про про- мислове співробітництво, з тим щоб враховувати характер їхніх взаємин  і труднощі, які викликало б анулювання цих угод. В усякому разі, сторонам слід уточнити умови, за яких дія договору може бути припинена.  Як сказано вище, за відсутності взаємної згоди між сторонами  фінансове  врегулювання їхніх відносин  повинне  відбуватися згідно з процедурою, передбаченою для вирішення суперечок, що стосуються тлума- чення і виконання договору. Завдання арбітрів і суддів, яким доручається таке ану- лювання,  було б полегшене,  якби  сторони  визначили відповідні  принципи  і умови в самому договорі. При  цьому, принаймні,  слід виходити  з того, що анулювання в результаті зміни обставин і настання форс-мажорної обставини відрізняється від ро- зірвання  угоди внаслідок провини однієї зі сторін.

57.  У  разі  анулювання договору  внаслідок   зміни  обставин  і  настання   форс- мажорної  обставини  слід було б скласти  баланс  постачань  і послуг,  наданих  кож- ній із сторін, і забезпечити сторонам  компенсації  пропорційно сальдо цього балан- су. Навпаки, коли йдеться про розірвання угоди внаслідок  провини  однієї із сторін, звичайно,  що винна сторона має нести відповідальність за наслідки  припинення дії угоди. Зрозуміло, що сторони  можуть передбачити  в своєму  договорі як юридичні, так і матеріальні  межі такої відповідальності, проте вони повинні проявити обереж- ність і довідатися  про те, чи припускаються такі обмеження  в юридичному  плані в усіх зацікавлених країнах. Крім того, необхідно уточнити  в договорі долю ліцензій, які були надані однією стороною  іншій стороні. Дійсно,  може статися  так, що піс- ля закінчення терміну дії або за інших обставин припинення дії угоди, за винятком випадку розірвання з вини ліцензіата,  сторона, що використовує ліцензію на техно- логію, може продовжувати її використовувати протягом додаткового терміну або на- віть безстроково  за плату або безоплатно.  Може трапитися також, що інші особливі застереження, що стосуються,  наприклад,  збуту, можуть  продовжувати діяти  після закінчення терміну загальної угоди про промислове співробітництво. Однак це може статися тільки в тому випадку, якщо це питання врегульоване  в договорі або шляхом подальшої угоди сторін.

58. Нарешті, доцільно визначити в угоді принципи, якими сторони керуватимуть- ся при припиненні дії договору для врегулювання відповідних  зобов’язань по відно- шенню до кредиторів  і субпідрядників.

Право, що застосовується

59. Як і в будь-якій  міжнародній угоді, в угоді про промислове співробітництво сторони користуються свободою вибору права, що застосовується, наданою в рамках імперативних законів, що діють у даних країнах. Проте можна відзначити, що націо- нальне приватне право окремих країн, як правило, не містить конкретних  норм, регу- люючих нові договірні відносини,  що створюються  промисловим співробітництвом. Тому сторонам можна рекомендувати детально визначити в договорах свої приватно- правові взаємини, а також керуватися в питаннях, не врегульованих у договорах, тор- говельною практикою  і законодавством, що найбільше відповідають,  на їхню думку, існуючим між ними відносинам.


 

Урегулювання суперечок

60. Як і багато міжнародних  угод, угоди про промислове співробітництво містять статті про арбітраж на випадок урегулювання можливих суперечок між учасниками. Видається, що арбітраж може служити відповідним методом вирішення суперечок, зважаючи  на складний  характер  угод про  промислове співробітництво. Практика міжнародної  торгівлі надає в цьому відношенні  зацікавленим сторонам достатню кількість арбітражних форм, щоб вони могли вибрати найбільш відповідну для дано- го конкретного випадку процедуру.

61. Різноманіття відносин між сторонами  в угодах про промислове співробітни- цтво висуває  особливі  проблеми,  пов’язані з арбітражем.  Труднощі,  які можуть ви- никнути  між сторонами в ході здійснення цих операцій, можуть нерідко відповідати ідентичним  труднощам  у відносинах  між ними та їхніми субпідрядниками (субпос- тачальниками) або іншими контрагентами. Тому щоб уникнути  ухвалення супереч- ливих  арбітражних або судових  рішень, доцільно  звертатися по можливості  до тієї самої арбітражної  процедури  і до тих самих арбітрів  за всіх суперечок,  які можуть виникнути в ході виконання міжнародних  угод про промислове співробітництво, не- залежно від того, хто є сторонами в спорі.

62. Розроблення одноманітних  арбітражних процедур  в угодах про промислове співробітництво, необхідність  якого  диктується взаємопов’язаністю операцій,  що входять до загальної  угоди, може натрапити на деякі труднощі процедурного  харак- теру. Зокрема, уявляється складним  створити єдину арбітражну  процедуру для уго- ди, яка носить міжнародний характер у відносинах між одними сторонами, але набу- ває чисто внутрішнього  характеру  у відносинах між іншими. Ця подвійна процедура не становитиме незручності,  якщо  субпідрядники (субпостачальники) або непрямі контрагенти погодяться  визнати,  що арбітражні  рішення,  прийняті щодо суперечок між  основними  контрагентами, будуть  обов’язкові  також  для  інших  зацікавлених сторін за умови, що ці останні матимуть можливість  брати участь в арбітражній про- цедурі між основними  контрагентами і передбачать цей принцип у своїх угодах.

63. Необхідність узгодження  арбітражних процедур для уникнення можливих суперечностей у рішеннях  існує не тільки  відносно  розбіжностей  між сторонами  з юридичних  питань,  а й у тому, що стосується  якості  переданої  технології  та різної продукції, що є предметом передавання,  між сторонами, а також спільного збуту.

64. У зв’язку з цим можна  відзначити,  що недавня  практика  арбітражу  в галузі міжнародної  торгівлі показує, що суперечки між сторонами  з операцій  у галузі про- мисловості виникають найчастіше через претензії технічного порядку. В арбітражній процедурі в тому вигляді, в якому вона зазвичай  проходить у міжнародних  відноси- нах, технічні аспекти, що лежать в основі конфлікту, потрапляють у поле зору арбітрів після того, як виникли  технічні труднощі. Навіть якщо арбітри призначають техніч- них експертів, їхня думка стає відомою тоді, коли перевірка на місці дуже утруднена. Сторонам  можна рекомендувати самим домовлятися наперед про призначення тех- нічних експертів, на розгляд яких негайно представляються суперечливі питання, що виникають  з приводу якості технології, постачань або продукції. Якщо сторони не в змозі самі дійти згоди щодо вибору експертів, то вони можуть вимагати, щоб останні були призначені  спеціалізованою установою, визначеною сторонами спільно.

65. Щоб уникнути  усяких сумнівів відносно реальної значущості думок, ви- словлених  технічним  експертом  або  експертами,  уповноваженими вести  технічне


 

спостереження в ході або в кінці операцій, було б корисно, щоб сторони уточнили цю значущість у своїх договорах, чітко обмовивши, повинні ці думки вважатися остаточ- ними чи просто являти собою фактичний елемент певної важливості в подальших ар- бітражних процедурах. За відсутності подібного уточнення залишається припустити, що думка експерта не зв’язує арбітра.