1.3. Принципи міжнародних комерційних договорів

При складанні міжнародних  комерційних угод враховуються  «Принципи міжна- родних комерційних договорів», які розроблені  Міжнародним інститутом уніфікації приватного  права (УНІДРУА) в 1994 р. Як правило, вони підлягають застосуванню, коли сторони договору посилаються на них у контракті.

ПРИНЦИПИ МІЖНАРОДНИХ КОМЕРЦІЙНИХ ДОГОВОРІВ (Принципи УНІДРУА)

Преамбула

Цілі Принципів

Ці Принципи встановлюють загальні  норми  для міжнародних  комерційних до- говорів.

Вони підлягають виконанню  в разі, коли сторони узгодили, що їхній договір буде регулюватися цими Принципами.

Вони можуть застосовуватися, коли сторони узгодили, що їхній договір буде ре- гулюватися  «загальними принципами права», «lex mercatoria» або аналогічними по- ложеннями.

Вони можуть  використовуватися для рішення  питання,  що виникає  у випадку, коли виявляється неможливим установити  відповідну норму застосовуваного права.

Вони можуть використовуватися для тлумачення й доповнення міжнародних уніфікованих правових документів.

Вони можуть слугувати  моделлю  для національного і міжнародного законодав- ства.

Глава 1. Загальні положення

Стаття 1.1. Свобода договору

Сторони вільні вступати в договір і визначати його зміст.

Стаття 1.2. Свобода форми

Ці Принципи не встановлюють ніяких вимог щодо того, що договір повинен бути укладений чи підтверджений у письмовій формі. Його існування може бути доведено будь-яким способом, включаючи показання свідків.

Стаття 1.3. Обов’язковість договору

Належним чином укладений договір є обов’язковим  для сторін. Він може бути змінений  або припинений тільки  відповідно  до його умов або за згодою сторін або іншим чином відповідно до цих Принципів.

Стаття 1.4. Обов’язкові (імперативні) положення


 

Ніякі  норми цих Принципів не обмежують застосування обов’язкових (імпера- тивних) положень  національного, міжнародного або наднаціонального походжен- ня,  які  підлягають  виконанню  через  відповідні  норми  міжнародного приватного права.

Стаття 1.5. Виключення або зміна сторонами

Сторони можуть виключити застосування цих Принципів, відступати від них або змінювати  зміст будь-якого  з їх положень, якщо інше не передбачене в Принципах.

Стаття 1.6. Тлумачення й доповнення Принципів

1. При тлумаченні цих Принципів слід враховувати їхній міжнародний характер і цілі, включаючи необхідність сприяти  досягненню однаковості в їх застосуванні.

2. Питання, які охоплюють ці Принципи, але прямо в них не розв’язані, підляга- ють розв’язанню відповідно до їхніх основних загальних принципів.

Стаття 1.7. Сумлінність і чесна ділова практика

1. Кожна  сторона зобов’язана  діяти відповідно  до прийнятих у практиці  міжна- родної торгівлі сумлінності і чесної ділової практики.

2. Сторони не вправі виключати  або обмежувати цей обов’язок.

Стаття 1.8. Звичай  і практика

1. Сторони пов’язані будь-яким звичаєм, відносно якого вони домовились, і прак- тикою, яку вони встановили в своїх взаємовідносинах.

2. Сторони  пов’язані звичаєм, який є широко відомим і якого постійно дотриму- ються у міжнародній торгівлі  сторони  у відповідній  галузі  торгівлі,  крім випадків, коли застосування такого звичаю було б нерозумним.

Стаття 1.9. Повідомлення

1. Коли потрібне повідомлення, воно може бути направлено  будь-яким способом, згідно з обставинами.

2. Повідомлення вважається дійсним, коли воно досягне особи, до якої воно на- правлено.

3. Для цілей пункту 2 повідомлення «досягає» особу, коли воно зроблено цій осо- бі усно або доставлено цій особі за містом знаходження її комерційного підприємства або за її поштовою адресою.

4. Для цілей цієї статті «повідомлення» включає заяву, вимогу або будь-яке інше сповіщення  наміру.

Стаття 1.10. Визначення

У цих Принципах:

— «суд» включає арбітражний суд (трибунал);

— якщо сторона має більш одного комерційного  підприємства,  її «комерційним підприємством» вважається те, яке, з урахуванням обставин, які відомі сторо- нам або передбачалися ними у будь-який час до або в момент укладання дого- вору, має найбільш тісний зв’язок з договором і його виконанням;

— «боржник»   стосується   сторони,   яка   повинна   виконувати  зобов’язання,   і

«кредитор»   стосується   сторони,  яка  має  право  отримати  виконання  цього зобов’язання;

— «письмова  форма»  означає  будь-який вид повідомлення, який  зберігає запис інформації, що міститься в ньому, і здатний бути відтворений у помітному виг- ляді.


 

Глава 2. Укладання договору

Стаття 2.1. Спосіб укладання договору

Договір може бути укладений шляхом акцепту оферти або в результаті поведінки сторін, яка в достатній мірі свідчить про угоду.

Стаття 2.2. Визначення оферти

Пропозиція про укладання договору є офертою, якщо вона достатньо визначена і виражає наміри оферента вважати себе пов’язаним в разі акцепту.

Стаття 2.3. Скасування оферти

1. Оферта  набуває чинності, коли вона отримана адресатом оферти.

2. Оферта,  навіть  коли  вона є безвідкличною, може бути скасована  оферентом, якщо  повідомлення про скасування отримано  адресатом  оферти  раніше,  ніж сама оферта, або одночасно з нею.

Стаття 2.4. Відклик оферти

1. Доти, поки договір не укладений,  оферта може бути відкликана,  якщо повідом- лення про відклик буде отримано адресатом оферти до відправлення їм акцепту.

2. Однак оферта не може бути відкликана:

(а) якщо в оферті вказується шлях встановлення відповідного терміну для акцеп- ту або іншим чином, що вона є безвідкличною;  або

(б) якщо для адресату оферти було розумним розглядати оферту як безвідкличну й адресат оферти діяв, покладаючись на оферту.

Стаття 2.5. Відхилення оферти

Оферта  втрачає  чинність,  коли повідомлення для відхилення оферти  отримано оферентом.

Стаття 2.6. Різновиди акцепту

1. Заява або інша поведінка адресата оферти, що виражає його згоду з офертою, є акцептом. Мовчання або бездія сама по собі не є акцептом.

2. Акцепт оферти набуває чинності, коли вказана згода отримана оферентом.

3. Однак, якщо в силу оферти або в результаті практики,  яку сторони встановили у своїх взаємовідносинах, або звичаю адресат оферти  може, не повідомляючи офе- рента, виразити згоду шляхом  здійснення будь-якої  дії, акцепт  набуває  чинності  в момент здійснення такої дії.

Стаття 2.7. Момент акцепту

Оферта   повинна  бути  акцептована протягом  часу,  вказаного  оферентом,  або, якщо такий термін не вказаний,  протягом  розумного  терміну з урахуванням певних умов, включаючи  швидкість  засобів зв’язку, які використовує оферент. Усна оферта повинна бути акцептована негайно, якщо обставини не свідчать про інше.

Стаття 2.8. Акцепт у визначений термін

1. Термін для акцепту оферти, вказаний оферентом у телеграмі або листі, починає діяти з моменту, коли телеграма здана для відправки, або з дати, що вказана на листі, або, якщо  така дата відсутня,  то з дати, що вказана  на конверті.  Термін  для акцеп- ту, встановлений оферентом  через миттєвий  зв’язок, починає діяти з моменту, коли оферта досягає адресата оферти.

2. Державні свята або неробочі дні, які мають місце протягом терміну для акцеп- ту, включаються  при урахуванні  цього проміжку  часу. Однак,  якщо  повідомлення про акцепт не може бути доставлено адресату оферти в останній святковий або неро- бочій день у місті, де знаходиться комерційне  підприємство оферента, цей проміжок часу продовжується до наступного першого робочого дня.


 

Стаття 2.9. Запізнений акцепт. Затримка при пересилці

1. Запізнений акцепт тим не менш зберігає чинність  акцепту, якщо оферент  без невиправданої затримки  повідомить про це адресата оферти або направить йому від- повідне повідомлення.

2. Коли з листа або іншого письмового повідомлення, яке містить запізнений ак- цепт, видно, що воно було відправлено за таких обставин, що якщо б його пересил- ка була нормальною, воно було б отримано оферентом  своєчасно, запізнений акцепт зберігає чинність акцепту, якщо тільки оферент без невиправданої затримки  не спо- вістить адресата, що він вважає, що його оферта втратила чинність.

Стаття 2.10. Скасування акцепту

Акцепт може бути скасований,  якщо повідомлення про скасування отримано оферентом  раніше від того моменту  або в той самий  момент, коли  акцепт  повинен був набути чинності.

Стаття 2.11. Акцепт із застереженням

1. Відповідь на оферту, яка має ціллю служити акцептом, але містить доповнення, обмеження  або інші зміни, є відхиленням оферти і являє  собою зустрічну оферту.

2. Однак відповідь на оферту, яка має метою слугувати акцептом, але містить до- даткові або відмінні умови, що не змінюють суттєво умов оферти, є акцептом, якщо тільки оферент без невиправданої затримки  не заперечить  цим розбіжностям. Якщо він цього не зробить, то умовами договору будуть умови оферти зі змінами, що міс- тяться в акцепті.

Стаття 2.12. Письмове підтвердження

Якщо в письмовому  повідомленні,  що відправлене протягом розумного часу піс- ля укладання договору і має ціллю бути підтвердженням договору, містяться  додат- кові або відмінні умови, такі умови стають частиною договору, якщо тільки вони сут- тєво не змінюють договір або одержувач  без невиправданої затримки  не заперечить проти розбіжностей.

Стаття  2.13. Укладання договору, що залежить  від угоди за конкретними питан- нями або здійснення особливої форми

Якщо під час переговорів одна зі сторін наполягає на тому, що договір не буде укладений доти, поки  не буде досягнута  угода за конкретними питаннями або до- тримана особлива форма угоди, договір не є укладеним  доти, поки не буде досягнута угода за цими питаннями або вона не буде належним чином оформлена.

Стаття 2.14. Договір з навмисно відкритими умовами

1. Якщо сторони мають намір укласти  договір, обставина, що вони навмисно  за- лишили  будь-яку умову для узгодження  в ході майбутніх переговорів або для визна- чення третьою особою, не є перешкодою для виникнення договору.

2. Існування договору не порушується тим, що згодом:

а) сторони не досягли угоди щодо цієї умови; або

б) третя особа не визначила цю умову, якщо тільки немає іншого засобу зробити цю умову визначеною,  яка є розумною  за даних обставин, приймаючи  до уваги на- міри сторін.

Стаття 2.15. Несумлінні переговори

1. Сторона  вільна проводити  переговори  і не нести відповідальності за недосяг- нення згоди.

2. Однак  сторона, яка веде або перериває  переговори  несумлінно,  є відповідаль- ною за втрати, які вона завдала іншій стороні.


 

3. Несумлінність, зокрема,  є вступом сторони  у переговори  або їх продовження при відсутності наміру досягти згоди з іншої сторони.

Стаття 2.16. Обов’язки конфіденційності

Якщо інформація передається однією стороною як конфіденційна в процесі пе- реговорів,  інша сторона зобов’язана  не розкривати цю інформацію  або не викорис- товувати  її неналежним чином для власних цілей, незалежно  від того, чи укладений згодом договір. У належних випадках засоби правового захисту при порушенні цього обов’язку можуть включати компенсацію, основану на вигоді, яку отримала інша сто- рона.

Стаття 2.17. Застереження про поглинання

Договір в письмовій формі, що містить застереження про те, що договір повністю охоплює умови, які узгоджені сторонами, не може бути заперечений або доповнений поданням попередніх заяв або угод. Однак такі заяви або угоди можуть бути викорис- тані для тлумачення письмового договору.

Стаття 2.18. Застереження про зміни у письмовій формі

Договір в письмовій  формі, що містить застереження про те, що будь-яка по- годжена  зміна договору  або його припинення повинно  здійснюватися у письмовій формі, не може бути змінений  або припинений іншим чином. Однак  сторона може своєю поведінкою бути позбавлена можливості  покладатися на це застереження тією мірою, в якій інша сторона діяла, покладаючись на таку поведінку.

Стаття 2.19. Домовленість на стандартних  умовах

1. Якщо одна чи обидві сторони використовують стандартні умови при укладанні договору, то застосовуються загальні положення про укладання договору з урахуван- ням статей 2.20–2.22.

2. Стандартними умовами є положення, які підготовлені однією стороною завчас- но для загального і неодноразового використання і які фактично  застосовуються без переговорів з іншою стороною.

Стаття 2.20. Несподівана умова

1. Умова, включена  в число стандартних  і яка має такий характер,  що інша сто- рона не могла би розумно її чекати, є недійсною, якщо тільки ця умова не була явно прийнята цією стороною.

2. При  встановленні,  чи має умова такий  характер,  необхідно  брати  до уваги її зміст, формулювання і спосіб вираження.

Стаття 2.21. Протиріччя між стандартними та нестандартними умовами

У випадку протиріччя між стандартними умовами і умовою, що не є стандартною, перевага надається  останній.

Стаття 2.22. Конфлікт проформ

Якщо обидві сторони  використовують стандартну  умову і досягають згоди поза рамками цих стандартних умов, договір вважається укладеним  на основі узгоджених умов і тих стандартних  умов, які співпадають по суті, крім випадку, коли сторона завчасно  ясно вказує,  що вона не має наміру  бути зв’язаною  таким  договором, або згодом без невиправданої затримки  інформує  про це іншу сторону.

Глава 3. Дійсність

Стаття 3.1. Питання, яких не торкаються

Ці принципи  не торкаються  питань недійсності, яка виникла  через:


 

а) відсутність правоздатності;

b) відсутність повноважень;

с) невідповідність нормам моралі або протиправність.

Стаття 3.2. Дійсність простої угоди

Договір укладається, змінюється або припиняється внаслідок самого погодження сторін без будь-яких додаткових вимог.

Стаття 3.3. Первісна неможливість виконання

1. Сам по собі факт, що в момент укладання договору виконання прийнятого обов’язку було неможливим, не впливає  на дійсність договору.

2. Сам по собі факт, що в момент укладання договору сторона не мала правочин- ності розпоряджатися майном, якого стосується  договір, не впливає  на дійсність до- говору.

Стаття 3.4. Поняття омани

Оманою є помилкове  припущення, що стосується  фактів або правових  норм, які існували в момент укладання договору.

Стаття 3.5. Значна  омана

1. Сторона може відмовитися від договору в силу омани, якщо в момент укладан- ня договору омана була настільки  значною, що розумна особа в аналогічній  ситуації, що і сторона, яка помилилася, уклала би договір на суттєво інших умовах або не укла- ла би його зовсім, якщо би був відомий справжній  стан речей, і:

а) інша сторона також помилялася або визвала оману, або знала або повинна була знати про оману, і залишення сторони, що помиляється, в такому стані суперечило б розумним комерційним стандартам чесної ділової практики; або

b) інша сторона в момент відмови від договору не діяла, спираючись на договір.

2. Сторона, однак, не може відмовитися від договору, якщо:

а) омана виникла  внаслідок її грубої недбалості; або

b) омана стосується  питання,  по відношенню до якого стороною, яка помиляєть- ся, був прийнятий ризик омани, або, з урахуванням конкретних  обставин, ризик по- винен бути покладений на неї.

Стаття 3.6. Помилка у виразі чи при передаванні

Помилка, що була допущена у виразі чи при передаванні заяви, стосується омани особи, від якої надійшла заява.

Стаття 3.7. Правові засоби захисту у зв’язку з невиконанням

Сторона  не має права відмовитись від договору на підставі  омани, якщо  обста- вини, на які вона спирається,  допускають або могли б допустити  правовий  захист у зв’язку з невиконанням.

Стаття 3.8. Обман

Сторона може відмовитись від договору, якщо договір був укладений в результаті обманних заяв іншої сторони, включаючи мову виразу або спосіб дії, або в результаті несумлінного  замовчування фактів, які, відповідно з розумними  комерційними стан- дартами чесної ділової практики,  повинні були бути повідомлені цією стороною.

Стаття 3.9. Загрози

Сторона  може відмовитися від договору, якщо договір був укладений нею в ре- зультаті  невиправданої загрози, що надійшла  від іншої сторони, яка, з урахуванням конкретних  обставин, є настільки  реальною  і серйозною,  що не залишає  іншій сто- роні розумної альтернативи. Зокрема, загроза є невиправданою, якщо загрозлива дія


 

або бездія  є сама по собі неправомірною,  або неправомірним є використання її як засобу для укладання договору.

Стаття 3.10. Існування нерівноваги

1. Сторона може відмовитись від договору або від окремої його умови, якщо в мо- мент укладання договір або будь-яка його умова невиправдано створювала надмірну перевагу для іншої сторони. Крім усього іншого, до уваги повинно бути взято:

а) факт  несумлінного  використання однією стороною  залежності  від неї іншої сторони,  економічної  слабкості  останньої  або надзвичайних потреб, або її неперед- бачливості,  неінформованості, недосвідченості  або відсутності  навичок  ведення  пе- реговорів, а також

b) характер і ціль договору.

2. За проханням сторони, що має право на відмову від договору, суд має право змі- нювати договір або його умову з тим, щоб привести його у відповідність  до розумних комерційних стандартів чесної ділової практики.

3. Суд може змінювати договір або його умову за проханням сторони, яка отрима- ла повідомлення про відмову від договору, за умови, що ця сторона поінформує іншу сторону про своє прохання  відразу ж після отримання такого повідомлення і до того, як інша сторона здійснила  будь-які дії, спираючись  на нього. Положення статті 3.13 (п. 2) застосовується відповідно.

Стаття 3.11. Треті особи

1. Якщо обман, загроза, суттєва нерівновага або омана сторони викликаються тре- тьою особою, за яку несе відповідальність інша сторона, або ця третя особа знає про це або повинна  була знати,  від договору  можна  відмовитися на тих же умовах, як нібито відповідна поведінка або інформація належали  самій стороні.

2. Якщо обман, загроза, суттєва нерівновага викликаються третьою особою, за яку інша сторона не відповідає, від договору можна відмовитися, якщо ця сторона знала або повинна  була знати про обман, загрозу або суттєву нерівновагу  або при відмові від договору вона не здійснили  дій, спираючись на договір.

Стаття 3.12. Підтвердження

Якщо сторона, яка має право відмовитись від договору, прямо або у вигляді, який це припускає, підтверджує договір після того, як почався проміжок часу для повідом- лення про відмову від договору, відмова від договору не допускається.

Стаття 3.13. Втрата права на відмову від договору

1. Якщо сторона має право на відмову від договору у зв’язку з оманою, однак інша сторона заявляє про свою готовність  виконати  договір або у дійсності виконує  його таким чином, як це розумілося стороною, що має право на відмову від договору, до- говір вважається укладеним, як це розумілося цією стороною. Інша сторона повинна зробити таку заяву або здійснити таке виконання одразу після того, як вона була про- інформована про те, як стороною, що має право на відмову від договору, розумівся цей договір, і до того, як ця сторона здійснила  які-небудь дії, спираючись на повідом- лення про відмову від договору.

2. Після  такої заяви або виконання право на відмову від договору втрачається, і ніяке подальше повідомлення про відмову від договору недійсне.

Стаття 3.14. Повідомлення про відмову від договору

Право сторони на відмову від договору реалізується шляхом повідомлення іншої сторони.


 

Стаття 3.15. Обмеження за термінами

1. Повідомлення про відмову від договору повинно бути дано протягом розумно- го терміну, з урахуванням обставин, після того, як сторона, що відмовляється, дізна- лася або не могла не дізнатися  про відповідні факти  і отримала  можливість  діяти за власним розсудом.

2. Якщо  сторона  може  відмовитись від окремої  умови  договору  відповідно  до статті 3.10, термін для повідомлення про відмову  від договору починає  діяти  з мо- менту, коли ця умова висунута іншою стороною.

Стаття 3.16. Часткова  відмова

Якщо підстава відмови торкається тільки  окремих  умов договору, наслідки  від- мови обмежуються  цими умовами, якщо тільки, приймаючи  до уваги обставини,  не виявляється розумним зберегти у чинності решту договору.

Стаття 3.17. Зворотна чинність відмови

1. Відмова має зворотню чинність.

2. При  відмові  від договору  будь-яка  сторона  має право  вимагати  повернення всього, що вона надала відповідно  з договором або його частиною, від якої вона від- мовилась, за умови, що вона одночасно повертає  все, що отримала  за договором або його частиною, від якої вона відмовилася, або якщо неможливе  повернення  в натурі, сторона компенсує  все, що вона отримала.

Стаття 3.18. Збитки

Незалежно від того, чи мала місце відмова від договору, сторона, яка знала або повинна була знати про підстави відмови, є відповідальною за збитки, відшкодуван- ня яких повинно поставити  іншу сторону в становище, в якому вона знаходилась би, якщо б вона не уклала договору.

Стаття 3.19. Імперативність положень

Положення цієї Глави є імперативними, крім тих, які стосуються  простої угоди, початкової неможливості або омани.

Стаття 3.20. Одностороння заява

Положення цієї  Глави  застосовуються відповідно  до будь-якого  повідомлення наміру, який адресований однією стороною до іншої.


 

Стаття 4.1. Наміри сторін


Глава 4. Тлумачення


1. Договір повинен тлумачитися відповідно до загального наміру сторін.

2. Якщо такий намір не може бути виявлений, договір повинен тлумачитися від- повідно до значення,  яке аналогічні  сторонам розумні особи надавали  б договору за таких самих обставин.

Стаття 4.2. Тлумачення заяв та інших дій

1. Заяви та інші дії сторін повинні  тлумачитися відповідно  до її намірів,  якщо інша сторона знала або не могла не знати про ці наміри.

2. Якщо попередній пункт не підлягає виконанню, заяви або інші дії повинні тлу- мачитися  відповідно зі знанням,  яке аналогічна іншій стороні розумна особа надава- ла б їм у таких самих обставинах.

Стаття 4.3. Обставини,  що беруться до уваги

При застосуванні статей 4.1 і 4.2 до уваги повинні бути взяті всі обставини, вклю- чаючи:


 

а) попередні переговори між сторонами;

b) практику, яку сторони встановили у своїх взаємовідносинах;

с) поведінку сторін після укладання договору;

d) характер та цілі договору;

е) загальноприйняте у відповідній  галузі  підприємницької діяльності  значення умов та виразів;

f) звичаї.

Стаття 4.4. Загальні посилання на договір або заяву

Умови і вирази повинні тлумачитися в світлі всього договору або заяви, де вони з’являються.

Стаття 4.5. Систематичне тлумачення

Умови договору повинні тлумачитися таким чином, щоб усім їм було надано зна- чення, а не позбавляти чинності якого-небудь  з них.

Стаття 4.6. Правило  «contra  proferentem»

Якщо умови договору, що висунуті однією стороною, є неясними, то перевага на- дається тлумаченню, яке протилежне інтересам цієї сторони.

Стаття 4.7. Лінгвістичні розбіжності

Якщо  договір складається двома або більше мовами  і кожен  з його текстів  має однакову силу, то в разі розбіжності між текстами перевага надається  тлумаченню відповідно до варіанта тексту договору, який був складений  початково.

Стаття 4.8. Заповнення опущеної умови

1. Якщо сторони  договору не узгодили  умови, які є важливими для визначення їхніх прав та обов’язків, договір заповнюється умовою, що представляється відповід- ною за даних обставин.

2. При визначенні,  яка умова є відповідною,  крім інших факторів,  повинні  бути взяті до уваги:

а) наміри сторін;

b) характер і ціль договору;

с) сумлінність і чесна ділова практика;

d) розумність.

Глава 5. Зміст

Стаття 5.1. Прямі обставини та обставини, що маються на увазі Договірні обставини можуть бути прямими або матися на увазі. Стаття 5.2. Обставини,  що маються на увазі

Обставини,  що маються на увазі, випливають з:

а) характеру і цілі договору;

b) практики,  яку сторони встановили у своїх взаємовідносинах;

с) сумлінності і чесної ділової практики;

d) розумності.

Стаття 5.3. Співпраця між сторонами

Кожна сторона повинна співпрацювати з іншою стороною, якщо таку співпрацю можна розумно чекати у зв’язку з виконанням обов’язків цієї сторони.

Стаття 5.4. Обов’язок досягти певного результату. Обов’язок виявляти макси- мальні зусилля

1. Тією мірою, в якій зобов’язання сторін включають у себе обов’язок досягти пев- ного результату, ця сторона повинна досягти цього результату.


 

2. Тією мірою, в якій зобов’язання  сторін включають  у себе обов’язок виявляти максимальні зусилля  при виконанні яких-небудь дій, ця сторона зобов’язана ужива- ти умови, які уживала б аналогічна їй розумна особа за таких самих обставин.

Стаття 5.5. Визначення змісту наявного обов’язку

При визначенні  міри, в якій зобов’язання  сторін включають  у себе обов’язок ви- являти максимальне зусилля при виконанні будь-яких дій або обов’язок досягти пев- ного результату, до уваги повинні бути взяті, крім інших факторів:

а) спосіб, яким виражене зобов’язання  в договорі;

b) договірна ціна та інші умови договору;

с) ступінь ризику, який звичайно  є при досягненні певного результату; d) здатність іншої сторони впливати  на виконання зобов’язання. Стаття 5.6. Визначення якості виконання

Якщо якість виконання не встановлена договором або не може бути визначена на засадах договору, сторона зобов’язана здійснити  виконання, що має розумну якість і яке не нижче від середнього рівня, враховуючи конкретні зобов’язання.

Стаття 5.7. Визначення ціни

1. Якщо в договорі не встановлюється ціна або не передбачається порядок її виз- начення,  вважається,  що сторони,  за відсутності  якого-небудь  свідчення  про інше, мають на увазі посилання на ціну, яка на момент укладання договору звичайно  стя- гувалася  за таке виконання в порівняних обставинах  у відповідній  галузі підприєм- ницької діяльності, або, якщо така ціна відсутня, то посилання на розумну ціну.

2. Якщо ціна повинна бути визначена однією стороною і таке визначення виявля- ється явно нерозумним, то, незважаючи на будь-яку умову договору про протилежне, ціна повинна бути замінена на розумну ціну.

3. Якщо ціна повинна бути встановлена третьою особою і ця особа не може або не бажає це робити, ціною договору повинна бути розумна ціна.

4. Якщо  ціна повинна  бути встановлена шляхом  посилання на фактори,  які не існують або припинили своє існування  або не можуть бути встановлені,  замість них повинні бути розглянуті фактори,  які є найближчим еквівалентом.

Стаття 5.8. Договір на невизначений термін

Договір на невизначений термін може бути припинений будь-якою стороною шляхом повідомлення, яке зроблено завчасно в розумний  термін.

Глава 6. Виконання

Розділ 1. Загальні положення про виконання

Стаття 6.1.1.  Термін виконання

Сторони зобов’язані виконати  своє зобов’язання:

а) якщо  термін установлений у договорі або може бути визначений виходячи  з договору, за цей термін;

b) якщо проміжок  часу встановлений у договорі або може бути визначений ви- ходячи  з договору, у будь-який термін  у межах  цього проміжку  часу, якщо  тільки обставини не вказують на те, що інша сторона має право обрати термін виконання;

с) у будь-якому  випадку, протягом розумного терміну після укладання договору.

Стаття 6.1.2.  Одноразове виконання або виконання частинами

У випадках, що передбачені пунктами b) і с) статті 6.1.1, сторони повинні відразу повністю  виконати  свої зобов’язання,  якщо  виконання може бути здійснено  таким чином і обставини не вказують на інше.


 

Стаття 6.1.3.  Часткове  виконання

1. Кредитор  може відмовитись від пропозиції  виконати  зобов’язання  частинами при настанні  терміну, коли повинно  бути здійснено  виконання, незалежно  від того, чи супроводжується така пропозиція запевненням стосовно частини виконання, яка залишилася, якщо тільки кредитор не має законного інтересу зробити таким чином.

2. Додаткові витрати, які завдані кредитору частковим  виконанням, покладають- ся без шкоди для будь-яких інших засобів правового захисту на боржника.

Стаття 6.1.4.  Порядок  виконання

1. Тією мірою, в якій  сторони  можуть  здійснювати  виконання одночасно,  вони зобов’язані здійснювати  його одночасно, якщо зобов’язання  не вказують на інше.

2. Тією мірою, в якій для виконання лише однією стороною потрібен  проміжок часу, ця сторона зобов’язана  здійснити  своє виконання першій, якщо  обставини  не вказують на інше.

Стаття 6.1.5.  Дострокове виконання

1. Кредитор  може відмовитись від дострокового  виконання, крім випадків, коли він не має законного інтересу робити таким чином.

2. Прийняття стороною дострокового  виконання не впливає  на термін виконан- ня її обов’язків, якщо цей термін був установлений поза залежністю  від виконання обов’язків іншою стороною.

3. Додаткові  витрати,  які завдані кредитору  достроковим  виконанням, поклада- ються на боржника без шкоди для будь-яких інших засобів правового захисту.

Стаття 6.1.6.  Місце виконання

1. Якщо місце виконання не встановлене в договорі або не може бути визначене виходячи з договору, сторона повинна виконати:

а) грошове зобов’язання  — в місці, де знаходиться комерційне  підприємство кре- дитора;

b) будь-яке  інше зобов’язання  — в місці, де знаходиться її комерційне  підпри- ємство.

2. Сторона  повинна  нести тягар збільшення пов’язаних  з виконанням видатків, які є результатом змін місця знаходження її комерційного  підприємства,  якщо зміна відбувається після укладання договору.

Стаття 6.1.7.  Платіж чеком або іншим документом

1. Платіж  може бути здійснений  у будь-якій  формі, яка використовується в ході звичайної ділової практики у місці платежу.

2. Однак кредитор, який або в силу попереднього пункту, або добровільно  прий- має чек, або інший платіжний ордер, або зобов’язання заплатити, припускається зро- бившим це тільки з умовою, що за ним не буде здійснений  платіж.

Стаття 6.1.8.  Платіж шляхом грошового переказу

1. Якщо тільки  кредитор  не вказав конкретний рахунок, платіж може бути здій- снений шляхом грошового переказу  в будь-який фінансовий заклад, відносно якого кредитор дав знати, що має там рахунок.

2. При платежі  шляхом  грошового переказу  зобов’язання  боржника  вважається виконаним,  коли відбувся переказ у фінансовий заклад кредитора.

Стаття 6.1.9.  Валюта платежу

1. Якщо грошове зобов’язання  виражено  в іншій валюті, ніж валюта місця пла- тежу, воно може бути виконане  боржником  у валюті місця платежу,  крім випадків, коли:


 

а) ця валюта не є вільно конвертованою;  або

b) сторони домовилися, що платіж повинен бути здійснений  у валюті, в якій ви- ражено грошове зобов’язання.

2. Якщо  для  боржника  неможливо  виконати  грошове  зобов’язання  у валюті,  в якій виражено грошове зобов’язання,  кредитор може вимагати здійснення платежу в валюті місця платежу навіть у випадку, який передбачений  в пункту 1 b).

3. Платіж  у валюті місця платежу повинен бути здійснений  відповідно  до засто- совного курсу обміну валюти, що превалює  в цьому місці при настанні терміну пла- тежу.

4. Однак, якщо боржник  не здійснив  платіж  у строк, коли платіж  повинен  бути здійснений,  кредитор  може  вимагати  здійснити  платіж  відповідно  із застосовним курсом обміну валюти, що превалює або в момент настання строку платежу, або в момент фактичного  платежу.

Стаття 6.1.10.  Невизначеність валюти

Якщо грошове зобов’язання  не виражено  в якій-небудь конкретній валюті, пла- тіж повинен бути здійснений  у валюті місця, де повинен бути здійснений  платіж.

Стаття 6.1.11.  Вартість виконання

Кожна сторона повинна нести втрати по виконанню  своїх зобов’язань.

Стаття 6.1.12.  Черговість  розподілу платежів

1. Боржник, який  має декілька  грошових  зобов’язань  по відношенню  до одного кредитора,  може в момент здійснення платежу  вказати  борг, який він має намір по- гасити. Однак платіж погашає спочатку будь-які витрати, потім відсотки річних, які підлягають сплаті, і насамкінець основну суму боргу.

2. Якщо боржник не дає таких вказівок, кредитор протягом розумного строку піс- ля платежу може заявити боржникові про зобов’язання, до якого він відносить плате- жі, за умовою, що строк за зобов’язання  вже настав і воно безперечне.

3. За відсутності черговості платежів, яка передбачена в пунктах 1 і 2, платіж сто- сується того зобов’язання,  яке задовольняє одному з наступних  критеріїв  у вказано- му порядку:

а) зобов’язання,  строк виконання якого настав або настане першим;

b) зобов’язання,  по якому кредитор має найменш забезпечене виконання;

с) зобов’язання,  яке найбільш обтяжливе для кредитора;

d) зобов’язання,  яке виникло  першим.

Якщо жоден з цих критеріїв не використовується, платіж розподіляється пропор- ційно всім зобов’язанням.

Стаття  6.1.12.  Застосовується з урахуванням необхідної адаптації до певної черговості негрошових зобов’язань.

Стаття 6.1.13.  Черговість  виконання негрошових зобов’язань

Стаття 6.1.14.  Звернення за державним  дозволом

Якщо законодавство якої-небудь держави потребує державного  дозволу, який впливає  на дійсність договору або його виконання, і якщо ані це законодавство, ані обставини не вказують на інше, то:

а) якщо тільки одна сторона має своє комерційне  підприємство в цій державі, ця сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для отримання дозволу;

b) у будь-якому  разі сторона, чиє виконання потребує  дозволу,  повинна  вжити необхідних заходів.


 

Стаття 6.1.15.  Процедура  звернення за дозволом

1. Сторона, яка повинна ужити заходи, необхідні для отримання дозволу, повинна це зробити без невиправданої затримки  і повинна нести всі пов’язані з цим витрати.

2. Ця сторона повинна у відповідному  випадку повідомити  іншу сторону про ви- дачу або відмову у видачі дозволу без невиправданої затримки.

Стаття 6.1.16.  Невидача  і відсутність відмови у видачі дозволу

1. Якщо, незважаючи на те, що відповідною стороною ужиті всі необхідні заходи, дозволу  не було отримано  і одночасно  не було відмовлено  в його видачі протягом узгодженого строку, або якщо такий строк не був узгоджений, то протягом розумного строку  після  укладання договору  будь-яка  сторона  має право  припинити чинність договору.

2. Якщо дозвіл зачіпає тільки деякі умови договору, пункт 1 не використовується, якщо з урахуванням обставин представляється розумним залишити  в силі залишену частину договору, навіть якщо було відмовлено у дозволі.

Стаття 6.1.17.  Відмова у видачі дозволу

1. Відмова у видачі дозволу, що зачіпляє  чинність  договору, робить цей договір неістотним.  Якщо відмова зачіпляє  чинність тільки деяких умов, то тільки ці умови стають недійсними,  якщо з урахуванням обставин представляється розумним  зали- шити в силі іншу частину договору.

2. Якщо відмова у видачі дозволу робить виконання договору неможливим пов- ністю або частково, то підлягає застосуванню  норми про невиконання.

Розділ 2. Труднощі

Стаття 6.2.1.  Виконання договірних зобов’язань

Якщо виконання договору стає більш обтяжливим для однієї зі сторін, ця сторона тим не менше зобов’язана виконати  свої зобов’язання  із виконанням подальших  по- ложень про труднощі.

Стаття 6.2.2.  Визначення труднощів

Труднощами вважається випадок, коли виникають  події, суттєвим чином зміню- ючи рівновагу договірних зобов’язань в силу або зростання  для сторони вартості ви- конання, або зменшення  цінності отриманого стороною виконання, і, крім того,

а) події виникають або стають відомі потерпілій стороні після укладання договору;

b) події не могли бути розумно враховані потерпілою стороною при укладанні договору;

с) події знаходяться поза контролем  потерпілої сторони;

d) ризик виникнення цих подій не був прийнятий на себе потерпілою стороною.

Стаття 6.2.3.  Наслідки труднощів

1. У випадку труднощів потерпіла сторона має право звернутися з проханням  пе- реглянути договірні зобов’язання.  Прохання  повинно бути зроблено без невиправда- ної затримки  і повинно містити обґрунтування.

2. Прохання  про перегляд не дає само по собі потерпілій  стороні права призупи- нити виконання.

3. При недосягненні  згоди в розумний  строк будь-яка сторона має право зверну- тися до суду.

4. Якщо суд встановить  наявність  труднощів,  він може, якщо  вважатиме  це ро- зумним:


 

а) припинити договір з визначеної  дати і на визначених  умовах; або b) змінити договір з метою відновлення рівноваги.

Глава 7. Невиконання

Розділ 1. Загальні положення

Стаття 7.1.1.  Визначення невиконання

Невиконанням вважається невиконання стороною будь-якого зі своїх зобов’язань за договором, включаючи неналежне  виконання і прострочення виконання.

Стаття 7.1.2.  Втручання іншої сторони

Сторона не може покладатися на невиконання, яке допущено іншою стороною, в тій мірі, в якій таке невиконання було спричинено дією або упущенням першої сторо- ни або іншою подією, по відношенню до якою перша сторона несе ризик.

Стаття 7.1.3.  Припинення виконання

1. Якщо сторони  повинні  виконати  свої зобов’язання  одночасно, будь-яка  з них може припинити виконання до тих пір, доки інша сторона  не запропонує  своє ви- конання.

2. Якщо сторони повинні виконати  свої зобов’язання  послідовно, сторона, яка повинна  виконати  пізніше, може припинити своє виконання до тих пір, доки інша сторона не зробить виконання.

Стаття 7.1.4.  Виправлення

1. Сторона,  яка не виконала,  може за свій рахунок  виправити будь-яке  невико- нання за умови, що:

а) вона без невиправданої затримки  повідомить  про запропонований засіб і час виправлення;

b) виправлення відповідає обставинам;

с) потерпіла сторона не має законного інтересу відмовитись від виправлення;

а також

d) виправлення здійснюється негайно.

2. Право  на виправлення не виключається повідомленням про припинення до- говору.

3. При отриманні  належного  повідомлення про виправлення потерпіла  сторона не може здійснити  свої права, які не сумісні з виконанням зобов’язань сторони, яка не виконала, до закінчення терміну на виправлення.

4. Потерпіла сторона може припинити виконання своїх зобов’язань під час очіку- вання виправлення.

5. Незважаючи на виправлення, потерпіла  сторона  зберігає  право вимагати  по- вернення  збитків за прострочення, а також повернення  збитків, які були завдані або яких не запобігли в результаті виправлення.

Стаття 7.1.5.  Додатковий строк для виконання

1. У випадку, коли має місце невиконання, потерпіла  сторона може шляхом  по- відомлення  іншій стороні надати додатковий  строк для виконання.

2. Протягом  додаткового  строку  потерпіла  сторона  може припинити виконан- ня своїх взаємних  зобов’язань  і вимагати  повернення  збитків,  однак вона не може ужити жодного іншого засобу правового захисту. Якщо вона отримає повідомлення від іншої сторони  про те, що остання  не надасть виконання в цей строк, або, якщо по закінченню  цього строку  належне  виконання не мало місця, потерпіла  сторона


 

може ужити будь-який засіб правового захисту, який надається  їй відповідно до цієї

Глави.

3. Якщо при простроченні  виконання, яке не має суттєвого  значення,  потерпіла сторона повідомила  про надання додаткового строку розумної тривалості, вона може припинити договір після закінчення цього строку. Якщо наданий  додатковий  строк не має розумної тривалості, то він продовжується до розумної тривалості. Потерпіла сторона може вказати в своєму повідомленні,  що договір буде автоматично припине- ний, якщо інша сторона не здійснить виконання протягом наданого проміжку часу.

4. Пункт 3 не застосовується, якщо невиконане  зобов’язання  становить незначну частину договірних зобов’язань сторони, яка їх не виконала.

Сторона 7.1.6.  Виняткові застереження

Застереження, яке обмежує  або виключає  відповідність  однієї сторони  за неви- конання  або припускає,  що одна сторона здійснила  виконання, яке суттєво відрізня- ється від того, чого інша сторона розумно  чекала, не може бути використана, якщо його використання призвело  б до явної несправедливості, приймаючи  до уваги мету договору.

Стаття 7.1.7.  Непоборна сила (форс-мажор)

1. Сторона  звільняється від відповідальності за невиконання, якщо вона доведе, що невиконання було спричинено перешкодою поза її контролем і що від неї не мож- на було розумно чекати прийняття цієї перешкоди  до розрахунку  при укладанні  до- говору або уникнення чи подолання цієї перешкоди або її наслідку.

2. Якщо перешкода має тимчасовий характер, звільнення від відповідальності на- буває чинності на проміжок часу, який є розумним, беручи до уваги вплив перешкоди на виконання договору.

3. Сторона, що не виконала,  повинна  повідомити  іншу сторону про виникнення перешкоди  і її впливу на її здатність виконати  зобов’язання.  Якщо повідомлення не отримано  іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона, що не виконала, дізналася або повинна була дізнатися про перешкоду, вона несе відпові- дальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення.

4. Положення цієї статті не позбавляють сторону  можливості  використовувати право припинити договір або спинити  виконання, або просити про сплату відсотків річних.

Розділ 2. Право  на використання

Стаття 7.2.1.  Виконання грошового зобов’язання

Якщо  сторона,  яка  зобов’язана  сплатити  гроші, не робить  цього, інша сторона може вимагати здійснити  платіж.

Стаття 7.2.2.  Виконання негрошового зобов’язання

Якщо  сторона,  зобов’язання  якої  полягає  не в сплаті  грошей,  не виконає  його, інша сторона може вимагати виконання, крім випадків, коли:

а) виконання неможливе  юридично або фактично;

b) виконання або, у відповідних  випадках  — примусове  виконання є нерозумно обтяжливим або коштовним;

с) сторона, яка має право на виконання, може розумно отримати виконання з ін- шого джерела;

d) виконання має виключно особистий характер; або


 

е) сторона, яка має право на виконання, не вимагає його в розумний  термін після того, як вона дізналася  або повинна була дізнатися  про його виконання.

Стаття 7.2.3.  Виправлення або заміна неналежного  виконання

Право на виконання включає у відповідних випадках право вимагати виправлен- ня, заміни або іншого усунення  недоліків  виконання. Положення статей 7.2.1 і 7.2.2 застосовуються відповідно.

Стаття 7.2.4.  Судовий штраф

1. Якщо суд зобов’язує сторони здійснити  виконання, він може також наказати їй сплатити  штраф, якщо вона не виконає його рішення.

2. Штраф  повинен  бути сплачений  потерпілій  стороні, якщо тільки  імперативні норми права країни, де знаходиться суд, не встановлюють іншого. Сплата штрафу по- терпілій стороні не виключає яких-небудь вимог щодо збитків.

Стаття 7.2.5.  Зміна засобів правового захисту

1. Потерпіла сторона, яка вимагає виконання негрошового зобов’язання і не отри- мала виконання у визначений строк, або в іншому випадку в розумний  строк, може ужити будь-який інший засіб правового захисту.

2. Якщо рішення суду про виконання негрошового зобов’язання не може бути ви- конане примусово,  потерпіла  сторона може використовувати будь-який інший засіб правового захисту.

Розділ 3. Припинення

Стаття 7.3.1.  Право на припинення договору

1. Сторона може припинити договір, якщо невиконання договірного зобов’язання іншою стороною є істотним.

2. При визначенні, чи є невиконання зобов’язання істотнім, до уваги повинно взя- ти, зокрема:

а) чи істотно невиконання позбавляє потерпілу сторону того, що вона мала право чекати відповідно до договору, крім випадків, коли інша сторона не передбачала  і не могла розумно передбачити  такий результат;

b) чи має принциповий характер з точки зору договору суворе дотримання неви- конаного зобов’язання;

с) чи є невиконання навмисним  або здійснено по грубій недбалості;

d) чи дає невиконання потерпілій  стороні підставу вірити, що вона не може пок- ладатися на майбутнє здійснення іншої сторони;

е) чи зазнає сторона, що не виконала, несумірних збитків в результаті підготовки або здійснення виконання, якщо договір буде припинений.

3. У випадку  прострочення потерпіла  сторона  може також  припинити договір, якщо інша сторона не виконає договір до закінчення наданого у відповідності  зі стат- тею 7.1.5 строку.

Стаття 7.3.2.  Повідомлення про припинення

1. Право сторони  припинити договір здійснюється шляхом  повідомлення іншій стороні.

2. Якщо виконання було запропоновано із запізненням або воно іншим чином не відповідає договору, потерпіла  сторона втрачає своє право припинити договір, якщо тільки  вона не надає  повідомлення іншій  стороні  у розумний  строк  після  того, як вона дізналася  або повинна  була дізнатися  про запропоноване виконання або нена- лежне виконання.


 

Стаття 7.3.3.  Передбачене  невиконання

Якщо до настання  строку виконання однією стороною стає очевидним,  що буде мати місце істотне невиконання цією стороною, інша сторона може припинити до- говір.

Стаття 7.3.4.  Відповідне засвідчення про належне виконання

Сторона, яка розумно вважає, що іншою стороною буде допущено істотне невико- нання, може вимагати відповідного засвідчення про належне виконання і одночасно припинити своє виконання. Якщо таке засвідчення не буде надано в розумний  строк, сторона, яка вимагала тако засвідчення, може припинити договір.

Стаття 7.3.5.  Загальні наслідки припинення

1. Припинення договору звільнює  обидві сторони від зобов’язань здійснювати  й отримувати  майбутнє виконання.

2. Припинення договору не позбавляє права вимагати  відшкодування збитків за невиконання.

3. Припинення не зачіпляє  яких-небудь положень  договору  про врегулювання суперечок або будь-яких інших умов договору, які повинні діяти навіть після його припинення.

Стаття 7.3.6.  Повернення отриманого (реституція)

1. При  припиненні договору  кожна  сторона  може вимагати  повернення  всього, що вона поставила, за умови, що ця сторона одночасно повертає все, що вона отрима- ла. Якщо повернення  неможливе в натурі або це неприпустимо, відповідне відшкоду- вання повинно бути здійснено у грошовій формі, коли це є розумним.

2. Однак, якщо виконання договору має тривалий характер і він є подільним, по- вернення  отриманого  можна  вимагати  тільки  за час після  того, як припинення на- було чинності.

Розділ 4. Збитки

Стаття 7.4.1.  Право на відшкодування збитків

Будь-яке невиконання надає потерпілій  стороні право на відшкодування збитків або виключно,  або в сполученні  з будь-якими іншими  засобами  правового  захисту, крім випадків, коли відповідно з цими Принципами відповідальність за невиконання не наступає.

Стаття 7.4.2.  Повна компенсація

1. Потерпіла сторона має право на повну компенсацію  збитку, який  виник  в ре- зультаті  невиконання. Такий  збиток  включає  будь-які  понесені  стороною  втрати  і будь-яку вигоду, якої вона була позбавлена, з урахуванням будь-якої вигоди потерпі- лої сторони, яку вона отримала в результаті того, що вона запобігла витрат чи збитків.

2. Збиток,  який відшкодовується, може бути нематеріальним і включати, напри- клад, шкоду здоров’ю або моральні збитки.

Стаття 7.4.3.  Достовірність  збитків

1. Компенсації  підлягають  тільки  збитки, включаючи  майбутні збитки, які вста- новлені з розумним ступенем достовірності.

2. Компенсації  може підлягати  втрата сприятливої можливості,  пропорційно ймовірності її виникнення.

3. Якщо розмір збитків не може бути визначений з розумним  ступенем достовір- ності, визначення їхнього розміру здійснюється на розсуд суду.


 

Стаття 7.4.4.  Передбаченість збитків

Сторона, що не виконала,  відповідає  тільки  за збитки, які вона передбачала  або могла розумно  передбачити  при укладанні  договору як можливий наслідок  її неви- конання.

Стаття 7.4.5.  Доказ збитків у разі замінюючої угоди

Якщо  потерпіла  сторона  припинила договір і здійснила  замінюючу  угоду в ро- зумний термін і розумним способом, вона може отримати різницю між договірною ці- ною і ціною замінюючої угоди, а також відшкодування будь-яких майбутніх збитків.

Стаття 7.4.6.  Доказ збитків на основі поточної ціни

1. Якщо потерпіла  сторона припинила договір і не здійснила  замінюючої  угоди, однак по відношенню до передбаченого  договором виконання є в наявності  поточна ціна, сторона може отримати  різницю  між договірною  ціною і поточною ціною, яка існує на момент припинення договору, а також відшкодування будь-яких  майбутніх збитків.

2. Поточною ціною є ціна, яка стягається звичайно  за товари, що поставлені,  або послуги, які були зроблені, у порівняльних обставинах  у місці, де повинен  бути ви- конаний договір, або якщо в цьому місці відсутня поточна ціна, то нею є поточна ціна в такому іншому місці, яке виявляється розумним для довідкової інформації.

Стаття 7.4.7.  Збитки,  які завдані частково потерпілою стороною

Якщо  збитки  завдані  частково  в результаті  дії або недоліку  потерпілої  сторони або іншої  події, по відношенню  до якої  вона  несе ризик,  розмір  відшкодовуваних збитків повинен бути зменшений тією мірою, в якій ці фактори сприяли виникненню збитків з урахуванням поведінки кожної зі сторін.

Стаття 7.4.8.  Зменшення збитків

1. Сторона, що не виконала,  не відповідає  за збитки, завдані потерпілій  стороні, тією мірою, в якій збитки  могли бути зменшені в результаті  розумних  кроків потер- пілої сторони.

2. Потерпіла сторона має право на відшкодування будь-яких видатків, які розум- но понесені нею при спробах зменшити збитки.

Стаття 7.4.9.  Відсотки річних при неплатежі

1. Якщо сторона не сплачує грошової суми, коли настає строк платежу, потерпіла сторона має право на відсотки річних на цю суму з моменту настання строку платежу до моменту сплати, незалежно від того, чи звільнюється сторона від відповідальності за неплатіж.

2. Розмір відсотків річних повинен складати середню банківську  ставку за корот- костроковим кредитуванням першокласних позичальників, яка превалює  по відно- шенню до валюти  платежу  в місці платежу,  або якщо  така ставка відсутня  в цьому місці, то таку ж ставку в державі валюти платежу. За відсутності такої ставки у будь- якому з цих місць в якості ставки відсотка річних повинна застосовуватись відповід- на ставка, яка встановлена законом держави валюти платежу.

3. Потерпіла сторона має право на відшкодування додаткових  збитків, якщо не- платіж завдав їй більших збитків.

Стаття 7.4.10.  Відсотки річних на суму збитків

Якщо не узгоджено іншого, відсотки річних на суму збитків, які виплачуються за невиконання негрошового  зобов’язання,  нараховуються з моменту, коли трапилося невиконання.


 

Стаття 7.4.11.  Спосіб грошового стягнення

1. Збитки повинні  бути сплачені  одночасно  в повній  сумі. Однак  вони можуть бути сплачені частинами, якщо характер збитків робить це припустимим.

2. Збитки,  які сплачуються частинами, можуть бути індексовані.

Стаття 7.4.12.  Валюта обчислення  збитків

Збитки повинні бути обчислені або у валюті, в якій було виражено  грошове зобов’язання,  або у валюті, в якій  були завдані  збитки,  залежно  від того, що більш відповідає обставинам.

Стаття 7.4.13.  Узгоджений платіж при невиконанні

1. Якщо договір передбачає, що сторона, яка не виконала, повинна сплатити вста- новлену суму потерпілій стороні за допущене порушення, потерпіла сторона має пра- во отримати цю суму, незалежно  від розміру збитків, які вона дійсно зазнала.

2. Однак незалежно  від якої-небудь угоди про інше встановлена сума може бути знижена до розумних меж, якщо вона надто велика з урахуванням збитків, які виник- ли через невиконання, та з інших обставин.