10.2. Керівництво для складання міжнародних договорів на консультативний інжиніринг, включаючи аспекти технічного сприяння

Керівництво було прийнято на 21-й сесії Групи експертів  за міжнародними до- говорами  на постачання  промислової продукції  Комітету  з розвитку  торгівлі  ЕЭК ООН в грудні 1982 р. і опубліковано в 1983 р. у вигляді  окремої брошури. Керівни- цтво містить 36 сторінок тексту, які наводяться тут частково.


 

1. Вступ

1. У цьому Керівництві розглядаються питання  консультативного інжинірингу і деякі аспекти технічного сприяння на основі контрольного переліку  і розділів, що стосуються основних положень договорів. Його метою є надання допомоги при укла- данні міжнародних  договорів в цій галузі шляхом звернення уваги на деякі аспекти, характерні для цього виду операцій. Воно придатно у зв’язку з численними загальни- ми умовами, типовими формами, керівництвами, довідниками, нормами професійної етики і кодексами етики, які були розроблені  професійними асоціаціями інженерів- консультантів та іншими організаціями і які використовуються зараз.

2. Це  Керівництво є одним  із серії  взаємозв’язаних керівництв,  які  складенні під егідою Європейської Економічної Комісії,  включаючи  «Керівництво для  скла- дання договорів про міжнародну передачу виробничого  досвіду і знань в машино- будуванні»,  «Керівництво для складання договорів  на споруду  великих  промисло- вих об’єктів», «Керівництво для складання міжнародних  договорів про промислову співпрацю» і «Керівництво для складання міжнародних договорів між сторонами, які об’єднуються для здійснення конкретного проекту».

2. Поняття «інжиніринг» і «технічне сприяння»

3. Слід  проводити  відмінність  між комплексним інжинірингом і консультатив- ним інжинірингом. Комплексний інжиніринг  — це договір на інжиніринг, який регу- лює сукупність  послуг і постачань, необхідних для будівництва нового промислово- го об’єкту (може йтися також про лікарню, аеропорт, мережу залізниць  або систему суспільного  транспорту  і т.д.), тобто сукупність  проектних  і практичних інженерно- технічних  робіт,  здійснюваних   для  будівництва.   Цей  договір  можна  продовжити шляхом  укладання договорів  про сприяння, відповідно  до яких  протягом  деякого часу після завершення будівництва об’єкту йде його експлуатація (договір на вироб- ництво  продукції) або реалізація  продукції,  виготовленої  на цьому об’єкті (договір на реалізацію  продукції).  Таким  чином, комплексний інжиніринг  у широкому  сенсі слова включає:

— консультативний інжиніринг, пов’язаний головним чином з інтелектуальними послугами  в цілях проектування об’єкту, розробки  планів будівництва і конт- ролю за проведенням робіт;

— технологічний інжиніринг, що надає замовнику технології,  необхідні для бу- дівництва  промислового об’єкта і його експлуатації (договори  на передачу ви- робничого досвіду і знань, передачу технології або видачу патенту);

— будівельний і (або)  загальний  інжиніринг, що полягає  головним  чином в по- стачаннях  устаткування, техніки і (або) монтажу установок, включаючи у разі потреби інженерні роботи.

4. Консультативний інжиніринг  пов’язаний в основному з інтелектуальними по- слугами, які надаються групами, котрі є або не є юридичними особами, а саме: група- ми інженерів, техніків і фахівців різного профілю, які об’єднані в постійні колективи і мають необхідні засоби для виконання завдань  з проектування, технічних  дослід- женнь  і контролю  в галузі  економічного  розвитку  в цілому  і будівництва промис- лових об’єктів або інших комплексів  зокрема.  Отже, ці завдання  пов’язані з надан- ням послуг з керівництва проектуванням і, можливо, управління в цілях здійснення промислового проекту,  але не торкаються  будь-яких  будівельних  робіт, постачань


 

устаткування, надання ліцензій або передачі технологій. Терміни  «консультативний інжиніринг» і «чистий інжиніринг» є синонімами; вони охоплюють усі завдання кон- сультативного інжинірингу і регулюючі їх договори. Це Керівництво включає тільки ці договори.

5. Договори на консультативний інжиніринг  можуть торкатися  «всього кола по- слуг» або «неповного  кола послуг», залежно від того, доручається консультанту вся сукупність  завдань, що відносяться звичайно до сфери його компетенції, чи лише де- які з них, наприклад, виключно загальне проектування і загальні плани, або завдання контролю за кількістю або якістю. Іншими  словами, послуги в рамках консультатив- ного інжинірингу можуть охопити всі етапи якого-небудь  проекту або обмежуватися тільки якоюсь його частиною чи одним етапом, наприклад,  передінвестиційним ета- пом. Для цього Керівництва термін «проект»  означає загальну  ідею про роботу, яка повинна бути здійснена  (тому проект слід відрізняти від охоплення  того або іншого конкретного договору).

6. Усі завдання і послуги, доручені консультанту, чи то все коло послуг чи непов- не коло послуг, повинні  бути чітко описані в договірних  документах  (як  правило,  в додатку до договору). Чим точніше будуть вказані завдання  і послуги, тим простіше визначити юридичні наслідки їх невиконання або незадовільного виконання.

7. Договори  на консультативний інжиніринг  можуть  доповнюватися елемента- ми  співпраці,  наприклад сумісними  науковими дослідженнями, дослідним  вироб- ництвом  або маркетингом  при сумісному  технічному  сприянні  або елементами  під- готовки  кадрів.  Деякі  з них виявляються в простих  зв’язках  між консультативним інжинірингом і угодами, що укладаються в рамках різних проектних робіт. (Див. «Ке- рівництво  по складанню міжнародних  договорів про промислову співпрацю» (ЕСЕ/ ТRADE/124, п. 3); «Керівництво по виробленню договорів про міжнародну передачу виробничого досвіду і знань в машинобудуванні» (ЕСЕ/TRADЕ/222, гл. V) і «Керів- ництво  по складанню  договорів  на споруду  великих  промислових об’єктів» (ЕСЕ/ TRADЕ/117, п. 22–24, 25–30, 36–37).)

8. Хоча угоди між консультантом і його замовником мають незалежний характер, часто створюється ситуація, коли замовник  є однією із сторін у цілому ряді угод, які формують те, що в цьому Керівництві називається проектом. Консультант може віді- гравати особливу роль у цих договірних угодах, що укладаються, як правило, у вигля- ді типових  контрактів МФИК(МФІК є Міжнародною професійною  організацією  з штаб-квартирою в Гаазі (Нідерланди). До теперішнього часу ця федерація  розробила декілька типових форм договорів на будівництво,  а також на надання консультатив- них послуг, зокрема ICRA (Загальні міжнародні правила укладення угод між замов- ником і консультантом). Останнє видання ICRA (1979 р.) охоплює такі три зведення міжнародних  правил: Р. 1 — Передінвестиційне дослідження;  Р&S — Проектування будівельних робіт і керівництво ними; Р.М. — Керівництво проектом.). Навіть у тому випадку, якщо він такої ролі не відіграє, важливо визначити роль консультанта в про- екті в цілому, а також договірні сторони, що беруть участь у ньому (див. п. 30).

9. Технічне  сприяння є послугою  або рядом  послуг, наданих  у ході здійснення проекту  і (або)  після його завершення. Воно здійснюється головним  чином для до- помоги у фактичній передачі технології і торкається використання, експлуатації і ре- монту. Тому технічне сприяння здійснюється або генеральним підрядчиком,  або по- стачальником технології, або консультантом. У тих випадках, коли воно проводиться


 

генеральним підрядчиком (як це звичайно має місце) або постачальником технології, консультант часто надає  консультаційні послуги  замовнику і іноді є його агентом. Роль консультанта у відносинах між генеральним підрядчиком, що надає технічну до- помогу, і замовником,  одержуючим  таку допомогу, має особливо важливе  значення. Проте в деяких  випадках  консультант пропонує технічне сприяння безпосередньо,  і в цьому Керівництві розглядаються саме такі випадки. Докладні відомості, що стосу- ються технічного сприяння, що надається  консультантом, наводяться в п. 52–57.

3. Договори на консультативний інжиніринг

а) Договір на консультативний інжиніринг за проектом у цілому

10. Договір на здійснення того або іншого проекту в цілому передбачає  надання послуг, пов’язаних з усіма етапами проекту. Проте іноді буває важко достатньо точно передбачити  весь обсяг консультативних послуг, який може бути потрібен на пізні- ших стадіях, і обов’язки консультанта в рамках одного договору можуть бути пере- розподілені  й конкретизовані на подальших стадіях здійснення проекту.

11. Найчастіше трапляються випадки,  коли консультант притягується замовни- ком у рамках одного договору, що охоплює проект у цілому, згідно з яким  надання консультаційних послуг ставиться  в залежність  від певних умов. Відповідно до тако- го договору права і обов’язки консультанта,  що надає послуги після передінвестицій- ної стадії, визнаються  дійсними  тільки  тоді, коли результати,  досягнуті на поперед- ній стадії, задовольняють замовника.  Аналогічним  чином при особливих  обставинах фірма-консультант, яка провела  аналіз економічної  доцільності  проекту  або уклала договір на розробку проекту і вже виконала роботу, що задовольняє замовника, може бути допущена до подальшого надання послуг.

б) Договір на консультативний інжиніринг відносно частини проекту

12. У практиці консультативного інжинірингу договори можуть бути укладені на різних стадіях проекту для кожної стадії окремо. Ведення переговорів про укладання такого договору дає замовнику можливість  проявляти гнучкість у своїх відносинах з консультантами.

13. Проект здійснюється поступово, починаючи  з визначення цілей і понять і проходячи  через послідовні  стадії. Кожна  подальша  стадія починається тільки  піс- ля всебічного розгляду  попередньої  стадії, і її проведення  залежить  від успішного завершення попередніх.  Договори  на консультативний інжиніринг, які охоплюють будь-яку  частину  проекту, укладаються один за іншим за умови, що кожна сторона має право  відмовитися від укладання договору  на подальшу  стадію проекту.  Тому договірні сторони звичайно передбачають у своєму договорі, чи продовжуватиметься надання консультативних послуг на наступній стадії (стадіях) чи ні.

в) Основна договірна документація

14. Угода між замовником і консультантом може бути оформлена не тільки за до- помогою укладання договору на консультативний інжиніринг, а й на підставі деяких документів, якими необхідно керуватися в ході здійснення договору. До договору на консультативний інжиніринг  звичайно  додається  перелік  консультаційних робіт з докладним  описом основних  послуг і засобів на кожній  стадії проекту,  включаючи загальні плани роботи. Є декілька різних видів таких документів. Вони повинні бути


 

спеціально  обумовлені  в договорі  і перераховані  в ньому сторонами,  якщо  останні хочуть, щоб ними регулювалися договірні відносини, наприклад: а) загальні основні умови технічного характеру,  такі як загальні умови, що стосуються  замовника,  про- фесійних  організацій,  кредитуючого  банку  і уряду  країни,  де здійснюється проект; б) вже  наявна  документація,  така  як  техніко-економічні обґрунтування, початкові дані для планування, кола ведення  і т.д. Зокрема, в посиланні  на ці документи  слід указувати,  які їх частини необхідно розглядати як включені в договір.

15. Якщо  після  укладання договору  сторони  готують  додаткові  документи,  то вони повинні добитися, щоб ці документи  не суперечили  таким, які існували раніше.

4. Вибір консультанта

16. У практиці  немає  загальноприйнятої процедури  вибору  консультанта.  Цей вибір може бути неофіційним:  замовник  звертається до вже відомого йому консуль- танта, з яким його познайомили, і доручає йому роботу.

17. Для вибору фірм-консультантів є триваліші  й офіційні  процедури.  Перед- бачається, що, перш ніж здійснити  такий вибір, замовник  визначив  проект, виробив процедуру відносно вибору і уповноважив особу або осіб (установлену комісію) виб- рати або рекомендувати фірму-консультанта.

18. Офіційний процес  відбору  починається з підготовки  списку  консультантів або фірм, що пропонують  свої знання і досвід у конкретній галузі: при цьому замов- ник може звернутися по допомогу до професійних асоціацій  консультантів, дипло- матичних  і торгових представництв, торгових палат і т.д. У деяких банків, урядових установ та інвесторів є книги, в яких реєструються консультанти. Саме на цій стадії встановлюються перші контакти  між замовником і консультантом. На основі одер- жаної інформації після попередньої перевірки складається короткий список (з трьох- п’яти імен консультантів або назв фірм).

19. При виборі консультанта вирішальними чинниками є його професійні знання, досвід і репутація.  Багато  міжнародних  організацій  розробили правила,  які застосо- вуються в тих випадках, коли вони фінансують який-небудь проект і які в більшості випадків містять шкалу оцінок відносно кваліфікації.

5. Відносини  між замовником і консультантом

20. Відносини  між замовником і консультантом не пов’язані з різними  стадіями проекту.  Проте, хоча їхні договірні  відносини  однакові  на всіх етапах проекту,  по- слуги, що надаються консультантом, різні на різних етапах. Тому юридичні наслідки недотримання того чи іншого зобов’язання  також розрізняються з погляду відповід- них послуг.

21. Після  ухвалення рішення  про початок  впровадження проекту  і проведення всіх попередніх  досліджень  на передінвестиційній стадії замовник  вибирає  метод впровадження проекту. Існують чотири основні методи: звичайний, внутрішньофір- мовий, керівництво проектом, «під ключ». Положення консультанта у відносинах  із замовником залежить  від вибраного методу.

а) Звичайний метод

22. Звичайний метод здійснення проекту використовується в тих випадках, коли Замовник продовжує  співробітничати з консультантом, який виступає як професій- ний консультант при підготовці  планів, технічних  умов проекту і отриманні  заявки


 

на підряд від генеральних  підрядчиків і постачальників для виконання будівельних робіт, а також при проведенні контролю за виконанням проекту і керівництві їм. Крім того, консультанту може бути надано право виступати як повноважному представни- кові замовника в переговорах  з генеральними підрядчиками і постачальниками або при укладанні  договорів відповідно  до інструкцій  і від імені замовника.  І нарешті, в деяких договорах на консультативний інжиніринг  консультанту може бути запропо- новано виступати  як напівофіційний арбітр при розгляді суперечок між замовником і генеральними підрядчиками або постачальниками, причому  може бути включено положення,  що стосується  оскарження в арбітражному  суді, якщо суперечка не буде дозволена іншим способом.

б) Метод  внутрішньофірмового здійснення проекту

23. Внутрішньофірмовий метод здійснення проекту передбачає  використання значної частини або всього власного персоналу  замовника.  Співробітники організа- ції замовника здійснюють керівництво проектом, загальне  проектування й іноді на- віть будівництво.  І хоча жоден із замовників не в змозі виготовити  або провести  всі необхідні йому матеріали і засоби для великомасштабного проекту, деякі замовники ухвалюють  рішення  підбору потрібного  персоналу  для здійснення більшої частини проекту  зі своїх співробітників; власний  персонал  повинен  бути достатньо  високо- кваліфікованим, здатним  виконувати роботу, а також уміти планувати,  організову- вати і здійснювати проект. Тому внутрішньофірмовий метод, як правило, пов’язаний з мінімальним використанням послуг незалежних консультантів. Роль  останніх об- межується консультаціями або наданням  сприяння у зв’язку з конкретними аспек- тами проекту, відносно яких власний  персонал  замовника не має достатніх навичок і досвіду.

в) Метод  керівництва проектом

24. Метод керівництва проектом  передбачає  договір між замовником і фірмою- консультантом, регулюючий планування проекту, керівництво проектом, забез- печення  послуг з розробки  проекту,  матеріально-технічне постачання,  керівництво будівництвом, введення  об’єкту в експлуатацію  та інші заходи, такі як допомога  в організації фінансування. Послуги,  що надаються, як правило, обмежуються  профе- сійними  послугами  і не включають  фактичне  будівництво  запроектованого об’єкта. На відміну від звичайних методів, керівництво проектом  передбачає  значно ширші організаційні зусилля  і використання різних договорів на будівництво  і постачання матеріалів  та устаткування.

25. Фірма-консультант, що використовує цей метод, готує і укладає  договори  з усіма організаціями, привернутими до будівництва об’єкта, і керує будівельними ро- ботами. У цьому випадку фірма діє як агент замовника: вона не виконує функцій під- рядчика, як це має місце в разі методу «під ключ».

26. Один з варіантів  такого підходу полягає  у використанні декількох  професій- них фірм під одним керівництвом або об’єднанні зусиль професійних фірм і підряд- чика для виконання проекту і надання послуг з керівництва будівництвом об’єкта. Це може бути пов’язано з використанням однієї фірми-консультанта для надання послуг з проектування, іншої фірми-консультанта або підрядчика  — послуг з керівництва будівництвом  об’єкта і третьої фірми — для загального керівництва проектом. Фірма,


 

що надає послуги в галузі керівництва проектом і будівництва об’єкта, як правило, не займається виконанням самого проекту.

г) Метод  здійснення проекту «під ключ»

27. Метод  здійснення проекту  «під ключ» передбачає  договір з однією фірмою (корпорацією, об’єднанням,  консорціумом і т.д.) для  розроблення проекту  і будів- ництва об’єкта, готового для введення в експлуатацію, з відомою часткою відпові- дальності за подальшу ефективну роботу. В окремих випадках можуть передбачатися положення про фінансування проекту. Власник або безпосередній замовник несе від- повідальність  за технічне  обслуговування і експлуатацію  об’єкта. При  методі здій- снення  проекту  «під ключ» фірми-консультанти виконують  дві різні функції:  одна полягає  в наданні власнику  допомоги — консультацій для чіткого визначення його кінцевих  вимог і оцінки пропозицій, наданих фірмами  по виробництву заводів «під ключ»; інша функція полягає  в тому, що фірма-консультант виступає  як субпідряд- ник фірми, що здійснює проект «під ключ», діючи як консультант цієї компанії або як частина консорціуму  за підрядом.

6. Контрольний перелік  договірних положень

28. Нижче  наводиться  загальний  контрольний перелік, який зовсім не є вичерп- ним. Його положення найчастіше  трапляються в договорах на консультативний ін- жиніринг:

1) Сторони (п. 30–31).

2) Преамбула  (п. 32).

3) Визначення термінів, які використовуються у договорі (п. 3З).

4) Предмет і сфера дії договору (п. 34).

5) Терміни початку та закінчення надання консультативних послуг (п. 35-36).

6) Передача прав і обов’язків консультанта (п. 37)

7) Надання субпідрядів (п. 38–41).

8) Передача прав і обов’язків замовника (п.42).

9) Обов’язки сторін (п. 43–51; 58).

10) Технічне сприяння як можливе зобов’язання  консультанта (п. 52–57);

11) Відносини  з третіми сторонами (п. 59).

12) Невиконання договірних зобов’язань (п. 60–65).

13) Наслідки невиконання договірних зобов’язань (п. 66–79).

14) Звільнення від відповідальності за наслідки невиконання договірних  зобов’я- зань (п. 80–87).

15) Зміна обставин і адаптації договору (п. 88–90).

16) Фінансові питання:

— методи розрахунку  винагороди  консультанта (п. 91–99);

— підвищення цін і їх коригування (п. 100);

— виплата сум, що належать консультанту (п. 101–103);

— виплата відсотків за відстрочені платежі (п. 104);

— додаткова/винагорода за дострокове завершення робіт (п. 105);

— винагорода субконсультантів (п. 106);

— утримання сум з винагород (п. 107);

— гарантія виконання (п. 108);


 

— переклад сум, що належать консультанту (п. 109);

— валюта, місце платежу і обмінні курси (п. 110–112);

— гарантія платежу (п. 113).

17) Оподаткування, інші збори і митні збори (п. 114–116).

18) Інтелектуальна власність і запатентована інформація:

— використання документів,  наданих  консультантом для  завершення проекту

(п. 117–118);

— повторне використання технічної документації  (п. 119–120);

— патенти і ліцензії (п. 121);

— винаходи і удосконалення (п. 122);

— таємність (п. 123–124).

19) Страхування (п. 125).

20) Вступ у силу договору і внесення до нього змін (п. 126–128).

21) Припинення дії договору (п. 129).

22) Зупинення та припинення дії договору в односторонньому порядку  (п. 130–

134).

23) Мови (п. 135).

24) Вживані технічні стандарти (п. 136).

25) Вживані закони і пов’язані з ними питання  (п. 137–139).

26) Врегулювання суперечок (п. 140–143).

29. Сторони  повинні приділяти належну увагу при складанні  договору введеним недавно в практику  положенням, особливо  тим з них, які торкаються  питань, пере- рахованих у п. 28, і які можна розбити на три категорії: положення технічного харак- теру, положення фінансового характеру і положення юридичного характеру.

7. Розгляд основних положень договорів

Сторони

(Пункт 1 контрольного переліку)

30. У першій частині договору повинне міститися  чітке визначення сторін з опи- сом  їхнього  юридичного  статусу,  правоздатності і (або)  повноважень щодо  укла- дення договору. У здійсненні проекту можуть брати участь багато юридичних осіб, включаючи підприємства,  фінансові установи і т.д. Вони можуть бути названими сторонами в договорі в широкому  сенсі цього слова. Це не означає, що всі ці сторони беруть участь в одному й тому ж договорі. Може бути підписано декілька договорів, пов’язаних з одним і тим же проектом.  Тому в кожному  договорі важливо  передба- чити, хто саме (з юридичної  точки зору)  є в ньому стороною. Якщо з кожного боку в договорі беруть участь декілька  юридичних  осіб, то в цьому договорі чітко визна- чається відповідальність кожного з них (наприклад, колективна або індивідуальна — див. п. 8).

31. Як правило,  консультант може бути віднесений  до однієї з таких категорій: окремий  консультант;  фірма  незалежних інженерів-консультантів; фірма, що поєд- нує  інженерно-консультаційну діяльність   з  функціями генерального   підрядчика, або фірма,  яка  або об’єднана з генеральними підрядчиками, або є дочірньою  фір- мою або філією підрядчиків, або належить  генеральним підрядчикам;  організації- консультанти, що є філіями  фірм-виробників або що представляють відділ або кон-


 

структорське бюро таких фірм. Якщо замовник  повинен мати справу з якою-небудь стороною, що складається з декількох учасників (спільне підприємство, асоціація, що не є юридичною особою, консорціум і т.д.), то в договорі мають бути обумовлені від- носини між всіма учасниками такої сторони  і їх відносини  із замовником.  Важливо уточнити також питання про відповідальність, тобто чи є вона індивідуальною, спіль- ною або винятковою.

Преамбула

(Пункт 2 контрольного переліку)

32. У преамбулі, як правило, дається короткий виклад умов інвестування і визна- чаються цілі й зацікавленість сторін у проекті. Сторони повинні знати, що формулю- вання преамбули може мати істотне юридичне значення, тому доцільно до преамбули включити питання  про вибір закону.

Визначення термінів,  що використовуються в договорі

(Пункт 3 контрольного переліку)

33. Інколи сторони вносять до договору на консультативний інжиніринг розділ, що містить визначення термінів, використовуваних у договорі, щоб забезпечити їхнє неод- номанітне тлумачення. Якщо договір складається з декількох документів, то цей факт можна відзначити (і визначити порядок їхньої черговості)  у вищезазначеному розділі.

Предмет і сфера дії договору

(Пункт 4 контрольного переліку)

34. При укладанні  договорів на консультативний інжиніринг  важливо  точно ви- значити  характер,  масштаби,  місце і цілі проекту,  після  чого необхідно  позначити сферу дії договору. Вони можуть бути використані для досягнення  угоди між замов- ником, фінансуючою  установою і будь-якими іншими відповідними установами  з основних питань, пов’язаних з пропонованим проектом. Практика показує, що вели- ка частина дискусій, розбіжностей  і (або)  спорів належать  до питання  про сферу дії договору.

Терміни початку  і закінчення надання консультативних послуг

(Пункт 5 контрольного переліку)

35. Графік  є важливим  елементом  опису проекту,  і терміни  початку  і закінчен- ня надання консультаційних послуг мають бути вказані в договорі якнайточніше. Ці терміни залежать як від обсягу послуг, які повинен надати консультант, так і від дати набирання чинності договору. Якщо послуги виявляються поетапно, то терміни для кожної стадії мають бути погоджені окремо.

Якщо необхідне офіційне затвердження, то сторони повинні передбачити, що цей договір набирає чинності лише після його затвердження.

36. Проводиться відмінність між датою набирання чинності договору на консуль- тативний  інжиніринг  і датою фактичного  початку надання послуг. Оскільки остання може залежати  від першої, сторони  повинні  обговорити  право консультанта почати надавати послуги протягом певного числа тижнів з моменту набирання чинності до- говору, а також розглянути послуги, надання  яких має бути закінчене  протягом  по- годженої кількості місяців з моменту початку їх надання.


 

Передача прав та обов’язків консультанта

37. Як правило,  сторони  в договорі обумовлюють  питання  про те, чи може кон- сультант  переуступати  договір або яку-небудь  його частину.  Зазвичай консультант не може переуступити або передати свій договір без попередньої  письмової згоди за- мовника. Якщо домовленість  про переуступання досягається  з відома замовника,  то одним з юридичних наслідків цього буде встановлення прямих зв’язків між замовни- ком і правонаступником відносно договору або тієї його частини, яка була передана.

Надання субпідрядів

(Пункт 7 контрольного переліку)

38. Випадок надання  субпідрядів,  що часто трапляється в практиці  інжинірингу, пов’язаний з певними умовами. Замовник і консультант за пропозицією одного з них домовляються про те, кого консультант найме як субконсультанта; ця умова обгово- рюється в договорі на консультативний інжиніринг  (призначення субконсультанта). Іншими словами, консультантові може бути не дозволено вибирати субконсультанта без попередньої  на те згоди замовника; замовник  може погоджуватися з можливими обмеженнями і навіть призначати субконсультантів. Проте консультант може звер- нутися  з проханням  до замовника передбачити  в договорі  винагороду  для субкон- сультантів  (див. п. 98). Надання субпідрядів  з юридичної  точки зору не спричинює яких-небудь наслідків  для замовника,  оскільки  консультант не встановлює  прямих договірних  стосунків з останнім. За відсутності  таких стосунків надання  субпідряду фактично  означає встановлення зв’язків між консультантом і субконсультантом.

39. Інколи замовник відхиляє прохання консультанта про субпідряд або не погод- жується  з вибраним  консультантом субконсультантом. У принципі  замовник  схва- лює такий вибір за умови, що це не знімає з консультанта жодного з його обов’язків відповідно  до договору і що умови будь-якого  субпідряду  регулюються  положення- ми договору на консультативний інжиніринг  і відповідають цим положенням. Проте консультант несе відповідальність за дії свого субконсультанта.

40. Випадки,  коли  замовник  зберігає  за собою право не лише пропонувати,  а й призначати субконсультантів або вимушувати погоджуватися з його вибором,  мо- жуть спричинити численні труднощі і навіть спори між замовником і консультантом, оскільки в такому випадку йдеться про відповідальності. У принципі  консультант не повинен  нести відповідальність за дії запропонованого йому субконсультанта. Про- те в міжнародній практиці  деякі замовники вважають консультанта відповідальним за дії субконсультанта, хоча саме вони запропонували цього субконсультанта. Тому основним питанням  у цьому випадку є те, чи приймає консультант субконсультанта, який  був призначений замовником,  чи вибір якого  був йому нав’язаний.  Якщо  за- мовник наполягає  на своєму праві призначати субконсультантів і якщо консультант приймає  це право, то останній  може спробувати  захистити  себе шляхом  включення деяких гарантійних положень як у договір на консультативний інжиніринг, так в до- говір на субконсультативний інжиніринг. Ці положення фактично  є застереженнями відносно можливих перерахунків та наслідків, пов’язаних з недотриманням субкон- сультантом  термінів і вимог відносно якості.

41. І нарешті, замовник  зазвичай  дозволяє консультантові залучати  фахівців для деяких окремих видів послуг (наприклад, геологів, топографів,  фахівців  у галузі ра- діографії і т.д.). В окремих випадках консультант інформує  замовника,  посилаючись


 

на відповідне  положення договору, про те, що ним був залучений до роботи той або інший фахівець. Замовник може зберегти за собою право затверджувати призначен- ня консультантами фахівців за їхніми професійними якостями.

Передача прав і обов’язків замовника

(Пункт 8 контрольного переліку)

42. Сторони  домовляються також про те, чи може замовник  передавати свої пра- ва і обов’язки за договором на консультативний інжиніринг  третій стороні і за яких умов.

Обов’язки сторін

(пункт 9 контрольного переліку) А) ЗАГАЛЬНІ ЗАУВАЖЕННЯ

43. Визначення договірних обов’язків слугує відправним моментом для з’ясування питання  про недотримання якого-небудь  зобов’язання.  Оскільки з технічної  точки зору недотримання договірних зобов’язань є порушенням договору і сторона, що по- рушила свої зобов’язання, несе відповідальність за будь-яке таке порушення за умови дотримання обмежень і вилучень, про які мова піде нижче в пп. 70—73, то між дого- вірними  зобов’язаннями, їх недотриманням і наслідками,  які випливають у зв’язку з таким невиконанням, існує прямий зв’язок.

44. У нижченаведених пунктах наводиться  перелік тих зобов’язань з боку як кон- сультанта, так і замовника,  які можуть бути вивчені при укладанні  договору на кон- сультативний інжиніринг.

Б) КОНКРЕТНІ ЗАУВАЖЕННЯ: ОБОВ’ЯЗКИ КОНСУЛЬТАНТА

45. У своєму договорі сторонам важливо передбачити опис обсягу роботи або повноважень консультанта в різних стадіях здійснення проекту або визначити коло ведення.  У зв’язку з цим можна  послатися на пп.6 і 34. У консультанта є два види обов’язків: 1 — обов’язки, пов’язані з «чистим»  консультуванням, предметом  якого є консультативна діяльність  відносно «надання  послуг», і 2 — обов’язки, результати яких втілені в документацію.  Ці відмінності  в обов’язках консультанта мають вели- ке значення,  оскільки  вони можуть мати різні юридичні  наслідки:  наприклад,  щодо таємності  і відповідальності, які повинні бути прийняті до уваги при підготовці  до- говору. У договорах містяться  положення,  що дозволяють  консультантам викорис- товувати  різні  прийнятні види  кваліфікованої праці,  проявляти  передбачливість і старанність  в ефективному виконанні послуг, про які йде мова, і виконувати всі свої обов’язки відповідно до визнаних  професійних норм. Слід зазначити,  що в цій галузі при здійсненні як національних, так і міжнародних проектів часто використовуються типові контракти і спільні умови. Кодекс етики асоціації консультантів також може відіграти важливу роль у визначенні  обов’язків консультантові.

46. Обов’язки  консультанта,  що стосуються  «чистого» консультування, предме- том яких є консультативна діяльність щодо «надання  послуг», включають:

— оцінку замовлень на устаткування і рекомендації;

— контроль за виробництвом устаткування;

— спостереження  за  цивільним  будівництвом,  включаючи   оцінку   пропози- цій  щодо  укладання контракту на  цивільне  будівництво,  і консультування


 

замовника щодо заявок  на підряд, учасників,  цін і оцінок для здійснення від- повідних робіт;

— спостереження за монтажем устаткування і його підключенням;

— звернення уваги на прорахунки і упущення в інструкціях замовника;

— забезпечення персоналом  залежно від того, буде консультант виконувати свої зобов’язання  самостійно чи разом зі своїми співробітниками чи ж він може до- ручити виконання цих обов’язків іншим;

— присутність на обговоренні із замовником;

— надання звітів;

— координацію  дій інших учасників проекту;

— технічну допомогу (тією мірою, в якій вона включає послуги в рамках консуль- тативного інжинірингу).

47. Обов’язки  консультанта відображаються в документації  і контракті; найваж- ливішими  з них є:

— проведення  попередніх техніко-економічних обґрунтувань і досліджень, пов’я- заних із спільним проектуванням;

— планування і підготовка креслень і кошторисів  витрат;

— основне планування і складання програм фінансування;

— підготовка попередніх ескізів;

— підготовка проектної документації, креслень і специфікацій;

— підготовка детальних креслень;

— призначення торгів;

— оцінка пропозицій  по будівництву об’єкта;

— оцінка пропозицій  щодо устаткування;

— консультування замовника відносно  всіх заявок  на підряди,  оферентів,  цін і оцінок для здійснення відповідних робіт;

— контроль за будівництвом;

— контроль за виготовленням устаткування;

— контроль за монтажем устаткування і його підключенням;

— забезпечення керівних вказівок і інструкцій  для підрядчиків;

— повідомлення про помилки і упущення в інструкціях замовника;

— набір персоналу  залежно  від того, буде консультант виконувати свої завдан- ня самостійно чи разом зі своїми співробітниками чи доручить виконання цих завдань іншим;

— забезпечення можливостей обговорення  виникаючих проблем із замовником;

— надання звітів про хід роботи;

— координація діяльності інших учасників проекту;

— технічне сприяння (тією чи іншою мірою, в якій воно включає послуги в рам- ках консультативного інжинірингу);

— передача замовникові після закінчення проекту звітів про виконану  роботу. Усі ці обов’язки можуть змінюватися і (або)  доповнюватися сторонами  з враху-

ванням конкретних  положень договору.

48. На стадії будівництва консультант може виконувати декілька завдань, пов’я- заних з контролем за виконанням договору і його регулюванням, наприклад, він може віддавати різні розпорядження, вирішувати  платежі, а також видавати свідоцтва про завершення робіт. У тих випадках, коли консультант займається інспекцією проекту


 

і контролем  за його здійсненням, сторонам важливо  передбачити  в своєму договорі процедури  інформування консультантом замовника і здобуття  від нього інструкцій і дозволів.

49. Окрім  звичайних послуг — зобов’язань  консультанта (див. п. 47) — сторони інколи  домовляються про те, що консультант виділить  одного або декількох  пред- ставників,  які постійно  займатимуться проектом  і надаватимуть додаткові  послуги, такі як проведення  техніко-економічних обґрунтувань та інших спеціальних дослід- жень, проектування майбутніх  установок,  систем і обладнання, постачання  яких не передбачаються в рамках проекту і в підготовці документів по конкурсних заявках на незаплановані послуги на прохання  замовника.  Якщо такі додаткові послуги перед- бачені в договорі на прохання замовника, то консультантові за них має бути виплаче- на додаткова компенсація.

50. У договорах на консультативний інжиніринг  належна увага приділяється до- кументації, причому особливо важливе значення мають два аспекти: процедура пере- дачі документів і повнота документації  при її прийнятті замовником.  Що стосується процедури  прийняття того чи іншого документа,  отриманого  замовником від кон- сультанта, сторони можуть, зокрема, передбачити  як можливість  організації захисту документації  представниками консультанта в службових  приміщеннях замовника, так і умови такого захисту  (учасники, місце захисту,  юридичні  наслідки  складання протоколу  про прийняття документації).

51. Документи,  що надаються  консультантом, не повинні  слугувати  предметом пред’явлення третій стороні прав або претензій, пов’язаних з патентами, авторськими правами або іншою промисловою  чи інтелектуальною власністю, якщо в договорі не передбачене інше.

Технічне  сприяння як можливе зобов’язання консультанта

(Пункт 10 контрольного переліку)

52. Загальні зауваження. Оскільки  технічне  сприяння охоплює  широку  сфе- ру діяльності, це Керівництво обмежується лише тими аспектами, які властиві консультативному інжинірингу або пов’язані  з ним. Технічне  сприяння інженера- консультанта часто розглядається як частина більш загального терміну «передача технології» і в більшості випадків пов’язане з професійною  підготовкою. Іншими словами, ефективна передача технології  передбачає  надання  технічного сприяння і професійну  підготовку. Успішне надання такого сприяння залежить  від здатності застосовувати придбану  іноземну  технологію  до різних  умов її використання. По- ложення,  що стосуються  технічного сприяння, можуть бути передбачені  в договорі на консультативний інжиніринг, проте, як правило, вони викладаються в окремому документі.

53. Види технічного сприяння, що надається  консультантом. На практиці  зазви- чай використовуються: технічне сприяння у зв’язку з підготовкою  конкретних  про- ектів; технічне сприяння у зв’язку з навчанням в школах, коледжах  або інших нав- чальних закладах або за місцем роботи.

54. Технічне  сприяння за проектами.  Основна  мета технічного  сприяння щодо конкретних  проектів  часто полягає  в підготовці  персоналу  замовника.  Це сприяння включає не лише професійну  підготовку, необхідну для здійснення конкретного про- екту або його функціонування, а й підготовку,  яка дає змогу проектантам критично


 

оцінити  свої власні  виробничі  рішення,  а також рішення  інших. Міжнародна прак- тика показує,  що технічне сприяння щодо виду зазвичай  зводиться  до професійної підготовки в ході планування і здійснення проекту і, якщо це можливо, на стадії екс- плуатації проекту.

55. При наданні технічного сприяння за проектами консультанти вживають захо- дів, пов’язаних з професійною підготовкою майстрів і (або) інженерів, і набором про- відних фахівців.  Для  цього в договорі застережується таке: масштаби  послуг; місце надання  допомоги (на будівельному  об’єкті або в іншому місці); тривалість  надання цієї допомоги; кількість  учнів та інструкторів (і кваліфікація тих та інших);  умови навчання у зв’язку з роботою підприємства, на якому проводиться навчання; вживан- ня заходів, щоб уникнути  розголошування конфіденційної інформації;  умови праці, житлові умови; умови переїзду і страхування відповідного персоналу; винагорода ін- структорів; робочі мови; відповідальність, арбітраж і інші пов’язані з цим питання;

56. Технічне сприяння навчанню. Консультантів час від часу можуть просити виділити професійний персонал для навчання за конкретними темами в галузі інжи- нірингу. У таких випадках сприяння передбачає в основному підбір належного пер- соналу і направлення його в країну замовника,  а також підготовку  програми  курсів і надання  професійної підтримки  з боку національного відомства протягом  періоду дії договору.

57. Договори,  що стосуються  цього  технічного  сприяння з боку  консультанта, окрім  умов, перерахованих вище  в п. 55, повинні  включати  статті,  що стосуються власності  на навчальні  матеріали,  заміни  експертів  у разі хвороби і (або)  нещасних випадків,  необхідних  віз і дозволів  на роботу, податків  і мит, повідомлень  про від- рядження персоналу,  обмежень  на використання персоналу,  заміни  консультантом експертів (або на його власне прохання,  або на прохання  замовника), а також інших питань.

Зобов’язання замовника

58. Зобов’язання замовника,  як і консультанта,  обмовляються в договорі. Най- важливішими з них можуть бути:

— негайна передача інструкцій;

— забезпечення даними та інформацією про надання  в розпорядження консуль- танта документації, спеціальних знань, приміщень, ділянок і устаткування;

— надання інформації  про місцеве законодавство в галузі промислових і соціаль- них умов;

— надання спеціальних послуг (у галузі геології, гідрології, метеорології і т.д.);

— забезпечення послуг іншими  сторонами; надання  на місці сприяння консуль- тантові, а також його персоналу і членам сімей персоналу, наприклад, відносно видачі віз і дозволів, митного очищення;

— забезпечення доступу до всіх ділянок і об’єктів, що мають відношення до вико- нання проекту; забезпечення власного паралельного і допоміжного персоналу;

— надання консультантові в разі потреби банківської  гарантії;

— оплата всіх послуг консультанта відповідно до погоджених умов.

Замовник повинен співробітничати з консультантом, щоб дати йому можливість виконати  свої зобов’язання  за договором.


 

Стосунки з третіми сторонами

(Пункт 11 контрольного переліку)

59. Якщо виконання договірних  зобов’язань  консультантом або замовником за- лежить від завдань, які мають бути виконані третіми сторонами, то в договорі об- говорюються  результати і граничні  терміни  виконання таких завдань. Слід вказати також особу, що відповідає за наслідки невиконання цих завдань, яким може бути або консультант,  або замовник, якщо така відповідальність передбачається.

Невиконання договірних зобов’язань

(Пункт 12 контрольного переліку)

А) НЕВИКОНАННЯ ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ТІЄЮ  ЧИ ІНШОЮ СТОРОНОЮ

60. Невиконання договору  в усьому  його  обсязі  або його  основних  положень може бути порушенням договору. Тому важливо звернути увагу на те, що вважається невиконанням. У будь-якому  випадку  відповідальність за невиконання несе особа, що порушила  договір, і ця відповідальність може спричинити фінансові  і (або)  інші наслідки. Постраждала сторона може розглядати подібні наслідки як засоби захисту і відшкодування. За  деяких  обставин  наслідки  для сторони,  що порушила  договір, можуть  бути або обмежені,  або виключені.  Сторони  можуть, наприклад,  вирішити, що надзвичайні обставини, що перешкоджають належному  виконанню  договору, да- ють змогу стороні, яка на них посилається, виконати  договірні зобов’язання  в пізні- ші терміни або перервати  їхнє виконання. У цьому випадку з формально-юридичної точки зору договір не порушений,  і отже, відповідальності за його невиконання не виникає.  Проте  невідповідність первинним положенням договору в цьому випадку все ж має місце, і сторони можуть побажати врегулювати розподіл додаткових витрат і так далі на період відстрочення виконання договірних  зобов’язань. Випадки  неви- конання  обома сторонами своїх договірних  зобов’язань у зв’язку із зміною обставин можуть розглядуватися як свого роду передчасне порушення  договору, питання,  яке розглядається в пп. 88–91.

61. Невиконання договірних  зобов’язань  консультантом. Відповідно  до покла- деного на нього завдання  консультант повинен виконувати всі свої договірні зобов’язання. Він може нести відповідальність за невиконання своїх зобов’язань, тоб- то за невідповідність усіх або частини наданих ним послуг умовам договору і (або) в тих випадках, якщо замовник  зазнає збитки з його провини.

62. На практиці  невиконання консультантом своїх договірних  зобов’язань поля- гає в затримці  їх виконання, повному або частковому  невиконанні або неправильно- му виконанні. Проте це не спричиняє за собою жодних наслідків, якщо є підстави для звільнення від відповідальності (див. пп. 80–87).

63. Невиконання договірних  зобов’язань  замовником.  Замовник повинен  вико- нати всі свої договірні зобов’язання. Він може нести відповідальність за невиконання ним своїх зобов’язань, передбачених у договорі.

64. На практиці  невиконання замовником своїх договірних зобов’язань може по- лягати в затримках (наприклад, з передачею інструкцій консультантові), невиконанні (наприклад, безпосереднє сприяння на місці або невиплата рахунків консультантові) або неправильному виконанні (наприклад, коли результати спеціальних лаборатор- них випробувань,  проведених  замовником,  є неточними  або коли дані, представлені


 

консультантові, неправильні). Проте  це не веде за собою жодних наслідків,  якщо  є підстави для звільнення від відповідальності (див. пп. 80–87).

Б) НЕВИКОНАННЯ ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ТРЕТІМИ СТОРОНАМИ

65. Сторонам слід розглянути, яким чином невиконання зобов’язань третіми сто- ронами може відбитися на їх договірних стосунках. Зазвичай консультант несе відпо- відальність за невиконання зобов’язань третьою стороною, якій він доручив виконан- ня всього договору або його частини  з відома замовника (див. пп. 37–41). Останній відповідає за невиконання договірних  зобов’язань призначеною  ним третьою сторо- ною. Консультант і замовник  не можуть  обмежувати  в договорі  свою відповідаль- ність за невиконання договірних зобов’язань третіми сторонами, однак вони можуть погоджувати питання про те, хто з них повинен кінець кінцем нести відповідальність за невиконання зобов’язань  третіми  сторонами  і відповідно  забезпечити страхуван- ня своєї відповідальності (див. п. 86). Проте обмеження  спільної фінансової  відпові- дальності, передбачене в п. 71, застосовується, якщо консультант надав субпідряд на деякі зі своїх послуг відповідно до договору.

Наслідки невиконання договірних зобов’язань

(Пункт 13 контрольного переліку) А) ЗАГАЛЬНІ ЗАУВАЖЕННЯ

66. Наслідки невиконання можуть визначатися застосовуваним законом. Зазви- чай сторони вважають зручнішим уникати невизначеності в цьому відношенні і тому намагаються  застерегти можливі  наслідки в договорі. Одна з переваг такого підходу полягає в тому, що наслідки відповідають ступеню серйозності  порушення  договору в кожному  окремому випадку. Зокрема, сторони можуть проводити  відмінності  між невиконанням договірних  зобов’язань, що носять  серйозний характер,  і тим, що не має істотного значення.

Б) КОНСУЛЬТАНТ

67. Можливі наслідки  невиконання зобов’язань  консультантом. Якщо  консуль- тант не виконує якого-небудь зі своїх договірних зобов’язань, замовник може вдатися до заходів, описаних нижче, включаючи право вимагати відшкодування збитків, крім випадків звільнення від відповідальності. Консультант має право й зобов’язаний відшкодувати  будь-який понесений  з його вини збиток  шляхом  безкоштовного ви- конання невиконаної, частково виконаної або погано виконаної роботи або роботи, виконаної  з порушенням умов і (або) строків, передбачених у договорі. Сторони  мо- жуть обмежити  строк відшкодування консультантом нанесених  збитків, наприклад, можуть  вирішити,  що він закінчується в момент  приймання робіт замовником або після закінчення певного періоду часу після здачі об’єкта в експлуатацію.

68. Засоби, які має у своєму розпорядженні, замовник, різняться залежно від сту- пеня серйозності  невиконання зобов’язань  консультантом. Ці кошти можуть вклю- чати таке:

— у випадку  затримки  — якщо  замовник  передбачає,  що відбудеться  затримка, він має право наполягати на тому, щоб консультант прискорив виконання сво- їх зобов’язань без права на додаткову оплату; якщо затримка  все-таки має міс- це, консультант повинен виплатити компенсацію  за збитки, понесені замовни-


 

ком, або виплатити неустойку чи оплатити заздалегідь оцінені збитки залежно від того, що передбачено в договорі;

— у випадку повного невиконання — консультант зобов’язаний оплатити збитки;

— у випадку часткового невиконання або невідповідного  виконання — замовник може зажадати повного виконання, усунення недоліків у виконанні або надан- ня інших послуг. Якщо це не можливо або якщо консультант не погоджується виконати  ці вимоги, він повинен виплатити замовникові компенсацію  за поне- сені їм збитки.

69. У всіх домовленостях, що мають відношення до засобів  компенсації,  варто брати до уваги специфічність послуг, які надаються консультантом.

70. Якщо жоден із цих засобів не приводить  до виконання консультантом своїх договірних  зобов’язань, то останнім заходом, до якого може вдатися  замовник,  є ро- зірвання договору. Однак розірвання договору замовником не звільняє консультанта від зобов’язання  виплатити компенсацію  за збитки  (про  випадки  розірвання дого- вору із причин, не пов’язаними  з невиконанням договірних зобов’язань, див. п. 129). Якщо невиконання зобов’язань  виражається в дуже короткій  затримці,  частковому невиконанні, що не має серйозного  характеру  або істотного значення  в недоліках  у виконанні зобов’язань,  то, відповідно  до арбітражної  або юридичної  практики,  до- статніх причин для розірвання договору немає.

71. Обмеження фінансової  відповідальності консультанта.  Як правило, вважаєть- ся, що загальні  фінансові  наслідки  невиконання консультантом своїх зобов’язань  не можуть бути не обмежені й що варто забезпечувати справедливу рівновагу  інтересів замовника й консультанта з тією умовою, що фінансові  наслідки  для  консультанта повинні відповідним  чином погоджуватися з виплачуваною йому винагородою. Тому сторони,  як правило,  домовляються про те, що загальна  фінансова  відповідальність консультанта повинна бути обмежена сумою, зазначеної в договорі й вираженої в абсо- лютних цифрах або відсотках, установлюючи в такий спосіб конкретну  межу цієї від- повідальності. Дуже часто ця межа визначається в положенні, що передбачає, що роз- мір компенсації  консультантом збитків  замовникові не повинен  перевищувати суми винагороди  консультанта або відсотка його винагороди.  Однак право сторін обмежу- вати фінансову  відповідальність консультанта може залежати  від норм застосовного закону (наприклад, у випадках грубої недбалості обмеження  застосовується не часто).

В) ЗАМОВНИК

72. Можливі наслідки  невиконання зобов’язань замовником.  Якщо замовник  не виконує  яке-небудь  із своїх договірних  зобов’язань, консультант може зажадати  від нього виконання зобов’язань і (або) вдатися до якого-небудь засобу захисту від неви- конання, включаючи  компенсацію  за понесені збитки. Консультант може визначити додатковий  час для виконання замовником своїх зобов’язань. У цьому випадку  час, протягом якого консультант повинен виконати свої зобов’язання, відповідним чином продовжується. Сторони  самі повинні погодити в договорі питання  про те, чи пови- нен замовник  виплачувати відсотки за відстроченими платежами  (див. п. 104).

73. Якщо замовник  не виконує  своїх зобов’язань  протягом  цього продовженого періоду, то консультант не розглядається як такий,що допустив прострочення й має право розірвати договір. Замовник при цьому зобов’язаний відшкодувати  збиток, по- несений консультантом, якщо він не звільняється від цього зобов’язання.


            fJacmwta I. Mi:.HcHapoaHi KoMepuji1Hi yzoau

f) IIPOIJ,E)lYPA, 5!KA 3ACTOCOBY€TbC5! Y BMIIA)lKY HEBMKOHAHH5!

)lOfOBIPHMX 30EOB'5!3AHb EY)lb-5IKOIO 31 CTOPIH

74. 3BWiailHO ,II;OfOBip rrepe,n;6aqa€ rrpou;e,n;ypy, .HKa  3aCTOCOBY€TbC51 y BHIIa,n;Ky HeBH­ KOHaHH.H O,II;Hi€IO   3i CTOpiH CBO'iX  306oB'513aHb.  3aJieJKHO Bi,n;  cryrreH.H cepilo3HOCTi HeBH­

KOHaHH.H 306oB'513aHb  MOJKYTb BHKOpHCTOByBaTHC.H pi3Hirrpou;e,n;ypn. ToMy CTOpOHH MO­ JKYTb rrepe,n;6aqaTH  B ,II;OfOBOpi Bi,n;MiHHOCTi MiJK HeBHKOHaHH.HM 306oB'513aHb, Ill;O  HOC.HTb cepilo3HHil xapaKTep, iHeBHKOHaHH.HM, Ill;O  He Ma€ icTOTHOfO 3HaqeHH.H; BOHH MOJKYTb Ta­ KOJK KOHKpeTHO BKa3aTH CTpOK, IIicJI.H 3aKiWieHH51 .HKOfO MOJKYTb 6yTH 3aCTOCOBaHiCaHK­ u;il, i,II;OMOBHTIIC.H  rrpo  YMOBH 'iXHbOfO 3aCTOCyBaHH51, BKJIIOqaiQqH rrpaBO Ha po3ipBaHH51

.n;oroBopy H Bi.IJ:IIIKo.n:yBaHH.H 36HTKiB.

75. MoJKyTh 6yTn 3acTocoBaHiTaKi3axo.n;n: y Bnrra,n;Ky HeBHKOHaHH.H KOHCYJibTaHTOM

cBolx .n;oroBipHnx 3o6oB'.H3aHb 3aMOBHHK 3 ypaxyBaHH.HM rro6aJKaHb .n;oroBopy H 3acToco­ BaHoro 3aKOHY 3BHqailHO HarrpaBJI.H€ iloMy IIHCbMOBe IIOBi,II;OMJieHH.H rrpo xapaKTep rrepe,n;-

6aqyBaHOfO HeBHKOHaHH.H 3o6oB'.H3aHb  i rrporroHy€ Horvry BnrrpaBHTH rroJioJKeHH.H B  neB­

Hull TepMiH. 5IKIII;O IIpOT.HfOM 3a3HaqeHOfO rrepio,n;y 3  MOMeHry o,n;epJKaHH.H IIHCbMOBOfO IIOBi,II;OMJieHH.H KOHCYJibTaHT He IIOfO.IQKY€TbC51 BHIIpaBHTH IIOJIOJKeHH.H a6o He rrpncryrra€

.n;o  u;horo (xoqa, Ha .n;yMKY 3aMOBHHKa, MOBa H.n;e rrpo HeBHKOHaHH.H 3o6oB'.H3aHh, ru;o  HO­

CHTh cepilo3HHil xapaKTep), 3aMOBHHK MOJKe  IIIJI.HXOM HarrpaBJieHH.H KOHCYJibTaHTOBi,n;py­ roro IIHCbMOBOfO IIOBi,II;OMJieHH.H po3ipBaTH BeCb ,II;OfOBip a6o 'fY qacTHHY (qacTHHH), .HKi KOHCYJibTaHT He  BHKOHaB. IIpn HeBHKOHaHHiKOHCYJibTaHTOM 3o6oB'.H3aHH.H, ru;o  He HOCHTh

cepilo3HOfO xapaKTepy, IIOBi,II;OMJieHH.H He o6oB'513KOBO rrpHBO,II;HTb ,II;O po3ipBaHH51,II;OfOBO­ py. TaKa  caMa rrpou;e.n:ypa 3acTocoBy€ThC.H B  THX Bnrra,n;Kax, KOJIH 3aMOBHHK He BHKOHY€ CBO'iX ,II;OfOBipHHX 306oB'513aHb CTOCOBHO  KOHCYJibTaHTa.

)l) HEYCTOllKA (3A3)lAJ!Eri)lb OIJ,IHEHI 3EMTKM)

76. CTopoHH BHKopncTOBYIOTh HeycToilKy .HK 3aco6n THCKY o.n;Hi€IO cTopoHoiO Ha iHIIIy, ru;o6  ,II;OMOfTHC.H Bi,n;  OCTaHHbO'i CBQ€qacHOfO  BHKOHaHH.H CBO'iX  ,II;OfOBipHHX 306oB'513aHb.

Bn3HaqeHH.H B .n;oroBopi3a3,n;aJieri.n;h ou;iHeHnx  36HTKiB Ma€ Ha MeTi3a6e3rreqeHH.H 3axnc­ TY KOJKHO'i 3i CTOpiH Bi,n;  BTpaT, .HKi BOHa IIOHece y 3B'513KY 3  HeBHKOHaHH.HM iHIIIOIO  CTO­ poHOIO 11 ,II;OfOBipHHX 306oB'513aHb. 36HTKH, IIOB'513aHi 3  HeBHKOHaHH.HM O,II;Hi€1  3i CTOpiH

CBO'iX ,II;OfOBipHHX 306oB'513aHb, CTaHOBJI.HTb cyrvry, piBHY BTpaTaM (BKJIIOqaiQqH BTpary ,II;O­

xo.n:y), IIOHeCeHHM iHIIIOIO CTOpOHOIO. IJJ 36HTKH, .HK rrpaBHJIO, He MOJKYTb rrepeBHIII;yBaTH

cyMn BTpaT, ru;o  rrepe.n;6aqnJia a6o rroBHHHa 6yJia rrepe.n;6aqnTH cTopoHa, .HKa  He BHKOHaJia

306oB'513aHb, Ha MOMeHT IIi,II;IIHCaHH.H,II;OfOBOpy y CBiTJii¢aKTiB, .HKi'ill IIOBHHHia6o IIOBHH­ Hi 6yJIH   6yTH  Bi,II;OMi Ill;O,II;O  MOJKJIHBHX HaCJii,n;KiB HeBHKOHaHH.H 306oB'513aHb.  Y IJ;bOM)T

3B'513KY BapTO po3pi3H.HTH ,II;Bi cnryau;il: a) KOJIH KOHCYJibTaHT 6epe  Ha ce6e  BHKOHaHH.H KOHKpeTHOfO 3aB,n;aHH51 B CTporo BCTaHOBJieHHil TepMiH i6) KOJIH 3aB,n;aHH51 KOHCYJibTaHTa HOC.HTh  6iJihiii-MeHIII 3araJibHHil xapaKTep. IIpe.n;cTaBJI.H€ThC.H u;iJIKOM rrpnpo.n;HHM rrepe.n;-

6aqaTH HeycTOilKy B ,II;OfOBOpiB rrepiiiOMY BHIIa,zJ;Icy, aJie He B ,n;pyrorvry. KpiM TOfO, B ,n;e.HKHX KpalHax HeycToilKa BBaJKa€ThC.H cyrrepeqHoiO rpoMa,n;ChKOMY rrop.H,n;Ky, a6o 11 po3Mip MOJKe KOHTpoJIIOBaTHC.H cy.n;aMH.

77. Y ,n;e.HKHX Kpa'iHaX CTOpOHH IIpOCTO ,II;OMOBJI.HIOTbC.H, Ill;O  HeBHKOHaHH51306oB'513aHb

O,II;Hi€IO 3 HHX crrpnqHHIO€ Heo6xi,n;HicTb BHIIJiaTHTH KOMIIeHcau;iiO iHIIIiil 3a ¢aKTHqHQ IIO­ HeCeHi HeiO 36HTKH. O.n;HaK, .HK rrpaBHJio, 3araJibHoro rroJioJKeHH.H rro.n;i6Horo xapaKTepy He.n;ocTaTHhO ,n;JI.H 3arro6iraHH.H Tpy.n;Horu;iB, ru;o  BHHHKaiOTh y .n;e.HKHX  Bnrra,n;Kax Bi,n;HocHo

3acTocyBaHH.H 3aKoHy, .n;oKa3iB i cyMn 36HTKiB. IcHyiOTh .n;oroBopn, y .HKHX rrepe.n;6aqa-


 

ється виплата консультантом неустойки  без обов’язкового подання замовником до- казів того, що він зазнав збитків: у цих випадках сплата неустойки  замінює відшко- дування  збитків. Застосовуються також договори, у яких передбачається як сплата неустойки, так і відшкодування збитків: у цих випадках сплата неустойки доповнює відшкодування збитків. Однак на практиці  компенсація збитків може здійснювати- ся тільки  відносно тієї частини  збитків, що не може бути відшкодована  за рахунок суми неустойки. Якщо взяти до уваги всі варіанти, то представляється, що сторонам варто передбачити  або відшкодування збитків, або сплату неустойки.  Якщо в дого- вір включені  положення,  що передбачають  як відшкодування збитків,  так і сплату неустойки, то зв’язок між цими двома категоріями повинен бути чітко визначеним.

78. Що стосується сум збитків або неустойки, то сторони часто вважають за необ- хідне встановлювати у своїх договорах  паушальну  суму збитків  або неустойки,  що сплачується у випадку  невиконання договірних  зобов’язань. Положення, що перед- бачають паушальну  суму збитків  або неустойки,  складаються з урахуванням видів невиконання зобов’язань, до яких вони ставляться (затримка, невиконання, невідпо- відне виконання). Якщо сторони обирають цей метод, то їм варто брати до уваги від- повідному договору закон через розходження, що існують щодо цього в законодавчих нормах окремих країн.

79. Неустойка для консультанта може встановлюватися у формі платежу за кож- ний день або тиждень затримки  або як відсоткова частка від його винагороди; однак винагорода  консультанта за інші послуги, що належать  до інших стадій проекту, ви- конаних у встановлений термін, визначається й виплачується окремо.

Звільнення від відповідальності за наслідки  невиконання договірних зобов’я- зань

(Пункт 14 контрольного переліку) А) ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ

80. Сторони  повинні  уточнити  у своєму  договорі  ситуації,  які можуть  спричи- нити звільнення від відповідальності за наслідки невиконання однієї з них своїх до- говірних зобов’язань. За відсутності  подібного положення відповідне рішення  варто шукати в застосованому законі.

81. У договорі звичайно  є застереження, відповідно до якого яка-небудь  сторона не несе відповідальності за невиконання своїх зобов’язань, якщо вона може довести, що це невиконання було викликано не залежною  від неї перешкодою,  що виникла після підписання договору, що не було досить вагомих причин передбачати цю пере- шкоду під час укладання договору  й що вона не могла уникнути  або усунути  його або його наслідку. Прикладами таких ситуацій є війна, громадянська війна, ембарго, пожежі, стихійні лиха й т.д.

Б)  ПРОЦЕДУРА, ЯКУ  ВАРТО  ЗАСТОСОВУВАТИ У ВИПАДКАХ, КОЛИ ОДНА  ЗІ СТОРІН ПОСИЛАЄТЬСЯ НА  ОБСТАВИНУ, ЩО  ЗВІЛЬНЯЄ  ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА НАСЛІДКИ НЕВИКОНАННЯ ДОГОВІРНИХ ЗОБО- В’ЯЗАНЬ

82. Сторона, що не виконує своїх зобов’язань, повинна повідомити  іншій стороні не пізніше погодженого в договорі строку про обставину, що перешкоджає виконанню нею  зобов’язань  і  про  неможливість виконати   зобов’язання   без  затримки.  Якщо


 

повідомлення не було направлене  протягом строку, обумовленого  в договорі, то сто- рона, що посилається на цю обставину,  відповідає  за збитки,  спричинені  такою по- милкою, і не може посилатися на цю обставину.

83. У своєму договорі сторони можуть передбачити, що наявність такої обставини повинна бути підтверджена  Торгово-промисловою палатою або якою-небудь  іншою компетентною організацією  країни, у якій виникла  подібна обставина.  Сторони  мо- жуть також указати, що сторона, яка одержує повідомлення, може після оцінки отри- маної інформації  не погодитися  із твердженням іншої про те, що ця обставина  дій- сно перешкодила виконанню  нею своїх зобов’язань. У такому випадку рішення може бути знайдене  шляхом переговорів  або, якщо це не дало задовільних результатів,  за допомогою  інших  способів  розв’язання суперечок  (наприклад, шляхом  арбітражу, якщо це було передбачено, або в суді).

В)  НАСЛІДКИ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД  ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА  НЕВИКО- НАННЯ ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

84. Як правило, наслідками  звільнення від відповідальності є: продовження стро- ку, необхідного  для  виконання зобов’язання,  виконання якого  стало  неможливим, без шкоди для застосування застережень, які передбачають адаптацію договору; ком- пенсація замовником додаткових видатків; відсутність для кожної із сторін обов’язку компенсувати збитки, які може понести; несплата  винагороди  консультантові за не- виконання ним окремих зобов’язань; однобічне розірвання договору кожної зі сторін. У договорі слід уточнити,  протягом  якого періоду можна припускати існування  об- ставини, що перешкоджає  виконанню  зобов’язань, перш ніж сторонам потрібно буде ухвалити  рішення  щодо подальшого  статусу договору. Відповідна  сторона звільня- ється від відповідальності лише на період дії цієї обставини  плюс розумний  період, необхідний для повторної мобілізації сил.

85. Сторона не може посилатися на невиконання іншою стороною своїх договір- них зобов’язань у тому випадку, якщо подібне невиконання було спричинене діями або бездіяльністю  з її боку. Так, консультант не несе відповідальності за наслідки не- виконання ним зобов’язань, якщо  воно було спричинене діями або бездіяльністю  з боку замовника,  і навпаки.

86. Більш складною є ситуація, коли невиконання однієї зі сторін своїх зобов’язань за договором  на консультативний інжиніринг  було зумовлено  діями третьої сторо- ни. Тоді ця сторона звільняється від відповідальності тільки  в тому випадку,  якщо вона виконала  умови, викладені  в п. 80–81,  а третя сторона, що була притягнута до виконання договору,  звільняється від відповідальності, якщо  положення згаданих пунктів  до неї застосовуються. Якщо невиконання консультантом своїх зобов’язань викликано невиконанням зобов’язань третьою стороною, притягнутої до виконання зобов’язань консультанта,  то треба передбачити  в договорі спосіб розподілу  ризику. Якщо така третя сторона була призначена  замовником, то консультант повинен бути звільнений від відповідальності (див. п. 65).

87. У своєму договорі сторони  можуть домовитися про те, що протягом  періоду тимчасового  припинення виконання зобов’язань вони будуть ділити між собою вит- рати, необхідні  для продовження виконання договірних  зобов’язань.  Вони можуть також домовитися про те, щоб розрахунок  цих витрат проводився  або в момент на- стання  обставини,  що звільняє від відповідальності, або при  врегулюванні  розра-


 

хунків у випадку розірвання договору після закінчення періоду тимчасового  припи- нення виконання зобов’язань. Звичайно сторони домовляються залишити  собі суму виплат, яку отримали  раніше в результаті,  спільної роботи. У цьому випадку кожна сторона відзвітується перед іншою за суму виплат, отриману й збережену у зв’язку із частковим  виконанням договору, із застереженням, що ця сума не буде перевищува- ти вартості послуг, зроблених  консультантом. Ураховуються платежі, уже зроблені замовником на виконання розірваного договору.

Зміна  обставин і адаптація договору

(Пункт 15 контрольного переліку)

88. У своєму  договорі сторони  можуть передбачити  будь-які  події й обставини, що приводять до несприятливих ситуацій,  які не можуть привести  до невиконання договору, але можуть порушити  його первісну збалансованість із економічної  й фі- нансової точок зору.

89. Якщо  сторонам  не вдалося  заздалегідь  визначити події, які, як їм здається, можуть вплинути  на договір, то вони можуть передбачити  у своєму  договорі поло- ження, що стосується розгляду й урегулювання будь-якої проблеми, що в іншому ви- падку може призвести до зміни договору.

90. На випадок, якщо сторони  не зможуть  дійти згоди, у договорі можна вказати міру важливості  наслідків  зміни обставин і погодити ті зміни, які приведуть  лише до уточнення  договору, і ті, які можуть викликати його анулювання з усіма наслідками, що з цього випливають. Перша група буде включати  корінні зміни обставин, які є іс- тотно важливими для досягнень  цілей  договору. При  наявності  таких змін сторона, на якій позначаються їхні несприятливі наслідки, може запропонувати іншій стороні переглянути договір і адаптувати  його до нових обставин. Друга група буде включати зміни, які можуть перешкодити досягненню цілей договору, навіть якщо він буде пере- глянутий і змінений. Якщо такі зміни відбуваються  й при цьому інша сторона не при- ймає пропозиції про перегляд, то сторона, на якій позначилися несприятливі наслідки, може в однобічному  порядку  відмовитися від договору. Зовсім  очевидно, що договір може бути змінений  або анульований тільки  в тих випадках,  коли  перевищені  при- пустимі відхилення, передбачені в договорі. У договорі може бути також зазначено, що якщо сторони не приходять до згоди щодо можливих наслідків зміни обставин для до- говору, то питання  про його перегляд або анулювання повинен бути переданий третій стороні (якщо  прийняти саме цю форму  врегулювання суперечок).  При згоді сторін передати питання  про зміну договору на розгляд  арбітра, вони повинні впевнитися в тому, що в їхніх країнах  внесення  змін у договір третьою стороною, навіть  якщо  це зроблено з дозволу інших сторін, є законним. Анулювання договору на умовах, погод- жених сторонами, тобто на основі або взаємній  згоді, або рішення  арбітра, спричиняє необхідність урегулювання взаємин між сторонами. Це, однак, є загальним питанням, що розглядається в розділі, присвяченому розірванню  договорів (див. пп. 129–134).

Фінансові питання

А) МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ ВИНАГОРОДИ КОНСУЛЬТАНТА (Пункт 16 контрольного переліку)

91. Оплата  послуг  консультанта містить  у собі покриття різних  витрат  (зарп- лата технічного  персоналу,  видатки,  пов’язані з адміністративним і канцелярським


 

персоналом,  додаткові виплати, устаткування, предмети постачання,конторські при- міщення,  податки, інші загальні  видатки) і відповідний чистий  дохід консультанта. Звичайно видатки, пов’язані з інжинірингом, вказуються  в додатку до договору. Сто- рони можуть на більш пізній стадії внести зміни в положення,  що ставляться до ви- датків; практика показує, що це не завжди здійснюється так, як передбачено в догово- рі. Тому сторонам варто вжити заходів до того, щоб у випадку узгодження  видатків, що перевищують  суми, передбачені в первісному договорі, ці зміни здійснювалися відповідно  до процедури,  застосовуваної при  внесенні  виправлень у договір  (див. п. 128). Видатки розраховуються звичайно  на підставі одного або поєднання двох чи декількох  наступних  методів з відповідними змінами  в окремих  випадках  (можуть існувати й інші методи):

— час;

— вартість робочої сили, помножена на накладні видатки, плюс прямі витрати;

— паушальна  сума;

— відсоткова частка від вартості будівництва об’єкта;

— вартість плюс відсоткова винагорода або вартість плюс фіксована  винагорода;

— попередній гонорар.

92. Час. В основі цього методу лежить час, який витрачає консультант на надання послуг замовникові плюс покриття прямих витрат.

93. Сторони встановлюють тариф, що визначає місячні, тижневі, денні і погодин- ні ставки (людино-місяць, людино-тиждень, людино-день,  людино-година), а також додаткові виплати для всіх категорій персоналу. Крім визначення всіх витрат, сторо- ни передбачають, що час, який витрачається на переміщення при здійсненні  догово- ру, оплачується замовником.

94. Вартість  робочої сили, помножена на накладні  видатки, плюс витрати. Цей метод заснований  на вартості робочої сили, яка використовується на проекті, помно- женої на накладні  видатки,  плюс понесені  прямі  витрати.  Розмір  коефіцієнта зале- жить від виду роботи, організації, досвіду консультанта,  району, де розташована його фірма, та інших обставин. Коефіцієнт прибутку охоплює постійні експлуатаційні ви- датки й прибуток.

95. Паушальна сума.  Сторони,  що використовують цей метод, установлюють паушальну  суму з урахуванням усіх зобов’язань  консультанта,  включаючи  або ви- ключаючи  витрати.  Цей метод часто застосовується для оплати  послуг консультан- тів при проведенні обстежень і досліджень основних послуг, пов’язаних з розробкою проектів, коли обсяг роботи, яку необхідно виконати,  і тривалість  надаваних  послуг можуть бути чітко й повністю визначені.

96. Відсоткова частка  від вартості  будівництва об’єкта. Цей метод широко  ви- користовується для визначення розмірів  винагороди  консультантів у тих випадках, коли їхнім основним завданням є проектування різних споруджень і підготовка крес- лень, технічних вимог і інших договірних документів, необхідних для опису об’єктів, які повинні  бути побудовані.  Сюди не входять  техніко-економічні обґрунтування й суміжні  послуги,  такі, як надання  сприяння при пуску  об’єкта в експлуатацію  або підготовці кадрів, які оплачуються звичайно  на основі погодинних ставок або ставок заробітної плати. Вартість будівництва об’єкта, що береться за основу при визначенні розмірів винагороди  консультанта,  є для замовника загальною або оцінною вартістю всіх робіт, вироблених з будь-якої  причини,  включаючи  виплати  генеральному  під-


 

рядникові  у вигляді  премій, заохочувальних виплат  або виплат  у порядку  врегулю- вання суперечок  до відрахування заздалегідь  оцінених збитків  або неустойки,  якщо вони повинні бути виплачені  генеральним підрядником замовникові. Сума, на осно- ві якої розраховується відсоткова частка, яка виплачується консультантові, повинна обмовлятися в договорі разом з докладним перерахуванням підлягаючому відшкоду- ванню видатків.

97. Вартість  плюс відсоткова винагорода або вартість  плюс фіксована винаго- рода.  Відповідно до цього методу консультантові відшкодовуються фактичні  витра- ти, пов’язані з усіма його послугами. Фактичні витрати складаються з трьох елемен- тів: вартості робочої сили (заробітна плата плюс соціальне страхування), накладних видатків, які часто виражаються у відсотках від вартості робочої сили, і дрібних ви- датків. До цього додається  винагорода  консультанта,  виражена  у відсотках  від вар- тості робочої сили  й накладних  видатків,  наприклад для покриття непередбачених видатків, для заохочення  за швидкість  виконання робіт, і у вигляді  прибутку. У той же час винагорода  консультанта може визначатися у вигляді  паушальної  суми за- мість відсоткової частки.

98. Попередній гонорар. Цей метод використовується в тому випадку, коли пе- редбачається,  що послуги консультанта будуть необхідні час від часу протягом  пев- ного періоду. Він часто застосовується тими замовниками, які хочуть бути впевнени- ми в тому, що вони завжди зможуть скористатися послугами  певного консультанта. Цей метод використовується звичайно  у зв’язку з консультативними послугами  які надаються, наприклад,  у випадку суперечок, спеціальними послугами, що надаються на підставі сумісництва протягом ряду років, або додатковими послугами, які запиту- вають для забезпечення виконання окремого договору на проектування.

99. Розмір попереднього гонорару визначається видом і цінністю послуг, які нада- ються замовникові; гонорар виплачується або за весь термін дії договору, або на помі- сячній основі, або на якійсь іншій взаємопогоджуваній основі з поденними  або пого- динними  надбавками за час, приділений замовникові на його прохання.  Попередній гонорар може розглядатися як компенсація,  що доповнює  винагороду,  розраховану за допомогою методів, що ґрунтуються на часі роботи або відсотковій частці від вар- тості будівництва об’єкта.

Б) ПІДВИЩЕННЯ ЦІН  І ЇХНЄ  КОРЕГУВАННЯ (Пункт 16 контрольного переліку)

100. Сторони  повинні  вирішити,  чи передбачаються в договорі  фіксовані  ціни, які не можуть бути переглянуті,  або ціни, які можуть бути переглянуті. На вартість проекту  й винагороди  консультанта впливають  різні фактори,  такі як зміни  моди- фікації  й (або)  додавання,  внесені в проект, зміни цін на сировину  й послуги, зміну заробітної  плати й т.д. Усі ці фактори  впливають  на права та обов’язки сторін і мо- жуть привести  до зміни вартості проекту, а отже, розміру винагороди  консультанта. Тому  багато  договорів  містять  застереження про коригування цін, тобто обмовку, що передбачає можливість  зміни тарифу на основні послуги. Інфляція не вказується звичайно  в числі вартісних  елементів,  оскільки  вона врахована  у великій  кількості різних елементів. Застереження про перегляд цін можуть бути досить докладними й містити в собі такі положення:  про те, які зміни цін порівняно з цінами, які містять- ся в заявках,  варто враховувати;  про довідкову  дату для цін, які містяться  в заявці


 

консультанта;  про те, чи стосується  перегляд  цін проміжного  платежу  або остаточ- ного розрахунку,  або різниці  між первісною сумою такого проміжного  платежу, або остаточного розрахунку  й сумою наданого авансу й т.д.

В) ВИПЛАТА СУМ, ЩО НАЛЕЖАТЬ КОНСУЛЬТАНТОВІ (Пункт 16 контрольного переліку)

101. Задаток. Якщо застосовується метод оплати, заснований  на часі роботи, то замовник  звичайно  вносить на ім’я консультанта аванс, сума якого становить  твердо встановлену відсоткову частку передбачуваної суми винагороди  останнього.

102. План виплат. Якщо застосовується метод паушальної  суми, то сторони скла- дають план виплат, у якому передбачаються строки виплати авансу й здійснення про- міжних платежів.

103. Ревізія. У своєму договорі сторони можуть умовитися,  що у випадку вико- ристання  методу оплати, заснованого на часі роботи, замовник  повинен провести ре- візію рахунків консультанта або призначити аудиторську фірму для виконання цього завдання.  Замовник або призначена  аудиторська фірма повинні направити консуль- тантові не пізніше передбаченого строку письмове повідомлення про ревізію, яка по- винна бути проведена протягом звичайного  робочого часу в місці, де зберігаються рахунки.

Г) ВИПЛАТА ВІДСОТКІВ ЗА ВІДСТРОЧЕНІ ПЛАТЕЖІ (Пункт 16 контрольного переліку)

104. У своєму  договорі  сторони  повинні  уточнити,  чи нараховуються консуль- тантові відсотки  у випадку  затримок  із платежами,  а у випадку  позитивної відпові- ді — ставку  й метод підрахунку  й виплати  цих відсотків.  Застосовуваний закон  не завжди дозволяє нараховувати відсотки за відстрочені платежі й не завжди допускає пред’явлення вимог по відношенню до них без формального застереження, що перед- бачає нарахування відсотків за відстрочені платежі в певному розмірі.

Д) ДОДАТКОВА ВИНАГОРОДА ЗА ДОСТРОКОВЕ ЗАВЕРШЕННЯ РОБІТ (Пункт 16 контрольного переліку)

105. Сторони можуть погодити в договорі виплату консультантові додаткової ви- нагороди за конкретну роботу, виконану раніше від передбаченого строку, у випадках, коли замовник  зацікавлений у завершенні  роботи, раніше від передбаченого строку.

Е) ВИНАГОРОДА СУБКОНСУЛЬТАНТІВ (Пункт 16 контрольного переліку)

106. Договір між замовником і консультантом звичайно  містить положення про винагороду субконсультантів. А якщо такого спеціального  положення не має, послу- ги субконсультантів оплачуються консультантом (див. п.38). Крім винагороди  суб- консультантів, консультант,  як правило, одержує компенсацію  для покриття витрат, пов’язаних з послугами відносно координації,  контролю, відповідальності, витрат, понесених при оплаті рахунків субконсультантів.

Є) ВІДВРАХУВАННЯ СУМ З ВИНАГОРОДИ (Пункт 16 контрольного переліку)


 

107. Сторони можуть обмовити в договорі, що замовник за деяких виняткових обставин може удержати  певні суми з винагороди  консультанта.  Тоді вони повинні чітко вказати,  на якій  підставі  замовник  може втримувати ці суми, в якому  розмі- рі й протягом  якого часу, а також відповідну  процедуру  й наслідки  для обох сторін. У кожному  випадку  замовник  повинен  представити консультантові обґрунтування свого рішення  про втримання відрахування. До відрахування якої-небудь суми за- мовник повинен повідомити  про це консультанта,  що має право відповісти у вста- новлений  період. Якщо відрахування винагороди  виявляється невиправданим, то це розглядається як невиконання своїх договірних зобов’язань.

Ж) ГАРАНТІЯ ВИКОНАННЯ

(Пункт 16 контрольного переліку)

108. У зв’язку з виконанням консультантом своїх зобов’язань і відрахування суми з його винагороди  в договорі у вигляді винятку  може бути передбачено, що консуль- тант повинен дати гарантію відносно виконання ним своїх договірних зобов’язань.

И) ПЕРЕКАЗ СУМ, ЩО НАЛЕЖАТЬ КОНСУЛЬТАНТОВІ (Пункт 16 контрольного переліку)

109. Сторонам варто приділяти увагу положенням, що регулюють переказ коштів. При необхідності, замовник  повинен сприяти  консультантові сприяння в одержанні дозволу на переказ.

І) ВАЛЮТА, МІСЦЕ ПЛАТЕЖУ Й ОБМІННІ КУРСИ (Пункт 16 контрольного переліку)

110. Платежі  консультанту здійснюється у валюті, погодженій  сторонами,  а та- кож у декількох валютах.

111. Оскільки важливо  знати, де повинен  здійснюватися платіж (зокрема,  через валютні обмеження), сторонам  варто вказати  в договорі місце платежу,  наприклад, назву й адресу банків, де буде здійснюватися платіж.

112. Сторонам необхідно розглянути питання про обмінні курси в договорі і, якщо потрібно, виразити вартість однієї валюти в іншій; з метою виплати  консультантові винагороди  або покриття витрат  передбачити  вибір  використовуваного обмінного курсу або погодити  застосовуваний обмінний  курс; їм слід також домовитися щодо особи, яка приймає  на себе ризик,  пов’язаний  зі зміною обмінних  курсів і коректу- ванням з урахуванням розходжень обмінних курсів. Сторони найчастіше вирішують, що з метою розрахунку перекладного курсу буде застосовуватися базовий курс. Вони можуть також регулювати  наслідки  можливої  девальвації  або ревальвації  валют. Ці положення не слід ототожнювати з положеннями про обставини, що змінилися, котрі ведуть за собою зміну або анулювання договору (див. пп. 88–90).

Ї) ГАРАНТІЯ ПЛАТЕЖУ

(Пункт 16 контрольного переліку)

113. Сторони можуть домовитися про те, що замовник  повинен представити кон- сультантові  протягом  певного  періоду з моменту  набрання  чинності  договору чин- ності банківську  гарантію, видану визнаною обома сторонами банком.


 

Оподаткування, інші збори  й мита

(Пункт 17 контрольного переліку)

114. Варто розглянути питання,  що стосуються  податків та інших зборів: які по- датки і збори повинні бути сплачені і якою стороною; недопущення подвійного опо- датковування; звільнення від сплати податків; податки з обороту, наприклад, на дода- ну вартість і на прибуток; податки з доходів корпорацій; податки з особистого доходу та окремі місцеві податки (на продаж предметів  розкошів, податок на будівництво  і т.д.). Прикладами інших зборів, які можуть поширюватися на консультанта з різних причин,  є: гербовий  збір з договорів,  рахунків-фактур та інших документів;  дозво- ли (наприклад, на здійснення робіт); витрати,  пов’язані з понаднормовою роботою, транспортом  і соціальним  забезпеченням, з роботою персоналу за кордоном.

115. Звільнення від подвійного  оподатковування звичайно  регулюється догово- рами, що укладаються між зацікавленими урядами,  і в цьому контексті  виникають питання  про звільнення від податку.  Сторонам  рекомендується консультуватися з цієї та інших проблем, пов’язаних з податками,  з фахівцями в галузі оподаткування, що проживають у відповідній країні. Варто підкреслити, що влади країни, у якій кон- сультант  виконував свої зобов’язання  протягом  декількох  місяців, можуть мати до- статні підстави для того, щоб з метою оподаткування розглядати його як розташова- ного у цій країні.

116.  Що  стосується  мит,  то  в договорах  звичайно  вказується, хто  сплачує  ці мита.

Інтелектуальна власність і запатентована інформація

(Пункт 18 контрольного переліку)

А) ВИКОРИСТАННЯ ДОКУМЕНТІВ, НАДАНИХ КОНСУЛЬТАНТОМ ДЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ ПРОЕКТУ

(Пункт 18 контрольного переліку)

117. В інтересах замовника одержати проект на умовах повної готовності до робо- ти. Тому, якщо консультант з тих або інших причин не доводить виконання проекту до стадії керівництва будівництвом  або пусковими  роботами, замовник  не повинен бути позбавлений можливості  — з метою завершення проекту або забезпечення його завершення — використати всі відповідні документи, надані консультантом по цьому проекту.

118. В інтересах консультанта вдосконалювати й застосовувати свої знання й можливості.  Тому не слід перешкоджати використанню будь-якої  розробленої ним технології.

Б)  ПОВТОРНЕ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ (Пункт

18 контрольного переліку)

119. Сторони  повинні вирішити,  чи може технічна документація повторно засто- совуватися  будь-якою стороною для інших проектів або для розширення здійснюва- ного проекту у випадку наявності  письмової згоди на те обох сторін і після виплати належної компенсації іншій стороні. Оскільки повторне використання може бути та- кож пов’язане з програмами ЕОМ і іншими аналогічними елементами, сторонам вар- то визначити в договорі, чи включають авторські права консультанта програми ЕОМ і якщо так, то в яких цілях. Сторонам варто вказати обмеження, що накладаються на


 

застосовувану замовником програму, розроблену  консультантом (наприклад, тільки для вивчення  і без права повторного  використання або передачі  третім сторонам  і т.д.).

120. Оскільки не всі креслення розробляються тільки  для одного проекту,  сто- рони можуть, якщо мова йде про просту технічну документацію,  призначену  для ви- користання в декількох  проектах, передбачити  в договорі умови для повторного  за- стосування  такої документації  (наприклад, сторони  можуть  надати  консультантові можливість  повторно використати деяку просту технічну документацію й для інших проектів за умови, що він не буде перепродувати її іншим замовникам).

В) ПАТЕНТИ Й ЛІЦЕНЗІЇ (Пункт 18 контрольного переліку)

121. Якщо надання консультативних послуг пов’язане з наданням  прав на патен- ти й ліцензії промислової власності, то сторони насамперед повинні врегулювати  цю проблему в договорі; вони, зокрема, можуть зробити застереження, хто несе витрати, пов’язані з використанням того чи іншого патенту або ліцензії.

Г) ВИНАХОДИ Й УДОСКОНАЛЕННЯ (Пункт 18 контрольного переліку)

122. Сторони повинні досягти домовленості відносно права однієї з них вико- ристовувати розробки, відносно яких інша сторона подає заявку на патент. Це право залежить  від взаємин  замовника й консультанта,  а також  методу, застосовуваного для здійснення проекту  (див.  пп. 10–12  і 20–27). У цьому випадку  кожна  сторона звичайно  зберігає за собою право на креслення й розробки. Якщо замовникові необ- хідно використати результати,  отримані  консультантом у ході виконання ним своїх обов’язків, то він повинен мати право застосовувати ці результати безоплатно  тільки для безпосереднього  забезпечення функціонування об’єкта, під час ремонту й обслу- говування.  Це право залежить  від закону  й повинне  бути спеціально  застережене  в договорі на консультативний інжиніринг.

Д) ТАЄМНІСТЬ

(Пункт 18 контрольного переліку)

123. У договорі на консультативний інжиніринг повинно бути передбачено, що як замовникові, так і консультантові заборонено  розголошувати конфіденційну інфор- мацію. Остання включає всі факти, що стосуються предмета договору, у тому числі не тільки  технічні, а й комерційні  аспекти проекту (наприклад, умови договору, ціни), за винятком загальновідомих фактів. Як замовник, так і консультант повинні стежи- ти за збереженням таємниці  всіма особами, що беруть участь у здійсненні  проекту, включаючи своїх службовців. І нарешті, сторони повинні домовитися, протягом яко- го періоду варто зберігати  таємність.  Положення, що стосуються  таємності,  як пра- вило, виходять за межі терміну дії даного договору і часто передбачають збереження таємності на необмежений  період1.

1  Див. «Керівництво для складання договорів  про міжнародну  передачу виробничого  досвіду й знань у машинобудуванні». (п. 15–22,  44); «Керівництво для складання міжнародних  договорів між сторонами,  що поєднуються для здійснення конкретного проекту»  (п. 69) і «Керівництво для складання міжнародних  договорів про промислове співробітництво» (п. 13).


 

124. Порушення положень, що стосуються таємності, спричинює ті самі наслідки, що й за порушення  договору (див. п. 66). Може бути досягнута домовленість  про те, що у відношенні  кожного  такого порушення  винна  сторона  зобов’язана  буде опла- тити заздалегідь  оцінені збитки, як це передбачено в п. 76. У договорі повинно бути також обговорено, чи має постраждала сторона право на відшкодування збитку, крім відшкодування заздалегідь оцінених збитків.

Страхування

(Пункт 19 контрольного переліку)

125. У своєму  договорі сторони  повинні  враховувати взаємозв’язок між загаль- ним ризиком,  їхньою відповідальністю й страхуванням цієї відповідальності. Дуже важливо  уникнути  відсутності  страхування, особливо подвійного  або потрійного страхування — між замовником,  консультантом і декількома  підрядчиками. Тому необхідно вчасно просити консультанта надати консультацію  з цього питання.  Кон- сультант  звичайно  за свій рахунок  забезпечує:  1) професійне  страхування, що охо- плює його власну роботу (оскільки в деяких країнах до нього може бути пред’явлений позов у зв’язку з його відповідальністю за якість роботи); 2) страхування від втрати устаткування, яке використовується під час виконання ним своїх обов’язків, і нане- сеного йому збитку; 3) страхування, що охоплює хвороби або нещасні випадки на ви- робництві  з його власним  персоналом;  4) страхування відповідальності третьої сто- рони, включаючи  замовника й будь-якого  службовця замовника,  на випадок збитку, спричиненого  смертю або тілесними  ушкодженнями, або збитку  для прав власнос- ті у зв’язку зі здійсненням договору. Звичайно консультант зобов’язаний  зберігати страхове покриття з початку виконання договору й протягом  усього строку його дії. Однак є випадки, коли від консультанта можуть зажадати збереження страхового по- криття  тільки  на певний  період. Під час укладання договору сторони  мають врахо- вувати, що в деяких країнах договори страхування укладаються тільки зі страховою компанією в країні замовника.

Набрання договором чинності й внесення в нього змін

(Пункт 20 контрольного переліку)

А) НАБРАННЯ ДОГОВОРОМ ЧИННОСТІ

126. Договори на консультативний інжиніринг, як правило,  набувають  чинності з моменту їхнього підписання. Однак сторони можуть передбачити, що їхній договір вступає у дію з установленої  дати після його підписання або після виконання певних дій, наприклад,  сплати першого внеску (див. пп. 10–13, 35–36).

127. Набрання чинності  договорами,  у яких  державні  установи,  міжнародні  ор- ганізації  або органи  беруть участь як замовники і (або)  компанії,  що виступають  у ролі консультантів, звичайно  підлягає  схваленню  з боку компетентних органів і фі- нансових  установ, зацікавлених у цьому питанні  за умови встановлення строку  та- кого схвалення.  У цих випадках  договір набуває чинності з моменту його схвалення всіма компетентними органами й установами. Обидві сторони повинні докласти всіх зусиль, що вимагаються  в комерційних справах, щоб одержати необхідне схвалення протягом  установленого строку, і повинні нести всі пов’язані з цим витрати.  Сторо- ни зобов’язані  також невідкладно повідомляти один одному про одержання  такого схвалення або відмову в ньому. Якщо після закінчення зазначеного  вище строку по-


 

відомлення  не було отримано, то вважається,  що договір більше не є дійсним. Якщо консультант уже розпочав попередню роботу, а договір схвалений не був, то сторони звертаються до застосовуваного закону, що стосується  можливої  виплати  компенса- ції консультантові в умовах  відсутності  договору.  Сторони  передбачають  рішення цієї проблеми у своєму договорі.

Б) ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ДОГОВОРУ

128. Сторони  можуть шляхом взаємної згоди, вираженої  в письмовій  формі, вне- сти зміни до договору у випадку наявності  особливих обставин. Проте вони повинні, визначити будь-які особливі обставини, які можуть зажадати внесення змін у договір.

Припинення дії договору

(Пункт 21 контрольного переліку)

129. У своєму договорі сторони  повинні  застерегти  порядок  припинення дії до- говору. Дія договору звичайно  припиняється в момент завершення виконання від- повідних зобов’язань. Вона може бути припинена в однобічному порядку достроково у випадку  невиконання якою-небудь  стороною  своїх договірних  зобов’язань  (див. пп.66–73) або в тих випадках, коли сторони домовилися про можливості  припинен- ня дії договору в однобічному  порядку  у випадку  виконання умов, передбачених  у п. 130. Дія договору на консультативний інжиніринг може бути припинена внаслідок звільнення від відповідальності або зміни обставин (пп. 84 і 89–90). І нарешті, у своє- му договорі сторони повинні вказати документ, що визначає події, при настанні яких дія договору може бути припинена (свідчення про здачу, про успішне проведення ви- пробувань або про очікуване припинення дії договору, погоджене сторонами й т.д.).

Призупинення й припинення дії договору в однобічному порядку

(Пункт 22 контрольного переліку) А) УМОВИ Й ПРОЦЕДУРИ

130.  Сторони  повинні  застерегти  конкретні  обставини  або  особливі  причини для припинення дії договору, а також порядок  призупинення або припинення ким- небудь із них дії договору в однобічному порядку. Однією з таких причин може бути призупинення або припинення дії основного договору. Тут можна передбачити,  що сторона, яка бажає призупинити або припинити дію договору в однобічному порядку, може зробити  це тільки  письмовим  повідомленням при дотриманні  встановленого строку. Це право передбачається на додаток до права призупинення або припинення дії договору у зв’язку з невиконанням якою-небудь зі сторін її договірних зобов’язань (див, пп. 70 і 72) і звільненням від відповідальності за наслідки такого невиконання.

Б) НАСЛІДКИ ПРИЗУПИНЕННЯ ДІЇ ДОГОВОРУ В ОДНОБІЧНОМУ ПО- РЯДКУ

131. У тому  випадку,  якщо  в договорі  передбачена  можливість  призупинення його дії в однобічному  порядку,  сторони повинні застерегти  наслідки. Вони можуть указати в договорі, що у випадку призупинення виконання консультантом його зав- дання після того, як робота була розпочата,  консультант має право, крім винагоро- ди за роботу, виконану  до такого  призупинення, розраховувати на відшкодування витрат, які він несе внаслідок  призупинення виконання свого завдання,  включаючи


            fJacmwta I. Mi:.HcHapoaHi KoMepuji1Hi yzoau

3apo6iTHY IIJiary Ha,Il;JIHIIIKOBiil KiJihKOCTi CIIiBpo6iTHHKiB, a TaKOJK   opeH.n:y 3ailBHX rrpH­ Miru;eHb. KoHCYJibTaHT IIOBHHeH rrparHyTH 3BeCTH TaKiBH'I'paTH ,Zl;O MiHiMyMy.

132. CTopOHH TaKOJK MOJKYTb ,Zl;OMOBHTHC.H rrpo Te, Ill;O  y BHIIa,n;Ky IIOHOBJieHH.H BHKO­

HaHH.H KOHCYJibTaHTOM 3aB,ZI;aHH51, Ill;O  6yJio rrpHIIHHeHO, OCTaHHiilMa€ rrpaBO po3paxoByBa­ TH Ha BHHaropo.n:y 3a ,Zl;O,ZI;aTKOBY po6ory, IIOB'513aey 3 IIOHOBJieHH.HM po60TH.

133. l HapeiiiTi, ,Zl;OfOBip MOJKe  rrepe.n;6aqaTH, Ill;O  y BHIIa,Il;Icy rrpH3YIIHHeHH51 BHKOHaHH.H

KOHCYJibTaHTOM 3aB.n;aHH.H Ha rrepio.n;, rrepe.n;6aqeHnll y .n;oroBopi, KOHCYJibTaHT Ma€ rrpaBo

BBaJKaTH, ru;o  Horo 3aB.n;aHH.H 6yJio aHyJihOBaHo.

B)  HACJII)lKM   IIPMIIMHEHH5! )l!l )lOfOBOPY B O)lHOEI'IHOMY  IIO­ P5l)lKY

134. IIpaKTHKa rroKa3yE, ru;o  HacJii.ZI:KH rrpnrrnHeHIDI .n;il .n;oroBopy B  o.n;Ho6iqHorvry rro­ p.H.n;Ky  B  THX BHIIa,zJ;KaX, KOJIH u;e  .n;orrycKa€TbC51 (.HK  BKa3aHO B II. 130), Bi.n;pi3H.HIOTbC51 Bi,ZI; HaCJii,ZI;KiB rrpH3YIIHHeHH51 .n;fi  ,Zl;OfOBopy B  O,Zl;H06iqHoMy  IIOp.H.n;Ky. Y THX BHIIa,zJ;KaX, KOJIH

,ZI;i.H ,Zl;OfOBopy rrpHIIHH51€TbC51 B  O,Zl;H06iqHOM)T IIOp.H.n;Ky, KOHCYJibTaHT IIOBHHeH BJKHTH He­

Bi,ZI;KJia,Il;HHX   3axo.n;iB ru;o.n;o   HaJieJKHoro 3aBepiiieHH.H Ha,n;aHH.H   rrocJiyr.  IIicJI.H u;horo BiH Ma€ rrpaBO Ha OIIJiary  B  IIOBHOM)T o6C.H3i 3a ¢aKTHqHo rrpopo6JieHy  po6ory,  a TaKOJK Ha Bi,ZI;IIIKO,ZI;yBaHH.H BHTpaT, IIOHeCeHHX ,Zl;O  MOMeHry rrpHIIHHeHH.H .n;fi  KOHTpaKry, i BHTpaT,

IIOB'513aHHX 3  opraHi30BaHHM rrpHIIHHeHH.HM iloro po60TH, BKJIIOqaiQqH TpaHCIIOpTHiBUT­ paTH, rroB'.H3aHi 3i 3BopoTHHM  rrpo'i3.n;oM Horo rrepcoHaJiy.  KpiM  Toro, cTopoHH rroBHHHi OfOBOpHTH B ,Zl;OfOBOpiIIHTaHH.H rrpo Te, qn 6y.n;e KOHCYJibTaHT MaTH rrpaBO Ha rrporropu;iilHy CYMY BHHaropo.n;H, .HKY BiH Mir 6n o.n;epJKaTH B TOMY BHIIa,n;Ky, .HK6H ,ZI;iiO ,Zl;OfOBopy He 6yJio rrpnrrnHeHo B o.n;Ho6iqHoMy rrop.H.n;ey (BTpaqeHnll rrpn6yToK). IIicJI.H 3.n;illcHeHH.H rrJiaTeJKy KOHCYJibTaHT rroBHHeH rrepe.n;aTH 3aMOBHHKOBiBci roToBiKpecJieHH.H, crreu;n¢iKau;il H iHIIIi

aHaJioriqHi .n;oKyMeHTH, ru;o   Bi.n;Hoc.HThC.H  .n;o  rrpoeKry, BJiaCHHKOM .HKHX BiH  €.   KoHcyJih­

TaHTOBi MO;Ke 6yTII  1(03BOJieHO ( Bii(IIOBii(HO 1(0   IIII.   117-124) 36eperTII KOIIil 6yl(h-5!KIIX

,ZI;OKyMeHTiB, rrepe.n;aHHX 3aMOBHHKOBi.

MoBH

(IIyHKT 23 KOHTpoJibHoro rrepeJiiKy)

135.5IKIII;O ,Zl;OfOBip CKJia,zJ;eHO KiJihKOMa MOBaMH, TO Heo6xi,ZI;HO BKa3aTH OCHOBHY MOBy.

5IKIII;O MOBa (a6o MOBil) Bi,ZI;IIOBi,ZI;HO'i,ZI;OicyMeHTau;fi.n;o ,Zl;OfOBopy, a TaKOJK ,ZI;OIIOBi.n;eil, Kpec­ JieHb, po3paxyHKiB iKOpeCIIOH,ZI;eHu;fi Bi.n;pi3H.H€TbC51 (Bi.n;pi3H.HIOTbC51) Bi,ZI; MOBil ,Zl;OfOBopy a6o OCHOBHO'i MOBil, TO TaKa MOBa (MOBil) TaKOJK  IIOBHHHa (IIOBHHHi) 6yTH 3a3HaqeHa. )lo­ MOBJieHOCTiCTOpiH Ill;O,Zl;O MOBil HaJieJKaTb TaKOJK  ,Zl;O  MOBil TeXHiqHHX iHCTpyKu;iil, .HKiIIO­ BHHHi 6yTH  rrepe.n;aHi, i (a6o) ,Zl;O   MOBil, .HKOIO  Ha,zJ;aiOTbC.H ycHi KOHCYJibTau;fi, IIOCJIYfH y

3B'.H3KY 3 u;nM .n;oroBopoM. Ha rrpaKTnu;iKOHCYJibTaHT qacTo  BH.HBJI.H€ThC.H B  oco6JIHBOMY

IIOJIOJKeHHi, CKJia,zJ;aiOqH ,ZI;OicyMeHTH ,ZI;JI.H  TOpriB i IIi,ZI;fOTOBJI.HIQqH crreu;n¢iKau;fi, a TaKOJK KepyiOqH po6oTaMH O,ZI;Hi€IO MOBOIO, .HKa MOJKe  He 6yTH MOBOIO Hiiloro 3aMOBHHKa, HireHe­

paJibHHX IIi,ZI;p.H,II;liHKiB, HiHaBiTh iloro BJiaCHOIO. Y ,Zl;OfOBOpiIIOBHHHO TaKOJK  rrepe.n;6aqaTH­ C51, .HKOIO MOBOIO 6y.n;e  3,ZI;iilCHIOBaTHC51 rrpou;e.n:ypa ap6iTpaJKy.

3aCTOCOByBaHiTeXHiqHiCTaH apT11

(IIyHKT 24 KOHTpoJibHoro rrepeJiiKy)

136. LiacTo .n;o oco6JinBoro 3aB.n;aHH.H KOHCYJibTaHTa BXO.ZI:HTh Ha,n;aHH.H  KOHCYJibTau;ill

3aMOBHHKOBiIll;O,Zl;O CTaH.n;apTiB iHOpM, .HKiHeo6xi,ZI;HO BHKOpHCTaTH y 3B'513KY 3 rrpoeKTOM.


 

Технічними стандартами  можуть  бути стандарти  країни-замовника або країни- консультанта,  або країни, в якій здійснюється проект, або якої-небудь третьої країни. Ці стандарти звичайно докладно вказуються  в документах для торгів. Сторони пови- нні зазначити  систему виміру (метричну або яку-небудь  іншу систему). Сторони мо- жуть домовитися про те, що якщо консультант не знайомий зі стандартами й нормами, яких йому доведеться дотримуватися при виконанні своїх договірних зобов’язань, то замовник буде зобов’язаний одержати й передати консультантові стандарти й норми, а також охарактеризувати їх.

Застосовувані закони й пов’язані з ними питання

(Пункт 25 контрольного переліку)

137. У своєму договорі сторони повинні передбачити  закон, що регулює договір і відповідно до якого цей договір складається. Якщо сторони побажають застосовува- ти інші правила,  наприклад,  загальні  умови, типові форми  або норми професійного поводження,  то у своєму договорі вони повинні будуть зробити посилання на ці пра- вила й чітко заявити  про те, що вони їх приймають.  Консультант звичайно  дотриму- ється кодексів етики й інших професійних правил асоціації, до якої він належить.

138. Незалежно від того, який був обраний закон для регулювання договору, існу- ють обов’язкові правила,  що випливають із конкретних  правил  юридичної  системи, які безпосередньо  впливають  на діяльність  консультанта і які сторони не можуть не брати до уваги. Такі правила застосовуються до самого договору (наприклад, форма, висновок), до функціонування проекту (наприклад, валютні правила, адміністратив- ні вимоги, що стосуються  компенсації  робітникам,  до відповідальності за якість ви- пущеної продукції),  а також до фактичного  проекту (наприклад, процедура  участі в торгах, у відношенні  якої застосовується закон  країни,  у якій  проходять  ці торги). Тому деякі положення договору на консультативний інжиніринг  можуть виявитися недійсними,  якщо буде визнано, що вони є незаконними відповідно  до закону, який застосовується в цьому випадку.

139. У своєму договорі сторони повинні торкнутися питання  про те, як саме кон- сультант  повинен  ознайомитися з обов’язковими правилами відповідної  країни.  У цьому зв’язку робиться посилання на п. 58.

Урегулювання суперечок

(Пункт 26 контрольного переліку)

140.  Що  стосується   будь-яких  суперечок  або  розбіжностей, що  виникають   у зв’язку із тлумаченням або виконанням договору, сторони  повинні  прагнути  полю- бовно вирішувати  спірні питання,  перш ніж звертатися до арбітражей.  Однак у тому випадку, коли сторонам не вдасться вирішити таких суперечок або розбіжностей в строки, передбачені в договорі, міжнародна ділова практика забезпечує для сторін належні процедури примирення й арбітражу, що дає їм змогу вибрати процедуру, яка підходить для кожного конкретного випадку.

141. Сторони  повинні знати, що процедури  арбітражу, які стосуються суперечок, пов’язаних  із тлумаченням або виконанням договору  на консультативний інжині- ринг, можуть відрізнятися від процедур арбітражу, застосовуваних для вирішення су- перечок, що виникають  у результаті  відносин з іншими учасниками проекту (напри- клад, щодо питань, пов’язаних  з якістю наданих послуг і технології).  Тому сторони


 

повинні  прагнути  уникати  колізій  між різними  арбітражними рішеннями,  обумов- леними різними процедурами  арбітражу, використовуючи ті самі процедури  для до- зволу всіх суперечок.

142. Існуючий  досвід  у галузі  міжнародного комерційного  арбітражу  свідчить про те, що багато суперечок між сторонами  промислових угод виникають  внаслідок технічних  розбіжностей. У рамках стандартної  міжнародної  арбітражної  процедури технічні  проблеми,  що лежать  в основі суперечки,  передаються  на розгляд  арбітрів набагато пізніше від виникнення технічних труднощів. Звичайно, навіть якщо арбіт- ри призначають технічних експертів, останнім доводиться висловлювати свою думку тоді, коли перевірка на місці (яка може виявитися необхідною) стає більш скрутною. Тому  сторони  заздалегідь  домовляються про призначення технічних  експертів,  на розгляд  яких  повинні  негайно  передаватися будь-які  розбіжності,  що виникають  у зв’язку із зазначеними проблемами.  Якщо самі сторони  не можуть домовитися про вибір експертів, вони звичайно  просять, щоб експерти були призначені  спеціалізова- ною установою, обраною за згодою між сторонами.

143. Сторони  вказують  у договорі думку технічного експерта або експертів,  чіт- ко передбачаючи, повинна ця думка розглядатися як остаточна чи вона є лише свід- ченням,  що має певне  значення  при  наступних  арбітражних розглядах.  За  відсут- ності такого положення вважається,  що думка експерта (експертів) не є для арбітра обов’язковою.