7.8. Керівництво зі складання та умов типової агентської угоди

Це Керівництво зі складання агентського  контракту розроблено  Міжнародною торговою палатою.

Загальні зауваження

Посередництво ґрунтується на стосунках між принципалом і агентом, що виклю- чають будь-які стосунки з третіми сторонами.

У комерційному сенсі термін «агентування» часто позначає стосунки, які можуть не мати нічого спільного  з агентуванням. Наприклад, термін «дистриб’юторське агентування» або його еквіваленти часто вживаються для визначення функцій дистриб’ютора  товарів,  яких  він набуває  у виробника на основі  договору  купівлі- продажу (зазвичай з винятковим характером права). У цьому випадку дистриб’ютор не виступає як агент між принципалом, який продає свій товар, і покупцем, який його купує, оскільки сам є покупцем цих товарів для перепродажу  своїм клієнтам.

Під терміном «у точному сенсі» розуміються такі стосунки, коли агент, що діє у сфері своєї компетенції,  не перебуває  під прямим  контролем  або спостереженням з боку принципала. Безліч існуючих тлумачень, а також розбіжностей  у вживанні  зви- чаїв і спеціальних торговельних  термінів,  колізії  законів  і економічні  проблеми  не враховуються  на сучасному посередництві, але під час складання агентського  дого- вору фірми враховують усі ці тонкощі, оскільки вони є найбільш частими причинами для розбіжностей  під час проведення  міжнародних  комерційних операцій.

Закони  окремих країн демонструють  значні відмінності  відносно правового ста- тусу агентів і в багатьох випадках  містять деталізовані положення,  на підставі яких будуються взаємини між принципалом і агентом. Необхідно  додати, що в агентсько- му договорі не може бути положень,  що суперечать  закону  країни,  в якій  здійснює свою діяльність одна із сторін.

Слід враховувати, що діяльність агента у сфері його компетенції може зв’язати прин- ципала. У деяких країнах закон (точно чи маючи на увазі) визначає в імперативній фор- мі цю діяльність агента, і контракт слід тлумачити відповідно до цього закону. Внаслідок цього під час складання контракту необхідно точно вирішити: буде агент при виконан- ні своїх обов’язків діяти на основі вказівок принципала чи керуватиметься законом, чи підпише яке-небудь  зобов’язання  про його угоду, чи видасть гарантію, чи зробить яку- небудь поруку від імені принципала, чи видасть кошти від імені принципала на основі контракту, чи називатиме себе агентом або торговельним представником принципала.

Сторони  в кожному  окремому випадку точно визначають  пункти, які мають бути внесені до контракту. Ці пункти і форми їх внесення можуть частково ґрунтуватися на законі країни або країн, чиї інтереси зачеплені в контракті, а частково вільно вноситися до контракту. Але без посилання на закон з усіх питань контракту зміст основних прин- ципів у кожному окремому випадку може бути виражений певною кількістю пунктів.

Досвід  міжнародної  торгівлі  показав  доцільність  письмового  складання агент- ських договорів  і поправок  до них, оскільки  в ряді країн  це визначається законом. Більше  того, обидві сторони  повинні  передбачати  труднощі, які можуть виникнути при складанні контракту без попереднього ознайомлення із законами не лише країни принципала, а й тієї, де комерційний агент буде уповноважений здійснювати  діяль- ність від імені принципала.


 

1. Заголовок контракту (правова природа агентського контракту)

У заголовку вказується, що цей контракт є агентським, щоб усунути всі сумніви і чітко встановити  правову природу контракту,  а також стосунки сторін.

2. Сторони  в контракті

Можливе джерело суперечок полягає в невизначеності як найменувань, так і пра- воздатності сторін у контракті. Необхідно  встановити  не лише юридичне положення кожної з них, наприклад приватна фірма, товариство  або корпорація і так далі, а й те, чи має особа, що підписує контракт, право на підписання.

У контракті  повинно  бути  чітко вказано:  повне  найменування, адреса і право- здатність  кожної  зі сторін, а у випадку  якщо  сторони  є фірмами,  товариствами або корпораціями — повне найменування фірми, товариства  або корпорації,  їх юридич- ний статус, час і місце реєстрації і т.д. Особливо  важливий повний опис фірми, това- риства або корпорації, якщо особа, що підписує контракт, бере участь у декількох підприємствах такого роду.

Якщо агентами є декілька чоловік, то головний агент повинен посилати  принци- палу всі відомості, що стосуються  звільнення, тривалості  хвороби або смерті одного зі своїх партнерів  за асоціацією. Необхідно  чітко вказати, чи є даний контракт  спад- коємним.  Якщо так, то потрібно включити  в нього пункти, що стосуються  обставин, за яких прибуток або винагорода за контрактом можуть бути передані, наприклад, приймачеві  (спадкоємцеві) принципала або уповноваженому агента і в інших випад- ках. Необхідно  оговорити, чи анулює цей контракт  усі попередні угоди між принци- палом і агентом, що мають відношення до якого-небудь  питання  в цьому контракті, чи ні (у зв’язку з цим див. п. 14).

3. Достовірність тексту

Якщо контракт  складається двома мовами, то сторони повинні дійти угоди, який з двох текстів у разі виникнення яких-небудь труднощів  в інтерпретації  буде справ- жнім.

4. Терміни входу в силу і закінчення дії контракту

Оскільки сторони  можуть  перебувати  в різних  країнах,  а контракт  може  бути підписаний  ними в різний  час, то тимчасові  межі мають бути обов’язково  вказані  в контракті.  Необхідно  позначити  дату входження  контракту в силу і, якщо він розра- хований на певний період, то й дату закінчення його дії. Якщо агент уповноважується на який-небудь період часу, слід чітко визначити події, по здійсненню яких контракт без повідомлення припиняє свої дії (детальніше за див. п. 12).

5. Предмет договору

Важливо  точно визначити товари, що охоплюються  контрактом,  а в деяких  ви- падках і їх призначення. Якщо принципал продає товари декількох видів, у контракті повинно бути відбито всі види договорів. Якщо принципал хоче розширити продаж інших видів, потрібно вказати, чи передбачає контракт обов’язок агента по відношен- ню до іншого вигляду товарів. Може бути спеціально обумовлено, чи має агент право відмовитися від включення таких додаткових товарів, а також чи залишає принципал за собою право виключати  які-небудь  товари із списку товарів контракту протягом


 

терміну його дії. Якщо сторони  бажають шляхом  періодичних  консультацій або ін- шим способом установити  мінімальну  або максимальну кількість товарів, що постав- ляються принципалом протягом терміну дії контракту,  то це повинно бути відбито в ньому.

6. Контрактна територія

У контракті слід визначити територію (включаючи або виключаючи  інші країни, пов’язані з даною територією), на якій агент здійснюватиме свою діяльність.  Важли- во, щоб країни серйозно підійшли до цього питання, оскільки недостатня  точність визначення територій може слугувати приводом для розбіжностей між принципалом і агентом. Необхідно  вказати, що агент не повинен продавати  товари клієнтам, якщо вони призначені  для перепродажу  або використання поза обумовленою  територією. Ця умова дуже важлива  для захисту  маркірованих товарів  і торговельного знаку  в третіх країнах,  а також для захисту  принципала від виплати  винагороди  декільком агентам за один і той самий товар.

7. Винятковий характер права

Якщо агент отримує виняткове право представляти принципала на обумовленій території,  сторони  повинні  дійти угоди, до якої міри принципал може залишити  за собою право здійснювати  діяльність  на території за допомогою своїх службовців  або власними  силами. Сторонам необхідно визначити винятковий характер права агента по відношенню до замовлень, розміщених у самого принципала. Принципал залишає за собою право поставляти свої товари без посередництва агента деяким категоріям клієнтів  (таким,  як державні установи, націоналізовані підприємства і так далі), які зв’язуються з принципалом безпосередньо.

Може статися так, що іноземний покупець бажає розмістити  замовлення в прин- ципала під час своїх візитів у країну або через свої закупівельні установи в цій країні, то тоді буває незручно  і невигідно посилати  такі замовлення назад агентові. Більше того, інколи держава, відомство і так далі бажають мати справу лише з принципалом. Повинно бути чітко визначено, чи буде агент отримувати  винагороду за такі операції.

8. Визначення клієнтури

Агент може бути уповноважений за своєю власною ініціативою  вибирати  клієн- тів, від яких він збирається отримати  замовлення для принципала. Інколи  доцільно досягти  погодження відносно  груп клієнтів,  в яких можна або не варто добиватися замовлень.  У деяких  випадках  необхідно  прикладати до контракту список  клієнтів принципала на даній території, яким були продані контрактні товари до того, як контракт  набрав  чинності, а також кількість  і вартість  товарів, проданих  таким  чи- ном протягом 12 місяців (або протягом будь-якого  іншого терміну), передуючих даті вступу контракту в силу (див. п. 9 а і п. 12).

9. Права і обов’язки принципала

а) Акцепт замовлень

У контракті  повинно  бути обумовлено,  чи може агент укладати  додаткові  уго- ди від імені принципала з метою отримати  для останнього  замовлення. Необхідно також  вказати,  чи підлягають  усі замовлення акцепту,  чи принципал може  відмо-


 

витися  акцептувати яке-небудь  замовлення без усякої причини.  Треба додати, що в тому випадку,  якщо  принципал не акцептував  замовлення, передане йому агентом, він виплатить агентові винагороду, що тому належить. Сторони повинні передбачити випадки  мовчазної  згоди або затримки  з боку принципала акцепту  або відмови  від акцепту замовлення і чітко визначити,  на який термін поширюється ця затримка.

б) Інформація

Діяльність агента, спрямована  на збільшення продажів, повинна відповідати  об- сягу виробництва і програмі  продажів  принципала. Так, у контракті  обмовляється, яким  чином  агент буде інформований про торговельну  політику  принципала і на- скільки  принципал забезпечуватиме його необхідною інформацією і документацією відносно принципала і потенційних клієнтів  на даній території.

в) Розгортання виробництва на контрактній території

Якщо протягом терміну дії контракту принципал має намір почати виробництво або продати ліцензію на виробництво контрактних товарів на обумовленій території, то необхідно включити  в контракт  умови, що визначають  права принципала і агента в даних обставинах.

г) Захист виняткового характеру  права

На користь  обох сторін необхідний  захист виняткових прав агента. Принципал повинен докласти всіх зусиль, щоб попередити  спроби втручання з боку третіх осіб в права агента. Певні для кожного конкретного випадку умови можуть бути внесені до контракту (див. пп. 7 і 10 а).

д) Нечесна конкуренція

Сторони  можуть  домовитися про те, що обов’язком  принципала є запобігання нечесній конкуренції або появі на ринку конкурентних товарів з торговельним зна- ком, емблемою  або маркуванням принципала. В будь-якому  разі контрактом  уста- новлюється, що агент повинен  негайно  повідомити  принципала в разі порушення його прав.

е) Реклама

У контракті  повинно  бути обумовлено,  чи буде принципал забезпечувати аген- та різного роду зразками  або іншими  рекламними матеріалами і яка із сторін буде зобов’язана оплачувати  всі витрати,  пов’язані з рекламою товарів. Якщо принципал згоден рекламувати свій товар і нести разом з агентом витрати  по рекламі  на конт- рактній території, то в контракті необхідно чітко визначити умови участі у витратах. Якщо  принципал згоден забезпечувати агента буклетами,  каталогами,  брошурами, листівками, проектами  та іншою літературою,  яку принципал вважає  потрібною, то те має бути чітко позначено в контракті.

ж) Транспортні та інші витрати

Необхідно включити в контракт пункти, що стосуються відшкодування тран- спортних, поштових та інших витрат, які можуть виникнути в агента у зв’язку з його діяльністю. Якщо сторони хочуть розподілити ці витрати між собою, то обов’язково треба  вказати  чітке  розмежування  витрат,  які  повинні  сплатити  принципал або агент, оскільки  внаслідок  нечіткості  розмежування витрат  можуть виникнути роз- біжності.

10. Права і обов’язки агента

а) Захист інтересів принципала


 

Агентські  контракти зазвичай  містять  умови, відповідно  до яких  агент докладе під час виконання своїх обов’язків усіх зусиль  для захисту  майна, прав та інтересів принципала. Хоча інколи  можна  обійтися  і без цих зусиль.  У цей підпункт  можна включити умови про кредитування агента принципалом шляхом приміщення коштів на рахунок у банку. Ця умова необхідна для захисту капіталу принципала в разі банк- рутства.

б) Право укладання угод

Контрактом має бути чітко встановлено,  чи має агент право укладати  угоди від імені принципала, а якщо так, то в якій мірі (див. п. 9 а).

в) Дії від імені принципала

Інколи доцільно включити в контракт пункти, які зазначають, що обов’язок аген- та при веденні справ з третіми особами є винятком, оскільки з ними можуть виникати різні розбіжності та суперечки.

г) Дотримання  умов продажу

Сторони  повинні взяти до уваги, наскільки  закон, що діє на контрактній терито- рії, дозволяє агентові дотримуватися інструкцій  принципала щодо цін, постачання, платежу, продажів і так далі і включити  в контракт  положення,  які виключають  роз- біжності з цих питань.

д) Заборона конкуренції

Якщо необхідно заборонити  агентові мати справу з товарами, що конкурують або здатними скласти конкуренцію з контрактними товарами, до контракту вноситься за- стереження щодо цього питання, яке може поширюватися на весь термін дії контракту або на період, наступний  після закінчення терміну його дії, або на обидва ці періоди.

Сторони повинні домовитися, чи має агент право укладати інші агентські догово- ри на контрактній території.  Якщо немає, то доцільно прикласти до контракту спи- сок агентських договорів, вже поміщених агентом до підписання цього контракту. Це заборонено, проте не повинно аж ніяк обмежувати професійну діяльність агента, і сторони мають пам’ятати, що закон і судова практика низки країн прагне зберегти об- межувальний характер цієї заборони. Сторони повинні домовитися, чи отримає агент компенсаційну винагороду,  якщо заборона  мати справу з конкурентними товарами поширюватиметься на який-небудь термін після закінчення терміну дії цього контр- акту.

е) Консигнаційні склади

Термін «консигнація» означає, що всі склади належать принципалу, і якщо він ба- жає отримати товар назад, то агент зобов’язаний повернути нерозпродані товари. Сто- рони повинні чітко обумовити всі умови, на яких вирішуватимуться питання, пов’язані з консигнацією  товарів. Консигнаційні склади  мають бути застраховані.  У контракті визначається, яким способом здійснюється страхування і яка із сторін повинна плати- ти страхову премію. Далі в контракті обумовлюється, яка із сторін буде відповідальна за утримування і ремонт складів. Крім того, мають бути чітко вказані умови продажу з консигнаційного складу, можливості  коливання цін і кому виплачуватиметься вар- тість товарів. Якщо вартість товарів виплачуватиметься агентові, то в контракті відби- вається, як агент переводитиме гроші принципалу. Необхідно включити в нього спеці- альні умови, що визначають порядок продажу товарів зі складу в кредит.

У контракті може бути обумовлено, що агент через певні проміжки часу пред- ставлятиме принципалу список товарів, які є на складі. На користь обох сторін слід


 

включити  в контракт  пункти, які зазначають  поповнення товарами  консигнаційних складів. А також про право принципала перевіряти склади у будь-який час. Необхідно враховувати,  що в деяких країнах факт створення консигнаційних складів розціню- ється як торговельна  діяльність  принципала в даній країні і вона може обкладатися податками. Контракт  може мати умови щодо обов’язку агента докладати  всіх зусиль на захист  власності  принципала на консигнаційні товари. У тих випадках,  коли  на консигнаційний склад поміщаються товари, що належать третій стороні, на них може бути накладений арешт. Якщо закон на контрактній території  робить  консигнацій- ний договір залежним  від кількості товарів на консигнації,  то в цьому випадку необ- хідно чітко визначити обов’язки агента.

ж) Технічне обслуговування і запасні частини

В разі, якщо агент уповноважений тримати на складі запасні частини або здійсню- вати спеціальне післяпродажне обслуговування, або все разом, то коло цих обов’язків має бути чітко обмеженим у контракті, як і сума додаткової винагороди, що належить агентові за це обслуговування.

з) Комерційна і фінансова інформація

У контракті  чітко визначається, що агент повинен інформувати принципала про всі комерційні  умови і зміни на ринку і фінансовому положенні  можливих покупців, тобто про все, що має безпосереднє  відношення до принципала.

и) Порядок проведення продажів

Оскільки діяльність агента незалежна, то він має свободу вибору, як саме органі- зовувати продаж товарів. У зв’язку з цим у контракті може бути вказано, що агент сам вирішує питання щодо субагентів і сам установлює їм певну винагороду. За правила- ми, що склалися,  принципал не втручатиметься в роботу субагентів, які підкоряють- ся лише агентові. Якщо будуть будь-які обмеження  щодо призначення субагентів, то їх слід вказати в контракті.

і) Неспроможні клієнти

Застереження щодо заборони  агентові брати замовлення від неспроможних клієнтів  може не вноситися до контракту,  оскільки  заборона  випливає з основного обов’язку агента захищати  інтереси принципала, а також з його обов’язку інформу- вати принципала. Проте може бути обумовлено, що агент повинен навести відповідні довідки про клієнта, чиє замовлення він передав принципалу.

к) Монопольні права принципала

У контракті може бути сказано, що обов’язком агента є негайно інформувати принципала про всі випадки  порушень  щодо патентного  права, креслень  і моделей, торговельних  знаків і емблем, що знаходяться у власності  принципала, а також док- ласти всіх зусиль до охорони цих прав. Але вживання відповідних  юридичних  захо- дів проти порушення  не входить в обов’язки сторін. Обов’язком  агента не є реєстра- ція від саме принципала торговельних  знаків, патентів  та інших монопольних прав, але якщо таке застереження необхідне, в контракті  повинно  бути вказано, від імені кого здійснюється реєстрація.  Агент має право на додаткову винагороду  за ці послу- ги. Якщо агентові дозволено користуватися торговельним знаком, що знаходиться у власності принципала, то це необхідно оговорити в контракті. Проте ні в яких випад- ках агентові не дозволяється:

— використовувати цей торговельний знак  або його частину  як найменування фірми, товариства  або корпорації;


 

— наносити цей знак на всі товари, відмінні від контрактних;

— використовувати цей знак після закінчення терміну договору.

л) Збір грошових заборгованостей

У випадках,  коли  клієнти  не платять  безпосередньо  принципалу і агент відпо- відальний  за збір грошових заборгованостей, обов’язком агента, а також сума, що на- лежить за це, додаткової винагороди  мають бути чітко визначені в контракті.

м) Делькредере

Якщо  агент  бере  на себе делькредере,  в контракті  мають  бути  чітко  визначе- ні такі умови, як сума гарантії,  міра відповідальності агента по цій гарантії,  поря- док витребування боргу з боржника,  дата, після якої борг вважається безнадійним і т.д. На користь обох сторін чітко вказати  в контракті,  якою мірою принципал може пом’якшити  умови платежу  без повідомлення агента, а також, що принципал спові- стить агентові про які-небудь несплати без затримки. У контракті застережується, що відповідальність агента може бути обмежена тоді, коли агент отримав замовлення на товари і це замовлення акцептується принципалом. Агент може наділятися правом безпосереднього  збору заборгованостей, а в разі небезпеки  застосовувати конкретні захисні заходи. Передбачається також додаткова винагорода агентові за делькредере і встановлюється дата, коли вона виплачується.

н) Застереження про мінімальний оборот

У контракті  може бути обумовлено, що агент гарантує  мінімальний оборот про- дажу товарів за певний період. Можуть виникнути сумніви щодо обсягу і доцільнос- ті такої гарантії, але сторони повинні ретельно  обдумати це питання.  Дуже важливо вказати  на наслідки  невиконання агентом  мінімального  обороту,  враховуючи  при цьому випадки  неакцептування замовлень  принципалом, непостачання товарів і т.д. Якщо агент гарантує  мінімальний оборот, то йому може бути призначена  додаткова винагорода.

о) Гарантована мінімальна сума прибутку

Принципал може гарантувати агентові певну мінімальну  суму прибутку, напри- клад, якщо той відмовився  від останніх агентських договорів на контрактній терито- рії і з інших причин.

11. Винагорода

У контракті  необхідно  чітко визначити базу для нарахування винагороди  і ве- личину  винагороди.  Винагорода  може нараховуватися на основі  чистого прибутку принципала і всієї  вирученої  суми. Якщо  за основу  беруть  чистий  прибуток,  то в контракті  мають бути вказані такі статті витрат, як страхування, фрахт, знижки,  по- датки і так далі, які віднімаються  з прибутку.  Якщо агент володіє  винятковим пра- вом, то в контракті  обумовлюється, що агентові  належить  винагорода  за всі замов- лення, отримані принципалом безпосередньо або за допомогою агента на конкретній території (див. п. 7).

У контракті необхідно вказати, чи буде агент отримувати винагороду за угоди, що укладені  на контрактній території,  але які виконуються поза цією територією,  щоб запобігти суперечкам між агентами, призначеними на різні території, якщо така уго- да їх охоплюватиме.  Мають бути обумовлені  випадки,  коли  винагорода  може бути збільшена, наприклад,  при акцепті замовлень, при доставці товарів і т.д. У контракті вказується, як агент отримуватиме винагороду:  за дійсно отримані  ним замовлення


 

або за повторні замовлення також. В усякому  разі має бути встановлений термін за- кінчення права на винагороду, оскільки якщо він не буде визначений, винагорода ви- плачуватиметься за всі повторні замовлення.

Доцільно  вказати  в контракті,  в якій  валюті  виплачуватиметься винагорода  і (якщо  необхідно)  офіційний обмінний  курс, а також коли виплачуватиметься вина- города (зазвичай вона виплачується за квартал  чи за півроку, рідше — за місяць або за рік). Принципал повинен прислати агентові список замовлень, отриманих з контр- актної території, відповідно до яких агентові нараховується винагорода.

12. Закінчення терміну дії контракту. Компенсація за втрату клієнта

Контракт  може бути укладений на певний або невизначений період. Якщо конт- ракт укладається на невизначений період, то обумовлюється, що термін дії припи- няється  після письмового повідомлення однієї із сторін (посланого  рекомендованим листом).  Необхідно  вказати, чи буде встановлено певний період, протягом  якого контракт  може бути розірваний без письмового  повідомлення. В разі банкрутства, ліквідації,  реорганізації  і т.д. контракт  припиняє діяти  автоматично.  Якщо  обидві сторони  або одна в контракті  — фізична  особа і контракт  не є наступним  (см. п. 2), необхідно застерегти, що в разі відмови від справ або смерті будь-якої з осіб контракт припиняє діяти автоматично  або інша особа має право розірвати  його.

Відповідно до умов контракту певні зобов’язання мають бути виконані і після за- кінчення  терміну його дії (наприклад, виплата  винагороди  за замовлення, отримані протягом  терміну дії контракту,  але ще не виконані). Сторони  повинні домовитися, що вони триматимуть у таємниці всі торговельні секрети і утримуватимуться від кон- куренції  після закінчення терміну дії контракту (див. п. 10 д). У контракті  повинно бути обумовлено,  що кожна із сторін може розірвати  договір за «законними причи- нами». Якщо  принципал розірве  договір з причини,  яка не залежить  від агента, то останньому  має бути виплачена  компенсація (так звана компенсація «за втрату клі- єнтів»), і в контракт мають бути включені умови, що визначають основу, на якій роз- раховуватиметься компенсація.  Для зручності її обчислення  до контракту додається документ, підтверджений обома сторонами,  в якому вказуються:  список клієнтів  на контрактній території на дату входження  контракту в силу, кількість  товарів (число, об’єм, тоннаж), проданих протягом 12 місяців після певної дати (див. п. 8.).

13. Колізія законів і компетентна юрисдикція

Під час складання контракту сторони  повинні  домовитися, який  закон  обрати. У деяких  країнах агентські договори складаються на основі закону  країни, де агент виконує  свої обов’язки. Те ж саме стосується  і компетентної  юрисдикції.  Зазвичай сторони  домовляються, що всі спори і розбіжності  мають бути передані на розгляд в арбітраж.  На користь  обох сторін слід включити  в контракт  пункт  про арбітраж при Міжнародній торговельній палаті (МТП) або будь-якій  іншій компетентній ор- ганізації. Проте за законом низки країн існують спеціальні  суди для розгляду  даних питань.

14. Генеральне застереження

Сторонам необхідно включити в кінці контракту спеціальне застереження про те, що між ними не існує ніяких інших угод і що всі умови викладені в цьому контракті.


 

Арбітражне  застереження МТП  свідчить, що «всі спори, які виникають  щодо цього контракту,  мають бути вирішені  відповідно  до Правил».  Копії цих правил  є в наяв- ності в головній  конторі  МТП  (38, Коурс  Альбер 1, Париж  VIII) і її 41-й конторі. Генеральне арбітражне застереження МТП  гарантує швидкий  і ефективний розгляд справи, а також перешкоджає  виникненню суперечок. Сторони  можуть домовитися передати суперечку на розгляд арбітражу  МТП, навіть якщо контракт  не містить ге- нерального застереження.