ЧАСТИНА І МІЖНАРОДНІ КОМЕРЦІЙНІ УГОДИ РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО УКЛАДАННЯ МІЖНАРОДНИХ КОМЕРЦІЙНИХ УГОД Глава 1. Сутність міжнародних комерційних угод 1.1. Міжнародні комерційні операції

Інтернаціоналізація промислового виробництва на основі  взаємних  постачань продукції, послуг, результатів  творчої діяльності  є характерною  рисою сучасних сві- тогосподарських відносин.  Саме такий характер  економічного  співробітництва виз- начає форми, методи, зміст міжнародних  комерційних операцій.

Міжнародна комерційна  операція  — це дії, які спрямовані  на організацію,  про- ведення та регулювання процесу обміну товарами, послугами, продукцією інтелекту- альної праці між двома або кількома контрагентами різних країн.

Основними міжнародними комерційними операціями  є експортно-імпортні опе- рації, під якими  розуміється комерційна  діяльність,  пов’язана з купівлею-продажем товарів, які мають матеріально-речову форму.

Експортні операції — це діяльність, яка пов’язана з продажем і вивезенням за кор- дон товарів для передачі їх у власність іноземного контрагента.

Здійснення експортних  операцій передбачає:

— подання  митному  органу документів, які засвідчують підстави та умови виве- зення товарів за межі митної території країни;

— сплату податків і зборів, установлених на експорт товарів;

— дотримання експортером  вимог, передбачених законом.

При здійсненні реекспортних операцій товари, що походять з інших країн, не піз- ніше ніж у встановлений законодавством строк з моменту їх ввезення на митну тери- торію країни вивозяться з цієї території в режимі експорту.

Реекспортні операції здійснюються  за таких умов:

— митному  органу подано дозвіл уповноваженого органу, укладений в установ- леному законом порядку, на реекспорт товарів;

— товари,  що реекспортуються, по-перше,  перебувають  у тому самому  стані, в якому вони перебували  на момент ввезення  на митну територію  країни, крім змін внаслідок природного зношення  або втрат за нормальних умов транспор- тування  та зберігання;  по-друге, не використовувалися з метою одержання прибутку; по-третє, вивозяться не пізніше, ніж через один рік з дня їх ввезення на митну територію країни.

До товарів, що реекспортуються, не застосовуються заходи нетарифного регулю- вання.


 

Імпортні операції — це діяльність, яка пов’язана із закупівлею і ввезенням інозем- них товарів для наступної реалізації їх на внутрішньому ринку країни.

Здійснення імпортних  операцій передбачає:

— подання  митному  органу документів,  що засвідчують  підстави  та умови  вве- зення товарів на митну територію країни;

— сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію країни відповідно до її законів;

— дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулю- вання та інших обмежень.

При здійсненні  реімпортних  операцій товари з країни їх походження та вивезені

за межі її митної території, згідно з митним режимом експорту, не пізніше ніж у вста- новлений  строк ввозяться на митну територію цієї країни для вільного обігу.

Товари можуть переміщуватися через митний кордон країни у режимі реімпорту, якщо вони:

— походять  з митної території  цієї країни і ввозяться не пізніше ніж через один рік після їх вивезення (експорту);

— не використовувалися за межами країни походження з метою одержання  при- бутку;

— ввозяться у тому самому стані, в якому вони перебували  на момент вивезення (експорту), крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання.

У разі реімпорту товарів протягом  одного року з дати їхнього експорту суми ви-

візного (експортного) мита, сплачені під час їхнього експорту, повертаються  власни- кам цих товарів або уповноваженим ними особам на підставі їхніх заяв.

Особа, що переміщує товари в режимі реімпорту, сплачує суми, одержані експор- тером як виплати  або за рахунок інших пільг, наданих під час вивезення (експорту) цих товарів, а також відсотки із цих сум.

Таким чином, експортно-імпортні операції вважаються здійсненими,  якщо товар пропущено через державний  кордон країни контрагента,  для чого необхідно викона- ти визначені митні формальності і процедури.

У  міжнародній практиці  виділяють  також  транзитні   операції,  при  здійсненні яких товари і транспортні засоби переміщуються під митним  контролем  між двома митними  органами. Транзитні операції бувають прямими і непрямими.

Під прямими транзитними операціями  розуміють  перевезення товарів  з однієї країни в іншу через територію  чи повітряний простір третьої країни. Ці операції не включаються  в експорт  чи імпорт і враховуються  за видами  транспортних засобів, кількістю  вантажів,  країнами  відправлення і призначення. Під непрямими транзит- ними операціями  розуміють складування товарів у митні склади з метою їхнього пе- рероблення  і наступного вивезення в іншу країну.

Товари, що переміщуються транзитом, повинні:

— залишатися в незмінному стані, крім природних  втрат, і не використовуватися з іншою метою, крім транзиту;

— бути доставленими до митного органу призначення в строк, визначений мит- ним органом відправлення.

Під час транзиту  товарів з дозволу та під контролем  митного органу можна здій- снювати окремі операції (перевантаження, вивантаження, навантаження, перепаку- вання) з такими товарами без зміни їхніх властивостей та товарного вигляду.


 

Здійснення міжнародних  комерційних операцій припускає використання визна- чених правових форм і конкретних  методів їхнього проведення.

Правовою формою проведення міжнародних комерційних операцій є міжнародна торгова угода, під якою розуміють  договір між двома чи декількома  контрагентами, що перебувають у різних країнах, з постачання визначеної кількості і якості товарних одиниць1, надання послуг, обміну науково-технічними знаннями.

Договір вважається міжнародним тільки за умови, що його сторони перебувають у різних країнах. Якщо договір укладений між сторонами різної національної належ- ності, фірми яких розташовані на території однієї країни, то в цьому випадку договір не вважається міжнародним. Якщо  ж договір укладений між сторонами  однієї на- ціональної  належності,  підприємства яких  розміщені  на території  різних  країн,  то договір буде вважатися міжнародним. Крім того, до основних ознак договору також належать:  товар  перетинає  кордон,  якщо  це матеріальний об’єкт; розрахунки  здій- снюються  в іноземній  валюті, за винятком товарообмінних операцій;  комерційний характер контракту.

Міжнародна комерційна  угода виконує такі функції:

— юридично  закріплює відносини  між партнерами,  надаючи  їм характеру  обо- в’язків, виконання яких захищено законом;

— визначає порядок, способи і послідовність  здійснення дій партнерами;

— передбачає способи забезпечення обов’язків.

Сторонами  (контрагентами) міжнародних  торговельних  угод виступають фірми, союзи (об’єднання) підприємців,  державні  органи  й організації,  міжнародні  еконо- мічні організації системи ООН.

Під фірмою розуміють підприємство, що переслідує комерційні  цілі в процесі здійснення господарської  діяльності.  Фірми здійснюють  переважну  частину  міжна- родних  торговельних  угод. Фірми,  що діють на світовому  ринку,  розрізняються за видами господарської діяльності, чинними операціям, правовим положенням, харак- тером власності, належністю капіталу і контролю.

Союзи підприємців — це некомерційні об’єднання окремих груп підприємців, ме- тою діяльності  яких  є не одержання  прибутку,  а представлення інтересів  цих груп підприємців в урядових  органах і сприяння в організації  міжнародної  діяльності,  в тому числі в розширенні  їхньої міжнародної  торгівлі.

Союзи підприємців створюються у формі асоціацій, ліг, федерацій, рад, конгресів тощо.

У розвинутих країнах нараховується багато тисяч союзів, які, залежно від вико- нуваних функцій, складу учасників, напряму діяльності, бувають місцевими, націо- нальними,  міжнародними, галузевими  (підгалузевими).

Представники найбільших союзів підприємців у сфері міжнародної  торгівлі  бе- руть участь  у виробленні  проектів  законів  з питань  торгової  політики,  патентного права, податків; надають фірмам-експортерам експортні  й інші субсидії; підготовля- ють і проводять  переговори  про укладання торговельних  угод з іноземними держа- вами; беруть участь у наданні гарантій експортних  кредитів і в захисті внутрішнього ринку  від іноземної  конкуренції введенням  спеціальних імпортних  податків,  анти- демпінгового мита тощо.

1 Товарні одиниці — це окремі кількості товарів одного виду, які визначаються упродовж певного періоду предметом фактичної або можливої торгової угоди.


 

Однак союзи підприємців, будучи некомерційними організаціями, рідко виступа- ють як контрагенти міжнародних  торговельних  угод.

До найбільших союзів підприємців у світі належать: Національна асоціація  про- мисловців  США, Конфедерація британської промисловості у Великій  Британії, Фе- деральний  союз німецької промисловості в Німеччині,  Національна рада французь- ких підприємців у Франції,  Промисловий союз у Швеції тощо.

В  Україні  союзи  підприємців створюються   з  1989  року.  Вони  поділяються на національні,  міжнародні, галузеві і місцеві1. До найбільших з них належать: Український союз промисловців і підприємців,  Конгрес ділових кіл України, Ліга спільних  підприємств України,  Асоціація  брокерів  України,  Конгрес  бірж, Союз малих  підприємств та ін. Їх роль у розвитку  міжнародної  діяльності  фірм  різно- манітна:

— співробітництво і взаємодія  з об’єднаннями підприємців інших країн;

— надання  допомоги в налагодженні  господарських зв’язків з партнерами,  що знаходяться за межами України;

— співробітництво з організаціями ООН (ЮНІДО, МОП) з метою прискорення формування ринкових  відносин в Україні;

— сприяння розвитку  товарних, валютних і фінансових  ринків;

— організація  міжнародних  виставок, ярмарків, аукціонів;

— сприяння в збуті продукції на закордонних ринках у товарообмінних, лізинго- вих операціях;

— участь в укладанні зовнішньоторговельних контрактів;

— виконання на договірній основі експортно-імпортних операцій, використання своїх валютних коштів на імпорт устаткування, сировини, матеріалів  та інших товарів, необхідних для розвитку  виробництва.

Підприємці України беруть також участь у діяльності різних міжнародних союзів підприємців: Міжнародному конгресі промисловців і підприємців; Раді залізничного транспорту  країн СНД; Міжнародному союзі підприємців і орендарів; Міжнародній асоціації  підприємств із власністю  працівників; Східно-Європейському об’єднанні підприємців;  Євро-Азіатській лізі малих і середніх підприємств та ін.

Державні органи (міністерства і відомства) і організації мають право брати участь у міжнародних торговельних  угодах, тільки одержавши спеціальний дозвіл уряду да- ної країни. Так, правом виходу на зовнішні  ринки  користуються: у США  — Управ- ління  державним  майном  (закупівлі і розпродаж  стратегічних  матеріалів,  експорт срібла), у Великій Британії — Міністерство торгівлі і промисловості, в Індії — Мініс- терство оборони і Міністерство сільського господарства.

Найбільша кількість  державних  органів і організацій,  що мають право виходу на зовнішні ринки, розміщені в країнах, що розвиваються.

Міжнародні організації системи ООН, що виступають як контрагенти з експорту- імпорту товарів  і послуг на світовому  ринку, здійснюють  в основному  будівництво інвестиційних об’єктів. Так, вони надають технічну допомогу в галузі виконання пе- редінвестиційних робіт (ПРООН), здійснюють  весь комплекс  послуг, наданих  при будівництві об’єктів «під ключ»  на підставі  укладання комерційних контрактів зі спеціалізованими інжиніринговими фірмами  (ЮНІДО, ЮНКТАД, ЮНЕП, ФАО,

1 В Україні  діяльність  союзів підприємців регламентується Законом України  «Про організації роботодавців» № 2436-ІІІ від 24.05.2001.


 

МОП). Побудовані  об’єкти передають уряду країни-одержувача і надають технічну допомогу на заздалегідь погоджених умовах.

Для міжнародних  торговельних  угод характерні  такі особливості:

— розширення  номенклатури,  асортименту,   постачань   проміжної   продукції, швидка  зміна виробів, ускладнення продукції,  яка надходить  на світовий  ри- нок, зумовило подовження термінів виконання контрактів;

— комплексний характер угод на постачання  устаткування для підприємств, тоб- то постачання  машин, устаткування, матеріалів здійснюється в комплексі з на- даною технологією й інжиніринговими послугами;

— збільшення кількості  угод з економічного  співробітництва, що включають  по- стачання устаткування і матеріалів, а також виконання комплексу  зобов’язань з фінансування, страхування, різних форм розрахунків;

— розширення постачань «під ключ», тобто продавець виконує весь комплекс ро- біт з будівництва підприємства;

— здійснення великих угод разом з компаніями різних країн на підставі створен- ня консорціумів,  що являють собою тимчасові і часто довгострокові  міжфірмо- ві альянси;

— цілеспрямованість міжнародних  торговельних  угод, тобто орієнтація на кон- кретного споживача, що припускає встановлення безпосередніх зв’язків зі спо- живачем, здійснюваних  на основі системи попередніх  замовлень  про заздале- гідь погоджені постачання.