6.2. Правове керівництво з міжнародних зустрічних торгових угод

Правове керівництво розроблено ЮНСІТРАЛ у 1992 р. і складається з таких роз- ділів:

1. Сфера застосування та термінологія Правового  керівництва.

2. Договірний  підхід.

3. Зобов’язання щодо зустрічної торгівлі.

4. Загальні зауваження по складанню контрактів.

5. Вигляд, якість та кількість  товару.

6. Установлення ціни товарів.

7. Участь третіх сторін.

8. Платіж.

9. Обмеження на перепродаж товарів при зустрічній торгівлі.

10. Застереження про заздалегідь оцінені збитки і штрафні неустойки.

11. Забезпечення виконання.

12. Незавершення зустрічної торгової угоди.

13. Вибір права.

14. Врегулювання спорів.

Для ознайомлення наводиться  розділ 4 «Загальні зауваження по складанню контрактів».

Короткий зміст

Сторони,  можливо,  визнають  доцільним  підготувати  контрольний перелік  кро- ків, які слід зробити при проведенні переговорів і розробленні договірних документів, що закріплюють  операцію (угоду про зустрічну торгівлю і контракти на постачання) (пункти 1 і 2). Відповідно до застосовного права може виникнути потреба в тому, щоб договірні документи  складалися в письмовій  формі; навіть якщо такої вимоги немає, сторонам рекомендується складати договірні документи в письмовій формі (пункт 3).


 

При складанні контрактів, що створюють зустрічну торговельну угоду, слід брати до уваги, зокрема, такі питання: взаємозв’язок між договірними документами,  з одно- го боку, і усними обмінами  думками,  кореспонденцією і проектами  документів,  — з іншого (пункт 4); призначення однієї особи, яка нестиме основну відповідальність за контроль над підготовкою проектів (пункт 5); положення застосовного права, що сто- суються тлумачення контрактів,  і презумпції  щодо значення  деяких термінів (пункт

6); імперативні норми (пункт  7); вступна  констатуюча  частина  (пункт  8); викорис- тання  стандартних  форм, загальних  умов, стандартних  застережень  і раніше  укла- дених контрактів (пункт  9); використання однієї або декількох  мов для підготовки договірних  документів  (пункти 10–12);  ідентифікація і опис сторін в основному  до- кументі, який  у логічній послідовності  йде першим серед інших документів  (пункт

13); джерело правового статусу сторін, що є юридичними особами, і будь-які особливі міркування у випадках, коли одна із сторін є урядовою установою (наприклад, дозвіл на укладання контракту або арбітражної  угоди)  (пункт  14); ім’я або найменування, адреса, статус і повноваження будь-яких агентів (пункт 15).

Сторонам  доцільно розглянути питання  про форму, в якій повинні робитися  по- відомлення, пов’язані із зустрічною  торговельною  угодою, і про способи їх переда- вання (пункти 16 і 17), про момент, коли такі повідомлення вважаються такими, що набрали чинності, про адресатів повідомлення (пункт  19) і наслідки  ненаправлення повідомлення або ненаправлення відповіді на повідомлення (пункт 20).

Доцільно дати визначення деяких ключових термінів або концепцій, часто вико- ристовуваних в угоді про зустрічну торгівлю або в контрактах на постачання (пункти

21–24).

А. Загальні зауваження

1. Зустрічна торговельна  угода, як правило,  є результатом всесторонніх  перего- ворів і обширного  листування між сторонами.  Кожна  сторона, можливо,  визнає  до- цільним  підготувати  контрольний перелік  кроків,  які слід зробити  при проведенні переговорів  і розробленні договірних  документів, що закріплюють  угоду (угоди про зустрічну  торгівлю  і контрактів на постачання). Такий  контрольний перелік  дасть змогу понизити  вірогідність упущень або помилок  при здійсненні  дій, що передують укладанню контрактів.

Сторони можуть також розглянути можливість  здобуття юридичної або технічної консультативної допомоги  при складанні  контрактів.  Хоча можна  передбачити,  що зустрічні  торговельні  угоди стали звичайними для сторін, що володіють  досвідом у галузі зустрічної торгівлі, у новачків навіть прості зустрічні торговельні угоди можуть створювати  складнощі, що потребуватиме юридичних або технічних консультацій. В разі складних угод консультації можуть бути необхідні навіть досвідченим учасникам.

2. Процес укладання зустрічної торговельної угоди можна спростити, якщо ще до підготовки першого проекту угоди про зустрічну торгівлю і будь-якого  контракту на постачання  сторони  погодяться  провести  переговори  з основних технічних  і комер- ційних питань. Після цього будь-якій  стороні може бути запропоновано представити перший  проект, що відображає  домовленість,  досягнуту  на переговорах.  Потім пер- ший проект може бути розглянутий і доопрацьований, внаслідок чого можна скласти перший пакет договірних документів, які, після розгляду і остаточного доопрацюван- ня, регулюватимуть стосунки між сторонами.


 

3. Застосовні до угоди про зустрічну  торгівлю  правові  норми  можуть  зажадати укладання договору про зустрічну  торгівлю  в письмовій  формі. Навіть  якщо  пись- мової форми  не вимагається, сторонам  рекомендується письмово  зафіксувати свою домовленість,  аби уникнути  надалі суперечок  про те, які умови були фактично  по- годжені. Якщо, на думку сторін, зміна угоди про зустрічну торгівлю повинна здій- снюватися  у письмовій  формі, доцільно, щоб це було вказано  в угоді про зустрічну торгівлю. Проте, навіть якщо таке положення було включене  в угоду про зустрічну торгівлю, в деяких ситуаціях  зміна може бути внесена не в письмовій  формі. У ряді правових систем існують норми, подібні до статті 29(2) Конвенції ООН про купівлю- продаж, згідно якої поведінка  сторони  може унеможливити для неї посилатися на положення договору  про те, що будь-яка  зміна  або припинення договору  повинні здійснюватися в письмовій  формі  тією мірою, в якій  інша сторона  покладалася на таку поведінку.

4. Бажано, щоб сторони уточнили зв’язки між договірними документами, з одного боку, і усними обмінами думками, кореспонденцією і проектами  документів, що від- носяться  до періоду переговорів  — з іншого. За рішенням  сторін може бути встанов- лено, що такі повідомлення і проекти  документів  не складають  частину  контракту. Окрім цього, вони можуть встановити, що такі повідомлення і проекти документів не можуть використовуватися для тлумачення контракту або, інакше, що вони можуть використовуватися для цієї мети в межах, що допускаються застосовним правом. Від- повідно до права, застосовного  до контракту,  усні обміни думками, заяви і поведінка однієї із сторін, а також кореспонденція можуть використовуватися для тлумачення контракту,  навіть якщо вони мали місце після укладання контракту.

5. Сторонам слід забезпечити,  щоб умови контракту,  виражені в письмовій  фор- мі, були недвозначними і не призводили до спорів і щоб взаємозв’язок між різними документами,  які належать  до угоди, був чітко встановлений. Така  точність  може бути особливо важливою  в таких зустрічних  торговельних  угодах, які здійснюють- ся протягом тривалого періоду і керівництво виконанням яких може здійснюватися особами, що не брали участі в переговорах на початку укладання угоди (наприклад, в  операціях  зворотної  закупівлі  або  компенсаційних  операціях).  Кожна  сторона може визнати доцільним  призначити одну особу, яка нестиме основну відповідаль- ність за контроль над підготовкою договірних документів. Доцільно, щоб ця людина була фахівцем  із складання документів,  досвідченим  у питаннях  міжнародних  зу- стрічних торговельних  операцій. Бажано,  щоб ця особа була присутня  на важливих переговорах.

Кожна  сторона може визнати  доцільним,  щоб завершальні договірні документи були ретельно  вивчені групою експертів  в тих галузях,  які мають місце в цих доку- ментах, з тим щоб забезпечити точність і послідовність  форми і вмісту.

6. Застосовні правові  норми  можуть  також  містити  положення,  що стосуються тлумачення контрактів,  а також презумпції  щодо значення  деяких термінів, таких як

«розумна ціна» (див. Розділ 6. «Встановлення ціни товарів», пункт 24), «довірчий ра- хунок» і «фідуціарний рахунок»  (див. Розділ  8. «Платіж»,  пункт 19) і «штрафна  не- устойка» (див. Розділ 10. «Застереження про заздалегідь оцінені збитки і штрафні не- устойки»,  пункт 7). Сторонам  пропонується скласти  текст контракту з урахуванням застосовного  права, з тим щоб використовувані формулювання відображали перед- бачуване значення.  Відповідно  до одного підходу застосовне  право повинне визнача-


 

тися на найпершому  етапі стосунків між сторонами  (тобто на етапі початку перего- ворів).  Потім  можна  переходити  до переговорів  по зустрічній  торговельній угоді і підготовці відповідних  документів з урахуванням цього права. Відповідно до іншого підходу сторони визначають застосовне право лише після проведення переговорів з основних  технічних  і комерційних питань, певних домовленостей,  що завершилися досягненням між сторонами. Потім вони можуть розглянути перші проекти докумен- тів по операції, що відображають  таку домовленість,  у світлі застосовного  права для забезпечення того, аби умови проекту відповідали вимогам цього права. Питання про доцільність визначення права, застосовного  до угоди про зустрічну торгівлю і відпо- відних контрактів на постачання, розглядається в Розділі  13.

7. Сторонам  слід брати до уваги імперативні правові  норми  адміністративного, податкового  або іншого характеру, що діють у країні, кожній із сторін і що мають відношення до зустрічної  торговельної  угоди. Їм також слід брати до уваги подібні імперативні правові норми інших країн в тих випадках, якщо вони мають відношення до даної угоди. Деякі норми можуть торкатися  технічних аспектів угоди про зустріч- ну торгівлю (наприклад, стандарти  безпеки щодо товарів для зустрічної торгівлі або норми, що стосуються  охорони довкілля), і умови угоди про зустрічну  торгівлю  не повинні перечити цим нормам.

Інші норми можуть стосуватися експортних,  імпортних  і валютних  обмежень (наприклад, може бути встановлено,  що деякі права і обов’язки не можуть виникати до надання ліцензії на імпорт або експорт або дозволи на оплату або на використання конкретних  механізмів  платежів). Ще одним чинником  можуть  виявитися правові норми,  що стосуються  оподаткування, і сторони,  можливо,  побажають  включити  в угоду про зустрічну  торгівлю  положення про відповідальність за сплату  податків. Імперативні положення розглядаються також  в Розділі  13. «Вибір  права»,  пункти

30–33.

8. Сторони  можуть побажати  розглянути питання  про те, чи повинна  угода про зустрічну торгівлю містити вступну констатуючу частину. У констатуючій частині можуть викладатися аргументи однієї або обох сторін, які спонукали  сторони уклас- ти угоду. У ній також можуть викладатися комерційні  цілі, досягненню  яких слугує дана угода, або описуватися інші причини, через які угода про зустрічну торгівлі була укладена. Можливість використання констатуючої  частини для тлумачення умов відповідної  угоди може бути неоднаковою  в різних  правових  системах, і вплив  цієї частини на тлумачення може бути невизначеним. Відповідно, якщо зміст констатую- чої частини вважається важливим  для тлумачення або здійснення угоди про зустріч- ну торгівлю, то, можливо, було б важливо  включити  зміст цієї частини в положення оперативної частини угоди про зустрічну торгівлю.

9. Сторони,  можливо,  визнають  корисним  вивчити  стандартні  форми  угод про зустрічну  торгівлю,  загальні  умови,  стандартні  застереження або раніше  укладені угоди про зустрічну торгівлю, з тим щоб полегшити  підготовку договірних докумен- тів. Таке вивчення  може допомогти сторонам уточнити питання, які мають бути роз- глянуті  ними на переговорах.  Положення, що містяться  в цих документах, доцільно приймати лише після критичного  аналізу. Ці положення можуть в цілому відобража- ти небажане  співвідношення інтересів  або можуть  неточно  відображати  умови, по- годжені сторонами. Сторони  можуть визнати доцільним  зіставити  підходи, відбиті в


 

розглянутих ними стандартних  формах, умовах або угодах про зустрічну торгівлю, з підходами, що рекомендуються в цьому Керівництві.

В. Мова

10. Договірні документи, що створюють зустрічну торговельну угоду (тобто угоду про зустрічну  торгівлю  та окремі контракти на постачання), можуть  бути складені лише однією мовою (яка  не обов’язково  є мовою однієї із сторін)  або можуть бути складені  варіанти  мовою кожної  із сторін, якщо  ці мови різні. Крім того, угода про зустрічну  торгівлю може бути складена однією мовою, а контракти на постачання  — іншою. Якщо укладання договору про зустрічну торгівлю передує укладанню контр- актів на постачання  в двох напрямах  (див. Розділ  2. «Договірний підхід», пункт 20) або укладанню контракту на зустрічний  експорт (див. Розділ 2., пункт 13), доцільно, щоб в угоді про зустрічну  торгівлю була вказана  мова контрактів.  Визначення мови до початку переговорів  про укладання контрактів на постачання  може допомогти сторонам в підготовці до переговорів і запобігти розбіжностям.

11. Складання контракту лише однією мовою зменшить  можливість  розбіжнос- тей у зв’язку з тлумаченням його положень.  Складання всіх контрактів,  які створю- ють зустрічну торговельну угоду, однією мовою зменшить можливість колізії двох зв’язаних  між собою контрактів.  В той же час кожній  стороні, можливо,  легко зро- зуміти  свої права і обов’язки, якщо  один з текстів  контракту складається її мовою. Крім того, якщо  безпосередньо  з контракту випливають детальні  або складні  робо- чі інструкції  для персоналу  однієї або обох сторін, то може бути особливо важливо, щоб контракт складався, тією мовою, якою даватимуться інструкції. Сторони можуть прийняти рішення  про те, що певні  додатки  до угоди про зустрічну  торгівлю  або будь-якого  контракту на постачання  (наприклад, додатки, що встановлюють техніч- ні специфікації) складатимуться конкретною  мовою або перекладатимуться такою мовою. Якщо  передбачається зробити  переклад,  то доцільно  врегулювати  питання про те, хто повинен  оплачувати  переклад.  Якщо використовуватиметься лише одна мова, то, обираючи її, сторони можуть взяти до уваги такі чинники: доцільно, щоб об- рана мова була зрозумілою старшому персоналу кожній із сторін, який виконуватиме контракт; бажано, щоб контракт  складався  мовою, яка зазвичай  використовується в міжнародній торгівлі; врегулювання суперечок, можливо, вдасться полегшити, якщо обрана мова є мовою судового розгляду  або мовою однієї з мов країни застосовного права.

12. Якщо сторони не складають контрактів однією мовою, доцільно обумовити  в контрактах,  який  текст матиме переважну  силу в разі протиріч  між текстами  двома мовами. Наприклад, якщо переговори  велися однією з мов, сторони, можливо, захо- чуть передбачити,  що переважну  силу матиме текст, складений  мовою переговорів. Положення, згідно з яким  текст однією з мов матиме переважну  силу, спонукало  б обидві сторони  зробити  текст, що має переважну  силу, максимально ясним. Сторо- ни можуть вирішити, що текст однією з мов матиме переважну силу щодо деяких елементів угоди або деяких договірних  документів  (наприклад, угоди про зустрічну торгівлю або технічних документів, пов’язаних з угодою про зустрічну торгівлю, або контракту на постачання), а текст, складений іншою мовою — щодо останніх контрак- тів або документів. Якщо сторони встановлюють,  що тексти обома мовами матимуть однакову  силу, сторонам  слід спробувати  встановити  загальні  принципи  усунення


 

протиріч між текстами двома мовами. Наприклад, сторони можуть передбачити, щоб угода тлумачилася відповідно  до практики,  встановленої самими  сторонами,  і зви- чаями,  як правило,  дотримуваними в міжнародній торгівлі  щодо відповідних  угод. Сторони  також могли б передбачити, що в тому випадку, якщо умови контракту од- нією мовою не ясні, для уточнення  цих умов можуть використовуватися відповідні положення тексту іншою мовою.

С. Сторони  операції

13. Якщо договір, пов’язаний з цією угодою (угода про зустрічну торгівлю або контракт  на постачання), складається з декількох  документів,  сторони  можуть  по- бажати вказати  і охарактеризувати себе в основному  документі, який у логічній по- слідовності йде першим серед документів, які створюють цей договір. У цьому доку- менті слід зафіксувати в юридично правильній формі найменування сторін, вказати їхні адреси, відзначити факт укладання договору, коротко охарактеризувати предмет договору; цей документ має бути підписаний  сторонами.  У ньому також слід вказа- ти дату і місце підписання договору, а також момент його набуття  чинності. Можна спростити подальшу згадку сторін у договорі, якщо в основному документі буде вста- новлено, що в подальшому тексті і в допоміжних документах сторони іменуватимуть- ся погодженими  абревіатурами або такими найменуваннями, як експортер, імпортер, зустрічний  експортер,  зустрічний  імпортер  або торговельна  фірма.  Сторона  може мати декілька адрес (наприклад, адреса її основної контори і адреса відділення, через яке укладено  договір),  тому в документі,  можливо,  слід вказати  адресу, на яку слід направляти повідомлення, адресовані даній стороні.

14. Сторони  зустрічної  торговельної  угоди зазвичай  є юридичними особами.  У таких  випадках  в договорі  можна  вказати  джерело  їх правового  статусу  (наприк- лад, реєстрацію  відповідно до законодавства будь-якої  країни).  Можуть  існувати обмеження  правоздатності юридичних  осіб укладати  договори. Тому за відсутності упевненості  в правоздатності іншої сторони  укладати  договір кожна  сторона  може зажадати від іншої сторони підтвердження такої правоздатності. Якщо одна із сторін договору є юридичною особою, інша сторона може зажадати  доказ того, що посадо- вець такої юридичної  особи, що підписує  договір, має повноваження зв’язувати  цю юридичну особу зобов’язаннями. Коли стороною зустрічної торгової угоди виступає урядова установа, може бути потрібний  спеціальний дозвіл на укладання угоди про зустрічну торгівлю або контракту на поставку. Спеціальний дозвіл може бути потріб- но також урядовій установі для укладання арбітражної угоди і включення в цю угоду застереження, відповідно до якої ця установа погоджується виконати  рішення, вине- сене арбітражним судом.

15. Якщо договір укладається агентом від імені принципала, можна вказати  на- йменування, адреси  і статус  агента і принципала і може бути прикладене  підтвер- дження  повноважень,  виданих  принципалом і дозволяючих агенту укласти  договір від його імені.

D. Повідомлення

16. У зустрічних  торгових  угодах одна із сторін часто повинна  повідомляти ін- шій стороні про деякі факти  або обставини.  Такі повідомлення, наприклад,  можуть бути потрібні як необхідна умова здійснення права або як засіб здійснення права для


 Posai1l2. K01tmpmanu Mi:JICHapoaHol KYnieJti-npoaa:HCymoeapie y MamepiaJlbHO -pl?lfoeli1 rpopMi    

rroqaTKY rreperoBopiB rrpo YKJia,ZI;aHH.H  KOHTpaKry  Ha IIOCTaBKy, ,II;JI.H CIIpH.HHH.H CIIiBrrpau;i y BHKOHaHHiKOHTpaKry a6o ,II;JI.H TOfO, ru;o6 ,n;aTH  MOJKJIHBicTb CTOpOHi, .HKiil rrp.HMJ€ IIO­ Bi,II;OMJieHH.H, BJKHTH Bi.n;rroBi,n;Hnx 3axo.n;iB. CTopoHH, MOJKJIHBO, rro6aJKaiOTh po3rJI.HHYTH i BperyJIIOBaTH B  CBO€MJ KOHTpaKTi IIeBHi IIHTaHH.H, IIJ;O BHHHKaiOTb y 3B'513KY 3  TaKHMH

IIOBi,II;OMJieHH.HMH.

17. II.Lo6 YHHKHYTH HeBH3HaqeHocTi 6yJio 6 6aJKaHo 3aJKa,n;aTH, ru;o6 yci rroBi,n;oMJieHH.H,

3ra,n;yBaHiB 3YCTpiqHiil TOproBiil yro,n;i, po6HJIHC51 B IIHCbMOBiil ¢opMi, xoqa B ,n;e.HKHX BH­ IIa,ZI;KaX, BHMaraiOqH HerailHHX ,n;iil, CTOpOHH MOJKYTb rro6aJKaTH rrepe,n;6aqHTH MOJKJIHBicTb ycHolrrepe.n;aqi, B  xo.n;i oco6ncTol 3YCTpiqi a6o rro TeJie¢oHy, TaKoro rroBi,n;oMJieHH.H, .HKe IIOBHHHe 6yTH IIi,II;TBep,IOKeHe 3fO,II;OM IIHCbMOBO. CTopOHH, MOJKJIHBO, rro6aJKaiOTb ,n;aTH BH-

3HaqeHH51 TepMiHY  4IIHChMOBa ¢opMa» (.n;nB. .n;aJii,  rryHKT 23) iyToqHHTH, .HKi 3aco6n rre­

pe.n;aqiIIHCbMOBHX  IIOBi,II;OMJieHb (HaiipHKJia,ZI;, 3BHqailHa IIOIIITa, aBiaiiOIIITa, TeJieKC, TeJie­ rpacp,  TeJiecpaKC a6o eJieKTpOHHIIH o6MiH l(aHIIMII (E)lJ)) C  rrpiiHH5!THIIMII, IlpoTe He CJiil( o6MeJKyBaTH 3aco6n rrepe,n;aqiIIOBi,II;OMJieHb TaK, ru;o6 3a Bi,n;cyTHOCTiMOJKJIHBOCTiCKOpHC­

TaTHC.H BKa3aHHM 3aco6oM  He MOJKHa 6yJio rrepe,n;aTH HaJieJKHe IIOBi,II;OMJieHH.H. CTopOHH,

MOJKJIHBO, rro6aJKaiOTb TaKOJK  BKa3aTII MOBY IIOBi,II;OMJieHb (HaiipHKJia,ZI;, MOBY KOHTpaKry).

18. Il.Lo CTOCY€TbC51 MOMeHry, 3  .HKOfO IIOBi,II;OMJieHIDI  Ha6yBa€  qnHHOCTi, TO  MOJKHa p03fJI.HHYTH ,II;Ba IIi,II;XO,II;H. llo-rrepiiie, MOJKHa BCTaHOBHTH, IIJ;O IIOBi,II;OMJieHH.H Ha6yBa€ qnH­

HOCTi Ha MOMeHT Bi,n;rrpaBKH IIOBi,II;OMJieHH.H  6y,n;h-51KOIO CTOpOHOIO a6o IIicJI.H 3aKiWieHH51

BCTaHOBJieHOfO TepMiey IIicJI.H Bi,n;rrpaBKH. llo-,n;pyre, CTOpOHH MOJKYTb rrepe,n;6aqnTII, IIJ;O IIOBi,II;OMJieHH.H Ha6yBa€ qnHHOCTi TiJihKH y MOMeHT iloro OTpHMaHH.H Bi,II;IIOBi,II;HOIO CTOpo­

HOIO  (.IJ:HB. ,n;aJii,  rryHKT 23). Y rrepiiiOMJ BHIIa,n;Ky pH3HK Herrepe,n;aBaHIDI a6o IIOMHJIKH rre­

pe,n;aiOqo'i ycTaHOBH rrpH rrepe,n;aqiIIOBi,II;OMJieHH.H JieJKHTh Ha TillCTOpOHi, .HKiilHarrpaBJieHO IIOBi,II;OMJieHH.H, a B ,n;pyroMy BHIIa,n;Ky - Ha CTOpOHi, IIJ;O Bi,n;rrpaBHJia  IIOBi,II;OMJieHH.H. CTO­ poHH MOJKYTb BH3HaTH ,II;OIJ;iJihHHM BH6paTH TaKi3aco6n rrepe,n;aqiIIOBi,II;OMJieHb,.HKi,n;a,n:yTh MOJKJIHBicTb o,n;epJKaTH IIi,II;TBep,n;JKeHH.H ¢aKry Bi,n;rrpaBKH a6o OTpHMaHH.H, a TaKOJK  MOMeH­

ry Bi.n;rrpaBKH a6o oTpnMaHH.H. MoJKJIHBHil ru;e  o.n;nH rri.n;xi.n;, KOJIH cTopoHa, .HKill HarrpaBJie­

HO  rroBi,n;oMJieHH.H, rroBHHHa rri.n;TBep.n;nTH ¢aKT Horo oTpnMaHH.H. MoJKJIHBO, y KOHTpaKTi

,II;OIJ;iJihHO  B  3araJibHOMY BHfJI51,ZI;i o6yMOBHTH, IIJ;O .HKIIJ;O He BKa3aHe iHIIIe, TO Bi,II;HOCHO  IIO­ Bi,II;OMJieHb, 3fa,n:yBaHHX B KOHTpaKTi, 3aCTOCOBY€TbC51 O,II;HH 3 ,II;BOX IIi,II;XO,II;iB ,II;O BH3HaqeHH51

MOMeHry BC'fYIIY IIOBi,II;OMJieHb B  CHJIY  (MOMeHT Bi,n;rrpaBKH a6o MOMeHT OTpHMaHH.H). )lJI.H

,n;e.HKHX IIOBi,II;OMJieHb, MOJKJIHBO, ,II;OIJ;iJihHO  3po6HTH BHH.HTOK i3 3araJibHOfO rri,n;xo,n;y.

19. CTopOHH, MOJKJIHBO, rro6aJKaiOTb BKa3aTH  a,n;pecH Bi.t:miJieHb KOMIIaHil a6o  rrpe,n;­ CTaBHHKiB CTOpiH, .HKHM CJii,n; CIIp.HMOByBaTII IIOBi,II;OMJieHH.H. )lJI.H pi3HHX BH,II;iB  IIOBi,II;OM­

JieHb MOJKYTb 6yTH BKa3aHipi3Hia,n;pecH.

20. CTopOHH, MOJKJIHBO, rro6aJKaiOTb BKa3aTH rrpaBOBi HaCJii,II;KH HeHarrpaBJieHH.H IIO­ Bi,II;OMJieHH.H. CTopOHH TaKOJK   MOJKYTb rro6aJKaTH  BKa3aTH HaCJii,II;KH HeHarrpaBJieHH.H  Bi,n;­

IIOBi,n;iHa IIOBi,II;OMJieHH.H, IIJ;O IIOTpe6y€ Bi,II;IIOBi,n;i. HarrpHKJia,ZI;, .HKIIJ;O CTOpOHH IIJiaHyiOTb p.H,n; IIOCTaBOK B  O,II;HOMY  a6o B ,II;BOX Haiip.HMaX, BOHH MOJKYTb ycTaHOBHTH, IIJ;O, .HKIIJ;O IIO­ CTaqaJibHHK IIOBi,II;OMJI.H€ IIOKyrru;eBirrpo IIpOII03HIJ;iiO IIOCTaBHTH IIeBHY KiJibKicTb TOBapy

Ha KOHKpeTHY ,n;ary, BBaJKa€TbC51, IIJ;O llmcyrreu;b 3fO,II;eH 3 IJ;i€IO IIpOII03HIJ;i€IO, .HKIIJ;O BiH He

BHKa3y€ 3arrepeqeHb.

E. BHaHaqeHHH

21. )lou;iJihHO ,n;aTH  BH3HaqeHH51 ,n;e.HKHX  KJIIQqOBHX TepMiHiB a6o KOHIJ;erru;iil, IIJ;O qac­ TO  BHKOpHCTOBYIOTbC.H B  yro,n;i rrpo 3YC1piqHy ropriBJIIO a6o  B  KOHTpaKTi Ha IIOCTaBKy.


 

Визначення особливо корисні в контрактах між сторонами з різних країн, навіть якщо використовується одна мова, оскільки  деякі терміни  і концепції  можуть мати різне вживання в двох країнах. Визначення також корисні при укладанні контрактів двома мовами, оскільки вони, як правило, зменшують вірогідність помилок при перекладі. Завдяки визначенню  відповідний термін або концепція розуміється однаково у всіх випадках вживання в угоді або контракті,  через що немає необхідності кожного разу пояснювати значення терміну або концепції. Визначення доцільно дати в тому випад- ку, якщо термін, який необхідно використовувати, тлумачиться неоднозначно.  Іноді відносно таких визначень робиться застереження, що визначені таким чином терміни мають вказане значення, «якщо контекст не потребує іншого». Таке застереження по- кликано  усунути  можливість  випадкового  використовування певного  таким  чином терміну в тому контексті,  до якого він не має відношення по значенню  визначення. У будь-якому випадку сторонам слід ретельно вивчити контракт, щоб визначувані терміни скрізь уживалися в тих значеннях,  які їм дані.

22. Оскільки визначення, як  правило,  повинні  застосовуватися до тексту  всієї угоди або контракту, перелік визначень можна включити в окремий розділ основного документа.  Проте  якщо  термін, який  потребує  визначення, використаний тільки  в будь-якому  окремому  положенні  або конкретному розділі  угоди або контракту,  то його визначення, можливо,  більш доцільно привести  у відповідному  положенні  або розділі.

23. До термінів, яким  сторони, можливо,  побажають  дати визначення, належать такі терміни, як «угода про зустрічну торгівлю», «письмова форма», «відправлення повідомлення» і «вручення повідомлення». Сторони, можливо, побажають розгляну- ти такі приклади:

Угода про зустрічну  торгівлю. «Угода про зустрічну  торгівлю» складається з та- ких документів:

а) цього документа;

b) переліку можливих товарів для стрічної торгівлі;

c) і має цей сенс у всіх названих документах.

Письмова форма. «Письмова форма» охоплює повідомлення, передані по телексу, телефаксу,  телеграмою або за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують  за- пис змісту таких повідомлень.

Відправлення  повідомлення.  «Відправлення повідомлення» будь-якою  стороною має місце в тому випадку, якщо повідомлення належним чином адресовано і переда- но відповідній установі для передачі дозволеним за контрактом  способом.

Вручення  повідомлення. «Вручення  повідомлення» будь-якій  стороні має місце в тому випадку, якщо воно вручено цій стороні або залишено  за адресою цієї сторони, по якій, згідно контракту,  може бути доставлено  повідомлення, незалежно  від того, чи було це повідомлення доведено до відома особи, відповідальної за вживання за- ходів у зв’язку з таким повідомленням.

24. При розробленні своїх власних визначень сторони можуть визнати доцільним розглянути ті, що містяться  в цьому Керівництві і звичайно  використовуються в зу- стрічних  торгових  угодах. Ці визначення можна  знайти  за допомогою предметного покажчика  до цього Керівництва.