3.1. Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі

Заходи  щодо спрощення  процедур міжнародної  торгівлі відображені  в Рекомен- дації 18. Вона була прийнята в 2001 р. (третє  видання) Центром ООН зі спрощення процедур  міжнародної  торгівлі  (СЕФАКТ ООН), який  входить  до складу  ЄЕК  і є з 1996 р. наступником Робочої  групи зі спрощення  процедур  міжнародної  торгівлі ЄЕК. Цей документ передбачає  набір рекомендацій, які стосуються  оптимальних міжнародних  методів і стандартів спрощення  та погодження порядку  проведення торговельних  операцій.  Представлена модель міжнародного ланцюжка  поставок,  на основі якої сформульовані конкретні  заходи, котрі охоплюють основі елементи про- цесу здійснення торговельних  угод. Вони поділяються на чотири групи: торгові за- ходи, заходи, що стосуються міжнародних платежів, офіційні заходи та заходи, що стосуються транспорту.

Група 1. Торгові заходи

Управління діяльністю  в межах ланцюжка  постачання  є стратегічним  процесом вертикальної та/або горизонтальної інтеграції операцій щодо ресурсного забезпечен- ня, виробництву, складування, транспортування та оплаті товарів з метою виконання ринкових  вимог.

Головними  завданнями є зменшення  кількості учасників  ланцюжка  поставок, скорочення  проміжних  або буферних запасів і часу реалізації замовлення за допомо- гою автоматизації та інтеграції інформаційних систем. Ці завдання  можна вирішити завдяки  використанню спеціалізованих організацій,  за рахунок всеосяжних угод і на основі довгострокового  партнерства.  Матеріальні потоки все більше забезпечуються посередниками, які пропонують  повний набір послуг, необхідних для своєчасної до-


 

ставки товарів замовникам у конкретне  місце, тобто вони виступають  незалежними постачальниками міжнародних  логістичних  послуг. Електронні ділові операції, які здійснюються  на міжнародному рівні, дають можливість  скоротити  час, необхідний для передавання та оброблення  інформації,  а також підвищити  транспарентність ринкових  структур і процесів, які сприяють більш оперативній реакції ринку.

Заходи, що рекомендуються:

— рамковий  договір;

— посередник;

— організація  транспортування;

— охорона зовнішнього  середовища;

— внутрішньофірмове використання стандартних  елементів  інформації:  вико- ристання  стандартних  форматів; уніфікація внутрішньофірмових документів; включення в замовлення пакувальних інструкцій; об’єднування інструкцій про доставляння із замовленням; специфікації імпортерів  щодо розсилання доку- ментів; загальне використання стандартного  відвантажувального маркування; своєчасне надходження повідомлень про відправлення та відвантаження; стан- дартні умови продажу та торгівлі.

Група 2. Заходи, що стосуються міжнародних платежів

У цій групі пропонуються рекомендації,  які стосуються  методів і процедур,  що пов’язані з оплатою товарів  у міжнародній торгівлі. Хоча охоплюються  всі способи платежу, основний  наголос робиться  на відкритий  рахунок, оскільки  в міжнародній торгівлі зростає використання саме цього способу. Рекомендації орієнтовані  на тор- гові компанії, міжнародні банки, національні уряди, міжнародні організації. Практи- ка свідчить, що компанії, як правило, недооцінюють платіжних  аспектів глобального ланцюжка  комерційних поставок, які охоплюються  «процесом оплати». Для продав- ця виникає  ризик  неплатежу,  прострочення платежу  або постачання  продукції  без одержання  прибутку. Деякі заходи орієнтовані  на банки, які надають міжнародні по- слуги. Часто  удосконалення, які впроваджують банки, стосуються  внутрішніх  пла- тіжних механізмів, а не міжнародних платіжних послуг. Тому в рекомендаціях перед- бачається використання нових форм розрахунків,  крім документарних акредитивів і переказних  векселів. Національні уряди повинні укладати  міжнародні  торгові угоди на добровільній основі в інтересах  лібералізації ринку.  При неефективному управ- лінні витрати, які пов’язані з платежами, можуть становити 8–10% вартісного обсягу угоди. Ці витрати  лягають на покупця  в країні імпорту. Неефективні заходи валют- ного регулювання можуть негативно  відбитися  на макроекономічному стані імпор- туючої країни, що призведе до збільшення вартості продукції на внутрішньому рин- ку та скорочення  експорту.  При скороченні  використання мит деякі країни можуть вживати  інших заходів обмеження  торгівлі; наприклад,  можуть затримувати оплату, щоб кредитні кошти якнайдовше залишалися у внутрішній  банківській  системі. Все це суперечить  цілям глобалізації.  Тому, щоб уникнути  такої ситуації, СОТ  повинна розробити механізми, які передбачають право регресу.

Заходи, що рекомендуються:

— заходи, що стосуються  міжнародних  торгових компаній: належна підготовка співробітників, які займаються  міжнародною  торгівлею; розуміння процесу оплати; використання інструктивних матеріалів щодо платежів; стимулювання


 

своєчасної оплати; кредитний контроль; умови платежу; забезпечення своєчас- ної оплати; скорочення  витрат з інкасування;

— заходи  для  комерційних банків:  надання  інформації  про кредитний рейтинг покупців;  консультування про способи платежу;  скорочення  витрат  з інкасу- вання;

— заходи, що стосуються  національних урядів: методи валютного  контролю; за- побігання простроченню платежу;

— заходи, які забезпечуються за допомогою міжнародної  угоди та стандартів: ви- користання стандартів  щодо добросовісної  практики та платіжних  операцій; усунення нетарифних бар’єрів, які пов’язані з міжнародними платіжними опе- раціями.

Група 3. Заходи, які пов’язані з офіційним контролем

Лібералізація торгівлі є важливим  фактором  економічного зростання. Але в багатьох випадках це не знаходить відображення в прагненні прискорити тран- скордонне  переміщення товарів.  Торговельні та транспортні компанії  повинні  ви- конувати формальності, які стримують розвиток нових систем торгівлі та тран- спортування, що спричинює  зайві трансакційні витрати. Разом з тим багато заходів контролю  за транскордонним переміщенням товарів обґрунтовані з точки зору на- ціональних  і міжнародних  інтересів. Це зумовлено необхідністю одержання  доходу, спостереження за пересуванням небезпечних вантажів, шкідливих відходів тощо. Участь різних органів у здійсненні транскордонної торгівлі диктує необхідність координації та забезпечення транспарентності їхньої діяльності  з метою сприяння розвитку  торгівлі.

Заходи,що рекомендуються:

— передреченість;

— транспарентність;

— аналіз витрат і результатів;

— вимоги до інформації;

— надання інформації;

— попереднє подавання  документів;

— відстрочка платежу;

— координація заходів урядових органів щодо фізичного огляду товарів;

— мінімальний вибірковий контроль на основі принципів управління ризиками;

— контроль на основі аудиту;

— сертифікати походження;

— легалізація документів;

— небезпечні вантажі, шкідливі відходи та радіоактивні матеріали;

— плата за послуги.

Група 4. Заходи, що стосуються транспорту

Для виконання торгової угоди важливе  значення  має безпечне  та надійне пере- міщення товарів від експортера до імпортера. Транспортування продукції передбачає такі процедури: вибір транспортних послуг та укладання контрактів на надання  цих послуг, установлення відповідальності за товари,  які перебувають  на зберіганні,  та відповідного страхового покриття,  реєстрація вантажів, а також пред’явлення  вимог


 

щодо оплати  транспортних послуг. Документи,  які використовуються під час тран- спортування товарів, поділяються на контрактні вони приймальні, та повинні відпо- відати Формуляру-зразку ООН для зовнішньоторговельних документів.

Заходи, що рекомендуються:

— спрощення  вимог, коли страхування здійснюють експортери;

— спрощення  вимог, коли страхування здійснюють імпортери;

— добровільне  використання Правил  ЮНКТАД/МТП щодо документів  зміша- них перевезень;

— сприяння використанню морських накладних і транспортних документів щодо змішаних перевезень;

— підготовка транспортних документів у пункті призначення за допомогою мето- дів електронного  обміну даними (ЕОД);

— ратифікація Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства;

— ратифікація Монреальського протоколу  № 4 до Варшавської  Конвенції  та ви- користання переваг, які з цього випливають;

— своєчасне надання повідомлень  про доставку вантажу;

— розроблення зразка попереднього повідомлення про доставку вантажу;

— системи спостереження та контролю за рухом вантажів.