2.1. Теоретичні засади, особливості та завдання міжнародного менеджменту

З розвитком і поглибленням взаємозв'язків і взаємозалеж-ностей між країнами, посиленням міжнародного характеру гос­подарської діяльності значною мірою пов'язані і сучасні тенденції світового менеджменту. Услід за переходом більшості постіндустрі-альних країн до відкритої економіки, стрімким зростанням ролі транснаціональних корпорацій у світовій економіці, розвитком міжнародного підприємництва розвивалася й інтернаціоналізація управління. Це викликало багато нових питань в управлінській теорії та практиці. Найважливіші з них: що є спільного і відмінного в управлінні в різних країнах, які закономірності, форми, мето­ди управління є універсальними, а які діють в діапазоні конкрет­них умов різних держав, як найкращим чином виконати функції управління в зовнішньоекономічній діяльності, в чому полягають особливості національного стилю в управлінні, в організаційній поведінці, наскільки ці особливості важливі для досягнення ба­жаних результатів, як іноземцям швидше пристосуватися до на­ціонального місцевого середовища, як максимально використати світові ресурси і переваги міжнародної взаємодії для досягнення максимального ефекту своєї діяльності. Це виключно нові питан­ня, які поставила перед управлінцями реальна практика в кінці XX століття, в епоху глобалізації, і вирішити які можна лише за умови формування якісно нової системи управління, адекватної вимогам глобальної ефективності бізнесу, — системи міжнародно­го менеджменту.

Сфера міжнародного менеджменту є досить широкою, і в сучас­них умовах вона повністю підпорядкована визначальним тенден­ціям функціонування транснаціонального виробництва і капіталу, що склалися в світовій практиці. Саме капітал в усіх його формах стає системоутворюючим чинником управління (особливо його між­народного характеру). Оскільки капітал і науково-технічний про­грес інтернаціональні, а національні або регіональні господарські комплекси більше чи менше відособлені, це призводить до супер­ечностей і диспропорцій у прийнятті управлінських рішень, що спричинює перехід до нової якості управління. Закономірність цього процесу очевидна, оскільки вона безпосередньо пов'язана з використанням порівняльних переваг окремих країн за допомогою глобального (міжнародного) управління.

Міжнародний менеджмент — це процес застосування управлін­ських концепцій та інструментів у багатокультурному середовищі й отримання завдяки цьому додаткових переваг і економії часу.

Міжнародний менеджмент це особливий вид менеджменту, головними цілями якого є формування, розвиток і використання конкурентних переваг фірми за рахунок можливостей ведення біз­несу в різних країнах і відповідному використанні економічних, соціальних, демографічних, культурних та інших особливостей цих країн і міжкраїнної взаємодії.

Теоретичну базу міжнародного менеджменту становлять поло­ження концепцій абсолютних переваг, відносних переваг, міжна­родного життєвого циклу продукту і прямих іноземних інвестицій.

Концепція абсолютних переваг, засновником якої є А. Сміт, стверджує, що одні країни можуть продавати товари ефективніше, ніж інші, завдяки природним перевагам — клімату, якості землі, наявності природних ресурсів і т.ін. Країни експортують ті товари, у виробництві яких вони мають абсолютні переваги, і імпортують ті, у виробництві яких перевага належить їх торговим партнерам.

Концепція відносних переваг, засновником якої є Д. Рікар-до, стверджує, що загальний обсяг виробництва може бути збільше­ний завдяки зовнішній торгівлі навіть у тому випадку, якщо одна країна не має абсолютних переваг у виробництві жодної продукції. Теорія відносних переваг справедлива щодо будь-якої кількості товарів і будь-якої кількості країн, а також для аналізу торгівлі між окремими районами, областями, республіками однієї держави. В цьому випадку спеціалізація країн на окремих товарах залежить від зіставлення рівнів витрат, що існують в кожній з країн, з се-редньосвітовими.

Концепція міжнародного життєвого циклу товару (МЖЦТ) (Product life cycle, PLC), розроблена американським еко­номістом Р. Верноном, стверджує, що кожен продукт проходить цикл, що складається з чотирьох етапів (впровадження, зростання, зрілість і занепад), і що його виробництво переміщуватиметься в міжнародному плані залежно від етапу циклу. Ці чотири етапи є якимсь континуумом, вони не відірвані повністю один від одно­го. Протягом життєвого циклу товару його виробництво прагне до більшої капіталоємності і переміщається в інші країни.

Прямі іноземні інвестиції (foreign direct investment, FDI) — придбання тривалого інтересу резидентом однієї країни (прямим інвестором) на підприємстві — резидентові іншої країни (підприємстві з прямими іноземними інвестиціями). До прямих іноземних інвестицій належать як первинне придбання інвестором власності за кордоном, так і всі подальші операції між інвестором і підприємством, в яке був вкладений капітал. Міжнародне пере­міщення капіталу приводить до збільшення сукупного світового виробництва за рахунок ефективнішого перерозподілу і викорис­тання чинників виробництва.

Характерні риси міжнародного менеджменту мають економіч­ний, соціально-психологічний, правовий і організаційно-технічний аспекти:

Сутність економічного аспекту включає управління про­цесом міжнародного виробництва, в ході якого досягається координація матеріальних і трудових ресурсів, необхідних для ефективного досягнення мети.

Соціально-психологічні аспекти характеризують діяль­ність певної групи осіб щодо організації і керівництва зусиллями всього персоналу компанії (система влади, со­ціальна функція — культура, традиції, цінності, звичаї суспільства).

Правовий аспект міжнародного менеджменту відобра­жає структуру державних і міжнародних політичних та економічних інститутів, політику, яка ними проводиться, і визначене ними законодавство. Найважливіше значен­ня мають положення торгового права з питань створення компанії, укладення контрактів, промислової власності, а також державне регулювання міжнародного бізнесу, що включає антитрестове законодавство, податкову політику, торгово-політичні засоби і т.ін. • Організаційно-технічний аспект міжнародного менедж­менту включає раціональну оцінку ситуації та систематич­ний вибір цілей і завдань, послідовну розробку стратегії для досягнення цих завдань, упорядкування необхідних ресурсів, раціональне проектування, організацію, керів­ництво і контроль за діями, необхідними для досягнення обраної мети, мотивацію і винагороду людей, які здійсню­ють цю роботу.

Суттєвою відмінністю міжнародного менеджменту від тради­ційного (національного) є пошук шляхів і методів розвитку між­народного бізнесу і перетворення їх в конкурентні переваги міжна­родної компанії у ряді країн та в контексті міждержавних взаємин (табл. 2.1).

 

Таблиця 2.1

Характеристика державного та міжнародного бізнесу і менеджменту

 

Внутрішній бізнес

Міжнародний бізнес

Національна модель управ­ління

Міжнародний менеджмент

Мета — отримання прибутку за ра­хунок викорис­тання конку­рентних переваг усистемі «НДР-вироб-ництво-продаж-сервіс» у межах даної країни

Мета — отримання прибутку за ра­хунок викори­стання можливо­стей різних країн і регіонів та праці на ринках різних країн

Формування, утримання та розвиток конкурентних переваг у системі «НДР-вироб-ництво-продаж-сервіс»

Формування, утри­мання, розвиток конкурентних переваг у системі «НДР-виробництво-продаж-сервіс» на підставі використання можливостей різних країн та міжнародної взаємодії

Засоби: розширення ринків, вико­ристання більш вигідних ресурсів, використання зако­нодавчих, політич­них та соці­альних можли­востей всередині країни

Засоби: розширення ринків, використан­ня більш вигідних ресурсів, викори­стання законодав­чих, політичних та соціальних мож­ливостей у межах країн, а також з використанням міждержавної вза­ємодії

Пошук засобів розвитку бізнесу та пере­творення їх на конкурентні переваги фір­ми всередині країни

Пошук засобів розвитку бізнесу та перетворення їх на конкурентні пере­ваги фірми в країнах та в контексті міждержавної взаємодії

Обсяг, зростання та складність бізнесу змінюється залеж­но від охоплення ним різних етапів системи «НДР» та від диверсифікації бізнесу в середині країни

Обсяг, зростання та складність бізнесу змінюється залежно від кількості країн; від глибини залу­чення кожної краї­ни до системи «НДР-виробництво-продаж-сервіс» фірми

Менеджмент відпрацьовує стратегію зрос­танню та розви­тку фірми в середині країни

Менеджмент відпрацьовує стратегію зростання та розвитку фірми із залученням декіль­кох країн

Бізнес працює у внутрішньодержав­ному культурному середовищі

Міжнародний біз­нес працює в різних культурних серед­овищах, його ефек­тивність залежить від куль-турної на­ціональної складової

Менеджмент не враховує культурне серед­овище

Міжнародний менед­жмент, враховуючи культурний фактор, дає можливість от­римання та розвитку конкурентних пере­ваг.

Бізнес має можли­вість використову­вати все найкраще всередині країни

Міжнародний бізнес має можливість ви­користовувати світову глобалізацію

Менеджмент шукає та вико­ристовує конку­рентні переваги в межах країни

Менеджмент шукає та використовує конкурентні перева­ги через глобалізацію (всесвітній «бізнес-сервіс»). Принципово важливим є те, що менеджмент, ставши міжнародним, долає обмеження рівня роз­витку країни.

Бізнес як система, яка зорієнтована на отримання при­бутку від викорис­тання знань

Бізнес як система, яка зорієнтована на отримання прибут­ку від використання знань

Управління біз­несом як систе­ма управління знаннями.

Управління бізнесом як система управлін­ня знаннями в міжна­родному масштабі

Особливості міжнародного бізнесу і менеджменту в порівнянні з національним визначають його мету та основні завдання.

Загальна мета міжнародного менеджменту — дати осно­воположне уявлення про формальні організації, що представляють крупний міжнародний бізнес, про їх внутрішню будову і функціо­нальні взаємозв'язки та про ефективність управління ними.

Основні завдання міжнародного менеджменту:

Комплексне вивчення, аналіз та оцінка зовнішнього серед­овища міжнародного бізнесу в інтересах пошуку і реалізації джерел конкурентних переваг фірми.

Поглиблений аналіз та оцінка культурного фонду в кожній країні перебування і використання його можливостей (урахування обмежень) при виробленні стратегічних, тактичних та оперативних рішень по функціонуванню й розвитку фірми як у даній країні, так і в цілому.

Оцінка, вибір і практичне використання організаційних форм, у рамках яких здійснюються закордонні операції фірми, з тим щоб максимізувати ефект використання економічного потен­ціалу і правових можливостей країн перебування.

Формування і розвиток мультинаціонального колективу фірми та її підрозділів у країні базування й у країнах перебування в інтересах максимального використання особистого потенціалу ро­бітників, можливостей окремих колективів і національних ефектів від їхньої взаємодії усередині фірми.

Пошук, розвиток і ефективне використання різноманітних можливостей бізнес-сервісу, насамперед у сферах фінансового, технологічного й інформаційного обслуговування економічних операцій.

При цьому необхідно враховувати п'ять основних вимог до ви­конання таких завдань:

Дії і рішення, які є необхідними для досягнення однієї мети, не повинні заважати досягненню інших цілей. Іншими словами, у рамках корпорації не повинні мати місце внутрішня суперечли­вість, суперечливість між підрозділами корпорації;

У міжнародній діяльності не повинно бути зовнішньої супер­ечливості, що забезпечується у двох напрямах: стосовно рішень, що регулюють діяльність міжнародної компанії в межах даної країни і стосовно зовнішнього середовища міжнародної компанії;

Орієнтація на оцінку тенденцій розвитку ситуацій міжна­родного бізнесу корпорації, у т. ч. в країні базування головної ком­панії, у країнах функціонування її закордонних філій, на світових ринках. Іншими словами, завдання міжнародної компанії повинні розроблятися і виконуватися в ситуаційній формі. Це забезпечує даній компанії адаптивність до умов міжнародного бізнесу, що постійно змінюються;

Особливу увагу необхідно приділити оцінці кон'юнктури, яка складається на ринку. Коливання впливають на особливості формування системи розвитку персоналу, принципи матеріально-технічного забезпечення, методи ціноутворення;

Міжнародна корпорація для успішного вирішення завдань міжнародного менеджменту повинна мати дві важливі системи: по-перше, збалансовану систему показників, по-друге, систему стандартів. Кожна міжнародна корпорація формує свою систему стандартів, в основі якої лежить місія міжнародного бізнесу, що виражає глобальні завдання корпорації.