ГЛОСАРІЙ

 

Абсолютна перевага - можливості певної країни виробляти і реалізовувати продукцію (послуги) за нижчою вартістю, ніж в інших країнах.

Абсорбція (лат.аЬвогрИо - поглинання) - 1) злиття двох комер­ційних фірм, за якого могутніша фірма поглинає меншу для ство­рення крупнішої компанії; 2) залучення іммігрантів, які прибули з іншої країни на постійне проживання, до економічного життя країни.

Авторитарне керівництво — один з типів управління, для якого притаманний жорсткий характер відносин між керівником і підлеглим, за якого прийняття рішень є виключною функцією керівника, а підлеглий розглядається як виконавець цих рішень і не впливає на їх прийняття. Р. Лайкерт виокремлює два варіанти авторитарного керівництва: експлуатаційний авторитаризм (сис­тема 1), що ґрунтується на недовірі підлеглим, які вважаються невпевненими в собі (теорія «Х»), та сприятливий авторитаризм (система 2), для якого притаманна довіра до людей і впевненість в їхній майстерності (теорія «У»).

Агентська угода - договір між особою, яка наймає агента, згідно з якою агенту доручається на певних умовах виконання від імені та в інтересах наймача певних послуг, дій , обов'язків, на які агент отримує необхідні повноваження.

Агресивні цінні папери — акції, облігації та інші цінні папе­ри, курс яких може значно зрости відповідно до прогнозованої кон'юнктури фондового ринку і які купують з метою отримання значних прибутків. Водночас купівля А.ц.п. пов'язана з ризиком. Певна сукупність таких цінних паперів - агресивний портфель.

Аквізиція - придбання одним або декількома акціонерами всіх акцій підприємства, що рівнозначно придбанню цього підприєм­ства.

Акламація - прийняття або відхилення зборами будь-якої про­позиції без підрахунку голосів, на основі реакції учасників зборів у формі реплік, вигуків.

Акредити — банківський документ про виплату певної суми фізичній або юридичній особі при виконанні зазначених в акреди­тивному листі умов.

 

 

Акцепт (лат. acceptus - прийнятий)- згода на оплату або гаран­тування оплати грошових, товарних і розрахункових документів, а також юридична згода на укладення угоди відповідно до пропозиції (оферти) другої сторони.

Акціонерне товариство - основна форма організації великих та частини середніх підприємств, капітал яких формується від про­дажу акцій та інших цінних паперів.

Акція засновницька - вид акцій, які розподіляють серед за­сновників акціонерних компаній і які дають їм право на додаткові голоси на зборах акціонерного товариства, на додаткову кількість акцій при повторному їх випуску та ін.

Акція портфельна - акція, яка в руках емітента виконує роль контрольного пакету акцій.

Амальгамація (лат. amalgama - сплав) - злиття товариств, корпорацій, союзів тощо в єдину компанію з метою централізації капіталу.

Англо-американська модель обліку — система обліку, що ґрунтується на наданні вичерпної інформації незалежним інвес­торам відповідно до вимог органів регулювання фондового ринку і цінних паперів.

Андеррайтинг (англ. underwriting)- купівля і продаж інвести­ційними компаніями, банками та крупними брокерськими фірма­ми цінних паперів нових випусків (акцій і облігацій); договір між гарантом і емітентом про розміщення цінних паперів.

Антиконкурентна практика — порушення монополіями нор­ми конкурентної боротьби внаслідок установлення їх панівного ста­новища на ринку, обмеження доступу до нього інших виробників, диктату цін, умов комерційної діяльності.

Асоціація (лат. association - з'єднання) - добровільне об'єднання фізичних і (або) юридичних осіб з метою співробітни­цтва при збереженні самостійності й незалежності членів, які вхо­дять до цього об'єднання.

Багатонаціональна консолідація — об'єднання звітів між­народної базової корпорації та її дочірніх компаній, розміщених в інших країнах, з використанням спеціальних методів розрахунків показників фінансових звітів.

Базисні умови поставок - визнані в міжнародній практиці торгові звичаї, що їх , як і індивідуальних умов, дотримуються партнери, укладаючи контракти.

Баланс міжнародних розрахунків - система балансів, які ві­дображають стан економічних відносин країн з іншими країнами.

Банківські монополії - о'бєднання крупних банків або окремі банки-гіганти, що відіграють вирішальну роль у банківській справі та привласнюють монопольно високі прибутки.

Бартер — прямий безгрошовий обмін товарами (послугами, роботами) між двома сторонами.

Біржові учасники - особи, які беруть участь у біржових опе­раціях як члени біржі.

Біхевіоризм - вивчення психологічних аспектів поведінки споживачів у процесі вибору та купівлі ними товарів з метою ви­явлення їх мотивації і переваг.

Боніфікація - 1) надбавка до ціни товару за високу якість; 2) повернення податку на товар, вилученого в середині країни при його вивезенні за кордон; 3) державне субсидіювання кредиту з метою зменшення кредитного відсотка, виплаченого позичальни­ками, яким держава прагне допомогти.

Брендинг країни являє собою цілеспрямовано сформовані по­зитивні риси іміджу країни та її нації в розгалуженій системі між­народних відносин і стосунків, а також уявлення зовнішнього світу про певну країну.

Брокер - посередник при укладанні угод між заінтересовани­ми сторонами (клієнтами) про купівлю-продаж на біржах товарів, цінних паперів, валют.

Бюрократичний контроль — вид контролю, що ґрунтується на використанні встановленої у компанії системи правил і про­цедур.

Бюрократична культура — тип корпоративної культури, що ґрунтується на чіткому підпорядкуванні нижчих рівнів управління вищим і ретельному дотриманні встановлених процедур і вимог організаційних документів.

Валюта базисна - валюта, щодо якої в країні або фінансовому центрі здійснюється використання інших валют, наприклад долар США, англійський фунт стерлінгів тощо.

Валютні зони — об'єднання держав на основі валютних союзів (колективних угод) для координації політики у сфері зовнішньое­кономічних відносин.

Валютна позиція — співвідношення вимог і зобов'язань суб'єкта господарювання в певній валюті.

Валютний арбітраж — продаж певної валюти на одному рин­ку іноземної валюти з одночасною купівлею цієї ж валюти на ін­шому ринку іноземної валюти, який ґрунтується на використанні багатосторонніх взаємозв'язаних обмінних курсів.

Валюта клірингова - валютна одиниця, яка використовується для клірингових розрахунків між країнами, що уклали угоду, в межах якої передбачено точне збалансування взаємного товароо­бороту у вартісному вираженні.

Валютний курс — кількість грошових одиниць даної валюти, яка може бути куплена за одну грошову одиницю іншої валюти.

Валютний опціон — один з видів контрактів, власник якого має право, але не зобов'язання купити (колл-опціон) чи продати (пул-опціон) певний валютний актив у майбутньому за ціною, за­фіксованою в даний момент.

Валютний ризик — імовірність збитків учасників міжнарод­ного бізнесу внаслідок несприятливої зміни обмінних курсів.

Валютний своп — одночасні купівля і продаж певної суми іно­земної валюти за курсом різних дат, наприклад купівля за курсом «спот» і продаж за форвардним курсом через певний час.

Валютні контракти — різновид угод купівлі-продажу, пред­метом яких є валюта або певні права щодо здійснення валютних обмінів.

Вертикальна інтеграція. Цей процес ґрунтується на спеціа­лізації окремих відділень за стадіями технологічного процесу і зо­середженні виготовлення кінцевої продукції в незначній кількості філій, які поставляють її на світові ринки.

Вертикальні прямі іноземні інвестиції — різновид міжна­родних інвестицій, що вкладаються в інші галузі економіки за­рубіжних країн порівняно з материнською країною.

Відбір працівників — встановлені в компанії методи і процеду­ри залучення на вакантні посади конкретних працівників з кількох кандидатів.

Геоцентризм (глобалізм) означає діяльність компанії по всьому світу шляхом розвитку співробітництва штаб-квартири з філіями для розробки стандартів і процедур, що відповідають і за­гальним, і локальним завданням фірми.

Глобалізація — об'єктивний соціальний процес, змістом якого є зростаючий взаємозв'язок та взаємозалежність національних економік, національних політичних, соціальних, систем, націо­нальних культур та навколишнього середовища.

Глобальна організація — централізований бізнес, в якому переважна більшість активів і рішень є об'єктом централізованого керівництва.

Глобальна структура — різновид організаційної структури транснаціональних корпорацій, основні повноваження в якій на­лежать регіональним відділенням, утвореним по частинах світу.

Глобальний ефект Фішера — взаємозв'язок між реальними відсотковими ставками та очікуваними відносними темпами ін­фляції, умова економічної рівноваги реальних відсоткових ставок різних країн.

Глобалізація ринків — усунення перешкод між країнами в процесі руху факторів виробництва, об'єднання історично відо­кремлених і відмінних між собою національних ринків і поступове формування на цій основі цілісного світового ринкового простору.

Глобалізація соціальна— посилення взаємозалежності між національними соціальними системами шляхом зменшення від­мінностей між ними та зростання мобільності людського фактора.

Глобалізація технологічна — усунення бар'єрів між країнами та корпораціями на шляху руху технологічних нововведень шля­хом прискорення внутрішньокорпоративних і міжкорпоративних технологічних трансфертів.

Глобалізація фінансова — посилення взаємозалежності між світовими фінансовими центрами і регіональними фінансовими ринками та валютними зонами і поступове формування на цій осно­ві єдиного світового фінансового ринку.

Глобалізм — система економічної і політичної влади провід­них глобальних корпорацій, які використовують планетарні мож­ливості для свого розвитку і подальшого посилення свого впливу на всі процеси у світі у своїх інтересах.

Глобалістика — нова сучасна самостійна галузь науки, що вивчає планетарні проблеми розвитку людської цивілізації як од­ного цілого.

Глобальна відповідальність — усвідомлений обов'язок певної групи людей — глобальних лідерів — здійснювати керівництво соціально-економічними і культурно-освітніми процесами через призму моральності і справедливості таким чином, щоб забезпе­чити гідне спілкування світової спільноти і гармонізувати свої дії з інтересами суспільства і природи.

Глобальна (світова) етика — тип етики, що виключає вплив національних культур і релігійних вірувань, а ґрунтується на виро­бленні міжнародних правил поведінки шляхом діалогів між ними.

Глобальна інтеграція — формування міжрегіональних об'єднань країн незалежно від їх географічного розташування та усунення національних і регіональних кордонів.

Глобальна компанія — один з видів міжнародних корпора­цій, що господарює по всьому світу як на єдиному ринку, долаючи національні кордони та інші перешкоди в досягненні своїх цілей.

Глобальна конкуренція — одна з форм конкуренції між гло­бальними компаніями на світових ринках незалежно від наявних національних і регіональних кордонів.

Глобальна культура — культура, позбавлена національної приналежності; базується виключно на загальноцивілізаційних цінностях.

Глобальна синергія — розвиток міжнародного бізнесу за раху­нок використання концепції, наукових розробок і ресурсів з усього світу.

Глобальна цивілізація — майбутня цивілізація, яка виникне в результаті докорінної трансформації більшості інститутів, на­самперед країн і компаній, і ґрунтуватиметься, з одного боку, на хаотичних мозаїчних культурних відмінностях, а з іншого — на міжнародних культурних гібридах.

Глобальне мислення — такий тип мислення, в якому найви­щої цінності набувають обмін інформацією, знаннями та досвідом, які долають національні, функціональні та бізнесові бар'єри.

Глобальне розумове спрямування — інструмент глобально­го мислення, спеціальний розумовий фільтр, за допомогою якого індивідуальності та організації усвідомлюють шляхом навчання і різних випробовувань тенденції розвитку світових процесів.

Глобальний менеджмент — система наднаціональних і над-корпоративних механізмів цілеспрямованого впливу на розвиток інтеграційних угруповань, міжнародних корпорацій та окремих країн в інтересах переважної частини населення світу й уникнення соціально-політичних конфліктів.

Глобально-корпоративний менеджмент — система інстру­ментів управління функціонуванням і розвитком глобальної корпо­рації, а також диференційованого впливу на різні держави залежно від їх ролі у світогосподарських процесах.

Глобальний перерозподіл — рух ресурсів незалежно від на­ціональних і регіональних кордонів.

Глобальні режисери — впливові політичні і громадські діячі різних країн, світова когорта менеджерів глобальних корпорацій, володарі великих капіталів, які визначають зміни в сучасному гло-балізованому світі.

Глобальний стиль життя — універсальний спосіб життєді­яльності людей, що не залежить від національних культур і змі­нюється відповідно до процесу формування глобальної цивілізації.

Горизонтальна інтеграція означає таку взаємодію відділень міжнародної корпорації, за якої виготовлення і реалізація певної продукції на міжнародних ринках закріплюється за відповідними відділеннями з урахуванням усіх витрат.

Горизонтальні прямі іноземні інвестиції — різновид між­народних інвестицій, що вкладаються в ту саму галузь економіки, в якій материнська компанія діє на вітчизняному ринку.

Громадянське право — це система правових відносин, що ба­зується на детально розроблених комплексах законів, що зведені в певні кодекси, які і становлять основу ведення бізнесу.

Демократичне керівництво — один з типів керівництва, який ґрунтується на рівноправних робочих відносинах, з одного боку, між підлеглими, які часто утворюють команди, а з іншого, — між підлеглими і керівниками.

Депозитарні розписки — похідні цінні папери, які випуска­ються в обіг на міжнародних фондових ринках уповноваженими банками-депозитаріями під гарантію вилучених банком-зберіга-чем відповідної кількості акцій компанії-емітента на суму емісії депозитарних розписок.

Дзайбацу — ієрархічно побудовані промислово-торговельні об'єднання, холдинги в Японії, що належать кільком десяткам сімейних угруповань, серед яких виділяється «велика п'ятірка»: Міцуі, Сумімото, Міцубісі, Йасуда, Фурукава.

Дзен-буддизм — японська школа буддизму Махаяні, що про­понувала своїм прихильникам різноманітні шляхи до досконалості, зокрема військовим мистецтвом. Поширена притча дзен-буддизму про мандрівника, який піднімається в гору, орієнтує його на те, щоб не нехтувати тим, чого він не бачить. Адже це можна поба­чити з іншої гори або побачить хтось інший. Ця притча введена в практику міжнародного менеджменту Р. Кантер для усвідомлення загроз від невидимих суперників — невідомих конкурентів, що діють у всьому світі в інших галузях, однак володіють належними технологіями і можуть увійти в нашу галузь. На думку Р. Кантер, «виробники стурбовані видимими помилками; клієнтів втрачають через помилки невидимих».

Двозначність контролю — спірність причин незадовільних результатів роботи підрозділу, що були виявлені в процесі контр­олю.

Дискримінація — проведення відмінностей між різними людьми в процесі їхньої діяльності за непрофесійними критерія­ми: стать, раса, вік, національність, вірування, стан здоров'я і т. ін., що не мають відношення до виконання ними своїх службових обов'язків.

Дискримінація позитивна (перевернута) — надання певних переваг тим чи іншим соціальним групам, що постраждали в мину­лому від дискримінації, шляхом надання пільг у найму на роботу, призначення на посади представників цих груп навіть у випадках, коли є кваліфікованіші кандидати.

Зарубіжний бізнес означає для національної компанії сукуп­ність операцій за кордоном в одній або кількох країнах

Звичайне право являє собою таку правову систему, що ґрун­тується на традиції, прецеденті, звичаях, а ключову роль у тлума­ченні законів відіграють суди.

Золоті парашути — система заохочення головних керую­чих міжнародних корпорацій, згідно з якою вищі керівники при звільненні з посади отримують винагороду в розмірі потроєної суми річних окладів та премій, а також можливість повністю реалізувати всі свої опціони на придбання акцій незалежно від термінів і умов їх надання.

Закон єдиної ціни — продаж ідентичних продуктів у різних країнах за однакову ціну, якщо вона виражена в одній і тій самій валюті.

Зворотні вертикальні прямі іноземні інвестиції — одна з форм вертикальних прямих іноземних інвестицій, коли міжнародна кор­порація вкладає кошти в такі галузі зарубіжних країн, які забез­печують вхідні ресурси для виробництва у країні походження.

Зустрічна закупівля — експортна угода, що містить зобов'язання фірми-продавця використати частину виручки на придбання товарів країни-імпортера, запропонованих партнером.

Европейсько-японська система обліку — система бухгалтер­ського обліку як один з варіантів організації бухгалтерського облі­ку, що орієнтований на підтримку тісних відносин і взаємозв'язку бізнесу з банками, які задовольняють значну частку його потреб у капіталі.

Експорт є найпростішою формою міжнародного бізнесу і являє собою продаж товарів (послуг) в інші країни.

Експатріанти — частина працівників міжнародних корпо­рацій, які є громадянами країни походження і працюють у відді­леннях, розташованих в інших країнах.

Екстерналії — «переливи» знання.

Ефект Фішера — взаємозв'язок номінальної відсоткової став­ки, з одного боку, та реальної відсоткової ставки і очікуваних тем­пів інфляції в одній країні — з іншого.

Еклектична парадигма Данінга — положення про доціль­ність спрямування прямих іноземних інвестицій для створення ви­робничих потужностей там, де зовнішні активи у вигляді ресурсів країни поєднуються з унікальними активами фірми.

Екологічний менеджмент — система управлінських інстру­ментів, що регулюють вплив діяльності організації на навколиш­нє середовище.

Еколометрика — перетворення екологічних вимог суспільства на універсальну мову кількісних показників діяльності корпорації, що використовуються в практиці прийняття і реалізації управлін­ських рішень.

Економічне середовище міжнародного менеджменту являє собою сукупність економічних відносин і ресурсів країн-господарів, що визначають можливості започаткування і розвитку відділень транснаціональних корпорацій у цій країні.

Експортно-імпортні операції — комерційна діяльність, пов'язана з купівлею-продажем товарів (послуг, робіт) і вивезен­ням їх за кордон чи ввезенням їх з-за кордону.

Електронна демократизація — розширення можливостей спілкування влади з народом шляхом використання сучасних ін­формаційно-комунікаційних технологій.

Етика бізнесу — система моральних зобов'язань розрізняти і враховувати в процесі прийняття рішень правильні і помилкові поведінку і вчинки.

Етноцентризм означає підпорядкування зарубіжних операцій внутрішнім операціям.

Ефект маховика — концепція вдосконалення компаній, за­пропонована Дж. Коллінзом. Включає чотири стадії: рух вперед відповідно до концепції «їжака», досягнення конкретних резуль­татів, докладання співробітниками більших зусиль завдяки на­тхненню від цих результатів, розгін маховика.

Євроакції — акції міжнародних корпорацій, що перебувають у лістингу і в обігу на зарубіжних щодо материнської країни біржах і фондових ринках.

Євробонди — зобов'язання, деноміновані у валютах країн, що відрізняються від валюти тієї країни, в якій вони продаються.

Євровалюта — валюта, вкладена в банк за межами країни-емітента.

Єврокредит — кредит, наданий в євровалюті.

Єврооблігація — облігація, продана в іншій державі, але не в державі, у валюті якої вона деномінована.

Інвестиційний аналіз — різновид аналізу, що використову­ється інвестиційними компаніями для виявлення найбільш при­вабливих активів для вкладення коштів і засобів усунення впливу змін валютних курсів та уникнення інших ризиків.

Інвестиційні стимули — мотиви, що спонукають міжнарод­ні корпорації до зарубіжного інвестування; пов'язані з політикою і діями приймаючого уряду у формі податкових пільг, тарифних по-ступків і субсидій.

Індекс інституційної якості Кауфмана-Крейда-Зойдо-Лоба-тона-Ведера визначається за 300 показниками економічного роз­витку, що зведені в 6 груп і змінюються в межах від (-25) до (+25).

Індекс лібералізації де Мело-Денізера-Гельба ґрунтується на визначенні кумулятивного показника зменшення впливу держави на економічні процеси.

Індикатор структурних реформ ЄБРР базується на серед­ньому значенні 8 показників: приватизація і реструктуризація підприємств, лібералізація і конкуренція, реформа фінансового сектору та ін.

Інтерналізація означає процес перетворення зовнішніх рин­кових зв'язків на внутрішні (централізовано корпоративні) за умов більшої досконалості останніх.

Інтернаціоналізація бізнесу і менеджменту — це поєднання зусиль національних і міжнародних компаній різних країн у здій­сненні різноманітних ділових операцій.

Кайзен — японський термін, що означає організацію,

Кейрецу — багатогалузеві корпорації Японії, в яких існують давні численні тісні виробничі зв'язки і партнерські відносини між головною компанією і постачальниками.

Керівництво — вплив керівника на ділову поведінку підле­глих в інтересах успішного вирішення поставлених перед ними завдань.

Кластер — це група країн переважно одного географічного регіону, яким притаманні загальні форми економічних відносин і однотипна соціально-культурна складова менеджменту міжна­родних корпорацій, що мають походження з країн цього кластера.

Критерій самосприйняття — це неусвідомлене сприйняття інших культурних цінностей через власні цінності, що є основною причиною виникнення проблем здійснення бізнесу за кордоном.

Компонентні технології Сенге — сукупність п'яти напрямів діяльності самонавчальної організації: системне мислення, загальне бачення, ментальні моделі, командне навчання та індивідуальна майстерність.

Корпоративна культура — одна з ключових характеристик ділової поведінки працівників організації, яка включає загальні цінності, норми поведінки і символічні дії.

Команда — група людей, які об'єднуються не службовими відносинами, а насамперед певними спільними проблемами і за­вданнями.

Комунікативні бар'єри — ускладнення в процесі комуніка­цій.

Комунікативні відстані — регламентоване у просторі роз­ташування учасників комунікації.

Комунікації — обмін інформацією між відправником і отри­мувачем повідомлення.

Комунікації міжнародні — один з типів комунікацій, в яких відправник і отримувач повідомлення розташовані в різних краї­нах.

Комунікації приховані — один з типів комунікацій, що не по­требує вичерпної формалізації; притаманний східним культурам.

Комунікації прозорі — один з типів комунікацій, що ґрун­тується на вичерпному взаєморозумінні і притаманний західним культурам.

Компарабільність — можливість даних, результатів, спосте­режень, отриманих у процесі контролю, для подальших порівнянь, зіставлень, аналізу й обґрунтування висновків.

Контролінг — система інформаційного забезпечення орієн­тованих на результат функцій планування, регулювання і моніто­рингу подій на підприємстві і взаємозв'язку з функціями інтегру­вання, організації та координування на базі системи показників виробничого, фінансового та управлінського обліку (пов'язаних з банком даних, моделей і знань).

Контроль — процес стеження за результатами діяльності окремих працівників.

Контроль за результатами — один з видів контролю, ключо­вою особливістю якого є стеження за результатами (а не процесами) тих чи інших видів діяльності.

Контроль культурний — один з видів контролю, в основі якого лежить дотримання працівниками компанії вимог корпоративної культури.

Контроль непрямий — різновид контролю, коли вимірювання виконання здійснюється опосередковано, наприклад через звіти, повідомлення.

Контроль особистий — один з типів контролю, коли стан виконання встановлюється особисто контролером (керівником).

Контроль прямий — один з видів контролю, коли рівень ви­конання відбувається безпосередньо на місці здійснення операцій за допомогою адекватних показників.

Клірингова угода — договір між двома державами про обмін товарами між ними протягом визначеного терміну і оплату в клі­рингових валютах центральними банками країн-партнерів.

Коносамент— товарно-розпорядчий документ, що видається перевізником товару експортерові і виконує функцію контракту на перевезення вантажу та засвідчує перехід відповідальності за вантаж до перевізника.

Культура. Під культурою розуміють домінуючу в суспільстві систему цінностей, вірувань, звичаїв і установок. Кожне суспільство має свою культуру, яка вливає на стиль повсякденного життя. Вза­галі культура — це набуті знання, які використовуються людьми для пояснення досвіду і загальної суспільної поведінки. Ці знання формують цінності, створюють позиції і впливають на поведінку.

Культура колективної дисципліни — тип корпоративної культури, що ґрунтується на груповій звітності і відповідальності.

Культурні бар'єри — ускладнення в міжнародних комуніка­ціях, що виникають внаслідок приналежності відправника і отри­мувача повідомлення до різних національних культур.

Лайкерта система — чотири типи управління, що виокрем­люються за критеріями характеру відносин між керівником і під­леглими, зокрема довіри, участі у прий.

Лідерство — вплив керівників на підлеглих, який досягається
             469
без використання інструментів влади завдяки винятковим особис­тим якостям.

Ліцензування означає передачу прав інтелектуальної власності партнеру з іншої країни на умовах отримання певних доходів.

Локальне складання і продаж — експорт з материнської кра­їни або третіх країн до країни-господаря комплектуючих деталей чи вузлів з подальшим складанням на місці на власному чи орен­дованому підприємстві готової продукції з наступними продажами як у приймаючій країні, так і третіх країнах.

Локальне складування і продаж означає завезення великих партій товарів на спеціальні склади в країні-господарі з подальшим продажем товарів з цього складу-магазину.

Мак-Грегора теорії «Х», «У» — концепції протилежної пове­дінки людей, які без ініціативи працюють лише заради винагоро­ди («Х») або ж робота приносить їм задоволення і вони працюють творчо і відповідально («У»).

Матрична структура — це одна з тимчасових структур, у меж­ах якої члени сформованої групи відповідають і перед керівником проекту за своєчасність виконання своїх завдань (складових еле­ментів проекту), і перед керівником свого постійного підрозділу за методику і якість роботи.

Менеджмент являє собою процес проектування і утримання середовища, в якому індивідуальності, що працюють разом у гру­пах, продуктивно досягають обраних цілей.

Міжнародна організація — це координоване об'єднання, в якому материнська компанія передає до закордонних ринків зна­ння, компетенції і досвід.

Міжнародний бізнес являє собою сукупність ділових операцій, пов'язаних з перетинанням національних кордонів і рухом товарів, послуг, капіталів, працівників; трансфером технологій, інформації і даних, і навіть керівництво виконавцями.

Міжнародний менеджмент (ММ) — особливий вид менедж­менту, головними цілями якого є формування, розвиток і вико­ристання конкурентних переваг фірми за рахунок можливостей ведення бізнесу в різних країнах і відповідного використання еко­номічних, соціальних, демографічних, культурних та інших осо­бливостей цих країн і міждержавної взаємодії.

Міжнародна альянсова мережа — об'єднання трьох або біль­ше транснаціональних корпорацій, пов'язаних між собою формаль­ними і неформальними угодами про співробітництво.

Міжнародна дивізіональна структура — різновид організацій­них структур транснаціональних корпорацій, що ґрунтується на наділенні основними повноваженнями зарубіжних відділень

Міжнародна організаційна структура — один з видів органі­заційних структур управління, що включає національні і зарубіжні підрозділи і притаманна транснаціональним корпораціям.

Міжнародні альянси — тривалі міжкорпоративні угоди щодо співробітництва транснаціональних корпорацій у певних сферах з метою досягнення спільних цілей, які включають спільне вико­ристання певних ресурсів і організаційних структур управління.

Міжнародні інтегровані структури — один з видів міжна­родних галузевих чи міжгалузевих об'єднань, які включають як дочірні компанії, філії, представництва, так і асоційовані фірми, розташовані в різних країнах.

Міжнародний реінжиніринг — радикальна перебудова бізнесу в зарубіжних відділеннях і транснаціональній корпорації в цілому, спрямована на поліпшення якості продукції і рівня обслуговуван­ня, зниження витрат завдяки перенесенню управлінських дій з функцій на процеси і розширення командної роботи.

Міжнародний колектив — формальна чи неформальна група працівників транснаціональних корпорацій, яка включає представ­ників різних національних культур.

Місцевий персонал — переважна частина працівників міжна­родних корпорацій, яка є громадянами країн, в яких розташовані зарубіжні відділення.

Мультинаціональна організація — це децентралізоване об'єднання активів і відповідностей, які дозволяють враховувати місцеві відмінності в процесі здійснення зарубіжних операцій.

Міжнародне право являє собою систему міжнародних право­вих актів, а також неписаних домовленостей, які регламентують міжнародний рух активів і захист прав та інтересів юридичних і фізичних осіб.

Міжнародне фінансове середовище — сукупність факторів, що впливають на рух грошових коштів у всіх валютах світу, та обмінні курси між ними.

Міжнародний банк — банк, що здійснює ділові операції у двох або більше країнах.

Міжнародний валютний ринок (ринок іноземних валют)

— частина міжнародного фінансового ринку, учасники якого здій­снюють конвертацію однієї валюти в іншу відповідно до обмінного

курсу.

Міжнародний ефект Фішера (відкрита умова Фішера) — взаємозв'язок між очікуваними змінами обмінного курсу та від­мінностями відсоткових ставок обмінюваних валют.

Міжнародна зустрічна угода — взаємна угода між двома сто­ронами з різних країн про взаємну закупівлю товарів.

Міжнародний життєвий цикл продукту — сукупність по­слідовних фаз створення нового продукту і виведення його на вну­трішні і зарубіжні ринки в поєднанні зі створенням відділень різного спрямування.

Міжнародний контракт купівлі-продажу — договір або ряд уніфікованих умов між суб'єктами господарювання різних країн, викладені в письмовій формі і сформульовані заздалегідь з ураху­ванням міжнародної торговельної практики після узгодження їх сторонами з урахуванням конкретної угоди.

Міжнародний лізинг — комплекс майнових та економічних відносин, що виникають між суб'єктами господарювання різних країн (виробником майна, лізингодавцем, лізингокористувачем та ін.) з приводу придбання у власність цього майна й подальше його тимчасове використання і володіння за визначену плату.

Міжнародний ринок інвестицій — сукупність економічних відносин між учасниками міжнародного бізнесу, що пропонують інвестиції або потребують їх.

Міжнародні інвестиційні компанії — фінансові посередники міжнародного бізнесу, що акумулюють кошти фізичних і юридич­них осіб і розміщують їх у різних країнах з метою отримання до­ходів.

Міжнародні інвестиційні проекти — сукупність взаємозв'язаних дій, спрямованих на досягнення пріоритетних цілей міжнародних корпорацій шляхом розміщення в інших кра­їнах прямих чи портфельних інвестицій.

Міжнародні інвестиційні ризики — ймовірність отримання збитків інвесторами внаслідок непередбачених змін середовища в приймаючих країнах, на фондових ринках і валютних курсів.

Міжнародні інвестиції — вкладення вільних у даний момент коштів учасників бізнесу однієї країни в майнові цінності, цінні папери іншої країни з метою отримання доходу в майбутньому.

Міжнародні фонди — інвестиційні компанії, портфель яких містить активи багатьох країн усіх частин світу.

Міжнародна ділова етика — різновид етики, що ґрунтується на дотриманні міжнародних нормативно-правових актів, традицій та звичаїв.

Міжнародна допомога — матеріальні, фінансові, інформа­ційні ресурси, що надаються безкоштовно або на пільгових умовах міжнародними організаціями чи корпораціями окремим країнам або регіонам для розв'язання невідкладних проблем чи прискорен­ня їх соціально-економічного розвитку.

Міжнародна корупція— підкуп міжнародними корпораціями, урядовими і неурядовими організаціями інших країн посадових осіб органів державної влади й управління приймаючих країн з метою прийняття рішень на користь цих організацій.

Міжнародна мережа екологічного менеджменту — всесвіт­ній союз некомерційних ділових асоціацій у галузі екологічного менеджменту і сталого розвитку.

Міжнародна репутація фірми — громадська думка в двох або біль ше країнах про діяльність міжнародної компанії.

Міжнародний діловий етикет — встановлений міжнародни­ми традиціями порядок поведінки, форм спілкування, яких дотри­муються в офіційних відносинах учасники міжнародного бізнесу.

Міжнародні принципи корпоративної соціальної відпові­дальності — основоположні правила ведення бізнесу, яких неу­хильно дотримуються транснаціональні корпорації по всьому світу.

Міжнародні стандарти екологічного менеджменту ЇЯО-14000 — система вимог до екологічної діяльності організацій, що сформульована міжнародною організацією стандартів у стандартах серії 180-14000 (14001 — 14050).

Міжнародні хабарі — грошові і негрошові винагороди чи послуги, що надаються міжнародними корпораціями посадовим особам органів державної влади та управління приймаючої кра­їни як оплата злочинних дій цих осіб в інтересах корпорації, що караються законом цієї країни.

Міжнародне місто — місто, що функціонує переважно за ра­хунок співробітництва з іноземними компаніями.

Міжнародні рішення — обрані варіанти дій відповідних під­розділів зарубіжних відділень міжнародних корпорацій, спрямо­вані на подолання проблем у веденні зарубіжних операцій та під­вищенні їх ефективності.

Механізми міжнародної координації — інструменти співро­бітництва і взаємодії підрозділів транснаціональних корпорацій, розташованих у різних країнах.

Місія фірми — це головне її призначення, її особлива роль, чіт­ко виражена причина її існування, які формують основні напрями її діяльності.

Мультинаціональна матрична структура — різновид ор­ганізаційної структури транснаціональних корпорацій, що ґрун­тується на подвійному підпорядкуванні працівників і підрозділів продуктовим і регіональним підрозділам і менеджерам.

Моделі управління персоналом — система інструментів, що забезпечує рух працівників в організації, оцінку їхньої діяльності і винагороду.

Мотивація персоналу — процес спонукання працівників до певної діяльності за допомогою матеріальних і нематеріальних форм винагороди (мотиваторів).

Міжнародні стандарти обліку — стандарти ведення бухгал­терського обліку, затверджені комітетом з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Модель Вінтера — концепція доктора Вінтера для комплек­сної розробки екологічної політики й організаційної системи ме­неджменту таким чином, щоб однаково ефективно досягати комер­ційних і екологічних цілей.

Модель Лесара—Лоранжа — система бюджетного контролю діяльності зарубіжних відділень, що ґрунтується на використанні трьох курсів обміну іноземних валют на корпоративну: початково­го, спроектованого та кінцевого.

Національна свідомість — здатність нації самостійно тур­буватись про себе і розв'язувати власні проблеми без очікувань зовнішньої допомоги.

Національна школа бізнесу означає сукупність особливостей, які відрізняють систему організації ділових операцій у даній країні від інших країн.

Навчання персоналу — процес отримання працівниками необ­хідних знань і навичок шляхом освіти, тренінгу і розвитку.

Національні моделі керівництва — стилі управління, що від­дзеркалюють особливості національних культур.

Національні стандарти бухгалтерського обліку — нор­мативні документи, що визначають принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в певній країні, що, як правило, не суперечать міжнародним стандартам.

Незміщений форвардний курс — майбутній обмінний курс, що збігається з очікуваним майбутнім обмінним курсом «спот».

Неттинг — спеціальна фінансова процедура сальдування вхідних і вихідних потоків валюти даної компанії, до якої вда­ються міжнародні корпорації з метою зменшення витрат на хе-джування операційних ризиків.

Організаційна структура — взаємозв'язана сукупність під­розділів організації, що визначає комплекс її формальних завдань, систему підзвітності і визначає ефективну координацію діяльності працівників відділів.

Організаційне проектування — процес планування мене­джерами організаційної структури компанії, а саме класифікації і групування робіт, утворення підрозділів, розподіл повноважень і визначення потоків інформації і комунікацій, розвитку механізмів управління персоналом.

Організаційний конфлікт — несумісні відмінності в діяльнос­ті двох або більше людей, що викликають протидію і порушують ділові стосунки в організації.

Організаційний розвиток — процес удосконалення менедж­менту в організації шляхом адаптації навколишнього середовища і поліпшення внутрішніх взаємовідносин.

Організація (1) (Organisation) — систематичне об'єднання двох або більше людей для досягнення однієї або більшої кількос­ті специфічних цілей.

Організація (2) (Organizing) — процес визначення завдань, які необхідно виконати; осіб, котрі відповідальні за їх виконання; спо­собу згрупування обов'язків посадових осіб; процедур звітування і прийняття рішень.

Оучі теорія «Z» — концепція В. Оучі, що поєднує сильні сто­рони менеджменту американських і японських корпорацій.

Оперативний лізинг (лізинг з неповною окупністю) — один з видів лізингу, коли термін договору менший за нормативний термін служби майна і протягом якого окупається лише частина вартості лізингового майна, котре після закінчення терміну договору по­вертається лізингокористувачеві.

Офсет — вид зустрічної закупівлі, коли фірма-експортер може виконати своє зобов'язання щодо закупівлі товарів країни-імпор-тера перед будь-якою фірмою цієї країни, а не лише партнером.

Пакет розвитку — до нього входять: капітал, технології, ін­формація, кваліфікація і компетенція персоналу, рекламна і кон­салтингова підтримка, збутова мережа і т. ін.

Поліцентризм — це врахування особливостей бізнесового се­редовища кожної приймаючої країни.

Порівняльний бізнес — робить акцент на порівнянні ділових операцій у різних країнах, їх загальних рисах і відмінностях.

Порівняльний менеджмент — це галузь знань, яка вияв­ляє і вивчає особливості національних моделей менеджменту, що пов'язані із соціально-культурними і поведінковими стереотипами націй, а отже, і систем управління міжнародних корпорацій, що мають країни походження цих націй.

Предмет курсу «Міжнародний менеджмент» — це система управлінських відносин, що складається у міжнародних корпо­раціях, а також притаманна їм система методів та інструментів керівництва цими корпораціями на всіх рівнях управління: загаль­нокорпоративному, бізнесовому, функціональному, регіональному, локальному та внутрішньовиробничому.

Політико-правове середовище являє собою систему органів законодавчої, виконавчої і судової влади та законодавчих актів у країні-господарі, що регулюють ділові операції міжнародних кор­порацій.

Правове середовище — це сукупність законів та інших регу­ляторів, що впливають на організацію бізнесу іноземних компаній у приймаючих країнах.

Поліцентризм — стратегічні рішення змінюються від країни до країни, в яких діє компанія.

Персонал третіх країн — частина працівників міжнарод­них корпорацій, які не є громадянами материнської і приймаючої країни.

Парадокс Стокдейла — один з елементів концепції перетво­рення гарних корпорацій на видатні, який полягає в поєднанні керівниками, з одного боку, тверезої оцінки фактів, з іншого, — з вірою і прагненням до здобуття перемоги.

Патерналістське керівництво — один зі стилів управління, який ґрунтується на партнерських відносинах підлеглих і керів­ника, який вважається більш досвідченим.

Південноамериканська модель обліку — система обліку, що дозволяє враховувати поправки та інфляцію ретельніше, ніж це передбачають міжнародні стандарти обліку.

Паритет відсоткових ставок (закрита умова Фішера)

— взаємозв'язок форвардного курсу двох валют, з одного боку, та курсами «спот» і відсотковими ставками цих валют у двох країнах — з іншого.

Паритет купівельної спроможності валют — умова рівно­ваги, за якої, з одного боку, зміни обмінних курсів відображають відсоткові зміни обмінюваних валют, а з іншого — зміна вартостей, зумовлена різними темпами інфляції цих валют.

Продаж через третю сторону — використання послуг спеці­алізованого торгового дому в зустрічній торгівлі, який надає кре­дитні послуги одному з партнерів.

Промислова компенсаційна угода — спеціальний договір між фірмами двох країн, одна з яких постачає устаткування, техноло­гію, навчає персонал, будує підприємства або ж надає інші послуги, а фірма-партнер іншої країни розраховується продукцією свого підприємства.

Портфельні іноземні інвестиції — інвестиції фізичних осіб, компаній і державних органів в іноземні фінансові інструменти.

Прямі іноземні інвестиції — довгострокові безпосередні ін­вестиції у вигляді ресурсів у бізнес-операції в іншій країні, які забезпечують володіння та /або контроль за діяльністю зарубіжної господарської одиниці і дозволяють отримувати прибуток від цих операцій.

Політика позитивної дії — система управлінських інструмен­тів, інституціональних і етичних дій щодо усунення дискримінації в бізнесі і дотримання виключно професійних критеріїв при наборі, призначенні, адаптації, просуванні і звільненні персоналу.

Регіоцентризм — це зосередження повноважень і комунікацій на регіональному рівні, який включає групу приймаючих країн —

сусідів.

Реінвойсинговий центр — окрема філія міжнародної корпо­рації, яка централізовано керує всіма валютними ризиками, що виникають у міжнародній торгівлі.

Рівність купівельної спроможності — рівність цін «спожив­чих кошиків» у різних країнах з урахуванням обмінних валютних курсів цих країн.

Регіональні фонди — інвестиційна компанія, портфель якої включає активи кількох країн одного регіону.

Рингісей — поширена в Японії система групового прийняття рішень, що ґрунтується на повній згоді всіх членів групи (консен­сус) та попередньому узгодженні рішення керівниками зі своїми підлеглими.

Спільним підприємством називають такі міжнародні фірми, які мають двох або більше засновників — юридичних осіб з різних країн.

Середовище міжнародного менеджменту (середовище діяль­ності міжнародних корпорацій) — це сукупність різноманітних відносин й інтересів різних груп і організацій, які складаються у всіх країнах, де корпорація здійснює свої ділові операції.

Світова валютна система — взаємозв'язана сукупність на­ціональних і регіональних валютних систем та їх зв'язки із зо­внішніми валютними ринками.

Страхування валютних ризиків — дії учасників міжнарод­ного бізнесу, спрямовані на усунення можливих збитків від не­сприятливих змін обмінних курсів.

Соціалістичне право — система правових відносин, що осно­вана на марксистських принципах класового суспільства.

Соціально-культурне середовище являє собою сукупність ет­нічних і культурних характеристик населення приймаючих країн, що створюють відповідні національні стереотипи поведінки.

Стратегічне планування — це процес визначення основної лінії діяльності організації, довгострокових цілей і шляхів досяг­нення зазначених цілей.

Стратегія — це взаємозв'язаний комплекс дій, які здійснює фірма для досягнення своїх перспективних цілей з урахуванням майбутнього власного ресурсного потенціалу, а також тенденцій у зміні факторів й обмежень зовнішнього середовища.

Соціальна політика — система заходів, що здійснюються між­народними корпораціями для задоволення соціальних проблем працівників, зокрема відпочинку, виховання дітей, урахування національних традицій і т. ін.

Система контролю — взаємозв'язана сукупність певних ви­дів та інструментів контролю, яка дозволяє виконувати поставлені перед організацією завдання.

Сого-Соша — мережа великих торгових домів Японії, яка має офіси по всьому світу та активно і безперервно шукає можливості розширення експорту.

Сексуальні домагання — неспровоковані сексуальні зазіхання, спроби досягти прихильності та інші словесні і фізичні дії сексуаль­ного характеру, спрямовані на працівника, які справляють вплив на його (її) діяльність і подальшу кар'єру.

Система екологічного менеджменту — сукупність взаємозв'язаних ланок менеджменту в організації, що забезпечу­ють виконання нею заздалегідь прийнятих екологічних зобов'язань відповідно до міжнародних стандартів 180-14000.

«Скляна стеля» — невидимий бар'єр, що перекриває жінкам шлях до вищих посад у бізнесі внаслідок соціальної дискримінації.

Соціальна безвідповідальність — ігнорування організаціями негативних наслідків ведення свого бізнесу для суспільства в ціло­му, включаючи своїх працівників.

Соціальна відповідальність — певний рівень добровільного реагування організації на соціальні проблеми розвитку суспільства.

Теорія інтерналізації міжнародних корпорацій полягає в тому, що ринки проміжних продуктів і напівфабрикатів менш до­сконалі, ніж ринки кінцевої продукції, а тому виготовлення проміж­ної продукції доцільно зосередити всередині компанії, розміщуючи замовлення між окремими відділеннями як у країні походження, так і за кордоном [Buckley, Casson, 1976, p. 33].

Теократичне право — система правових відносин, що ґрун­тується на релігійних заповідях.

Технологічне середовище являє собою сукупність технологіч­них процесів, що використовуються у приймаючих країнах кон­курентами та партнерами по бізнесу для виробництва товарів чи надання послуг.

Транснаціональна корпорація (Transnational Corporation, Multinational Enterprise, Multinational Company, Multinational Corporation) — підприємство, що об'єднує юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та видів діяльності в двох і біль­ше країнах та здійснює проведення взаємозв'язаної політики та спільної стратегії завдяки одному чи кільком центрам прийняття рішень.

Транснаціональна організація характеризується як інтегро­вана мережа, в якій ефективність збалансована з локальною відпо­відальністю з метою досягнення глобальної конкурентоспромож­ності і гнучкості організації шляхом корпоративного навчання та інновацій.

Трансферні ризики — один з видів політичних ризиків, що виникає в процесі перетинання активами міжнародних корпорацій політичних і митних кордонів.

Технічна культура — сукупність знань і навичок працівників щодо науково-технологічних і виробничих аспектів бізнесу і виго-товлюваної продукції, наданих послуг і виконаних робіт.

Трилисникові організації — концепція побудови фірм, висунута відомим англійським дослідником Ч. Хенді в 1989 р., яка поділяє персонал організації на три частини (листки): стрижневих співробіт­ників (кваліфікованих робітників, менеджерів і технічних фахівців), що створюють неповторність компанії і задають напрями її розвитку; контрактних спеціалістів, що виконують важливі допоміжні види робіт; гнучку робочу силу, яка працює неповний робочий день чи залучається на обмежений термін.

Техніка міжнародного контролю — управлінські інструмен­ти, які дозволяють центральному офісу стежити за діяльністю за­рубіжних відділень.

Трансферні витратні ціни — різновид трансферних цін, що визначаються шляхом урахування лише затрат зарубіжного відді­лення на створення продукції (послуги).

Трансферні договірні ціни — різновид трансферних цін, які встановлюються в процесі переговорів представників відділення виробника і відділення споживача міжнародної корпорації.

Трансферні кінцеві ціни — різновид трансферних цін, що ви­значаються шляхом сумування витрат відділення виробника про­дукції та частини кінцевого прибутку, що розподіляється між учас­никами виробничого процесу пропорційно встановленого показника (витрат, заробітної плати і т. ін.).

Трансферні ринкові ціни — різновид трансферних цін, в основі яких — ціни міжнародних ринків на ту чи іншу продукцію.

Трансферні ціни — умовні розрахункові ціни, які встановлю­ються міжнародними корпораціями на продукцію внутрішнього споживання, що поставляється одним відділенням іншому, однак грошові платежі за цими поставками не здійснюються.

Торгова компенсаційна угода — взаємна поставка товарів або взаємне задоволення комерційних інтересів контрагентів у будь-якій іншій формі.

Тратта (вексель) — наказ, виписаний експортером (траттом) для імпортера або ж його агента (трасанта) сплатити у визначений термін певну суму грошей за відвантажені товари.

Управлінські контракти є способом направлення фірмою час­тини свого управлінського персоналу до іншої країни для надання підтримки іноземній фірмі чи виконання спеціалізованих управ­лінських функцій протягом встановленого періоду за певну плату.

Успіхологія — специфічна галузь діяльності, яка поступово на­буває розвитку в Україні і спрямована на формування позитивного іміджу країни шляхом відповідної підготовки офіційних представ­ників, а також керівників приватних підприємств для спілкування з іноземною пресою, з одного боку, та західних партнерів з вітчиз­няними засобами масової інформації — з іншого.

«Управлінська решітка» Блейк—Моутон — кількісно ви­ражена модель, в якій стилі керівництва визначаються за двома факторами: увага до справи і увага до підлеглих.

Хибне коло — сукупність дій в управлінні компанією, що при­зводять до погіршення її стану. Відповідно до концепції Дж. Кол-лінза, це коло містить такі ланки: незадовільні результати, необ-ґрунтовані заходи без глибокого розуміння ситуації (нові програми, напрями, керівники, події, мода, поглинання і т. ін.), зниження потенціалу, подальше погіршення результатів.

Франчайзинг — це особлива форма лізингової угоди, за якої франчайзер не тільки продає інтелектуальну власність (переваж­но торгову марку), а й вимагає суворого дотримання правил ве­дення бізнесу.

Фінансово-промислова група — міжнародне об'єднання, що включає головну компанію фінансової чи промислової орієнтації і численні фірми виробничого, торговельного, маркетингового, фінансового, консалтингового та іншого характеру, пов'язані між собою корпоративною (акціонерною) участю і розташовані в різних країнах.

Факторинг — метод фінансування діяльності компанії шля­хом продажу її боргів.

Форвардний контракт — термінова угода двох сторін на об­мін певної кількості валюти в майбутньому у встановлений час і заздалегідь визначеною ціною.

Форфетинг — метод фінансування придбаних товарів вироб­ничого призначення країнами Центральної і Східної Європи, який ґрунтується на координації форфетером (створеним банками кіль­кох країн підрозділом) діяльності експортерів, імпортерів і фінан­сових інститутів без права регресу до експортера.

Фронтингова позика — переказ коштів від материнської ком­панії до закордонного підрозділу через третю сторону (міжнарод­ний банк) з метою обійти урядові обмеження і досягнути переваг в оподаткуванні.

Функціональна валюта — валюта, в якій здійснюється біль­шість операцій дочірньою компанією.

Ф'ючерсний контракт — стандартизований за цінами, кількіс­тю валюти і терміном виконання форвардний контракт на купівлю іноземної валюти, який може бути багаторазово перепроданий на ф'ючерсному ринку для здійснення дії протилежного характеру до завершення терміну виконання або гарантією виконання збоку біржі по закінченні цього терміну.

Фінансовий лізинг (лізинг з повною окупністю) — один з ви­дів лізингу, коли термін договору дорівнює нормативному терміну служби майна і протягом якого відбувається повна виплата лізин-годавцю вартості майна, яке переходить після цього у власність лізингокористувача.

Форвардні вертикальні ПІІ — один з видів вертикальних ПП, пов'язаний з інвестуванням міжнародної корпорації в ті галузі за­рубіжних країн, які забезпечують продаж у цих країнах продукції, виробленої корпорацією у материнській країні.

Цивілізація — сукупність способів життєдіяльності взаємозв'язаних груп населення, які мають спільні цінності, за­гальні характеристики матеріального, духовного та інтелектуаль­ного життя, політичної і соціальної організації.

Централізований депозитарій — спеціальний орган міжна­родних корпорацій, через який здійснюються операції з готівкою за досконалими технологіями і з відносно невеликими витратами.