13.4. Особливості складання контрактів у міжнародних корпораціях

Основою в проведенні торговельних операцій у міжнародних корпораціях є момент укладання контрактів. Контрактні операції складають близько 70% обсягу угод у міжнародних корпораціях. Тому проблема їх проведення є досить значною.

У міжнародному контексті зовнішньоекономічним договором (контрактом) при проведенні зовнішньоекономічних операцій є матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовніш­ньоекономічної діяльності та їхніх іноземних контрагентів, якщо інше не передбачено законом та міжнародним договором, і спрямо­ване на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав і обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Суб'єкти підпри­ємницької діяльності при складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні порядки, реко­мендації міжнародних органів і організацій. Договір може бути ви­знаний недійсним у судовому або арбітражному порядку, якщо він не відповідає вимогам міжнародних договорів. Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладення, якщо сторони не погодили іншого, і відображаються в умовах договору.

До умов, які мають бути передбачені в договорі (контракті) належать: найменування, номер договору (контракту), дата і місце його укладення; преамбула; предмет договору; кількість і якість товару (обсяги виконанних робіт, надання послуг); базисні умови постачання товарів (прийому/здачі виконаних робіт або послуг);

ціна і загальна вартість договору; умови платежів; умови прийому товару (робіт, послуг); упакування і маркірування; форс-мажорні обставини; санкції і рекламації; арбітраж; юридичні адреси, по­штові і платіжні реквізити сторін.

За домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визна­чатися додаткові умови: страхування, гарантії якості, умови залу­чення співвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, схоронності торгових марок, по­рядок сплати податків, мита, зборів, різних видів захисних застере­жень, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних екземплярів договору (контракту), можливість і поря­док внесення змін і доповнень до договору та ін.

Контракт повинен бути обов'язково завізований, тобто мають бути підписи обох сторін, відбитки печаток. Тільки в цьому ви­падку він має міжнародну законодавчу силу. Вибір валюти і форми розрахунків визначаються за погодженням сторін і фіксується в умовах контракту. При прийнятті платіжного доручення від клі­єнта слід звертати увагу на те, щоб у заяві були зазначені всі необ­хідні реквізити, а саме: повне найменування банку одержувача з обов'язковим зазначенням міста, країни. Слід враховувати, що багато банків світу мають свої коди. Так, банки США об'єднані в єдину банківську мережу - FEDWIRE (код АВА або ROUFING), позначена дев'ятьма знаками; банки Німеччини - BLZ - вісьмома знаками; банки Англії - SORT CODE - чотирма знаками; повне найменування одержувача; мета платежу із зазначенням номера і дати контракту.

Порядок здійснення банками контролю за своєчасністю роз­рахунків по експортних, імпортних операціях клієнтів полягає в тому, що вони зобов'язані вимагати від своїх клієнтів повну інфор­мацію про експортні, імпортні операції, розрахунки по яких остан­ні здійснюють через ці банки. Банк зобов'язаний при перерахуванні резидентом коштів на користь нерезидента, при надходженні від нерезидента коштів резиденту вимагати від останнього копії: дого­вору з нерезидентом, акта та інших документів, що підтверджують здійснення експорту (імпорту) продукції, виконання робіт (надання послуг), здійснення експорту прав власності та інших документів, необхідних банку для контролю за своєчасністю розрахунків по експортних, імпортних операціях його клієнта.

Таким чином, контрактні операції підвищують ефективність діяльності міжнародних корпорацій. Вони визначають умови пла­тежу, час, обсяг поставки товару, форми розрахунків та ін. Контр­актні операції, як і міжнародні розрахунки, відіграють визначаль­ну роль при формуванні торговельної діяльності компанії.

 

Питання для самоконтролю

Охарактеризуйте методи здійснення міжнародних торго­вельних операцій.

Які форми торговельних операцій використовують міжна­родні корпорації?

Яка роль посередницьких організацій при проведенні між­народних торговельних операцій?

Дайте характеристику нетрадиційних методів фінансування міжнародними корпораціями експортних операцій.

Які існують види страхування експортних операцій?

У чому полягає сутність державної підтримки експортних операцій?

Якими особливості оформлення контрактів у міжнародних корпораціях?

Які існують види експортних ризиків при довгострокових угодах?

Назвіть способи страхування експортних ризиків при дов­гострокових угодах.

10.       У чому полягають основні відмінності форфейтинга від
факторинга?

 

Тести

1. Метод міжнародної торгівлі це:

а)         постачання заздалегідь погоджених видів продукції, які орі-
єнтована на специфічні вимоги конкретного іноземного споживача.

б)         встановлення прямих зв'язків між виробником і кінцевим
споживачем.

в)         організаційна форма і порядок здійснення зовнішньоторго-
вельної операції;

г)         джерелом первинної інформації про рівень якості та конку-
рентоспроможності товарів.

Який із цих методів проведення торговельних операцій не належить до основних:

а)         прямий метод торгівлі;

б)         арбітражний метод торгівлі;

в)         метод торгівлі через посередників;

г)         немає правильної відповіді.

Переваги прямого методу продажів:

а)         дозволяє експортерам встановлювати тісні контакти з іно-
земними споживачами;

б)         наявність високого ступеня ризику;

в)         необхідність залучення персоналу високої комерційної ква-
ліфікації;

г)         немає правильної відповіді.

Основна функція методу проведення торгових операцій через посередників це:

а)         пошук іноземного контрагента;

б)         підготовка та укладання договору;

в)         кредитування сторін і надання гарантій оплати товару по-
купцем;

г)         поєднання продавців і покупців.

Недоліком методу торгівлі через посередників є:

а)         підвищення прибутку за рахунок прискорення обігу капі-
талу;

б)         торгові посередники мають стійкі ділові зв'язки з банками;

в)         позбавлення експортером безпосередніх контактів з ринками

збуту;

г)         підвищують оперативність збуту.

Скільки виділяють форм торговельних операцій міжнарод­них корпорацій:

а)         3;

б)         4;

в)         6;

г)         2?

Які з наведених визначень належать до особливостей ко­мерційних операцій міжнародних корпорацій:

а)         торговельні операції являють собою завершальну, обслуго-
вуючу фазу міжнародного бізнесу;

б)         комерційні операції міжнародних корпорацій здійснюються
у багатьох валютах;

в)         торговельні операції здійснюються на багатьох національних
ринках;

г)         всі відповіді правильні.

На скількох принципах базується стратегія експорту:

а)         4;

б)         5;

в)         6;

г)         7?

Експортне фінансування це:

а)         залучення, забезпечення і використання фінансових коштів
з метою здійснення експортної угоди;

б)         торгові операції купівлі - продажу, а в широкому розумінні
- будь-яка бізнес-операція;

в)         здійснення купівлі і продажу товарів через торговельно-по-
середницьку ланку на основі укладання договору з торговим по-
середником;

г)         немає правильної відповіді.

Основна мета діяльності торгово-посередницької фірми:

а)         уникнення ризиків експортерами;

б)         отримання прибутку;

в)         задоволення потреб споживачів;

г)         збільшення товарообороту.

Торгові дома це:

а)         транснаціональні корпорації конгломератного типу, які по-
ряд із зовнішньоторговельною компанією включають виробничі,
банківські, страхові, транспортні, роздрібні та інші фірми;

б)         торгові підприємства, що закуповують за власний рахунок
товари на внутрішньому ринку, а потім перепродують їх від свого
імені за кордоном;

в)         торгові підприємства, що закуповують за власний рахунок
за кордоном товари, а потім продають їх на внутрішньому ринку
промисловим, оптовим і роздрібним торговцям;

г)         фірми, які зазвичай знаходяться в країні імпортера і здій-
снюють в основному імпортні операції з купівлі-продажу товарів
від власного імені і за свій рахунок на основі угоди про надання їм
права на продаж.

Експортні фірми це:

а)         транснаціональні корпорації конгломератного типу, які по-
ряд із зовнішньоторговельною компанією включають виробничі,
банківські, страхові, транспортні, роздрібні та інші фірми;

б)         торгові підприємства, що закуповують за власний рахунок
товари на внутрішньому ринку, а потім перепродують їх від свого
імені за кордоном;

в)         торгові підприємства, що закуповують за власний рахунок
за кордоном товари, а потім продають їх на внутрішньому ринку
промисловим, оптовим і роздрібним торговцям;

г)         фірми, що зазвичай знаходяться в країні імпортера і здій-
снюють в основному імпортні операції з купівлі-продажу товарів
від власного імені і за свій рахунок на основі угоди про надання їм
права на продаж.

Імпортні фірми це:

а)         транснаціональні корпорації конгломератного типу, які по-
ряд із зовнішньоторговельною компанією включають виробничі,
банківські, страхові, транспортні, роздрібні й інші фірми;

б)         торгові підприємства, що закуповують за власний рахунок
товари на внутрішньому ринку, а потім перепродують їх від свого
імені за кордоном;

в)         торгові підприємства, що закуповують за кордоном за влас-
ний рахунок товари, а потім продають їх на внутрішньому ринку
промисловим, оптовим і роздрібним торговцям;

г)         фірми, що зазвичай знаходяться в країні імпортера і здій-
снюють в основному імпортні операції з купівлі-продажу товарів
від свого імені і за власний рахунок на основі угоди про надання
їм права на продаж.

Дистриб'ютори це:

а)         транснаціональні корпорації конгломератного типу, які по-
ряд із зовнішньоторговельною компанією включають виробничі,
банківські, страхові, транспортні, роздрібні та інші фірми;

б)         торгові підприємства, що закуповують за власний рахунок
товари на внутрішньому ринку, а потім перепродують їх від свого
імені за кордоном;

в)         торгові підприємства, що закуповують за кордоном за влас-
ний рахунок товари, а потім продають їх на внутрішньому ринку
промисловим, оптовим і роздрібним торговцям;

г)         фірми, що зазвичай знаходяться в країні імпортера і здій-
снюють в основному імпортні операції з купівлі-продажу товарів
від свого імені і за власний рахунок на основі угоди про надання
їм права на продаж.

Міжнародні товарні біржі це:

а)         постійно діючий оптовий ринок декількох країн, на якому
укладаються угоди купівлі-продажу широкого асортименту си-
ровинних і продовольчих товарів, що відповідають уніфікованій
системі стандартних вимог до товарів;

б)         спеціально організовані, періодично діючі в певних місцях
ринки, на яких шляхом публічних торгів в обумовлені терміни та
в спеціально визначеному місці проводиться продаж раніше огля-
нутих товарів, що переходять у власність покупця, який запропо-
нував найвищу ціну;

в)         міжнародна економічна виставка зразків, яка незалежно
від її назви у відповідності з традиціями країни, на території якої
він проводиться, являє собою великий ринок товарів широкого
вжитку та /або обладнання, діє у визначені терміни протягом об-
меженого періоду в одному і тому ж місці та на якій експонентам
дозволяється представляти зразки своєї продукції для укладання
торговельних угод у національному та міжнародному масштабах;

г)         немає правильної відповіді.

 

Література

1. Дахно 1.1. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства: Навч. посіб. - К.: ЦУЛ., 2006. - 304 с.

Кириченко О. А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяль­ності: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 384 с.

Кузьмін О., Мельник О. Японський менеджмент: особливості функціонального підходу. // Регіональна економіка - 2002, № 1.

Майер Д. М., Олесневич Д. Міжнародне середовище бізнесу: конкуренція та регулювання у глобальній економіці. - К.: Либідь,

2002. - 352 с.

Михайлова Л. І. Міжнародний менеджмент: Навч. посіб. -К.: ЦУЛ., 2007. - 200 с.

Панченко С. Г. Міжнародний менеджмент: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2004. - 468 с..

Пивоваров С. З., Тарасевич Л. С., Майзель А. И. Между­народный менеджмент. - СПб.: Питер, 2001.

Радченко В. В. Международный менеджмент. — К., 2000.

Хміль Ф. І. Основи менеджменту: Підруч. — К.: Академви-дав, 2003. - (Альма - матер).

10.       Чернега О. Б. Міжнародний менеджмент: Навч. посіб. - К.,
ЦУЛ., 2006. - 592 с.