5.1. Сутність кроскультурного менеджменту. Концепції культури в кроскультурному менеджменті

Національна ділова культура суттєво впливає на різні ас­пекти життєдіяльності організації - на підходи до керівництва і ставлення до влади, стиль ведення переговорів, сприйняття та виконання законів, планування, форми і методи здійснення контролю, особисті та групові стосунки людей і т.ін. Велика кіль­кість існуючих в різних країнах національних ділових культур, зростаюча відкритість ринків, глобалізаційні тенденції в світовій економіці викликають необхідність різноаспектного дослідження та урахування в практичній діяльності кроскультурної специфіки ведення бізнесу.

Знання систем цінностей, поведінкових моделей і стереотипів, розуміння національних та інтернаціональних особливостей по­ведінки людей в різних країнах суттєво підвищують ефективність управління, дають можливість досягти взаєморозуміння під час ділових зустрічей та переговорів, вирішити конфліктні ситуації та запобігти виникненню нових. Саме тому управління фірмою, яке відбувається на межі двох і більше різних культур, викликає значний інерес і серед науковців, і серед практиків та виділяється сьогодні в окрему галузь міжнародного менеджменту - кроскуль-турний менеджмент.

Кроскультурний менеджмент - це управління відносинами, що виникають на межі національних і організаційних культур, дослідження причин міжкультурних конфліктів та їх нейтраліза­ція, з'ясування і використання при управлінні організацією зако­номірностей поведінки, властивих національній діловій культурі.

Ефективний кроскультурний менеджмент означає спільне з представниками інших культур ведення бізнесу, засноване на визнанні та повазі кроскультурних відмінностей та формуванні спільної корпоративної системи цінностей, які б сприймались і ви­знавались кожним членом багатонаціонального колективу. Мова йде про формування специфічної корпоративної культури, яка б виникала та базі національних ділових культур, гармонійно по­єднувала в собі окремі аспекти культури кожної нації, але не по­вторювала повністю жодної з них.

Під національною культурою ми розуміємо стійку сукупність цінностей, переконань, норм, традицій та стереотипів, прийнятих в даній країні і засвоєних особистістю.

Герт Хофстеде, один із найавторитетніших фахівців в галузі кроскультурного менеджменту, охарактеризував культуру як про­цес колективного програмування розуму, який відрізняє членів однієї групи людей від іншої. Основним елементом у цьому про-

 

 

цесі є система цінностей, яка є своєрідним «хребтом» культури. «Джерела програмування розуму кожної людини створюються соціальним середовищем, в якому вона виховується та набуває життєвого досвіду. Це програмування розпочинається в сім'ї, продовжується на вулиці, в школі, компанії друзів, на роботі.», - говорить Хофстеде.

Культура - багатоаспектне явище. Вона має декілька рівнів і обумовлює психологію, свідомість і поведінку людини.

 

І     Рівні культури І

 

1. Національний (суспільство)

 

2. Інституційний (професія)

 

3. Організацій­ний (компанія)

 

4. Індивідуальний (людина)

 

Рис. 5.1. Рівні культури

Культурна обумовленість досягається через вплив культури на людину на різних рівнях: сім'ї, соціальної групи, географічно­го регіону, професійного та національного оточення. Результатом впливу є формування національного характеру та менталітету, які визначають специфічність систем організації та управління бізнесом в тій чи іншій країні.

Культура - системна, різнопланова категорія, яка включає в себе економічну, правову, політичну, ділову та інші види (під­системи) культури. Предметом кроскультурного та міжнародного менеджменту є передусім ділова культура.

Ділова культура - це система формальних та неформальних правил і норм поведінки, звичаїв, традицій, індивідуальних та групових інтересів, особливостей поведінки працівників, стилю керівництва і т.ін. в організаційних структурах різних рівнів. Національна ділова культура включає норми та традиції ділової етики, нормативи й правила ділового етикету і протоколу. Вона завжди відображає норми, цінності та правила, властиві даній на­ціональній культурі.

Національна ділова та корпоративна культури тісно взаємоді­ють між собою. Культурні відмінності виявляються в усіх сферах організаційної діяльності, тому менеджери повинні так розробити тактику ведення справ і власної поведінки, щоб через повагу, розу-міня та урахування культурних особливостей місцевого населення досягти успіху в кожній країні, а ділове спілкування було взаємо­вигідним. Адже люди, які належать до різних культур, можуть працювати в одній організації, мати спільну кінцеву мету, але різні погляди на способи, методи і взаємодію в ході її досягнення. Тому поведінка одних здається неправильною, нераціональною іншим. І завдання міжнародних менеджерів полягає ааме в тому, щоб спри­яти успішному спілкуванню: визначати пріоритети, раціональні підходи, керувати поведінкою працівників і спрямовувати її від­повідно до основних принципів міжнародного співробітництва. Менеджери повинні забезпечити чітку взаємодію всіх структурних підрозділів, філій, людей в кожній робочій групі і між ними, на­лагодити взаємодію із зовнішніми організаціями, інфраструкту­рою. Крім того, вони мають сприяти виконанню планів не тільки в рамках окремо взятих ринків, а й в глобальному економічному просторі. В умовах взаємодії, взаємопроникнення різних ринків менеджмент має бути чутливим до зіткнення, взаємодії і взаємо­проникнення різних культур.

З розширенням міжнародної діяльності та впливу на зарубіж­них ринках в різних сферах діяльності компанії суттєво зростає кількість нових клієнтів і партнерів. Нагальними стають два за­вдання:

1. Зрозуміти культурні відмінності між «нами» і «ними» та форми їх прояву.

2. Виявити подібні риси між культурами і намагатись вико­ристовувати їх для досягнення власного успіху.

Отже, зрозуміло, що успіх на нових ринках багато в чому за­лежить від культурної пристосованості фірми, її працівників: тер­пимості, гнучкості, уміння цінувати переконання інших. Якщо цього дотримуватись, то очевидно, що успішні ідеї можуть бути застосовані до міжнародної практики і будуть ефективнішими.

Як відомо, перші дослідження взаємодії національних ділових культур базувалися на індивідуальних спостереженнях та досвіді бізнесменів-практиків і консультантів з міжнародних питань і час­то формулювалися у вигляді правил ведення міжнародного бізнесу:

Поганих культур не буває! Бувають просто різні культури.

У міжнародному бізнесі продавець (експортер) повинен під-лаштовуватися під культуру та традиції покупця (імпортера).

Приїжджі, гості повинні пристосовуватися до місцевої культури, традицій та звичаїв.

Не можна протиставляти і порівнювати місцеву культуру та культуру власної країни.

Не можна засуджувати іншу культуру, глузувати з її проявів.

Ніколи не слід припиняти спостерігати і навчатися.

Необхідно бути максимально терплячим з партнером і тер­пимим до нього.

С. Робінсон виділяє три основні підходи до визначення ролі культурного фактора в міжнародному бізнесі і відповідно до них -концептуальні напрями кроскультурних досліджень:

Універсалістський підхід - базується на тому, що всі люди більш-менш однакові, базові процеси спільні для всіх. Культура визначає тільки те, як вони проявляться, якої наберуть форми. Тому всі культури також в своїй основі однакові і не можуть суттєво впливати на ефективність ведення бізнесу. Універсалістський підхід акцентує увагу на спільних, подібних рисах управлінської діяльності в різних країнах.

Економіко-кластерний підхід - визнає відмінності націо­нальних культур, але не визнає важливості їх урахування при ве­денні міжнародного бізнесу. Пояснює наявність спільних рис та відмінностей в національних системах менеджменту досягнутим рівнем економічного розвитку. Вважається, що менеджери між­народних компаній повинні аналізувати в першу чергу економічні, а не культурні особливості ведення бізнесу в різних країнах.

3. Культурно-кластерний підхід - базується на визнанні бага­тогранного впливу національної культури на менеджмент і бізнес, необхідності урахування цього впливу і використання переваг між-культурної взаємодії для підвищення ефективності міжнародної діяльності компанії.

Всі ці підходи збагачують наше розуміння процесів управління в кроскультурному контексті.