1.2. Підприємництво як сучасна форма господарювання

Основними факторами виробництва є земля, праця, капітал, підприємницький потенціал (потенційна можливість максималь- но ефективно використовувати сукупності кадрових, матеріаль- них і нематеріальних ресурсів). Формування і використання цьо- го     потенціалу     –     це     практично     і     є     суттю     поняття

«підприємництво», яке заведено вважати особливою сферою ви-

робничо-господарської або іншої діяльності з метою одержання

певного зиску.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, на власний ри-

зик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами госпо-

дарювання (підприємцями) з метою одержання економічних і со-

ціальних  результатів  та  одержання  прибутку.  Підприємницька

діяльність – це діяльність, яка здійснюється від свого імені, на

власний ризик і під особисту майнову відповідальність окремої

фізичної особи – підприємця або юридичної особи – підприємст-

ва (організації).

Основними функціями підприємницької діяльності є:

1)         творча – генерування й активне використання новаторських

ідей і пілотних проектів, готовність до виправданого ризику та

вміння ризикувати в бізнесі (підприємництві);


2)    ресурсна – формування й продуктивне використання вла- сного капіталу, а також інформаційних, матеріальних і трудових ресурсів;

3)         організаційно-супровідна – практична організація маркетингу,

виробництва, продажу, реклами та інших господарських справ.

Підприємницька діяльність може здійснюватися без викорис-

тання  і  з  використанням  найманої  праці,  без  створення  або  з

утворенням юридичної особи.

Важливо  усвідомити,  що підприємництво  завжди  має здійс-

нюватися за науково обґрунтованими принципами. До цих прин-

ципів належать:

1)         вільний вибір видів підприємницької діяльності;

2)         самостійне формування програми діяльності, вибір поста-

чальників та споживачів продукції, що виробляється, залучення

матеріально-технічних,   фінансових   та   інших   видів   ресурсів,

встановлення цін на продукцію та послуги;

3)         вільний найм робочої сили;

4)         комерційний розрахунок та власний комерційний ризик;

5)         вільне  розпорядження  прибутком,  що  залишився  після

сплати податків, борів та інших платежів;

6)         самостійне  здійснення  зовнішньоекономічної  діяльності,

використання належної частки валютної виручки на власний роз-

суд.

Підприємництво як форма переважно ініціативної діяльності

може започатковуватися й функціонувати у вигляді будь-яких її

видів (виробничої та торговельної діяльності, посередництва, на-

дання послуг тощо). Поряд з цим завжди виокремлюються інди-

відуальна й колективна форми підприємницької діяльності, тобто

такі можливі види останньої, як: а) малий бізнес (мале підприєм-

ництво), що базується на особистій власності або оренді майна;

б) спільне підприємництво (партнерство), засноване на колектив-

ній власності; в) корпоративне підприємництво, матеріальною основою

якого служить акціонерна власність.

Традиційно  існують  дві  моделі  підприємницької  діяльності:

класична та інноваційна  модель підприємництва.  Класична мо-

дель підприємницької діяльності незмінно орієнтується на найе-

фективніше використання наявних ресурсів підприємства (орга-

нізації).   За   такої   моделі   дії   підприємця   чітко   окреслено:

аналітична оцінка наявних ресурсів; виявлення реальних можли-

востей досягнення поставленої мети бізнесової діяльності; вико-

ристання саме тієї реальної можливості, яка здатна забезпечити

максимально ефективну віддачу від наявних фінансових, матері-


альних і нематеріальних ресурсів. Інноваційна модель підприєм- ництва передбачає  активне використання  переважно  інновацій- них організаційно-управлінських, техніко-технологічних і соціа- льно-економічних   рішень  у  сфері  різномасштабного   бізнесу. Тому практична реалізація цієї підприємницької моделі має спи- ратися на таку послідовно здійснювану систему дій: 1) науково об- ґрунтоване формулювання головної підприємницької мети; 2) усе- бічна   оцінка   зовнішнього   ринкового   середовища   з   погляду пошуку альтернативних можливостей реалізації запропонованої підприємницької ідеї; 3) неупереджена порівняльна оцінка влас- них матеріально-фінансових ресурсів і спрогнозованих можливо- стей; 4) конструктивний пошук зовнішніх додаткових джерел ві- дповідних видів ресурсів (за потреби); 5) ґрунтовний аналіз потенційних можливостей конкурентів у відповідній ніші ринку;

6) практична реалізація завдань інноваційного характеру згідно з прийнятою концепцією підприємницької діяльності.

Правильне розуміння сутності підприємницької діяльності випливає із визначення її значення для функціонування ефектив- ної системи господарювання. Воно (значення) полягає у тім, що

підприємництво: по-перше, служить головним структурних змін у

системі господарювання; по-друге, створює живильне середови-

ще для конкуренції і завдяки цьому стає своєрідним каталізато-

ром соціально-економічного  розвитку  країни в цілому; по-третє,

сприяє  найефективнішому  використанню  інвестиційних,  матеріа-

льних і нематеріальних ресурсів; по-четверте, забезпечує належ-

ну мотивацію високопродуктивної праці.