8.2. Фундаментальний аналіз фінансових інвестицій

Оцінювання інвестиційної привабливості фірм-емітентів і конкретних цінних паперів здійснюють по-різному. Один підхід, з точки зору їхньої ринкової кон’юнктури, ґрунтується на ви- вченні динаміки ринкових цін. Другий підхід, що надає якісну характеристику цінному паперу, спирається на дослідження фі- нансово-економічного стану фірми-емітента.

Відтак сформувалися два протилежні напрями стосовно аналі-

зу інструментів ринку цінних паперів. Прихильники першого напря-


му (техноаналітики) заснували школу технічного аналізу, корис-

тувачі другого – школу фундаментального аналізу.

Для фундаментальних  аналітиків  першочерговим  є оцінювання

доходів емітента, його стану на ринку насамперед на підставі по-

казників обсягів продажу, активів і пасивів, дохідності та іншої

інформації,  яка  характеризує  ефективність  діяльності  емітента.

Базою аналізу є баланси, звіти про фінансові результати, інші ін-

формативні матеріали, які публікує товариство. Вивчають також

досвід управління компанією, склад керівних органів. Ці досить

трудомісткі дослідження дають підстави для висновку: завищено

чи  занижено  фактичну  вартість  (ринкову  ціну)  цінного  папера

порівняно зі справжньою вартістю активів, майбутніми прибут-

ками корпорації тощо. За допомогою фундаментального аналізу

здійснюють  прогнозування  доходу,  який  визначається  майбут-

ньою вартістю акції і тому в подальшому може впливати на рин-

кову ціну. Дані прогнозу є підґрунтям для рекомендацій стосовно

купівлі та продажу ринкових інструментів.

Фундаментальні аналітики переважно аналізують розмір сукупного

доходу  на цінні  папери  впродовж  тривалого  часового  періоду,

зосереджуючись на рівні дивідендів і можливостях зростання ри-

нкової ціни акції (капіталу). Вони зазвичай зважають на довгот-

ривалу перспективу, намагаючись визначити вартість акцій. Ана-

лізуючи  чинники,  що  впливають  на  результати  роботи  фірм-

емітентів, аналітики водночас глибоко вивчають різноманітні причи-

ни руху ринку цінних паперів загалом, зокрема й вплив позарин-

кових чинників.

Фундаменталістський підхід виходить із можливості отримати

в будь-який час відомості щодо фінансових активів, які ще не на-

дійшли на ринок і не вплинули на ціни. Фундаменталісти-фахівці

впевнені, що такі відомості принципово існують, тому з огляду

на них можна отримати відчутні додаткові доходи на вкладений

капітал.

Фундаменталістській  підхід  до  аналізу  фірм-емітентів  буває

кількісним  та якісним.  Кількісний  аналіз  спрямований  на ви-

вчення даних фінансової звітності, яка публікується, іншої інфо-

рмації стосовно показників діяльності; якісний – на вивчення так

званих нематеріальних чинників (goodwill (ділову репутацію фі-

рми), товарні знаки, торгові марки). Переважна більшість фунда-

ментальних аналітиків вважає, що найістотнішим для інвестора є

з’ясування  рівня  доходу  на  акції  фірми-емітента  й  дивідендів.

Проведення кількісного аналізу передбачає дослідження  динаміки

доходів. Кількісний аналіз змін цього показника слід поєднувати


з оцінюванням впливу багатьох якісних чинників, які прямо чи опосередковано впливають на нього. Серед впливових чинників варто вирізнити зростання цін на продукцію та обсягів виробниц- тва, введення в дію нових потужностей, вартість проданої продук- ції, витрати реалізації та управління, проникнення на нові ринки, рекламу, зміну циклів ділової активності.

З метою оцінювання вартості акцій та облігацій застосовують метод капіталізації доходів, який стосовно акцій ще називають методом дисконтованих дивідендів. Сутність цього методу поля- гає у тому, що вартість цінного папера розглядають як теперіш- ню вартість його майбутніх доходів (для акцій – дивідендів). От- же, для визначення поточної ціни фінансових активів слід дисконтувати майбутні грошові потоки до теперішньої вартості за ставкою, яка враховуватиме всі аспекти ризику або невизначено- сті майбутніх доходів.

До  інструментарію  фундаментального  аналізу  належить  ме- тод фінансових коефіцієнтів, який широко застосовують під час оцінювання становища емітента на ринку цінних паперів. Утім недоліком методу фінансових коефіцієнтів є те, що він враховує лише кількісні дані. Тому використання фінансових коефіцієнтів без якісного аспекту фундаментального аналізу не завжди вможлив- лює правильні висновки. Розглянемо фінансові коефіцієнти, які най- частіше застосовують у практиці фундаментальні аналітики.

Чистий прибуток на одну просту акцію (Earnings Per Share (EPS)) як відношення чистого прибутку, зменшеного на величину дивідендів за привілейованими акціями до загальної кількості простих акцій, значною мірою впливає на ринкову ціну акцій. Головний його недолік – неможливість зіставлення через неодна- кову ринкову вартість акцій різних компаній-емітентів.

Коефіцієнт «ціна – дохід» (Price/Earnings Ratio (P/E)) є інди- катором попиту на акції компанії. Він показує, скільки згодні платити інвестори в даний момент за одиницю прибутку на ак- цію. Відносно високе зростання цього показника в динаміці за- свідчує, що інвестори очікують прискореного зростання прибут- ку цієї фірми порівняно з іншими. Цей показник можна використовувати у просторових (міжгосподарських) зіставленнях. Компаніям, які мають відносно високу сталість економічного зростання, притаманні високі значення показника «ціна – дохід».

Коефіцієнт дивідендної віддачі (Dividend Yield) у компаніях, що розширюють свою діяльність шляхом капіталізації більшої частини прибутку, відносно невеликий. Він характеризує відсо- ток повернення коштів на капітал, вкладений в акції фірми (пря-


мий ефект), і визначається як відношення дивіденду за акцією до ринкової ціни акції. Спостерігається також побічний ефект, що виявляється в зміні ринкової ціни акцій фірми-емітента.

Коефіцієнт дивідендних виплат, або дивідендний вихід (Dividend Payout) вказує на можливі зміни в попиті на акції за умов «ведмежого» ринку. Курс акцій з вищим рівнем цього кое- фіцієнта падає у відсотковому відношенні менше, ніж курс акцій з нижчим рівнем цього показника. Коефіцієнт дивідендних  ви- плат – це частка чистого прибутку, сплачена власниками акцій у вигляді дивідендів. Визначається як відношення прибутку для сплати дивідендів до чистого прибутку. Значення коефіцієнта залежить від інвестиційної політики фірми. Із цим показником тісно пов’язаний коефіцієнт реінвестування прибутку, який хара- ктеризує його частку, реінвестовану у розвиток виробничої дія- льності. Сума значень показника дивідендного виходу й коефіці- єнта реінвестування прибутку дорівнює одиниці.

Коефіцієнт «ціна – балансова вартість» (Priсe-Book/Value (Р/В)) характеризує відношення ринкової ціни акції до її балансо- вої ціни – частки власного капіталу фірми, що припадає на одну акцію. Балансова ціна (вартість) акції складається з її номінальної вартості (тобто вартості, за якою акція врахована в акціонерному капіталі), частини емісійного прибутку (накопичуваної різниці між ринковою ціною акцій у момент їх продажу та їхньою номіналь- ною вартістю) і частини прибутку, накопичуваного та вкладеного в розвиток фірми. Значення коефіцієнта Р/В більше одиниці озна- чає, що інвестори, купуючи акцію, здатні дати за неї ціну, що пе- ревищує облікову оцінку реального капіталу, який припадає на акцію (переоцінені акції). Значення Р/В менше одиниці розгляда- ється як свідчення недооціненості акції.