7.4. Подрібнення підприємства

До  розукрупнення  підприємства  (поділ,  виокремлення)  вда-

ються у таких основних випадках:

1. Якщо в підприємства поряд із прибутковими секторами дія-

льності  є багато  збиткових  виробництв.  Метою  розукрупнення при цьому є виокремлення підрозділів, які є санаційно спроможними,

і їх подальше фінансове оздоровлення, зокрема й за допомогою приватизації.  Структурні  підрозділи,  які не підлягають  санації,

залишаються в організаційній структурі підприємства, яке з ча-

сом оголошується банкрутом.

2. У разі високого рівня диверсифікації сфер діяльності підп-

риємств, які підлягають санації. Якщо до таких підприємств ви-

являють інтерес кілька інвесторів (санаторів), котрі цікавляться

різними ділянками виробництва, то в результаті розукрупнення,

кожний з інвесторів може вкласти кошти в ту сферу, яка його

найбільш приваблює, не обтяжуючи себе при цьому не профільними

виробничими структурами.

3. Коли йдеться про передприватизаційну підготовку державних

підприємств з метою підвищення їх інвестиційної привабливості.

4. За рішенням антимонопольних органів. Якщо підприємство

– монопольне утворення зловживає монопольним становищем на

ринку, може бути прийняте рішення про примусовий його поділ.

Підприємство-монополіст,  яке  підлягає  примусовому  розук-

рупненню,  реорганізується  самостійно  (за умови, що зазначене

монопольне утворення на ринку ліквідується). Примусовий поділ

не застосовується в разі:

а) неможливості  організаційного  або  територіального  відо-

кремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних

одиниць;

б) наявності   тісного   технологічного   зв’язку   підприємств,

структурних  підрозділів  чи структурних  одиниць  (якщо  частка

внутрішнього обороту в загальному обсязі валової продукції під-

приємства становить менш як 30 %).

Поділ – це спосіб реорганізації, який полягає в тому, що юри-

дична особа припиняє свою діяльність, а на її базі створюється кілька

нових підприємств, оформлених у вигляді самостійних юридич-

них осіб. Поділом акціонерного  товариства  визнається  припи-

нення  акціонерного  товариства  з  передачею  усіх  його  прав  та

обов’язків більше ніж одному новому акціонерному товариству-

правонаступнику  згідно  з  розподільним  балансом.  Акціонерне


товариство може ділитися лише на акціонерні товариства. Нагля- дова рада акціонерного товариства, що припиняється шляхом по- ділу, виносить на затвердження загальних зборів акціонерів пи- тання  про  припинення  товариства  шляхом  поділу,  порядок  і умови поділу, створення товариств-правонаступників і порядок конвертації акцій товариства, що припиняється, в акції створю- ваних товариств, затвердження розподільного балансу. Загальні збори акціонерів товариства, що припиняється шляхом поділу, ухвалюють рішення про припинення товариства шляхом поділу, затверджують порядок і умови поділу, створення нових това- риств, порядок конвертації акцій товариства, що припиняється, в акції  створюваних  товариств,  затверджують  розподільний  ба- ланс. Загальні збори кожного створюваного акціонерного товари- ства ухвалюють рішення про затвердження статуту і утворення ор- ганів товариства.

Розміщення акцій товариств-правонаступників повинно здійс- нюватися із збереженням співвідношення, що було між акціоне- рами у статутному капіталі акціонерного товариства, що припи- нилося шляхом поділу. Кожен акціонер товариства, що припинилося, отримує акції кожного з товариств-правонаступників. Не підлягають конвертації акції товариства, що припиняється шляхом поділу, викуплені цим товариством. Такі акції підляга- ють анулюванню в порядку, встановленому ДКЦПФР. Товарист- во-правонаступник несе субсидіарну відповідальність за зо- бов’язаннями акціонерного товариства, діяльність якого припиняється шляхом поділу, що виникли до поділу та перейшли до іншого акціонерного товариства-правонаступника. Якщо акці- онерних товариств-правонаступників, які несуть субсидіарну від- повідальність, два чи більше, вони несуть таку відповідальність солі- дарно.

Процедура поділу акціонерних товариств здійснюється у ана-

логічному порядку, як і при злитті.

Реорганізація підприємства поділом характеризується такими

особливостями:

1. У рішенні про реорганізацію неодмінно мають бути поло-

ження, які визначають спосіб розподілу між правонаступниками

сум статутного, резервного та інших фондів, що становлять капі-

тал підприємства.

2. Угода про реорганізацію укладається між групами заснов-

ників підприємств, які створюються в результаті поділу.

3. У підготовці  установчих  документів  кожного  новостворе-

ного підприємства має бути враховано, що воно утворюється по-


ділом і перебирає на себе у відповідній частині майнові права та обов’язки реорганізованого підприємства,

4. Підприємствами-правонаступниками та підприємством, яке реорганізується, підписується роздільний баланс.

5. Угода про реорганізацію поділом має містити:

1) повний перелік та обсяг активів і пасивів балансу, що під-

лягають передачі кожному правонаступнику;

2) строк складання  розподільного  балансу  з розшифруваннями

кожної статті цього балансу.

6. Якщо кількість засновників підприємства, котре реорганізу-

ється, менша за кількість підприємств, що створюються в результаті

поділу, то частка кожного засновника в його статутному фонді

відповідним чином розподіляється між новоствореними підпри-

ємствами. Кожен із засновників стає співзасновником усіх (або де-

яких) із підприємств-правонаступників.  Внесками  засновників  до

статутного  фонду  таких  підприємств  є їх частки  у статутному

фонді підприємства, що реорганізується.

Реорганізація  виділенням  передбачає,  що  частина  активів  і

пасивів підприємства, яке реорганізується, передається правона-

ступнику або кільком правонаступникам, утворюваним унаслідок

реорганізації.   Підприємство,   що   реорганізується,   продовжує

свою фінансово-господарську діяльність. Воно не втрачає стату-

су юридичної особи, а лише вносить зміни до установчих доку-

ментів згідно з чинним законодавством.

Виділом акціонерного товариства визнається створення одно-

го чи кількох акціонерних товариств із передачею йому (їм) згід-

но з розподільним балансом частини прав та обов’язків акціонер-

ного  товариства,  з  якого  здійснюється  виділ,  без  припинення

такого акціонерного товариства. З акціонерного товариства може

виділитися лише акціонерне товариство. Наглядова рада акціоне-

рного  товариства,  з якого  здійснюється  виділ,  виносить  на  за-

твердження загальних зборів акціонерів товариства питання про

виділ, порядок і умови виділу, створення нового товариства (то-

вариств), конвертацію  частини акцій товариства, з якого здійс-

нюється виділ, в акції створюваного товариства (розподіл акцій

створюваного  товариства  серед  акціонерів  товариства,  з  якого

здійснюється  виділ,  придбання  акцій  створюваного  товариства

самим товариством, з якого здійснюється виділ) і порядок такої

конвертації (розподілу, придбання), затвердження розподільного

балансу.

Загальні  збори  акціонерів  товариства,  з  якого  здійснюється

виділ,  ухвалюють  рішення  про  виділ,  порядок  і умови  виділу,


створення нового товариства (товариств), конвертацію частини акцій товариства, з якого здійснюється виділ, в акції створювано- го товариства (розподіл акцій створюваного товариства серед акціо- нерів товариства, з якого здійснюється виділ, придбання акцій створюваного товариства товариством, з якого здійснюється ви- діл) і порядок такої конвертації (розподілу, придбання), затвер- дження розподільного балансу. Загальні збори акціонерів кожного створюваного акціонерного товариства ухвалюють рішення про за- твердження статуту і утворення його органів.

Розміщення акцій товариства, що виділилося, здійснюється із збереженням співвідношення, що було між акціонерами в статутному капіталі товариства, з якого здійснено виділ. Акції товариства,  з  якого  здійснюється  виділ,  викуплені  товарист- вом, не можуть передаватися до складу активів товариства- правонаступника та не підлягають конвертації. Такі акції під- лягають анулюванню в порядку, встановленому ДКЦПФР. Ак- ціонерне товариство, з якого здійснюється виділ, несе субсиді- арну відповідальність37  за зобов’язаннями, які перейшли до товариства, що виділилося, згідно з розподільним балансом. Товариство, що виділилося, несе субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями, які виникли у товариства, з якого здійсню- ється виділ, перед виділом, але не перейшли до товариства, що виділилося.  Якщо  товариств,  що  виділилися,  два  чи  більше, вони солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зо- бов’язаннями разом з товариством, з якого здійснено виділ. Процедура виділу акціонерних товариств здійснюється у ана- логічному порядку, як при злитті.

37  Субсидіарна відповідальність  застосовується у випадку, коли в зобов’язанні бе- руть участь два боржники, один із яких є основним, а другий – додатковим (субсидіарним). Субсидіарний боржник несе відповідальність перед кредитором додатково до відповідальності основного боржника. Кредитор має право висувати вимогу до субсидиарного  боржника  не одразу, а лише в тому випадку,  якщо цю вимогу не задовольнив основний боржник. Класичним прикладом виникнення субсидіарної відповідальності є договір гарантії, за яким гарант зобов’язується пе- ред  кредитором   погасити   заборгованість   боржника,   якщо   він  не  зробить   це самостійно. У разі задоволення вимоги кредитора субсидіарним боржником він отримує право регресу до основного боржника.