6.4. Залучення фінансових ресурсів підприємства шляхом випуску облігацій

У сучасній діловій практиці часто виникають ситуації, коли підприємства для розширення свого бізнесу або для якихось ін- ших цілей залучають грошові кошти «із сторони». Одним із та- ких способів є розміщення власних облігацій. Відповідно до За- кону України «Про ціні папери і фондовий ринок» облігацією є

«цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошей, що ви- значає відношення позики між власником облігації і емітентом, підтверджуюча зобов’язання емітента повернути власнику об- лігації її номінальну вартість в передбачений умовами розміщен- ня облігацій термін і виплатити доход по облігаціях, якщо інше не передбачене умовами розміщення».

З цього визначення можна виділити такі ознаки облігацій:

– облігація – це цінний папір, підтверджуючий передачу гро-

шових коштів у позику емітенту (яким може виступати і підпри-


ємство). Звідси витікає, що облігації на первинному ринку (тобто емітента) можуть отримуватися тільки за грошові кошти;

– облігації завжди випускаються на певний термін. Після його закінчення емітент повинен виплатити номінальну вартість облі- гації. Крім того, емітент повинен виплатити доход по облігаціях, як- що інше не передбачене умовами розміщення.

Характеризуючи облігації, необхідно додати, що, на відміну від акцій, облігація не дає права її власнику на участь в управлін-

ні підприємством.

Облігації класифікують таким чином:

– по емітенту. Згідно Закону України «Про цінні папери та

фондову біржу» в Україні можуть випускатись: облігації підпри-

ємств, облігації місцевих позик, державні облігації України, іпо-

течні облігації;

– за способом виконання емітентом своїх зобов’язань облігації

діляться на: процентні, цільові, дисконтні і конвертовані. Проце-

нтні облігації передбачають виплату їх власнику, крім номіналь-

ної вартості, доходу у вигляді відсотків. Зобов’язання емітента по

цільових облігаціях можуть виконуватися шляхом надання влас-

нику облігацій товарів або ж послуг у порядку, передбаченому

умовами розміщення облігацій. Дисконтні облігації розміщують-

ся за ціною, яка нижча, ніж їх номінальна вартість. Різниця між

номінальною вартістю дисконтної облігації і ціною, по якій вона

розміщена, є доходом (дисконтом), який виплачується власнику

облігації при її погашенні. У результаті, при погашенні дисконт-

ної облігації, її власнику повертається номінальна вартість облі-

гації.  Крім  того,  облігації  акціонерних  товариств  можуть  бути

надалі обмінені на акції. Це конвертовані облігації;

– за формою існування облігації  діляться на документарні  і

бездокументарні. При документарній формі облігацій її власнику

видається сертифікат облігацій. При бездокументарній формі об-

лігацій емітент оформляє глобальний сертифікат, форма і поря-

док  заповнення  якого  наведенні  у  Положенні  про  глобальний

сертифікат  і  тимчасовий  глобальний  сертифікат,  затверджений

рішенням ДКЦПФР України від 13.09.2006 р. № 806. Цей глобаль-

ний  сертифікат  після  реєстрації  випуску  облігацій  передається

емітентом на зберігання у вибраний їм депозитарій;

– за формою випуску облігації діляться на іменні (у сертифіка-

ті облігації зазначається її власник) і на пред’явника (власник в

сертифікаті облігації не вказується).

Підприємство при випуску облігацій повинно дотримуватись

таких умов:


По-перше, випуск облігацій допускається тоді, коли статут-

ний капітал підприємства повністю сплачений.

По-друге, для підприємства не допускається випуск облігацій

для формування або збільшення статутного капіталу, а також для

покриття збитків шляхом зарахування доходів від продажу облі-

гацій як результату поточної господарської діяльності.

По-третє, підприємство має право випускати облігації на су-

му, що не перевищує трикратного розміру власного капіталу (ро-

зділ 1 пасиву балансу) або розміру наданого третіми особами за-

безпечення.  Так,  для  того,  щоб  забезпечити  виконання  своїх

зобов’язань з погашення облігацій і виплати доходу по ним, емі-

тент має право укласти з третіми сторонами договори гарантії,

поручительства або страхування.

Підприємство може розміщувати облігації шляхом відкритого

або закритого розміщення.  Різниця між двома цими способами

полягає у тому, що при відкритому розміщенні інформація про це

публікується у друкарському виданні і коло потенційних трима-

чів облігацій достатньо широке (більше 100) та   наперед не ви-

значене. При закритому розміщенні облігацій коло їх тримачів

(не більше 100) відоме наперед. Також підприємству необхідно

визначитися і з формами випуску облігацій – документарна або

бездокументна, іменні або на пред’явника. При цьому якщо підп-

риємство має намір випустити облігації на пред’явника, то необ-

хідно враховувати, що такі облігації не можуть бути розміщені

шляхом закритого розміщення.

Виділяють 10 етапів розміщення облігацій.

Етап 1. Прийняття рішення про випуск облігацій. Це рішення

ухвалюється органом, уповноваженим на це установчими доку-

ментами підприємства-емітента. Рішення оформляється протоко-

лом, який повинен бути пронумерований, прошнурований, а також

підписаний керівником підприємства-емітента  і скріплений  печат-

кою. У рішенні повинна міститися інформація про підприємство і

його фінансовий стан, інформація про умови розміщення, оплата

і погашення облігацій, дані про можливе забезпечення випуску

облігацій,  перелік  осіб,  серед  яких  будуть  розміщені  облігації

(при закритому розміщенні) тощо.

Етап 2. Підготовка проспекту емісії характерний для підпри-

ємств, які будуть розміщувати облігації відкрито. Так, після ух-

валення рішення про випуск облігацій емітенту необхідно буде

підготувати проспект емісії. Це також достатньо об’ємний доку-

мент, що включає велику інформацію про підприємство, про його

фінансово-господарську  діяльність  і фінансовий  стан,  дані  про


кредитну  історію  підприємства,  а  також  вичерпну  інформацію про облігації, що випускаються. Необхідно додати, що проспект емісії повинен бути прошитий, пронумерований, підписаний ке- рівником підприємства-емітента і аудитором, а також скріплений печаткою.

Етап 3. Залучення до обслуговування випуску облігацій профе- сійного учасника ринку цінних паперів. На цьому етапі необхідно укласти договір з реєстратором про ведення реєстру (при доку- ментарній формі випуску облігацій) або депозитарієм на обслуго- вування випуску облігацій (при бездокументарній формі). Емітент може вести реєстр і самостійно, але за умови наявності у нього ліцензії на ведення реєстру власників цінних паперів.

Етап 4. Укладення договору емітентом з андеррайтером на розміщення облігацій. Цей етап характрений при відкритому роз- міщенні облігацій і не є обов’язковим. Емітент може здійснити розміщення облігацій самостійно, а може укласти договір з андер- райтером. Андеррайтер – це професійний торговець цінними папе- рами, що здійснює розміщення цінних паперів за дорученням, від імені і за рахунок підприємства-емітента. Рішення про залучення ан- деррайтера ухвалюється органом, уповноваженим на це засновни- цькими документами підприємства-емітента. Взаємостосунки емітента облігацій і андеррайтера регулюються договором, вимо- ги до змісту і висновку встановлені Правилами (умовами) здійс- нення діяльності по торгівлі цінними паперами: брокерській дія- льності,  ділерській  діяльності,  андеррайтингу,  управлінню цінними   паперами,   затвердженими   рішенням   ДКЦПФР   від

12.12.2006  р. № 1449. Ці Правила набули чинності 24 березня

2007 року.

Етап 5. Реєстрація проспекту емісії облігації і/або випуску

облігацій. При відкритому розміщенні облігацій одночасній ре-

єстрації підлягають проспект емісії облігацій і випуск облігацій.

У разі ж закритого розміщення облігацій реєстрації підлягає тіль-

ки випуск облігацій. Реєстрацію проспекту емісії облігацій і ви-

пуску облігацій здійснює ДКЦПФР. Після реєстрації випуску об-

лігацій ДКЦПФР  починає контролювати  розміщення  облігацій,

які призначені для закритого продажу. За результатами реєстрації

проспекту емісії облігацій і/або випуску облігацій підприємству-

емітенту видається Тимчасове свідоцтво про реєстрацію випуску

облігацій. За реєстрацію проспекту емісії облігацій і випуску об-

лігацій необхідно буде сплатити державне мито у розмірі 0,1 %

від номінальної вартості облігацій, емісія яких підлягає реєстра-

ції.


Етап 6. Отримання міжнародного ідентифікаційного номера (коду). Згідно Закону України «Про цінні папери і фондовий ри- нок» сертифікат облігацій повинне містити в собі міжнародний ідентифікаційний номер, який є кодом, по якому однозначно мо- жна ідентифікувати той або інший цінний папір (зокрема, обліга- цію). Цей код присвоюється Національним депозитарієм Украї- ни. Процедура отримання міжнародного ідентифікаційного коду встановлена Положенням про порядок отримання кодів для ви- пущених і зареєстрованих акцій, інвестиційних сертифікатів, об- лігацій підприємств і місцевих позик, затвердженим рішенням Ради Національного депозитарію України від 25.11.99 р. № 40/99.

Етап 7. Публікація інформації про реєстрацію проспекту емі- сії облігацій в офіційному друкарському виданні ДКЦПФР. Емі- тент облігацій повинен опублікувати в офіційному друкарському виданні ДКЦПФР у повному обсязі проспект емісії облігацій, ви- пущених при відкритому розміщенні. Як правило, така інформа- ція публікується в таких офіційних виданнях – газеті «Цінні па- пери України», газеті «Бюлетень. Цінні папери України», а також у бюлетені «Відомості Державної комісії з цінних паперів і фон- дового ринку». Проспект емісії повинен бути опублікований в одному з перерахованих видань не пізніше ніж за 10 днів до ви- значеного в рішенні про випуск облігацій і проспекті емісії дня початку розміщення облігацій.

Етап 8. Виготовлення сертифікатів цінних паперів. Виготовлення сертифікатів облігацій здійснюється на договірній основі спеціа- лізованими підприємствами, що мають ліцензію на виготовлення бланків цінних паперів і документів строгої звітності. Що ж до тимчасового глобального сертифікату, то його оформлення не вимагає захищеного бланка, тому він оформляється безпосеред- ньо підприємством-емітентом.

Етап 9. Розміщення облігацій. На цій стадії облігації розмі- щуються підприємством серед перших власників. Підприємство може розміщувати облігації самостійно, а може удатися до пос- луг андеррайтера – професійного торговця цінними паперами. Відкрите розміщення облігацій здійснюється на підставі догово- ру, що укладається між підприємством-емітентом (андеррайте- ром) і першим власником облігацій.

Етап 10. Затвердження результатів розміщення облігацій і отримання свідоцтва про розміщення облігацій підприємств. У тому випадку, якщо хоч одна облігація була розміщена, підпри- ємство-емітент повинно скласти звіт про результати розміщен- ня облігацій. Після цього цей звіт повинен бути затверджений


рішенням  про  затвердження  результатів  розміщення  облігацій  і звіту про результати розміщення облігацій уповноваженого органу підприємства. Звіт про результати розміщення облігацій підпри- ємство-емітент  повинно  подати  у  ДКЦПФР  для  затвердження. Він надається для затвердження протягом 15 календарних днів після затвердження результатів розміщення облігацій. Реєстрація звіту про розміщення облігацій здійснюється ДКЦПФР протягом

15 календарних днів з моменту надходження необхідного пакету документів. Для облігацій, які були розміщені у закритому режи- мі, цей термін складає 14 календарних днів. Протягом двох тиж- нів після затвердження звіту про розміщення облігацій ДКЦПФР видає підприємству-емітенту свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій підприємств.

Одержавши  дане  свідоцтво,  підприємство-емітент  облігацій,

розміщених  у відкритому  режимі, повинно  в 15-денний термін

опублікувати в друкарському  виданні ДКЦПФР звіт про розмі-

щення  облігацій.  Це повинно  бути  те ж видання,  в якому  був

опублікований раніше проспект емісії облігацій. Примірник ви-

дання, в якому був опублікований звіт, підприємство-емітент по-

винно у п’ятиденний термін направити до ДКЦПФР.

Останнім  етапом  випуску  облігацій  є  передача  реєстратору

або депозитарію відповідно свідоцтва про розміщення облігацій

підприємств або постійного глобального сертифікату облігацій.

Якщо ж облігації розміщені не були, підприємство  разом із

звітом про результати розміщення облігацій подає до ДКЦПФР

заяву про реєстрацію звіту про результати розміщення облі-

гацій і відміну реєстрації випуску облігацій. На основі заяви та

прикладених  до неї документів  ДКЦПФР  анульовує  тимчасове

свідоцтво  про  реєстрацію  випуску  облігацій  і  видає  розпоря-

дження про відміну реєстрації випуску облігацій, копії якого на-

правляють підприємству-емітенту, а також реєстратору (депози-

тарію). У вказаний в облігаціях термін підприємство погашає їх

шляхом виплати номінальної вартості. Якщо умовами розміщен-

ня облігацій було передбачене погашення облігацій шляхом пе-

редачі їх власникам товарів або надання послуг, то облігації по-

гашаються  наданням  таких  товарів  (послуг).  У  випадку,  якщо

умовами розміщення облігацій акціонерного товариства було пе-

редбачене їхній обмін на акції товариства, облігації підприємства

погашаються шляхом їхнього обміну на акції. Облігації можуть

бути погашені і достроково, якщо це було передбачено рішенням

про розміщення облігацій і проспектом емісії.


Після погашення облігацій підприємство-емітент  зобов’язане подати в ДКЦПФР один з документів:

– звіт про результати погашення облігацій;

– звіт про дострокове погашення облігацій.

Звіт повинен бути поданий до ДКЦПФР не пізніше 15 робо-

чих днів з моменту закінчення терміну погашення (дострокового

погашення) облігацій.

Як бачимо, процедура випуску облігацій досить трудомістка і

вимагає великих витрат часу. Проте випуск облігацій, залежно

від кожної конкретної ситуації, може виявитися для підприємства

дуже вигідним.  У західноєвропейських  країнах  рекомендується

вдаватися до цього інструмента залучення коштів, починаючи з

обсягу емісії у 3 млн євро.


 

Питання та завдання для самоперевірки та контролю засвоєння знань

Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань

1.         Назвіть форми зовнішнього фінансування суб’єктів підп-

риємництва.

2.         Які параметри позичкового капіталу Ви знаєте?

3.         Як визначається вартість позичкового капіталу?

4.         За якими статтями у фінансовій звітності відображається

позичковий капітал?

5.         Охарактеризуйте комерційний кредит як форму коротко-

строкового фінансування.

6.         Назвіть переваги та недоліки залучення товарних креди-

тів.

7.         Порівняйте фінансування суб’єкта підприємництва за до-

помогою факторингу, кредиту та овердрафту.

8.         Охарактеризуйте лізингове фінансування.

9.         Що Ви розумієте під поняттям «фікторинг»?

10.  Назвіть  особливості  здійснення  факторингових  операцій

на вітчизняному ринку.

11.  Які переваги факторингу для постачальників, покупців і

банку?

12.  Що таке конкурентоспроможність?

13.  Назвіть види кредитного забезпечення.

14.  Що таке договори валютного фіксингу?

15.  Охарактеризуйте систему скорінгу.

16.  Назвіть ознаки облігацій підприємств.

17.  За якими ознаками класифікують облігації підприємств?

18.  Охарактеризуйте умови випуску облігацій підприємств.

19.  Назвіть етапи розміщення облігацій підприємств.

    Типові приклади розв’язування задач

Задача 1

Підприємству необхідні ресурси в обсязі 100 дол. для прид-

бання сировини і матеріалів. Постачальник готовий надати йому

комерційний кредит на умовах «2/10 нетто 30», а у разі заклю-

чення договору на рік на умовах «2/10 нетто 90». Банк може ви-

дати кредит за ставкою 30 % річних. Фінансовий менеджер пови-


нен обрати один з варіантів на основі аналізу ціни комерційного кредиту і втрат дебітора у разі відмови від знижки.

Розв’язання

За умови «2/10 нетто 30» покупцю дається вибір:

1) оплатити повну суму рахунка, наприклад 100 дол. на 30-й

день (нетто 30) і одержати кредит на суму 98 дол. терміном на

30 днів:

100 (1 – 0,02) = 98 дол.;

2) платити за рахунком з дисконтом протягом 10 днів. Термін

кредиту скорочується до 20 днів (30 – 10 = 20), оскільки кредит

надається на термін, що обчислюється після дисконтного періоду

до дати нетто;

3) одержати  на  термін  дисконтного  періоду  безпроцентний

кредит.

Якщо   дебітор   відмовляється   від   умов   «2/10   нетто   30»

(рис. 6.2),  він  може  одержати  кредит  після  терміну  закінчення

дисконтного періоду, тобто на 20 днів на суму 98 дол. за ціною 2

дол. (2 % суми рахунка 100 дол.). У такому випадку ціна кредиту

в річному обчисленні значно підвищується.

Кредит безпроцентний

Дисконтний період   Кредит на суму 98 дол. за ціною 2 дол.

10

30 (нетто)

Рис. 6.2. Умови комерційного кредиту

Визначимо ціну комерційного кредиту за умови, що дебітор відмовляється від дисконтної знижки, за формулою:

Ціна


комерційного = Процент дисконту   ×

Процент


 

Термін


360      =

Дисконтний


кредиту


100 %


 

дисконту


кредиту


 

період


=          2 %

100 % 2 %


×   360

30 10


 

= 2,04 % ×18 = 36,72 %


 

(у річному обчисленні) .


Ціна кредиту без знижки становить 36,72 %. Отже, комерцій- ний кредит без знижки – дуже дороге джерело. Дебітор у разі ві- дмови від знижки зазнає таких втрат:


Втрачена знижка

Доларовий виторг, яким      ×

могла б скористатися корпо - рація, якби не відмовилася від наданої знижки


360

Кількість днів, протягом яких корпорація могла б користува - тися грошима, якби не відмо -

вилася від наданої знижки   .


Як бачимо, дебітор втрачає виторг і дні, протягом яких він міг би ним користуватися. Підприємство-платник може віднайти кредит на суму 98 дол. на 20 днів за ціною, нижчою за 2 дол. На- приклад, банк дає кредит за ставкою 30 %, тоді ціна кредиту в доларах   становитиме   163,33   центи   або   1   дол.   63   центи (20/360 х 30 х 98 =163,33) проти 2 дол. за дисконтного  варіанта. На ціну комерційного кредиту впливає термін його надання. Так, за умови «2/10 нетто 90» ціна комерційного кредиту значно зни- жується і становить:

2 %      360

×          = 2,04 % × 4,5 = 9,18 % .

100 % 2 %    (90 10)

Якщо ж термін надання кредиту становить 90 днів (2/10 нет- то 90), то фінансовий менеджер може вибрати кращий із двох ва- ріантів. Перший – узяти позичку в банку на 80 днів (90 – 10) під

30 %, при цьому реальна ставка становить 653,33 центів, тобто

6 дол. 53 центів (80 / 360 х 30 х 98=653,33 центів).

Задача 2

АТ «Колос» оформило договір на одержання банківської по-

зички в банку «Магнат» у розмірі 500 000 дол., номінальна річна

процентна ставка – 18 %. В іншому банку (АКБ «Хрещатик») підп-

риємству запропонували ті ж умови, але підприємство повинно

мати компенсаційний залишок у розмірі 15 % суми позички. АКБ

«ПриватБанк» запропонував виплатити проценти авансом, тобто

укласти договір про дисконтування позички. Визначити реальну

процентну ставку за трьох умов.

Розв’язання

Реальну процентну ставку визначимо за формулою:

Номінальна


 

процентна ставка


Сума

×

позички


×100 %  =


0,18 × 500 000

×100 % =18 % .


Сума позички


500 000


Реальна ставка збігається з номінальною, оскільки немає ін-

ших умов кредиту за договором.


Якщо підприємство погодиться брати кошти у АКБ «Хреща- тик», тобто для одержання позички повинно мати компенсацій- ний залишок у розмірі 15 % суми позички, то формула визначен- ня реальної процентної ставки перетвориться таким чином:


Реальна процентна


Номінальна процентна ставка  ×

=


Сума позички  .


ставка


Реальні позичкові кошти ( %) ×


Сума позички


Реальні позичкові кошти дорівнюють:

(0,1 – 0,15)х500 000 = 425 000 дол.,


Реальна процентна

ставка


 

= 0,18 × 500 000 ×100 % =

0,85 × 500 000


 

90 000 ×100 % = 21,2 % .

425 000


Отже, корпорація фактично одержить 425 000 дол. у вигляді позички, 75 000 дол. залишиться  на рахунку  фірми в банку як компенсаційний залишок. Зниження суми позички зумовить під- вищення реальної процентної ставки до 21,2 %, тобто кредит по- дорожчає.

АКБ «ПриватБанк» запропонував виплатити проценти аван- сом, тобто укласти договір про дисконтування позички. Формула, що визначає процентну ставку, перетвориться далі:


Реальна процентна   =


Номінальна процентна ставка


Сума

×    позички    .


ставка

(з дисконтом)


 

Реальні позичкові кошти (%)           ×


Сума позички


Сума

–    виплачених

процентів


У нашій ситуації:

Реальна


процентна ставка

(з диконтом)


=          0,18 × 500 000

0,85 × 500 000 90 000


 

× 100 % =


90 000

× 100 % = 26,9 % .

335 000


Виплата  процентів  авансом  призвела  до  подальшого  змен-

шення  реальної  позички  і  підвищення  процентної  ставки  до

26,9 %.

Задача 3

Комерційний банк відкрив для АТ «Фаворит» кредитну лінію

на суму 500 000 грн. Фірма повинна підтримувати компенсаційний

залишок у розмірі 12 % за непогашеними позичками і 10 % за не-

використаною  частиною  кредиту.  Номінальна  річна  процентна


ставка  позички –  18 %,  підприємство  на  даний  момент  бере  в борг 300 000 грн. Визначити реальну процентну ставку.

Розв’язання

Реальна процентна ставка розраховується в такий спосіб:

1.         Визначимо  сума  необхідного  компенсаційного  залишку:

0,12 х 300 000 = 36 000 грн; 0,10 х 200 000 = 20 000 грн. Звідси

36 000 + 20 000 = 56 000 грн.

2.         Реальна процентна ставка становить:


0,18 × 300 000

300 000 56 000


×100 % =


54 000

×100 % = 22,13 % .

244 000


 

Задача 4

Фінансовий менеджер корпорації вирішує питання про укла-

дання з комерційним банком кредитної угоди. Є два варіанти та-

кої угоди – овердрафт і позичка. Стягнутий процент за двома ва-

ріантами  однаковий,  він  становить  10 %  річних  (або  2,5 %  за

квартал).

Рух грошових потоків у наступному році має такий вигляд:


 

Подпись: Грошова позиція–300 000

–500 000


ф. ст.

1          2


3          4          5


6          7          8          9


10   11


Місяць

12


 

Рис. 6.3. Грошові потоки по місяцях року

Визначити, який варіант кредитної угоди буде прийнятніший для підприємства.

Розв’язання

1. Визначимо витрати корпорації за позичкою.

Товариство   на  початку   року   одержує   позичку   в  розмірі

500 000 ф. ст. Протягом шести місяців такий розмір позички пе-

ревищує потреби, тому зайві кошти можуть бути інвестовані за

умови одержання 2 % у квартал. Таким чином, вартість позички

становитиме:


 

Проценти за позичку

0,1х500 000

=

50 000 ф. ст.

Проценти, отримані за ін-

 

 

 

вестування 200 000 ф. ст.

 

 

 

протягом перших шести

 

 

 

місяців (двох кварталів)

 

 

 

у січні–червні

200 000х0,04

=

8000 ф. ст.

у жовтнігрудні

500 000х0,02

=

10 000 ф. ст.

Усього витрати за позичкою

 

 

32 000 ф. ст.

 

 
Мінус

2. Визначимо витрати за овердрафтом:

 

I квартал

300 000х0,025

=

7 500 ф. ст.

II квартал

300 000х0,025

=

7 500 ф. ст.

III квартал

500 000х0,025

=

12 500 ф. ст.

IV квартал

 

 

0

Усього витрати за овердрафтом      27 500 ф. ст.

Отже, овердрафт має переваги порівняно з позичкою.

Задача 5

Номінал векселя 100 гр. од., банк урахував вексель за 95 гр.

од. До терміну  погашення  залишається  шість  місяців  (або 180

днів). Визначити обліковий процент.

Розв’язання

Обліковий процент знайдемо за формулою:


 

Обліковий  процент

де N – номінал векселя;

Р – ціна купівля векселя банком;


N P

,

 
=          ×12 ×100

N × t


t – термін, що залишився до настання платежу за векселем.

Підставивши дані, отримаємо:

100 95 ×12 ×100 % = 10 % річних

100 × 6


або


 

100 95 × 360 ×100 % = 10 %

100 ×180


річних.


 

Задача 6

Розглянемо ситуацію з вибором рішення. Компанія, що надає

послуги з факторингу, стягує комісійні в розмірі 3 % і надає по-


зичку корпорації в розмірі до 75 % суми дебіторської заборгова- ності, яку вона викуповує за 1 % на місяць. Обсяг продажу в кре- дит становить 400 000 дол. За договором  факторингу  компанія може заощадити 6 500 дол. за місяць на вартості кредиту і від продажу безнадійних боргів у розмірі 2 % обсягу продажу в кре- дит. Банк також запропонував свої послуги. Він може надати по- зичку в розмірі 75 % дебіторської заборгованості за ставкою 2 % на місяць плюс 4 % нарахувань, пов’язаних з роботою стосовно де- біторської заборгованості (одержання інформації про фірму- боржника, відшкодування можливого ризику та ін.). Період інка- сації грошового виторгу за продаж у кредит становить 30 днів. Ко- рпорація має намір взяти максимально можливу позичку. Фінансові менеджери повинні вирішити питання, що вигідніше – продати дебіторську заборгованість чи одержати кредит у банку.

Розв’язання

1. Визначимо витрати за факторингом:


За дебіторську заборгованість, що купується

(0,03 х 400 000)


12 000


Комісійні за позичку (0,01 х 0,75 х 400 000)          3 000

Усього, витрати        15 000 дол.

2. Визначимо вартість банківської позички:

Процентні платежі (0,02 х 0,75 х 400 000)             6 000

Нарахування, пов’язані з роботою стосовно дебі-

торської заборгованості (0,04 х 0,75 х 400 000)     12 000

Додаткові витрати (втрачена вигода) через неви-

користання факторингу:

витрати, пов’язані з кредитуванням           6 500

безнадійні борги (0,02 х 400 000) (за умови факто-

рингу ці борги були б продані)       8 000

Усього, витрати        32 500 дол.

Наведені розрахунки показують, що банківська позичка обій- деться у два рази дорожче, ніж факторинг, тому фінансові мене- джери вибирають факторинг.

Задача 7

Компанії потрібно в листопаді мати у своєму розпорядженні

300 000 дол. Можливі варіанти одержання потрібної суми такі.


Перший: відкриття в банку кредитної лінії на суму 300 000 дол. терміном на один рік. Комісійні становлять 0,5 %, процент за ко- ристування  позичкою  –  12 %.  Другий  варіант:  емісія  10-про- центних  комерційних  паперів  терміном  на  два  місяці.  Сума  в

300 000 дол. потрібна тільки на листопад, тому надлишкова сума може бути інвестована у 8-процентні ринкові цінні папери в гру- дні місяці. Комісійні за угодою з ринковими цінними паперами становлять 0,3 %. Фінансові менеджери вивчають, яка угода ви- гідніша для компанії – банківська чи емісійна.

Розв’язання

1. Визначимо витрати за кредитною лінією:

Комісійні за невикористаний період

(0,005 х 300 000 х 11/12)                                              1 375

Процент за один місяць (0,12 х 300 000 х 1 / 12)      3 000

Усього, витрати                                                             4 375 дол.

2. Визначимо витрати, пов’язані з емісією комерційних паперів:

Нарахування процентів

(0,10 х 300 000 х 2 / 12)         5 000

Комісійні витрати (0,003 х 300 000)           900

Мінус Прибуток, зароблений на вкладенні над-

лишкових коштів у ринкові цінні папери в

грудні (0,08 х 300 000 х 1 / 12)         (2 000)

Усього, витрати        3 900 дол.

Отже, варіант із випуском комерційних паперів є найкращим.

Задачі для самостійного розв’язування

Задача 1

Для  короткострокового  фінансування  АТ  «Регіна»  потрібно

500 тис. грн. Товариство може користуватися комерційним кре-

дитом з умовами «2/10 нетто 70». Комерційний банк також може

надати позичку терміном на 60 днів із вартістю кредиту 8100 грн.

Розрахуйте:

1) реальну процентну ставку за банківською позичкою;

2) якою буде вартість комерційного кредиту, якщо товариство

відмовиться від торговельного дисконту і сплачуватиме за раху-

нками на 70-й день;

3) чи буде корпорація користуватися дисконтом;


4) якщо комерційний банк запропонує як компенсаційний за- лишок 20 % суми позички, яка реальна сума позички буде отри- мана.

Задача 2

АТ «Орхідея» емітувала комерційні папери на термін 180 днів

на суму 300 тис. грн. Розміщення частини цього випуску вияви-

лося проблематичним, тому товариство розраховує на відкриття

комерційним банком так званої оберненої кредитної лінії (back up

line). Товариство повинно підтримувати 13-процентний компен-

саційний залишок або ж сплачувати комісійні в розмірі 3/4 %. У

даний час поточна процентна ставка за короткостроковими пози-

чками становить 8 %. Яким буде рішення щодо кредиту?

Задача 3

Комерційний банк відкрив для корпорації АВС кредитну лі-

нію на 800 тис. грн. Відповідно до договору визначено компенса-

ційний залишок за непогашеними позичками у розмірі 11 % суми

позички і 9 % за невикористаною частиною кредиту. Номінальна

річна процентна ставка визначена в 17 %, компанія в поточному

місяці  взяла  в борг 200  тис. грн. Визначте  реальну  процентну

ставку за кредитною лінією.

Задача 4

Визначте реальну процентну ставку за комерційним кредитом

за умови: «2/10 нетто 30»; «2/10 нетто 60»; «1/10 нетто 30»; «1/10

нетто 60».

Задача 5

АТ «Мілена» оформляє в комерційному банку короткострокову

позичку на суму 200 тис. грн. Йому запропонували на вибір три

позички з різними умовами: перша – 9,5-процентна позичка з 11-

процентним компенсаційним залишком; друга – 8-процентна по-

зичка з 20-процентним  компенсаційним  залишком; третя – 7,5-

процентна позичка з 10-процентним  компенсаційним  залишком

на дисконтній основі. Яку позичку оформлятиме фінансовий ме-

неджер корпорації?

Задача 6

Фінансова  компанія  надає  послуги  з  факторингу  на  таких

умовах: комісійні – 0,3 %; позичка надається клієнту в розмірі до

75 % суми дебіторської заборгованості; компанія викуповує дебі-


торську заборгованість за 1 % на місяць. АТ «Дзень» надає пос- луги в кредит щорічно на 700 тис. грн. Визначте можливі витрати за факторингом. Товариство може одержати банківську позичку в розмірі 75 % дебіторської заборгованості.

Тести

1. Позичковий капітал, який перебуває у розпорядженні підпри- ємства на певну дату, у балансі визначається за такими напряма- ми:

а)         Розділ 1. Власний капітал.

б)         Розділ 2. Забезпечення подальших витрат і платежів.

в)         Розділ 3. Довгострокові зобов’язання.

г)         Розділ 4. Поточні зобов’язання.

д)         Розділ 5. Доходи майбутніх періодів.

е)         Всі відповіді правильні.

ж)   а), б), в).

з)         б), в), г), д).

и)         в), г), д).

2. Формами короткострокового  фінансування вітчизняних підп-

риємств є:

а)         торгові кредити;

б)         використання короткострокових цінних паперів;

в)         взаємозаліки;

г)         короткострокові банківські кредити;

д)         факторинг;

е)         лізингове фінансування;

ж)   всі відповіді правильні;

з)         а), б), в), г) д);

и)         а), б), в), г) е);

к)         б), в), г) д).

3. Операція вважається факторингом у тому випадку, якщо її ха- рактеризують ознаки: 1) наявність кредитування у формі попере- дньої оплати боргових вимог; 2) ведення бухгалтерського обліку постачальника,  раніше  всього  обліку  реалізації;  3) інкасування його заборгованості; 4) страхування постачальника від кредитно- го ризику

а)         як мінімум дві з чотирьох ознак;

б)         всі ознаки;


в)         як мінімум три з чотирьох ознак.

4. Основними конкурентними перевагами факторингу для покуп-

ців є:

а)         відносна швидкість і технічна зручність отримання; кре-

дитори здебільшого не вимагають додаткового кредитного за-

безпечення, окрім застереження щодо заборони застави майна

під інші кредити; вимоги до кредитоспроможності позичаль-

ника є нижчими, ніж при банківському кредитуванні (креди-

тори, як правило, не здійснюють оцінку кредитоспроможності

позичальника); порівняно легший процес узгодження пролон-

гації кредиту;

б)         можливість проведення розрахунків із постачальниками з

відстрочкою  платежу  після  реалізації  товару  (робіт,  послуг)

кінцевому   споживачу;   можливість   користування   товарним

кредитом,  а  тому  відсутність  необхідності  в  кредиті  банку;

можливість збільшення обсягів закупівель із відстрочкою пла-

тежу;

в)         можливість збільшення кількості потенційних покупців за

рахунок побудови ефективної системи продажу в кредит; мо-

жливість збільшення обсягів поставок за рахунок збільшення

кількості  покупців;  можливість  трансформації  дебіторської

заборгованості у грошові кошти та досягнення, таким чином,

балансу грошових потоків, збільшення за рахунок цього ліквід-

ності та рентабельності поставок; можливість здійснення опто-

вих закупівель значних партій товарів та, відповідно, підтри-

мання розширеного асортименту за         рахунок          наявності

обігових коштів для миттєвого задоволення вимог покупців;

поліпшення ділового іміджу та платоспроможності через мо-

жливість проведення своєчасних розрахунків зі своїми креди-

торами; зміцнення ринкової позиції; відсутність застави; гара-

нтована          відсутність     іммобілізації   оборотних      коштів            у

дебіторську заборгованість;

г)         посилення ділових відносин із клієнтами через пропози-

цію  додаткової  конкурентоспроможної   послуги;  додаткова

можливість збільшення клієнтської бази за допомогою залу-

чення на обслуговування платоспроможних покупців (дебіто-

рів)  постачальника;  збільшення  ресурсної  бази  банку  через

збільшення у постачальників (клієнтів) обсягів грошових над-

ходжень на поточні рахунки внаслідок збільшення обсягів їх

поставок; диверсифікація  кредитного ризику між покупцями

(дебіторами); можливість для банку отримати додаткові дже-


рела доходів; зменшення обсягів резервування за факторингом порівняно з кредитними операціями.

5.  Під  кредитоспроможністю   підприємства  (credit  rating  або

creditworthiness) розуміють:

а)         фінансову  спроможність  підприємства  належним  чином

обслуговувати свої фінансові зобов’язання, зокрема здатність

своєчасно погашати борг, у повному обсязі виплачувати про-

центи за кредитом;

б)         фінансово-правові механізми забезпечення виконання підп-

риємством зобов’язань, передбачених умовами залучення пози-

чкового капіталу.


Література до теми

1.        Белялов Т. Е. Аналіз форм і методів управління дебіторською заборгованістю  у складі оперативних  фінансових  активів корпорації  / Т. Е. Белялов // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – № 9 (51). – С. 30–36.

2.         Биконя С. Інститут факторингу в умовах переходу до еконо-

мічного зростання / С. Биконя // Персонал. – 2006. – № 2. – С. 10–14.

3.         Господарський кодекс України: за станом на 30 квіт. 2009 р. //

Відомості Верховної Ради України. – № 18, № 19–20, № 21–22. – 2003.

4.        Зобов’язання: П(С)БО 11, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20. – [Чинний від 2000-01-31].

5.         Інструкція про порядок регулювання діяльності банку в Укра-

їні (Розділ  VI.  Глава  1):  постанова  Правління  НБУ  від  28.08.2001  р.

№ 368. – Чинна з 26.09.01 // Офіційний  вісник України. – 2001. – 19

жовт., № 40.

6.         Положення про глобальний сертифікат і тимчасовий глобаль-

ний сертифікат, затверджений рішенням ДКЦПФР від 13.09.2006 р. №

806. – Чинне з 15.10.06 // Офіційний вісник України. – 2006. – вiд 18

жовт., № 40.

7.        Положення про порядок формування та використання резерву для компенсації можливих втрат за кредитними операціями банків: по- станова Правління НБУ від 6.06.2000 р. № 279. – Чинне з 03.08.00 // Офіційний вісник України. – 2000. – 25 серп., № 32.

8.       Правила (умови) здійснення діяльності по торгівлі цінними паперами: брокерській  діяльності,  ділерській  діяльності,  андеррайтин- гу, управлінню цінними паперами, затвердженими рішенням ДКЦПФР від 12.12.2006 р. № 1449. – Чинні з 24.03.07 // Офіційний вісник Украї- ни. – 2007. – 05 лют., № 6.

9.         Про   банки   та   банківську   діяльність:   Закон   України   вiд

07.12.2000  р.  №  2121-III.  – Чинний  з 17.01.01  // Урядовий  кур’єр.  –

2001. – 17 січ., № 8.

10.       Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України вiд

28.12.1994 р. № 334/94-ВР. – Чинний з 01.01.1995 // Голос України. –

1995. – 14 лют.

11.       Про податок на додану вартість: Закон України вiд 03.04.1997

р. № 168/97-ВР. – Чинний з 01.07.97 // Голос України. – 1997. – 15 трав.

12.     Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фі- нансових послуг: Закон України вiд 12.07.2001 р. № 2 664-III. – Чинний з 22.08.01 // Урядовий кур’єр. – 2001. – 29 серп., № 154.


13.       Смачило В. Сутність та роль факторингу в сучасних умовах

[Електронний  ресурс]  /  В.  Смачило,  Є.  Дубравська  //  Персонал.  –

2007. – № 4. – Режим доступу:

http://www.personal.in.ua/article.php?ida=485.

14.       Терещенко О. О.  Фінансова  діяльність  суб’єктів  господарю-

вання: Навч. посіб. / О. О. Терещенко. – К.: КНЕУ, 2003. – 554 с.

15.       ФАКТОРингПро:  Факторингові  компанії  [Електронний  ре-

сурс]. – Режим доступу:

http://www.factoringpro.ru/index.php/  factoringcompanymenu.

24.  Філіна  Г. І.  Фінансова  діяльність  суб’єктів  господарювання:

Навч. посіб. / Г. І. Філіна. – К.: ЦУЛ, 2007. – 320 с.

25.  Фінансова діяльність підприємств: Навч. посіб. / [В. І. Аранчій,

В. Д. Чумак,  О. Ю. Смоленська,  Л. В. Черненко].  –  К.:  Професіонал,

2004. – 240 с.

26.  Фінансова  діяльність  підприємства:   Підручник  /  [О. М. Бан- дурка, М. Я. Коробов, П. І. Орлов, К. Я. Петрова]. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 2002. – 384 с.

16.      Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / [О. О. Терещенко, Я. І. Невмержицький, А. П. Куліш та ін.]; за заг. ред. О. О. Терещенка.  – К.: КНЕУ, 2006. –

312 с.

17.       Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV: за ста-

ном на 05 серп. 2009 р. // Відомості Верховної Ради України). – 2003. –

№№ 40-44.