ТЕМА 4. ВНУТРІШНІ ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА 4.1. Суть джерел фінансування підприємств

За ринкових відносин важливе значення набуває вибір опти- мальної структури джерел фінансування підприємств. Фінансу- вання підприємств здійснюється за рахунок власних і залучених коштів (рис. 4.1).

Структура джерел фінансування підприємства залежить від багатьох факторів:

–          рівень оподаткування доходів підприємства;

–          темпи  зростання  реалізації  товарної  продукції  та  їхньої

стабільності;

–          структура активів підприємства;

–          стан ринку капіталу;

–          відсоткова політики комерційних банків;

–          рівень управління фінансовими  ресурсами підприємства,

тощо.

Найприйнятнішим для підприємства є комплексний підхід до

вибору джерел фінансування.

Джерела фінансування підп-

риємств


Власні фінансові ресурси


Централізовані фінансові ресурси


 

Залучені та позичені фінансові ресурси


 


Статутний капітал. Нерозподілений прибуток. Амортизація. Продаж активів. Доходи від емісії простих акцій


Кошти державного бюджету і місцевих бюджетів.

Кошти державних позабюджетних фо- ндів.

Кошти благодійних фондів


Довгострокові кре- дити комерційних банків.

Розміщення облігацій.

Лізинг.

Спеціальні фонди та програми. Комерційні кредити


 

Рис. 4.1. Джерела фінансування підприємств


Необхідно врахувати, що фінансування за рахунок власного капіталу не призводить до виникнення зобов’язань, а за рахунок позичкового капіталу викликає фінансові зобов’язання підприємства. Водночас треба мати на увазі, що за всі зовнішні фінансові ресу- рси підприємства необхідно платити проценти. Тому ці ресурси є предметом особливої уваги менеджерів підприємства.

У науково-практичній літературі можна зустріти дві основні концепції трактування сутності та класифікації внутрішніх джерел фінансування. Перший підхід зорієнтований на метод нарахування (зіставлення нарахованих доходів та нарахованих витрат із відпові- дною корекцією), другий – на касовий метод (зіставлення реальних грошових надходжень та грошових видатків). Наявність різних під- ходів зумовлена тим, що доходи та витрати підприємства, які ві- дображені у звіті про фінансові результати, як правило, не збіга- ються з грошовими надходженнями (видатками) у рамках операційної та інвестиційної діяльності відповідного періоду.

За логікою методу нарахування, який переважає у вітчизняній практиці, у Німеччині та у інших країнах, основними елементами внутрішніх джерел фінансування підприємств є такі:

–          чистий прибуток;

–          амортизаційні відрахування;

–          забезпечення наступних витрат і платежів.

З погляду використання касового підходу величина внутріш-

ніх джерел фінансування  в окремому  періоді відповідає  сальдо

вхідних грошових потоків від операційної та інвестиційної діяльнос-

ті підприємства і вихідних грошових потоків у рамках операцій-

ної діяльності. Принциповим є те, що при внутрішньому фінан-

суванні капітал, який був вкладений у необоротні та оборотні (за

вирахуванням грошових еквівалентів) активи, вивільняється і тра-

нсформується в ліквідні засоби у вигляді частини виручки від реа-

лізації та інших доходів, які залишаються на підприємстві  після

сплати всіх податків.