2.6. Фінансова діяльність суб’єктів малого бізнесу в Україні та країнах ЄС

Малий бізнес – це самостійна, систематична господарська дія- льність малих підприємств будь-якої форми власності та грома- дян-підприємців (фізичних осіб), яка проводиться на власний ри- зик з метою отримання прибутку. Практично, це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна, фінансова, страхова тощо) зазначених суб’єктів господарювання, що спрямована на реаліза- цію власного економічного інтересу.

До сьогодні у нормативно-правових актах України немає єди-

ної  точки  зору  щодо  віднесення  суб’єктів  підприємництва  до


групи  «малих».  Згідно  господарського  кодексу  та  Закону  №

206316 малими вважаються підприємства, в яких середньооблі- кова чисельність працюючих за рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за цей же період не перевищує суми, еквівалентної 500 тис. євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні. Великими вважа- ються  підприємства,  в  яких  середньооблікова  чисельність  пра-

цюючих за рік перевищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу від

реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за цей же період пе-

ревищує суму, еквівалентну 5 млн. євро за середньорічним кур-

сом НБУ щодо гривні. Враховуючи вище викладене можна оха-

рактеризувати  середнє  підприємство  як  підприємство,  в  якому

середньооблікова  чисельність  працюючих  за рік від 51 до 999

осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (товарів,

робіт, послуг) за цей же період є у межах від 501 тис. євро до 4,99

млн. євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні. Указом №

74617  передбачено, що податковими пільгами можуть користува- тися лише ті підприємства, які мають не більше 50 найманих працівників та граничний обсяг виручки від реалізації продукції

(товарів, робіт, послуг) за календарний рік незалежно від кілько-

сті найманих працівників і виду діяльності не може перевищува-

ти 1 млн грн. Саме вони відносяться до суб’єктів малого підпри-

ємництва.  Слід  зазначити,  що  об’єктом  нашого  дослідження  є

лише юридичні особи, оскільки вони можуть наймати працівни-

ків допоміжного виробництва та утримати виробництво. Звідси

випливає,  що  суб’єкти  малого  підприємництва,  котрі  вибрали

спрощену систему оподаткування,  змушені показувати виручку

від реалізації не вище 1 млн грн або 157,571 тис. євро (станом на

30.06.2006 р.). У противному  випадку  їм необхідно  перейти  на

загальну систему оподаткування. При віднесенні підприємств до

малого бізнесу Державний комітет статистики України керується

Законом № 2 063. У малому бізнесі можуть функціонувати як фі-

зичні особи, так і юридичні. Фізична особа, яка має намір прова-

дити підприємницьку діяльність без створення юридичної особи,

подає  до  органу  державної  реєстрації  реєстраційну  картку  за

16 Про державну підтримку малого підприємництва: Закон України від 19.10.2000

р. № 2063-ІІІ. – Чинний з 22.11.00 // Урядовий кур’єр. – 2000. – 22 листоп.

17  Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підп-

риємництва: Указ Президента України від 03.07.1998 р. № 72 798 у редакції Указу

Президента від 28.06.99 р. № 746/99 // Урядовий кур’єр. – 1998. – 07 лип.


встановленим зразком, яка є одночасно заявою про державну ре- єстрацію суб’єкта підприємницької діяльності, та ряд інших до- кументів, передбачених нормативними актами України. Суб’єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи має право відкрити рахунок у будь-якому банку України. Підставою для відкриття рахунка є свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності та копія документа, що під- тверджує взяття його на облік у державному податковому органі. Власний капітал приватного підприємця формується виключно за рахунок його приватного майна. Основним джерелом його збі- льшення є внутрішнє фінансування, зокрема невикористаний для споживання прибуток. Кредитні рамки приватного підприємця обмежуються величиною приватного майна, яке він може надати як кредитне забезпечення. Приватний підприємець відповідає за боргами суб’єкта підприємництва, власником якого він є, всім своїм майном, окрім майна, на яке згідно з цивільним процесуа- льним законодавством не може бути звернено стягнення. Одно- часно з прийняттям заяви про порушення справи щодо банкрутс- тва підприємця господарський суд приймає рішення про накладення арешту на його майно, яке включається до складу лі- квідаційної маси у разі оголошення підприємця банкрутом. Зага- льна вартість майна громадянина-підприємця, яка може бути ви- ключена зі складу ліквідаційної маси, не може перевищувати 2 тис. грн. Приватне майно підприємця підлягає реалізації судовим виконавцем на основі виконавчого листа про звернення стягнен- ня на майно та постанови суду про визнання боржника банкру- том. У разі необхідності суд може призначити ліквідатора. Кош- ти,  отримані  від  реалізації  майна,  вносяться  на  депозитний рахунок відповідної нотаріальної контори. За заявою кредиторів господарський суд може визнати недійсними угоди підприємця, пов’язані з відчуженням його майна заінтересованим особам про- тягом року до порушення справи про банкрутство. У разі визнан- ня громадянина-підприємця банкрутом за заявою кредитора протя- гом п’яти років після завершення розрахунків з кредиторами (у разі недостатності коштів) підприємець не звільняється від подаль- шого виконання вимог кредиторів.

Приватне підприємство – це юридична особа, заснована на власності окремого громадянина (в т. ч. нерезидента) з правом найму робочої сили. Фізична особа – засновник приватного підп- риємства є власником 100 % капіталу такого підприємства, включаючи право на управління та отримання відповідної частки прибутку у вигляді дивідендів. Якщо власників підприємства бу-


де двоє і більше, то воно належатиме до колективної форми вла- сності, а отже, його діяльність регламентуватиметься законодав- ством про господарські товариства чи іншими відповідними нор- мативними актами.

Переваги форми організації бізнесу у вигляді приватного під-

приємства зводяться до такого:

        максимально  повне  використання  власником  права  на

участь  в  управлінні  підприємством  (усі  найважливіші  питання

діяльності  підприємства  приймаються  власником  особисто  або

призначеним ним директором);

        спрощений порядок реалізації права на правонаступництво;

        власник несе обмежену відповідальність  за зобов’язаннями

підприємства,  тобто  лише  в  межах  вкладів  у  власний  капітал

(якщо інше не передбачено статутом);

        оплата внесків може здійснюватися як у грошовій, так і

майновій формі;

        практично повністю відсутні так звані агентські ризики та

витрати,  зумовлені  принципал-агент-конфліктом  між  окремими

власниками та власниками і менеджментом.

До основних недоліків, які перешкоджають ефективній фінансовій

діяльності приватного підприємства, можна віднести такі:

низький рівень мобільності прав власності на приватне підп-

риємство (позбутися права власності на приватне підприємство

можна у результаті його ліквідації або внаслідок продажу підп-

риємства у повному обсязі іншій особі);

фактична неможливість залучення власного капіталу від ін-

ших, крім власника, інвесторів;

відсутність детального нормативного регулювання діяльнос-

ті приватного підприємства, що створює умови для свавілля бю-

рократії.

Фінансування приватного підприємства здійснюється на основі

внесків його власника, тезаврації прибутку, одержання комерцій-

них чи банківських позичок. Враховуючи статус приватного підп-

риємства,  оптимальним  з  погляду  мінімізації  накладних  витрат

способом поповнення власного капіталу є реінвестування прибут-

ку. На практиці типовою є ситуація, коли в приватних підприємств

повністю відсутній статутний капітал, а величина власного капіта-

лу (в результаті одержаних збитків) має від’ємне значення. У та-

кому разі проблематичним є залучення кредитних ресурсів.

Законодавством передбачено кілька альтернативних способів

оподаткування доходів суб’єктів малого бізнесу:


1)   оподаткування сукупного чистого доходу та сплата інших податків, передбачених законодавством України (традиційне оподаткування);

2) спрощена система.

За традиційного оподаткування такому підлягають доходи

громадян, одержані протягом календарного року від здійснення

підприємницької   діяльності   без  створення   юридичної   особи.

Оподатковуваним  доходом  вважається  сукупний  чистий  дохід,

тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та на-

туральній  формі)  і  документально  підтвердженими  витратами,

безпосередньо  пов’язаними  з одержанням  доходу. Якщо ці ви-

трати не можуть бути підтверджені документально, то вони вра-

ховуються  податковими  органами  при  проведенні  остаточних

розрахунків  за  спеціально  встановленими  нормами.  До  складу

витрат,  безпосередньо  пов’язаних  з одержанням  доходів,  нале-

жать витрати, які включаються до складу валових витрат вироб-

ництва  (обігу)  або  підлягають  амортизації  згідно  із  Законом

України  «Про  оподаткування  прибутку  підприємств».  Доходи

приватного підприємця оподатковуються згідно Закону України

«Про  оподаткування  доходів  фізичних  осіб».  За  традиційного

оподаткування у приватного підприємця виникають певні накла-

дні витрати: пов’язані із веденням книги обліку доходів і витрат

підприємця; обчисленням чистого доходу на підставі документів,

що підтверджують  витрати; обумовлено за встановленими  нор-

мами. Приватні  підприємці,  які обрали  такий спосіб оподатку-

вання своїх доходів, не звільняються від сплати певних видів по-

датків і зборів (ПДВ, внески у Пенсійний фонд, фонд соціального

страхування тощо).

Переваги  традиційної  системи  оподаткування  здебільшого

зводяться до такого:

       розмір сплачуваних податків залежить від розміру одер-

жаних доходів (якщо підприємець за звітний період не отримав

доходу від своєї діяльності, то відповідні податки він платити не

буде);

       на відміну від системи оподаткування за фіксованим по-

датком  або  за  спрощеною  системою  практично  відсутні  обме-

ження щодо виду діяльності.

Спрощена  система  оподаткування  передбачає  для  малого

бізнесу такий механізм. Якщо суб’єкт малого бізнесу – фізична

особа, то вона може вибрати сплату фіксованого  або єдиного

податку. Сплата фіксованого податку відбувається шляхом при-

дбання патенту. Документ, що засвідчує сплату фіксованого по-


датку, є підставою для видачі податковим органом за місцем проживання підприємця патенту. Приватний підприємець може перейти на сплату фіксованого податку у разі одночасного доде- ржання таких умов:

1) здійснення підприємницької діяльності з продажу товарів і надання  супутніх  такому  продажу  послуг  на  ринках  з обов’язковою сплатою ринкового збору згідно з чинним законо- давством. Доходи такого громадянина, отримані від здійснення інших видів підприємницької діяльності, обкладаються податком у загальному порядку;

2) кількість осіб, що перебувають у трудових відносинах з та- ким підприємцем, включаючи членів його сім’ї, не повинна пере- вищувати п’яти;

3) валовий дохід підприємця від самостійного здійснення під-

приємницької діяльності або з використанням найманої праці за

останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання

патенту, не перевищує 7 000 неоподатковуваних мінімумів дохо-

дів громадян.

Приватні підприємці, які обрали спосіб оподаткування дохо-

дів за фіксованим податком, не можуть здійснювати торгівлю

лікеро-горілчаними і тютюновими виробами. Ставки фіксованого

податку  встановлюються  місцевими  радами  (міською,  район-

ною). Законодавче визначено максимальні та мінімальні розміри

фіксованого податку – 20 і 100 грн за календарний місяць (для

громадян, які самостійно здійснюють підприємницьку діяльність,

у межах зазначеного  діапазону  єдиним критерієм  при встанов-

ленні розміру фіксованого податку є тільки розміщення об’єкта

торгівлі).

Патент може також видаватися на здійснення підприємницької

діяльності на всій території України. У такому разі ставка фіксо-

ваного податку не залежить від місцезнаходження торговельного

місця і від місцевих органів самоврядування і становить для всієї

території України 100 грн за календарний місяць. Якщо підприє-

мницька діяльність здійснюється з використанням найманої праці

або із залученням до неї членів сім’ї підприємця, розмір фіксова-

ного податку збільшується на 50 % за кожну особу.

Доходи фізичної особи, отримані від здійснення підприємницької

діяльності, що обкладається фіксованим податком, не включаються

до складу її сукупного оподатковуваного доходу за підсумками

звітного року. Окрім цього, приватні підприємці-платники фіксо-

ваного податку звільнені від обов’язкового ведення обліку дохо-

дів і витрат.


Суб’єкти малого підприємництва – фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним пода- тком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з ними, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та об- сяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може ста- новити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. У разі коли фізична особа – суб’єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої мак- симальної ставки. Якщо платник єдиного податку здійснює підп- риємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім’ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 % за кожну особу. Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов’язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов’язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї. Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкла- дається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань як самого плат- ника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відно- синах, включаючи членів його сім’ї, які беруть участь у підприємни- цькій діяльності. Не мають права переходити на сплату єдиного податку фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами.

Юридичні особи, суб’єкти малого бізнесу будь-якої організа- ційно-правової форми та форми власності можуть обрати спро- щена система оподаткування, обліку та звітності, якщо за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і


обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, пос-

луг) за рік не перевищує 1 млн грн.

Середньооблікова чисельність працюючих для суб’єктів мало-

го  підприємництва  визначається  за  методикою,  затвердженою

органами статистики, з урахуванням усіх його працівників, у то-

му числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а

також  працівників  представництв,  філіалів,  відділень  та  інших

відособлених підрозділів.

Виручкою  від  реалізації  продукції  (товарів,  робіт,  послуг)

вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької

діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснен-

ня операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Суб’єкти  підприємницької  діяльності  – юридичні  особи, які

перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним подат-

ком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за

відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового роз-

рахунків коштами.

У разі здійснення операції з продажу основних фондів вируч-

кою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від

реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент про-

дажу.

Суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа, який

перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітно-

сті, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

1)         6 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт,

послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на

додану вартість згідно із Законом України «Про податок на дода-

ну вартість»;

2)         10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт,

послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку

на додану вартість до складу єдиного податку.

Не мають права переходити на спрощену систему оподаткування:

1)         суб’єкти підприємницької діяльності, на яких поширюється

дія Закону України «Про патентування деяких видів підприємни-

цької діяльності» в частині придбання спеціального патенту;

2)         довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінан-

сово-кредитні та небанківські фінансові установи;

3)         суб’єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді

яких частки, що належать юридичним особам – учасникам та за-

сновникам даних суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприєм-

ництва, перевищують 25 %;


4)   суб’єкти, що займаються спільною діяльність, визначену пунктом 7.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підп- риємств».

Проблематика сімейних підприємств набуває все більшого зна- чення в Польщі в останні роки. Частка сімейних підприємств у створенні національного доходу у США та Великобританії сягає

50 % ВВП. Дослідження сімейного бізнесу у рамках проекту «Роз-

виток сімейних підприємств у Польщі» були проведенні у 2004 і

2005 рр. Вибірка охоплювала 40 суб’єктів господарювання різних

видів економічної діяльності. У ній переважають суб’єкти, які на-

лежать до секторів МСП, що, як здається, відображає специфіку

сімейних підприємств у Польщі. Дуже малі підприємства, на яких

працюють до 10 осіб, становлять 50 % вибірки, малі, тобто ті, які

мають від 11 до 50 осіб, – 22,5 %, середні підприємства (від 101 до

200 осіб) становлять 7,5 %, а великі, які мають понад 300 праців-

ників, – це лише 7,5 % вибірки. 60 % досліджуваних фірм виникли

на основі власних фондів засновника або сім’ї. 32,5 % досліджува-

них суб’єктів використовували додаткове кредитування, але лише

у 12,5 % кредит домінував. Структура власності сімейних підпри-

ємств  свідчить,  що  35 % суб’єктів  господарювання  є власністю

однієї особи, переважна більшість фірм зареєстровані на фізичну

особу. 27,5 % досліджуваних фірм – це співвласність двох членів

родини, з домінуючою правовою формою спілок з обмеженою ві-

дповідальністю  і цивільних спілок. Більшою кількістю співвлас-

ників   або      акціонерів      відзначається             22,5 %             досліджуваних

суб’єктів. Керують сімейними підприємствами члени родини (або

членів родини наймають). Більшість фірм мають променеподібні

структури, сконцентровані довкола керівної особи з родини – за-

сновника і найчастіше власника бізнесу (52,5 %). У міру зростання

підприємства відбувається перетворення у функціональну або сі-

мейну квазіфункціональну  структуру, ключовими відділами якої

керують представники родини (22,5 %). Рідше діють квазіподільна

структура, в якій керівництво територіальними установами здійс-

нює родина (5 %), а також сіткова, в якій працівники спираються

на власну господарську діяльність (2,5 %). Сильними сторонами

сімейних підприємств є знання ринку та еластичність (по 25,5 %).

Часто зазначається, що найбільш сильною стороною підприємства

є саме родина (15 %), рідше – досвід на ринку (10 %), якість про-

дукту чи послуги (5 %). Щодо найслабших  сторін підприємства

домінує думка про відсутність капіталу (37,5 %), малокваліфікова-

ні працівники (7,5 %), слабкий машинний парк (5 %), надто високі

витрати діяльності (5 %). У стратегічній сфері сімейні підприємст-


ва враховують сімейні цілі, поряд із цілями, пов’язаними із розви- тком бізнесу. Серед найважливіших сімейних цілей є забезпечення достатку, безпеки і самореалізації членам родини.

Таблиця 2.4

Класифікація суб’єктів підприємництва

за рекомендаціями Європейської комісії

Об’єкт

Литва

Рекомендації Європейської комісії

96/280/ЄС

Рекомендації Євро-

пейської комісії від

2005 р.

Мікропідприємства

Кількість             праців-

ників

менше 10

менше 10

менше 10

Дохід   за   рік   чи вартість майна

не більше за 7 млн Лт (або не більше 2 млн EUR)

-

не більше 2 млн EUR

не більше за 5 млн Лт (або не більше 1,45 млн EUR)

-

не більше 2 млн EUR

Малі підприємства

Кількість             праців-

ників

менше 50

менше 50

менше 50

Дохід   за   рік   чи вартість майна

не більше за 24 млн Лт (або не більше 7 млн EUR)

не    більше    7

млн EUR

не більше 10 млн EUR

не більше за 17 млн Лт (або не більше 5 млн EUR)

не    більше    5

млн EUR

не більше 10 млн EUR

Середні підприємства

Кількість             праців-

ників

менше 250

менше 250

менше 250

Дохід   за   рік   чи вартість майна

не  більше  за  138  млн Лт  (або  не  більше  40 млн EUR)

не   більше   40

млн EUR

не більше 50 млн EUR

не більше за 93 млн Лт (або не більше 27 млн EUR)

не   більше   27

млн EUR

не більше 43 млн EUR

 

Європейська комісія з 1997 р. рекомендувала всім державам- членам ЄС дотримуватись єдиних стандартів при визначенні на- лежності  суб’єктів  до  малого  чи  середнього  бізнесу.  Основні


критерії, які Європейська комісія поклала в основу ранжування такі: кількість працівників, незалежність, дохід і вартість майна компаній. Головним індикатором для порівняння країн ЄС є час- тка доданої вартості, яка створена суб’єктами малого і середньо- го бізнесу. Аналіз структури загальної доданої вартості у Литві та країнах ЄС-15 і Норвегії, Ісландії, Ліхтенштейну дає змогу зро- бити такий висновок: основну частку доданої вартості в економі- ці країн ЄС та Литви приносить малий і середній бізнес.

Сектор  малого  бізнесу  в Литві  найбільш  динамічно  освоює нові види послуг та економічні ніші, розвивається в різних видах діяльності, які раніше були привабливі для великого бізнесу, в т.ч. угоди з нерухомістю, послуги у сфері аудиту і реклами, інфо- рмаційно-комп’ютерне обслуговування, лізинг, експертиза, оці- ночна діяльність, ділові послуги тощо.


Питання та завдання для самоперевірки та контролю засвоєння знань

Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань

1.         Що розуміють під поняттям «суб’єкти господарювання»?

Вкажіть їх види.

2.         Назвіть організаційно-правові форми господарювання.

3.         Що таке інституційна одиниця?

4.         Охарактеризуйте корпорацію та квазікорпорацію.

5.         Охарактеризуйте ринкові некомерційні організації.

6.         Охарактеризуйте неринкові некомерційні структури.

7.         Охарактеризуйте нефінансові корпорації.

8.         Охарактеризуйте некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства.

9.         Що таке фінансові корпорації?

10.  Назвіть основні критерії, які слід враховувати, приймаючи

рішення щодо вибору форми організації бізнесу.

11.  Визначіть особливості фінансування підприємництва в за-

лежності від організаційно-правових форм господарювання.

12.  Охарактеризуйте  фінансову діяльність акціонерних това-

риств.

13.  Охарактеризуйте  фінансову діяльність товариств з обме-

женою відповідальністю.

14.  Охарактеризуйте фінансову діяльність командитних това-

риств.

15.  Охарактеризуйте фінансову діяльність повних товариств.

16.  Охарактеризуйте фінансову діяльність товариств з додат-

ковою відповідальністю.

17.  Вкажіть на особливості фінансової діяльності промисло-

во-фінансових груп.

18.  Вкажіть на особливості діяльності реєлтерських організацій.

19.  Визначіть  фінансове  забезпечення  ризикового  бізнесу  і

джерела венчурного капіталу.

20.  Охарактеризуйте фінансову діяльність державних підпри-

ємств.

21.  Що таке кооператив? Які його види Ви знаєте?

22.  Охарактеризуйте  фінансові  нормативи  діяльності  коопе-

ративів, кредитних спілок та їх об’єднань.

23.  Які особливості можна виділити у фінансовій діяльності суб’єктів малого бізнесу в Україні?

24.  Які особливості можна виділити у фінансовій діяльності суб’єктів малого бізнесу в країнах Європейського союзу?


 

 

 
Задачі для самостійного розв’язування

Задача 1

Чотири юридичні і 7 фізичних осіб (А, Б, В, Г та 1, 2, 3, 4, 5, 6,

7) прийняли  рішення  про  заснування  товариства  з обмеженою

відповідальністю «Сім зірок». Створення ТОВ характеризується

такими даними:

1) визначена установчими документами товариства частка за-

сновників (учасників) така: А – 14 %; Б – 12 %; В – 8 %; Г – 14 %;

1 – 5 %; 2 – 2 %; 3 – 10 %; 4 – 12 %; 5 – 8 %; 6 – 10 %; 7 – 5 %;

2) на момент реєстрації ТОВ Б вніс 20,78 тис. грн, що стано-

вить 105 % номінальної вартості його частки у статутному капі-

талі товариства; А – 15,75 тис. грн, Г – 17,25 тис. грн; 3 і 6 фізичні

особи по 10 тис. грн; 4 фізична особи – 15 тис. грн.

3) В  зробив  внесок  до  статутного  капіталу  товариства,  що

створюється, у вигляді приміщення, яке може використовуватися

як офіс; оціночна вартість такого приміщення, відповідно до ви-

сновку оцінювача майна, становить 30,65 тис. грн;

4) решта учасників товариства здійснять внески до статутного

капіталу  підприємства   після  реєстрації  товариства  виключно

грошовими коштами у національній валюті.

Визначте та обґрунтуйте, чи може бути засноване товариство

з обмеженою відповідальністю «Сім зірок» та що для цього не-

обхідно зробити. У разі необхідності складіть початковий баланс

товариства на момент його державної реєстрації.

Задача 2

Три   суб’єкти   підприємницької   діяльності   (ЗАТ   «Flower»,

Gnome  Ltd. (Кіпр)  та FM Group  Inc. (Об’єднане  королівство  –

UK)) уклали договір про спільну діяльність без створення юри-

дичної особи строком на два роки. Ведення спільних справ за до-

говором покладено на резидента. Прибуток від спільної діяльно-

сті розподіляється по завершенні строку дії договору про спільну

діяльність пропорційно до частки кожного учасника в спільних

активах,  після  виплати  винагороди  особі,  на  яку  покладено

обов’язки з ведення справ, у розмірі 2,75 % від абсолютної вели-

чини  приросту  вартості  чистих  активів  спільної  діяльності  на

момент завершення строку дії договору.

Визначити, як зміняться активи та пасиви ЗАТ «Flower» у мо-

мент заснування спільної діяльності та після її завершення, якщо

зміна вартості чистих активів спільної діяльності відповідно до

фінансового плану характеризується наведеними нижче даними.


Визначте абсолютну величину чистого доходу нерезидентів – учасників спільної діяльності, якщо вони здійснюють репатріа- цію доходів у момент розподілу спільно контрольованих активів.

 

 

Назва підпри- ємства- учасника

 

Величина активів учасників, грн

 

Статус

Передано до спільної діяльності (на початок періоду), грн

 

Частка,

%

Активи після погашення усіх зо- бов’язань (на кінець періо- ду), грн

ЗАТ «Flower»

2 944 321,50

резидент

263450,00

47,90

визначити

Gnome Ltd.

N/A

нерези-

дент

128700,00

23,40

визначити

FM Group Inc.

N/A

нерези-

дент

157850,00

28,70

визначити

Усього

N/A

 

550 000,00

100,00

визначити

 

Необхідно також визначити, як зміняться активи та пасиви пі- дприємств-учасників у момент заснування спільної діяльності та після її завершення, якщо зміна вартості чистих активів спільної діяльності відповідно до фінансового плану очікується на рівні

125,25 % відносно вартості активів, переданих до спільної діяль- ності в момент її створення. Частка погашення вимог кредито- рів – 83 % від активів. Сума власного капіталу – 630,4 тис. грн. Сума статутного капіталу – 120,0 тис. грн. Активи ЗАТ «Flower» після ліквідації спільної діяльності збільшились на 96,8 тис. грн.

Задача 3

Прийнято  рішення  про  заснування  відкритого  акціонерного

товариства «Газма-Плюс». Засновниками була організована відк-

рита підписка на акції, результати якої характеризуються такими

даними:

1) номінальна вартість простих акцій – 7,0 грн; курс емісії ко-

рпоративних прав – 105 %; товариство не емітує привілейованих ак-

цій, а загальна кількість простих акцій, які підлягають розміщенню,

становить 70,35 тис. штук;

2) сумарні накладні затрати засновників, пов’язані зі створен-

ням підприємства – 38,95 тис. грн;

3) від інвесторів (фізичних та юридичних осіб) надійшли зая-

вки на придбання 79 % акцій, у тому числі 29,5 % простих акцій,

викуплених засновниками товариства;

4) на момент скликання установчих зборів один з акціонерів,

який здійснив передплату на пакет простих акцій у розмірі 10 %

статутного капіталу товариства, вніс лише 62,25 тис. грн;


5) усі інші передплатники, у тому числі засновники товарист- ва, повністю погасили заборгованість за передплаченими акціями, виходячи із курсу емісії корпоративних прав товариства;

6) на установчих зборах товариства акціонери затвердили ви- трати засновників на створення підприємства, відхиливши лише одну статтю із заявлених затрат на суму 10,75 тис. грн;

7) усі розрахунки у процесі проведення відкритої підписки та реєстрації  товариства  проводились  повною  мірою  і  виключно

грошовими коштами.

Визначте  та  обґрунтуйте,  чи  відбулося  відкрите  акціонерне

товариство «Газма-Плюс». У разі необхідності складіть початко-

вий баланс товариства на момент його державної реєстрації.

Тести

1. Суб’єктами господарювання визнаються:

а)         учасники господарських відносин, які здійснюють госпо-

дарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (суку-

пність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене

майно  і несуть відповідальність  за своїми  зобов’язаннями  в

межах цього майна;

б)         юридичні особи, створені відповідно до Цивільного коде-

ксу України, державні, комунальні та інші підприємства, а та-

кож інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяль-

ність та зареєстровані в установленому законом порядку;

в)         громадяни України, іноземці та особи без громадянства,

які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані від-

повідно до закону як підприємці.

2. Корпорації – це:

а)         юридичні особи, створені відповідно до Цивільного коде-

ксу України, державні, комунальні та інші підприємства, а та-

кож інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяль-

ність та зареєстровані в установленому законом порядку;

б)         унітарні підприємства, тобто такі, що створюються одним

засновником (власником), а в усьому іншому не відрізняються

від корпорацій. Квазікорпораціями є державні, комунальні пі-

дприємства, підприємства споживчої кооперації, приватні пі-

дприємства,  створені  на  основі  приватної  власності  одного

громадянина, а також іноземні підприємства.

в)         інституційні одиниці, що створені спеціально з метою ри-

нкового виробництва товарів та послуг і є джерелами прибут-

ку чи іншої фінансової вигоди для своїх власників.


3.  Основними  критеріями  та  чинниками,  які  слід  враховувати,

приймаючи рішення щодо вибору форми організації бізнесу є:

а)         рівень відповідальності власників та їх кількість;

б)         можливості участі в управлінні справами суб’єкта підпри-

ємництва та контролю за ним;

в)         можливості фінансування;

г)         умови передачі права власності та правонаступництво;

д)         умови  оподаткування  суб’єктів  підприємництва  різних

форм організації бізнесу;

е)         накладні витрати, зумовлені окремими формами організа-

ції бізнесу;

ж)   законодавчі  вимоги  щодо  відповідності  виду  діяльності

формам організації бізнесу;

з)         всі відповіді правильні;

и)         а), б), в); ж).

4. Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товарис-

тва не може перевищувати:

а)         50 акціонерів;

б)         100 акціонерів;

в)         10 акціонерів;

г)         не встановлене обмеження законодавством.

5. У товариств з обмеженою відповідальністю розмір статутного

(складеного) капіталу повинен становити не менше:

а)         суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам,

виходячи  із  ставки  мінімальної  заробітної  плати,  діючої  на

момент створення;

б)         суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам,

виходячи  із  ставки  мінімальної  заробітної  плати,  діючої  на

момент створення;

в)         суми, еквівалентної 625 мінімальним заробітним платам,

виходячи  із  ставки  мінімальної  заробітної  плати,  діючої  на

момент створення.


Література до теми

1.         Ангелин Д. Мал золотник… / Д. Ангелин // Бизнес. – № 1–2. –

17 січ. – 2005. – С. 66–69.

2.         Бесараб  О.  Роль  банку  у  формуванні  інвестиційних  ресурсів

ФПГ / О. Бесараб // Фінанси України. – 2002. – № 1. – С. 116–120.

3.         Блинов А. Малое предпринимательство  / А. Блинов. – М.: ИН-

ФРА-М, 1997. – С. 32.

4.         Господарський кодекс України: за станом на 30 квіт. 2009 р. //

Відомості Верховної Ради України. – № 18, № 19–20, № 21–22. – 2003.

5.         Деякі питання розпорядження  об’єктами державної власності:

Розпорядження  КМУ  від  24  грудня  2007  р.  №  1231-р.  –  Чинний  з

28.12.2007 // Урядовий кур’єр. – 2007. – 28 груд., № 245.

6.    Іванов Ю. Підприємства та підприємці: взаємодія у рамках по- середницьких схем / Ю. Іванов // Збірник систематизованого законо- давства. – Вип. 7., лип. – 2005. – С. 177–183.

7.         Куліш А.П. Формування  організаційної  структури ФПГ / А.П.

Куліш // Фінанси України. –2000. – № 9. – С. 35–39.

8.         Мачеринскене И.М. Формирование малого и среднего бизнеса в

Литве / И. М. Мачеринскене,  Ж. И. Симанавичене  // Вестн. Моск. ун-

та. – Сер. 6. – 2006. – № 1. – С. 51–65.

9.         Перелік господарських товариств, державні пакети акцій (част-

ки) яких підлягають першочерговому продажу, державних підприємств і відкритих акціонерних товариств, що підлягають першочерговій під-

готовці  до  продажу  в  2008  році:  Розпорядження  Кабінету  Міністрів

України  від 16.01.2008  р. № 81-р. – Чинний  з 22.02.08  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

10.  Положення про фінансові нормативи діяльності та критерії яко-

сті системи управління кредитних спілок та об’єднаних кредитних спі-

лок: Розпорядження  Державної комісії з регулювання  ринків фінансо- вих  послуг  України  від  16.01.2004  р.  № 7.  –  Чинний  з  14.02.04  // Офіційний вісник України. – 2004. – 20 лют., № 5.

11. Порядок проведення внутрішнього фінансового моніторингу суб’єктами господарювання, що провадять господарську діяльність з організації та утримання казино, інших гральних закладів, і ломбарда- ми: Постанова Кабінету Міністрів України вiд 20.11.2003 р. № 1 800. – Чинна з 01.01.04 // Урядовий кур’єр. – 2003. – 10 груд., № 233.

12.   Про акціонерні товариства: Закон України від 17.09.2008 р. № 514- VI. – Чинний з 29.04.09 // Урядовий кур’єр. – 2008. – 29 жовт., № 202.

13.  Про    банки    і   банківську    діяльність:    Закон    України    вiд

07.12.2000 р.  №  2121-III.  –  Чинний  з  17.01.01  //  Урядовий  кур’єр. –

2001. – 17 січн., № 8.


14.  Про  благодійництво  та  благодійні  організації:  Закон  України вiд 16.09.1997 р. № 531/97-ВР. – Чинний з 15.10.97 // Голос України. –

1997. – 15 жовт.

15.  Про господарські  товариства:  Закон  України  від 19.09.1991 р.

№ 1576-XII. – Чинний з 01.10 1991 // Голос України. – 1991. – 11 жовт.

16.  Про державну підтримку малого підприємництва: Закон Украї-

ни  від  19.10.2000  р.  №  2063-ІІІ.  –  Чинний  з  22.11.00  //  Урядовий кур’єр. – 2000. – 22 листоп.

17.  Про довірчі товариства:  Декрет КМ України вiд 17.03.1993  р.

№ 23–93. – Чинний з 01.04.93 // Урядовий кур’єр. – 1993. – 01 квіт.

18.  Про затвердження  Класифікації  інституційних  секторів еконо- міки України: Наказ Державного комітету статистики України від 18 квітня 2005 р. № 96 із змінами і доповненнями, внесеними 1.09.2005 р.

№ 249.

19.  Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні  фонди):  Закон  України  вiд  15.03.2001 р.  №  2 299-III.  –

Чинний з 24.04.01 // Урядовий кур’єр. – 2001. – 25квіт., № 74.

20.  Про кредитні спілки: Закон України вiд 20.12.2001 р. № 2 908- III. – Чинний з 22.01.02 // Урядовий кур’єр. – 2002. – 23 січ., № 14.

21.  Про          Національний            банк    України:         Закон України          від

20.05.1999 р.  №  679-XIV.  –  Чинний  з 22.06.99  //  Урядовий  кур’єр. –

1999. – 01 лип.

22.  Про  недержавне   пенсійне  забезпечення:   Закон  України   вiд

09.07.2003  р.  № 1 057-IV.  – Чинний  з 01.01.04  // Урядовий  кур’єр. –

2003. – 11верес., № 169.

23.  Про платіжні системи та переказ грошей в Україні: Закон Укра-

їни  із  змінами   і  доповненнями,   внесеними   Законами   України   від

5.06.2003 р. № 906-IV, від 6.10.2004 р. № 2 056-IV. – Чинний з 16.05.01

// Урядовий кур’єр. – 2001. – 16 трав., № 84.

24.  Про політичні партії в Україні: Закон України вiд 05.04.2001 р.

№ 2 365-III. – Чинний з 28.04.01 // Урядовий кур’єр. – 2001. – 28 квіт.,

№ 77.

25.  Про промислово-фінансові групи: Закон України вiд 21.11.1995

р. № 437/95-ВР. – Чинний з 21.05. 96 // Голос України. – 1996. – 21 трав.

26.  Про  складання  фінансових  планів  підприємств:  Розпоряджен-

ням Кабінету  Міністрів  України  від 13.04.2005  р. № 95-р.  – Чинне  з

13.04. 05 // Урядовий кур’єр. –2005. – 27 квіт., № 78.

27. Про спрощену  систему  оподаткування,  обліку  і звітності суб’єктів   малого   підприємництва:    Указ   Президента   України   від

03.07.1998 р. № 72 798 у редакції Указу Президента від 28.06.99 р. №

746/99 // Урядовий кур’єр. – 1998. – 07 лип.


28.  Про страхування: Закон України вiд 07.03.1996 р. № 85/96-ВР. –

Чинний з 11.04.96 // Урядовий кур’єр. – 1996. – 18 квіт.

29.  Про управління об’єктами державної власності: Закону України від 21.09.2006 р. № 185-V. – Чинний з 18.10.06 // Урядовий кур’єр. –

2006. – 18 жовт., № 195.

30.  Про   фінансовий   лізинг:   Закон   України   вiд   16.12.1997   р.

№ 723/97-ВР. – Чинний з 10.01.98 // Урядовий кур’єр. – 1998. – 10 січ.

31.  Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінан-

сових послуг: Закон України вiд 12.07.2001 р. № 2 664-III. – Чинний з

22.08.01 // Урядовий кур’єр. – 2001. – 29 серп., № 154.

32.  Про   цінні   папери   і   фондовий   ринок:   Закон   України   від

23.02.2006  р.  № 3 480-IV.  – Чинний  з 19.05.06  // Урядовий  кур’єр. –

2006. – 19 квіт., № 75.

33. Пулковський Л. Дослідження специфіки сімейного бізнесу в Польщі / Л. Пулковський   // Регіональна  економіка.  – 2006. – № 3. – С. 199–215.

34.  Разумнова И. Мелкое предпринимательство в промышленности

США  / И. Разумнова  // Проблемы  теории  и практики  управления.  –

№ 3. – 1990. – С. 7–10.

35.  Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч.

посіб. / О. О. Терещенко. – К.: КНЕУ, 2003. – 554 с.

36.  Філіна Г. І. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання:  Навч.

посіб. / Г. І. Філіна. – К.: ЦУЛ, 2007. – 320 с.

37.  Фінансова діяльність підприємств: Навч. посіб. / [В. І. Аранчій,

В. Д. Чумак,  О. Ю. Смоленська,  Л. В. Черненко].  –  К.:  Професіонал,

2004. – 240 с.

38.  Фінансова  діяльність  підприємства:   Підручник  /  [О. М. Бан- дурка, М. Я. Коробов, П. І. Орлов, К. Я. Петрова]. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 2002. – 384 с.

39.  Фінансова  діяльність  суб’єктів  господарювання:  Навч.-метод.

посіб. для самост. вивч. дисц. / [О. О. Терещенко, Я. І. Невмержицький,

А. П. Куліш та ін.]; за заг. ред. О. О. Терещенка.  – К.: КНЕУ, 2006. –

312 с.

40.  Цивільний  кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV: за ста-

ном на 05 серп. 2009 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). –

2003. – №№ 40-44.