4. Суспільний вибір

За ринкового механізму приватні блага виробляються в такій кількості, як бажають споживачі. Забезпечення суспільними бла­гами, на відміну від приватних, визначається політичним проце­сом прийняття рішень.

В демократичних державах надання громадянами переваг певним суспільним благам виявляється або шляхом прямого го­лосування, або в рамках системи представницької демократії, шляхом вибору депутатів парламенту.

Теорія суспільного вибору займається аналізом процесів прий­няття колективних рішень, дослідженням взаємозв'язку між пріоритетами громадян та прийняттям держаних рішень.

При одноголосному голосуванні (модель прямої демократії) забезпечується вибір ефективного рішення при умові, що в про­цесі голосування враховуються всі можливі альтернативи. Проте за деякий проміжок часу знайти рішення, яке влаштовувало б усіх, практично нереально. Тому найчастіше рішення прий­мається більшістю голосів.

Пряме голосування є швидше винятком. Пряма демократія існує лише на рівні общин у США, Канаді та у Швейцарії (у формі референдумів). На рівні окремих штатів, земель пряма демократія практично не використовується.

В межах класичної теорії демократії припускається, що депу­тати не мають ніяких власних цілей і прагнуть лише краще пере­дати пріоритети своїх виборців. Але передумова про відсутність у депутатів власних інтересів давно визнана нереалістичною. В ос­нові теорії суспільного вибору лежить ідея про те, що перша і най­важливіша мета будь-якого депутата і політичної партії полягає в тому, щоб прийти до влади або зберегти владу. Державні рішен­ня є лише побічним продуктом, засобом для досягнення цієї мети, так же, як і виробництво, яке є засобом для отримання прибутку.

Для представницької демократії типовим є так званий обмін голосами. Таким чином, групи меншості отримують можливість підтримувати одна одну і формувати певну більшість. Обмін го­лосами може відбуватись у явному вигляді через послідовність процедур голосування або неявно, коли формується пакет доку­ментів, спільна програма дій різних парламентських груп. За пря­мої демократії обмін голосами неможливий, тому що кількість виборців велика, а отже, на проведення переговорів потрібні ве­ликі кошти. В представницькій демократії чисельність виборців значно менша, і тому для кожної групи з певними інтересами існує багато комбінаційних можливостей.

 

Питання для самоперевірки й аудиторного контролю знань

Що таке чисте суспільне благо?

Чим суспільні блага відрізняються від приватних?

Які особливості властиві суспільним благам?

Коли благо можна вважати неконкурентним? Коли невинят-ковим? Наведіть приклади.

В чому полягає проблема «безбілетника»?

Як формується попит на суспільне благо?

Як вибрати ефективний обсяг виробництва суспільного блага?

Які існують механізми особистих уподобань щодо товарів, пропонованих державою?

В чому полягає сутність теорії суспільного вибору?

Яка принципова різниця моделі прямої і моделі представ­ницької демократії?

Розкрийте сутність одноособового голосування і обміну голо­сами.

 

Завдання для самостійної роботи Тести

Що з перерахованого нижче не характеризує приватне благо:

а)         може бути спожите одночасно групою людей;

б)         може бути спожите тільки однією особою;

в)         призначене для особистого споживання;

г)         вірно б) і в)?

До суспільних благ не належить:

а)         морозиво;

б)         повітря;

в)         невелике водоймище;

г) гребля.

Оптимальна кількість суспільного блага визначається на основі:

а)         індивідуальних смаків і переваг споживачів;

б)         принципу відповідності граничної вигоди граничним ви-
тратам;

в)         ефективності у розподіленні ресурсів за напрямками вико-
ристання;

г)         відносної ефективності розподілення рідких ресурсів
в різних економічних системах.

Побічні ефекти ринку — це:

а)         витрати або вигоди, що випадають на долю окремих осіб
або груп, що не приймають участі в певній ринковій угоді;

б)         державне регулювання економіки;

в)         негативний результат процесу укладання угоди між учас-
никами ринку;

г)         жодна з відповідей не є вірною.

Які рішення, що стосуються державної політики, повинні прийматися колективно демократичним шляхом:

а)         які суспільні товари і в якій кількості слід виробляти;

б)         за яких обставин і якими методами держава повинна кори-
гувати побічні ефекти;

в)         як необхідно перерозподіляти податки, за рахунок яких
фінансується виробництво суспільних благ;

г)         все перераховане?

Крива колективного попиту на певне суспільне благо може бути побудована:

а)         шляхом визначення максимально і мінімально можливих
цін на дане благо;

б)         шляхом додавання по вертикалі всіх кривих індивідуаль-
ного попиту на це благо;

в)         як вертикальна лінія;

г)         як горизонтальна лінія;

д)         жодним з вказаних способів.

7.         Якби ринок прав на забруднення навколишнього середовища,
де можна було б купувати права на викиди певного обсягу забруд-
нюючих речовин, встановив ціну забруднення, то тим самим він:

а)         не змінив би ситуацію із забрудненнями;

б)         викликав би неконтрольоване забруднення навколишньо-
го середовища найбільш прибутковими виробництвами;

в)         стимулював би фірми до скорочення забруднення або йо-
го ліквідації;

г)         привів би до зниження ефективності суспільного вироб-
ництва;

д)         привів би до підвищення якості продукції.

До факторів, що викликають неспроможність державної влади, не відносяться:

а)         наявність бюрократії;

б)         труднощі вияву дійсних уподобань індивідів щодо
спільних благ;

в)         постійність, як правило, граничних витрат виробництва
суспільних благ;

г)         явище логроллінгу («торгівля голосами»).

Причиною недостатньої ефективності державних установ є:

а)         за діяльністю державних установ здійснюється менш
дієвий контроль, ніж за приватними діловими одиницями;

б)         відсутність або низький рівень конкуренції;

в)         велика роль особистих інтересів державних чиновників;

г)         все перераховане.

10.       Якщо сумарна гранична готовність індивідів до платежу
за суспільне благо більша за граничні витрати його надання,
то для досягнення оптимального результату необхідно:

а)         збільшити обсяг надання суспільних благ;

б)         зменшити обсяг надання суспільних благ;

в)         залишити все незмінним;

г)         знизити граничні витрати надання суспільного блага.

Задачі

Задача 1.

Суспільство складається з п'яти осіб — Івана, Петра, Степана, Катерини та Наталки, витрати на податки в сумі 1500 грош. од. вони поділять порівну, тобто кожен з них заплатить по 300 грош. од., якщо вони будуть забезпечені певним суспільним благом. За­гальні витрати на забезпечення першої медичної допомоги скла­дають 1500 грош. од.

Припустимо, що Іван готовий заплатити за це благо 600 грош. од., Петро — 150, а Степан — 350 грош. од., Катерина і Наталка — по 200 грош. од. Готовність платити за суспільне благо демонструє величину вигоди, яку сподівається отримати від його споживання кожна особа. Тобто Іван вбачає в наявності першої медичної допо­моги вигоду для себе в розмірі 600, Петро — 150, Степан — 350 грош. од., Катерина — 250 грош. од., Наталка — 400 грош. од.

Яким міг би бути результат, якщо б рішення — надавати дане благо чи ні — приймалося б більшістю голосів? Обґрунтуйте свою відповідь.

Задача 2.

Припустимо, держава вирішила виробляти суспільне благо. Оскільки не можна застосувати принцип виключення, то жоден споживач не буде добровільно платити за одиницю блага — оскільки вони можуть користуватися нею безкоштовно. Спожи­вання блага однією особою не заважає іншій також споживати це благо. Припустимо, що суспільство складається з трьох осіб. За­гальну суму, яку ці громадяни готові заплатити за можливість для кожного з них користуватися суспільним благом, а також об­сяги їх попиту, можна визначити за даними таблиці 12.1.

Таблиця 12.1. Попит трьох осіб на суспільне благо

 

Ціна суспільного

Кількість блага, на який пред'явлено попит, од.

блага, грош. од.

споживачем 1     споживачем 2     споживачем 3

1

2                      3 5

2

1                      2 4

3

0                      1 3

4

0                      0 2

5

0                      0 1

Побудуйте криву колективного попиту на суспільне благо.

Використовуючи одержану криву попиту на суспільне бла­го та нижченаведену шкалу пропозиції (таблиця 12.2), знайдіть оптимальний обсяг цього суспільного блага. Пояснити, чому цей обсяг не є максимальним.

Таблиця 12.2. Обсяги пропозиції суспільного блага

 

Ціна суспільного блага, грош. од.

Обсяги пропозиції, од.

4

1

7

2

8

3

9

4

10

5

Задача 3.

Зробіть оцінку можливим вигодам і витратам, пов'язаним з розбудовою автомобільних шляхів регіону, які обслуговують міжнародні транспортні коридори.

Яким чином рівень економічного розвитку країни впливає на ефективність реалізації цього проекту? Яким буде співвідношен­ня «витрати — вигоди» цього проекту в Україні? В розвинутих країнах Європи? В країнах, що розвиваються?

Які ще витрати і вигоди Ви бачите в цьому проекті? Як вони співвідносяться?

 

Задача 4.

Як розподілиться податок з продажу при надзвичайно неела-стичному попиті? При еластичному? Який вплив здійснює елас­тичність попиту на розподілення податку з продажу?

 

Задача 5.


В таблиці 12.3 показано загальні вигоди (млн. грош. од.) від чотирьох соціальних загальнодержавних програм, вартість кож­ної з яких є більшою за попередні.