3. Особисті уподобання і суспільні блага

Виробництво державою суспільних благ вигідне, тому що компенсувати витрати на нього уряд може податками або штра­фами. Але як же уряд може визначити необхідні обсяги вироб­ництва суспільних благ, якщо існує проблема «зайців» і це сти­мулює людей давати невірну інформацію про свої уподобання? Далі проаналізуємо один з механізмів особистих уподобань щодо товарів, пропонованих державою, голосування.

Голосування значно поширене при розв'язанні проблеми роз­поділу. Наприклад, деякі з питань щодо місцевого бюджету люди вирішують прямим голосуванням, інші ж питання вирішуються голосуванням обраних ними законодавців. Багато з референ­думів місцевого або державного рівня ґрунтуються на принципі голосування за правилом більшості: кожна особа має один голос,

 

а перемагає той з кандидатів, який отримує більше 50% голосів. А тепер приклад, як голосування за правилом більшості визначає політику в галузі державної освіти. На рисунку 13.2 показано уподобання щодо витрат на освіту (на кожного учня) трьох гро­мадян, що є представниками трьох однакових груп людей, які проживають в районі даної школи.

Крива Б1 розкриває бажання першого громадянина платити за освіту, без урахування жодного з необхідних до сплати податків. Ба­жання платити на кожному з рівнів витрат відображає максимальну суму, яку громадянин платитиме за право користуванням благом на даному рівні, вважаючи це вигіднішим, ніж не платити взагалі.

Загалом вигода від збільшення витрат на освіту зростає разом із збільшенням витрат. Але водночас зростає і розмір податку на потреби освіти.

Крива Б2, яка характеризує бажання другого громадянина платити, має таку саму форму, але досягає максимуму на рівні 1200 грош. од. на учня. Нарешті крива Б3 — бажання платити тре­тього громадянина — досягає піку при 1800 грош. од. на учня. БажаНня платити, грош. од. ▲

 

 


СБ

Суцільна лінія СБ відображає сукупне бажання платити за освіту — додавання кривих Б1, Б2, Б3 по вертикалі. Крива СБ — це міра максимальної кількості, яку всі троє громадян готові за­платити за користування кожним з рівнів.

232

При голосуванні за правилом більшості рівень витрат, бажа­ний для середнього голосуючого, завжди буде у вигідному стано­вищі, ніж будь-який альтернативний.

Правило більшості не ефективне, оскільки воно врівноважує уподобання всіх громадян — ефективний результат зважує вибір кожного з громадян за його значущістю і прийнятністю.