1. Приватні та суспільні блага

В умовах ринкової економіки крім ринкових (приватних) благ, на які існує індивідуальне право власності, є так звані «суспільні», або колективні блага.

Більша частина благ, які пропонуються виробниками і знахо­дять попит у споживачів, призначені для особистого споживання, або ж приватні блага.

Благо являється приватним, якщо, будучи спожитим однією особою, воно не може бути одночасно спожите іншою. Напри­клад, цукерки — це приватне благо. Коли одна людина їсть свої цукерки, то її приятель ці цукерки не може їсти. Наше взуття та­кож являється приватним благом. Коли ми взуваємо його, то всі інші взути його в той же самий час не можуть.

Але існують блага, які ми всі можемо використовувати одно­часно без того, щоб використання когось одного зменшувало ви­користання когось іншого.

Благо являється суспільним, якщо будучи навіть спожитим однією особою, воно при цьому доступне для використання іншою. Наприклад, чисте повітря — це суспільне благо, також як і національна оборона або суспільна безпека. Якщо збройні сили захищають країну від небезпеки, то збереження вашої безпеки ніяким чином не перешкоджає збереженню безпеки ще когось.

Той факт, що більша частина суспільних благ не забезпечують­ся приватними ринками, не являється випадковим. Через існуван­ня проблеми «їдучих безкоштовно» приватні ринки мають досить нестійкі гарантії відносно того, що суспільне благо буде виготовле­не в потрібному об'ємі. «Ідучий безкоштовно» — це той, кому вдається користуватися деяким благом, не заплативши за нього.

Щоб вирішити проблему безкоштовного користування, країна повинна знайти деякий метод спільного вирішення того, скільки витратити на оборону. Державні структури і створюють­ся для прийняття такого виду колективних рішень. Багато благ, які пропонує держава, в дійсності являються суспільними блага­ми. Національна оборона та міліція без сумніву являються суспільними благами. Національні парки — це суспільне благо, в крайньому випадку до тих пір, доки в парку не стає досить тісно, але послуги кав'ярень, ресторанів, розважальних центрів тощо не являються суспільними благами.

Суспільним благам властиві дві особливості: вони неконку-рентні і невиняткові.

Блага неконкурентні, якщо при будь-якому заданому рівні ви­робництва граничні витрати для додаткового споживання дорів­нюють нулю. Для більшості благ у приватному секторі граничні витрати виробництва великого обсягу мають додатне значення. Але на деякі блага додаткові споживачі витрати не збільшують.

Благо невиняткове, якщо люди не можуть бути виключені зі сфери його споживання. Як результат важко або і неможливо призначити плату за користування невинятковими благами — ними можна користуватись без прямої оплати. Одним з при­кладів невиняткового блага є національна оборона. Маяк і дер­жавне телебачення також є прикладами невиняткових товарів.

Невиняткові товари необов'язково загальнонаціональні за ха­рактером. Якщо адміністрація регіону проводить програму боротьби з сільськогосподарськими шкідниками, виграють всі фермери і спо­живачі. Було б майже неможливим позбавити окремо взятого фер­мера тих переваг, які дасть ця програма. Житло, наприклад, є винят­ковим благом. Якщо агент продає нове житло одному споживачеві, то він виключає можливість для інших осіб купити саме це житло.

Деякі блага є винятковими, але неконкурентними. Напри­клад, в період незначного руху переїзд через міст неконкурент-ний, оскільки поява додаткової машини не вплине на швидкість інших автомобілів. Але проїзд на мосту винятковий, оскільки власники моста можуть заборонити ним користуватись. Іншим прикладом є телевізійний сигнал. Як тільки телевізійний сигнал надходить в ефір, граничні витрати на те, щоб зробити телепере­дачу доступною для додаткового глядача, дорівнюють нулю, тому блага неконкурентні. Але передачу можна зробити винятковою, оскільки, кодуючи сигнал і призначаючи плату за його декоду­вання, компанія може обмежувати число глядачів.

Багато суспільних благ або конкурентні у споживанні, або ви­няткові, або і те, і те. Наприклад, навчання у середній школі конку­рентне у споживанні. Існують додатні граничні витрати на забезпе­чення середньої освіти для однієї додаткової дитини, оскільки іншим дітям приділяється менше уваги в міру збільшення кількості учнів у класі. Аналогічно призначення плати за навчання може ви­ключити можливість для деяких дітей отримати освіту. Державна освіта забезпечується місцевою владою, оскільки результатом її є позитивні зовнішні впливи, а не тому, що вона - суспільне благо.

Користування національним парком також конкурентне (оскільки він може бути переповненим численними відвідувача­ми), і в'їзд в парк додаткової машини може зменшити вигоди інших відвідувачів.