4. Трансфертна винагорода та економічна рента

Окремі західні економісти вважають доцільним для кращого розуміння факторного ринку дослідити дві категорії: транс­фертні винагороди та економічну ренту.

Та сума, яка виплачується власнику ресурсу за його викорис­тання на одному місці і яка утримує власника фактору вироб­ництва від пропозиції своїх послуг в іншому альтернативному місці називається трансфертною винагородою.

Виплата, яку власники економічних ресурсів одержують по­над суми трансфертної винагороди, називається економічною рентою.

Таким чином, сума грошей, яка одержується власником еко­номічного ресурсу як трансфертна винагорода, для фірми-найма-ча даного ресурсу представляє витрати втрачених можливостей, а економічна рента для фірми-наймача є рентним платежем. В більшості випадків реальні виплати за використання факторів виробництва являються сукупністю трансфертної винагороди та економічної ренти.

Але існують і крайні випадки. Якщо пропозиція ресурсу є аб­солютно еластичною, тобто власники ресурсів негайно змінюють місце докладання своїх зусиль при найменшій зміні оплати їх по­слуг, то вони одержують тільки трансфертну винагороду. При аб­солютно нееластичній пропозиції, тобто коли будь-які зміни ціни ресурсу не приводять до переміщення з одного місця в інше, ви­нагорода власників ресурсів цілком складає економічну ренту, а трансфертна винагорода дорівнює нулю.

Сукупність трансфертної винагороди та економічної ренти призводить до того, що крива пропозиції економічних ресурсів має зростаючий вигляд (рисунок 11.13).


Якщо пропозиція ресурсу є абсолютно еластичною (крива Б! — горизонтальна лінія), то сумарна винагорода, одержана за (К + 1) одиниць ресурсу, складе площу прямокутника О^ссС, яка представляє собою трансфертну винагороду.

Якщо пропозиція ресурсу є абсолютно нееластичною (крива 82 — вертикальна лінія), то сумарна винагорода дорівнюватиме економічній ренті.

В загальному випадку крива пропозиції Б0 — зростаюча лінія. Якщо власник ресурсів пропонує N одиниць ресурсів, що відпо­відає попиту Б1, то винагорода за одиницю ресурсу складатиме \У0. Якщо попит зростає до Б2, то пропонується (К + 1) одиниць ресур­су вже за плату \У\. В цьому випадку різниця \У\ - \У0 представляє собою економічну ренту. Таким чином площа фігури "^сК — це економічна рента, фігури КссСО — трансфертна винагорода.

Збільшення плати за ресурси залучає додаткові одиниці ре­сурсів з альтернативного виробництва. Для таких одиниць вели­чина \У\ — трансфертна винагорода, яка викликала перехід ре­сурсу з іншого виробництва.

Співвідношення між трансфертною винагородою та еконо­мічною рентою не визначається однозначно, а залежить від мобільності факторів виробництва, тобто від їх здатності пе­реміщуватися з одного місця застосування в інше.

Якщо мова йде про вузьку сферу застосування ресурсу, то мо­більність його є доволі високою. Наприклад, в окремій верстато­будівній фірмі мобільність ресурсів значна внаслідок великого вибору альтернативних верстатобудівних фірм. Внаслідок цього пропозиція ресурсу має високу еластичність, а в загальній сумі винагороди майже повністю зникає трансфертна винагорода.

Якщо розглянути пропозицію ресурсу для всієї галузі, то йо­го мобільність буде значно нижчою, оскільки важче запропонува­ти свої послуги в альтернативних галузях. При цьому пропозиція вже буде менш еластичною, і певну частину виплат складатиме економічна рента.

В загальному випадку різниця між тим, що власник ресурсу одержує в даний час і тим, що він може одержати, пропонуючи ресурс в іншому місці, складає економічну ренту.

Високий рівень ренти залежить від двох факторів:

а)         власник ресурсу одержує дуже високу винагороду в даний
час;

б)         власник ресурсу може одержувати низьку винагороду
в іншому місці.

Якщо порівнювати величину сумарної винагороди від вико­ристання ресурсу для фірми і для галузі, то можна визначити, що:

для фірми пропозиція ресурсу є еластичною, і для власників ресурсу більша частина — це трансфертна винагорода. Фірма мо­же збільшувати кількість ресурсів практично за тією ж ціною, так оскільки крива пропозиції майже горизонтальна;

для галузі пропозиція менш еластична, залучення додаткових ресурсів потребує додаткової плати — з'являється економічна рента. Крива пропозиції галузі має зростаючий вигляд, кожна точка показує граничну величину трансфертної винагороди, одержуваної за одиницю ресурсу. Якщо пропозиція абсолютно нееластична, то кожна точка кривої показує граничну величину економічної ренти.