2. Попит на фактори виробництва

Попит на ресурси є похідним, оскільки він відображає попит на необхідні людям кінцеві товари та послуги, що виробляються за допомогою цих ресурсів.

Фірма визначає попит на ресурс, виходячи із співставлення вигод від використання ресурсу з його вартістю (порівнюють до­даткові вигоди з додатковою вартістю).

Додаткова вартість праці вимірюється граничною вартістю праці (ресурсу) МСРЬ за формулою:

МСр = ^ або МСр = ДС^Ь» (11.1)

Додаткові вигоди — граничний продукт праці (ресурсу) у грошо­вому вимірі або гранична доходність ресурсу (MR.Pl) — це додатко­ва виручка, яка виникає від продажу додаткової продукції, що ви­роблена завдяки використанню додаткової одиниці праці (ресурсу):

 

MRPL = МРЬ • МЯ, (11.2)

де МР!^ — обсяг виробництва додаткової продукції;

МR — гранична виручка від продажу додаткової одиниці про­дукції.

На ринках факторів визначається також цінність граничного продукту праці (УМР!) — додатковий випуск, що утворений за рахунок використання додаткової одиниці праці і оцінений за ринковою ціною продукції Р, тобто

VMPL = P • MPL. (11.3)

 

Допустимо, фірма вже найняла певну кількість робітників і хоче знати, чи є сенс найняти ще одного додаткового робітника. Наймання цього додаткового робітника має сенс, якщо додаткова виручка від нього більша за витрати на заробітну плату. Фірма, що прагне до максимізації прибутку, повинна використовувати достатню кількість кожного ресурсу, щоб величина граничної до-ходності ресурсу дорівнювала граничним витратам на залучення додаткової одиниці цього ресурсу.

Якщо MRP > MCP, то споживання фірмою ще однієї одиниці ресурсу збільшить в більшому ступені виручку, ніж витрати, от­же підвищить прибуток. Якщо MCP > MRP, то збільшення спо­живання ресурсу на одиницю збільшить витрати в більшому сту­пені, ніж виручку, і тим самим зменшить прибуток.

Тільки тоді, коли MCP = MRP, неможливо збільшити вируч­ку, змінивши споживання ресурсу.

Для доведення правильності запропонованих висновків, зро­бимо припущення, що фірма використовує лише один фактор ви­робництва — працю. Тоді прибуток складатиме:

П (Q(L)) = TR(Q(L)) — TC(Q(L)). (11.4)

Вихідним моментом є максимізація прибутку виробником, що наймає ресурси. Функція досягає максимуму, якщо її похідна дорівнює нулю. Тоді умова максимізації прибутку прийме вигляд:

dTR(Q(L)) = dTC(Q(L)) (115)
dL       dL '

dTR(Q(L)) ЛІПТЛ

при цьому                  = MRPL — гранична доходність праці,

dL

dTC(Q(L))

а          dL             = MCPL — граничні витрати на працю.

Оскільки TR(Q(L)) = P(Q(L)) • Q(L), то

 

MRPl = P•dQ + ^•dQ• Q = dQ•fP + ^• Q] = MR^MPl. (11.6)
L      dL   dQ   dL ^    dQ    J L

Таким чином, для максимізації прибутку гранична виручка від граничного продукту праці (MR.Pl) повинна дорівнювати добутку граничної виручки (MR) і граничної продуктивності праці (МРц).

Витрати на купівлю праці (ресурсу) визначаються величиною його прокатної ціни (гц) та обсягу закупівлі (Ц): ТС(С)(Ц)) = гц(Ц) • L.

Тоді граничні витрати визначаються:

 

МСРЬ = гт +     • Ь


(11.7)

 

 

Можна розглянути три випадки:

1.         Коли ціна праці зростає по мірі збільшення його використан-

•           ■          б--й-    К т1

ня, тоді граничні витрати на працю більші за його ціну х- .

Якщо додаткове наймання праці супроводжується знижен­ням його ціни, то граничні витрати на працю нижчі за його ціну

При незмінній ціні праці граничні витрати дорівнюють ціні

: 0 і => МСц = гц, тобто МRРL = гц.

Значення величини МRРL та МСРц залежать від статусу фірми на ринку благ і ринку праці:

якщо фірма є досконалим конкурентом на ринку благ, то всю продукцію вона продає за ціною Р і МR = Р, тоді МRРL = Р • МРц

коли фірма є досконалим конкурентом на ринку праці, тоді МСРц = Гц.

В таблиці 11.1 показано модифікацію умов максимізації при­бутку фірми в залежності від її статусу.

Таблиця 11.1.

Умови максимізації прибутку в залежності від статусу фірми

 

Умови максимізації

Статус фірми

прибутку

ринок благ

ринок ресурсів

Р • МРЬ = гь

досконалий конкурент

досконалий конкурент

МЯ • МРЬ = гЬ

монополіст

досконалий конкурент

Р • МРЬ = МСРЬ

досконалий конкурент

монопсоніст

МЯ • МРЬ = МСРЬ

монополіст

монопсоніст

Для одержання функції попиту фірми на працю необхідно вирішити відповідне її статусу рівняння максимізації прибутку (в першому стовпчику таблиці 11.1) відносно Ь.

Розглянемо на рисунку 11.12, як формується попит на ресурс.

 

 


МЯРь,|

MR.Pl — крива, точки якої відображують величину граничного продукту даного ресурсу, АRPL — крива середнього продукту праці, який представляє собою середній доход на одиницю ресурсу.

За допомогою графічної моделі необхідно вирішити, на яку кількість одиниць ресурсу фірма буде пред'являти попит.

Як зазначалося, умовою максимізації прибутку є рівність MRPL = гь. Тоді:

якщо ціна ресурсу складає гь1, то фірма, прагнучи до максимуму прибутку, буде використовувати Ь1 ресурсу, при гь2 - Ь2 ресурсу;

фірма буде пред'являти попит на ресурс до тих пір, поки MRPL, а тобто ціна ресурсу гь буде нижчою за середню вируч­ку на одиницю ресурсу: MRPL = гь < АRPL;

ціна гь2 відповідає також точці С — точці перетину з MRPL, тобто в цій точці MRPL також дорівнює гь2, а обсяг ресурсу складає Ь3. Але, якщо фірма найматиме Ь3 одиниць праці, тоді ціна ресурсу гь є вищою, ніж виручка, яку приносить кожна одиниця найманої праці (ресурсу): гь > АRPL.

Таким чином, крива попиту окремої фірми на працю (ресурс) представляє собою спадаючу частину кривої MRPL, що розташо­вана нижче кривої ARPL (рисунок 11.12).