1. Пропозиція факторів виробництва 1.1. Фактори виробництва

Під факторами виробництва (лат. factor — роблячий, вироб­ляючий) розуміються всі види ресурсів, які використовуються у процесі виробництва товарів і послуг. Агреговано розрізняють:

природні ресурси (земля, надра, водні і лісові ресурси);

трудові ресурси (люди з їх здатністю виробляти продукцію та послуги);

засоби виробництва (виробничі будівлі, споруди, верстати, обладнання, сировина, матеріали та інші основні та оборотні фонди), які називаються також інвестиційними ресурсами або виробничим капіталом;

підприємницькі здібності людей до організації виробництва. Іноді у представлений перелік включають окремо фінансові

ресурси — це справедливо для короткострокового періоду, а в довгостроковому фінансові ресурси звичайно перетворюють­ся в інші види ресурсів.

Кожний з ресурсних ринків може бути представлений як мно­жина ринків конкретного ресурсу. Наприклад, ринок праці скла­дається з ринків робітників різних спеціальностей: економістів, технологів, бухгалтерів, вчителів тощо.

Виробниками ресурсів є власники ресурсів — домашні госпо­дарства. Споживачами ресурсів є фірми, які виробляють товари і послуги.

Ціна ресурсу — це доход власників ресурсу. Ціна природного ресурсу — рента, трудового — заробітна плата, інвестиційного — процент, ціна підприємницьких здібностей — підприємницький доход.

Ціноутворення на фактори виробництва має ряд особливос­тей порівняно з благами:

Пропозиція споживчих благ надходить від підприємств, а попит на них пред'являють домашні господарства. Пропозицію ж ресурсів формують домашні господарства, а попит пред'явля­ють фірми.

Індивідуальна пропозиція на ринку благ виводиться з умо­ви максимізації прибутку, а індивідуальний попит на благо пов'язаний з максимізацією корисності. Попит же на ресурси пов'язаний з умовою максимізації прибутку фірми, а пропозиція ресурсів виводиться з умови максимізації функції корисності. Корисність ресурсу складається з приросту прибутку, виклика­ного використанням ресурсів.

3.         Фактори виробництва мають дві ціни — прокатну і
капітальну.

Прокатна ціна фактору виробництва — це сума грошей, яку необхідно заплатити за використання фактору протягом певного періоду (часова, денна тощо).

Капітальна ціна — цінність послуг фактору виробництва за весь термін служби.

Оскільки від цін факторів виробництва залежать розміри до­ходів їх власників, то теорія ціноутворення на фактори вироб­ництва є теорією розподілу національного доходу.