5. Варіанти поведінки фірми в умовах олігополії

Олігополістична конкуренція досить жорстка і може вести до великих втрат для її учасників. Тому олігополісти з метою збільшення і гарантії отримання прибутків ідуть на утворення картелю — змови фірм щодо майбутніх обсягів випуску і цін.

Розглянемо галузь, де діє N однакових фірм. Якби галузь бу­ла організована як конкурентна, тоді ринкова рівновага досяга­лась би в точці Е0(Р00_о) (рисунок 10.6 (а)), а кожна типова фірма перебувала б у стані рівноваги Е0(Р0ц0) (рисунок 10.6 (б)), і не от­римувала економічного прибутку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 

Рисунок 10.6. Стан рівноваги для картелю ЕК (а) у порівнянні з конкурентною рівновагою Е0 (б). Квота qk у складі картелю

 

При організації картелю фірми повинні:

а)         узгодити спільну ціну і галузевий обсяг випуску £);

б)         встановити квоти кожного учасника;

в)         виробити механізми запровадження угоди і контролю за її
виконанням.

Через те що мета угоди — максимізація прибутку її учасників, для розрахунку спільних ціни та обсягу використовується модель монопольного ціноутворення, яка забезпечує найвищі прибутки виробникам. Стан монопольної рівноваги досягається у точці EK(PKQK) (рисунок 10.6 (а)) і одночасно є станом рівнова­ги для картелю.

Квота кожної фірми визначається таким чином, щоб сума ча­сток кожної фірми дорівнювала узгодженому сукупному обсягу QK. Нехай квота типової фірми складає qK (рисунок 10.6 (б)). За­значимо, що qK < q0, тобто фірма повинна зменшити випуск на уз­годжену з іншими учасниками величину (q0 -qK). Тоді вона отри­мує прибуток, який чисельно дорівнює площі прямокутника

CAPKEKA.

Щодо дотримання угоди, то окремі фірми завжди мають спо­кусу її порушити, бо висока ціна, PK > МС (при q= qK^, дає змогу збільшити свій прибуток при збільшенні випуску до рівня q1 (як­що дозволять виробничі потужності), де Р = МС; тоді прибуток складав би величину, що чисельно дорівнює площі CBPKE1B.

Але збільшення випуску неминуче буде вести до падіння рин­кової ціни; адже коли всі учасники підуть на порушення угоди, то галузевий випуск зросте до Q1 (рисунок 10.6 (а)), а такий об­сяг неможливо реалізувати не лише за ціною PK, а й за поперед­ньою ціною, P0, через обмеженість попиту.

Kартельна угода є прикладом змови, яка суперечить умовам економічної ефективності для суспільства, зменшує суспільний добробут і тому забороняється антимонопольним законодавством.

Однією з форм неявної угоди конкурентів дотримувати єди­ної ціни на ринку гомогенного блага є ціноутворення за лідером. На відміну від попередньої моделі, яка має назву модель Шта-кельберга, в даному випадку лідер встановлює не обсяг свого ви­пуску, а ціну на свою продукцію. B якості лідера виступає домінуюча по обсягу виробництва фірма, що має, як правило, більш низькі середні витрати, ніж аутсайдери. Лідер встановлює ціну, що максимізує його прибуток, а всі інші фірми-аутсайдери сприймають ціну лідера в якості екзогенного параметра. Аутсай­дери тим самим виявляються в положенні конкурентної фірми, крива пропозиції якої збігається з висхідною ділянкою кривої граничних витрат. Тому лідер, вибираючи ціну, знає, який обсяг продукції запропонують аутсайдери по встановленій ним ціні.

Модель домінуючої фірми виходить із припущення, що в оліго-полістичній галузі, де діє N+1 фірма, одна з них за рахунок пере­ваги у нижчій вартості виробництва забезпечує значну частину


галузевого випуску. Така фірма зветься домінуючою. Рисунок 10.7 ілюструє ситуацію на такому ринку.

На рисунку 10.7 (а) зображена крива ринкового попиту D і крива пропозиції Бм з боку N малих фірм, які є ціноодержувача-ми (вони звуться конкурентним оточенням домінуючої фірми). За ціною Р0 малі фірми могли б постачати на ринок стільки про­дукції, скільки споживачі погоджуються придбати (0_0).

0

С

Р

б)

С

 

На рисунку 10.7 (б) зображена крива граничної вартості МС домінуючої фірми та крива попиту Б0, з якою зустрічається домінуюча фірма. Ця крива починається з рівня ціни Р0, за якою фірма нічого не продасть. Вона може продавати за нижчими ціна­ми, ніж Р0 (за рахунок переваг у вартості), стільки, скільки потрібно для задоволення ринкового попиту, якщо взяти до ува­ги можливості малих фірм: за кожною ціною, нижчою ніж Р0, об­сяг попиту, який може задовольнити домінуюча фірма, дорівнює різниці між обсягом ринкового попиту та обсягом, що готові за­пропонувати малі фірми за такою ціною. Домінуюча фірма у стані рівноваги Е, коли вона максимізує власний прибуток, бу­де постачати обсяг С)Е (згідно з умовою МИ0 = МС, де МЙ0 — гра­нична виручка домінуючої фірми) за ціною РЕ.

Обсяг ринкового попиту за ціною РЕ складає £)в (рисунок 10.7 (а)); малі фірми за такою ціною беззбитково для себе постачати-муть £)А, а домінуюча фірма — обсяг £)в - £)А = £)Е.

Таким чином, домінуюча фірма визначає ринкову ціну і свій обсяг випуску, а всі інші фірми, які приймають ринкову ціну, вста­новлюють лише обсяг випуску. Тому такий спосіб олігополістич-ного ціноутворення має назву лідерство у цінах. Взагалі лідерство у цінах охоплює й інші ситуації, коли одна фірма, не обов'язково домінуюча, оголошує про зміну цін, наприклад, про підвищення, а інші фірми сприймають це як сигнал для такої ж зміни ціни. В такій ситуації явної змови фірм (щодо цінової політики) може й не бути, і тому випадки лідерства у цінах утворюють певну пробле­му при спробах застосування антимонопольного законодавства.

У довгостроковому періоді олігополістичні фірми залишати­муть галузь, якщо не зможуть забезпечити собі прибуток (при­наймні незбитковість), навіть при оптимальному масштабі ви­робництва. Якщо ж у галузі очікується прибуток, то в разі відсут­ності вхідних бар'єрів спрацює конкурентний механізм, у галузь ввійдуть нові фірми, і вона перестане бути олігополістичною.

 

Питання для самоперевірки й аудиторного контролю знань

Якими є основні риси олігополії?

Яка характеристика в найбільшому ступені відрізняє оліго-полію від інших ринків?

Чим пояснюється наявність горизонтального відрізку на кри­вих середньої змінної та граничної вартостей?

В чому полягає олігополістичний взаємозв'язок?

В чому полягає особливість рівноваги Бертрана? Курно?

Яким чином функціонує картель? Чому картелі частіше є нестійкими?

Яким є механізм утворення картелю? Як визначаються квоти кожного учасника?

Опишіть модель ламаної кривої попиту. З чим пов'язана жорсткість цін на олігопольному ринку?

Яким чином на олігопольному ринку відбувається ціноутво­рення за лідером?

Яку поведінку вибирають фірми-аутсайдери при наявності на ринку домінуючої фірми?

Що представляють собою цінові війни?

Як можна теоретично обґрунтувати критерії Феллнера?

Завдання для самостійної роботи Тести

Олігополія — це ринкова структура, де оперує:

а)         велика кількість конкуруючих фірм, що виготовляють од-
норідний продукт;

б)         велика кількість конкуруючих фірм, що виготовляють ди-
ференційований продукт;

в)         невелика кількість конкуруючих фірм;

г)         тільки одна велика фірма;

д)         тільки один великий покупець.

«Ламана» крива попиту для олігополіста обов'язково при­пускає:

а)         розрив у кривій граничного доходу;

б)         розрив кривої граничних витрат;

в)         що ціна товару не повинна бути вище граничного доходу;

г)         що поведінка фірми не оптимальна;

д)         таємну угоду з фірмами-конкурентами для підтримки уз-
годженої ціни.

Найбільш вірогідно, що учасник картелю міг би збільшити свій прибуток:

а)         продаючи свої товари по більш низькій ціні, ніж у інших
учасників картелю;

б)         встановлюючи більш високу ціну, ніж у інших учасників
картелю;

в)         проводячи активну нецінову конкуренцію;

г)         обмежуючи випуск своєї продукції нижче встановленої
квоти, щоб підвищити ціну;

д)         наполягаючи на тому, щоб картель постійно підвищував
узгоджену ціну.

Наявність у фірми-олігополіста горизонтального відрізку на кривій середньої змінної вартості (ДУЄ), де значення ДУЄ та МС співпадають, пояснюється тим, що:

а)         продукція, яку випускає фірма, є диференційованою;

б)         присутнє явне домінування на ринку декількох ведучих
фірм;

в)         фірма розподіляє капітальні ресурси (РС) таким чином,
щоб вони ділилися на самостійно функціонуючі ланки, які спро-
можні випускати кінцеву продукцію;

г)         фірма є ціновим лідером на олігополістичному ринку;

д)         жодна з відповідей не є вірною.

Якщо вартість доставки на таксі від компанії «Швидкість» знизиться на 15%, й інші фірми в цій сфері транспортних послуг зроблять те саме, то що з наведеного нижче характеризує структу­ру ринку, на якому компанія «Швидкість» пропонує свої послуги:

а)         монополістична конкуренція;

б)         монополія;

в)         ідеальна конкуренція;

г)         олігополія?

Що з наведеного нижче характеризує олігополію і супере­чить умовам монополістичної конкуренції:

а)         багато покупців;

б)         встановлюючи ціни, продавці на враховують реакцію кон-
курентів;

в)         фірма змушена враховувати дії своїх конкурентів;

г)         фірми максимізують прибуток?

При організації картелю фірми повинні:

а)         узгодити спільну ціну і галузевий обсяг випуску;

б)         встановити квоти кожного учасника;

в)         виробити механізм запровадження угоди і контролю за її
виконанням;

г)         все перераховане.

Цінова війна призводить до:

а)         встановлення конкурентної рівноваги;

б)         втрати фірмами-олігополістами прибутків;

в)         збільшення прибутків фірм-олігополістів;

г)         програшу споживачів;

д)         виграшу фірм-олігополістів.

Олігополістичний ринок схожий з ринком монополістич­ної конкуренції в тому, що:

а)         продукція може бути і стандартизованою і диференційова-
ною;

б)         виробники діють стратегічно, тобто враховують поведінку
конкурентів;

в)         діє незначна кількість продавців;

г)         фірми можуть варіювати цінами.

10.       Картельна угода виявиться нестабільною, якщо:

а)         фірми, які входять в картель, в достатній мірі «терплячі»;

б)         фірми не в змозі виявити порушника;

в)         члени картелю мають однакові витрати;

г)         картель регулює виробництво однорідної продукції.

Задачі

Задача 1.

Діяльність фірми-олігополіста характеризується графічною моделлю на рисунку 10.8.

 

 


РТ

Визначте за рисунком:

Який обсяг продукції буде випускати фірма, якщо гра­ничні витрати фірми незмінні і дорівнюють 4 грош. од.?

Якщо граничні витрати зменшаться до 3,5 грош. од., то як зміниться обсяг продажу?

На якій ділянці обсягів виробництва олігополіст сти­кається з власною кривою попиту, і на якій — з кривою ринково­го попиту?

Задача 2.

Транспортна компанія «Альфа» функціонує в умовах оліго-полістичного ринку.

Виведіть лінію попиту та граничної виручки компанії «Аль­фа», якщо відомо, що ціна на ринку встановилася на рівні Р = 17, обсяг О = 15. Попит на послуги компанії має дві ділянки: якщо ціна вища за 17, то попит більш еластичний і характеризується функцією (О = 100 - 5-Р; якщо ціна нижча за 17, то попит менш еластичний і характеризується функцією О2 = 40 - 1,5- Р.

До якої моделі олігополії відноситься даний ринок транс­портних послуг? Представте одержану модель графічно.

Якщо відомо, що граничні витрати в даних умовах зміню­ються від рівня МС1 = 0,6-О + 5 до МС2 = 0,6-О - 3, то якими бу­дуть ціна та обсяг запропонованих послуг?

Задача 3.

Галузевий попит на продукцію характеризується функцією:

Р = 195 — 10-0, де О = ЦА+ С>

В галузі працюють дві фірми «Анастасія» та «Валерія», які максимізують свій прибуток, з наступними функціями витрат:

ТСА = 10 + 7,5 - ((А, ТСВ = 20 +10 - (2В.

 

У відповідності до моделі дуополії Курно знайти рівноважні значення 0А, 0В, Р; прибуток фірм «Анастасія» і «Валерія» в умо­вах рівноваги.

 

Задача 4.

Галузевий попит олігополіста, що виробляє диференційоване благо, змінюється в залежності від ціни наступним чином:

0С= 12- Р, 5 < Р < 12; 0С= 22- 3-Р, 2 < Р < 5; 0С= 38- 11-Р, 0 < Р < 2.

Функція витрат фірми-олігополіста має вигляд ТС = 3-0 + + 0,5 - О2 + 2.

За якого обсягу випуску олігополіст одержить максимальний прибуток? Представте результат рішення графічно.

 

Задача 5.

На олігополістичному ринку галузевий попит має вигляд:

д° = 70 - -

4

Середні змінні витрати (АУС) не змінюються і дорівнюють 70, фіксовані витрати (РС) дорівнюють 100.

Визначити ціну та обсяг, які максимізують прибуток.

Як зміниться величина прибутку, якщо фіксовані витрати збільшаться до 3000?