1. Характеристика ринку олігополії

Слово «олігос» в перекладі з грецької означає мало. Особли­вість олігополії, як специфічного типу побудови ринку, полягає в загальній взаємозалежності поведінки підприємств-продавців. Підприємство-олігополіст не може не рахуватися з тим, що спів­відношення між обраним рівнем ціни і кількістю продукції, яку воно зможе за цією ціною продати, залежить від поведінки його суперників, котра, в свою чергу, залежить від прийнятого ним рішення.

Невелика кількість конкуруючих фірм у галузі приводить до їх загальної залежності. Ніяка фірма в олігополістичній галузі не насмілиться змінити свою цінову політику, не спробувавши роз­рахувати найбільш ймовірні відповідні дії своїх конкурентів, а це найвищою мірою невизначений фактор.

Таким чином, олігополія — це ринкова структура, при якій в реалізації якого-небудь товару домінує небагато продавців, а поява нових продавців ускладнена чи неможлива. Товар, реалі­зований олігополістичними фірмами, може бути і диференційо­ваним і стандартизованим.

Як правило на олігополістичних ринках домінує від двох до десяти фірм, на які приходиться половина і більше загальних продажів продукту. На таких ринках декілька або й усі фірми у довгостроковому періоді одержують значні прибутки, оскільки вхідні бар'єри ускладнюють або унеможливлюють вхід нових фірм до ринку. Олігополія — переважаюча форма ринкової структури. До олігополістичних галузей в більшості країн світу належать автомобільна, сталеплавильна, нафтохімічна, електро­технічна та комп'ютерна індустрії.

У багатьох випадках олігополії захищені бар'єрами для входу на ринок, схожими з тими, котрі існують для монопольних фірм.

Природна олігополія має місце коли кілька фірм можуть постав­ляти продукцію для всього ринку при більш низьких довгостро­кових витратах, ніж були б у багатьох фірм.

Таким чином, можна виділити наступні типові риси оліго­полістичних ринків:

Усього кілька фірм забезпечують весь ринок.

Продукт може бути як диференційованим, так і стандартизо­ваним.

Принаймні, деякі фірми в олігополістичній галузі володіють великими ринковими частками. Отже, деякі фірми на ринку здатні впливати на ціну товару, варіюючи його наявність на ринку.

Існують певні бар'єри для входу на ринок.

Фірми в галузі усвідомлюють свою взаємозалежність. Відповідно до загальноприйнятого критерію, галузі, у яких на

частку чотирьох найбільших фірм приходиться 59 і більш відсотків галузевого випуску, вважаються висококонцентровани-ми (дивись приклад у додатку А). Для них характерна ситуація сильної олігополії — явне домінування на ринку декількох веду­чих фірм. До таких галузей відносяться автомобілебудування, га­лузь по виробництву фотографічного устаткування, літакобуду­вання, шинна, парфумерна промисловість та ін.

Олігополія в значній мірі характерна і для інших секторів економіки. Крім обробного сектора доволі крупні компанії діють на транспорті, у галузях зв'язку і комунального господарства, банківській сфері.

Найважливіша риса олігополії — це стратегічна поведінка продавців: фірма-олігополіст мусить розробляти стратегію своїх дій на ринку з урахуванням потенційних зустрічних дій своїх конкурентів.

Як показує практика, в короткостроковому періоді фірми-оліго-полісти намагаються тримати ціну товару постійною, змінюючи при цьому обсяг випуску. Фірми розподіляють капітальні ресурси (РС) таким чином, щоб вони ділились на самостійно функціонуючі ланки, які спроможні випускати кінцеву продукцію. Тоді крива се­редньої змінної вартості (ЛУС) олігополіста має горизонтальний відрізок, де значення ЛУС і МС співпадають (рисунок 10.1).

Враховуючи досвід діяльності за останній час, фірма прогно­зує можливий попит на продукцію і визначає майбутню криву попиту Б* (рисунок 10.2).


ЛУС, мс

 

ЛУС

 

 

 


~0     02 0*

Рисунок 10.1. КривіAVC і MCфірми-олігополіста

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рисунок 10.2. Визначення майбутнього попиту олігополістом

 

Оскільки в межах О1О2 значення МС та ЛУС не змінюються, то на зміну попиту фірма реагує не зміною ціни, яка визначається на основі рівності МИ, = МС, а зміною обсягу виробництва О.

Моделі поведінки фірм при олігополії досить різноманітні і виходять з різних підходів щодо сценаріїв стратегічної поведінки фірми — способів конкурентної боротьби і взаємодії з суперника­ми за умови прагнення до максимальних прибутків у короткост­роковому періоді. Олігополістична взаємозалежність фірм піднімає суперництво між ними на якісно новий рівень, перетво­рює конкуренцію в безперестанну боротьбу «всіх проти всіх». У цьому випадку можливі найрізноманітніші рішення конку­рентів: вони можуть спільно домагатися деяких цілей, перетво­рюючи галузь у подобу чистої монополії, або ж — як іншу крайність — боротись один з одним аж до повного знищення.

Останній варіант найчастіше здійснюється у формі цінової війни — поступового зниження існуючого рівня цін з метою витіс­нення конкурентів з олігополістичного ринку. Якщо одна фірма знизила ціну, то її конкуренти, відчувши відтік покупців, у свою чергу теж знизять свої ціни. Цей процес може мати кілька етапів. Але зниження цін має свої межі: воно можливо доти, поки у всіх фірм ціни не зрівняються із середніми витратами. У цьому випад­ку зникне джерело економічного прибутку і на ринку виникне ситуація, близька до досконалої конкуренції. Від подібного ре­зультату у виграшному положенні залишаються споживачі, у той час як виробники всі до одного ніякого виграшу не одержують. Зазвичай цінові війни недовговічні. Олігополістичні фірми спо­кушаються вступити між собою у співробітництво для встанов­лення цін і поділення ринків таким чином, щоб уникнути пер­спективи цінових війн та їхнього неприємного впливу на прибу­ток. Тому найчастіше конкурентна боротьба між фірмами приво­дить до прийняття ними рішень, заснованих на обліку можливо­го поводження своїх суперників. Це, в свою чергу, визначає спе­цифіку кривої попиту на продукцію фірм-олігополістів.