1. Особливості монополістичної конкуренції

Більшість реально існуючих галузей організовані як суміш досконалої конкуренції та чистої монополії, що утворює моно­полістичну конкуренцію та олігополію.

Ринок монополістичної конкуренції характеризується на­ступними рисами:

на ринку діє багато продавців і покупців, частка кожного з них в обсягах ринкових продажів не є значною;

продукція різних виробників диференційована;

вхід на ринок і вихід з нього є вільними;

виробники не взаємодіють між собою;

існує повна поінформованість щодо ринкових цін, обсягів та попиту покупців.

Монополістичну конкуренцію зближують з досконалою такі риси, як безліч продавців і покупців, значна свобода входу на ри­нок, а відрізняє неоднорідність, диференційованість продукції. Ця неоднорідність є настільки ж сильною, як і однорідність при досконалій конкуренції. Продукція характеризується різно­манітним асортиментом товарів, характером дизайну, ерго­номіки, якістю упакування. Все це різноманіття відрізняється в підсумку товарними знаками.

На відміну від олігополістичного ринку, підприємства на рин­ку монополістичної конкуренції не є взаємозалежними, якщо їх частки на ринку порівняні за розміром. їхня поведінка на ринку ближче до поведінки досконало конкурентних підприємств, ніж до поведінки олігопольного типу. Персоніфікованість продукції надає право підприємствам на таких ринках використовувати певний ступінь ринкової влади при встановленні цін.

Існує й інша модель монополістичної конкуренції, коли на ринку присутні одне-два підприємства, що займають домінуюче положення, і значна кількість невеликих по ринковій частці підприємств-аутсайдерів. У цьому випадку для системи відносин «домінуюче підприємство — аутсайдери» буде характерна мо­дель, що наближається до монопольного ринку, а для конкуренції аутсайдерів між собою — модель досконалої конкуренції або пер­ший вид монополістичної конкуренції. Останнє в значній мірі за­лежить від характеру продукції — ступеню її стандартизованості чи, навпаки, можливості індивідуалізації.

Оскільки кожен конкурент продає відмінний від всіх інших різновид певного блага, то він виступає як монополіст по відно­шенню до своєї групи постійних покупців. Тому крива попиту на його продукцію має традиційний нахил вниз, і він сам визначає обсяг своєї пропозиції і ціну. Крива МИ, проходить нижче кривої Б, так само як і у випадку монополії (рисунок 9.1). Але оскільки продукція, що продається монополістичним конкурентом, легко замінюється, то попит на продукцію окремого конкурента зале­жить не тільки від ціни його продукції, але і від цін на продукцію інших конкурентів. Припустимо з метою спрощення, що існує лише два монополістичних конкурента: А і В. Тоді функції попи­ту на їх випуск представляються у вигляді:

0А = аА - ЬА • РА + с-(Рв - РА )= Яа-(Ьа + о)- Ра + с • Рв, (9.1)

= ав - Ьв • Рв + с-(Ра - Рв )= ав-(Ьв + с) Рв + с • Ра- (9.2)

Ці функції показують, що, по-перше, обсяг попиту на про­дукцію фірми знаходиться у прямій залежності від ціни продукції конкурента і в зворотній — від ціни її продукції, а, по-друге, попит на продукцію монополістичного конкурента розкладається на дві складові: попит «своїх» покупців, що надають перевагу саме дано­му різновиду продукту, і попит «чужих» покупців, що придбають продукцію тільки у тому випадку, коли ціна на продукцію «їх» фірми виявиться для них занадто високою. Залежність попиту «своїх» покупців характеризує параметр Ь, «чужих» — параметр с.