1. Предмет і метод мікроекономіки

Слово «економіка» утворилося від давньогрецького «оікопе-та» — управління господарством.

Економіка зазвичай асоціюється з поняттям ефективність, бе­режливість, раціональне використання ресурсів.

Економіка — це наука, що вивчає, як обмежені ресурси вико­ристовуються для задоволення потреб людей, котрі живуть у суспільстві.

Основна проблема економіки полягає у вирішенні протиріччя між бажаннями людей задовольнити свої безмежні потреби та об­меженістю ресурсів, що знаходяться в їх розпорядженні й вико­ристовуються для даної мети (рисунок 1.1).

Потреби людини (їжа, одяг, освіта, відпочинок тощо)

 

Праця, земля, капітал, товари, послуги, гроші | limit Рисунок 1.1. Протиріччя «потреби — ресурси»

Оскільки ресурси обмежені, то основна проблема економіки зводиться до проблеми вибору між альтернативами використан­ня факторів виробництва.

Проблема вибору охоплює три важливі питання, відповіді на які залежать від типу господарської системи і вирішуються нею: які товари і послуги виробляти? Як виробляти? Для кого виробляти?

В економічній теорії вивчаються різні економічні системи. Вони є багатомірними і можуть бути формалізованими: ES = = f (Ab An).

Економічна система (ES) визначається своїми властивостями (А). Існує n таких властивостей, виділяють чотири головні серед них:


організація заходів щодо прийняття рішень;

право власності: контроль і доход;

механізми забезпечення інформації і координації;

механізми постановки цілей і спонукання людей до дії. Центральне місце в економічній системі займає взаємодія ви­робничих факторів (рисунок 1.2).

Рисунок 1.2. Механізм поєднання виробничих факторів у процесі виробництва

Найбільш специфічним виробничим ресурсом є підприєм­ницькі здібності — особливий вид «людського капіталу», що за­безпечує поєднання факторів виробництва.

Земля — це сукупність всіх природних ресурсів, використову­ваних у виробництві (сировина, матеріали та інші ресурси, що не підлягали обробці).

Праця — всі можливі здібності і навики людини, які можуть використовуватися при виробництві товарів і послуг.

Капітал — всі штучні прилади, використовувані в процесі ви­робництва (будівлі, споруди, обладнання, устаткування, інстру­менти, транспортні засоби тощо).

Виробничі можливості економічної системи лімітовані рід­кістю використовуваних ресурсів. Обмеженість всіх економічних ресурсів в процесі розвитку суспільства зростає. Це викликано виснаженням невідтворюваних ресурсів і розвитком вироб­ництва (появою нових товарів і послуг).

Вирішення фундаментальних задач, що стоять перед еко­номічною системою, проводиться на мікро- та макрорівнях. Як­що макроекономіка досліджує функціонування економічної сис­теми в цілому і крупних її секторів, то мікроекономіка аналізує поведінку окремих економічних суб'єктів (рисунок 1.3). При цьо­му передбачається, що економічний суб'єкт — раціональний індивід, метою якого є досягнення максимальних результатів при даних витратах на ресурси або мінімізація витрат при досягненні поставленої цілі. В мікроекономіці передбачається, що кожен гос­подарюючий суб'єкт намагається максимізувати: споживач — за­доволення своїх потреб, фірма — прибуток, держава — рівень до­бробуту населення.

Крім того, мікроекономіка не тільки намагається зафіксувати те, що є, але і розробляє найкращі варіанти розв'язання проблем, що виникають, проблем раціонального ведення господарства.

 

Загальна економічна теорія

І.

 

Політична економія


Функціоналнна економічна теорія

 

І.


1

 

Макроеісономіка


Мікр0економіка

 

 

Рисунок 1.3. Місце мікроекономіки у загальній економічній теорії

 

Мікроекономіку цікавлять ціни й обсяги виробництва і спо­живання конкретних благ; стан окремих ринків; фактори, що впливають на зміни попиту і пропозиції окремих благ тощо.

Мікроекономіка вивчає економічну діяльність окремих госпо­дарчих суб'єктів (домашні господарства, ділові одиниці, держа­ва) за умови рідкості ресурсів.

Економічна діяльність направлена на задоволення потреб лю­дей і включає в себе: потреби, ресурси, технології, продукти та їх використання. Між ними існує взаємозв'язок (рисунок 1.4).

Ресурси    |>| Технологія |>|   Продукти   |-»| Використання Рисунок 1.4. Економічна діяльність

Мікроекономіка характеризується (як і будь-яка наука):

об'єктом вивчення;

предметом, тобто виділеним в об'єкті змістом;

методами, які визначають специфіку її підходу до об'єкту і виділення в ньому її предмету.

Об'єктом мікроекономіки є економічна діяльність людей та виникаючі при цьому загальні економічні проблеми, що вирішу­ються у відповідності з існуючими інститутами та їх системами.

Предметом мікроекономіки є поведінка господарюючих суб'єктів і механізм прийняття ними економічних рішень з при­воду виробництва і споживання економічних благ в умовах обме­жених ресурсів.

Знання предмету допомагає ефективно розподіляти власні кошти, приймати раціональні рішення в процесі ведення реаль­ного бізнесу, управляти підприємством.

Мікроекономіка є частиною економічної теорії і використо­вує її методи в процесі вивчення основних економічних проблем.

Метод економічної теорії (метод в пер. з грецьк. — шлях до чо­гось, шлях пізнання) — спосіб пізнання, визначена сукупність, система прийомів й операцій з метою уявного відображення предмета, який вивчається. Метод мікроекономіки формується на базі певної методології, яка включає в себе дослідження пред­мету, структуру і місце даної науки в загальній системі знань і власне метод. В ході процесу пізнання відбувається постійна взаємодія предмету і методу. Предмет передбачає певний метод дослідження, а метод формує предмет.

Методологічні основи курсу базуються на діалектичному підході до явищ, системному аналізі, методах дедукції, індукції, абстракції, моделюванні, економіко-математичних, графоаналі­тичних та інших методах.

До найбільш важливих методів, що використовуються в мік-роекономіці, відносяться:

метод абстракції (виражається в побудові мікроекономічних моделей);

граничний аналіз (маржиналізм).

Маржиналізм — розглядання економічних явищ не тільки в закінченому, але і в постійно змінному вигляді, тобто не тільки загальних або середніх економічних величин, але і їхніх змін.

Категоріями граничного аналізу є граничні витрати, гранична виручка, граничний продукт, вартість граничного продукту та ін.