3. Рівновага в короткостроковому та довгостроковому періодах

Існування на ринку монополії різноманітних вхідних бар'єрів є джерелом монопольної влади. Монопольна (ринкова) влада по­лягає у здатності фірми впливати на ціни. Тому фірма-моно-поліст є ціноутворювачем, тобто встановлює ціни на ринку. Од­нак це не означає, що монополіст може назначити будь-яку висо­ку ціну, якщо його метою є максимізація прибутку.

Щоб максимізувати прибуток, монополіст повинен спочатку визначити як характеристики ринкового попиту, так і свої витра­ти. Оцінка попиту і витрат є вирішальною в процесі прийняття фірмою економічного рішення. Маючи такі відомості, моно­поліст повинен визначитися щодо обсягів виробництва і прода­жу. Ціна за одиницю продукції, що одержується монополістом, встановлюється в залежності від кривої ринкового попиту — це означає, що монополіст може встановити ціну і визначити обсяг виробництва у відповідності з характером ринкового попиту.

Правило граничного випуску МРс = МС, яке було визначено для конкурентної фірми, є універсальною необхідною умовою для всіх типів ринкових структур.

Розбіжність виникає за рахунок показника граничної виручки МРс. Для конкурентної фірми МРс = Р, для монополіста МРс < Р.

Графічний розв'язок задачі ілюструє рисунок 8.2.

Сі с

 

Оскільки у фірми-монополіста крива граничної виручки ле­жить завжди нижче кривої попиту, то на відміну від досконалої конкуренції, при монополії універсальне правило 2 (МИ = МС) виконується, коли граничні витрати менші за ціну товару МС < Р, і точка перетину кривих МС і МИ (точка А) знаходить­ся нижче кривої попиту. Ціна при цьому визначається відповід­ною точкою на кривій попиту (точка Е).

Фірма-монополіст у короткостроковому періоді може мати економічні збитки, якщо вартість виробництва одиниці продукції перевищує її ціну, АТСВ > РЕ. Тоді фірма може лише мінімізува­ти свої економічні збитки (рисунок 8.3).

Точка Е на рисунку 8.3 визначає стан короткострокової рівно­ваги монополіста, тому що при досягненні ціни РЕ та обсягу £)Е на монопольному ринку відсутня тенденція до їхньої зміни за інших незмінних умов.

Слід виділити наступну обставину: за будь-якого обсягу ви­робництва граничні витрати вище нуля. Максимізуюча свій при­


 

 


 

 

 


< Р < ЛТЄ)

буток фірма-монополіст буде прагнути випускати таку кількість товару, за якої МИ, = МС. Але в такому випадку і гранична вируч­ка також повинна бути завжди вище нуля. Якщо МИ > 0, то сумар­на виручка буде зростати зі збільшенням обсягу випуску, отже, попит на даний товар при таких обсягах є еластичним. На основі цього можна зробити важливий висновок: фірма-монополіст ви­робляє таку кількість товару, щоб попит на нього був еластичним.

АТС

 

 


При існуванні монополії умова беззбитковості й умова за­криття фірми в короткостроковому періоді виглядають інакше, ніж у випадку конкурентної фірми. Для конкурентної фірми умо­ва беззбитковості — РЕ = АСШ1П, умова закриття — РЕ < АУСШ1П. У випадку монополії умова беззбитковості досягається за ціни, яка є вищою, ніж АСШ1П, оскільки крива попиту має спадаючий ви­гляд (рисунок 8.4).

Фірма-монополіст приймає рішення про закриття, якщо за умови оптимального обсягу виробництва Р < АУС (рисунок 8.5).

Р *

АТСЕ

 

Оскільки фірма є монополістом, то вона представляє собою галузь, тому умови максимізації прибутку для окремої фірми за­стосовні і для всієї галузі. Безперечно, прибуток, одержуваний фірмою-монополістом, буде приваблювати в галузь інші фірми. Тому монополіст забезпечить рівновагу в довгостроковому періоді тільки в тому випадку, якщо він зможе утримати контро­льовану ним галузь від проникнення в неї інших фірм.

Довгострокова рівновага монополіста — це самий найкращий з короткострокових станів рівноваги.